Коли дитям ще був,
Що входило у світ,
Коли життя ще цвіт
Бутон не розгорнув,
То на лоно мати брала,
Пестила і цілувала,
Коли дитям ще був.
Мій спогад по цей день –
Щоб згоїть плач і гнів,
Тягнула сумний спів;
Звучанням тих пісень
Усміх здобував я знову,
Тої пісні кожне слово –
Мій спогад по цей день:
«Не плач, дитино, ні!
Відкрий лице своє,
Допоки мати є –
Щасливі твої дні;
Обіпрись на моїм лоні,
Біль візьму в свої долоні –
Не плач, дитино, ні!
Не будь же у сльозах!
Ще поки ангел твій
В гирлянді квітковій
Гойдає тебе в снах,
На мрій світлих павутину
Колір райдуги накине –
Не будь же у сльозах!
Блаженством все пахтить;
Для тебе спів птахів,
Безхмарний небосхил,
Сльоза без гіркоти;
Життя усміхом вітає,
Тобі квіти розквітають,
Блаженством все пахтить!
Ти душу звеселяй
Світанком райських фарб
І прагнень чистих скарб
У грудях поселяй!
Щоб розраду мав з собою
Коли забракне спокою –
Ти душу звеселяй.
Бо прийдуть інші дні –
Спіткаєш, сину мій,
В них тільки жар палкий,
А не спочин в тіні;
Зрадництво відкриє очі,
Недовіра душу збочить,
Бо прийдуть інші дні.
Заплатиш кров свою
За мрій сердечних труд,
Тебе затопчуть в бруд,
Вразять слабінь твою;
За шляхетний порив шалу
І любов до ідеалу
Заплатиш кров свою.
Будеш свій біль нести
Самотній серцем в світ!
Невдач і зради цвіт
Буде вінцем рости,
Терном обмотає скроні,
Назавжди зімкне долоні –
Будеш свій біль нести.
На твій життєвий вир,
Життя жорстоку ніч,
Тримай духовну міч,
Ясний дитини зір.
Нехай спогад колихання
Мамине несе кохання
На твій життєвий вир!
Мимо гірких страждань
З добром іди завжди!
З любов’ю всіх суди,
На смерть в надії глянь.
Не втрачай дитинства віри,
Щедрість проявляй без міри –
Мимо гірких страждань.
Не мов, дитя моє,
Що марний життя труд,
Що все неправда й бруд,
А зле лиш правда є;
Що потрібно сумніватись,
Зневажати й насміхатись,
Не мов, дитя моє!
Ти неньку пригадай,
Її любові тінь,
Із серця сумнів кинь,
Душу в сльозі скупай,
Вір в красу духу магічну
І в любов, котра є вічна –
Ти неньку пригадай».
Adam Asnyk
Gdym jeszcze dzieckiem był
Gdym jeszcze dzieckiem był
Budzącym się na świat,
Gdy wątły życia kwiat
Jeszcze się w pączku krył,
Na łono matka mnie brała,
Pieściła i całowała,
Gdym jeszcze dzieckiem był.
Pamiętam po dziś dzień,
Jak kojąc płacz i gniew,
Nuciła tęskny śpiew,
Co falą słodkich brzmień
Dobywał uśmiech na nowo;
I każde piosenki słowo
Pamiętam po dziś dzień.
"Dziecino, nie płacz! nie!
Rozjaśnij twoję twarz,
Dopóki matkę masz,
Nie może ci być źle;
Na moim oprzyj się łonie,
Ja cię przed bólem zasłonię -
Dziecino, nie płacz, nie!
Chowaj na później łzy!
Dziś jeszcze anioł stróż
Girlandą białych róż
Okala twoje sny,
Na tkance marzeń pajęczej
Maluje kolory tęczy -
Chowaj na później łzy!
Rozkoszą wszystko tchnie,
Śpiewa ci ptaków chór,
W twym niebie nie ma chmur
Ani goryczy w łzie;
Życie uśmiechem cię wita
I każdy kwiat ci rozkwita,
Rozkoszą wszystko tchnie!
Więc duszę swoję pieść
Jutrzenką rajskich farb
I czystych uczuć skarb
W niewinnej piersi mieść!
Byś mógł zaczerpnąć w tym zdroju,
Gdy ci przybraknie spokoju -
Więc duszę swoje pieść!
Bo przyjdzie inny dzień,
W którym, o synu mój,
Napotkasz tylko znój
Zamiast rozkoszy tchnień;
Zdrada ci oczy otworzy,
Nieufność ducha zuboży,
Bo przyjdzie inny dzień.
Przyjdzie ci płacić krwią
Serdecznych marzeń dług,
Zdepcze cię w prochu wróg,
Znieważy boleść twą;
Szlachetny poryw zapału
I miłość dla ideału
Przyjdzie ci płacić krwią.
I ból swój będziesz niósł
Samotny sercem w świat!
Zawodów, złudzeń, zdrad
Będzie ci wieniec rósł,
Cierniami otoczy skronie,
Skrępuje na zawsze dłonie -
I będziesz ból swój niósł.
Na taki życia zmrok,
Rozbicia straszną noc,
Zachowaj ducha moc
I jasny dziecka wzrok.
Niech ci wspomnienie kołyski
Przyniesie matki uściski
Na taki życia zmrok!
Pomimo gorzkich prób
Zawsze, ach! dobrym bądź!
Z miłością drugich sądź
I patrz z nadzieją w grób.
Nie zatrać dziecinnej wiary,
Nie żałuj swojej ofiary -
Pomimo gorzkich prób.
O nie mów, dziecię me,
Że marny życia trud,
Że wszystko fałsz i brud,
A prawdą tylko złe;
Że trzeba wątpić i szydzić,
Pogardzać i nienawidzić,
O nie mów, dziecię me!
Na matkę wspomnij swą,
Na miłość, co bez plam,
Zwątpieniu zadaj kłam
I obmyj duszę łzą,
Wierz w piękność ducha słoneczną
I w miłość, która jest wieczną -
Na matkę wspomnij swą".
ID:
374013
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 29.10.2012 02:23:38
© дата внесення змiн: 16.02.2013 21:47:25
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
