Як ти там, мамо, на чужині? Як тобі живеться далеко від рідної домівки, рідного слова, рідної пісні? Ти, мамо, сиза голубка, якій зав’язали очі, і вона не знає, як повернутися додому. Навіщо? Навіщо страждати тільки через якісь нещасні гроші? Чому вони зараз стають основою усього сущого? Скільки ще людей змушені будуть покидати своїх рідних, близьких заради них?! Відповіді не існує. Є тільки жорстока реальність, яка вказує на те, що тебе нема тут, мамо…
Ірина Грицюк, 15 р., м. Івано-Франківськ
https://zik.ua/news/2008/07/03/142067 Дрібненьких діток залишила,
Оселю і старих батьків–
Рясних здобутків захотіла,
І «долярів» не «гривняків».
Жадала статку та багатства,
Красиво жити повсякчас,
А не життєвого митарства –
Долати кризи кожен раз.
Обдумала все. Полетіла...
Родина тут. А там - вона.
І раптом, в наймах, зрозуміла,
Де молодість її мина...
Немовби блискавка у тіло –
Одужала від згубних мрій:
«Гніздо – родинна хатко мила,
О, краю рідний, милий мій...»
Дітей до серденька тулила...
Осиротіла, бо батьки...
Молилась слізно на могилах.
У небі, мов свічки, зірки.
Сумно до сліз. Та на жаль, таке наше сумне сьогодення. Чесним трудом в Україні важко заробити, щоб дати дітям якісну освіту, забезпечити житлом і взагалі виростити. І батрачимо в інших країнах, покращуючи їх добробут.
Вірш класний. Тім більше, що акровірш. Його скласти важче.
Не писала б дитина такого листа, якби мати повернулася. Ось так і живем. Чи то добробут? Скалічені дитячі душі з часом зачерствіють до матерів. Чи оцінять в майбутньому оту жертовну мамину працю?
Дякую Вам, Лауро, за оцінку і вподобання! Гостинно запрошую...