У старості нема причин-
Нема причин, нема провин-
Самотність лиш вкриває душу
Чеканням, що вернеться
Син.
Що ступить на її поріг
Що не забув- хіба ж він міг
Забути мамине тепло,
Усе щасливе, що було
В їх хаті.
На припічку старі каструлі,
В думках її лиш люлі- люлі:
Та колискова, що для нього,
Лунає вічністю в чеканні
Сина свойого.
В чеканні завмирає час,
Де в серці вогник ще не згас-
Той час, а в нім глинЯний світ-
Її старенький заповіт
До сина.
І запах маминого тіла
В якім здається, що зомліла
Уся свята її земля,
Сколисана і працею, й любов'ю-
Це ж бо її життя...
Гарно, Лесю! Нема причин, нема провин, є лиш чекання й сподівання. Лесю, я ще читаю ваші вірші у альманасі "Магія кохання", моїх там теж є кілька,вони починаються на сторінці 20.
Леся Утриско відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую.Почитаю ваші теж, чекаю, син має передати з України до Мадриду.Мої вірші є в обох томах.