Світлана Костюк
«Наодинці зі світом»
«Надстир’я»
Луцьк – 2012
Маю звичку – на презентовану мені книжку писати відгук чи критичну рефлексію. Прочитавши збірку поезій різних років волинської поетеси Світлани Костюк, в черговий раз переконався, що і в закапелках України твориться Поезія і Література, (як і видавнича справа) що не поступаються потугам столичного поетичного істеблішменту***. Голос периферії добре чути тепер завдяки можливостям Інтернету, це голос екзистенційного**** культурного досвіду. А те, що столичне літературне політбюро переповнене напівталантами, які продукують липку претензійну літературну рідоту, вже не дивує.
В художньому творі будь-якого поета чи письменника, як правило, можна визначити головну тріаду площин в якій формуються і розгортаються всі зображені часово-просторові події та враження. Це може бути щось дуже масштабне. Наприклад, такі осі координат, як «Людина – Суспільство – Історія». Або щось більш сфокусоване – «Я – Ти – Наше кохання». Або ще вужче – «Я в минулому – Я тепер – Я в майбутньому».
В збірочці поезій Світлани Костюк «Наодинці зі світом» важко знайти якусь одну сітку координат.
Тут є вірші і громадсько-політичного звучання: «Верніть нам наших матерів»(25)*, «А хто ж тебе, Вкраїно запитав»(66),
«Про наболіле»(18):
«Яка вона невидима й страшна –
Байдужості холодної стіна!»
«Про Україну»(63):
«А Україна …з білою тростиною
Іде кудись обмацуючи шлях..».
Є вірші про нашу гірку історію:
(про голодомор) (45), про Чорнобиль (47), (64),
«Чорнобиль»(16):
«…знов цезієм запнувся соловей
І набухає стронцієм колосся».
Є чудова пейзажна лірика: «Весняне диво»(9), «Весняний карнавал»(36),
«На Світязі»(30):
«Озерний дзвін в м’яку гладінь
Лягає спати…»,
«Люблю сосновий ліс»(28):
«А сосни прагнуть в небо величаво
В передчутті небачених висот».
Є задивування світом і філософські роздуми про життя: «Роздуми про життя»(43), «В цьому дивному світі»(8).
Є роздуми про поезію: «Мене запитали»(33), «Про поетів»(19),
«Поезія»(41):
«Бо ж слово – це прелюдія Життя,
Ну а поезія – це постамент душі.»
Є заглиблення і у свій внутрішній світ, у свої почуття й переживання: «Від долі утікала я»(26), «Я відпускаю ненависть свою»(50), «Замовкає печаль»(113),
«Я просто жінка»(27):
«Я просто жінка. Я прийшла, щоб жити,
Але живу тоді, коли кохаю.»
Є і лірика кохання: «Філософське»(80), «Це дивне відчуття»(79),
***(77):
«Любов – симфонія життя.
Вона прекрасна.»
***(84):
«Ми просто дві ніжні ноти
У музиці ночі дзвінкій».
Я тут згадав лише вірші, які мені особливо сподобались. Але щоб скласти враження про збірочку вам, любителі поетичного слова, треба самим прочитати її.
Залишається лише наостанок і собі підписатися під ось цими рядками поетеси:
«Життя канат слід впевнено пройти…
Дарма що сніг… Дарма що вітер свище…»
(«Я зачиняю клопоти земні»(17))
------------------------
P.S.
А ще впала в око одна мила деталь. Світлана присвятила чоловікові Анатолію декілька віршів.(В крайньому випадку один точно – «Чоловікові»(76).) А він дружині зробив художнє оформлення обкладинки цієї книжки. Браво!
==================
*– в дужках номер сторінки в збірці Світлани Костюк «Наодинці зі світом».
** – «Оркестре, хто ти?» – рядок з поезії Світлани Костюк «Соло для скрипки з оркестром»(14).
*** – Істе́блішмент – прошарки суспільства, що мають привілейоване положення.
**** – Екзистенціалі́зм або філософія існування— напрям у філософії що позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору.
Євмен Бардаков
Це дуже правильно - писати відгуки. Підтримую. Чудова стилістика.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пане Артуре! Відгуки, рецензії - це все елементи літературного процесу. Нехай ми тут і не професіонали, але своєю краплею в морі процес підтримаємо!
І я маю примірничок з автографом! Справді талановита і цікава поетеса! Мала нагоду побачитися з нею у Станіславі. Тому, щиро поділяю Ваше захоплення її яскравим талантом!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталю!
Хотів би в своїй книгозбірні бачити книжечку і з Вашими неймовірної краси поезіями...
усе прекрасно... і захоплення Ваше, думаю - має на те усі підстави... трохи шкода, що рецензію Ви побудували на протиставленні "столиця-периферія"... не існує такого поняття - периферія - кожне "Я" - є центр Всесвіту... Ви знаєте, впевнена... я от приватно - вперше відчула сором за те, що належу географічно до "столичного поетичного істеблішменту" з його продукуванням "липкої претензійної літературної рідоти" - такі протиставлення - роз"єднують... ні?.. думаю, Ви були справді надзвичайно і щиро захоплені поетичним талантом авторки збірочки, тому... так вийшло... можливо, я надто егоцентрично сприймаю - то вибачаюся, А КАЖУ ТАК ВІДВЕРТО - бо так само ВІДВЕРТО ШАНУЮ ВАС... сподіваюся - не розчарувала Вас моїм коментом...
а Світлані Костюк - вітання і побажання творчої наснаги, як і всім нам...
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Згоден з Вами, пані Валю! Вдячний Вам за розлогий і цікавий коментар. Тішуся, що шануєте. Дійсно, кожне "Я" - є центр Всесвіту! Та кожен «центр» десь мешкає. І в залежності від цього різні центри мають далеко не рівні можливості. Коли в1959 р. ліквідували 28 районів, селиша й містечка (колишні райцентри) за 10-20 років перетворились в ніщо. А «Закон про столицю» від 1999р. нашкодив не лише всій Україні, а перш за все самому Києву. Бо туди потекли не лише гроші, а й вся бридота пов’язана з ними!
З шанобливою повагою,
В.О.
І я маю примірничок з автографом! Справді талановита і цікава поетеса! Мала нагоду побачитися з нею у Станіславі. Тому, щиро поділяю Ваше захоплення її яскравим талантом! 
