Я – ПОЕЗІЯ!
Бо не бачу довкруг
матерії,
а вчуваю
прекрасну мелодію
ніжних,
невидимих струн.
Не дошки
для мене – дерево…
Не сіно –
трава лугова…
Не мед –
цвіт гречаний
і липовий…
Не мінералка –
струмок
з джерела…
А – музика
серця і космосу!
Відлуння земного
подиху!..
…Допоки так світ
відчуватиму –
доти й буду жива
як… ПОЕЗІЯ.
"а вчуваю
прекрасну мелодію
ніжних,
невидимих струн." - Катюшо, мені здається, що Ви народились з піснею в душі, тож так і крокуєте по життю.
ЩАСТИ ВАМ І ВСІЙ ВАШІЙ РОДИНІ НА ШЛЯХАХ ДОЛІ! ХАЙ ЗДІЙСНЕННИМИ БУДУТЬ ВАШІ МРІЇ!
Я -
твій шановний
Дивний МУЗ!
Зкидаю з плеч
Мішок обуз
І вмить
Довкола відчуваю,
Як в римах я тебе кохаю...
Ні мед,
Ні зоряний струмок,
Вже не зупинять
Хід думок,
Бо в серці
Космосом звучить
Чудова пісня...
Хай на мить
Я звуки струн
Лишень відчув,
Та доки жив -
Я не забув,
У подих мрій
Змочивши вуса,
Тебе навіки покохав,
ПОЕЗІЯ!
Моя спокуса!..
Катерина Шульга відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, "Дивний МУЗ"! Якби ж збагнути, яка ПОЕЗІЯ Вас "спокусила" та підштовхнула на коментар до мого твору... Гарного Вам настрою на весь день, а самого дня - достоту успішного!