Запеленало... Затрембітало!
На полонини - отари днів.
Збирайтесь купки, гей ви, вівча́ри -
Женіть од бу́дза чужих вовків!
Диміє ватра під блискавками...
Голодні псярні - між млаковинь.
Тримайте небо своє руками,
Хай віють фами - днесь жовто-синь!
Бо то темниться, з-під лісу - тіні,
Ведмежі смерки, що вчули твар...
Не дайте згризти серця ягнині,
Їх волю жити - Господній дар!
Заполонило... Заосенило
Посеред літних пшеничних днів.
Гей ви, вівча́́́ри, мольфарте сили -
Женіть за межі чужих вовків!
(10.06.12)
НЕ ЗНАЮ, ЛЕСЮ, ЩО САМЕ ТИ САМА В ЦЕЙ ВІРШ ВКЛАДАЛА, АЛЕ БІЛЬШІСТЬ ТВОЇХ ЧИТАЧІВ РОЗУМІЄ, ЩО ОТАРА - ЦЕ МИ, А ВОВКИ ТІ, ЩО НАД НАМИ І НАМ ТРЕБА ТАКИХ ВІВЧАРІВ, ЩОБ ВОВКІВ ТИХ ЗДОЛАЛИ!
Ї СЛОВА-ДІАЛЕКТИ, АЛЕ ЗНАЧЕННЯ ЇХ НЕ ШУКАЛА - З КОНТЕКСТУ МОЖНА ЇХ ЗНАЧЕННЯ ЗДОГАТАТИСЯ - САМЕ ЦІ ЧИСТО КАРПАТСЬКІ СЛОВА ДОПОМАГАЮТЬ УЯВИТИ ПЕЙЗАЖНУ КАРТИНКУ!!!
Колоритно. Чудові образи-легко можна провести паралелі з сьогоденням,з тим хаосом,який зараз відбувається у нашій державі(нас дійсно намагаються розтерзати "чужі вовки")Хоча,може це тільки моє бачення вірша і авторська ідея інша.Майстерно,як завжди.