Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Леся Геник: Зірки, що зриваються… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Наталя Данилюк, 19.03.2012 - 00:59
Такі гарні рядки,що й не знаю,що виділити...Коротко і в самісінькі долоні душі!
Оксана Пронюк, 18.03.2012 - 22:56
Таке Небесне - просте і чисте! Я тепер коментарі пишу кнопочкою "Обране"! Спасибі, Ластівко Небесна! Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудова кнопочка, любий Світаночку... Вона говорить краще будь-яких слів... Шкода, нема й для відповіді кнопочки схожої... Зоряного щастя Вам, моя люба!!! Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дивно?..Несподівано... ********* Дякую, п.Олександре... Рада Вам завжди! Г. Король, 18.03.2012 - 18:19
Все наше життя - це сподівання і очікування дива... Такі короткі і ємні рядки
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... і такі серцю милі Ваші коментарі...*********** Красненько Вам дякую... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, Нако... Ото вже я й ніковіти не перестаю після Твоїх щирих коментів...********** Скромне моє дякую... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щира дяка за прийняття тої іншості...
Юхниця Євген, 18.03.2012 - 13:14
Трошки "забідні" звичайні - протягом столітть - слова...: небо, зірки, душа, щастя, весняне, нив, причастя, світле, реальне...Мені здається, що Ви, митецб тонких відчуттів, - в змозі у палітрі багатого словничка сучасного - щось віднаходити - самобутнє, сучасне, цікаве, незатискане роками тисяч митців (підказонька)
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
То була мить... Абсолютно згодна... А, зрештою, помітила тенденцію любові до звичного у Великих і окрайне ставлення до чогось трішки з-за... За гарні слова - дякую, "підказонька" - злизана... І ще пару слів... *** *** Це - майже право крокувати в світло Розсіяних наматричиних душ. Шукати в тілі інейовім літо І рватися крізь плетиво калюж Чужих думок до різьблених амвонів, Звідкіль слова розірваним листком До ніг таких же, страчених канонів, Під свічки тріск і воску під столом... Наліпиться півдумка п’єдестально: Це майже свист - летіти навмання, Облізлі крила здимивши фатально, Шукати в блискавках своє ім’я... (18.03.12) Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада, що припало до смаку... ********** Щиро дякую... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, п.Галю... Щиро Вам рада...
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Уже підставляю долоні до того зорепаду... Дякую, що натрусили мені тих зірочок....
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Юлечко, зо побажання щире... І Вам зорепадів щасливих...
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, люба Фрау... Щиро дялюся і з Вами...
|
|
|