Паркої ночі темне полотно...
Тріщить цвіркун - докучливі ці звуки.
Квадратом дивиться в пітьму вікно
Туманною розмитістю розлуки.
Як крапельки дощу, падуть думки.
Нема для їх єднань благословіння.
І кожна має лиш свої шляхи,
І вічного падіння повеління.
Самотність розцвіта, як кволий мак:
Без запаху, без кольору... В півтіні
Присутність сил незримих, наче знак,
Я впізнаю в нічному мерехтінні.
Почув своїх я роздумів мотив.
Слова крізь сон зривалися частіші.
По стрісі знову дощ залопотів,
У приголомшливій, як постріл, тиші.
Я слухав дощ. Під хлюпання сумне
Моє безсоння втратило всі сили.
Крізь сон відчув - покликав хтось мене,
Ще чув, як тихо двері прочинили.
27.08.2011
Для ілюстрації використано картину художниці із Петербургу
Ірини Бірулі "Тишина"
http://beauty-nikole.hiblogger.net/1066752.html
Оригінал
http://litzona.net/show_52650.php
Геннадий Матиас
НОЧНОЕ.
В подвалах ночи...
В подвалах ночи душно и темно.
Трещит сверчок назойливо и скупо.
Квадратом смотрит в комнату окно
Размытостью туманной,глупо.
А мысли падают, как капельки дождя-
Им не по силам струи единенья:
И каждая, лишь ведает себя
В своём бесхитростном паденьи.
А мой недуг растёт цветком больным:
Без запаха, без цвета..В полутенях
Присутствие чужих,незримых сил,
Я узнаю в своём уединеньи...
Своих раздумий голос я услышал:
Слова роились сонные во мне.
И снова дождь залопотал по крыше,
В ошеломляющей,как выстрел тишине...
Я слушал ночь. Под мерный шум дождя
Бессоница сдалась, теряя силы.
Сквозь сон я слышал - кто-то звал меня;
И дверь входную тихо отворили...
01.12.2010
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Валю, згідна з тобою. У Геннадія Матіаса чудові твори! І вони дуже близькі мені. От тільки не знаю, чи то він проживав моє теперішнє життя, чи то я проживаю його минуле життя... Все настільки реально... Містика якась...
Переклад дуже гарний. Він може бути і як самостійний твір
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
От тут ви, шановний, влучили в ціль... Цього разу я не змогла дослівно перекласти вірш Матіаса, і дозволила собі трішечки відступити від оригіналу. Зробити відступ настільки, наскільки я зрозуміла ідею вірша. Тому у заголовку я написала "За Геннадієм Матіасом", а не "З Геннадія Матіаса". Відчуваєте різницю?