| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
1.
Схаменулася планета,
Зашумів земний народ.
Закричали звідусіль
У сто тисяч голосів.
Перші почали учені,
Депутати і зелені,
Підприємці і студент,
Всюдисущий інтернет.
Утямила перша знать,
Світова розумна рать,
Що я́сний лід розтане
І перед усіма постане
Планетарна складова -
Заморожена вода.
Зрозумів розумний люд,
Не пройде і пів віка́
Та й затопить всі міста -
Всі сухі земні місця.
І не має де сховатись,
Бо до Марсу не добратись,
А на дні вогню не датись.
2.
Зібрались в Кіото всі -
Діставали папірці.
Не шкодуючи годин
Ухвалили, як один:
Треба землю рятувати,
Починати помишляти,
Небезпеку підмічати,
Ситуацію міняти,
Людський рід продовжити,
Та й почали мовити:
Що ж ми робимо, панове?
Де шукаємо ми мед?
Літаки і пароходи,
Всі машини і заводи,
Крутонуть планету в зад
На мільйон років назад.
Хтось задумався у мить,
Як то нафту знов родить?
Динозаври вже не ходять,
Хто у черзі? – люди, мабуть!
Поки їздили на конях -
То цвіла красна земля
Пересіли на ракету -
Полетіли в провалля.
То ж давайте, ми, шановні,
Зійдемося всі в кулак!
Допоможемо природі
Не загинути отак.
Узялися міркувати,
Думати про це й гадати.
Хтось казав про вітряки,
Про напівпровідники,
Ще про силу від ріки,
Про термальність, і про рапс,
Виймемо і біогаз -
Вбереже то землю враз.
3.
Та зв’язали гарну спробу
Як завжди грошима – сором!
То ж постали запитання,
Діалектики вітання,
Про недовге подолання
І про вічне занедбання.
Надодумали мужі,
Повелителі землі,
Що втрачають бариші
І сьогодні хочуть мати -
Завжди їм не вікувати.
Введені були тарифи -
Додаткові калими ,
А на квотах заробити -
Перше діло - як займи.
Землю всю не продають,
Бо ціну високу ждуть.
А магнати нафтові,
Заплатили три ціни
І продовжують качати -
Свої міхи набивати.
Депутати все зробили,
Теж кишені всі набили.
Та у них не запитають:
Де закони? - Вже читають!
І ученим приплатили,
Житіє підсолодили,
Ви, мовляв, злегка пождіть,
Ми завдячимо – беріть!
Ось і вийшло, як завжди -
Вічне здолане грішми.
4.
Я звертаюсь до людей
Дбайте про своїх дітей.
Про наступні покоління,
Про всесвітні провидіння.
Воду Вам нагріє сонце,
Світло увійде в віконце.
Не друкуйте просто так,
Не забудьте і про парк.
На ровері покататись -
На пальне не витрачатись.
Всі потроху і по всяк
Внуки Вам принесуть дяк.
Хто як зможе допоможе
І природа переможе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177848
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.03.2010
Куди і звідкіля течуть думки,
Народженні самотністю і сумом.
Вони так вільно, розсікаючи віки,
Минаючи і щастя й сподівання,
Розбовтують і радість і талан,
Як ріки розчиняють океан.
Що за моря хапають ті думки,
Котрі по колу обертають світ,
Щоб було рівно світла і пітьми,
Приходячи, коли рокоче сміх,
Так прудко, як протягується тінь,
Не вспіє сонечко з’явитись.
Не може жити сонце без пітьми,
Немовби день належить ночі,
А радість то сестра журби -
Ось так вже повелося з давнини.
І серце буйно б’ється навесні,
Чи не зима у цьому винувата?
Любов проходить як і все,
Бо дихає повітрям сьогосвітнім.
Печаль і сум є в неї сторожа,
Аж раптом – щастя і відрада.
Потрібно пам’ятати лиш одне,
Що все мине, а потім знову поверне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170814
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.02.2010
Любов то є небо
Вона вічна й висо́ко
А може то слово?
Та й "небо" - це слово
І "слово" - це слово
І "назавжди" - слова
Та слова не назавжди
Чому не люблю?
Не люблю бо люблю
А це вже вода
Вона льється з очей
Та болить не любов
Болять тисячі слів
Бо любов то є небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168942
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.01.2010
Як розігнатися вітру
Серед швидко минаючих стін
Чи знайду я тебе кохану
Наступивши на твою тінь
Сонце знов намалює твій стан
Вітер ніжно його обійме
Та про те що у твоїх очах
Знає час який швидко мине
Ти одна є на тисячі літ
Я так хочу тебе пострічати
Сто віків малювали тебе
І не хочуть мені віддавати
Їм шкода твоєї краси
Їм шкода своєї сестри
Пишучи життя сторінки
Народили кохання вони
Як сказати хоч слово тобі
Як ввірватись у твої уста
Як мені побороти час
Щоб ніколи не йшов він від нас
Де ж тебе на землі віднайти
У часи швидких перемін
Я так хочу кохання знайти
Серед швидко минаючих стін
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168940
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.01.2010