| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Кружляла лелека в небесних просторах,
Смакуючи літнім блаженним теплом,
Зверхньо дивилась на димчаті гори,
Сонячний промінь хапала крилом.
Дражнила лелека вітри невгамовні,
Ловила їх свист, кидала униз,
Співала для сонця вірші любовні,
Складаючи їх із сонатних реприз.
Вабив лелеку захід багряний,
Обрій безмежний - незвідана даль,
І день був, на диво, довгий, рахманний,
Блищав небосхил, мов той кришталь.
Летіла лелека, летіла у небо,
Заполоч в'ючи із білих хмарин,
Коли у свободі існує потреба,
Крила сягнуть несусвітніх вершин!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2017
Маленькая комната, белые обои,
Мирно спит в углу плюшевый медведь,
И на всей планете нас всего лишь двое,
Солнце обязалося только нам гореть.
Пара пустых чашек на столе кухонном,
К блюдцам прижимаются, ждут свой кипяток,
Чайник заливается дребезжащим звоном,
На окне позирует азалии росток.
Люстра в вальсе кружит не спеша и сонно,
Радио поёт балладу февралю.
Скажу я про себя не громко, монотонно
Люблю ведь эту комнату, безумно так люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706544
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 14.12.2016
Розділи свої думи зі мною,
Розкажи що на серці болить.
І хто долю злою маною
Так нещадно твою полонить.
Раз у раз ти приходиш до мене.
В чорно-білих бездуших думках,
Забираєш життя безіменне
І навіюєш болісний страх.
Я твій образ веду за собою,
Все збираю тебе по частках.
Та укрита дорога журбою
У моїх пригнічених снах.
Як давно ти став незнайомим
Відзначають байдужі роки,
Силуетом в ночі нерухомим,
Недосяжним,нажаль, навікИ.
Ти мовчиш, але очі блакитні
Молять криком "мене відпусти"
Все ж думки мої непохитні
Не відпустять...як не проси.
Раптом голос чужий за спиною
Те мовчання розвіє у мить.
Розділи свої думи зі мною
Розкажи що на серці болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2016
Вкрай утомлена від життя
І уквітчана сивим волоссям,
Вона знайде собі укриття
І згадає як добре жилося.
Її рани глибокі й тяжкі,
Її голос змучений криком,
Очі темні, пусті, боязкі,
Мов затерті прожитим віком.
Затаїлась в печері звірком,
В кут забилась тремтЯчи від страху,
На мить ставши кленовим листком,
Що кидає вітер з розмаху.
Їжі вузлик, пляшка води,
Безнадійні роки існування.
Видасть погляд той в нікуди
Лише біль та розчарування.
Мов той струм, холод б’є по спинІ,
В руці фото з зображенням сина,
Що залишив життя на війні,
Що покинув матір єдину…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692416
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.10.2016