| Сторінки (1/30): | « | 1 | » |
Уявляю, що стала вампіром -
завжди двадцять, завжди молода.
В бездоганному вигляді шкіра
і легка перманентно хода.
Я радію, сміюся постійно.
І безжурно живу вже сто літ.
Лиш на хвильку стає ностальгйно,
бо все ж іншим раніше був світ.
Я гуляю ночами по місту
і знайомлюсь з новими людьми.
Нещодавно вже стукнуло двісті.
"Ну і молодь пішла! А от ми..."
Я від світу ховаюсь щоденно
Й не міняю музичні смаки.
Вже трьохсотий святкую - буденно -
Щось літа вже даються взнаки.
Бісить музика, люди - це стрес.
Бісить сонце, бо я ж бо вампір!
А знайома: "То все пмс,
і на цукор ще кров перевір".
Та зустріла я жінку якось
молоденьку - лиш сімдесят п'ять,
Їй на вигляд нелегко жилось,
але очі вогнем аж горять!..
Були різні в житті сторінки,
та великий є в жінки секрет -
Той, хто вказує їй на роки,
в дальню подорож має білет.
"Ти стара для цієї фігні"
Те не слухай й нізащо не вір,
бо душа всім рокам каже ні,
завжди юна, неначе вампір.
*******************************
Й лиш одне виклика інтерес -
У вампірів бува пмс?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834232
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 02.05.2019
Колись, як читатиму я ці рядки,
долоня опиниться біля лиця.
Писати почну я про трави й квітки,
природу незайману й рідні місця.
Потраплять на око пізніш ті рядки,
й долоня опиниться біля лиця.
Оспівувать буду любов на віки,
як дівчину хлопець веде до вінця.
А з часом, коли продивлюсь ті рядки,
долоня опиниться біля лиця.
У віршах якісь напишу матюки,
Й нові, незнайомі до того слівця.
І як перегляну колись ті рядки,
долоню я знов підведу до лиця.
Почнуть небилиці й веселі казки
виходить, мабуть, з-під мого олівця.
Отак увесь час, все життя, без кінця
живу із долонею біля лиця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823115
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2019
Сталеві сокири пройшли уже гарт,
На битву зі злом виступає Асгард.
Стою й небезпеці в обличчя дивлюсь -
Там жар і вогонь, але я не здаюсь.
Мій меч прикипів до міцної руки -
Пройшли тих боїв і змагань вже роки.
Бо Тор, як завжди, на моїй стороні,
Викрешує іскру і світло в мені.
Іду уперед
і мій спокій померк -
На волю із мене
вже рветься берсерк.
Співаю уголос
свій гімн бойовий,
І меч у руці
стає, мов живий...
...Щоразу такий відчуваю я шал,
Як смажу котлети під вікінг-метал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2019
Начиталась я рекомендацій
Як робити селфі круті,
Якщо раптом мільйони овацій
Назбирати хтось захотів.
"Станьте прямо, розправте плечі,
Вгору голову підійміть.
І ще погляд зробіть, як в овечки,
І живіт посильніше втягніть".
Тож стою, як фігурна статУя,
Намагаюсь не зареготать.
Що оце взагалі тут роблю я?
А,ну так, треба ж селфі склепать!
Та чи в мене короткі руки,
Чи цукерки даються взнаки -
Я дивлюся на всі ці муки
Й маю лиш нецензурні думки.
Та не візьме мене гризота!
Вже досягнута селфі-мета,
Бо я маю секрет гарних фото:
Треба просто додати кота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818432
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 21.12.2018
Бухгалтерка Аделаїда
Вже вийшла з дитячих літ,
Але у душі артистичній
Якийсь особливий світ.
Чекає на свято щороку -
Коли ж той прийде Миколай,
Хоч має багато, нівроку.
Комусь тільки цього й бажай.
Не треба нову їй машину,
Не хоче навіть айфона,
Хотіла би мать суперсилу,
Щоб в небо полинуть з балкона.
Хоч знає, що це неможливо,
Та мріє вона все одно.
А поки не сталося диво,
На "Марвел" ходить в кіно.
Сьогодні прокинулась Ада,
Мугиче під носа слова,
Бо ж свято, то дівчина рада,
Та раптом щось дивне вчува.
Бо стеля полинула вгору,
І ноги рвуться з землі,
Так легко навкруг і просторо,
Внизу десь там люди малі.
Збулось заповітне бажання
У небо полинула Ада
І вже без якогось вагання
Танцює на хмарі ламбаду...
...Прокинулась Аделаїда
І що воно за дива -
Чи справді літала, чи снила?
І чом так болить голова?
Бухгалтерка Аделаїда
Уже не дитина давно,
І знає, що супергероєм
Лиш можна стати в кіно.
Подумала Аделаїда:
"Ех, Адо, так більш не роби!
Дарма купувала в сусіда
Ті кляті сушені гриби!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818176
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.12.2018
Якщо настрій сьогодні не дуже,
Якщо встав не з тої ноги,
Є чудовий рецепт в мене, друже:
Зроби шапочку із фольги.
Якщо постиш весь час в інстаграмі,
Й лише хейтери навкруги,
Селфі має буть на екрані
В модній шапочці із фольги.
Якщо бачиш рекламу кредиту
І боїшся залізти в борги,
То не вір ти лисам микитам -
Вдягни шапочку із фольги.
Якщо хочуть твою собаку
Вкрасти злі якісь вороги,
Йди на них одразу в атаку -
Дай їй шапочку із фольги.
Якщо раптом до тебе в неділю
Завітали грецькі боги,
Значить, вчора пив на весіллі
Ти без шапочки із фольги.
Як почнуться примхи природи,
Все замерзне й завіють сніги,
Не забудь узять льодоходи
Й, звісно, шапочку із фольги.
Не боюсь ні дощу, ні грому.
Не боюсь померти з нудьги.
Не боюсь вночі йти додому -
Я ж у шапочці із фольги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817988
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.12.2018
Ну що воно це, скажіть, за гаплик?
В нормальних є муза, а в мене - музик.
Тихенько підкрадеться темної ночі:
"Агов, ось і я, відкрий швидко очі."
Уже я й благала його, і просила -
Так спати я хочу, що просто несила.
А він мені каже: "Допишеш рядок
І йди куди хочеш, хоч в ліс, хоч в садок."
Бува і таке - з музиком посварюся -
"Образився я і уже не вернуся"
Та горде хоч слово і гострий язик -
Серденько чутливе той має музик.
Робитиме вигляд "Мені все одно",
Та прийде й постука тихенько в вікно.
Тож ручку й папір вже шукає рука -
Не довго серджуся я на музика.
І ось, обійнявшись, читаєм рядки
Хоч мабуть вже треті не сплять півники.
Всміхнусь музикові собі на біду
Сподобалось? - каже - Я й завтра прийду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817571
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 15.12.2018
Ми нарешті одні
Ми чекали страшенно
Млосно трохи мені
Бо все так незбагненно.
Заглядаю я в очі -
В них бачу бажання
Бо до того щоночі
Лиш чула зітхання
Як ти хочеш нестямно
Пізнати цей шал
Тож ідем лиш вперед -
Наростає запал.
Я сідаю зручніше
Відкину волосся
Вже не можем чекати
Ось воно - почалося.
Не знайдуть нас с тобою
Мабуть до вівторка...
Бо ти граєш за ельфів
А я граю за орків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817559
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2018
Жив собі на світі дід
Вже немало довгих літ.
та цікавий був до всього
незвичайного й нового.
Якось приїздив онук –
дідові завів фейсбук,
щоб читав там дід новини
й бозна-що за цікавини.
Дід собі гортає стрічку:
«Тест – ти зайчик чи лисичка?»,
«Кращий засіб від похмілля»,
«Взнай, коли твоє весілля»,
«Із усього світу страви».
А оце вже щось цікаве! –
В діда є на те причина.
Ще як був малий хлопчина,
Готувать хотів навчиться.
Мати ж зайнята та злиться:
«Каструлі’ – жіноче діло!».
Щось протестував несміло,
та й ішов рубати дрова
чи пасти на луг корови.
За життя ото й всього –
Гнав із вишень самогон.
«Тож коли, як не тепер…», -
Мрійно голову підпер.
І чита дід у фейсбуці,
молитовно склавши руці, -
«Спробуйте наш суперфуд,
Дей бай дей йо тейсті муд,
Пропонуєм вам концепт,
Детокс смузі ось рецепт».
Та куди там тій вишнівці –
До Пегаса як корівці!
Бозна що воно за смузі –
Заздрить будуть всі в окрузі!
«Бабо, дай мені макітри,
зробим смузі зо три літри».
Баба зайнята була,
Та макітру віддала.
Дід велику взяв ломаку,
перетер в макітрі маку,
ще свіженьких огірків
і петрушки п’ять пучків,
Трохи хрону втер туди,
Квасу влив замість води,
Все змішав у тій макітрі.
Й раптом захотів до вітру.
Аж вернувся дід у хату
й смузі заходивсь шукати
бо макітри десь немає.
Бабу дід тоді питає:
«Брала, бабо, ти макітру,
поки я ходив до вітру?»
«Брала, думала – свиням,
свині рохкали – ням-ням!»
Як схопився з місця дід –
Так не бігав сорок літ.
«Хай свиням тим буде грець –
Зжерли весь мій сирівець!»
Але дід упертий дуже –
Перший раз як не подужав,
взяв макітру трилітрову,
і зробив усе він знову.
Ось прийшов до діда кум,
Він про смузі ні бум-бум.
«Пробуй, куме, суперфуд –
Будеш гарний мати «mood»!»
Сам ти муд! – кум каже діду,
але час йде до обіду,
тож і виходу немає,
Пробу смузі кум знімає.
Я не знаю, як там далі,
і які були деталі,
але дід піймав момент –
вже на смузі мав патент.
У селі усі шепочуть
(мабуть славу вкрасти хочуть)
«Дід старий немов той пень,
А все чудить кожен день».
Не зважа на ці моменти,
Робить модні дід івенти,
І, завдячуючи музі,
Все нові рецепти смузі…
А мораль ось тут така,
всім відома і легка –
Вірте завжди в свої сили,
щоби вам не говорили!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817033
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 10.12.2018
Ти щодня приходиш з роботи додому,
І бажаєш отримать спокій і тишу.
Огортає тебе апатія й втома...
І ось тут починається найцікавіше!
Бо у тебе є борщ позавчорашній,
А коханий вже скоро прийде з роботи.
Ну окей, підсмажиш яєчню, не страшно,
А все інше залишиш на вечір суботи.
Та сьогодні чомусь коханий не в дусі,
І з печальним лицем під носа бурмоче
Про ріст долара, гривню й рублі в Білорусі,
І напевно вже знаєш, сьогодні він хоче
Обійняти диван і дивитись новини,
Пити пиво, всю ніч грати у танки.
А ти хочеш послухати «Голос країни»,
А опісля бажаєш кохання до ранку.
Але він розкида шкарпетки в кімнаті,
Й проведе цей вечір в компанії власній
І засне о четвертій, а ,може, о п'ятій
Обійнявши тебе в постелі атласній…
Але потім усе починається знову,
Знов робота, думки, чутки і проблеми.
І сьогодні вже ти трошки нервова,
І твій мозок дає збої системи.
Ти прийдеш із роботи,на серці погано,
Задовбала оця апатія й втома.
І тоді обійме тебе твій коханий,
І подумаєш щиро: «Нарешті я вдома...».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727141
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 04.04.2017
Люблю пупырчатую плёнку –
Она снимает депресняк.
Лишь стоит отойти в сторонку ,
И по пупыркам сделать «шмяк».
И сразу волны вдохновенья
Прогонят бренную печаль,
Ты испытаешь наслажденье,
И вся тоска умчится вдаль.
Какие б не были проблемы –
Ты никогда не одинок
И никакой тут нет дилеммы,
Когда той плёнки есть кусок.
И, покупая телевизор,
На телевизор не смотрю
Заветной пленки вот огрызок!
Пупырки, я вас так люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719652
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 22.02.2017
Українська рідна мово,
ти розкішна і багата,
ти прекрасна і чудова:
є у нас і [i]дім[/i], і [i]хата[/i],
[i]любим[/i] щиро і ласкаво,
а [i]кохаєм[/i] до нестями!
[i]Запашну[/i] смакуєм каву
із [i]духмяними[/i] млинцями.
Робим ми красиві [i]фото[/i],
і сміємось на [i]світлинах[/i].
Йдемо вранці на [i]роботу[/i]
і [i]працюєм[/i] без упину…
Про красу й чарівність мови
можна довго гомоніти,
бо прекрасна і чудова!
Хай їй квітнуть і мужніти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719459
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 21.02.2017
Ти ніби виріс із Нового Року,
і не чекаєш подарунків, дива.
І час іде невпинно крок за кроком...
Але повір - усе іще можливо!
Зібрати разом друзів - це чудово,
і врешті-решт зізнатися в коханні.
Дитиною себе відчути знову,
і загадать у Новий Рік бажання...
Бо треба тільки трохи віри в себе -
і сам собі ти станеш чудотворним.
А світ увесь відкритий і для тебе,
щоб кожен день зробити неповторним!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708618
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.12.2016
Сліпучим сяє сонце світлом,
Пшениця полем простяглась…
Війнув вертляво вихор вітру,
Химерна хмара хвацько «хрясь!»
Гримить гроза, гуркоче грізно,
Довкола дощик дріботить.
Зайча заквапилось запізно –
трухика травами, тремтить.
Зненацька злива закінчилась,
пташок почулися пісні,
земля зеленим заіскрилась,
веселку видно в вишині!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679122
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.07.2016
Бідні наші вчителі!
Як же ви живете?
Зошит, книга на столі…
Вчить, як в вулик йдете.
Бо ніхто сидіть спокійно
зроду не умів!
Гримать треба вам постійно,
клас щоб не шумів.
А прийдете з школи в хату –
голова болить:
чи конспекти вже писати,
а чи борщ варить?
Зранку знову на те вчення:
в вулику сидіть…
Щастя, в світі вихідний є,
щоб перепочить.
Та не плачте, не ридайте –
тут відмінники ростуть.
А, крім того, пам’ятайте:
зарплату більшу й вам дадуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677984
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 14.07.2016
Не знаю, кто я, не знаю, где я,
не знаю, как меня назвать...
Я одержим лишь только ею!
Всего себя готов отдать
ей лишь одной. Я жажду встречи.
Я так хочу ее обнять
и провести с ней целый вечер,
и ночь, и день с ней пролежать...
О боже, как же я страдаю,
один лишь день не видясь с ней!
Но вот, увы! О ней мечтает
еще толпа моих друзей.
Но знаю, что сегодня буду
я в ней, как в море, утопать...
О да, тебе пою я оду,
моя любимая... КРОВАТЬ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677983
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 14.07.2016
Зросла темрява ночі,
Закрились тихо очі,
Навкруг заснуло все...
І сон мене несе
На крилах романтичних
В країну фантастичну,
Де неземна краса
І дивні чудеса...
І бачу я: поле чисте розкинулось,
Ростуть там квіти вогненного кольору
І білі пушинки у небо полинули
І вітер там віє, і пахне він волею.
Там дивне дерево з листям червоним
Росте там трава синя і фіолетова,
І сяє там сонце світлом неоновим,
І птахи шугають у небі кометами.
І я іду тим полем,
Там десь за видноколом
Моя іскриста мрія
Крилом яскравим віє.
Спинюсь лиш на хвилину
І трохи відпочину
Під деревом лягаю
І очі закриваю...
І вітер голубить волосся ніжненько,
Пелюстки квіток обличчя торкаються,
А поряд шепіт чую тихенький...
Вітер цілує мене... Й прокидаюся...
І я щоночі в той край повертаюся,
Де сяє за обрієм смарагдова мрія.
І кожного ранку, коли прокидаюся,
Я знов відчуваю, і знов розумію...
Що кращий світ - реальний,
Хоч він не ідеальний.
А чарівні світи
Для мене твориш ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677760
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 13.07.2016
Мене люди дивували,
Які голубом назвали
Пташку оту невеличку,
Не блакитну зовсім птичку.
Ну скажіть чому, будь ласка?
То лиш може бути казка,
Що літають голубі
В синім небі голуби.
Я ніяк не розуміла,
Все дізнатися хотіла,
Кожен день на дуб дивилась:
Там голубка поселилась.
І були в неї малята –
Гарні діти-пташенята.
Їм і їжу добувала,
Пестила і милувала.
І тоді я всім сказала:
Голубів же так назвали,
Бо дітей своїх голублять
І їх дуже-дуже люблять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677755
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 13.07.2016
І
Ходить горлиця, туркоче.
Бо зігрітись, мабуть, хоче.
Адже ще у нас зима,
Надворі тепла нема.
Ти ходи до нас сюди,
Ми дамо тобі їди,
Зробим гарну годівницю.
Погодуєм усю птицю!
ІІ
Сірий, сірий, сірий хлопчик.
Звати його – наш горобчик.
Скаче, скаче по дорозі
І на нашому порозі.
Він ніколи не сумує,
Завжди пісню його чуєм:
«Цвінь-цвірінь-цвірінь-цвірін» -
Нам усім співає він.
І зими він не боїться,
Скок і стриб: весела птиця!
ІІІ
Десь дзвінкий лунає спів,
Мов з твоїх чарівних снів.
Що на гілці там за птиця?
Знаю! Знаю! Це синиця!
І маленька, і тендітна,
Але всім вона помітна.
Бо блакиттю й злотом сяє;
Завжди весело співає.
Сповіщає нам вона:
«Скоро вже прийде весна!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677546
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 12.07.2016
На горісі в нас сьогодні
Горобці сидять голодні,
Бо ж надворі вже зима –
Поживитись чим нема.
Я зроблю їм годівницю,
Нагодую різну птицю:
І горобчиків малих,
І синичок золотих.
Хай літають, хай радіють,
Про весну зі мною мріють!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677545
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 12.07.2016
Я – сорока-білобока.
Всевидюще в мене око .
Скрізь і завжди я літаю
І багато дуже знаю.
Знаю, де і в кого свято,
Де веселощів багато,
Де співають і танцюють,
Де навчаються й працюють.
Як зустріну я сусідку –
Балакучу свою тітку,
Розкажу їй всі новини
Про річки, ліси й долини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677379
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.07.2016
І
Є на світі край далекий,
Де живе старий лелека,
Де цвіркун вві сні співає
І вночі лиш місяць сяє.
Там стоїть біленька хатка.
В ній живуть дідко і бабка.
Мають сірого цапка,
І корівку, і Рябка.
Внучка є у них маленька
Маша. Дуже розумненька,
І весела, і прудка,
І кмітлива, й говірка.
ІІ
Був це казки наш зачин,
А що ж далі, що за ним?..
Якось був деньок погожий,
Щоб у ліс іти, він гожий:
Сонце сяє, небо синє,
Ох, що треба ще людині!
Й кошик узяла Машуня,
Просить в діда і в бабуні:
"Відпустіть мене, старенькі,
В ліс по ягоди й опеньки."
Дід погодивсь на прохання,
Залишив лиш наставляння.
Баба зразу сумнівалась,
Але потім не змагалась.
Тож пішла у ліс дівчинка,
Рада, що її корзинка
Буде повна запашних
Ягідок й грибів смачних
ІІІ
Ось уже у лісі Маша.
Дивиться дівчина наша
То на зайця, то на білку,
На сосни зелену гілку.
Йде все далі від домівки.
Ну, звичайно! Див тут стільки!
Раптом чує дзвін таємний,
Не тривожний, а приємний.
Що ж це тихо так дзвенить,
Наче кішка муркотить?
Подивилась – а це квітка,
Біла, ніжна, мов лебідка.
Що ж за квітка така дивна,
Що співає так чарівно?
Тут вона заговорила,
Маші свій секрет відкрила:
"Здрастуй, дівчинко маленька!
Та не бійсь, сідай зручненько
І послухай ти мене
Про життя моє сумне."
IV
"Я колись була людина,
Гарна, молода дівчина.
У палаці я жила,
Горя, бід я не знала.
Та удома не сиділось,
Все у мандри я просилась.
Але мама не пускала,
Хтіла, щоб я лиш читала.
Та була у мене вдача
Інша, не така – хлопчача
І якось, діждавшись ранку,
Утекла я на світанку.
Я спочатку бідувала
І копієчки не мала,
Та знайшлась одна людина,
З вигляду така гостинна!
Та насправді то була
Дуже люта відьма зла,
(Я тоді цього не знала
І їй сліпо довіряла).
Ця мене й зачаклувала:
Квіткою тоді я стала.
Так оце я й поживаю
І пісень сумних співаю."
V
Маша оповідь почула
І про все, про все забула.
Дати хоче допомогу,
Аби мала таку змогу.
Квітка дуже рада стала
І дівчинку запитала:
"Як же тебе, добра, звати?
Скільки років можеш мати?"
"Маша я, – відповідає,–
І п’ятнадцять років маю."
"А мене так й звати – Квітка
Й ми з тобою однолітки."
Квітко, як я допоможу?
(Якщо лиш, звичайно, зможу)"
"Щоб була я знов людина,
Ось що ти зробить повинна:
Розшукай ти Чарівницю –
Лиш вона мені згодиться."
VI
Маша жінку ту шукає,
Та ніхто її не знає.
Як чаклунку ту знайти?
І куди шукать іти?
Раптом хатку бачить Маша.
Чарівниця у ній наша.
Дівчинка до неї йде,
Бо пораду там знайде.
Та не так воно все сталось,
Як одразу нам гадалось.
Маша слів не зрозуміла,
Хоч старалась і хотіла.
Ось прийшла у ліс вона
Вся печальна і сумна.
Квітці все розповіла,
Помогти хоч не змогла.
Але раптом сталось диво!
Це не квітка вже – людина!
Маша дуже здивувалась,
Та одразу здогадалась:
Друзі зло перемагають
У всіх бідах помагають!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677320
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.07.2016
Тихі літні вечори…
Сяють зорі ізгори,
Степ зітха, дрімає, спить…
Сон до всіх пливе-летить.
Навіть місяць вже рогатий
Ледве світить: хоче спати.
Спить мурашка й павучок,
І невтомний світлячок.
Тільки кіт рудий не спить,
Тихо-тихо муркотить.
І цвіркун десь у кутку
Пісню теж співа дзвінку.
Але швидко ніч минає,
Скоро сонечко засяє.
І прийде на землю день,
Мирних заспіва пісень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676963
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.07.2016
Малий хлопчина вибіг в поле
і серед трав високих став.
Він роззирнувся в видноколі –
розлився ген великий став.
А там за ставом на просторах
побачив пагорб дивний він.
Питає хлопець у бабусі:
«Що то піднявся за один?»
«То, кажуть, царськая могила,
що вже стоїть багато літ.
І є якась в ній древня сила,
яку несе вона у світ.
Могилу тую звуть курганом.
Та правди ще не знають люди.
І розгадають, може, потім
для чого в полі та споруда.»
Послухав те малий хлопчисько,
та й думать вже забув про це.
Але пройшло багато років –
згадав бабусине лице,
що посміхалась таємниче,
розповідаючи дива
про стародавніх будівничих…
Згадав ті дивнії слова…
І став вивчати ту будову
вже не хлопчина – чоловік.
Та щоб розкрити всі секрети,
потрібен буде цілий вік.
Бо не один курган є в світі.
Їх, може, сотня, чи мільйон…
І, давниною оповиті,
поринули вони у сон…
Ідуть дощі, дмуть вітрюгани,
бринить земля, росте трава…
Та все стоять старі кургани.
Хто розгадає їх дива?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676962
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.07.2016
Уж тома исписали, работы выдали
Чтоб понять, кто такой настоящий друг.
Но скажите, ясно стало и видно ли,
Говорят они правду или нагло врут?
Не хочу вдаваться в детали абстрактного,
Разбираться в поступках, души глубине…
Не хочу ковыряться в чертах характера.
Ведь людей судить уж точно не мне.
Не ищите где-то в книгах критерии:
«Вот таким должен быть истинный друг».
И пока не залезли вы в эти прерии,
Посмотрите, внимательно гляньте вокруг.
Друзья иногда вместо будильника,
Если звонят в шесть или пять.
Друзья обитают у холодильника –
Зачем тому тортику там пропадать?
Друзья смеются, когда вы плачете,
Чтоб вас заставить смеяться в ответ.
И вы засмеетесь с ними, иначе же
Нальют вам вина и купят конфет.
Друзья на правду не обижаются,
Друзья ненавидят грубую лесть.
Друзья иногда громко ругаются…
Друзья! Спасибо за то, что вы есть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676768
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 08.07.2016
В мене є вже сказане слово,
але ще раз сказати мушу:
я закохуюсь знову й знову
в твої очі і в твою душу.
Я закохуюсь знову й знову
у твій голос і в твої губи,
що ведуть відверті розмови,
і мене поцілунком гублять.
Я закохуюсь знову й знову
у твою яскраву усмішку…
Я закохуюсь в тебе всього
без упину і без залишку.
Хай ідуть безжалісно роки,
але квітне наше кохання.
Хай буяє ж воно, аж допоки
згасне зірка у небі остання…
Хай горить воно аж до того,
поки світло в світі існує…
І скажу іще лише слово, -
як тебе безмірно люблю я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2016
Все спят. Темно еще.
А девушка не спит.
Но уж в окно холодное
Луч солнышка бежит
И видно ей, как комната
Становится светлей…
Но тут фигура темная
Подходит тихо к ней.
Подходит и становится
У светлого окна
Молчит и улыбается,
И в плащ облачена.
- Кто ты? – спросила девушка.
Она изумлена.
- Я – ты, - фигура молвила, -
Твоя я сторона.
- Я сила и могущество.
Я часть твоей души.
Пойдем со мной, прошу тебя!
Но только поспеши…
Но тут фигура светлая
Явилась у окна.
Глаза горят алмазами.
И молвила она:
- Не слушай ее. Черная
То часть твоей души,
И счастья, и покоя
Она тебя лишит.
А девушка растеряна…
И как же ей понять,
За кем пойти, что делать ей.
Кого ей выбирать?
- Я силу дам. И власть
Другими управлять.
А ты? Что можешь ты
Полезного ей дать?
Сказала так фигура
В плаще, подобном ночи.
И смотрят на девчонку
Зловеще ее очи.
Ну а фигура светлая
Ни слова не роняет.
И девушка сама
К ним молвить начинает:
- Я знаю, что не ангел я.
Но и не демон тоже.
И выбрать лишь одно
Я не могу, похоже…
Сказала так, и руки
Обеим подала.
Она ведь человек
И это поняла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676587
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.07.2016
Здравый смысл был предан забвению,
Чтобы поднять себе настроение.
И, к величайшему всех удивлению,
Ты включаешь воображение:
Можно предаться употреблению
И получить потом несварение,
Можно устроить пункт наблюдения -
Предотвратить пришельцев вторжение.
Можно достать всех рассуждением
Что с астероидом ждем столкновения.
И получить опровержение
Всем недоказанным сим утверждениям.
Можно почувствовать вдруг наслаждение,
Если в обед совершить пробуждение
Или устроить с утра песнопения,
И обалдеть от их исполнения.
Можно заняться изготовлением
Вкусных и сладких продуктов брожения.
То-есть, печь булки до изнеможения –
Правильное дрожжам применение.
Можно найти свое направление,
Сделать в него капиталовложение,
Чтоб получить вознаграждение
И полечить хребта искривление.
Можно рассеять все заблуждения
И изменить свое поведение.
Можно предать здравый смысл забвению…
И написать стихотворение.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676586
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 07.07.2016
Я серце своє відкриваю,
Й щось відчуваю неземне.
Воно й у сні моїм літає,
Не покидаючи мене.
Подивися в мої очі –
У них небачені світи.
В них гомін дня і спокій ночі.
У них кохання. У них ти.
Гаряче сонце у долонях
Тепла частинку принесло.
Й пульсує кров шалено в скронях,
Бо це з твоїх долонь тепло.
Я подивлюся в твої очі –
В них ще незвідана земля.
В них гомін дня і спокій ночі.
У них кохання. У них я.
В душі, і в серці, і в очах –
Любові зорі там ясні.
Ми розчинились в почуттях:
Я у тобі, а ти в мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2016
У мене є небачений птах,
Приходить до мене щоночі у снах.
А вдень летить за моїми плечима,
Осяює все палкими очима.
Щодня він тріпоче срібним крилом,
Коли я у ліжку, коли за столом.
Він всюди летить за моєю спиною.
Невидимий іншим, він завжди зі мною.
Щоденно цей птах окриляє мене,
Приносить у будень щось неземне.
Він зерна щастя в душі моїй сіє…
А звати пташину небачену – Мрія!
І в тебе є той невидимий птах.
А крила його – на твоїх руках.
Ти тільки знайди, пізнай і зумій
Побачить небесну красу своїх мрій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2016