| Сторінки (4/316): | « | 1 2 3 4 | » |
Прекрасні ясні, ясні зорі
Над Україною пливуть.
З собою в далі неозорі
Ледь, ледь мигаючи зовуть.
В темряві вітер протріпоче,
Зорю сколише золоту.
Тендітне серденько захоче,
Впіймати пісеньку оту
Що лине світом первоцвітом,
Струною срібною дзвенить.
Душа із зорями та з вітром,
Всю ніч тихенько гомонить.
Душі приємно, тепло й літно,
Немов душа на вівтарі.
А очі дивляться привітно,
Як стигнуть зорі угорі.
Душі здається що озветься,
До неї рідная земля.
Та тільки шелест вітру ллється
В зарожевілії края.
2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725735
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.03.2017
Як та зоря що все сія,
Ти була такою.
А спомини, а спомини,
Не дають спокою.
Злітає в вись душа сама,
І падає безсила.
Тебе нема, тебе нема,
Мов обламались крила.
Ми тим що було в нас давно,
Не вміли дорожити.
І холодно, і холодно,
На світі стало жити.
Немов пісок збігає час,
Назад все не вернеться.
Один лиш раз, один лиш раз
Любов в житті дається.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725654
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2017
В небі зорі позгасали
Ясне сонечко встає.
Ми з тобою загадали
Мовчки, кожен про своє.
Позлітали срібні мрії
У душі дзвенить струна.
Ясне сонечко загріє
Встане рідна сторона.
Знов вдихнули вільно груди
« жили довго в сірій млі».
Вірять люди краще буде
Жить на сонячній землі.
Над землею думка в’ється
В світлі сонячнім тремтить.
Серцю радісно. Здається
Ця в житті найкраща мить.
2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724497
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.03.2017
Свічею згораю,
Не знаю.
Чи ще тому зараю.
Хилюся на плече,
Сльоза лиш потече.
Тримаю.
Кохання не втече.
Ти кличеш на каву,
Цікаво.
А очі сміються лукаво.
І слово якось золотаво,
Торкається серця.
А серце.
Сприймає звістку,
Мов кістку,
Повільно здається.
Тулюся,
Цілую палко,
Себе не жалко.
Вже тіло,
За діло, тобою розп’ято,
І кожна хвилина свято.
До ранку,
Ти моя бранка,
Кохана, коханка.
А ранком,
Очима кліпну.
Від сонця осліпну.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2017
Горе - темна хмара очі зашторює повстю,
В землю щільно втискаюся ноги розправивши.
Розум мій на приціл концентрується повністю,
Знову палець курок натискає мов клавіші.
Кулі - трасири, пунктиром окреслюють межу,
Вампір появився мов тінь на розбитій стіні.
Сутеніє, знов совою за ворогом стежу,
А ворог бє градом, мурашки ідуть по спині.
Осколки жалять, не спасуть ані чин ані ранги,
Хіба що земля прихистить у розірвані груди.
Нарешті в прицілі. Відсилаю смерть бумерангом,
Осиновим колом. Вампіру спасіння не буде.
Правда за мною, і війна ця зовсім не лажа,
Спалені села, дощенту розбомблені хАти.
Про все нащадкам історія потім розкаже,
Сьогодні є правда. Ворог прийшов нас вбивати.
Рана у спину, ми того зовсім не чекали,
Слово вороже не варте копійки ні цента.
Ворог навпроти з явним монгольським оскалом,
Ворог навпроти з явним московським акцентом.
Не можна втрачати сьогодні ні віру ні пильність,
І не вірю що Путін нарешті дійшов розпуття.
Нам вже не потрібна від ворога лютого милість,
Війною цією лже братні розірвані пута.
Втискаюся в землю, в окопі холодно й гірко,
На все в цьому світі своя відміряна мірка.
Куля за кулею, ворог червона ганчірка,
Куля за кулею, йде на війні перестрілка.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724155
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.03.2017
Примхливу хмарку сонце відхиля,
Укриті болота торішнім рястом
Вже розгрібає птиця попеляста,
У шкірці світла гріється земля.
Завівши в грудях серце – двигунець,
На лузі горобці здійняли гамір
Немов повеселитись мають намір,
Віщує день що вже зими кінець.
Немовби виринає з забуття,
Земля за мить наповнюється рухом
Аж серце вилітає з тіла духом,
Зарухало суглобами життя
Уже прийшла весни прекрасна мить,
І з неба семиколірна підкова
Мабуть вона також не випадково
Своє тепло і світло променить.
2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2017
Мене нема ні тут ні там ніде,
Та думка срібну ниточку пряде.
ВІрші мої вишиті словами,
Назавжди залишаться між вами.
Я теж колись візьму собі й засну,
Не відігрівши серце у весну.
А коли зовсім воно остине,
То земля прийме мене як сина.
І скажуть люди він прожив як зміг,
Та вітер часу збив його із ніг.
2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2017
У дебрях гір милують зір
Стежини безіменні.
В один сплітаються узір
Смерек верхи зелені.
Стою вслухаюся…затих.
За те віддам останнє,
Щоб милуватися на них
Досхочу на світанні.
Тепло душевне променить
Від краю і до краю.
Зраділе серце срібна нить
Тихенько оплітає.
Мій рідний край оця земля,
Це небо в оксамиті.
Тут відчуваю знову я
Таємну силу миті.
2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2017
Акуратно сад цвіте,
Стежечка до річки.
Б’ється серце золоте,
Ходять білі ніжки.
Думка лине у політ,
Смілий і високий.
А всього шістнадцять літ,
Цій голубоокій.
Пелюсточки з квітки рве,
І шепочуть губи.
Слово всього лиш одне,
Любить, Любить, Любить.
Рве пелюстки й кожну мить,
Все перед очами.
Той, що входить в милі сни,
Темними ночами.
І летять немов би птах,
Ті слова беззвучно.
Десь миленький у світах,
Може йому скучно.
2001р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2017
Тихо матінка ридає,
До іконки на стіні.
Все синочка виглядає,
Син воює на війні.
Сумно дивиться в віконце,
А думки немов рої.
Не згасай ніколи сонце,
У віконечку її.
Там, на тому полі битви,
Серце матінки із ним.
Хай спасуть його молитви,
Хай повернеться живим.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722201
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.03.2017
Лети голубонько , лети,
До свого щастя без упинку.
Поки тебе мов павутинку,
Ще можуть крила понести.
В житті немає мріям меж,
А світ такий прекрасний, добрий
Лети голубонько за обрій,
Там свою долю ти знайдеш.
Шукай голубонько свій шлях,
У світі цім багато зваби.
В нім людські долі мов кульбаби,
Цвітуть на сонячних полях.
Лови свою прекрасну мить,
Щоб не була та доля хмурна,
Лети мов квіточка пурпурна,
До того сонця що горить.
Лети голубонько, лети,
За тебе буду я молитись.
Щоб ти змогла не помилитись,
Лети голубонько, лети.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2017
Немає тут машин, ні коней ні повозок,
Тут всі ідуть пішком, вся правда тут проста.
І випитий уже, води прозорий мозок,
І схудлі всі такі, мов зняті із хреста.
Розпечені піски – екзотика пустині,
Усе тепер не так, усе змінилось враз.
В розжареній душі, одне лиш серце стигне,
Забулася уже вся гіркота образ,
Батьківський білий дім і голуби над дахом.
Вже марево стоїть десь там удалині,
О, якби можна так, щоб обернутись птахом.
Так хочеться туди полинути мені,
Там в річку до води, верба схилила лози,
Тут ноги по піску ідуть за кроком крок.
І котяться з очей в пісок гарячий сльози,
Все дальше я несу, важкий солдатський строк.
Красноводськ 1973 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722057
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2017
Кваплюсь. Скоро листя облетить,
Наче краплі, відліта за миттю мить.
Зазирає рання осінь до вікна,
Заглядає, та душа немає дна.
День минулий, ліг у тесану труну,
У майбутній темним шляхом поверну.
Як би можна час спинити на руці,
Залишити золоті деньки оці.
Не зблудити і не збитися з путі,
І не бути розіп’ятим на хресті.
Залишився. Тільки радості нема,
Знов на сході заявилася чума.
Там на сході кров стікає на пісок,
Куля трісне і обірве волосок.
Гримнуть гради і розіб’ють укриття,
Там на сході обривається життя.
А по небу світлі хмари попливуть,
Чиюсь душу заберуть в останню путь.
Тай понесуть чиюсь душу на алтар,
Наче свічку, чи запалений ліхтар.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720626
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.02.2017
Дай мені сонця, я вдовіль нап’юся
І тіло зігрію.
Дай мені крила, і я ввись піднімуся,
І в небі помрію.
Я вітер впіймаю, злечу наче сонце,
Над гори ся здійму.
Зірками – дощами порушу твій спокій,
Упаду, обійму.
Впаду, притулюся у ніжність огорну
Тебе моя мила.
І буду любити таку неозорну,
Допоки є сила.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2017
Час життя поділив вже на дні й на години,
А за простором часу безодня німа.
Розірване серце не стулити в єдине,
І назад не вернутися – сили нема
Щоб засіяти ще раз поле тюльпанове,
Розстібнувши сорочку мов душу навстіж.
Назад не вернуть щоб родитися заново,
Ще раз шляхом тернистим пройти босоніж.
2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719906
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.02.2017
Тихо літа збираються в зграю,
Щоб назавжди уже відлетіть.
Давні спомини знов обнімаю,
Стелю думку над ними мов сіть.
Розтривожили спомини душу,
А чому? Не питай, не питай.
Ллються, мури сердечні порушив,
Незагоєні болі за край.
З глибини ллється нота тужлива,
Знов спалахують миті святі.
Та опертись уже неможливо
На обламані крила в житті.
2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2017
Ми були молоді, рожево лиці й файні.
Та той солодкий час давно уже минув.
І як удвох тоді терпіли муки тайні,
Серце пам’ятає, а розум все забув.
Буває серцю ще і радісно і світло,
І жилами біжить ще трепетний струмок.
Серце пам’ятає коли кохання квітло,
А розум заблудив у плетиві думок.
Як хвиля гомінка бува в душі заплеще,
Невидима струна у грудях забринить.
І від того тоді милішим світ стає ще,
І розуму того довіку не змінить.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2017
Ти згадай ще мене. Згадай моє тіло,
Поки не стало зовсім воно крижаним.
Поки серце тремке зовсім не зотліло,
І вогонь не погас між душею і ним.
Ввійди наче тінь крізь відчинені двері,
І назавжди уже замуруй мої сни.
Уяві моїй, ти отій ненажері,
Ті невидимі крила якось обітни.
Серед темної ночі ляж біля мене,
В мою душу вдихни краплю свого тепла.
Щоби не просилася в небо черлене,
Щоб душа навіжена в світи не втекла.
Тулися щокою до мої долоні,
Хай розпач волосся упаде до плеча.
Щоб забилося серце в хвилях агоній,
І солона сльоза появилась в очах.
На світанку як перше проміння зіскрить
Ми проснемось. Знов в тілі з’явиться сила.
Усміхнемось і радо вдихнемо за мить
Те щастя, якому немає мірила.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2017
Знов бачу я зорі,
Незабутні зорі.
Що світяться вгорі ,
Мов очі коханої.
Знов душа ожива,
Знову чую слова
Що шепочуть уста,
Уста милі бажані.
Поки вранішня мить
Тишиною щемить,
Сон останній ще снить.
Ні до чого тут поспіх.
Починається день,
Знову разом підем
В той далекий едем,
В той казковий недоспів.
Там туман мов вуаль
Все покинуть не жаль,
Крила манять у даль.
Ми захоплені летом.
Теплий вітер в лице,
Мрія далі несе,
Думка дальше за все.
Легко бути поетом.
2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715132
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2017
Забудь, забудь усе що було,
Не повертай пройдешні дні.
Те споминати що минуло,
Було би боляче мені.
Змінити світ уже не вдасться,
В нім так заведено давно.
Чим у житті є менше щастя,
То тим солодше є воно.
Забудь, забудь усе що було,
Що буде далі? Хто те зна…
Майбутнє віхола задула,
Ясніє снігу білизна.
Та хай несеться час як злива,
Про вічне думати облиш.
Ще до життя душа жадлива,
І ще не хоче до узвиш.
2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2017
Свічею згораю,
Не знаю.
Чи ще тому зараю.
Хилюся на плече,
Сльоза лиш потече.
Тримаю.
Кохання не втече.
Ти кличеш на каву,
Цікаво.
А очі сміються лукаво.
І слово якось золотаво,
Торкається серця.
А серце.
Сприймає звістку,
Мов кістку,
Повільно здається.
Тулюся,
Цілую палко,
Себе не жалко.
Вже тіло,
За діло, тобою розп’ято,
І кожна хвилина свято.
До ранку,
Ти моя бранка,
Кохана, коханка.
А ранком,
Очима кліпну.
Від сонця осліпну.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2017
Музо вічна моя, дорога позолочена бджілко,
Серце моє вічно гордиться, що ти в мене така є.
Я з тобою піду за село, тим зеленим причілком,
Там де погляд один тільки ще білим світом блукає.
Поселю я тебе в світлий дім, в голубе окаймлений
Ми посадимо там екзотичний, небачений овоч.
І нехай, і нехай що в людей жити так не приймлено,
Будуть люди дивитись на нас, люди хочуть видовищ.
Музо вічна моя, ти стара несподівана зайдо,
Жий по вічно отут, можеш бути мені за дружину.
Я для тебе рослину квітучу невидану знайду,
І пошию для тебе з отих білих хмар одежину.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2017
Дивлюсья, а в серці болі,
Ліг холодний сніг у полі.
Серед поля в’ється стрічка,
Ген пливе до низу річка.
По снігу свіжому сліди,
Побігла стежка до води.
На річці тій колючий лід.
Не скував її як слідИ.
Біля річки верба. Наче,
Змерзла бідна, тихо плаче.
Звисають лози до води,
На лозах інею сліди.
Не плач вербичко, вже весна
Прийде скоро, і чудесна
Розтопить кригу на воді,
Ти й відігрієшся тоді.
І білим пухом попливуть
Хвилями жалі та сльози
Знов забрунькують, оживуть
Тоненькі і ніжні лози
2008р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2017
Я навесні малим до тата біг,
Вони ж орали своє вічне поле.
Немов присохли руки до чепіг,
Їм би спочити, все ж було ніколи.
А жайворонок в небі – ранній птах,
Летів і тиха пісня з неба лилась.
Показував мені, малому шлях,
Мов серце в тата, крильця в нього бились.
Кричу я, тату? Чи ж то пропадня,
Ніколи Ви не маєте спочинку.
Ніколи Вам не вистачає дня.
Колись мене ти зрозумієш, синку.
Сьогодні вже прийшли до мене в сні,
Тепер з небес, мої старенькі тато.
І дуже тихо мовили мені,
Тобі не встиг сказати я багато.
Мені старенький руку подає,
І каже,бачиш як буває синку.
Тепер у мене більше часу є,
Вже ти мені вділи хоча б хвилинку.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2017
Цього часу ми будемо довго чекати,
Від розлук до розлук, і в нагороду за те.
За селом біля самої крайньої хати.
Білим цвітом, яблуневий сад розцвіте.
І ми підемо, позаздрить нам кожний стрічний,
Підемо, і більше вже не вернемось назад.
Тільки вір, що кохання цвісти буде вічно,
Що ніколи у сад не прийде листопад.
Жити будемо під парасолькою саду,
І будемо пити французьке вино «Бордо».
Так ніхто не любив до кінця, до упаду,
Над нами лелека побудує гніздо.
І там у саду, серед квітучого раю,
Яблуневим неоном буде світити цвіт.
А цибатий лелека на скрипці заграє,
І здивуємось ми, і здивується світ.
Все минає, і вечір цей так же минеться,
Мине і цей музикальний лелечий дебют.
Грай цибатий, ти грай що тобі заманеться,
Весели наш весняний садовий приют.
Цього часу ми будемо довго чекати,
Від розлук до розлук, і в нагороду за те,
За селом, біля самої крайньої хати,
Білим цвітом, яблуневий сад розцвіте.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2017
На самотні сади зірка впала із неба кристалом,
Тій зорі що паде в пів дорозі уже не спиниться.
Ти скажи мені ні , якщо сумно і холодно стало,
Якщо зоряне небо вночі тобі більше не сниться.
Ти скажи мені ні , ти поспалюй надії устами,
Щоб той смуток назавжди у душі твоїй вже догорів.
Ти скажи мені ні , посміхнись на прощання востаннє,
Заховайся в пустелі тих далеких сухих вечорів.
Ти скажи мені ні , не жалій мене , я не заплачу,
Якщо навіть до смерті ті слова твої враз обпечуть.
Я тобі ті слова , я той біль безперечно пробачу,
Ніколи, ніколи тебе за те не осуджу нічуть.
Ти скажи мені ні , не залиш на остачу нічого,
Хай це буде мені , і покара моя і покута.
Що би те що було , час своїми ногами зачовгав,
Що би те що було , час у сутінки свої закутав.
Ти скажи мені ні , безтурботна й легка залишися,
Ти мене обійми без жалю в ті безкінечності мук
Заховайся від мене , в далеке незнане затишшя.
Аж в те, незнане затишшя що губить у віддалях звук.
Я по світі піду , невідкладні залишу всі справи,
Я по світі піду, і вже без мене залишишся ти.
Я надивлюсь востаннє на сонце на гори й на трави,
Сам стану сутінком там , де кінчається день золотий
На самотні сади , зірка впала із неба кристалом,
Тій зорі що паде , в пів дорозі уже не спиниться.
Ти скажи мені ні , якщо сумно і холодно стало,
Якщо зоряне небо , вночі тобі більше не сниться.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712094
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2017
Боюся тиші.
Коли не пишуться вірші,
Коли у засіку душі,
Шкребуться миші.
Згорають свічі.
І більше не підняти рук,
І наче вибух кожен звук
Летить у вічі.
Мовчить несміла.
Немов не варта ні гроша,
Моя засмучена душа –
Ворона біла.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2017
Догоріла осінь тихим болем,
Згоріла жовто ока круговерть.
Забіліло, закурилось полем,
І випав сніг холодний наче смерть.
Все зима зробила що повинна,
Встелила щедро кригу навкруги.
А ріка немовби пуповина,
Пообєднала разом береги.
До Різдва так щедро сніг засіяв,
Та серденьку приємно і тепло.
В час коли нарОдився Месія,
Душа радіє й забуває зло.
2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2017
Дивно стало якось усе це,
Наче невідомо де лечу.
Мені тихо шепоче серце,
Що би того ніхто не почув.
Покидаю кімнати нішу,
Де між стінами вічність спала.
А за обрієм там ясніше,
Розкололась зоря на спалах.
Сліпить очі – стискаю вії,
Попереду вогні фонтаном.
Я один посеред стихії,
Зупинятися все ж не стану.
Розриваю незриму межу,
Задихаюся аж від жалЮ.
За що світ цей так ненавиджу?
І за що світ цей я так люблю.
Тепер кожна мить полічена,
А що там далі життя несе.
Донбас рубаний, калічений,
Є Україна понад усе.
Земля позачаділа димом,
І там за обрієм даль бліда.
Чорний ворон парить над Кримом,
Той чорний ворон – чорна біда.
Зрили землю чужі шакали,
Геть зрунтували усе святе.
Не того, не того чекали,
І надіялись ми не на те.
Що ж , покажем шакалам дулю,
Що посіяли те хай пожнуть.
Вдень три рази таблетку – кулю,
У ту шакалячу каламуть.
2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711045
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.01.2017
Життя журне і світ оцей омана,
І сніг холодний не небесна манна.
А мрії наче марева недбалі,
Потішать й не збуваються надалі.
В цім житті є незворотня путь,
Лиш тільки потім зерна проростуть.
Тож поспіши, посій у землю зерна,
Бо час роки забере й не поверне.
2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2017
Не спиться, вийду в двір, чому ночами,
Ти наче привид поперед очами.
Зорею ясною заглядаєш в вікно,
І воскресаєш те що так давно було.
Як в дзеркало, у ту зорю дивлюся,
Мов я її утратити боюся.
Боюся того щоб ще не повторились,
Помилки ті що відбулись уже колись.
Той спомин через роки в сьогодення,
Вертає те, за що нема прощення.
Та зоря що через вікна заглядає,
Погляд твій, що за минуле докоряє.
Чому, коли пливуть по небу хмари
Зорю сховають, я тобою марю.
Чи я несу через життя своє земне
Те світло, що колись осяяло мене.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2017
Минуле не вернеш,
І час не обженеш.
Тож будемо жити,
Бо що нам робити?
Тож будемо жити
І Бога молити
У ніч новорічну,
Бо оди співати
Тепер не на часі,
Допоки ця вічна
Війна на Донбасі.
Та ще споминати
Літа молодії,
Допоки вже зовсім,
Душа не зомліє.
Та свічку палити
За хлопцями тими,
Що вже відлетіли
І стали святими.
Та клясти гетьманів.
Прокляті чинуші,
Геть занапастили
Уже свої душі.
А скільки нам горя
Та болю принесли,
Якби Божа воля
Щоб хлопці воскресли.
Якби всі воскресли
Та враз одним махом,
Всі голови знесли
Отим олігархам.
2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709778
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.01.2017
Я на краю землі, десь аж на самісінькім краю,
Лиш очі закрию і знову бачу тебе одну.
На дві половинки своє серце тепер розкраю,
Меншу лишу для себе, а більшу тобі поверну.
Там де ти давно уже вечір заглядає в вікно,
Тихо на твоєму столі м’ятний чай остиває.
Серце візьми, ти мабуть його зачекалась давно,
Я вірю. Знаю, що у житті цім всяко буває.
Там де я тепер, на землі ще тільки лиш світає.
Там де ти уже вечір темний настав давним давно,
Дивлюся в вікно, перший промінь злітає над краєм,
Візми мое серце, хай не модно і примітивно
Світанок вселяє в мою душу нові надії,
Ловлю на хвилі ефіру нові інформації.
Я скоро вернуся, душа в передщасті радіє,
І серце вже б’ється у хвилях чарівних вібрацій.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2016
Війна без жалю б’є обличчя,
І біль вичавлює сльозу.
На грані нового сторіччя,
Не оминули ми грозу.
А світові авторитети?
Для них війна то тільки гра.
Бери перо своє поете,
На поле ратне вже пора.
Уже пора тобі до бою,
За всенародний інтерес.
Поклич поетів за собою,
І небайдужих поетес.
Ти не помреш у тому герці
За Україну, за своє.
Бо пісню ту що є у серці
І слово, куля не уб’є.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708613
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.12.2016
Куля серце перетяла,
Крапля крові в землю впала.
Дика куля з автомата,
в серце ранила солдата.
Надлетіли лебедята,
Зупинилися крилята.
Взяли душу в перевесли,
Попід хмарами понесли.
Залишили тіло спати,
Залишили спочивати.
Спить у полі кволе тіло,
Там де маківки зацвіли.
Почав дощик накрапати,
Став солдатик оживати.
Поверніться лебедята,
Поки дощик ллє
ще надія є.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708592
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.12.2016
Життя зів’ється вмить, знов може стане світло,
І може лиш тоді світ покорить краса.
І полетять слова мов ангели над світом,
І пісня зазвучить у наших голосах.
І може лиш тоді, якщо в житті все вдасться,
Пізнавши до кінця який прекрасний світ.
Задумана душа притихнувши від щастя,
Мов птаха позір кине востаннє у політ.
І може для душі прийде пора натхненна,
Не буде більше страху, не буде сум’яття.
Лиш буде та любов, нічим не розіпнена,
Що йшла із нами поряд через усе життя.
А вже коли свіча згорить до тла, до решти,
Озветься раз душа ще в свою останню мить.
Покличе ту любов, тихенько скаже де ж ти,
І наче світлий промінь у небо відлетить.
2016 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2016
Отака хрумка палітра біла,
Що сьогодні вистелила ніч.
Відлетіла осінь, відлетіла,
Відлетіла всім вітрам навстріч.
Поскидала золоті одежі,
Що би ними грілася зима.
Відлетіла за незримі межі,
Відлетіла осінь і нема.
Білим снігом куриться дорога,
Холод заповзає до душі.
Осінь залишила тільки спогад,
У якому ще січуть дощі.
Відлетіла осінь, не поверне,
Вже зимі віддала всі права.
Щоб земля очистилась від скверни,
До Святого Божого Різдва.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2016
Було раніше небо сине,
І всі раділи навкруги.
В той час своє гніздо осине,
Плели в Донбасі вороги.
І що тепер? – Одні руїни,
І на полях росте ковил.
А по рідненькій Україні,
Сто тисяч виритих могил.
На сході тліє поле голе,
Там канонади і бої,
Підступні москалі й монголи.
Ще й доморощені свої…
І знову думка мов екзема,
Десь із середини шкребе.
Самі ж себе перегриземо,
Самі й звоюємо себе.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706687
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 15.12.2016
Так без тебе сумно й одиноко,
Накривають сльози віки – дека.
Крок за кроком тихо крок за кроком,
Кроком за тобою із далека.
Небо розгойдалося сьогодні,
Крок за кроком – не від себе втеча.
Сумно зрить із неба лик Господній,
Груди наповняє порожнеча.
Крок позаду день уже вчорашній,
Крок за кроком йде в упадок сила.
Де ти, де ти, так без тебе страшно,
Де та віра щоб все воскресила.
Від тепла вже серце відвикає,
Крок за кроком – попереду скали.
Чи тебе на світі вже немає,
Чи надії душу ошукали.
Крок за кроком, крижаніє серце,
Тисне холод мов сталеві дроти.
Вже немає сил терпіти все це,
Вже немає сил чинити спротив.
Так без тебе сумно й одиноко,
Накривають сльози віки – дека.
Крок за кроком тихо крок за кроком,
Кроком за тобою із далека.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2016
З високої гори солодкий краєвид.
Отам внизу хатин блискучі дахи,
А поміж ними люди мов мурахи,
Чекають ласк втікаючи від кривд.
Дорога тягнеться з села в далеку путь.
В стрімкім потоці дивній грі подібно,
Затріпотіли срібні хвилі дрібно,
Немов в промінні сонячнім цвітуть..
Верхи смерек ген вперлись в небеса.
Покинуть хочуть осяйні простори,
Ось, ось увійдуть у небесні створи,
З яких на землю падає краса.
Любуюсь всім, на цій горі стою.
Красо одвічна, мій прадавній краю,
Тобі вклоняюсь і тебе вітаю,
Присвячуючи працю всю свою.
2016р.
Гора Клива находиться в Карпатському селі Бабче де я колись народився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706318
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.12.2016
Степ – обсмалений чорним порохом,
Степ – нині начинений залізом.
А ти – один на один з ворогом,
Що озброєний до зубів лізе.
Скільки вистоїш, рік, місяць, добу.
Втрачена міра, лишилось слово.
Ворог вже втратив людську подобу,
За прицілами лиш людолови.
Вороже – смерте, що ти накоїв,
Вороже – смерте, не схаменешся.
Час зупинився. Разом з Москвою,
Кровю святою вже захлинешся.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705976
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 11.12.2016
І знов думка скаче до божевільного сходу.
Аж туди, де в очі прискіпливо дивиться смерть.
Назустріч вистріл, так, без попередження, з ходу,
І вже серце розбите на друзки, і майже вщерть.
Згинаю голову, волосся обпалене,
Хтось сивобородий глядить за мною з вище.
Колотиться серце в грудях наче шалене,
А понад головою і рветься і свище.
Втискаюся нижче. Чекаю слушного часу,
Все одно осколок впинається у надбровю.
Болі не чую. Підставляю долоні чашу,
Пю, напиваюся своєю власною кров’ю.
Знаю, що тут вмирають незалежно від сану,
Так же незалежно від роду і від походжень.
Ще згадую дітей, Наталю, Таню, Оксану,
Внуків, вже народжених і ще ненароджених.
І тут як ніде близька дорога до істини,
Тут вже як ніколи гірко пахне свободою.
Задихаюсь без кисню оглянутий з відстані,
Дуже дивною постаттю сивобородою.
Знов ціляють одне в одного людські юрмища,
Глохну і молюся, та за всі гріхи каюся.
Там той, сивобородий, чекає над урвищем,
Ні, я ще не хочу, і раптом просипаюся.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705808
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 10.12.2016
Душа шукає вихід з тупика,
Я мою тугу на молитву схожу
В собі ховаю. Ти ж одна така,
І я без тебе жити вже не можу.
Разом, завжди ми цілісне одне.
Моя Вкраїно, наймиліший краю.
ЯК ти раніше вибрала мене.
Так я тебе сьогодні вибираю.
Важкі бували на чужині дні,
Бо не буває легкої розлуки.
Та ти як сонце сходила в мені,
І зігрівала як матусі руки.
Душі в світах спокою не знайти,
У прощах теж нема уже потреби.
Моя Вкраїно, як без мене ти,
Моя Вкраїно, як же я без тебе.
2011р.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2016
Подивися вперед, бачиш хвиля палена,
І по небу хмаринки поплили у далеч.
А під ними земля, в небеса окаймлена,
І ховається в обрії синьому Галич.
Здійнялись догори чорні вежі і вишки,
Вбиті в землю давно заіржавлені палі.
І забулось уже як пра діди опришки,
Тут ціляли в панів зі своїх самопалів.
І ще може колись, як буде в тім потреба,
На святій цій землі, де ти змалечку ріс,
Знов пра діди зійдуть по драбині із неба,
Тай піднімуть ще раз заіржавлений кріс.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705496
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.12.2016
Ось Надвірна. Через гору
Рідне село Бабче.
Над ним цвинтар височіє,
Там де серце плаче.
Понад селом споконвічна
Верхова дорога.
Отут стану й подумаю.
Що просити в Бога?
За дитинством, вже далеким,
Тугу в серці маю,
Подякую йому за те.
Що просить – не знаю.
Подумаю – куди іти?
Куди – небудь піду.
Були тато, були мама,
Не лишилось й сліду.
Залишилось дві могили
З сірими хрестами.
Сяду, впаду та й посиджу,
В узголів’ї в мами.
Ген над селом височіє
Вічна гора – Клива.
Постаріла, задумалась
Як голова сива.
Попри цвинтар круто, круто
Стежечка донизу.
По ній стара зігнулася,
Несе в’язку хмизу.
Хрести сірі повтираю
Та поправлю квіти.
Ще могили не вмирають
Поки живі діти.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705240
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.12.2016
Із квіточки на квітку, з листочка на листочок,
Показує метелик ранковий свій таночок.
На сонечку тріпочуть його тендітні крила,
В тих крилечках тоненьких, краси велика сила.
На квіточку сідає, аж серце завмирає,
Як з квіточки на квітку за мить перелітає.
Пелюстка не хитнеться, лише блистить росою,
Серденько стрепенулось здивоване красою.
2007р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2016
Коней що духу гоню,
Не зупинить їх лет.
Несу в своїх долонях,
Красивих слів букет.
Там де шумлять ячмені,
Лиш зупиню свій біг.
Своє натхнення з жмені,
Кину до твоїх ніг.
Де в полях пломеніє,
Маків червоних кров.
Ти боязко й не сміло,
Взяла мою любов.
Як тулилась до мене,
То здавалось мені.
Серце мов навіжене,
Десь втекло в ячмені.
Любов до небес летіла,
Захвилював ячмінь.
На вигинах твого тіла,
Серця тремтіла тінь.
Обом у ту мить здалося,
І аж здивувались ми.
Що поле своїм колоссям,
Махнуло немов крильми.
Летіло воно до неба,
Немов велетенський птах.
Я бачив в очах у тебе,
Лиш здивування і страх.
Буває таке так рідко,
Може лиш раз в сто літ.
Дивились ми на досвітку,
На ячменів політ.
1989р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2016
Чи серце кам’яніє у мені,
Й не довгі залишилися вже дні.
Чи то війна вселила в душу страх,
Що вже не сходить більше сонце в снах.
Сам у собі шукаю виправдань,
Готовий вже за все платити дань.
Та на олімпі знову сили зла,
Вершать свої неправедні діла.
Все загребущі руки загребуть,
Вже й Україні бути чи не буть?
Горбатого могила виправля,
О розверзись під них сама земля.
І чи душа від того відтерпить,
Що не прийшлося краще їй пожить.
А час біжить, його не зупинить,
Та тільки сонце більше в сні не снить…
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704837
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.12.2016
З очей сльоза лишає слід,
Яка сьогодні журна осінь.
На сході хлопці гинуть досі.
У грудях серце наче лід.
За що такий страшний оброк.
Минає ніч і знову жертви,
Аж шість одразу хлопців мертвих.
Зійшли до неба, до зірок.
Проклятий час, холодний час.
У ці холодні листопади,
Ще скільки хлопців тут упаде.
За злий, зачумлений Донбас.
В Мойсея тупиковий путь.
Немає миру – лиш примара,
Немов ота холодна хмара.
Мойсея люди проклянуть.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704810
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.12.2016
Душа така як ниточка тоненька,
Лише торкнись – все відчуває вмить.
Сльозою плаче Україна – Ненька,
Душа в мені ридає і болить.
Та що з того що в нелегкий час нині,
Душа ридає та впадає в плач.
Що не з тобою нині - на чужині
сини твої – їх Матінко пробач.
Що не кажи – та ніде правди діти
Як є тепер, так було і колись.
Сини твої мов не путьові діти,
По всіх світах від тебе розбрелись.
Та лиш не треба їх за те винити,
Бо посварити б ворог нас хотів.
І твою волю Ненько боронити,
Ще всі вони повернуться з світів.
2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704608
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.12.2016
Мама шили сорочку мені,
Були нитки і чорні й червоні.
На білесенькому полотні,
Мою долю тримали в долоні.
Чорні нитки були муліне,
А червоні були із акрила.
Щоби доля любила мене,
Щоби доля не була безкрила.
Між червоним і чорним взяла,
Й помережила ще голубою.
Щоби доля щаслива була,
Щоб світилася завжди любов’ю.
Кольори і веселі й сумні,
Все до себе вона приміряла.
Щоби доля всміхалась мені,
Щоби завжди в житті помагала.
Мама шили сорочку мені,
Наче долю мою гаптувала.
На білесенькому полотні,
Сину щастя вона дарувала.
13 04 15р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2016
Є ще руки, щоб нести тобі квіти,
Є серце, щоб любити тебе.
Є ще очі, щоб тобою радіти,
Поки світ цей чудовий живе.
Є ще голос, щоб для тебе звучати,
Хоч життя що стрімка течія.
Є ще сила, щоб тебе захищати,
Україно квітуча моя.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2016
Ось літо пройшло, а ми ще не нагрілись доволі,
Останнє тепло – не тепло, уже тільки омана.
Вже гнізда порожні колишуть над шляхом тополі,
Приміряють на себе сіру сорочку туману.
Пронеслась землею остання печаль журавлина,
Журавлиним крилом вже нам літо махає – прощай.
Червоним багаттям стоїть над рікою калина,
А на землю паде калиновою кров’ю печаль.
Поля засіріли осіннім туманом і луки,
І без жалю з лісів падолист обриває крило.
Птах – віщун прокричить уже скоро близькість розлуки,
І останнім капризом, дихне над землею тепло.
Надвірна. 2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2016
Зсушив траву мороз і вітер аж до сльоз,
Земля впадає в сон. Заціпенілі ріки
Уже не котять хвиль своїх. І звична річ,
Краплинами падуть сніжинки на повіки
І мариться очам палахкотлива піч.
Зима, бридка, мов старість, по світі швидко мчить,
Уже біліє все у пополомі сніжній.
І кожну мить погідну вшановувати вчить,
Та в’яне наче цвіт світ доокола ніжний.
2016р.
,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703699
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2016
Дні життя потоком вимиває,
Та все скоріше вдалину несе.
Непомітно вдалині зникає
І зазвичай не збулося усе.
Чергою минають пори року,
Весна і літо, осінь та зима.
Та про те не думай лиш до строку,
Що більш назад звороту вже нема.
Поки спомин ще бува відносить,
Аж в ту далеку, вже захмарну вись.
Де ходили в спопелілі роси,
Де так прекрасно мріяли колись.
Де тебе леліяли й ростили,
І наливали в душу красоти.
Там де крили набирались сили,
Щоб десь летіть в незвідані світи.
Поки осінь ще повільно жовкне,
І ще земля піснями шелестить.
Поки небо на пів слові змовкне,
Тож ти цінуй свою прекрасну мить.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2016
Підперли гори сині небеса,
Плаї, звори, високі полонини.
І вкотре знов заманює краса
До тих вершин – душа ще вище лине.
Чого сюди бреду в ці чагарі,
Себе питати сенсу вже немає.
Природа рідна на самій горі,
Мене приймає, обіймає, має.
У мох шовковий сяду і замру,
Природі душу розділю обапіл.
Узнаю, зрозумію і допру,
Що серце моє не холодний попіл.
З природою я буду віч на віч,
Мох піді мною як стара ряднина.
І споглядати як приходить ніч,
І любуватись як вмирає днина.
І подивлюсь крізь ожиновий пліт,
Як ніч сховає голубу палітру.
Згори до низу у далекий світ,
Полетить погляд на орбіті вітру.
А зовсім рядом велетенський жук,
Малесеньку мураху взяв у клешні.
Він завмирає на найтонший звук,
І зразу видно – жук цей не тутешній.
Вдалині, аж там де райські сіни,
Там де сам відлюдник хату стереже.
Почервоніле наче плід осінній,
І сонечко ховається уже.
І скільки того золотого скарбу,
Купаюся й втопаю у красі.
Отак би взяв і накидав на гарбу,
Тай ген повіз, щоб бачили усі.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2016
Втомилися наші коні,
Затуманили роси даль.
І наче сльози солоні
Обпікає душу печаль.
Крізь холодні осінні дні,
Ллють воду розбиті глеки.
А ми залишились одні,
Мов білі старі лелеки.
Вітер листя несе зграю,
Обрій в сизий туман паде.
Не обіцяй тільки раю,
Там солодко теж не буде.
Минають, міняються дні,
Спинить те ніхто не вміє.
Лиш дивляться очі сумні,
Лиш думка з того німіє.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2016
В бездні ночі шепче хтось сердито,
Намисто – листя вітер теребить.
В чорній тіні на стіні розмита,
Та, яку не хочеш розлюбить.
В чорних ночах помирають весни.
Опустіло гніздечко руде.
Хоч кричи а хоч в долоні плесни,
Та вона вже більше не прийде.
Перетнеться ниточка, порветься,
Не вслухайся у вечірній брук.
Ні, вона вже більше не вернеться,
Не озветься туфельки каблук.
Більше вже вона не прошепоче,
І нічим тобі не прошумить.
І ніколи вже прийти не схоче,
Та вона – твоя вчорашня мить.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2016
Ластівка прилетіла до моєї хати,
А я тую ластівку хочу запитати.
Скажи мені ластівко, скажи мені пташко,
Чи в далекій стороні було тобі важко.
Ластівка хвилюється, крильцями тріпоче,
Про далеку сторону говорить не хоче.
Знаю, знаю пташечко, знаю моя люба,
Комусь мила чужина, комусь вона згуба.
Довелось мені в житті чужини пізнати,
Мені теж про чужину важко споминати.
Не хвилюйся ластівко, вий хатинку свою,
Про далеку чужину знаєм вдвох з тобою.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2016
Замри на мить.
Десь за горами
Кидає сонце проміння золоте
В морську глибінь,
А небесами біляві хмари
Несуть з собою тінь
І кидають згори
Ту чорну тінь на плечі.
Скоро вечір.
Карпати багряним майорять.
За обрій упаде
Вже сонце ясне
І квіти, що барвами горять
В пітьмі погаснуть.
Візьми кресало
І викреши вогонь.
Хай полум’я горить
На чорнім фоні
Немов червоні коні.
Замри на мить.
Десь тихо тихо
Струмочок шелестить
Про все на світі
Тобі у вуха.
Мовчи і слухай
Аж поки упаде летюча зірка.
Під хвилею думок
Скупається душа.
Знов стане голосна
І чиста мов струмок.
Так буде, аж поки вихор,
Закрутить метелицю
Мов білу смерть,
І все зруйнує вщерть.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2016
Згадка без жалю то в холод то в жар кидає,
Душа як провидця віщує недобру вість.
Очі сміються а серце давно вже ридає,
А руки мої обнімають самотність.
Твоїм голосом тихо шепче листя зелене,
В самоті марю тим що між нами було.
Очі закрию, ти хилишся ніжно до мене,
Губ твоїх я відчуваю тепло.
Уява як скульптор ліпить плечі твої і груди,
Так виходить що пам'ять сильніша за час.
Я ніколи тебе, я ніколи тебе не забуду,
Я ще досі танцюю останній з тобою наш вальс.
Може в споминах цих моя доля мені дорікає,
Все життя я ночами і сплю і не сплю.
Підсвідомо здається, що десь там недалеко чекає,
Та, яку все життя і кохаю й люблю.
Дивне місячне світло все довкіл заливає,
Наче дивна істота я до тебе стежками іду.
Йду шукати тебе, хоч наперед напевне вже знаю,
Що ніколи уже, що ніколи уже не знайду.
Хтось зустріне мене, обійде, не подасть навіть виду,
Розумію його, береженого бог береже.
Знаю я що подібний тепер на сновиду,
Та нічого з собою не можу зробити уже.
Йду шукати тебе і купаюся в місячнім сяйві,
Місяць сварить із неба, накликає на мене біду.
Знаю добре, мої намагання всі зайві,
Я ніколи уже, я ніколи тебе не знайду.
1997р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2016
Падав, падав дощ осінній,
На дерев холодні тіні.
На дахи – широкі шпальти,
На газони, на асфальти.
На галявини остиглі,
На смерек високі шпилі.
У гніздо порожнє чаплі,
Дощ дрібні кидає краплі.
Довго небо сльозоточить,
Вже й струмки дороги мочать.
І пливуть, пливуть без черги,
По воді листки – ковчеги.
В калабані наче в плюхи,
І в широкі капелюхи.
І в долонь тонкі фужери,
Воду ллють небесні жерли.
Непогода геть приперла,
Протікають краплі – перла.
На пальто широкі плечі,
В черевики й інші речі.
На хати, стайні і клуні,
Проливає осінь нюні.
Зяблу душу аж до щему,
Пробирає дощ - нікчема.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2016
Ой не шуми вітре поки сонце світить,
Дай мені сьогодні душу обігріти.
Ой не хили вітре в полі трави - квіти,
Дай душі досхочу налюбитись літом.
Поки сонце ясне, поки літо гасне,
Хай душа згадає що було прекрасне.
Ой не шуми вітре, чи ж тобі не знати,
Як душа щемлива тут зросла з зерняти.
Ой не шуми вітре поки душа мріє,
Не забери вітре у душі надії.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2016
Моя Вкраїна, ось і все що маю,
Її лиш щастя мариться мені.
Її очима ніжно обнімаю,
Усі, мені залишені ще дні.
Вона свята, і світла і прекрасна,
Найбільше в світі нею дорожу.
І де б не був у світі, одночасно,
До неї думкою іду, лечу, біжу.
Її тепло за всякчас мене гріє,
І біль її в мені завжди болить.
І поки в тілі ще душа жевріє,
Тобі я Ненько вірний кожну мить.
Тепер лише для тебе хочу жити,
Лише з тобою дальше хочу йти.
Кого ж мені, як не тебе любити,
Кого ж мені крім тебе берегти.
Надвірна 2014 р
• Текст твору редагувався.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698781
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.11.2016
Іду собі, піджак наопашки,
Малий, ще юний, ще я дитинча,
Несу зі школи складені книжки,
У полотняній торбі на плечах.
Іду собі, дорога ніг торкається,
Горбата тінь услід за мною йде.
А я з тією тінню граюся,
Веду її. Чи хто кого веде?
Іду собі, до тіні озиваюся,
Але вражає тіні німота.
Вона мовчить, і тільки ледь торкається,
Правицею до мойого хребта.
Іду собі, рука моя вагається,
Впіймати тінь шукає все момент.
Спинилася, до мене усміхається,
Такий собі мовчазний комплімент.
Спинилася,до мене мов прикута,
Та ще й глузує, ну ти й грамотій.
Тобі ж пора давно вже дома бути.
Ну що ж, коли не квапишся, то стій.
1978р. Бабче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2016
Мені приснилась ніч, із зорями пів неба,
Осінній падолист, і десь далеко я.
Ти кликала мене, а я спішив до тебе.
До тебе я спішив, Україно моя.
До тебе я спішив, в обійми світанкові,
І серце розривали солодкі відчуття.
Колись ти серцю дала надії і любові,
Які несло воно через усе життя.
Від тебе я пішов, із тих садів квітучих,
І спомини про них, не зміг збороти час.
Зігрів мене в світах.вогонь твій неминучий,
Який в моєму серці, ні разу не погас.
Лунала ще з дитинства, твоя далека пісня,
Ним кликала мене знедолена земля.
Я повернусь тепер, я повернусь опісля,
Я так тебе люблю, Україно моя.
Львів.2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696938
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.10.2016
Подивися вперед, бачиш хвиля палена,
І по небу хмаринки поплили у далеч.
А під ними земля, в небеса окаймлена,
І ховається в обрії синьому Галич.
Здійнялись до гори чорні вежі і вишки,
Вбиті в землю давно заіржавлені палі.
І забулось уже як пра діди опришки,
Тут ціляли в панів із своїх самопалів.
І ще може колись, як буде в тім потреба,
На святій цій землі, де ти змалечку ріс,
Знов пра діди зійдуть по драбині із неба,
І піднімуть ще раз заіржавлений кріс.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696900
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.10.2016
Злетіла сьогодні до неба у вись,
Та пісня що мама співали колись.
Серце завмерло, лунав в тишині,
Найрідніший у світі голос мені.
Пташки на вітах лиш тихо зітхали,
А ноти знайомі злітали й стихали.
І наче спадала до мої руки,
Мамина пісня через роки.
Слухало серце дивні ті звуки,
Забулась на хвилю вічність розлуки.
Мов заворожений чую я знову,
Мамину пісню, мамину мову.
Руки протягую в небо господнє,
Я зустрічаю маму сьогодні.
Наче голубка, наче лелека,
Мама летіли до мене здалека.
Душа охолола, мамо, кричу,
На зустріч до неї у небо лечу.
Вітер в лице моє теплий повіяв,
Мама сльозу мені витерла з вії.
2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2016
Цей світ такий, у нім немає меж,
Лиш понад нього небо неозоре.
Мені хоча б дійти до білих веж,
Тих, що закривають сині гори.
Дійти туди, і буду я щасливий,
Там умиротвориться душа.
Зірвавши плід із райської оливи
І скуштувавши. Тільки тихо ша.
Нараю сам собі, торкнуся раю,
Доведу тонку душу до тремтінь.
І трішки, зовсім трішки в торбу вкраю,
І піду дальше, в буднів сіру тінь.
Душа хрещена й має свою честь,
Коли дощі зіб’ються й холод дійме.
На лінії життєвих перехресть,
Лиш сяєво ловитиме в обійми.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2016
Людина літня мов мале дитя,
Їй що небудь нового вічно треба.
Їй хочеться від звиклого життя,
Злетіть над хмари – де доокруж небо.
І знов злітає думка наче птах,
І живить серце ще якась надія.
Ще хочеться блукати по світах,
Тинятися в незбутніх давніх мріях.
Вона уже пізнала що життя,
Є в неї найдорожчим божим даром.
Вслухається в своє серцебиття,
Чекає те, що прийде незабаром.
І вже не виставляє напоказ,
Якщо в житті ще щось нове відкриє.
Для неї лиш душа дороговказ,
Душа – вовчиця, що на місяць виє.
Людина літня йде десь крізь туман,
Вдивляється у непрозорі скельця.
Вона пройшла крізь правду і обман,
Вже довіряє лиш ударам серця.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695681
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.10.2016
Ще зовсім недавно летіли лелеки у вирій,
В останнім обльоті махали прощально крильми.
І курликали тривожно – залишайтеся в мирі,
І з тривогою в серці залишалися ми.
Клин летить, небесами з хмаринками суне,
В теплих гніздах вогонь догорів і зачах.
Сумно так стало, немов обірвалися струни,
І небо густе пеленою стелилось в очах.
Прийде час і ще раз зеленітиме поле,
Журавлі повернуться, так Всевишній устроїв життя
Лиш минуле до нас не вернеться ніколи,
Бо немає тому що пройшло вороття.
Стане сніг навесні, кров по венах заграє,
Знов роса на світанні впаде на зелених лугах.
Знов життя на землі нам покажеться раєм,
Знов пісні голосні заспіває над вишнями птах.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695479
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2016
Місяць в ніченьку гожу,
По землі неозорій.
Наче вісточку Божу,
Стелить стежкою зорі.
Тільки стежка не гріє,
Хоч стає золотою.
І плекає надії,
Смерть за стежкою тою.
Над холодним окопом,
Злючі кулі літають.
Зорі кинуті скопом,
Поки ще догорають.
Нічка тягнеться клята,
Зір згорає багаття.
Лиш спасає солдата,
Біля серця розп’яття.
Де окопи, де ями,
Зорі гаснуть поволі.
Понад них мотилями,
Людські душі і долі.
Місяць в ніченьку гожу,
По землі неозорій.
наче вісточку Божу,
стелить стежкою зорі.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694676
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.10.2016
Є в коханої в очах чарівна сила,
Подивилась, посміхнулась, поманила.
Серце в грудях стало битися скоріше,
Ой напевно всі в цім світі трішки грішні.
Сині очі наче зорі променяться,
Так що білий світ навколо помінявся.
І ночами з того часу вже не спиться,
А засну у сон приходить чарівниця.
Що робить тепер мені уже й не знаю,
Вже без неї не живу а виживаю.
Під укіс пішло життя не поправимо,
А вона лиш по всяк час проходить мимо.
Вже буває й сам себе не розумію,
І сказати їй про все ніяк не вмію.
І всі мої старання нікудишні,
Вже здавалось я для неї третій лишній.
Та якось ішла назустріч і позвала,
Посміхнулась, в щічку ще й поцілувала.
Зняла з мене ту свою відьомську владу,
І тоді в обох життя пішло до ладу.
І минало у житті за літом літо,
Появилося у нас ще троє діток.
Люблю борщ тепер з зажаркою із сала,
Зчарувала, зчарувала, зчарувала.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2016
Ти говори, ти говори,
А я затихну, занімію,
І перервати не посмію
Тебе. Мою надранню мрію,
Мою незвершену надію
Далеку. З юної пори.
Ти говори, ти говори.
Я буду слухати твій голос,
І наче сто зерновий колос,
Душа здійметься догори.
Ввіллється в душу нова сила,
Тією піснею що мила,
І новий пил і нові весни,
І фіолет очей небесний,
І я втону до решти в нім.
Ти говори, я маю право,
Ще осяйнутись золотаво,
Мов сонцем, поглядом твоїм.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2016
Пожовтілі поля відсвітили житами,
Журавлі покружляли і зникли в імлі.
Вслід пір’їнку з крила вітер ніс над хатами,
Та метелик – листок відлетів від гіллі.
Лиш минулося літо і відразу ж натомість,
Затягнулося небо, прогриміла гроза.
Важко дихати стало й затаїлася чомусь,
Мов росинка в траві під повіку сльоза.
Всього було в житті, скільки пройдено верст,
Та світ з осі не зірвався ще досі.
І стою, і стою одинокий як перст,
Зустрічаю, чи то проводжаю вже осінь.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2016
Уже давно зелені килими,
На плечах верховин повідцвітали.
І журавлі останній раз крильми,
На прощання в небі помахали.
Моляться за ними вслід уста,
І нагадало серце про утому.
Та знову повінь, повінь золота,
Все розтворяє в сяйві золотому.
І все ще очі дивляться в світи,
І душу щось вібрує неусипне.
Ще хочеться іти, іти, іти,
Аж поки вітер листя не осипле.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2016
Через зарослі диких ожин і глоду.
Заберуся туди, де немає стежини
У глимеї, де холодно без одежини,
Щоб душа не померла від голоду.
Буду дихати потоком гірського вітру,
Розмовлятиму уже тільки сам з собою.
Підставлю долоні до сонця, і зітру
Всю втому з душі листочками звіробою.
Ляжу в трави, тіло звикне до затишку,
Скрипучі дерева будуть музику грати.
Буду вмирати від кисневого надлишку
Буду душу заблудлу спасати від страти.
Притулюся ввесь до замшілого каменю,
Давнього, вічного і ще невблаганного.
З блискавиці візьму в жменю трохи пламеню,
І запалю своє серце ще раз, заново.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2016
Із за лісу сонце миттю
Над верхівками зійде.
Небо світлою блакиттю,
Поза обрій упаде.
Сонце весело заграє,
На траві з іскрить росу.
І тепло його безкрає,
Обігріє землю всю.
Зацвітуть поля зелені,
Дуб столітній зашумить.
У свої широкі жмені,
Буде промені ловить.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2016
Скидають вже на землю жолуді
Дуби столітні – осені еліта.
Випливає тихо по воді,
Жовте листя з бабиного літа.
Серце поки осінню хмільне,
Вже в акурат покошена отава.
Та скоро літо бабине мине,
Прийде пора холодна і сльотава.
Спливає осінь ворохом думок,
І душу у польоті не спинити.
І серце не закрити на замок,
Йому як завше хочеться любити.
А по небі хмаронька летить,
Над землею виснуть сірі тіні.
Останнє листя вітер лопотить,
Вдихає в душу подихи осінні.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2016
Вистига розхристана душа,
І буває боляче подеколи.
Час у незавершених віршах,
Розщепляє душу на молекули.
Відколи ясніє білий сніг,
У ньому завше рветься там де тонше.
Та поки не обпав останній цвіт
Щоб билось серце – інше все не конче.
Стерпілося серце – мабуть звичка,
Впивається болем мов хмелем, незриме.
Отак привикають струни до смичка.
Отак привикає слово до рими.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2016
Солений смак прощального цілунку,
І серце охололо мов чуже.
А в півсвідомості чомусь витає думка,
Що більше не побачимося вже.
Сльоза гірка щокою покотилась,
І болі всі тепер в одну сплелись.
І все до неповернення змінилось,
Вже так не буде як було колись.
Нічого вже змінити не можливо,
І не можливо повернути час.
І тільки ще ота сльоза зрадлива,
Одна вона об’єднує ще нас.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689986
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 21.09.2016
1
Три віки неволі, три віки недолі,
Три віки терпів ти непомірні болі.
За колючі дроти, та за частоколи,
Тебе заганяли москалі – монголи.
У часи недобрі били тебе люто,
Що би твою мову було по забуто.
Вибивали з тебе волю і свободу,
Щоб забув дорогу ти до свого роду.
Думав лютий ворог, що тобі не жити,
Що вже рідну землю ти забув любити.
Було тобі гірко, і боліли рани,
А в стороні рідній плакали тумани.
Не забуть довіку - нагадає спомин,
Як боліло серце в грудях від утоми.
Все що було доти, все що було після,
За колючим дротом не стихала пісня.
Три віки неволі, три віки недолі,
Три віки терпів ти непомірні болі.
Рідний мій народе, чим в неволі жити,
Краще вже за волю голову зложити.
2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689980
рубрика: Поезія, Историческая лирика
дата поступления 21.09.2016
Таке привілля нині, серцю рай,
Кидає сонце промінь з висоти.
Тримають на плечах Карпати небокрай,
А серце хочеться ще вище піднести.
Світ окаймили сині небеса,
Земля в росі дрібнесенько цвіте.
Паде на зір оманлива краса,
Все осягнути хочеться оте.
Хмаринка небом вдалину пливе,
Душа ось, ось за нею полетить.
І тішиться й радіє все оте,
І тільки жаль що мить не зупинить.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688884
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.09.2016
Поки миготить ще життя,
А воно не дається двічі.
Наче в своє майбуття,
Зазираю у осені вічі.
За хвилею того туману.
Зазираю що там за межею,
Чи світлого злота омана,
Чи небо покрите іржею.
Хоч знаю що справа мізерна,
У вікнах прозорого слова.
Зовсім не лишилося зерна,
Одна легковійна полова.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688881
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.09.2016
Коли закінчиться війна,
Пройде зима минуть морози,
У матерів обсохнуть сльози.
Коли закінчиться війна,
О дай то Боже.
І знову сонечко загріє,
Довкола все розквітне й заяріє,
Загоїть рани і руїни
Моя рідненька Україна,
Така, що кращої нема
У всьому світі.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688857
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 12.09.2016
На кордоні тіні стали,
Тіні тих що довго спали.
Стали душі там повсталі,
В них серця тепер із сталі.
Ті, посаджені на палі,
Ті, розтоптані в підвалі.
Ті, замучені в Сибіру,
Хто за волю, хто за віру.
Щоб за Неньку постояти,
Що би ворога потяти.
Із небес зійшли по щаблях,
Ті що знаються на шаблях.
Стали душі на кордоні,
Буйні коні на припоні.
Полірують шаблі гострі,
Щоб зустріти добре гостей.
Що би землю освятити,
Щоб за неньку відомстити.
Гострі шабельки гартують,
На московітів чатують.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688079
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 12.09.2016
Лиш тільки сльози – за розлуку плата,
Вниз упадуть в нескошену траву.
Гніздо родинне – під горою хата,
Душею де від віку я живу.
Земля травою зжовкла і поникла,
Нема давно батьківського тепла.
Печальну душу, що до болі звикла,
Зрадлива думка гірко обпекла.
Вдержати сум в душі немає змоги,
Скорботний світ міняти сил нема.
А скоро осінь вистелить дороги,
Холодні дні підійдуть крадькома.
І гіркота ота під серцем муля,
І пустота батьківського житла.
Вбиває душу думка наче куля,
Усе в душі випалює до тла.
Той журавель у небесах високих,
Курличе і забути не дає.
Батьківський дім, мого життя істоки,
Де серце свою силу вічну п’є.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687635
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.09.2016
Людськими голосами ніч шепоче,
Насниться сон, а серце й раде грі.
Біленький Ангел крильцем затріпоче,
І посміхнеться тільки угорі.
Там ще тепло і пахнуть квіти п’янко,
Хоч сам візьми й на хмарці поселись.
Там і тепер бубнявіють пуп’янки,
Як в тій весні, що були ми колись.
Тут осенить, вже вітер в вікна свище,
Ось, ось розірве в сні тоненьку нить.
Аж десь над тою хмаркою й ще вище,
Оте квітіння буйне не спинить.
Там теж у сонця пуповина срібна,
Там все проміння зіткане із мрій,
Того тепла бери скільки потрібно,
І охололе серце відігрій.
Там та живе семиколірна птиця,
Що несе щастя, і в останню мить.
То може ще й вона кому присниться,
А може ще й на землю прилетить.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2016
Що вже скоро поллються осінні дощі, не сумуй,
Вже світ замальовує осінь у жовту палітру.
Лиш не смій залишати кохану саму,
Віддавши на розсуд осінньому вітру.
Журавлі відлетять, а землю затягне туманом,
Пізніше уже під снігами земля заніміє.
Самотню не смій залишати кохану,
Кохання самотнє наче листя зітліє.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2016
Сховався обрій у туман, десь далеко там
Тебе не видно, й не чути твою пісню.
Наче в вирій той уже злетівший вільний птах
Десь зникла ти, чи ще й вернешся після.
Великий світ оцей, земля росою вмита,
Ти в ньому ще не раз в обійми упадеш.
У ньому за серця іде велика битва,
Напевно знаю я, за твоє серце теж.
Хоч сховане воно, над ним шовкові шати,
Та крильця в нього є, завжди воно летить.
Ще хочеться йому любити і кохати,
Ще хочеться йому поринути в блакить.
Про нього можна б теж ще написати повість,
Воно палке усе, бажань у нього рій.
І віддячить воно у сто разів натомість,
Лиш тільки підійми, лиш тільки відігрій.
Бо зроблене воно з єдиного лекала,
Такого не знайдеш із тисячі облич.
Лиш може що воно десь трішки заблукало,
Його лиш дожени й тихесенько поклич.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2016
Розбився грім на бризки,
Ледь, ледь хитнувся хвощ.
І через світлі блиски,
Дрібний посіяв дощ.
І враз залопотіло,
Лиш тільки грім затих.
Земля вмивала тіло,
У струменях тонких.
Дивився Ангел мовчки,
Опершись на крило.
Як та, в яйце завтовшки,
Змивала з пилом зло.
Дивився безтілесний,
Забувши про свій рай.
Як дощ збирався в плеса,
Стікав кудись за край.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2016
Розбивається промінь об шибку віконця,
Марево – сон зникає, в серці зникає біль.
Солодко пахне хміль зустрічаючи сонце,
Обнімаючи сонце, солодко пахне хміль.
Дух козацький росте, кров по жилах нуртує,
І так світло душі ще не було в житті.
Набирається сил, крила в росах гартує,
Їй долати ті далі де жита золоті.
Їй по світі ще йти набиратися вміння,
Щоб збороти оту темну ворожую рать.
Щоб пірнути ще раз в жовто сине проміння,
І вже потім доживать, добігать, догорать…
Кінь копитами б’є, блиска шабля булатом,
Наступає та мить вже яку не спинити.
За все зло ворогам наступає розплата,
І люта битва ще раз зашумить, загримить.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2016
Скотилось сонце змучене за обрій,
Думки з окопу линуть наче рій..
Будь вечоре сьогодні трошки добрий,
Щоб не урвалась пісенька із мрій.
Скотилось сонце у вечірні трави,
Війна, вона ж за обрій не втече.
Війна, є так же ризикова справа,
Кого обійде кого обпече.
Війна, їй тільки б без жалю косити,
Війна, на ній ні дня без ворожди..
Все пропускає через своє сито,
Кого відпустить, кого назавжди..
Війна жорстока, їй того не знати,
Їй тільки б поміж люди нести зло.
Що десь без передиху плаче мати,
Що десь кохана всохла на било.
Війна, на ній свої орієнтири,
Їй не підвладна лиш небесна вись.
Летять понад окопами трассири,
Летять думки… ти пісне не спинись.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684926
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 21.08.2016
Ми до волі йдемо, пам’ятай, незабудь,
Ми до волі ідемо, до цілі.
Якщо перші впадуть наш не спиниться путь,
На їх місце заступлять вцілілі.
Над все Україна, над усе рідний край,
Серце повниться гордістю тою.
Вір, борися, люби і завжди пам’ятай,
Що майбутнє стоїть за тобою.
Піднімайся і йди у священні ряди,
Злий москаль, показав свої клики.
Україну свою вбережи від біди,
Щоб майбутнє не було безлике.
У важкій боротьбі хай не спиниться час,
Хто за нас цю ще зробить роботу?
Важко ненці тепер, вся надія на нас,
Наша воля є наша турбота
Хай поможе нам бог у святій боротьбі,
Є пора, сурми кличуть до бою.
Честь і гідність тепер збережи у собі,
Захисти Україну собою.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684912
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 21.08.2016
Минає день, знов за вікном шепочуть ясени,
Старе життя із забуття вертається у сни.
На небесах зоря тремтить і ти тремтиш у сні,
І лиш всміхаються тобі промінчики ясні..
Присниться всесвіт, знов тобі насниться рідний край,
Високі гори вдалині, немов ворота в рай.
Найвища мрія у житті, ота далека вись,
Звідки хмариночки хиткі у далі подались.
Там квітне квіточкою день, там сонечко сіда,
Жевріє сон, жевріє сон, проснутися шкода.
Буває так в житті з людьми, бува щаслива мить,
Ти не шуми, ти не шуми нехай людина спить.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2016
Серце тихенько дише,
Дихає ще допоки.
А доокола тиша,
А доокола спокій.
Слово впаде у вухо,
Тіло впаде у постіль.
Тільки душа щодуху,
Мовчки порине в простір.
Будеш літати світом,
Наче свята істота.
Сльози проллються світлом,
По небесах – висотах.
Впадуть росою сльози,
Землю засіють дрібно.
Понад рікою в лози,
На павутину срібну.
Будуть радіти люди.
Вічно душа – зірниця,
Комусь світити буде,
Комусь вона присниться.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2016
День заходить в золочену пристань,
Зір впадає в обмежену даль.
Все в довкіллі стихає і лишень,
Вітер листя тихенько колише,
Та шепоче про свою печаль.
Вийшов місяць рогалик з за тину,
Освітив край дороги кущі.
Все сміється чомусь без упину,
Розворушив струну – павутину,
І озвалася пісня в душі.
Стало пісні враз в серці затісно,
Знов думки наче букви у ряд.
Що життя це далеке від істин,
Ще воно наповняється змістом,
Ще поки не прийшов листопад.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2016
Іржаві дні перепеклись на сонці,
Червоний обрій створ небес підпер.
Скажи що я не напороха в оці,
Що я тобі ще любий дотепер.
Скажи, скажи поки не звечоріло,
Поки в душі зоріє небокрай.
Скажи, що ще не все перегоріло,
Що не зотлів на синій попіл рай.
Бо час все дальше переможно плине,
А серце битись змушене у такт.
Що світ на мені не зійшовся клином,
Скажи що ти ще думаєш не так.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2016
Уже минула половина літа,
Та промінь ще між хмарами завис.
І поки ще блистить роса на квітах,
І поки зеленіє лист на вітах,
Люби, поки дощі не почались.
Поки цей світ для тебе розпростерся,
Поки не заступила землю тінь.
Поки мороз не заморозив скельця,
Люби, хай полихає жар із серця,
Хай линуть твої мрії в далечінь.
Хай крила зносять душу до вершини,
Люби, нехай замре щаслива мить.
Поки ще в полі квітне конюшина,
Поки стежки не заплела ожина,
Люби, поки ще хочеться любить.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680166
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2016
Кличе, кличе осінь золотава,
За собою в безміри світів.
Ні, не піду, я не маю права,
Поки ще не скошена отава,
Поки лист з дерев не облетів.
Не піду за нею в край далекий.
Тут мені найкраще в світі жить,
В ріднім краю де шумлять смереки.
А в світи нехай летять лелеки,
Я ж залишусь гнізда сторожить.
Хай летять лелеки в дальні далі,
Я сьогодні стану й постою.
Може тільки погляд по спіралі,
Понесе за ними мої жалі,
В ту далеку молодість мою.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2016