| Сторінки (1/22): | « | 1 | » |
Ти одна даруєш ніжні відчуття
Постате ота
То ж скажи мені- Хто я? Хто я?
В дзеркалі води відображення німе?
В глибокому колодязі ехо пустоти?
Хто я? ... Хто я ?
Слід від літака в небесній блакиті
Чи померле світло в космічній глибині?
Хто я ? ... Хто я?
Плисти хмариною в далі незвідані
Чи тут дати життя паросткові?
Хто я ? ...Хто я?
Слід залишу у сивій давнині
Чи вітром зніме у порохняву?
Хто я ? ...Хто я ?
Так недбало кинуті чайові
Чи подарунок людині коханій?
Хто я? ... Хто я?
Замок заржавілий на дверях міцних
Чи привітна посмішка для всіх?
Хто я ? ... Хто я?
Кулак, що наносить удар
Чи благально простягнута рука?
Хто я ...Хто я
Червона мантія на плечах короля
Чи червона тряпка, що на смерть манить бика?
Хто я...Хто я
Настирливий голос у чиїсь голові
Чи дружній оклик чийогось імені?
Хто я .. Хто я
Чи необережна риска в забутій книжці
Чи кінцева крапка в цікавій історії?
Хто я ...Хто ж я
Повітряна вуаль, що нас огорта
Чи вода, що й каміння промива?
Хто я ... Хто я
Замріяний місяць у тихій ночі
Чи палаюче сонце у пустельній спеці?
Хто я ... Хто я
Скільки відповідей ти не шукай,
Скільки обабіч себе ти не оглядай
Питання одне- Хто я? Хто я?
Скільки манівцями життя ти не йди
Скільки невгамовного часу не жени -
Хто я ... Хто я
Та годі вже питатися про незвідане
Хай же доля нас веде
В дива,- Кожного дня чудеса
Хочеш посміхайся, хочеш страждай
Хочеш-пізнавай, а ні - напийся і забувай
Живи!!! Живи!!!
А хочеш ходити- ну то біжи,
Хочеш дивитися вгору- ну то лети!
Живи!!! Живи!!!
У запеклій боротьбі дай спокій ти собі,
У тишині - звук ти породи!
Живи!!! Живи!!!
Останніх поколінь молодий юначе,
Допоки світ ще не неначе,
Розкрий ти серце- і піди
Творити все нові й нові зв’язки
Живи!-Хто я?- Іди!!! Іди!!!
У нового часу не відкриті чудеса
У прийдешні долі ще не забуті дива
Іди!!! Іди!!!
.................
Хай не дарує ситі дні,
Хай мене мучить спрага
До сил пізнання.
Хай шлях мене веде
До волі заклання,
Де в відчаї поштовх
Руйнує буденність буру
І наново створить,
Чому віри не йму.
Де властивість кольорів
Розбавить душі щем,
Що вчора й не тліло
Нині -запалає вогнем.
В вогнищі горіти
Світові буття,
Вже новим шукати
Волі забуття
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745232
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 08.08.2017
Гей но друже- дружененьку
Куди прагнеш- далеченько?
Куди очі сягнуть краю
Я ж ще більшого шукаю
Я лишу обрії позаду
Дають хай іншим пораду
Куди ж ідеш, хоч знаєш?
Чи ти від чого утікаєш?
Я прагну далі думок лету
Покинути повну гріхів планету
Я прагну вище назви висота
Більше від прагнення бажання
Далі пізнання пізнання
Ти світу пилу дрібнота
Розтерта в ніщо простота!
Нехай манлива простота,
Що поглинає все довкола,
Із дурнями водить хороводи долі
Я ж непослушне дитя від волі
А батько мій - важких надій
Мірило мрій свічадо
Чиє непокірне чадо
В майбутнє прагне постоянно
Хай тисне всесвіт нездоланно
Я опір в мелодію переведу
Вібрації його я перекладу назвами
Воздвигну світобудови словами-стовпами
Хай вони керують натовпами
І хай я світу дрібнота
Та сумнівів чорна діра
Нехай кого іншого роздирає,
Хай душу іншого терзає
В горловини відчаїв і нарікань,
А я писати буду не про темряву навколо
А світло всередині нас
І хай пітьма поглинає все довкола
Та світло прагне просто далі
У майбуття простору далі
Неозорі
Ген за зорі
За думок лет
За прагнення грішних планет
Покидає цю твердиню
Де у новій вже пустині
Вдихати життя в пустку
Тепер це -прийдешнього згусток
Світу ток
Та ні тік
Наступний вже потік
У неосяжному навіть богу зорі просторі
Де перше було слово
Перший стовп світобудови
Тепер і ти знаєш
Скажеш - теперішнє втрачаєш
Та світлу місця й тут хватає
Бо ж простір в твоїй голові
Чому ж його ти не шукаєш-
Чорна діра терзає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2017
Де прагнення манірний блуд
Веде подалі від спокуси
Там безвість двері відчиня
Де вічність кладе у покоси
Всесвіту жнець серпом-думками
Без міри віку просторів де кладуть
Йому малює образи чуттями
Де погляд наш, там бачить він життя
Крупинки розпорошені собою
Де ріст його нейронів
Там наше самозабуття
Про це кричить суспільства він зв'язками
Себе віддавши у наше відкриття
Даремність так наповнивши він суттю
Багаж знання дарує у попуття
Усе чим був розділивши між двома
Він сліпоті дає полохкотливу волю
І відчиняє світ слова синапсами
Їх рід росте і повниться зв'язками
Із знання формують пізнання
І тішиться творець словами
Так ясно бачачи істини зерно
Та що він бачить
Яке йому наймення
Ілюзій нерозвінчаних враз сумнівів закрада
І хоч повниться світ відповідями
Сотворилося основа буття - питання
І у творіння появилась множина Заповнився світ одними антиподами
Без ліку множилась сутність одна
У всезростаючу різницю між правдами
Пізнання вже повнилось вченнями
Єдине слово- різномаїтими мовами
Поля дещиці - сутності лісами
У всеосяжному русі прогресу еволюціями
Воля росте - уже їй назва сила
Свою ж лякливість ввергаючи в покору
Й усе могутніші сумніву докори
Чинять почуттям утиску затори
Так сила виростає в дію
Що задумом було- тепер лише причина
І відчуття замкнуті у мрію
Породять прагнення - єдину їх дитину
Та дія все росте і світ лиш трансформує
І вчення тепер вже інструмент
Мові ж письмо передує
Все здобуває чіткий менталітет
У всього статус вже події
Все має справжній номінал
Тепер лиш шириться в простори
Занести його у всемоги нічий ареал
Та ріст то лиш у вись - от біда
У вимірі своїм їй шириться годі
І погляд в далечінь, та брама тут- пора
І в етапі завершальнім минулого опора
Тут множиться відчаю й болю дітвора
Тому так легко спутати політ із ростом
Бо часом тим і прагнення росло
У хитросплетіннях марності надії
І теж неначе творило часу кола
Позаяк день напевне віддавався ночі
Позаяк зміна то точно там була
І в здобутті її минали дні і ночі
Та от біда в об'ємі як було
Не може бути завтра
Таким як було вчора
Його в'язниця- самота
Сторожі - печаль й туга
Тому так легко лет
Спутати із ростом потуги
Та кожен день творець їх возз'єдна
Він відчиняє браму і в'язницю відмика
Так одновимір стає двома
І нові часу кола спричиня
Одне тут шириться довкола
То значить інше росте в мить
І якщо перше міряється з навколом
Напевно друге те прагне зрозуміть
Й усе в просторах начала
Усьому тут початком є творець
Він вимір перший він же і останній
Неначе полічили ми що третій
Та чи впевнені ви що творіння вінець
Тут ліку свого веде кінець?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743487
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.07.2017
Ти відчинилась нам
Поміж течій між відкритих ран
Де із неволі пролунав крик
На рівнях болі сформувався стик
Де із недолі витинався я
У чужій долоні гіркая сльоза
Поміж ілюзій Нічиїх знаків
Відчаю повна стомлена душа
Ти відчиняйся Стукіт часу стрілок
Довгої дороги починався крок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2017
Розгорнуті скрижадла для твоїх думок,
Розкриті простирадла сумнівів і лих,
Давно зійшло сонце для твоїх тіней
І день готовий вислухати урок
І сотні нарікань вже звільнено багаж,
Ось-ось доставить олівець їх до паперу
І бунт твій готовий йти на абордаж
Стирати їх із дійсності етеру
І часу лет чекає мчатись в шквал,
Коли звільниш ти його із дійсності полону,
Запряжений переживаннями із молитов,
Він мчатиме до дня скону
І зачин з снів снує в заграві дня,
Готовий блукати манівцями із твоїх ідей,
Тої істини зерно , що ніяк не проросте,
Чекає запалу із нових мірил буття
Старанно все завмерло і чекає,
Коли ж всьому зерно буття зійде,
Той хто ще у глухоті своїй дрімає
Тож запали початок
Зрушиться нехай все і піде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2016
Все минає, все проходить,
Все у світі швидкоплинне
І як сонце, заходить
Життя наше невпинне
Опада і зроста листя,
Засина і пробудиться земля,
Буде шукати місяць сонця
І невпинно минати життя
І в безвість дорога моя
Крізь тумани віків,
Крізь смерть народів
Минає невпинно життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665909
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2016
Загомонить вітер,
Ніде діти,
Всталі думки ,
Ніхто й не почує
Що,сердешний, кому скаже,
Одняло йому мову,
Поглумилась злая доля
Лишила одному
Думок оберемок
Гуляй сиротою
Хто почує, спитає,-
Сміються ледащо-
Це ж ви думок спраглі,
Не їжте їх надще,
Хто почує ,хто спитає,
Кому розказати,
Кому серед степу широкого,
Билиною зростати,
Одинокою тополею,
З вітром гомоніти,
Багатіти думками
І ніде їх діти,
І де їм зростати
Неси вітре ,неси буйний ,
Неси в чисте поле,
Може хто вас почує,
Може хто й заговорить
І спитає :звідкіля ви?
Не кажіть що ви мої,
Кажіть :
Сиротою нас доля породила,
Зоставила серед поля
Тугою покрила,
І тиняємось світом
Спитати у долі :
Завіщо умила гіркими сльозами,
Завіщо заколисала тужними словами?
Заколисала й лишила по світу тиняти,
Шукати ,питати , -а чий хто підкаже?
Чи є люди добрі, -слово яке й скаже
Ідіть бідні діти,
Ідіть сиротою-
Зоставте ви батька
І матір-долю,
А я тут зостануся,
Думками багатий,
Радіє ,сердешний,
Порадію й зоставлю,
Хай хто другий радіє,
Сяду собі край дороги,
Дістану цимбали,
Погомоню з вітром.
Завіє вітер
Встали думки
Та ніде їх діти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2016
Что за прекрасное создание,
Эфира мировоздания слепок,
Как человек, что вдруг ослеп-
Я начинаю бессвязный лепет
Не усмиряя дикий трепет,
Я песню сердца отпущу,
На осколки мир пусть треснет-
Ничего уж более не ищу
Любви отдавшись во забвение-
Твой взгляд,как гладь небес,
Как моря берегов бескрае,
Мечтальных грез творение
Я в нём тону,
Так брось спасательный мне круг,
Пусть слов нега
Ведет на дальные берега
Сквозь шум дождей,
Которыми проллются наши слёзы,
Да нет не горести-
От радости мнгновений
Что я нашёл тебя
И ты- в тени сомнений увядая,
Отдалась во любви забвение
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656787
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.04.2016
Такі гарні квіти,
Їх терню серце оповите
Шукає твій полон.
Де в пориваннях ніжних,
Розпеченим ножем залізним
Врізає гострою біллю
Де у словах із вати
Я відповісти тобі не здатний,
Ховаю мрії я у сон
Де погляд відвести невладний
Роблю час я марнотратним,
Шукаючи думок сплетіння
Де необережною ходою,
Неначе пливе місяць над водою,
Ловлю твого дихання звук
Де серцем спраглим до полону,
Шукаючи биття сердець унісону
Сплітаючи веретена мук
Там, де марево мого кохання,
Перетворивши життя в чекання,
Зростуть ростки багряно-кривавні
Там, де над почуттів могилою
Забитий цвях в труну моєю милою,
Лежу в труні з моєю любою.
Моїми слізьми зрошені
Ростуть такі гарні квіти
Їх терню хай й мертве серце оповите
Буде довіку шукати твій полон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2016
Я согрешил быть может дважды,
От незнаний убегая вкусил я знания порок,
Не внятен мне судьбы урок
Я грешен более ошибатся,
Ища сред неверных дорог
Бежа навстречу созядания
Не видя что сам себе я враг,
Границы мира лишь увидя-
Уверен ль я с той ли стороны?
Одной лишь мыслею гонимый
Среди пустот- беги и ищы
Так что искать -когда слепой
Когда глас мой ещёнемой
Когда уже не существую?
Так может мне остановится
И в расточении забытся...
...Пусть где что как и почему
Одно лишь знаю наверно
Буду бежать туда где ты
Мой светоч ты неоспоримый
Пусть грешен я буду хоть трижды
Уверен что я чтонибудь да и найду
А если й нет- пускай с тобою сгублю судьбу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656762
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.04.2016
Вперед та повз
Незнаність та незрозумілість
Пройдем ми вздовж
Істини зарозумілість
Шукати легких шляхів
Заглянути правді у очі
Глянувши за межі снів
Знайти відповіді у ночі
Поглянуть за неозорий край
У далечінь
Вже пройдену не нами
Туди де кине сумніву тінь
Й закриє світло нам із вами
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2016
Ти вогник в кінці тунелю
Що мінливо мерехтить
У примарнім мареві блима
Та-Боже!-згаса щомить
Пітьма мороком наступає
Воля вогню згаса
Зникне та знову запалає
Танцем смерті заблима
Та зникне те , що так манить
В примарній димці,
Що клубочучи зав’ється,
Блисне минулого слава
І в мороці відгомонеться,
Як горів колись та палав,
І зникне у пустоті.
А та поглине її.
Як поглина усе довкола.
І десь в безмежній пустоті
Мотаючи часу кола
Безупину рухаємось й ми
Високого творіння розумні істоти.
Враз проблиском швидким
Стрілою думки майнувши
Іскра рухом метким
Затухлу пустоту зрушить
І лякливо вогник заблискотить
Тихцем від сну проснувшись
Волю в собі зростить
Та в атаку пустці рушить
Грайливо спершу заблима
Вогнем величним загорить
Полум’ям сяйним запалахкотить
Та зникне в безмежжі пустота
Промінням мислі блисне заграва
І явить світу пізнання
Зійде творінь високих слава
У безмежжі запанує знання.
А десь в безстрашнім русі
Без огляду довкола
Пустка їсть розумні істоти
Що мотають часу кола
Хай що я! знаю
Хай що я! відчуваю
Не хочу бути
Вогнем, що згасає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644511
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 17.02.2016
Для інших, що є чистий аркуш,-
Для нього закінчений ескіз
Для інших треба лиш де починати,-
Для нього доля, розчерком машистим,
Ввігнала цвях у труну сподівань
Для інших треба, де шукати,
Для нього знайдений вже новий шлях
В надії підняті іншими очі,-
В знемозі спущені вже руки ним
Куди ж іти, як ним забуте,
Інші знайдуть ,як нововідкриття
І інших куди лиш погляд прагне,-
Ним пройдена життя тропа?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644407
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 16.02.2016
Ти ,-одна з повставших німб
Розкрий крила над дару чудесами
І так, між іншим, ніби,
Зійди простотою і стань нами
Ти в просторі шукай одвіку,
Прийдешнє хай не трактує вибір свій,
Знайди ти мовного каліку,
Хай зачне писати часу сувій
Німий сліпець глухих надій
Над розхристаним скрижадлом дії,
Він,- як і ти, читає мрії,
В повстянім оточенні думок
І блиском в пустоті засяє чистота,
За обрії безмежжя поманить,
Та, що буде думкам, як мати,
В обіймах простору колихати
Тисячоліттями їм вести танок,
Мотати часу кола,
Наповнювати його дзбанок
Напувати спраглих ореолом митей
Покриє манівцями безкінечність,
Інші підуть за нами,
Повстануть міста словами,
Засяють образи хмарочосами,
Заграє тиша голосами
Настане нарешті кінець ліку,-
Запанує лад і простота,
Буде шукати нового без лику,
Що засяє відповідями
У темряві віків
Коли повстане вже друга з німб
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644403
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 16.02.2016
Щось монотонно стука по папері
Вперто зліпа марева рядків
Вимика із омани яви етери
Зводячи слова у ранг богів
Тишою шепочуть завмерлі стіни
Відлунням із мірил надій
Застиглі часу секунди і хвилини
Відгомонять посилом із мрій
Із лону снів у дійсності щілину
Проллється світло завтрашніх думок
Лиш гадкою майнувши за обрії полине
У лоно спогадів майбутнього спадок
Нащадок шепоту нічного
Мій власник тиші забуття
Обривків пошуку чийого
Я монотонно тчу павутиння
У сіти якого ловлю життя
Обшарпаним початку начинням
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642981
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 11.02.2016
Зник світла сонячний потік,
У місці темряві упокою,
Загруз тут віку лік
У болоті нарікань і думок застою
Благально в небу вмершу синяву,
Покриту поминальною сутаною,
Підняті руки колись живих дерев,
Що стали пам’ятниками сподівань пустотою
Мертвотна тиша їхніх благань
Вивергнутими коріннями надії,
Що давала часу лічби дань,
Затихла у просторах безнадії
Знаня вітер колись що тут гуляв
Розносив чиїсь мрії
Минулим і його назвав
Чийсь замисел відчаїв і гнівів
Цей мертвий світ
Вже не запустить часу кола
Пітьма, що шириться
Буде шукати іншого довкола
Напує байдужості напоєм
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2016
Пливу я в холодну безодню
Попри ночі поклик німий
Я знаю мене ти шукаєш
Забутий в пізнанні нічий
Хоч в завтрашнім леті
В полоні не моїх думок
Мене ти уже не впізнаєш
Та ніч зведе нас обох
І знову в обіймах тонути
Впиватись ароматом твоїм
Назустріч тіні я лину А ти
Підвладний знакам німим
Розкриєш в темряві ти руки
Мене ти любий пригорни
Та де ж ти Я втратив віжки
Власних чутів коли мене назвала ти
Мене ж попереджала ніч
Не піддавайся втомі
Та хіба ж у цьому річ
Коли в тобі я як вдома
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640485
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 01.02.2016
Ми живем і страждаєм
Ми існуєм і навіщось не вмираєм
Крізь відчинене вікно
Свіжий подих- ось воно
Легкий вітер навесні
Літом посміхнеться сонце
День що розповіш мені
Крізь відчинене віконце
Що ніч біллю розрива
Душу пожирає пустка
Що самотня і одна
Помирає думки згустка
Я кричу- немає слів
Я не знаю що сказати
Німий я раб пустих голів
Я не можу вже страждати
В небесну темінь поклик мій
Забутим ехом в пітьму полине
Непочутий і непізнаний ніким
У рабстві чиїхось думок- загине
І відбиває кроки час
Над постаттю що корчиться від болі
Ти ж лікарю лікуєш все
Чого ж питаєш дозволу у долі
Важкими кроками у голові
Та зупинися припини доволі
Що аж тріщить від пізнання чиєїсь волі
Відгомонить недуги незнаної неволя
Ударами лункими у вухах
І залуна довкола
У темній пустці Що це? Страх
Малює дивні кола
Крізь відчинене вікно
Віллється Місяця проміння
Довгождане ось воно
Зцілення розумінням
Відкриє звуки незнайомі
І постаті не знані мною
А голова не піддаючись втомі
Затріскотить дзвінкою луною
Схоплюсь за неї -Ні не я
І тіло скорчиться від болю
А-а-а-а-а!!!!!(крик) Ні, не я
І у відчинене віконце
Мене вже не побачить сонце
Легенький вітер обвіва
Така знайома- ось вона
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640484
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 01.02.2016
Хто я такий
І що мені знайти
Хто ж дасть відповідь тобі
Дай лад у своїй голові
Скажи мені
Чого чекаєш
Питаєш інших
Що й сам давно вже знаєш
У серці й так пала вогонь
Чогось хтось інший має іскру кидати
Як від пожежі твоїх думок
Може й увесь світ запалати
Вийди у місто
Плети веретена думок
Поглянь на небо
Зроби його свіжості ковток
Ти відчуваєш серця тугу
Зніми ти внутрішню напругу
Пиши, малюй, співай
Одне лиш прошу
Світу свого не замикай
Не стримуй слів
Інші того ж жадають
Усіх биття сердець однакове
І це їх єднає
Боїшся впасти
І шукаєш ти опори
То все облиш
Будь таким як вчора
Закрий себе
У власному сумному світі
І хай твої думки
Твоїми ж слізьми обмиті
Знічев’я зроджені
У серці, що зробив потухлим
Мов ненароджені
Звуком душі затихшим
Боїшся впасти
Простягни ти руку
Іншому не дай ти впасти
Боїшся впасти
Розкинь руки і лети
Підхоплюй інших
Разом ми таки досягнемо мети
Чого чекаєш
Йди твори, бажай
Мисли,світ пізнавай
Послухай інших
Й сам не мовчи
Ти ж знаєш
Куди маєш йти
Ким маєш бути
Йди й інших поведи
Не знаєш, що маєш знайти
Лад панує у твоїй голові
Відкрий себе і іншим розкажи
Разом таки ми досягнемо мети
Подобається
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639733
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 30.01.2016
Боже благослови тих, хто впав
І не за власні ідеали
А за те, щоб ми з вами
Почули кращого життя
Щоб зник безбожний той урод
Своїми кривавими руками
Що людські життя загрібали
З усмішкою ката на устах
Щоби не нами керували
У кого гроші лиш в думках
Хто по чужих головах
Людського бажання трупах
Таки доберуться мети
Хто сидів, хто крав
Хто сам чи через кого людей вбивав
Не в ціну ставивши людське
Лишень б за себе дбав
Хто неньку-Україну полюбив
Справедливість в серці ростив
І не шукаючи вигоди
За неї б голову зложив
Що пліч-о-пліч стояли
З тими, хто наше майбутнє боронив
У кого дух нації зростив
Бажання чути, що люд сказав
І знання, що має бути так
Хай ці би нами керували
Що через них,
І ми б це знали,
Керували ми з вами
Щоби врешті-решт правда запанувала
Щоби старечі руки праці не знали
Достойні кращого життя
В достатку літа щоб доживали
Щоби не шукали заробітку
Деінде у чужого пана
З жадібністю знедолених
Чужий хліб, як свій, наминать
Щоби у себе панувати
У достатку ростити дітей
Свою, не іншу, державу підіймати
Множити для своїх людей
Щоби безоплатно лікували
Безкоштовно, щоб навчали
Не в руки заглядали
А в людську душу
Культура щоб своя була й наука
Українські романи щоб читали
Українські фільми споглядали
У нас же свій менталітет
Щоби своїм розумом жили
І не шукали допомоги
У Європи чи Росії
У них свої, а у нас свої
Мрії, бажання і надії
Підказок інших не потребуєм
Ми себе знайшли
І знаєм, як потрібно жить
Безчасно, хто голову поклав
З вірою застиглою в очах
І ми її не підведем
На ваших славних кістках
Націю нову збудуєм
Державу, що ви не зможете
За вас ми створимо
Й життя, що вам вже не прожить
За вас достойно проживем
Щоби нами ви могли гордитись
І знати померли не даремно
Ми не допустимо чужого пана
Шкода, що так, Україні суджено родитись
Славно павші герої
Ми вашу пам’ять не зганьбимо
Ми не полишемо прагнень і надії
Віднині нашими стали ваші мрії
Ми перестали вже боятись
Докупи стали ми єднатись
І світоч ваш нехай веде
Туди, куди хотіли ви дістатись
В державу, у якій хотіли жити
В майбутнє, що хотіли для дітей
В прийдешнє, де буде України слава
В наступаюче благополуччя для людей
Де вже не буде безчасно втрачених житей
Нехай у вічність відійдуть
Усі ваші мрії
У які вірили надії
Ми ж не полишимо старань
Віддамо все для намагань
У кращім світі вас пом’януть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639732
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 30.01.2016
-Де полишає серця спокій мій
Там ледь жевріє образ твій
Поблякли почуттів яскраві тони
Загорну я любові сувій
Пора вже зрозуміть, що сон ми
Що іншому даровані цілунки
Які так палко мені ти дарувала
Це ж протягом скількох ночей
Насправді не мене ти цілувала
Яким ж оманливим був погляд твій
Коханням сповнений, і думав я, що він мій
Насправді для іншого його ти готувала
Що ти була зі мною- чи хоч знала ?
Якими брехливими були слова
Що ти любила говорити
Я дурень вірив їм
Це ж іншому ти мала їх сказати
А ночі наші на мості бажань
Де зорі тобі любив я дарувати
Зі мною любила їх ти рахувати
І-, думав,- обіймати щиро
Тепер ж це став лиш міст страждань
І тут потрібно усьому дати лад
Де доля нас двох поєднала
Хай й там розлучить назавжди
-Чому ж ти не зміг зупинитись
Ти трунком слів зумів насолодитись
Чому ж такий зрадливий погляд мій
Що ти не став мене чекати
Ти так нічого й не зрозумів
Віднині іншому дана
Доля наша на прожиття
Небес почуття дарунок
Насправді лиш чіткий розрахунок
Батьківських примх
Це жадності жало
Його струїло душу,- не мою
Довіку я залишуся з тобою
Хай лиш думками
Нам бути нами
Ну де ж ти милий?
-Ти ж хочеш знати де вона
Набуде чинності героя
Де стомлена моя душа
Стане до останнього бою
Там де жевріє образ твій
Тускніють барви усього довкола
Биття сердець потоне в Леті і й
Сьогодні щезне в пітьмі вчора
Під прапорами піду до перемоги
Навіки стру із серця твої жалі
Я відчай в ньому поселю
І хай веде мене в незвідані далі
Хоча кого я дурю
Я ж молю, благаю
Дай мені впасти від солодкої знемоги
Кого ж я дурю
Хоча нічого не шукаю
Тобі одній хочу присвятити свої перемоги
-Ну де ж ти милий ?
Невже мене забув
В обіймах іншої
Як знайдений нічий
Пішов ти жаль свій топити
Так швидко зумів ти розлюбити
Ту що дарувала тобі подих свій
Невже забув ,як ми тут зустрічались
Під світлом зір ,як тут кохались
І як мені їх ти дарував
Як спраглі любовні напою
Мов газелі спішать до водопою
Бігли ми понад цей став
Невже тобі одна я віддавалась
А ти лиш забрав честь мою і душу
Я знаю себе ти не примусиш
Так швидко забути любити
У відчаї до іншої голову приклонити
-Дай же хоч насолодитись
В обіймах потонути ніжних рук
Та ні не суджено вже тому збутись
Що створить із життя веретена мук
-Де ж ти коханий
Ти тут я знаю
Чи не знаю ...
-Дарована тобою казка
Це мого подиху поразка
Вже не зупинити потоку подій
Не слід чекати - сказав собі то й дій
-Отже забув
Пройшов повз минуле почуттів
й не зупинивсь поглянути
Якби й нічого не означало
Може й не кохав
То я кохала...
- Без сутички я битву цю програв
Скінчилась казочка оця
І ніде правди діти
Історія мого життя- твоя
Й нема куди втекти
Час не загоїть вже ці шрами
То хай же кровоточать рани
Лиш так ми залишимося нами
- Ой у став упало щось
Піти поглянути мабуть
-Що ж так ясніє образ твій
І голос чути як живий
Облиш , ангеле святий,
Не муч і не жалій
Завершімо цей шлях важкий
- О ні ,милий , що ж ти зробив
Чому хоч краплю своєї любові не лишив
В пітьмі життя із недругом кохання
Тобою б запалила вогник в серці зітхання
Слізьми б наповнила келих чужої любові
Тобою б розбавила цей гіркий напій
Щоб не був таким болючим байдужий цей потік подій
- Не знаю , Боже, караєш чи благословляєш
Чи насправді це вона
Це надто болюче ти ж знаєш
Прошу іскру життя загаси
І до себе забери
-Розплющив очі , розплющ ж їх ширше
І благаю живи
О тільки їх не закривай
Ні мене саму не залишай
Без тебе плин життя завмер
Із мого життя ти надію стер
Із нелюбом без тебе мертві часу кола
Що ж так тьмяніє все довкола
Куди ж ти любов нашу береш
У край вічного занепокою
І там тебе я упокою
- Так де ж моя зозуля
Чи довго ще мені чекати
Смію я вам нагадати
Про невиплачений кредит
Я ж можу й відповідь з банку забрати
То доведеться вам його самим віддавати
І попросив би вас по-швидше
Ще необхідно її обов’язки сказати
І бігти по обіді в банк
- Та ні , ну що ви , мабуть втомилась
То й і лягла перепочивать
Петре! Поклич її нехай зійде
Її тут пан Гріш жде
(тихцем)
Біжи ж миттю ти на міст
Вона його там виглядає
І що в ньому вона знайшла
Обідраний голодранець Пустобріх!!!
Тут життя такий шанс дає
Жити як маслі пиріг
І господарства наші поруч
Скільки грошей в одну сім’ю
(минає час)
-Ну де ж вона скажи
Чого так пополотнів
Як привида побачив
Та ж не мовчи
Де вона
Ягідка моя
-Що не з’єднало , пане, життя
То смерть навіки поєднала
Нам без кохання мертвий час
Життя там де двоє одне одному серця віддали
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2016
Скільки часу німих пут
Тримали мене в царстві облуд,
Допоки сонце з небокраю
Загравою мого відчаю,
Не осяяло темінні дум
Я вирвався із тенет мук
І власних дум нестримний неук
Із спрагою ввірвався у довкола
У небі де якісь центричні кола
Творили над мізками глум
Навколо поля з квітоти,
Яскравим полумям духмяним,
Творили нотки простоти,
Які я подихом захланним
Впускав у спраглеє нутро
Мелодії чарівних співів
Із невідомих ще сторін
І крики незнаних звірів,
Лунали мовби як один,
Про те що далі там було
До всього брався одночасно
І що мені було не ясно
Без упину всередину пускав,
Так дико спрагу тамував,
Захлинаючись від знання
Досхочу наситившися дарами,
Якими повнилось довколля,
Я непомітно захворів
мандрами
І кинувсь бігти за поля,
Де сонце променем манило
Та промінь щез і пустота,
Безмежна тиха голлота,
В пітьмі померлого учора
Застиглий плин минулого вечора
І знову нове заклання?
Я зупинивсь і озирнувся,
Почувся якісь брязкіт ззаду,
На руки -знову в кайдани обувся
До думок- не можу дати ладу
І тут у серці, як защемило
На коліна впав і заревів,
Бач у нутро- нічого не зрозумів,
Одне лиш витягнув, що слово
Розкотистим громом його я звеличу
Хай мре тишина від мого бойового кличу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639478
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 29.01.2016