Світлана Крижановська

НАКИПІЛО

Літо  каже  "бувай!"
Літо  іще  повториться!
Не  сумуй,  не  журись,  не  зітхай,
Най  летить  воно,
мовби  птиця.

Я  його  відпущу  без  жалю,
Бо  на  інше  чекатиму  літо:
Без  хвороб,  хвилювань  та  жалю,
Переможне  сіятиме  світло!

Де  не  буде  тривожних  новин,
Бо  від  них  ми  страшенно  стомились,
Зникне  слово  страшне  "карантин",
Що  в  буденне  життя  наше  влилось!

Там  чекає  на  нас  СВІТАНОК,
Там  лунають  вкраїнські  пісні,
Переможний  затишний  ранок,
Де  не  має  місця  журбі.

Там  звучить  українська  мова
І  віщають  приємне  новини,
Там  країна  у  нас  КАЛИНОВА,
Ми  свідомі,  успішні  та  щирі!

Там  СПОКІЙНЕ  дитинство  у  діток,
Ігри  звичні,  будні  й  свята.
Хай  тутешнє  минає  літо,
З  негараздами  йде  в  небуття!

30.08.2020

Автор:  СВІТЛАНА  КРИЖАНОВСЬКА  (МАЯРЧАК)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020

ЛЮБЛЮ

Люблю  свій  край,свою  країну
Та  рідну  мову  солов"їну,
Люблю  сім"ю,  усю  родину,
Калину,  ту,  що  біля  тину.
Люблю  ромашки,  що  у  полі,
Біля  доріг  рясні  тополі.
Люблю  дітей  та  їхній  сміх,
В  батьківському  дворі  горіх.
Люблю  свободу,  мир  та  спокій,
Ставок,  що  в  полі  є,  глибокий,
Каньйон  Дністровський,
круті  схили,
Бо,  що  є  рідним,  те  і  миле...

19.07.2020

Автор:  Світлана  КРИЖАНОВСЬКА  (МАЯРЧАК)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020

ГРІШНІ

Всі  закохані  в  неба  простори,
В  мелодійний  спів  солов"їв,
Кумкання  жаб  вечорових,
У  повітря  чисте  лісів.

Спішимо  по  весні  на  природу
Скуштувати  уху,  шашлики,
Та  лишаємо  по  собі  "згубу"  -
Ту,  що  нищить  ліси  та  ставки.

Але  ж  нарік  сюди  ж  повернемось,
Будем  довго  шукати  "місця",
Лиш  тоді  у  минуле  "вернемось",
Якщо  поряд  забракне  життя!

Буде  суд  -  не  людський.  Від  природи!
(Не  минає  свавілля  безслідно),
Нам  земля  вже  нарік  не  народить,
І  чи  будемо  дихати  вільно?

Чи  ми  зможемо  скупатись  у  річці,
Скуштувати  смачних  шашликів?
Це  питання.  Бо  кожен  з  нас  -  грішний!
Тонемо,  люди,  повільно  в  лайні...

28.06.2020

Автор:  Світлана  КРИЖАНОВСЬКА  (МАЯРЧАК)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020

ЛЮБЛЮ

Я  зиму  люблю!
За  сніг  й  Новий  рік,
За  віру  у  диво
Й  чекання  чудес.

Я  весну  люблю!
За  красу  її,  цвіт,
За  малюнки
химерні  небес.

Я  осінь  люблю!
За  її  різнобарв"я,
Щедрість  плодів,
Яскравий  окрас.

Я  літо  люблю,
У  лагідність  вбране,
З  ромашок  очима
Та  сонця  вустами,
За  щедрі  обійми
води  і  тепла,
Розкішні  зелені  
луги  та  поля,
За  те,  що  дарує
щороку  роки,
Веде  у  ліси
Мене  по  гриби.

Я  літо  люблю!
За  усе  і...  безмеж.
Найкраща  пора
Це  для  мене,  усе  ж!

11.06.2020

Автор:  Світлана  КРИЖАНОВСЬКА  (МАЯРЧАК).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2020

БІЛИЙ КИЛИМ

Дощ  пішов.
Осипався  цвіт  -
Білим  килимом  ліг
на  землю.
Заквітчав  щедро
сад  і  поріг  -
Зачаровано  стало  вельми.

Наче  зовсім  це  і  не  цвіт  -
Може  снігом,  
бува,  порошило?
Ні!  Тоненьким
прошарком  ліг
Все  ж,  квітнево-пахучий  
килим.

06.05.2020.

Автор:  Світлана  КРИЖАНОВСЬКА  (МАЯРЧАК).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020

АРОМАТ ЩАСТЯ

Повстрічалась
 сьогодні  з  весною,
Розчинялась
 в  її  стоголоссі,
Бігла  стежкою  
польовою,
Цілували  траву
 ноги  босі.

Кожен  шепіт  ловила
вітру,
Так  дурманив  тонкий
 аромат!
Не  в  природі  співало  все
й  квітло,
Радше  в  серці
та  світлих  думках!

03.05.2020.

Автор:  Світлана  КРИЖАНОВСЬКА  (МАЯРЧАК).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020

ПЕРЕДПАСХАЛЬНЕ

У  дворі  бринить  весна,
А  у  хаті,  а  у  хаті  -
В  печі  паска  запашна!
Уже  скоро,  уже  скоро
В  дім  наш  свято  увійде,
Свято  Боже,  свято  Боже
Світло  й  радість  принесе!

18.04.2020.

Автор:  Світлана  КРИЖАНОВСЬКА  (МАЯРЧАК)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2020

CОБАЧЕ ЖИТТЯ

Мене  звати  Шарик.  Я  -  звичайна  дворняга.  Мав  колись  господарів  -  стареньких,  але  дбайливих.  Чоловіка  звали  Юрієм  Олеговичем.  Він  мене  дуже  любив!  Завжди  ділився  смачними  сніданками,  обідами,  вечерями.  Його  дружині,  Ніні  Федорівній,  також  симпатизував.  Вони  рідко  залишали  мене  наодинці,  адже,  зазвичай,  брали  з  собою:  у  ліс,  парк,  на  поле.  Проте,  якщо  й  була  така  необхідність,  я  не  сумував.  Дозвілля  проводив  з  гарною  подругою,  сусідською  собакою,  Лілу.  Тоді  час  минав  неймовірно  швидко!  Бо  з  нею  було  настільки  весело,  що  навіть  забувалось  про  їжу.  Господарі,  врешті,  повернувшись,  самі  кликали  нас.  "Лілу!  додому!".  "Шарику!  Їсти!".  Ми  обоє  любили  їх  "смачні"  команди  та  чимдуж  розбігалися  по  своїх  домівках.
Того  дня  господарі  залишилися  удома.  Я,  зрозумівши,  що  сьогодні  нікуди  не  підемо,  відправився  до  Лілу.  Спершу  нам,  як  і  завжди  раніше,  було  весело  удвох,  допоки  я  не  почув  "голос"  власного  шлунку.  Раптом  закралися  тривожні  думки:  дивно,  чому  досі  господарі  не  покликали  нас  їсти?  Інтуїція  наказала  мені  негайно  попрощатись  з  Лілу.  Я  відправився  додому.  А  там  відбувалось  щось  дивне.  Біля  будинку  стояла  машина.  На  подвір"Ї  -  декілька  незнайомих  людей.  Юрій  Олегович  повільно,  нога  за  ногою,  вів  попід  руки  згорблену  дружину  до  хвіртки.  У  жінки  був  кепський  вигляд.  Не  звертаючи  на  мене  увагу,  вони  гуртом  сіли  в  машину  і...  поїхали.
Господарів  не  було  багато  днів.  Харчувався  я  у  Лілу.  Опікунка  подруги  прохолодно  сприймала  мене.  На  відміну  від  господарів,  не  гладила,  не  розмовляла  і,  тим  паче,  не  пестила    за  вушком.  Проте,  віддаю  належне,  харч  давала.  Але  я  відчував  гостру  потребу  в  турботі  -  бракувало  власників!  Я  більше  не  грався  з  Лілу  -  на  душі  було  так  кепсько,  що  годі  казати  -  майже  весь  час  проводив  біля  дверей  свого  будинку.  Пам"ятаю,  як  марились  веселкові  сни,  у  котрих  я,  як  і  раніше  у  реальному  житті,  проводив  час  з  ними.
 Господарів  не  було  чимало  днів.  Але  одного  дня,  хвіртка,  все  ж,  відчинилася  і,  на  мій  глибокий  подив,  переді  мною  постав  лише  Юрій  Олегович.  Чолов"яга  мав  настільки  змарнілий  вигляд,  що  важко  описати.  Блідий,  худий,  очі,  налиті  кров"ю,  потуплений  погляд  -  здавалося,  постарів  років  на  десять.  Він  тихо  відчинив  двері,  кивком  позвав  з  собою  на  кухню,  мовчки  нарізав  кубиками  дві  сосиски  у  моє  блюдце.  І  лише  коли  я  доїв,  присів  поряд  зі  мною  на  підлогу,  обійняв  та,  нарешті,  заговорив:  "Ми  її  втратили,  друже,  назавжди,  втра-ти-ли,  розумієш?".  Значення  наголошеного  слова,  дійшло  лише  згодом.
Спостерігав,  у  якій  важкій  депресії  перебуває  Юрій  Олегович,  проте  зарадити  йому  нічим  не  міг.  Мені,  як  і  йому,  страшенно  бракувало  Ніни  Федорівни.
Колись  чув  від  людей,  що  "час  заліковує  рани".  Мабуть,  їх  правда,  бо  згодом  наше  життя  покращилось.  Чоловік  знову  кликав  мене  до  ставка,  на  поле,  у  ліс.  Отже,  дні  проходили  вже  веселіше.  Тільки  вечори  не  були  затишними.    До  нас  поверталися  невеселі  спогади.
Я  страшенно  боявся  втратити  свого  найліпшого  друга.  Особливо  гостро  це  відчув,  коли  якось  на  світанку,  Юрій  Олегович,  не  зміг  підвестися  з  ліжка.  Він  кволо  звернувся  до  мене:  "Шарику,  дуже  погано..."  У  мене  тривожно  забилося  серце.  Я  спершу  лизав  йому  руки,  обличчя,  а  тоді  вибіг  позвати  на  допомогу  господарку  Лілу.  Проте,  жінка  мене  не  розуміла  -  проганяла  і  лаяла.  Сталося  найгірше  -  чоловік  помер.  Попереду  на  мене  чекала  нова  несподіванка.  Але  про  те  -  згодом...
Покійні  були  бездітними  та  самотніми.  Найдорожче,  що  мали  -  одне-одного,  старенький  будиночок  та  мене,  їхнього  вірного  друга.  Про  якихось  родичів  почув  лише  після  упокоєння  Юрія  Олеговича.  Двоє,  гадаю,  подружжя,  вигнали  мене  з  подвір"я.  Так  я  став  безхатьком.
 Бродив  вулицями  міста,  підбирав  недоїдки  за  людьми.  Спав,  де  доводилось:  восени  на  листі,  у  парку,  взимку  шукав  більш-менш  теплі  закутки,  а  улітку  (благодатна  пора!)  лягав,  де  сон  "наздоганяв".
 Одного  спекотного  дня  міцний  сон  зненацька  потривожили  невідомі  чоловіки  у  комуфляжі.  Мені  хвацько  наділи  намордника  та  посадили  у  простору  машину.  О,  що  я  тоді  пережив!  Адже  не  знав,  хто  ці  люди,  куди  і  навіщо  везуть  та,  найважливіше,  що  чекало  попереду.  Мене  привезли  у  притулок  для  тварин  -  будиночок  з  багатьма  клітками,  де  мешкало  чимало  звірів.  Серед  них  були  схожі  на  мене  ззовні.  Спершу  відчув  від  побаченого  шок,  але,  коли  зрозумів,  що  тут  годують  та  не  ображають,  заспокоївся.  Згодом  навіть  встиг  полюбити  звіринець!
Але,  коли  я  остаточно  звик  до  цього  місця  та  його  постійного  галасу,  у  моєму  житті  відбулася  дивовижна  подія.  
Сюди  несподівано  завітала  сім"я:  красива  молода  жінка,  статний  чоловік  і  дівчинка,  років  семи.  Вони  довго  роздивлялися  усіх  тварин.  Раптом,  дівча  зойкнуло:  "Мамо!  Тату!  Будь  ласка,  візьміть  це  собача!".  "Доню,  ти  впевнена  у  своєму  виборі  -  це  уже  доросла  собака,  а  не  цуцик?!".  Дівчинка  закивала  голівкою.  Якась  мить  -  і  я  уже  був  всередині  машини!  
Увечері  мене  очікували  досі  не  знайомі  процедури:  купіль  із  запашним  шампунем,  підстригання  нігтів  та  шерсті,  її  вичісування.  Врешті,  коли  я  побачив  себе  у  дзеркалі,  то  ледь  не  обімлів:  красунчик!    На  душі  запанували  затишок  та  безтурботність...
Минуло  декілька  років.  Поряд  зі  мною  -  моя  маленька  рятівниця.  Досі  не  йму  віри  у  ті  пригоди,  яких  колись  зазнав.  Не  розумію,  чому  з-поміж  інших  хвостатих,  Катруся  вибрала  саме  мене?!
О,  ледве  не  забув,  нові  господарі  величають  мене  не  Шариком,  а  Лаккі!  Катруся  каже,  що  моє  нове  ім"я  мені  дуже  пасує,  має  англійське  походження  та  перекладається  -  "щасливець".  Не  знаю,  як  вам  -  а  мені  подобається!

15-16.04.2020.

Автор:  Світлана  КРИЖАНОВСЬКА  (МАЯРЧАК)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872239
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2020

НАВІЩО ПОТРІБЕН ДОЩ?

Йшов  рясний  дощ.  Виснажена  земля,  після  тривалої  засухи,  жадно  ковтала  його  краплі.
"Дякувати  Богу!"  -  промовила  радісно  баба  Катря,  дивлячись  у  вікно.
"Як  шкода!  Сьогодні  ми  не  підемо  у  парк..."  -  засмучено  обізвалася  Оленка.  "Це  нічого,  онучко,  -  усміхнулася  бабуся  -  краще  зверни  увагу  на  квітник.  Скажи,  коли  ти  захочеш  води,  що  зробиш  першим?".  "Поп"ю,  щойно  з"явиться  така  можливість".  "А  у  квітів,  на  відміну  від  людей,  такої  можливості  не  має.  Помітила,  як  вчора    вони,  благаючи  дощу,  сумно  посхиляли  голівки?  А  сьогодні,  гляди,  які  горді  та  щасливі!  Усе  тому,  що  пішов  дощ  і  вони  більше  не  відчувають  спраги.  Він  продовжив  квітам  життя,  розумієш?".
Оленка  вийшла  із  кімнати.  За  якийсь  час  дівчинка  знову  повернулася:  "Це  нічого,  бабусю,  що  ми  сьогодні  не  пішли  у  парк  -  підемо  іншим  разом.  Головне,  що  квіти  задоволені  і  довше  цвістимуть!".
Бабуся  лише  усміхнулася.  Вона  продовжувала  сидіти  біля  вікна.  А  за  ним  все  ще  періщив  дощ...

13.04.2020.

Автор:  Світлана  КРИЖАНОВСЬКА  (МАЯРЧАК).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871946
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2020

МАРИНЧИНА НАУКА (повчальна казка)

(замість  "Основ  здоров"я")

Якось  Маринка  наодинці  гралася  у  дворі.  Спершу  погода  була  славною  -  світило  сонечко.  Але  згодом  все  змінилось:  з"явилися  густі  хмаринки,  вітерець,  шумно  озвався  грім.
"Маринко,  додому!"  -  покликала  її  з  вікна  мама.  Дівчинка  вже  мала  повертатися,  як  раптом  зірвався  дужий  вітер  та  пішов  дощ.  Його  краплі  не  були  холодними.  Маринці  закортіло  пострибати  по  калюжам.  Її  одежа  вже  добре  промокла.  "Мама,  мабуть,  гадає,  що  я  у  своїй  кімнаті  -  міркувала  дівчинка  -  добре,  що  не  бачить  зворотнього,  адже  мені  так  весело!".
Раптом  вона  відчула,  наче  хтось  торкнувся  плеча.  Повернулась  і...  нікого  не  побачила.  "Не  туди  дивишся,  мала!"  -  озвався  хтось  неприязно.  Маринка  опустила  голівку  додолу  і  побачила  перед  собою  незрозумілу  істоту.  "Ти  хто?"  -  запитала.  "Я  хто?  Король!".  "Король...  і  над  ким  ти  "королюєш"?"  -  засміялась.  "Хоча  б  над  тобою.  Дарма  кепкуєш,  мала!  Я  хочі  невеликий,  та  дуже  справний.  Я  -  Вірус!  Ти  коли-небудь  чула  про  мене?".  "Вірус?  Яке  надокучливе  слово!  Дуже  його  не  люблю!  Мені  мама  часто  наказує,  як  стрибаю  по  калюжам  без  чобіток:  "Не  роби  цього!  Промокнуть  ніжки  -  вірус  учепиш!".  "І  правильно  каже,  бо  я  щойно  до  тебе  вчепився!  Не  відстану,  допоки  не  перехворієш".  
Раптом  з  будинку  вибігла  стривожена  ненька:  "Доню!  Ну  чому  ж  ти  у  мене  така  неслухняна?  Ану  швиденько  додому!".
Дівчинка  оглянулась  на  свого  нового  знайомого,  проте  того    й  дух  простиг.
Може  б  і  забула  дивака,  та,  лягаючи  спати,  несподівано  відчула  себе  зле.  "Ну,  що  я  тобі  говорив?"  -  раптом,  ніби  з-під  землі,  озвався  Вірус.  "Усе  через  твою  неслухняність!  Мама  ж  попереджувала  тебе  вранці,  що  по  калюжам  та  ще  й  у  босоніжках,  стрибати  не  можна!  А  у  кімнаті  ти  прибрала?  Ні!  Знаю,  що  не  вимила  рук  перед  сніданком.  Я  тобі  не  дорікаю,  бо  дуже  люблю  нечепурно-неслухняних  хитрунів  та  їх  товариство".  "Прошу  тебе,  Вірусе,  одчепись  від  мене!  Я  обіцяю  часто  мити  руки,  прибирати  у  кімнаті  та  дослухатись  до  маминих  порад!".  "А  я  тобі  не  вірю!".  "Чому?"  -  стривоженозапитала  дівчинка.  "Хоча  б  тому,  що  ти  це  часто  обіцяєш  батькам,  але  майже  ніколи  не  дотримуєшся  обіцянок!".  "А  як  мені  тебе  переконати  у  зворотньому?".  "Гаразд,  дам  тобі  шанс.  Затям,  він  буде  єдиним!  Завтра  я  від  тебе  відчеплюся".
Наступного  ранку  Маринка  насправді  гарно  себе  почувалась.  Після  сніданку  вона  застелила  ліжко,  умилася,  почистила    зубки  та  повернулася  у  свою  кімнату,  аби  навести  у  ній  лад.  Згодом  Маринчина  кімната  засяяла  чистотою.
"А  ти  молодець  -  не  кидаєш  своїх  слів  на  вітер!".  "Вірусе,  ти  ж  обіцяв  відчепитись!".  "А  я  й  відчепився!  Ти  ж  гарно  себе  почуваєш?".  "Так!"  -  відповіла  Маринка.  "Я  зараз  піду,  але  ти  маєш  мене  у  дечому  запевнити.  Те,  що  робила  сьогодні,  старанно  виконуватимеш  щодня!  А  ще,  при  жодних  обставинах,  нікому  не  обмовишся  про  наше  наочне  знайомство".  "Згода!"  -  відповіла  дівчинка.  Своєї  обіцянки  у  подальшому  вона  дотримувалась.  І  саме  тому,  мабуть,  Вірус,  зазвичай,  оминав  їх  будинок.

03.04.2020.

Автор:  Світлана  КРИЖАНОВСЬКА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870642
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2020

НОВИНА

1939  рік.
 Магда  та  її  старша  сестричка  Зося  несподівано  залишаються  сиротами.  
Нещодавно  у  Емілії,  їхньої  матері,  лікарі  виявили  зоб  -  діагноз  передбачав  негайну  операцію.  Вже  за  декілька  тижнів  жінка  мала  лягти  під  ніж,  проте,  як  кажуть  у  народі,  "у  Бога  були  свої  плани".  
Несподівана  звістка  про  початок  війни  обірвала  надію.  Невдовзі  загрудинний  зоб  спровокував  смерть  жінки.  Малі  залишилися  майже  наодинці  зі  своїм  горем.  Щоправда,  сумувати  довго  не  довелося,  біда  змусила  дітей  швидко  подорослішати.  
Спершу  їм  трохи  допомагали  сусіди,  щоправда,  здебільшого  порадами  щодо  ведення  господарства.  Сусідка  навчила  діток  доїти  корову  та  доглядати  за  нею.  Ті  були  хоч  і  малими,  та,  все  ж,  розуміли,  що  худоба  -  це  їхня  надія  на  порятунок.
 За  півроку  сиротам  сільська  рада  підселила  тимчасових  квартирантів.  Батька  дівчатка  майже  не  пам"ятали.  Одного  разу  він  вийшов  з  дому  і  більше  не  повернувся.  Про  його  подальшу  долю  ніхто  не  знав.  
Важким  виявився  життєвий  шлях  дітей.  Школу  довелося  залишити.  Незважаючи  на  вік,  бралися  за  будь-яку  роботу,  аби  лише  вижити.  Разом  з  дорослими  сусідами  ходили  на  колгоспні  ланки,  порали  господарство  на  фермі.
Магда  вийшла  заміж  нерано,  за  30.  
Крізь  все  життя  жінка  пронесла  образу  на  свого  батька,  мовляв,  що  той  легковажно  відрікся  від  них.  "Помирати  буду,  але  ніколи  йому  цього  не  пробачу..."  -  вже  на  старості  літ,  переповідаючи  історію  свого  життя  онукам,  промовила  вона.  У  тій  фразі  відчувалося  немало  гніву  та  болю.
 За  межу  пішла  тихо.  У  сні.  А  за  декілька  тижнів  по  її  смерті,  онучка  дізналася  ще  одну  моторошну  таємницю,  сенсаційну  для  їхньої  родини.  Абсолютно  випадково,  завдяки  архівним  документам,  стала  відома  причина  тодішнього  зникнення  батька  Магди.  Виявляється,  Чеслава  застрелили.

***
Марта  довго  вовтузилася  у  ліжку  -  ніяк  не  могла  заснути.  Їй  не  давали  душевного  затишку  спогади,  що  ехом  відгукувалися  у  мізку:  "Помирати  буду,  але  НІКОЛИ  йому  цього  не  пробачу!".  Коли  б  бабця  знала...  Правда  пережила  її  на  зовсім  трохи.

23.03.2020.

Автор:  Світлана  КРИЖАНОВСЬКА  (МАЯРЧАК).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869066
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2020

ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ ПОЕЗІЇ

Поезія  -  це  ключ
 до  розуміння,
Тонкі  слова,  що  їх  
диктує  муза.
Поет  спішить  за
 покликом  веління,
Допоки  думка  -
ясна,  світла,  дужа.

В  поета  муза  -
 ніжно-полохлива,
Хай  зрозуміє
та  пробаче  світ,
Коли  поезії  накрила
творча  хвиля,
Звичне  прохання  -
Sorry*  підождіть!

21.03.2020.

*  пробачте  (анг.)

Автор  Світлана  КРИЖАНОВСЬКА  (МАЯРЧАК)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2020

НАОДИНЦІ

Я  тут  шукаю  затишку,
Я  тут  шукаю  тишу,
Встрічаюся  із  музою,
Що  шепче  серцю  -  пишу.

Тут  вечорами  тихими
Слова  збираю  крихтами,
Спраглість  думок  втамовую
Лиш  темами  розкритими.

Втікаю  від  тривоги
Чи  поглинаюсь  в  неї,
Веду  довгі  розмови,
Слухачка  -  муза-фея.

Неначе  після  сповіді
Іду  я  звідсіля,
Коли  все  відшліфовано  
До  стану  кришталя.

23.02.2020.

Автор:  Світлана  КРИЖАНОВСЬКА  (МАЯРЧАК).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2020

НОВИЙ ДЕНЬ

Над  світом  всім
повисла  туга,
Став  править  нами
песимізм,
Немов  диявольська  
наруга  -
Розтанув  раптом
оптимізм.

Мало  новин,
що  несуть  радість.
Давно  живемо
в  стресі  ми.
Править  завзято
нами  старість,
Бо  в  нас  -
зістарені  думки.

Весна  здається
нам  сумною:
Не  бачим  світла  -
лиш  тунель...
Та  не  впадаймо,
люди,  в  крайність
А  свято  ВІРИМ
 В  НОВИЙ  ДЕНЬ!

13.03.2020.

Автор:  Світлана  КРИЖАНОВСЬКА  (МАЯРЧАК)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2020

МОЇМ ДІТЯМ

Кожну  сльозинку
 переживаю,  як  свою,
Болить  серденько,
як  у  вас  щемить  -
Тоді  не  маю
 спокою  та  сну,
Всередині  душа,
 наче  кипить.

ПРИСПІВ
Ви  -  найдорожчий  дар,
Що  Богом  даний,
Найбільша  цінність
у  моїм  житті!
Любов,  надія,  віра,
сила,  радість,
Сенс  існування  -
СОНЕЧКА  МОЇ!

Прошу  у  Бога  
тільки  одного  -
Аби  Ваш  шлях
 стелився  рівниною,
Щоб  сіяли  лише  
дорогою  добро,
Обоє  мали  гарну,
 світлу  долю!

ПРИСПІВ  (повторюється)

11.03.2020.

Автор:  Світлана  КРИЖАНОВСЬКА  (МАЯРЧАК)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867672
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2020

ЗІ СВЯТОМ!!!

Жінка  -  це  мати,  дружина,
донька,
Подруга,  бабця,  сусідка.
Білявка,  чорнявка,  
шатенка,  руда  -
Завжди  королева  -
бо  ЖІНКА!

Із  мріями  різними,
Та  всі,  як  одна  -
Бажаєм  любові,
взаємності,
Аби  у  здоров"Ї
родина-сім"я  -
Немов  одне  ціле,
у  єдності.

Нехай  наші  мрії,  дівчата,
здійсняться!
Гарного  настрою,
співу  весни,
Мирного  неба,
Справжнього  щастя,
Любові,  здоров"я,
добра  та  краси!

08.03.2020.

Автор:  Світлана  КРИЖАНОВСЬКА  (МАЯРЧАК)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2020

РАНКОВЕ МІСТО

(Хмельницькому)

Сонне  місто.
Тиша  навкруги.  
Перші  сонечка
 проміння
тягнуть  "руки".
Як  незвично
і  блаженно  без  юрби.
Місто  спить.
Дрімають  його  звуки.

Яскравою  загравою
з  небес
Вітається  зі  мною
тихий  ранок.
Ще  потяг  спить,
тролейбус  не  воскрес
І  не  бубнять
 на  будівництвах  крани.

Зненацька  ловлю
перший  в  тиші  звук  -
Маршрутка  мимо
пронеслася  рання!
І  запах  кави  -
ароматний  дух
Та  потяга  ранкове
привітання.

Ще  зовсім  трішки.
Місто  оживе.
Від  його  тиші
не  зостанеться
і  сліду,
Містян  до  праці
галасливо  позове,
Ще  п"ять  хвилин.
І  я  також  поїду.

А  поки  що  дрімає
наше  місто,
Лиш  сонечка  проміння  
тягнуть  "руки"...

04.10.2019.

Автор:  Світлана  КРИЖАНОВСЬКА  (МАЯРЧАК)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866374
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.02.2020

ГОЛОДНИЙ СПОГАД (новела)

Того  вечора  у  нашій  хаті  було  темно  та  сиро.  Мені  було  сім.  Я  чула  страшний  жалісний  стогін  із  запічку  -  це  повільно  віддавала  свою  душу  Богу  молода  жінка,  моя  мама,  тіло  якої  було  таким  сухим,  що  світу  невидано,  а  живіт  -  розпухлим  -  вона  помирала  від  голоду.
Наступного  дня  її  тіло  батько  самотужки  вивіз  на  місцеве  кладовище,  замотавши  попередньо  його  у  стару  ряднину.  "Там,  на  кладовищі,  серед  мертвих,  було  багато  й  ще  живих,  що  знесиленими  лежали  біля  власноруч  зарання  викопаних  ям,  очікуючи  своєї  смерті.  А  якого  смороду  -  словами  не  передати!"  -  ділився  побаченим  ввечері  тато.
Отже,  після  смерті  матері,  у  мене  залишилися  тільки  батько  та  бабуся.  Найбільше  часу  я  проводила  саме  з  бабунею.  
Жилося  нам  важко,  однак,  після  раптового  зникнення  татка,  стало  ще  важче.  Якось  у  наш  будинок  зайшли  двоє  незнайомців  та  наказали  батькові  одягтися  й  прямувати  слідом.  Я,  не  зважаючи  на  малий  вік,  чітко  запам"ятала  його  прощальний  погляд:  він  розумів,  що  більше  нас  не  побаче.  Так  і  сталося  -  не  повернувся.  Тепер  нам  з  бабунею  виживати  довелося  удвох.  Ще  за  життя  матері  декілька  "бугаїв"  з  нашої  господи  винесли  усе.
Пам"ятаю  той  жахливий,  переломний  для  нашої  сім"ї  день:  "бугаї"  нишпорили  по  закутках,  щось  шукаючи.  Їм  кинулася  у  ноги  ненька,  благаючи  на  колінах  залишити  хоча  б  декілька  бурячків!  Та  ці  нишпори  були  невблаганними  -  вони  винесли  усі  продукти!  Проте,  декілька  випадково  розсипаних  картоплин,  грабіжники  тоді  не  помітили.  Горище  будинку  було  устелене  сухою  шкарлупою  від  пшона  та  ячменю.  Баба  нишком,  щойно  темніло,  за  допомогою  жорен,  перемелювала  ці  залишки,  які,  по  суті,  були  сміттям,  у  муку,  і  пекла  з  них  такі-сякі  коржики.  Аби  вони  не  приставали  до  дна  сковорідки,  попередньо  змащувала  її  шматком  воску,  який  дивом  не  забрали  з  собою  нападники.  О,  якими  ж  гидкими  вони  були  на  смак  -  скрипіли  на  зубах,  наче  пісок!  Але  ця  гидота  нас  врешті  урятувала.  
У  бабусі  була  подруга  Параска,  яка  доволі  часто  навідувалася  до  нас.  Але  несподівано  вона  перестала  заходити.  "Пішли,  Марусю,  -  мовила  якось  бабуся  мені  -  довідаємось  до  тітки".  Картина,  яку  ми  там  побачили,  назавжди  залишиться  у  моїй  пам"яті.  Посеред  кімнати,  на  засмальцьованій  брудній  соломі,  лежала  бабусина  подруга.  "Парасю,  що  з  тобою?  Піднімайся!".  Та  жінка  лише  застогнала  у  відповідь:  "Ганю,  їсти...".  Нема  в  мене,  що  тобі  дати.  Самим  нічого  їсти.  У  мене  теж  живіт  спух,  а  у  малої,  он  -  тицьнула  на  мене  пальцем  -  ноги.  Нема..."  -  зніяковіло  відповіла  їй  тоді  моя  бабця.  У  спухлої  від  голоду  жінки,  градом  текли  сльози  з  очей:  "Їсти..."  -  кволо  повторювала  вона,  хапаючи  з-під  себе  судомними  рухами  брудний  жмуток  соломи.  Пробувала  його  жувати  але  одразу  ж  випльовувала  його  назад.  Так  тривало  доволі  довго.  Не  знаю,  що  змушувало  бабцю  продовжувати  дивитися  на  ці  муки,  але  ми  стояли,  мов  вкопані,  не  зводячи  з  бідолашної  очей,  до  останнього  подиху.
Нарешті  вона  затихла.  Баба  Ганя  перехрестилася  та  обережно  прикрила  очі  уже  мертвій  жінці.
Тоді  з  бабунею  поверталися  додому  майже  мовчки.  Вздовж  вулиці  ми  бачили  декілька  мертвих  тіл  та  ще  живих,  змучених  голодом,  людей.  Навіть  повітря  пахло  трупами!  "Бабусю,  а  чому  люди  гинуть?".  "Від  голоду,  дитино,  та  циць  про  це  запитувати!".

***
"Тітко,  а  як  Ви  гадаєте,  хто  був  винуватцем  цієї  трагедії?"  -  запитав  молодий  журналіст,  поправляючи  собі  окуляри.  Для  нього  було  очевидним,  що  задане  ним  питання,  видалося  їй  незручним.  Вона  і  зараз,  наче  з  потойбіччя,  чула  оте  бабусене:  "Циць,  дитино!",  тому  трохи  вагалася,  чи  варто  відповідати  допитливому  молодику.  Проте,  глибоко  вдихнувши  повітря,  все  ж,  зважилася:
"Сталін,  дитино,  Сталін  і  його  оточення.  Хай  їх..."

24.11.2019.

Автор:  Світлана  КРИЖАНОВСЬКА  (МАЯРЧАК).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866372
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2020

ДУХ БУДИНКУ

Стільки  себе  пам"ятаю,  на  цьому  подвір"ї  ріс  ясен.  Він  був  ду-у-же  високим!  Бабуся,  бувало,  нарікала,  звертаючись  до  дідуся:  "Зріж  ясеня.  Який  з  нього  толк?".  Проте  дідусь  сам  не  зрізав  дерева  і  нікому  не  давав  його  навіть  пальцем  торкнутися.  Ясень  був  наче  охоронцем,  видимим  "духом"  усього  подвір"я!
 Дідусь  переповідав,  що  його  посадили  ще  колишні  мешканці  будинку.  Деревце  одразу  припало  до  душі.  Спершу  було  невеликим,  та  згодом  стало  високим  і  розлогим.  Старанно  доглядав  за  ним:  при  потребі  поливав,  вчасно  зрізав  сухі  гілочки  і  навіть  розмовляв.  Нам,  малим,  подобалося  тут  гратися.
 Ішов  час.  Ми  повиростали.  Не  стало  бабусі,  відійшов  у  вічність  дідусь.  Я  змінила  місце  проживання.  За  стареньких  будинком  тепер  доглядали  наші  батьки  -  доглядали  але  не  жили  у  ньому.  Навідувалася  сюди  не  часто.  Без  дідуся  та  бабусі  будинок  здавався  мені  надто  порожнім,  а  подвір"я  -  страшенно  самотнім.  Тепер  тільки  ясен  був  його  "господарем".  Здавалося,  що  дерево  навіть  гілля  своє  від  смутку  опустило.  "Нічого,  друже,  -  кажу,  торкаючись  стовбура,  -  продамо  будинок,  матимеш  нових  господарів!".
Одного  разу  мені  зателефонувала  мама:  "Доцю,  є  покупці,  молоді  люди!".  Я,  звичайно,  зраділа  цій  новині,  проте  глибоко  в  душі  розуміла,  що  сумуватиму  за  цим  місцем.  але  ж  покинутому  будинку  необхідний  належний  догляд!
З  тих  пір  часу  сплило  немало.  Якось  довелося  бути  близько  місця  дитячих  спогадів.  Мені  закортіло  бодай  побачити  його!  Підійшла  до  воріт.  А  тут  -  життя  "кипить"!  Молоді  люди  в  яблуневім  садку  жваво  споруджують  криницю,  а  навколо  ясеня  бігає  весела  та  проворна  дітвора,  ганяючи  курей!
"Дочекався,  Рідний!"  -  подумала  про  ясеня,  щиро  радіючи...

Автор:  Світлана  КРИЖАНОВСЬКА  (МАЯРЧАК)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865788
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2020

ТАЇНА

Де-не-де  ще  тримається  сніг
Але  сонце  весні  вже  радіє.
Від  проміння  його  кресне  лід,
Вітерець  прохолодою  віє.

Тут,  де  сніг  вже  по-троху  розтанув,
Весна  пишно  вбирає  землю,
Розганяє  густі  тумани
І  старання  її  не  даремні:

Не  інакше,  свята  таїна,
"Молодиця"  народжує  квіти  -
Тане  кірка  тверда  крижана
А  під  нею  -  підсніжники-діти.

Ось  вербичка  "відкрила  очі",
Сон  зимовий  її  минув,
"Засміялася"  цвітом  охоче
Весні-мамі  та  вітру,  що  дув.

А  ось  там,  гляди,  на  поляні,
Пригощає  охочих  берізка:
Соком  свіжим,  в  ранковім  тумані,
Щедро  ділиться  її  "ніжка".

Тихо,  тихо!
Ви  чуєте...  Боже?!
Це  ж  до  нас  повернулись  птахи...
"Гей,  Природо,  вже  спати  не  гоже!"  -
Балаганять  невпинно  вони.

19.02.2020.

Автор:  Світлана  КРИЖАНОВСЬКА  (МАЯРЧАК)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2020

Собаку за газ

Собаки  наші  
зажурились.
А  люди  -  всі
 взяли  на  сміх:
Пан  Брагар  
у  прямім  ефірі
Розвеселив
 країну  й  світ:
"Якщо  не  в  силі  
заплатити
За  газ,  бо
 пенсія  мала,
В  твоїм  дворі  
"жива  еліта"  -
Собака  -
 "песо"  немала!
Хутчіш  продай,
 сплати  державі,
Так  розрахуєшся  
за  газ!".
...Ти  маєш  декількох
 "породних"?  -
Спокійним  будь  -
Бо  вже  -  МАГНАТ!

04.02.2020.

Автор:  Світлана  КРИЖАНОВСЬКА  (МАЯРЧАК)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2020

КОРОНАВІРУС

Новина,  що  миттєво  сколихнула  увесь  світ!
 Новий  вид  вірусу  у  Китаї:  запитань  більше,  аніж  відповідей...

КОРОНАВІРУС

Це  зачинене  коло?
Новизна  у  науці?
Гинуть  люди  довкола?
Косить  вірус  блискуче?
Страх  керує  -  не  розум:
Всі  чужі  серед  свОїх:
Ти  заражений  може?
Час  хвороби  не  гОїть?
Всі  в  заручниках  Пекла.
На  замку  у  будинках.
Параноя  відверта?
Через  "міст"  і  -  по  "нитках"?

***
Розгулялася  Нечисть,
Що  висмоктує  Душу...
Коронований  вірус
Убиває  чи...  "трусить"?

28.01.2020.

Автор:  Світлана  КРИЖАНОВСЬКА  (МАЯРЧАК)

Р.S.3  березня  2020  року  стало  відомо,  що  новий  вид  вірусу  ВПЕРШЕ  виявили  у  громадянина  України,  жителя  Чернівців.
11  березня  2020  року  усі  навчальні  заклади  України  зачинені  на  карантин.  Навчання  проходить  у  дистанційному  режимі.
Станом  на  13  березня  2020  року,  зафіксовані  три  випадки  зараження.
 71-річна  жінка  з  Житомирщини  померла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863297
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2020

СОБАЦЮРА

Дивлюсь,  собацюра.
Прикре  сьогодні.
Поглядом  кволим,
Наче  з  безодні
Дивиться  в  очі  
Усім  перехожим.
ЖеврІє  надія...
А  раптом,  а  може...?
Не  проситься  слідом  -
Його  ж  не  позвуть...
І  малоймовірно,
Що  хліба  дадуть!
Мабуть,  знову  спати  
йому  на  морозі...
Примариться  літо,  
Харчі,  перехожий,
Що  раптом  з  собою
Його  забере...
Та  прихисток  в  серці
Своєму  знайде.

***
Прокинувсь  від  болю
Та  хворого  крику:
"Паскудо,  нещастя,
Пішов,  гаде,  зникни!"  -
Штовхнув  хтось  
у  спину,  тоді  -
Різко  в  груди!
...Не  здійсниться  сон.
Йому  ласки  не  буде...

25.01.2020.

Автор:  Світлана  Крижановська  (Маярчак).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2020

ЯНГОЛИ ЗАСНУЛИ

Ви  любили  небо,
літака  політ,
Облетіли,  мабуть,
чи  не  цілий  світ.
Зорі  мерехтіли,
зазивали  вас  -
Молодий,  красивий
неба  екіпаж!
Так  і  цього  разу.
Піднялись  в  політ...
Янголи  заснули...
Спалах!  Увесь  світ
Раптом  сколихнула
горе-новина:
Піднімало  небо.
Прийняла  земля...

08.01.2020.

Автор:  Світлана  Крижановська  (Маярчак)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2020

ДЕ ЖИВЕ ВЕСНА?

Де  живе  весна?
У  талім  снігу.
В  першій  квітці,
дотиках  тепла
І  ступає  ніжно  та  повільно,
Дарить  одіж  з  назвою  
"краса".

Де  живе  весна?
В  пташиних  співах,
У  лісі,  його  щедрих  голосах,
В  саджанцях,  рясних  посівах,
У  ясних  й  похмурих  небесах.

Де  живе  весна?
В  котів  мурчаннях,
Срібнім  сміху
радісних  дітей,
У  жінок  усмішках
Та  яскравих  вбраннях
І  природи  стильної  мастей.

***
А  де  спить  весна?
У  сирій  землі,
Пташці,  що  відлетіла  у  вирій,
Дереві,  його  солодкім  сні...
У  важкому  та  тужливім  небі.

17.05.2019

Автор:  Світлана  Крижановська
(Маярчак),  м.Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2019

Шукаю вірші…

Шукаю  вірші,  як  ліки,
Щоби  зачепили  душу,  
Аби  посприяли  зустріти
Мою  вередливу  музу.

Шукаю  вірші,  як  душу
Глибоку,  до  щему  відкриту,
"Варитись"  в  неспокої    мушу,
Благає  єство  розчинити!

Шукаю  вірші,  як  спасіння
Від  тривоги,  що  розпинає.
Зустріти  не  просто  -  везіння!
Відвернення  музи...  терзає...

Світлана  Крижановська  (Маярчак),

07.05.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834814
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2019

Переспів вірша Олександра Блока

Есть  минуты,  когда  не  тревожит
Роковая  нас  жизни  гроза.
Кто-то  на́  плечи  руки  положит,
Кто-то  ясно  заглянет  в  глаза...

И  мгновенно  житейское  канет,
Словно  в  темную  пропасть  без  дна...
И  над  пропастью  медленно  встанет
Семицветной  дугой  тишина...

И  напев  заглушенный  и  юный
В  затаенной  затронет  тиши
Усыпленные  жизнию  струны
Напряженной,  как  арфа,  души.

Июль  1912  

Автор:  Александр  Блок

ПЕРЕСПІВ  Світлани  Крижановської  (Маярчак)

Є  хвилини,  коли  не  турбує
Повсякденна  життя  суєта.
Хтось  один  раптом  гору  зруйнує,
Що  піднялась  на  стежці  життя.

І  миттєво  життєве  розтане
Чи  впаде  в  темну  прірву  без  дна
А  над  прірвою  знову  постане
Веселкова  чарівна  дуга.

І  наспі́в  приглушений  юний
Знов  озветься  всередині  нас
Десь  позаду  залишаться  будні,
А  із  ними  -  напружений  час.

14.11.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2018

З роком собаки. Віршоване привітання.

ДРУЗІ!!!  ВІД  УСІЄЇ  ДУШІ  ВІТАЮ  ВАС  ІЗ  ПРИЙДЕШНІМИ  СВЯТАМИ!!!
НЕХАЙ  НОВИЙ  2018  РІК  СТАНЕ  РОКОМ  ЩАСТЯ  ТА  ПЕРЕМОГ,  РОКОМ  НОВИХ  ДОСЯГНЕНЬ!  ЗАТИШКУ  У  ВАШИХ  ОСЕЛЯХ  ТА  РАДОСТІ  В  ДУШІ!!!

Бродить  Новий  рік  лісами.
Трішки  ще  -  і  буде  з  нами!
Він  несе  мішок  із  щастям
Та  новинами  на  краще.

А  за  ним  біжить  Собачка.
Є  торбинка.  В  ній  -  заначка,
Бо  в  торбинці  срібло-злато
І  сюрпризів  так  багато!

Відчиняймо  швидше  двері,
Звемо  гостей  до  оселі!

29.12.2017

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
м  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769612
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 04.01.2018

Реквієм

Пам"яті  бабусі  

Стік  рік  струмочком,  як  тебе  нема  -
Душа  повільно  піднялася  в  небо
Нема?!  Нема...  Сумні  слова  -
Не  радісно  без  тебе!

Життєвий  шлях  був  нелегким  -
Весь  вік  ти  важко  працювала,
Та  у  кишені  схований  лиш  дим,
Хоч  рук  своїх  на  мить  не  покладала.

Пізнала  голод  і  сиріцтва  "вдачу",
Війну,  утрату  брата  і  близьких,
Чогось  постійну  грошову  нестачу,
Бо  час  тоді  був  дійсно  не  з  легких.

Пройшов  вже  рік.  Тебе  не  має.
Лиш  в  снах  з"являєшся  мені.
Хай  прах  твій  мирно  спочиває,
А  я  молюсь  тут,  на  Землі.

10.12.2017

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2017

Зимові мрії

А  мені    би  потрапити  в  літо,
У  безтурботність  пірнути  глибин,
Від  буднів  лихих  -  на  край  світу
Та  екстримом  торкнутись  судин.

Наче  пташка  -  хочу  літати!
Розглядати  Землі  всю  красу
І  у  море  глибоке  пірнати,
Перевтілившись  на  Водяну.

Прагну  знову  зануритись  в  літо,
Аби  сонце  ласкало  мене,
Де  б  навколо  все  сяяло-квітло
...  Та  зима  ли́хо  в  спину  вже  дме!

24.10.2017

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2017

Не вмирають!

Майстри́  ніколи  не  вмирають!
Їх  пам"ять  завжди  бережуть,
Їх  зорі  в  небі  не  згасають
І  на  землі  тепло  дають.

Тепло  у  слові,  пісні,  фільмі,
Які  торкають  за  живе,
Адже  майстерне  -  завжди  вічне,
А  що  бездарне  -  то  гниле!

02.12.2017

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763751
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.12.2017

Озвися, Музо!

Куди  ж  ти  зникла,  моя  мрійлива  Музо,
У  які  краї  подалася  й  чому?
Раніш  поетки  душу  гріла  в  стужу
І  зараз,  мабуть,  грієш...  не  мою.

Куди  ж  поділася,  моя  мрійлива  Пташко?
Запрошую  тебе  в  свої  думки!
Бо  день  у  день  без  тебе  дуже  важко  -
Тягар  з  нерим  у  рими  привести.

27.11.2017.

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2017

Осінь у душі

Заблукала  осінь  у  моїй  душі,
Розпустила  коси  геть  не  золоті,
Звила  павутиння  з  сумнівів,  тривог  -
Прижилися  в  серці  міцно,  наче  мох.

І  надії  гаснуть,  -  пада,  мовби  листя,
Помирають  тихо,  як  гнилі  плоди.
Неспокійно  серце  в  моїм  тілі  б"ється,
Бо  бездушно  віють  в  нього  злі  вітри́.

Розгулялась  осінь  у  моїй  душі,
Шумно  відгукнулись  проливні  дощі,
Та  засяє  сонце,  наче  оріон  -
Час  мине  осінній  -  неспокійний  сон!

10.09.2017

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2017

Розчарування

Легко  щастя  перевтілюється  в  біль,
Гнітючий  розпач  -  в  відчайдушні  сльози,
Метелик  в  барвах  -  в  непомітну  міль
А  тиха  гавань  -  в  нескінченні  грози!

25.08.2017

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2017

Вечір

Зникає  день  в  багрянім  піднебессі,
Землю  вкриває  туману  пелена  -
Повільно  й  тихо  наступає  вечір,
Торкається  земля  його  крила!

Літають  кажани  у  пошуку  поживи,
Дзвін  комарів  лоскоче  слух,
Сопе  їжак  у  зарослях  кропиви
Допоки  день  спить  -  переводить  дух.

13.  08.  2017

Фото  автора

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746371
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.08.2017

БЕЗ ЛАЙОК!

Не  грубіть,  бо  грубість  дуже  ранить.
Не  кричіть  –  розгубляться  слова!
Тільки    слово  гарне  світле  манить,  
Адже  лайка  –  то  усе  дарма.

Часто  забуваємо  сказати  
Найпростіші    й  лагідні  слова  -
Ті,  яких  в  дитинстві  вчила  мати,
Про  які  згадає  й  дітвора.

«Добрий  день»,  «будь  ласка»,  «на  здоров,я»  _
Хай  звучить  щодня  із  наших  вуст!
Буде  вдалою  та  світлою      дорога,
Бо  комусь  приємність    додадуть!

Вперто  вимагаємо    поваги,
Хоч  її  не  проявляємо  самі
Зате  в  лайці  –  стільки  нам  уваги,  -
Риси    вмить  втрачаємо  людські!

Обережні  будьмо  зі  слова́ми,
Адже  гостре  -  ранить  наче  ніж
Добре  слово    заживляє  ра́ни,  -
Відкриває  душу  нам  навстіж!

04.08.2017

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2017

Калюс - легенда втраченого села

   Присвячую  колишнім  мешканцям  села  Калюс

 Давно  це  було.  Існував  колись  на  території  Хмельницької  області  населений  пункт,  назва  якому  -  Калюс.  Тепер  село  затоплене  Дністровськими  водами.  За  переказами,  колись  жила  у  Калюсі  славна  дівчина  на  ймення  Маринка,  щиро  закохана  у  Кармалюка.  Дівчину  помітив  місцевий  пан,  але  до  його  залицянь  їй  було  байдуже.  Маринка  уперто  ігнорувала  прояви  уваги  нелюба,  бо  чекала  на  повернення  Устима.  Пан,  зрозумівши,  що  полюбовно  дівчину  не  пройме,  вирішив  взяти  її  силоміць.  Врешті  непроста  ситуація  отримала  трагічну  розв,язку  -  красуня  покінчила  життя  самогубством.
     Що  правда,  а  що  вигадка  -  тепер  сказати  важко,  проте  між  селами  Калюс  та  Куражин  досі  є  урочище  під  назвою  Маринка.  Старі  люди  переповідають,  що  колись  на  місці  трагедії  стояв  кам,яний  хрест,  якого  знесли  уже  у  радянський  період.  Але  це  вже  інша  історія...

       02.08.2017

       Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
       м.  Хмельницький

       За  книгою  Сергія  Маярчака  "Калюс:  село  на  дні  моря"  -  К.:  Український  Центр  духовної  культури,  2004.  -  76  с.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744496
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2017

Ода Поділлю

Радість  й  сум  змішалися  в  душі,
Коктейль  зі  спогадів  сьогодні  споживаю,
Дивуюсь  вкотре  я  твоїй  красі
До  тебе,  краю  рідний,  повертаю!

Серпантином  стелиться  дорога,
Потопають  в  зе́лені  хати,
Досконалість  і́стинно  від  Бога,
Бо  не  стріти  більшої  краси!

Стільки  вже  митців  тут  побувало,
Щоб  зафільмувати  цей  пейзаж
Він  неначе  пензлика  забава  -
Неймовірний  за  вікном  окрас!

По  твоїх  стежинках  я  ходила
І  зростала  на  твоЇ́́й  землі.
Тут  була  сумна  я  і  щаслива,
Дорога  сяя  земля  мені́!

17.05.2017

Фото  автора

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2017

КВІТИ - ВЕСЕЛКОВІ СЛЬОЗИ (казка)

     Присвячую  К.А.О  та  К.М.О  -  моїм  дорогим  діткам!

       Малята,  а  чи  знаєте  ви,  що  колись-давно  усі  квіти  планети  були  білими,  як  сніг?  Допоки  не  трапилася  така  історія.
       Було  літо.  Ішов  дощ.  Щойно  він  закінчився,  на  небі  з,явилася  прекрасна  Веселка,  що  вигравала  яскравими  барвами.  Та  через  якийсь  час  вона  почала  потрохи  танути.  Засумувала  красуня  та  й  заплакала.  Господь  запитав:  "Ти  чому  сльози  ллєш?",  на  що  Веселка  відповіла:  "А  як  же  мені  їх  не  лити,  коли  я  так  швидко  завжди  зникаю  і  люди  не  встигають  помилуватися  моїми  барвами?  От  і  сьогодні  те  ж  саме!".  Господь  посміхнувся  та  вказав  на  землю:  "Поглянь,  нема  тобі  чого  сумувати.  Твої  сльози  забарвили  усі  земні  квіти!  ".  Глянула  різноколірна  вниз  -  а  там  диво,  так  і  є!  Щойно  її  сльоза  торкалася  квітки,  одразу  та  набувала  якогось  кольору:  червоного,  помаранчевого,  рожевого,  фіолетового...  Подякувала  Веселка  Богу  за  його  милість  і  посміхнулася  на  прощання:  "Тепер  я  спокійна,  адже  частинка  мене  назавжди  буде  присутньою  у  цих  квітах!"
         Так,  завдяки  цій  історії,  квіти  набули  фарб,  люди  пізнали  нові  кольори,  а  Веселка  більше  не  сумувала!

02.04.2017

Фото  з  мобільного  автора

Крижановська  (Маярчак)  Світлана,  
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726947
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2017

Чий звук? (для малят)

Дякую  за  ідею  донечці  Анастасії.

Зайченя  мале  скакало
Біля  річечки  гуляло.
Раптом  чує  з-за  куща:
"Ква́!  ква́!  Привіт  зайча!"
"Хто  це?"  -  зайчик  здивувався  
Й  аж  за  деревом  сховався.

Кого  ж  мови  він  злякався?

1.03.2017

Крижановська  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький.

Цікаві  факти  про  жабу:

1.  На  тілі  жаби  не  має  жодного  мікроба.  Саме  тому  наші  прадіди  жбурляли  цю  тварину  в  глечик  з  молоком  -  таким  чином  рідина  довше  залишалася  свіжою;

2.  Жаби  харчуються  комахами.  У  полюванні  на  їжу  їм  допомагає  липкий  язик.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721348
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.03.2017

ЯК В ДРУЖБІ

Любов,  як  дружба  -
Відкривається  в  біді,
Бо  лиш  тоді  її  ціну  пізна́єш,
Міняєш  погляди  та  принципи  в  собі
І  не  красу,  а  душу  поміча́єш.

14.02.2017

Крижановська  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719166
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2017

Сірість

Дратує  око  сірість  фарб  асфальту,
Похмурий  день  ніяк  не  засміється
Давно  вже  провели  додому  Санту
І  у  душі  пекуча  туга  в,ється.

Так  хочеться  весни,  чарівних  квітів,
Душа  щоб  розцвіла,  як  і  вони,
Від  неї  адже  крок  лишень  до  літа...
...Дратує  погляд  вбогість  сіризни...

16.02.2017

Дякую  за  корекцію  вірша  колезі  по  перу  Олексі  Удайко!!!

Фото  автора,  2009,  Парк  ім.  М.  Чкалова  (Хмельницький)

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718675
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.02.2017

Морський пейзаж

КОС

Ми  сьогодні  потрапили  в  літо
Із  засніжених  видів  на  пляж,
Що  єгипетським  сонцем  зігрітий  -
Ніжить  погляд  морський  пейзаж.

А  пірнувши,  пізнали  казку,
Бо  неначе  володарі  дна,
Що  прийняли  від  Бога  ласку  -
Унизу  там  своя  "земля"!

Тут  розкинулись  гори  з  коралів
Різних  видів  та  кольорів.
Ну  ж  бо  глибше,  хутчіше,  пірнаєм,
Хоча  внутрішній  страх  не  велів!

Риб  багато  на  дні  чудернацьких  -
Стільки  форм  для  них  вигадав  Бог!  -
Овальних,  круглих,  хвилястих
Поселив  серед  Красних  вод!

Неймовірна  морська  атмосфера...
Ніби  плівка  із  фільму  Кусто!
У  екран  "прочинили"  ми  "двері"
Та  проникли  в  реальне  "кіно"!

16.01.2017  (Шарм-ель-шейх)

Фото  КОС  (Єгипет,  Дахаб)

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714951
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.01.2017

Перед відльотом

КОС

Відлітаєм  сьогодні  о  першій,
Довгожданий  чекає  політ,
Щойно  зірка  остання  розтане  -
З  головою  у  чужий  нам  світ!

Інше:  люди,  культура,  мова  -
Все  так  манить  до  себе,  зове  -
Хай  ця  казка  триває  чудова  -
Фараонів  земля  нас  зве!

14.01.2017

Крижановська  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714948
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 28.01.2017

З Новим роком! (віршоване привітання)

З  неба  падає  сніг,  наче  вата
І  цілує  кожного  з  нас,
Сьогодні  незвична  дата  -
Для  бажань  сокровенний  час!

Хай  збуваються  мрії  крилаті,
Рік  добра  наступить  для  нас!
Хай  подовше  триває  свято,
Прикрашає  усмішка  вас!

Хай  приємні  сюрпризи  знов  тішать,
Радістю  повниться  дім!
Миром  рік  новий  рясно  засніжить,
А  земля  гарно  вродить  усім!

2016  

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710718
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 07.01.2017

Ялинка (малятам)

Повішу  на  ялинку
Гірлянду  та  морквинку,
Яблучка,  горішки
Та  веселі  мішки.
Буду  святкувати  -
Рік  новий  встрічати!

2016.

Крижановська  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький
 
©  Copyright:  Светлана  Маярчак  Крыжановская,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117010102842

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709150
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.12.2016

Небесне світило

Пам'яті  бабусі  Ковальської  (Погомій)  Марії  Василівни

Запалала  на  небі  зоря  -
Ви  знайшли  свій  вічний  спочинок.
Вас  не  стало.  Нема  Вас...  нема!
Іще  сотні  небесних  дирок.

Як  стирається  слід  із  землі,
Загорається  в  небі  світило...
Посміхайтеся  сяйвом  мені...
Я  надіюсь,  що  Там  Ви  -  щаслива...

20.12.2016

Крижановська  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2016

Крик душі

КРИК  ДУШІ

бабусі  Ковальській  (Погомій)  Марії  Василівні

Нерадісні  думки  тривожать  душу.
Надія,  шкода,  гасне  з  кожним  днем.
Так  болісно,  але  триматись  мушу  -
Дуже  боюся  втратити  тебе!

Хоча  мене  вже  кепсько  пам'ятаєш,
Вогник  життя  уже  зовсім  блідий,
Я  розумію  -  ти,  бабусенько,  згасаєш,
Але  пожий  іще,  пожий...

Бачу,  рухатися  тобі  важко
І  голод  вже  давно  не  мучить
Ти  не  питай:  "Навіщо  жити,  нащо?"
Живи!  Клубок  у  горлі.  Сльози  душать.

30.06.2016

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький


©  Copyright:  Светлана  Маярчак  Крыжановская,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116122508376  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708469
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.12.2016

У іншому просторі

Я  не  хочу  сюди  більш  приходити,
Де  тепер  вже  усе  чуже:
Меблі,  стіни,  байдужі  погляди...
Тут  не  має  бути  мене!

Бо  я  наче  у  іншому  просторі,
Хоч  на  тій  же  планеті  живу.
Бути  можу  незваною  гостею,
Та  чи  треба  комусь  це?  Кому?!

листопад,  2015

Фото  автора  (жовтень,  2016)

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

©  Copyright:  Светлана  Маярчак  Крыжановская,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116120211403  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704327
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.12.2016

Не впадай у відчай!

Все  минеться!  Облиш,  не  плач  -
Уже  завтра  всміхнеться  доля!
А  вже  з  нею  ти  виграєш  матч
І  володарем  станеш  поля!

Cміливіше    -  засмійся  в  лице!
Та  нехай  хтось  із  тебе  кепкує!
Реванш  буде  -  це  зараз  пече
Несподіване  тільки  гартує!

23.11.2016

Фото  автора  (жовтень,  2016)

Крижановська  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

©  Copyright:  Светлана  Маярчак  Крыжановская,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116112409820

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702411
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.11.2016

Переспів на рубаї Омара Хайяма

ОМАР  ХАЙЯМ:

Пил  вино  я  и  сладко  любил  чужих  жен,
Но  тобою  одной  был  навеки  сражен,
Знаю  я,  что  вино  -  не  любовный  напиток,
И  страшнейшая  из  устрашающих  пыток.

Рубаи.  Омар  Хайям.  -  Донецк:  ООО  "ПКФ"БАО",  2011.

МОЯ  ВЕРСІЯ:

Ти  втоплюєш  в  вині  свою  печаль,
Себе  даруєш  на  алтар  в  пожертву,
Тримаючи  за  руки  юних  краль  -
Без  почуттів  ти  перевтілюєшся  в  жертву.

13.11.2016

 Світлана  Крижановська  (Маярчак)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2016

ЛЮБЛЮ ЗИМУ

Як  люблю  я  зиму,
Як  радує  цей  сніг,
Що  пада  без  зупину
Та  припада  до  ніг!

Холодні  поцілунки
Сніжинок  льодяних,
Морозяні  дарунки
На  вікнах  хат  скляних!

Сплела  зима  хустину
Пухку  та  білосніжну  -
Дивуюся  я  диву  -
Люблю  цю  зиму  сніжну!

16.11.2016

Фото  автора  

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2016

Незвична ніч

Малята,  гадаєте,  сьогоднішня  ніч  звичайна?  Ні!  А  все  тому,  що  за  вікном  випав  перший  сніг!  Отже,  хутчіш  у  свої  ліжка  -    і  нишком  у  подушку  загадувати  бажання!  Тисячі  помічників  святого  Миколая  -  феї  та  гноми  -  збиратимуть  їх  у  чарівну  скриньку  мрій.  А  назбиравши,  вручать  її  святому.  І  у  ніч  на  Миколая  ви  обов'язково  отримаєте  свій  довгоочікуваний  подарунок.  

14.11.2016

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

©  Copyright:  Светлана  Маярчак  Крыжановская,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116111410933  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700577
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.11.2016

Безкрає панно

БЕЗКРАЄ  ПАННО

Безкрає  панно  розкинулось  в  небі  -
Художник-природа  малює  дива  -
Гуляє  просторами  в  білому  "леді",
А  вітер  "сукенку"  її  колиха.

"Дерева"  та  "квіти"  навколо  неї,
Інеєм  вкриті,  хоч  ще  не  зима...
Диктує  фантазія  нові  сюжети.
...  А  "дівчина"  де?...  Її  вже...  нема...

07.09.2016

Вірш  опубліковано  в  альманасі  "Енциклопедія  сучасної  літератури.  -  Хмельницький,  Видавець  ФО-П  Стасюк  Л.С.,  -  232  с.  (ст.79)"

Фото  автора

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький


©  Copyright:  Светлана  Маярчак  Крыжановская,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116090704818

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698975
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.11.2016

На світанку

Розбуди  мене,  будь  ласка,  на  світанку,
Ніжним  поцілунком  розбуди.
Хороше  в  обіймах  твоїх  зранку  -
Вихідний  і  на  роботу  нам  не  йти.

Сонячні  промінчики  ласкаво
(Хто  ж  їх  розбудив?  Напевно  день!)
Вле́тіли  в  кімнату  -  ще  й  немало,
Пташка  за  вікном  співа  пісень.

Поп'ємо  ми  кави  у  альтанці,
Разом  проведемо  час.
Хороше  весною  рано-вранці,
Музика  її  звучить  для  нас.

2016

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький.  

©  Copyright:  Светлана  Маярчак  Крыжановская,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116101507508  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2016

Волосся з запахом жасмину

Один  знайомий  поет  запитав  мене,  чи  можу  я  написати  вірша  від  імені  чоловіка.  Задумалась...  Спробувала!

Волосся  з  запахом  жасмину  -
Я  цілував  твої  вуста.
Стихало  серце  на  хвилину  -
В  моїх  руках  така  краса!

А  ти  дивилася  лукаво
І  своїм  поглядом  дражнила.
За  хмари  сонечко  зникало  -
Любов  дарила  обом  крила.

Вдивлявся  в  очі  я  блакитні
(Стерлась  із  пам'яті  негода)
Ох,  почуття  ці  ненаситні  -
Перемогла  тоді  природа!

А  світлий  спогад  про  цілунок
Щоночі  спати  не  дає  -
Твій  ніжний  лагідний  дарунок.
Розбила  серце  ти  моє!

10.10.2016.

Вірш  опубліковано  в  альманасі  "Енциклопедія  сучасної  літератури.  -  Хмельницький,  Видавець  ФО-П  Стасюк  Л.С.,  2016.  -  232  с.  (ст.  80)"

Фото  з  інтернету:  http://www.radionetplus.ru

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694013
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.10.2016

Наш вечір

Впадає  день  у  темінь  ночі,
Розсипались  перлини  рясно  -
Зірки  -  ясні  вечірні  очі
І  поряд  ти  -  усе  прекрасно!

Мов  привиди,  у  сутінках  дерева,
Розкинули  свої  гілля,  -  гляди!
Сьогодні  вечір  для  тебе  і  для  мене,  
Про  нього  спогад  світлий  бережи.

11.10.2016.

Фото  з  інтернету:  http://www.radionetplus.ru

Крижановська  Світлана  Петрівна,  
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2016

Тату, це ти? (чуттэва бувальщина)

         "Мамо,  поглянь,  там  мій  тато!"  -  маленький  хлопчик  наполегливо  смикав  жінку  за  руку  і  тягнув  її  в  бік  незнайомого  чоловіка.  Жіночка  намагалася  пояснити  малому,  що  хлопчина  помиляється,  та  той  і  слухати  не  хотів.  Очі  наповнилися  слізьми:  "Тату!".    
           Пасажири  тролейбуса,  немов  по  велінню  чарівної  палички,  спрямовували  свій  погляд  то  на  малого,  то  на  розгубленого  чоловіка.  Поряд  з  ним  стояла  приголомшена  жінка,  яка  з  докором  дивилася  на  супутника  -  маля  було  настільки  переконливим!  
           "Я  не  твій  тато,  Зайчику!"  -  вичавив  з  себе  чоловік,  заглянувши  у  заплакані  дитячі  очі.  "Я  ж  не  його  батько?!"  -  він  спершу  поглянув  у  бік  своєї  супутниці,  потім  -  матері  малюка.  "Я  не  його  батько!"  -  ствердно  та  чітко  повторив,  оглядаючись  навколо,  ніби  виправдовуючись  перед  усіма.  "Я  знаю!  -  усміхнулася  жінка,  обличчя  якої  рясно  прикрасив  рум'янець  -  Вибачте,  будь  ласка!".
             Люди  всі,  як  один,  допитливо  продовжували  спостерігати  за  незручною  ситуацією.  А  учасники  події  розійшлися  у  різні  кінці  тролейбуса  і  кожен,  напевно,  з  нетерпінням  чекав  своєї  зупинки.  Лише  маленький  затійник  з  тією  ж  недовірою  та  надією  дивився  в  бік  чоловіка,  котрого  щойно  ніжно  назвав  татом.

09.10.2016.

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693438
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 09.10.2016

Примхлива осінь

Надула  Осінь  свої  щоки,
Зарюмсала,  немов  дитя:
Розтупцювалась,  взялась  попідбоки:
"Тепер  все  буде  так,  як  хочу  я!"

Вхопивши  фарби  різних  кольорів,
Вона  взялася  старанно  до  справи!
У  небі  ключ  пташиний  гомонів,
А  Осінь  вносила  незвичні  барви!

Вітру  здалась  забава  до  смаку  -
І  він  хотів  навчитись  малювати,
Натомість  поздував  усі  зразки  -
Не  стала  Осінь  йому  пробачати!

Ще  дужче  розгнівилася  вона,
Затупцювавши,  кинулася  геть.
Все  виправляти  взялася  Зима,
Покривши  землю  снігом  своїм  ледь.

27.09.2016.

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691023
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.09.2016

Недругам

Я  дякую  вам  за  жорстокий  урок,
За  ті  камінці,  що  жбурляли  ви  в  спину.
Господь  говорив:  "Тримайся,  синок!",
За  руки  я  вів  за  собою  дитину.

Та  ви  не  зважали  -  диявольська  сила  
Вийняла  серце  із  вас!
У  "милім"  обличчі  звіра  будила
І  ви  насміхалися  з  нас.

Та  я  став  сильнішим,  добрішим  -  синок,
Бо  простелив  нам  Господь  килимок.
Гадаєте,  схибили  ми  на  шляху?
Знімаю  образу  -  ношу  важку!

Бажаю  вам  щастя,  мої  вороги,
Вам  далі  потрібно  її  ще  нести!

20.09.2016

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689968
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.09.2016

П'яні історії

ІСТОРІЯ  ПЕРША:  СХОВАНКА
   
           Якось  жінка,  допоки  її  чоловік  був  у  відрядженні,  нагнала  самогону  і  потайки  від  благовірного  (бо  той  мав  слабкість  до  оковитої),  приховала  бутель  з  рідиною  у  насипі  щебню.  Та  чоловік,  повернувшись  додому,  все  ж  натрапив  на  цінну  знахідку.  "Ура!"  -  зрадів,  бо  страшенно  хотілося  горілочки.  Вигадав  хитромудрий  план:  переляв  алкоголь  у  іншу  посудину,  а  бутля  розбив  лопатою  та  полив  щебінь  водою.  З  розгубленим  виглядом  кинувся  до  дружини  та  й  давай  її  докоряти,  мовляв,  чому  таку  цінну  річ  у  щебені  приховала!  "Я  ж  розбив  бутля!"  -  жестикулюючи  руками,  немов  актор  на  сцені,  видав  він.  Жінка  засмутилася,  та  що  поробиш?
             Проте,  згодом  таємниця  все-таки  відкрилася.  Невдовзі  господиня  наводила  лад  у  гаражі  і  серед  речей  чоловіка  натрапила  на  його  схованку.  "Зараза!  Обвів  мене  навколо  пальця...  -  подумала  вона  -  Ну,  нічого...  і  я  зумію!".  Дружина  перелила  горілку  у  іншу  посудину  і  вдруге  переховала,  а  у  трьохлітрові  банки  жбурнула  звичайнісінької  води.  При  зустрічі  з  чоловіком  вдала,  наче  нічого  не  сталося.  Розпач  наздогнав  його  невдовзі,  коли  дружина  пішла  на  роботу,  а  чоловік,  залишившись  вдома  наодинці,  зазвав  на  чарку  товариша.  Треба  було  бачити  реакцію  обох!  
               "Зараза!  Перехитрила..."    -  зніяковіло  розвів  руки  чоловік,  виправдовуючись  перед  товаришем.

ІСТОРІЯ  ДРУГА:  ВИНАХІДНИК

                       Трапилося  це  багато  років  тому.  До  однієї  сім'ї  приїхали  родичі  -  сімейна  пара.  Чоловік  гості  мав  слабкість  до  алкоголю,  та  дружина  намагалася  контролювати  його  з  усіх  сил.  Відмінний,  все  в  ньому  її  задовільняло,  якби  ж  не  одне  "але"  -  часте  бажання  випити.  От  і  в  гостях  сиділа  на  сторожі  -  стежила  за  кожним  його  жестом.  Стримувався  -  не  пив  оковитої.  Натомість,  як  миша  до  сиру,  часто  хапався  за  чайника.  "Жарко  сьогодні  -  аж  в  горлі  пересохло!"  -  щоразу  казав  він,  роблячи  ковток  за  ковтком.  Але  маршрут  на  кухню  насторожив  дружину,  адже  на  столі  було  чимало  напоїв,  якими  можна  було  втамувати  спрагу  -  мінеральна  вода,  компот,  сік  -  чому  ж  чоловік  обирає  звичайну  кип'ячену  воду?  Хвилиночку,  це  їй  здалося,  чи  очі  у  благовірного  дійсно  почервоніли,  стаючи  схожими  на  радянський  прапор?  Та  ні!  Мабуть,  це  лише  її  хвора  уява!  Щоб  остаточно  розвіяти  сумніви,  жінка  і  собі  налила  води  з  чайника.  Та  яка  вода?!  ЇЇ  благовірний  перехитрив  усіх  -  непомітно  спорожнив  чайника  та  наповнив  посудину...  горілочкою!  Але  найсмішніше  чекало  попереду.  Запальна  дружина  стала  лаяти  чоловіка,  який  зробивши  покірне  янгольське  обличчя,  водночас  ніжно    торкаючись  рукою  її  колін,  мовив:  "Надійко,  не  ображайся  на  мене!  Тобі  ж  відомо,  що  ідеальні  люди  довго  на  світі  не  живуть.  То,  може,  алкоголь  -  це  та  ниточка,  яка  ще  тримає  мене  в  цьому  світі?".  Присутні  вибухнули  сміхом  -  викрутився  винахідник!

19.09.2016

Фото  з  інтернету

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689705
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.09.2016

Життєвий урок

З  тобою  шлях  сімейний  розпочали  -
З  тобою  і  завершимо  його!
Хоча  були  у  домі  нашім  чвари,
Та  всі  образи  миттю  спалимо!

Не  будемо  зважати  на  минуле  -
Місток  до  щастя  прокладемо  знов!
Так  шкода,  що  лиш  взимку  ми  збагнули  -
Самі  ж  в  життя  проляли  наше  "кров"!

Хоча  до  фінішу  зосталось  кілька  кроків
(В  такому  віці  вже  не  дума  про  любов),
Та  вистачить  життєвих  нам  уроків,
Щоб  повернутись  й  бути  разом  знов.

***

Засяяли  у  зморшечках  обличчя.
Ти  міцно  обійняв  мене!
Як  добре,  що  насправді,  а  не  сниться
"Розбили"  в  парі  "дзеркало  криве"!

17.09.2016

Фото  з  інтернету

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

©  Copyright:  Светлана  Маярчак  Крыжановская,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116091806136  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2016

БЕЗ ПАНІКИ!

Несподівані  маршрути  
Нам  підказує  життя:
Вчить  нас  "бути  чи  не  бути",
Дає  пряника,  кнута.

Серпантинова  доріжка
(Завжди  різних  кольорів)
Підкладає  хитро  ніжку,
Щоб  піднятись  захотів.

То  з  сарказмом,  а  то  щиро
Посміхається  життя,
Щоб  навчити  виживати  -
Кожен  вчиться,  як  дитя.

Не  впадайте,  друзі,  в  відчай  -
Завтра  знов  наступить  день,
Зникне  темрява,  а  світло
Подарує  ряд  ідей.

08.09.  2016

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький


©  Copyright:  Светлана  Маярчак  Крыжановская,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116090802431  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688894
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 15.09.2016

Сніг посеред літа

Загриміло-зашуміло
Й  раптом  дивина  -
Стало  поле  білим-білим,
Але  ж  не  зима?!

Всіяло  земельку  градом.
Листя  -  наче  сито.
Темна  хмаронька  над  садом:
"Дощиком  полити!"

Так  затіялася  гра  
                       топчілки-доганялки
Й  серед  літечка  зима
Вказує  на  санки.

"Ні-ні-ні  -  земля  сказала  -
Ще  тобі  не  час!
Й  біла  ковдронька  розтала,
Залишила  нас.

18.07.2016  (Нова  Ушиця)

Фото  з  інтернету  (град  у  Хмельницькій  області.  Липень,  2016)

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

©  Copyright:  Светлана  Маярчак  Крыжановская,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116090503849  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687619
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.09.2016

Відгомоніло літо

Відлітає  у  вирій  літо,
Забирає  на  крилах  тепло,
Проводжаєм  його  жовтим  цвітом  -
Промайнуло,  як  не  було!

Тільки  пам'ять  про  себе  залишить  -
Фотокартки  щасливих  днів.
Літо  красно  нам,  любий,  личить,
Але  й  серпень  відгомонів.

Та  тепло  ми  його  збережемо  -
Допоможе  у  цьому  любов.
Ну  а  зараз  -  на  осінь  вернемо,
Щоб  у  літо  потрапити  знов.

26.08.2016.

Фото  автора  (смт.  Нова  Ушиця,  місцевий  парк  культури  та  відпочинку.  Липень,  2016)

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький.

©  Copyright:  Светлана  Маярчак  Крыжановская,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116082706851  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686107
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.08.2016

Серпень

Вже  сонечко  не  припікає,
Хоча  дарує  ще  тепло.
Помалу  літечко  згасає
А  осінь  кличе  під  крило.

Збирають  урожай  у  полі.
О,  стільки  в  ньому  трударів!
А  урожаю  є  доволі,
Бо  уродив  гарно  посів.

Благословенний  місяць  серпень!
Звучать  обжинки  у  полях.
Для  трударів  країни-неньки
Активний  місяць  вже  настав.

07.08.2016.

Фото  автора

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684062
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.08.2016

ЗАКОХАНА

Твій  ніжний  погляд  -  
дотик  до  душі,
Тебе  впустила  я
 не  випадково.
Назустріч  руки  
простягла  свої
І  усміхнулась  тОбі,  
моя  Доле!

Твій  ніжний  дотик
 збуджує  думки,
Майстерно  вмієш
 в  себе  закохати.
Тримай  мене,  Любове,  
не  впусти,
Аби  не  довелося
 знов  шукати.



     Приспів:

     Закохана,  закохана
 у  тебе.
     Життя  набуло
 нових  кольорів.
     Цю  пісню  я  співаю
 лиш  для  тебе,
     Того,  що  моє  серце  
підкорив.

     Закоханий,  закоханий
     ти  в  мене  -
     Навчилась  я  читати  
     по  очах.
     Солодкі  сни  безжально
       крАду  в  тебе.
     Це  доля  -  доля
       разом  бути  нам!



Танок  життя  
танцюємо
 з  тобою,
Гаряче  танго  чи  
повільний  вальс.
Мені  надійно
 й  затишно  з  тобою,
Мелодія  життя  звучить  для  нас!

       Приспів.



14.08.2016.


Фото  автора.


Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683665
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2016

Маша й Даша (вірш-скоромовка з буквою

Дала  кашу  мама  Маші.
Маша  кашу  не  хотіла  -
Киця  Даша  кашу  з'їла.
Радо  Маша  кицю  гладить
І  на  руки  Дашу  садить.  

Киця  Даша  їй  муркоче  -
Ще  смачної  каші  хоче.
"Більш  нема  у  мене  каші"  -
Відповіла  мала  Даші.

10.08.2016.

Вірш  опублікований  у  альманасі  "Енциклопедія  сучасної  літератури.  -  Хмельницький,  Видавець  ФО-П  Стасюк  Л.С.,  2016.  -  232  с."

Картинка  з  інтернету

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

©  Copyright:  Светлана  Маярчак  Крыжановская,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116081007737  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682885
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.08.2016

Наречена (слова для пісні)

Ніжний  стан,  біла  сукня  -  щаслива,
Бо  сьогодні  пішла  під  вінець
І  здається,  що  в  тебе  є  крила.
Та  дівоцтву  твоєму  -  кінець!

Розплітає  зажурено  коси,
Одягає  хустину  свекруха.
А  на  трави  вже  падають  роси
І  всі  щастя  бажають  на  вуха.

Попрощавшись  із  вельоном  своїм,
Станцювавши  із  ним  разок,
Відтепер  ти  стала  жоною,
Нехай  вірним  буде  твій  крок.

Приспів:

Наречена,  ніжна  мила
Будь  щаслива,  будь  щаслива...

Липень,  2016.  (Нова  Ушиця)

Фото  автора

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2016

Любовний трикутник (драматична п'єса на одну дію)

Дійові  особи:

Оксана  Коваленко  -  дружина;
Іван  Коваленко  -  чоловік  Оксани;
Гостя  -  жінка,  що  прагне  розірвати  шлюб  Коваленків.

З  а    в  і  к  н  о  м    т  е  м  р  я  в  а.    У    б  у  д  и  н  к  у    К  о  в  а  л  е  н  к  і  в    г  о  р  и  т  ь    с  в  і  т  ло.    
Р  а  п  т  о  м    д  з  в  і  н  о  к    у      д  в  е  р  і.  В  і  д  ч  и  н  я  є    О  к  с  а  н  а.

Г  о  с  т  я:  Добрий  вечір  у  Вашій  хаті!  Іван  Коваленко  тут  живе?
О  к  с  а  н  а:  Добрий...  вечір.  Тут...  (здивовано)

Р  а  п  т  о  м    з    і  н  ш  о  ї    к  і  м  н  а  т  и    в  и  б  і  г  а  є    І  в  а  н,  к  р  и  ч  и  т  ь    з  л  я  к  а  н  о.

І  в  а  н  (до  гості):  Чого  тобі  треба,  заразо!  
О  к  с  а  н  а  (здивовано,  не  розуміючи  різкої  реакції  чоловіка):  Іване,  що  з  тобою?  
                               Хто  ця  жінка?
І  в  а  н  (до  гості,  ігноруючи  запитання  жінки):  Не  смій!
Г  о  с  т  я  (з  реготом):  Хто  я?  Кохана  жінка  цього  чоловіка,  що  стоїть  поряд  з  Вами!        Глядіть,  як  накохалися!  (розстібує  плаща  та  показує  живіт).  Хлопець  буде,  та  Іваном      не  назову,  аби  не  став  таким  пройдисвідом,  як  його  батько.
 О  к  с  а  н  а  (ридаючи,  кидається  з  кулаками  на  чоловіка  та  б'є  його  в  живіт):  Це        правда,  скажи,  це  правда?
І  в  а  н  (розгублено):  Я  так...  зайшов...  сумку  важку  цій  жінці  до  квартири  доніс.  Тільки  й  всього,  повір,  Оксано!
Г  о  с  т  я  (з  насмішкою):  Ага,  так  випадково,  що  потім  ще  п'ять  місяців  час  від  часу  забігав...  на  чай.
О  к  с  а  н  а  (беручи  з  кутка  віник,  гамселить  ним  чоловіка):  Негідник,  Сволото!
І  в  а  н:  Та  бреше  ця  жінка,  Оксаночко!  Аферистка  вона!  Я  дійсно  до  неї  декілька  раз  заходив...  по  справам...  на  чай.  Але  до  живота  (показує  на  собі  жестами)  не  маю  жодного  відношення.
Г  о  с  т  я  (з  сарказмом):  Аякже,  не  маєш!  Приставав,  а  тепер  відбріхуєшся!
І  в  а  н:  Ти  чому  з  нас  дурнів  робиш?  Не  було  в  нас  нічого,  не-бу-ло!  

Ч  о  л  о  в  і  к    з  л  і  с  н  о    к  и  д  а  є  т  ь  с  я    н  а    Г  о  с  т  ю  
і    р  а  п  т  о  м    в    н  е  ї    з-  п  і  д    с  у  к  н  і    в  и  п  а  д  а  є    п  о  д  у  ш  к  а,  "ж  и  в  і  т"    з  н  и  к  а  є.

І  в  а  н  (дорікаючи,  звертається  до  дружини):  Ну  що?  Е-е-е...  а  ти  мені  не  вірила.

О  к  с  а  н  а    п  і  д  н  і  м  а  є    п  о  д  у  ш  к  у    з    п  і  д  л  о  г  и    т  а    п  р  о  г  а  н  я  є    н  е  ю  
Г  о  с  т  ю.  Ч  о  л  о  в  і  к    п  р  и  є  д  н  у  є  т  ь  с  я    д  о    д  р  у  ж  и  н  и.

О  б  о  є:  Геть  з  нашого  будинку,  пройдисвідко,  геть!

Н  е  п  р  о  х  а  н  а    Г  о  с  т  я    з    п  о  с  п  і  х  о  м    п  о  к  и  д  а  є    б  у  д  и  н  о  к    г  о  с  п  о  д  а  р  і  в.  

І  в  а  н  (обіймаючи  дружину):  Ну  що  я  тобі  казав...  а  ти...

О  к  с  а  н  а    м  о  в  ч  к  и    т  у  л  и  т  ь  с  я    д  о    ч  о  л  о  в  і  к  а.

                                                                     З  а  н  а  в  і  с.  

                                                                     К  і  н  е  ц  ь    д  і  ї.

Фото:  Студентський  драмтеатр.

07.08.2016.

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682525
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2016

ДВА КОТИКИ (казка)

           Жили  на  світі  два  котики  -  Чорний  Хвіст  та  Білий  Хвіст.  Вони  одне  з  одним  товаришували.
           Одного  разу  спільними  зусиллями  упіймали  Мишку.  "Оце  поласуємо!"  -  зраділи  обоє.  Та  Мишка  жалісно  запищала:  "Відпустіть  мене,  будь  ласка!".  Чорний  Хвостик  промуркотів:  "Ще  чого!  З  якого  дива?!".  А  Білому  Хвостику  стало  шкода  бідолашної  Мишки.  А  тому  він  відволік  увагу  товариша  і  Мишці  вдалося  вирватися  з  лап  Чорного  Хвостика.  "Шкода...  така  здобич  утекла!"  -  розчаровано  мовив.  А  Білий  тихо  порадів  за  Мишку.  
             Незадовго  після  згаданої  пригоди,  з  Білим  Хвостиком  сталася  біда  -  він  потрапив  у  пастку.  Як  не  намагався  з  неї  вибратись  -  нічого  не  виходило.  Аж  раптом  в  нього  з'явилася  надія  на  порятунок  -  він  побачив  свого  товариша.  Однак  той  не  поспішав  на  допомогу:  "Співчуваю,  та  нічим  не  зараджу  -  боюся  потрапити  у  ту  ж  халепу!  Та  й  лап  бруднити  не  хочеться...  Я  їх  щойно  вилизав!".  І  вже  коли  останні  сили  покидали  полоненого,  нагодилася  Мишка:  "Якось  ти  спас  життя  мені,  то  ж  зараз  я  спробую  врятувати  твоє!".  Мишка  з  легкістю  перегризла  мотузку,  за  яку  зачепився  котик.  Він  подякував  Мишці,  а  сам  подумав:  "Оце  так!  Не  очікував,  що  коли-небудь  маленька  Мишка  мені,  великому  Котові,  може  у  пригоді  стати".  А  з  Чорним  Хвостиком  Білий  більше  не  дружив.

31.07.2016.

Картинка  з  інтернету

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682295
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2016

Країно моя, Україно! (альманах "Україні присвячую. До 25-річчя незалежності України")

Країно  моя,  Україно!
Дивовижна  твоя  краса
Та  чому  ти  досі  бідна
І  стражденна  твоя  сторона?

Ворог  злий  не  дає  покою  -
Все  штурмує  землі  твої.
Встоїмо  ми  у  цьому  двобої  -
Не  дамо  розділити  краї!

Хай  живе  та  квітне  країна,
І  багатими  будуть  поля,
Хай  звучить  наша  мова  рідна,  -
Милозвучна,  як  спів  солов'я!

Дорога  моя  Україно,
(О,  молитво,  звучи  до  небес!)
Скинь  кайдани.  Будь,  Нене,  вільна.
Я  люблю  тебе,  рідна,  без  меж!

05.08.2016.

Вірш  опублікований  у  альманасі  "Україні  присвячую.  До  25-річчя  незалежності  України".  -  Хмельницький,  ФО-П  Стасюк  Л.С.,  2016.  -  192  с.  (120-122)

Фото  автора  (Липень,  2016.  Хмельницька  обл.  Віньковецький  р-н)

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682142
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 06.08.2016

СТАРИЙ ЯСЕН РОСТЕ НА ПОДВІР

Присвячую  Ковальській  Марії  Василівні  та  Ковальському  Віктору  Михайловичу  -  бабусі  та  дідусеві.

Старий  ясен  росте  на  подвір'ї,
Звеселяє  покинуту  хату.
Він  ще  досі,  ще  досі  вірить,
Що  господарів  буде  багато.

Річка  Калюс  обвила  подвір'я,
Затягнула  тужливу  пісню.
Якось  дивно  вона  зашуміла:
"Не  поселиться  тут  ніхто  більше".

Тут  садок  аж  ніяк  не  веселий,
В  нім  дерева  старі  та  смутні.
А  від  розпачу  плаче  й  небо,
Йому  боляче  -  як  і  мені.

З  кожним  днем  розсувається  хата,
Марніють  на  ній  кольори.
Тільки  ясен  ще  вірить  завзято,
Що  прийде  ще  хтось  жити  сюди.

Що  загавкає  в  будці  собака,
Хоровод  заведе  дітвора,
В  хаті  шуму  буде  багато
І  народить  картоплі  земля.

Старий  ясен  росте  на  подвір'ї,
Звеселяє  покинуту  хату.
Він  ще  досі,  ще  досі  вірить,
Що  господарів  буде  багато...



Липень,  2016  (Нова  Ушиця)

На  фото:  книга  історика  та  археолога  Сергія  Маярчака  "Калюс:  село  на  дні  моря",
художник:  Сергій  Мароха  (смт.  Нова  Ушиця).

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681862
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2016

Вечір ніжно співав колискову…

Вечір  ніжно  співав  колискову,
Навіть  сонце  на  небі  приспав.
За  хмаринки  ховав  утому.
Місяць  зіроньки  розсипав.

Кожна  зірка  до  нас  моргала,
Шепотіла  тихенько:  "Спи...",
Нишком  нічка  уже  наступала
Й  дарувала  всім  гарні  сни.

9.07.2016.  (Нова  Ушиця)

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681673
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.08.2016

ПРИТЧА ПРО ХУДОЖНИКА

Жив  колись  Художник.  Малювання  для  нього  було  не  просто  захопленням,  а  справою  життя.  Він  писав  прекрасні  картини,  проте  прагнув  удосконалити  свої  вміння.  Тому  вирушив  на  пошуки  диво-митця,  аби  набути  ще  більше  досвіду.  Мандрував  усіма  містечками  та  селами  країни,  щоразу  знайомився  з  обдарованими  людьми,  проте  все  одно  не  знаходив  з-поміж  них  надзвичайного  майстра  пензлика.  Несподівано  дорогою  трапився  йому  Мудрець.  "Хто  ти  і  куди  ідеш?"  -  запитав  старий.  Чоловік  пояснив  мету  своїх  пошуків.  "Я  знаю  найкращого  художника  у  світі.  І  ти  його  знаєш!".  Здивувався  мандрівник:  "Та  коли  ж  такого  я  б  знав,  чи  блукав  би  зараз?".  "Ти  не  уважний.  Це  -  Природа!  Хіба  хтось  може  краще  малювати  за  неї?".  Оглянувся  Митець  навколо  і  задумався  над  словами  Мудреця...

02.08.2016.

Фото  автора

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681457
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2016

Іван - Кам'яне Серце (притча)

Жив  собі  на  світі  чоловік  Іван.  Був  він  хорошою  людиною,  та  мав  непривабливу  зовнішність.  До  того  ж,  кульгавив.  Тому  і  прізвисько  отримав  відповідне  -  Кульгавий.  Багато  людей  насміхалися  з  нього,  чоловік  навіть  друзів  не  мав.  Боляче  було  Кульгавому  залишатися  наодинці,  проте  з  ким  би  він  не  потоваришував,  його  рано  чи  пізно  зраджували.  А  після  кожної  розпачі  з  Іваном  відбувалося  щось  неймовірне.  Втоплені  у  глибині  душі  образи  все  міцніше  стискали  його  серце.  І  тривало  так  доти,  допоки  воно  не  перетворилося  на  камінь.  Згодом  закам'яніло  все  тіло  Івана.  Але  на  камінь,  що  лежав  обабіч  дороги  поряд  з  будинком,  де  він  жив,  ніхто,  як  і  на  самого  Івана  раніше,  не  звертав  уваги.  Інколи  його  топтали  ногами,  перекидали  з  місця  на  місце.  Та  сталося  диво.  Маленькій  дівчинці  незвичний  камінь  чомусь  дуже  сподобався.  Вона  нахилилася  над  ним,  ніжно  торкнулася  рукою,  і  тієї  ж  миті  брила  знову  набула  людського  вигляду.  Так  незнайома  дівчинка  завдяки  своїй  уважності  та  доброті  врятувала  Іванові  життя.  Бо  навіть  камінь  здатен  стати  теплим,  якщо  обігріти  його.

01.08.2016  р.

Притчу  опубліковано  Одеському  незалежному  літературно-художньому  журналі  "Літера  "Т"  (2016-5)

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681248
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.08.2016

Альфа і омега

В  усьому  є  початок  і  кінець,
В  усьому  є  альфа  і  омега.
Сьогодні  ще  жива,  а  завтра  -  мрець.
Життя  та  смерть  -  
То  таємниця  незбагненна.

Наш  кожен  крок  -  це  темна  занавіска:
Не  знаємо,  до  чого  приведе.
Але,  прокинувшись,  встаємо  з  ліжка,
Йдемо  туди,  куди  нас  Бог  веде.

02.07.2016.  (Нова  Ушиця)

Вірш  опубліковано  у  альманасі  "Енциклопедія  сучасної  літератури"  (Енциклопедія  сучасної  літератури.  Літературний  альманах.  -  Хмельницький,  Видавець  ФО-П  Стасюк  Л.С.,  2016.  -  232  с.  (ст  -  79-82)

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680982
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.07.2016

АФЕРИСТ

Присвячено  пам.яті  дорогих  бабусь  Ковальської  Марії  Василівни  та  Погомій  Євдокії  Василівни

Історію  зі  своєї  юності  переповіла  мені  87-річна  бабуся.  Трапилося  це  у  далекому  1948  році  у  важкі  повоєнні  часи.  Люди  викручувалися,  як  могли,  заробляючи  собі  на  життя.  Деякі  сільські  жителі  вдавалися  навіть  до  порушення  закону  (дрібне  приватне  підприємство  тоді  було  забороненим)  -  вирощували  курей  і  їх  тушки  та  яйця  везли  у  місто  на  продаж,  де  люди  були  заможнішими.  От  і  Марія  разом  із  матір'ю  вирішили  спробувати  щастя.  Взяли  у  чотири  руки  нехитре  сільське  добро  та  відправилися  на  міський  ринок.  Першою  розпрощалася  з  клунками  мама  Марії  Євдокія  Василівна.  З  загадковим  обличчям  вона  повідомила  доньці  гарну  звістку:  "Щойно  придбала  для  нас  прекрасні  нові  чобітки!".  Варто  підкреслити,  що  така  обнова  була  ледь  не  на  ціну  золота.  Люди  роками  ходили  в  одному  і  тому  ж  взутті  -  в  старих  й  не  зручних  кірзяках,  бо  покупка  нового  для  сільського  жителя  була  справжньою  розкішшю,  та  й  придбати  їх  було  ніде.  А  тому  молодій  20-річній  дівчині  ніяк  не  терпілося  приміряти  обновку  або  хоча  б  поглянути  на  неї.  Мати  нишком  відкрила  мішок  і...  мало  не  зомліла  від  побаченого.  Там  були  забруднені  та  добряче  подерті  чоботи.  "Як  же  так?  Я  ж  на  власні  очі  бачила  покупку?!"  -  бідкалася  Євдокія  Василівна.  Виявилось,  якийсь  чоловік,  помітивши,  що  жінка  закінчила  з  торгами  (а  отже  при  грошах),  підійшов  до  неї  та  запропонував  їй  придбати  нові  і  дуже  красиві  чобітки.  Коли  жінка  побачила  їх,  встояти  перед  такою  розкішшю  не  змогла  і  одразу  погодилася  на  те,  щоб  їх  купити.  Але  продавець  виявився  аферистом.  Непомітно  підміняв  нове  взуття  на  старе.  Очевидно,  мав  два  однакові  мішки.  Жінки  були  вкрай  розчарованими,  адже  більшість  їхнього  заробітку  щойно  потрапила  до  його  кишені.  "Отак  і  вийшло,  що  придбали  кота  в  мішку,  бо  беручи,  не  заглянули  ще  раз  в  нього!"  -  підсумувала  свою  розповідь  бабця  Марія.

13.07.2016.  смт.  Нова  Ушиця

Картинка  з  інтернету

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680832
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2016

Казка про Осінь, ельфа Дзін-дзіна та чарівний пензлик

             Жила-була  на  світі  дівчинка.  Звали  її  Осінь.  Вона  дуже  любила  літечко.  Щороку  приїджала  до  бабусі  та  дідуся  у  гості  на  літні  канікули.  Осінь  з  радістю  ходила  разом  із  ними  в  ліс  по  гриби,  подобалося  їй  випасати  у  полі  корівку  Зірку.  Та  час  відпочинку  збігав.  
             До  від'їзду  залишалися  лічені  дні,  як  раптом  дівчинка  почула  чийсь  плач.  Тоненький  голосочок  линув  із  бабусиної  клумби.  Дівчинка  пильніше  придивилася  і  побачила  маленького  ельфа,  що  сидів  на  пелюстці  ромашки.  "Хто  ти?".  Ельф  схлипнувши,  мовив:  "Дзін-дзін!".  "Чому  ти  плачиш,  Дзін-дзіне?".  "Зла  фея  викрала  мій  чарівний  пензлик.  Літо  закінчується,  а  я  мав  би  за  допомогою  нього  розфарбувати  усі  листочки  на  кущах  та  деревах!".  "Не  хвилюйся,  я  розшукаю  його!  Але  як  знайти  злодійку?".  Ельф  дав  дівчинці  чарівну  насінинку  і  наказав:  "Коли  лягатимеш  спати,  поклади  її  собі  під  подушку.  Що  станеться  далі  -  сама  побачиш!".  Дівчинка  все  так  і  зробила  і...  задрімала.  Аж  раптом  побачила  перед  собою  маленький,  схожий  на  іграшковий,  палац.  Вона  його  підняла  і  потрусила.  А  з  нього  несподівано  випала  мініатюрна  фея  у  чорному  вбранні,  що  міцно  у  руці  тримала  пензлика.  "Ого!  Людина!"  -  злякано  запищала  вона.  "Віддай  вкрадений  пензлик  і  я  тебе  не  скривджу!".  Феї  не  хотілося  віддавати  його,  проте  безпека  була  для  неї  дорожчою.  "Гаразд!"  -  промовила  розчаровано  фея  і  простягла  украдену  річ  дівчинці.
               Коли  Осінь  прокинулася,  то  поряд  з  її  ліжком  був  незвичайної  краси  пензлик,  що  виблискував  усіма  кольорами  веселки.  Взяла  його  дівчинка  і  пішла  до  клумби.  "Дзін-дзіне!  -  вигукнула  вона  і  миттю  перед  нею  з'явився  уже    знайомий  раніше  їй  ельф  -  Я  знайшла  пензлика!"  -  радо  сповістила  дівчинка.    "Знаєш,  я  уже  старий.  Тобі,  бачу,  можна  довіряти.  Чи  не  могла  б  ти  мені  допомогти  знову?  Розфарбуй  листочки  на  деревах  та  кущах!"  "Я  би  з  радістю.  Та  як  же  я  розмалюю,  коли  ледве  до  них  дістаю?".  "Не  хвилюйся,  спробуй!".  "Гаразд!"  -  мовила  дівчинка  і  прийнялася  за  роботу.  Дарма  вона  хвилювалася.  Щойно  торкалася  пензликом  листочка,  як  все  дерево  ставало  кольровим.  Побачив  Ельф  старання  дівчинки  і  подарував  їй  чарівного  пензлика.  З  тих  пір  Осінь  щороку  в  одну  і  ту  ж  саму  пору  розфарбовує  дерева.  Коли  ж  люди  дізналися,  чиїх  це  рук  справа,  назвали  кольорову  пору  року  на  честь  дівчинки.

             
                   Липень,  2016;  смт.  Нова  Ушиця
                   
                   Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,  
                   Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680591
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2016

Хто перший?

           Був  спекотній  літній  день.  Поблизу  багатоповерхівки  на  дитячому  майданчику  бавилися  діти.  Раптом  здійнялася  суперечка.  Олена  та  Катруся  забажали  гойдатися  на  одній  і  тій  же  гойдалці  і  ніяк  не  могли  дійти  згоди,  хто  буде  першим.  Оленка  нахмурила  брівки,  взяла  руки  в  боки  і  сердито  вигукувала:  "Я  за  тебе  старша  аж  на  цілих  два  тижні,  тому  першою  гойдатимусь  я!".  В  свою  чергу  не  здавалася  й  Катюша:  "Коли  ти  така  доросла,  то  навіщо  тобі  гойдалка?"
             Хтозна  стільки  тривав  би  конфлікт,  якби  не  Миколка.  Хлопчик  підбіг  до  гойдалки,  зручно  вмостився  у  ній  та  став  розхитуватися.  "Дівчата,  не  сперечайтеся!  Тепер  жодна  з  вас  не  перша!"  -  з  насмішкою  вигукнув  він.

             11.07.2016  (смт.  Нова  Ушиця)
             
             Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
             Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680323
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.07.2016

Зоряний килимок (для дітей)

Нічка  тихо  чаклувала  -  
Нічка  зорі  розсипала
А  з  розсипаних  зірок
Вийшов  гарний  килимок.

А  на  тому  килимку
Рибку  бачимо  живу
Скорпіона,  рака,
Мішку-забіяку
І  доріжку  із  зірок  -
Ох  і  файний  килимок!

12.07.2016

Картинка  з  інтернету

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680167
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.07.2016

СВОЯ НОША - НЕ ВАЖКА

       Колись  давно  жив-був  на  світі  равлик.  Звали  його  Мушлян.  Цілими  днями  він  змушений  був  пересувати  на  спинці  важку  ношу  -  свій  будиночок.
       Равлик  із  заздрістю  та  захопленням  спостерігав,  як  легко  та  вправно  пробівгають  повз  нього  маленькі  прудкі  мурахи.  І  йому  хотілося  позбутися  будиночка  і  поповзти  якомога  швидше.
         У  невеселих  роздумах  Мушлян  одразу  й  не  помітив,  як  став  накрапати  дощик.  А  він  ставав  все  ряснішим.  В  небі  заблищала  блискавка  та  погрозливо  обізвався  грім.  "Мабуть  насувається  гроза"  -  подумав  равлик  і  став  шукати  порятунку.  Поволі  виповз  на  високу,  але  міцну  стебелину.  Примостився  під  найвищим  листочком  та  заховався  в  свою  затишну  хатинку.
         Тим  часом  затанцював  вітер  і  з  неба  уже  не  накрапав  дощ,  а  ляв,  наче  з  відра.  Води  ставало  все  більше.  Врешті  її  нестримний  потік  зруйнував  щойнозбудований  мурашник.  
         Як  тільки  гроза  закінчилася,  Мушлян  обережно  висунув  із  будиночка  ріжки.  Його  здивуванню  не  було  меж:  що  сталося  з  мурашиним  домом?  Зрозумів  Равлик,  що  дарма  нарікав  на  ношу,  адже  вона  сьогодні  врятувала  йому  життя.
           З  тих  пір  Мушлян  ніколи  нікому  не  заздрив  -  гордо  носив  хатинку,  всіх  запевняючи:  "Своя  ноша  -  не  важка!"

           27.06.2016

           Картинка  з  інтернету:  https://yandex.ua/images/search

           Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
           Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674848
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2016

Невже галюцинація? (гумористична бувальщина)

             "Ніколи  не  сварися  з  сусідом,  бо  він,  як  брат  чи  сестра  -  завжди  поруч,  раптом  що  -  допоможе!"  -  ще  з  малечку  наказувала  мені  мама.  Дійсно,  раніше  у  нашому  селищі  було  так:  коли  чогось  бракує  для  приготування  обіду,  -  в  першу  чергу  поспішали  до  сусідів,  адже  магазинів  бракувало.  Не  те  що  зараз  -  на  кожному  кроці.  Все  необхідне  господині  купували  заздалегідь  у  базарні  дні,  а  от  коли-що  -  сусід  ставав  у  пригоді.  Так    було  і  тоді.
               Мені  було  шість  років,  як  прийшла  сусідка  та  попросила  позичити  у  мами  муки.  Ненька  кивнула,  а  тітка  Валя  розгублено  вигукнула:  "Ой!  Забула  бідончик  на  столі...  -  і  звернулася  до  мене  -  Піди,  Світланко,  принеси  будь-ласка,  я  його  у  кухні  залишила".  
               Поспішила  виконати  прохання,  навіть  не  підозрюючи  про  сюрприз,  що  чекав    попереду.  Добре  орієнтуючись  у  будинку,  одразу  побігла  на  кухню.  Відкривши  двері,  мало  не  зомліла  -  неймовірно,  але  переді  мною  стояла...  тітка  Валя,  яка  ще  три  хвилини  тому  у  МОЄМУ  будинку  просила  принести  бідончик!  В  мене  від  подиву  аж  мову  відняло.  А  вона  стоїть  переді  мною  і  запитує,  чого  я  хочу.  Я  уже  стала  думати,  що  або  я  сплю  і  мені  потрібно  терміново  прокинутися,  допоки  з  глузду  не  з'їхала,  або  ще  страшніше  -  у  мене  галюцинація!  На  щастя,  ясність  вніс  у  ситуацію  Ігор,  син  тітки  Валі,  який  наче  прочитав  мої  думки,  пояснив:  "Це  тітка  Маша  -  сестра-близнючка  моєї  мами."  До  цього  моменту  я  жодного  разу  не  те  що  бачити,  а  навіть  і  не  чула  про  сусідську  гостю,  хоча  з  Ігорем  ми  товаришували  з  пеленок.  Здається,  саме  тоді  я  вперше  побачила  настільки  схожих  людей.  
                 "Ху-у-у...  -  полегшено  після  почутого  зітхнула  я  -  а  то  вже  бува  подумала...".  "Знаю-знаю!"  -  засміявся  Ігор,  і  подав  мені  бідончик  зі  столу.

                 Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
                 Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674513
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2016

Перший політ

Летимо!  Невже  ми  у  небі!
Ледь  видніють  дахи  будинків.
За  вікном  -  все  густіші  хмари,
Перехоплює  дух  на  хвилинку.

Неймовірно:  круті  горизонти,
Чудернацькі  картини  із  хмар!
Наче  янголи  ми,  відчуваємо,  поряд  -
Безліч  білявих  примар.

Й  лише  усміхнена  стюардеса
Повертає  в  реальне  життя:
"Пристебнися,  прошу,  принцесо!"  -
Так  говорить  до  мого  дитя.

Та  малій  ніяк  не  сидиться,
Бо  дивує  усе  навкруги!
"Мамо,  а  бува  нам  не  сниться
Ця  краса?  Ану  ущипни!"

1.06.2016.

Фото  автора  

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673777
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.06.2016

О Турции

О  Турция!  Прекрасная  страна!
Здесь  солнце,  горы,  пальмы  и  песок,
Здесь  море  голубое,  облака
О  колоритный  сказочный  восток!

Здесь  девушки  гуляют  в  хиджабе.
Пять  раз  на  день  звучит  намаз.
Улыбки,  дружелюбие  везде
Все,  как  родных,  встречают  нас!

Здесь  фруктов  изобилие  -
Бери!  Ешь  столько,  сколько
                                             пожелаешь!
Здесь  быстро  пробегают  дни
Последний...
Украина  нас  встречает!

Фото  автора  (  Туреччина,  Анталія  з  висоти  пташиного  польоту,  2016)

9.06.2016

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673271
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 19.06.2016

Сладкое воспоминание

Целует  страстно  солнце  плечи,
Горячий  ветер  обнимает.
Он  раскидает  свои  сети
Волшебник-море  лишь  спасает-

Дарит  прохладу,  настроение!
Свечусь  -  гармония  в  душе...
Осталось  в  памяти  мгновение,
Даже  улыбка  на  лице.

17.06.2016

Фото  автора  

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673026
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 18.06.2016

Женщина в парандже

Лицо  ее  закрытое.  Глаза
Под  тоненькою  сеточкой  вуали
Запрятана  фигура  -  паранджа,
Чтоб  красоту  ее  не  увидали.

Ей  чужды  комплименты  от  других  -
От  взглядов  прячется  рукой
Ну  вот  она  закрытая  сидит
И  что  ж  скрывается  под  черною  холмой?

Обида,  грусть  иль  радость  жизни,
Улыбка  или  слезы,
Что  ж  запрятано  в  душе
Солнце?  Ливни?  Грозы?  

7.06.2016

Фото  автора  

Туреччина,  Алания,  2016  

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672825
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 17.06.2016

До рідного дому

Веде  стежка  до  рідного  дому,
Де  зростили  мене  батьки  -
Тут  залишу  свій  страх  і  втому,  -
Гостюватиму  залюбки.

Так,  все  рідне  й  знайоме  до  болю:
Стежина,  дерева,  кущі
Милий  спогад  -  дівча  із  косою,
що  "секретик"  сховала  в  листі.

Я  відкрию  далекий  "секретик",
Посміхнуся  наївним  думкам
Скуштую  матусин  омлетик.
Батьківський  дім  -  душі  храм.

14.06.2016.

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672391
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.06.2016

Літня ніч

Літня  ніч.  Зачаровують  зорі.
Місяць  -  веселий  спостерігач.
Хвилі  спокійні  та  тихі  на  морі
Грають  із  нами  мовби  у  квач.

Із  трави  співають  цикади
Уяви,  це  ж  для  нас  концерт!
Від  душевної  їх  естради
В  голові  ого-го  -  круговерть!

Ніжна  ніч.  Зачаровують  зорі.
Так  спокійно  на  серці  й  душі.
Мить  блаженства  проводим  на  морі
І  ласкають  нас  хвилі  легкі.

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2016

Дихаю весною

Таке  повітря  -  лиш  весною  -
Духмяне,    з  запахом  дощу!
Я  закриваю  очі  і  вдихаю
На  повні  груди  матінку-Весну.

12.05.2016

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665916
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.05.2016

Літній дощ (часопис

Сонце  сховалось  в  хмаринках,
Дощ  накрапати  почав.
Трави  покрили  росинки  -  
З  жадністю  грунт  їх  ковтав.

Квіти  закрились  в  бутони,  -
Не  видно  їх  пелюсток,
Засина  від  солодкої  втоми,
Вітер  зірвав  чийсь  листок.

Незабаром  усе  закінчилось:
Притих  вітер,  не  стало  дощу,
Наче  все  мені  щойно  наснилось,
Лиш  веселка  пила  росу.

7.05.2016.

Вірш  опубліковано  у  літературному  часописі  "Барви"

Фото  автора

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664388
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.05.2016

Мамина надія (слова для пісні)

У  будинку,  наповненим  смутком,
По  кутках  поховалися  злидні,
Дні  повільно  біжать,  а  не  хутко  -
Одинокість  та  старість  в  нім  сильні!

ПРИСПІВ  (двічі):

У  вікні  сидить  жінка  старенька,
Зморшки  вкрили  рясно  лице.
Виглядає  синів  своїх  ненька,
Проте  зустріч  й  сьогодні  мине.

Бо  забута  стежина  до  неї,
Густо  вкрила  її  трава,
Але  квітка  не  в'яне  надії,
Що  потрібна  ще  дітям  вона.

ПРИСПІВ  (двічі).

27.04.2016

Автор:    Світлана  Крижановська

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664195
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2016

Не церковна історія (бувальщина, гумор)

           Цю  історію  переповів  мені  знайомий.  Подія  відбулася  після  Різдва  Хрестового    п'ятнадцять  років  тому  у  селищі,  де  я  жила  раніше.  
           Пізно  ввечері  чоловік  повертався  від  свого  товариша.  Раптом  із-за  повороту  йому  назустіч  -  батюшка.  Селище  -  велике  село,  тут  майже  усі  одне-одного  знають.  Першим  привітався  пан  Отець:  "Ісус  рождається!".  Оскільки  чоловік  у  храмі  бував,  як  у  відомому  анекдоті  "коли  не  прийду  до  церкви,  все  паски  святять!",  то  й  не  одразу  зметикував,  що  слід  відповісти  "Славімо  Його!".  Натомість  випалив:  "Воістину  воскрес!".  Батюшка  у  відповідь  доброзичливо  посміхнувся,  а  чоловік  одразу  зрозумів  -  видав  дурницю.  Проте,  як  кажуть  у  народі  "слово  -  не  горобець,  вилетіло  -  не  впіймаєш!".  Дорогою  додому  сміявся  самому  собі,  прокручуючи  події  несподіваної  зустрічі.

           2.05.2016

           Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
           Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663982
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2016

Допоки жива (філософське)

У  кожного  свій  відлік  на  Землі,
Ніхто  не  знає,  чи  настане  осінь,
Чи  старість  посміхнеться  ще  тобі,
Чи  мрії  здійсняться,  що  не  здійснились  
                                                                                 досі.

У  кожного  своє  життя.
В  одних  -  у  розкошах,
У  інших  -  в  бідноті,
Проте  нема  гаранту  нам  буття,
Чи  стане  завтра  місця  на  Землі.

Тому  спішити  треба,  жити,
Не  страшно  щоб,  коли  прийде  Вона,
Із  заповідями  Божими  дружити
Тут,  на  Землі,  допоки  ще  жива

квітень,  2016

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663815
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.05.2016

Травень

Бузок  ввібрався  в  фіолетове  вбрання,
Повітря  -  весняно-урочисте!
"Привіт!"  -  сказав  нам  травень  ізрання
Та  посміхнулося  блакитне  небо  чисте.

Розквітли  конвалії  в  саду,
Ковдра  із  трав  покрила  землю.
Я  упиваю  з  радістю  красу,
Що  травень  нам  дарує  щедро!

     02.05.2016.

     Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
     Україна,  м.  Хмельницький.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663551
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.05.2016

Невдалі гостини (бувальщина, гумор)

                 Пригода  ця  сталася  ще  у  моєму  ранньому  дитинстві,  мені  було  тоді  п'ять-шість  років.  Пам'ятаю,  з  братом  довго  впрошували  батьків  придбати  кота  і  коли  наше  бажання  здійснилося,  -  радості  не  було  меж!  Назвали  ми  м'яке  чудо  Попелюхом.                                                                        
               З'явилася  тварина  у  нас  посеред  зими,  вона  тоді  видалася  напрочуд  морозною,  насипало  багато  снігу.  І  головною  забавкою  став  новоспечений  чотирилапий  друг.  У  моєї  сусідки  та  подруги  Вікторії  також  було  декілька  котиків  і  мені  не  терпілося  їй  похвалитися  своїм  чадом.  Наші  будинки  межували,  їх  розділяла  лише  хвіртка,  то  ж  ми  часто  ходили  одна  до  одної  на  гостини,  проте  тоді  (підозрюю,  через  погодні  умови)  подруга  вже  декілька  днів  не  з'являлася.  Тому  взяла  ініціативу  у  свої  руки  -  захопивши  кошеня,  поспішила  до  неї.  Події  відбувалися  у  врем'янці,  де  мешкала  сім'я  Вікулі  у  зимовий  період,  там  була  одна  кімната  та  кухня.  Отож,  відчиняю  двері,  скидаю  своє  верхнє  вбрання,  моє  досі  спокійне  кошеня  раптом  злякано  виривається  з  рук  і  -  на  фіранку,  за  ним  -  три  Вікуліних  кішки.  "Гуп!"  -  від  навантаження  карниз  із  фіранкою  миттю  опинилися  на  підлозі.  Далі  -  гірше!  Попелюх  забіг  на  кухню.  Втікаючи  від  решти  котячого  товариства,  скочив  на  кастрюлю  з  борщем,  як  виявилось,  щойно  звареним,  то  ж,  очевидно,  об  кришку  обпік  лапки  і  з  приголомшеним  "мяу-у-у!"  швидко  зіскочив  на  кастрюлю,  яка  зі  звуком  "бамц!"  перевернулася  йому  услід  і,  що  найгірше,  падаючи,  зачепила  ще  два  відра  з  водою,  що  стояли  на  ослінчику  поряд  з  плитою.  Далі  -  ще  веселіше!  Він    вискочив  на  кухонну  фіранку,  за  ним  -  скупана  в  борщеві  котяча  команда.  "Гуп!"  -  і  тут  обірвався  карниз,  відповідно  чиста  біла  фіранка  раптом  набула  насиченого  рожевого  відтінку,  а  на  побілених  стінах  замайоріли  червоні  вкраплення!  Коротше,  такий  гармидер  учинили,  що  описати  важко!
               Дорослі  та  діти  загіпнотизовано  та  з  розкритими  від  подиву  ротами  спостерігали  за  усім,  що  відбувалося!  Першою  отямилася  бабуся  Віки,  уже  давно  покійна  (царство  їй  небесне!)  тітка  Оля.  Не  добираючи  слів  (ох,  як  я  її  розумію!)  схопила  мого  попелястого  забіяку  і  вигнала  мене  з  ним.  
               Якого  страху  я  тоді  натерпілась!  Усвідомлювала,  що  дурницю  утнула,  коли  принесла  кота  з  собою!    Звичайно,  про  свою  витівку  нікому  з  домашніх  не  розповіла.
               Пройшло  два  тижні.  Мені  страшенно  бракувало  подруги,  але  переступати  поріг  її  дому  ПІСЛЯ  ТАКОГО  (!!!)  не  наважувалася.  Лише  з  сумом  споглядала  за    Вікиним  будинком,  і  раптом...  у  вікно  виглянула  усміхнена  тітка  Оля.  По  обличчю,  зрозуміла,  що  жінка  відпустила  образу,  вона  радо  покликала  мене:  "Ходи,  Світланко,  до  Вікулі!  Бабця  Оля  ремонт  вже  завершила.  Тільки  ніякої  кішки!"  -  на  останній  фразі  вона  наголосила,  при  цьому  насмішливо-грізно  помахала  вказівним  пальцем,  і  вже  за  мить  я  була  у  їхньому  будинку,  сиділи  за  столом,  з  реготом  згадували  події  двотижневої  давності...

               02.05.2016

               Фото:  https://yandex.ua/images/search

                 Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
                 Україна,  м.  Хмельницький.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663370
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2016

Чорнобильський мішка (до 30-ліття Великої трагедії. Альманах

Спробувала  поглянути  на  Чорнобильське  лихо  дитячими  очима...

Тридцять  років  тому́
Я  сказала  йому́:
"Дочекайся  мене  на  ліжку!
За  тобою  прийду́,
Дуже  сильно  люблю́",  -
На  прощання  цілуючи  мішку.

Сумувала,  часто  снився  ночами  -
Його  атом  лихий  відібрав!
Прокидалася  з  болем,  гіркими  сльозами,
А  він  вірно  та  довго  чекав.

Збуло́сь!  Та  невже?  
Стільки  бруду  -  кошмар!
Вся  тремчу,  бо  цілую  мішку
В  місті  Прип'яті,  у  будинку  примар
Повернулась,  а  він  -  на  ліжку.

   26.04.2016

Вірш  опублікований  у  альманахах  "Україні  присвячую.  До  25-річчя  незалежності  України".-Хмельницький,  Видавець  Стасюк  Л.С.,  2016.  -  192  с.  та  "Енциклопедія  сучасної  літератури".  -Хмельницький,  Видавець  Стасюк  Л.С.,  2016.  -  232  с.  (ст.  79  -  82)
   
   Фото:  https://yandex.ua/images/search

   Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
   Україна,  м.  Хмельницький.
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662841
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.04.2016

Мамина молитва (два варіанти)

Молилася  мати  до  Бога,  -
За  дитину  просила  свою,
Щоб  стелилася  рівна  дорога  -
Без  хвороб,  гіркоти  та  жалю.

Щоб  стрічалися  добрі  люди,
А  у  коси  не  вплелась  журба,
Щоб  всміхались  дитині  усюди
Та  дорога  квітчаста  була.

Рік  за  роком  струмочком  збігає,
Віднімаючи  в  кожного  Час,
Материнська  любов  не  згасає,
І  молитвою  гріє  нас.

І  допоки  звучить  молитва  –
Залишаємося  дітьми
Рік  за  роком  -  то  в  старість  гонитва,
Лиш  для  Неї  -    завжди  малюки.

24.04.2016


                   ***

Молилася  мати  до  Бога,
За  дитину  просила  свою,
Щоб  стелилася  рівна  дорога  -
Без  хвороб,  гіркоти  та  жалЮ

Щоб  стрічалися  добрі  люди,
А  у  коси  не  вплелась  журба,
Щоб  всміхались  дитині  усюди
Та  дорога  квітчаста  була.

Струмочком  проплили  рОки  -
Ніби  вчора  була  молода.
Ми  є  дітьми,  звучить  допоки
За  нас  мамина  молитвА.

20.04.2016

Фото  з  інтернету:https://yandex.ua/images/search

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
м.  Хмельницький.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2016

Пригода у дорозі або сміх і гріх (проза, бувальщина)

         Кумедна  історія,  про  яку  розповім  нижче,  трапилася    в  часи  мого  студентства.
         Додому  добиралася  автостопом.  Пощастило  -  швидко  зупинила  автомобіль.  Водій  окрім  мене  "захопив"  у  пасажири  ще  одного  юнака,  кремезного  і  високого.  Про  себе  останнього  прозвала  Здорованем.  
         Дорога  здавалася  довгою,  оскільки  і  водій,  і  попутник  виявилися  мовчазними  -  за  весь  час  ніхто  й  слова  не  промовив.  З  величезним  нетерпінням  чекала  своєї  зупинки.  "Ну  ось,  нарешті,  приїхала!"    
         Щойно  водій  натиснув  на  гальма,  попросила  його  відкрити  багажник,  аби  витягти  звідти  мою  студентську  сумку  з  речами.  Захопивши  ключі,  він  поспішив  виконати  прохання.  А  допоки  витягував  сумку,  Здоровань  відійшов  від  нас  вже  далеченько.  Водій  покликав  його:  "Е-е-е,  юначе,  а  розрахуватися?",  на  що  хлопець  викрикнув:  "А  у  мене  -  проїзний,  дядю!",  при  цьому  демонструючи  клаптик  паперу,  який  давав  дозвіл  на  безкоштовний  проїзд  у  громадському  транспорті  в  межах  Хмельницького.  Далі  -  закинув  сумку  на  плече  і  -  навтіки!  Водій  приголомшено  закляк  від  несподіванки.  А  коли  усвідомив,  що  сталося  -  як  вибухнув  сміхом!  Нареготавшись  досхочу,  шофер  крізь  сльози  весело  звернувся  до  мене:  "Надіюсь,  у  Вас  проїзного  не  має?".  Я  захитала  головою,  мовляв  "ні!",    протягнула  гроші  та  подякувала.  А  дядько  додав:  "Він  все-таки  зі  мною  розплатився  -  сміхом!"

15.04.2016

Фото  з  інтернету

Бувальщину  опубліковано  в  альманасі  "Енциклопедія  сучасної  літератури"

     Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
     Україна,  м.  Хмельницький.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659698
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2016

Ревнощі

Вже  вечір  втопився  у  ночі,
Серпатий  в  вікно  загляда,
Вона  не  заплющує  очі,  -
Його  все  жона  вигляда.

І  темінь  підступна  у  серці,
Гнітючі  її  думки
Малюють  сюжети  відверті,
Де  з  іншою  він    -  "голубки".

І  мозку  сягають  го́лки,
А  зорі  сміються:  "Чекай!",
Ділить  життя  на  дольки.
"Гляди,  твій  іде,  зустрічай!"

Стоїть  у  порозі,  сміється:
"Затриматись  довелось",
Полегшено  їй  зітхнеться:
"Тьфу-тьфу,  аби  не  збулось!"

ДЯКУЮ  ЗА  КОРЕКЦІЮ  ВІРША  КОЛЕЗІ  ЖАННІ  ЧОРНОБРОВІЙ

           06.04.2016
           
           Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
           м.  Хмельницький

     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2016