Antonina Vinnitskaya

Сторінки (1/60):  « 1»

Жити-любити

Весною  життя  починається  заново,
Бентежить  щодня  і  спалахує  кров.
Кохання  торкає  людей,  наче  марево
І  сон  виганяє  з  усіх  знов  і  знов.

З  землі  до  небес,  із  небес  і  доземно
Ширяєм  шулікою  в  пристрасті  цій.
Любов  –  то  гіпноз,  бо  які  ж  ми  нікчемні,
Коли  закохались  й  літаєм  до  мрій.

Та  як  не  кохати?  Життя  ж  бо  коротке,
А  завтра  ще  й  може  прийти  не  до  всіх.
Хтось  в  пристрасті  тане,  немов  у  болоті,
А  в  когось  любов  вируша  за  поріг.

Буденність,  свята  –  все  одно  що  там  завтра,
Коли  у  серцях  все  палає,  як  жар.
Той  мізер  часу  всім  не  гаяти  варто.
Кохання  живить,  і  у  мріях  –  до  хмар.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2016


Сон

Не  корилася,
Не  просилася.
Лиш  поринула
І  не  втрималась.
Впала  боляче  –  
Схаменулася.
Втерла  сльози  і
Усміхнулася.
Крила  знову  вверх  –  
Ледь  трималася.
Розпашіло  все  –  
Помилялася.
Чи  уроки  то?
Чи  то  висновки?
Бо  таке  життя,
Як  у  присмерку.
Правда  у  руках
Верх  долонями,
 Бо  написана
 Як  сувоями.
Не  корилася,
Не  просилася,  
Усміхнулась  і
Пробудилася....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652317
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.03.2016


Справжнє кохання

В  кав’ярні  за  рогом,  із  поглядом  ніжним,
Дивились  закохані  нині.
Немов  янголята  і  зовсім  безгрішні.
Кохання  сиділо  між  ними.

Очима  говорять,  бо  слів  тут  не  треба,
Вони  не  порушують  тиші.
Долоня  в  долоні  і  мрії  до  неба,
Не  знають,  що  доля  їм  пише.

- Чи  будеш  любити  мене  ти  до  скону,
Забувши  про  інших  на  світі?  –
Сказала  вона  і,  немов  на  ікону,
Дивилась  на  нього  в  зеніті.

- Немає  у  світі  кохання  міцніше,  -
Сказав  він  так  палко  й  завзято,  -
Розлукою  може  лиш  смерть  нас  потішить,
Та  й  там  бути  разом  –  то  свято.

Вона  усміхнулась  і  він  був  щасливий,
Кохання  від  всього  раділо.
Лиш  доля  і  час  не  повірили  мріям,
Випробувань  їм  закортіло.

Уже  влаштували  їм  пасток  доволі,
Забава  для  них  -  людські  сльози.
Та  справжнє  кохання  тримають  на  волі,
Йому  не  страшні  ті  прогнози.

Лиш  легко  зламати  оте,  що  несправжнє,
Де  якості  конче  бракує.
В  коханні  ж  важливе  сьогодні  й  вчорашнє,
Бо  все  це  майбутнє  будує.

Роки  вже  пройшли,  а  за  рогом  в  кав’ярні,
Вони  споглядали  минуле.
Хоч  зовні  змінились,  та  все  ж  такі  гарні.
Коханню  разом  присягнули.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2016


Прощання зими

Лютневим  туманом  зима  огортає  в  прощанні.
Вона  вимагає  залишитись  тут  хоч  на  мить.
Морозним  повітрям  усіх  обіймає  востаннє
І  всіх  переконує,  як  їй  усе  це  болить.

Мене  ж  не  лякають  її  передсмертнії  муки.
Її  вже  чекає  дорога,  ціною  в  життя.
Тож  хай  розправляє,  неквапом,  свої  крила-руки.
В  політ  вирушає  назустріч  новим  відкриттям.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644162
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.02.2016


Кохання - не кохання

Забава  -  не  забава,
Чи  може  то  щось  інше?
Та  кожен  має  право,
Втопитися  у  тиші.

Не  маю  сил,  бажання,
Терпіння,  рівноваги
Боротися  з  коханням,
Яке  не  має  права.

До  мене  воно  лине
І  простягає  руки.
Та  я  його  лиш  кину
Й  тікатиму  щодуху.

Мені  цього  не  треба,
Повітря  й  так  бракує.
З  обІцянок  до  неба
Мости  міцні  будую.

У  мене  за  спиною
Плітки,  мов  павутиння.
Вони  напевне  знають,
Яке  з  мене  створіння.

Кохання  -  не  кохання,
Забава  -  не  забава.
Наважитись  востаннє,
Заграти  ці  октави  ?

Занапастити  душу,
На  шмаття  серце  рвати?...
Ні!  ЦьОго  я  не  мушу,
Та  й  треба  вже  прощати...

Кохання  чи  забава,
Зі  смаком  диво  трунку
На  колір  –  чорна  кава,
І  з  доторком  цілунку.

Мене  вона  дратує
І  вабить  одночасно.
Чи  хтось  мене  врятує
Від  грішної  напасті?

Закоханість-забава
Схопилися  за  руки,
Позбавивши  всіх  права
Кохати  через  мУку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2016


Різдво

Вечірня  зіронька  вже  сяє,
Родина  разом  за  столом.
Теплом  любові  огортає,
Невидимим,  Різдва,  крилом.

І  на  столі  всього  доволі,
Помолимось,  згадаєм  всіх.
Свій  сум  залишимо  надворі,
Най  скрізь  лунає  щирий  сміх!

А  завтра,  у  морознім  ранці,
У  замальоване  вікно,
У  найгарнішій  вишиванці,
До  нас  прийде  Святе  Різдво.

Прийде  колядкою  вже  зранку,
Смаколиками  на  столі,
У  білосніжному  серпанку,
Всіх  огорта  по  всій  Землі.

Воно  дарує  всім  любові,
Здоров’я,  щастя,  доброти,
Щоб  усього  було  доволі,
Обіймів  рідних  теплоти.

Нехай  біда  вас  оминає!
Вас  Ангел  Божий  боронить!
Душа  від  щастя  хай  співає!
Зимова  казка  веселить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2016


Роздуми вночі…

Недописані  листи
І  несказані  слова.
По-тихесеньку  плисти,
У  розірваних  думках.

Моє  місто  тихо  спить,
А  на  завтра  -  новий  день.
Страшна  тиша  прогримить,
Телефон  –  анітелень!

Нічна  варта  вже  не  спить,
На  сторожі  за  вікном.
Мрія  в  небо  відлетить,
Місяць  проплива  з  веслом.

Тихо-тихо...А  слова,
В  голові  прямують  марш.
Скільки  б  ще  чого  сказать!
У  спомині  -  тільки  шарж.

Непочуті  ті  слова,
Що  несказані  давно.
Непрочитані  листи,
Пахнуть,  як  сухе  вино.

Доторкнутись  до  зорі,
Повернути  час  назад,
І  змінити  б  сто  доріг,
Прямувать,  як  на  парад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631121
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.12.2015


Заграй мені, скрипалю…. !

-  Заграй  мені,  скрипалю,  гарну  пісню,
Щоб  серденько  співало  на  півсвіту.
Якби  хто  знав,  як  же  навколо  тісно!
Так  вирватися  хочу,  як  з  магніту.

-  Ти  грай,  скрипалю,  щоб  затанцювати!
Щоби  забути  все  -  аж  до  крайнеба.
На  межі  розуму  тепер  балансувати  -
Оце  моя  запекліша  потреба.

-  Скрипалю  грай!  Чого  ж  ти  зупинився?
Що  ж  ти  мовчиш?  До  кого  ми  звертати?
Скрипаль,  піднявши  очі,  подивився,
Та  й  кинув  свою  скрипку  у  багаття.

-  Той  біль  душі  сховати  неможливо,
Ні  піснею,  ні  танцем,  ні  віршами,  -  
Сказав  скрипаль.  І  сталося  те  диво,
Немов  дитяча  казочка  від  мами.

Коли  у  серце  завітала  сива  втома,
І  пальці  смутку  вп’ялися  в  горлянку,
На  допомогу  прийде  ясний  розум,
Й  покаже  радість  раннього  світанку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2015


Запоріжжя

Залізне  місто,  місто-переможець,
Місто  звитяг,  де  мріє  Дніпрельстан.
Тут  кожен  житель  –  славний  запорожець,
Це  -  Запоріжжя,  місто-талісман.

У  нього  є  Дніпроблакитні  очі,
Й  проспект  найдовший  у  Європі  має,
Що  золотисто  сяє  він  щоночі,
Та  й  Дніпрогес  у  посмішці  співає.

Козацький  дух  тут  чутно  аж  в  повітрі,
Від  діда-прадіда  ми  стали  патріоти.
Не  передать  найвправнішій  палітрі,
На  Хортиці  найкращії  широти.

Ми  без  ракети  маємо  можливість,
На  Космос  кожен  день  мерщій  рушати.
І  у  мартенів,  маємо  сміливість,
Як  Прометей  вогонь  видобувати.

У  України  діточок  доволі,
Та  Запоріжжя  –  рідкісна  перлина,
Що  океан?  Поля  широкополі
Тут  майорять  на  цілу  Батьківщину.

Місто-заводів,  місто-заповідник.
Місто-звитяг,  де  всі  -  одна  родина.
Тут  кожен  житель  –  працівник-дослідник,
І  наше  місто  –  батьківська  хатина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626154
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.12.2015


Чи злими люди стали?

За  мЕжами  спокОю,  рівновАги,
Задавлені  всі  заздрощами  інших,
З  потребою  звичайної  поваги,
Прямую  до  мети,  в  думках  найліпших.

Плітки,  мов  павутина,  обростають.
Від  них  відбитись  стало  надто  складно
І  не  задумуються  ті,  що  нас  карають,
В  житті  все  обертається  нещадно.

Всі  лиш  чекають  пОступу  якогось,
Чи  пОмилки  –  кому  яке  то  щастя.
Всім  серцем  відчуваю  лиш  тривогу,
Від  того,  що  мені  чогось  не  вдасться.

Чи  злими  люди  стали?  Ні  -  нещасні,
Відчувши  свою  слабкість  серед  інших.
Бо  добрим  бути  складно  і  прекрасно.
Не  заздрити.  Життя  робити  ліпшим!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624566
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.11.2015


А я в калюжах бачу золотисті зорі

А  я  в  калюжах  бачу  золотисті  зорі,
Вони  мені  всміхаються  з  небес.
Всім  усмішку  дарую  в  непокорі.
І  лід  в  душі  благополучно  скрес.

Вхоплюсь  за  промінь  сонця  спозаранку.
У  мріях  полечу  кудись  далеко.
І  не  порушу  вранішню  мовчанку.
Крилом  майнула  в  роздумах  лелека.

Так  просто  жити,  коли  жити  дуже  просто.
Простіше  вигадать  проблеми,  аніж  щастя.
Лиш  обирати  по  якому  нам  би  мОсті:  
Любові  чи  ненависті  пройти  удастся.

Життя  –  одне.  Людина  також  в  ньому.
І  позитиву  в  цьому  світі  так  багато.
Не  треба  нуритись  у  депресивну  кому,
Влаштовуйте  собі  життєве  свято.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624159
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.11.2015


Злотує злото

Злотує  злото  і  керує  всім  на  світі,
Немов  болото  поглинає  всіх  і  все.
Все  продається:  від  кохання  і  до  квітів,
В  несправедливості  вже  мозок  аж  трясе.

Брехня  квітує  у  безликості  суспільства,
Правда  лютує  в  неспроможності  своїй.
Як  легко  було  жити  у  дитинстві,
І  сподіватись  на  країну-сонцемрій.

Тут  падати  не  можна,  бо  притопчуть,
Та  й  переступлять,  ніби  зараз  не  було.
Плітками  кожен  кОжного  лоскочуть,
Добро  себе  на  світі  нещадно  віджило.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623402
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.11.2015


Так просто говорити на папері

Так  просто  говорити  на  папері,
Переступивши  коми  і  тире.
Проте,  коли  постукають  у  двері,
В  несмілості  вже  серденько  замре.

Все  очі  опускаються  додолу
І  неохоче  в’яжуться  слова.
Немов,  понад  тобою  з  протоколом,
Керує  варта  злісно-навісна.

І  літеру  за  літерою  пишем.
Як  інженер  –  будинок,  ми  ж  будуєм  текст.
Так  впевнено  метафорами  сиплем,
Епітетом  прикрасивши  навхрест.

Простіше  написати,  ніж  сказати,
Бо  правда  з  кривдою  всім  очі  випіка,
Папір  не  буде  ж  ні  на  що  зважати,
І  стерпить,  що  напише  там  рука.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2015


В країні мрій і світлих сподівань

В  країні  мрій  і  світлих  сподівань,
Живу  в  гіпнозі,  про  своє  майбутнє.
Злітаю  в  вирій  світлих  поривань,
Байдуже  перекреслюючи  будні.

Я  по  життю  в  постійнім  монолозі,
Зробити  вибір  важко,  як  завжди.
Назустріч  все  прямую  перемозі,
Тікаю  від  брехні,  як  від  орди.

А,  що  ж  я  можу?  Я  ж  лише  людина?
Мета  ж  моя  –  шукать  в  житті  ходи.
Костенко  каже,  що  я  маю  крила
Й  від  цього  сильною  стаю  на  всі  світи.

Хтось  обирає,  а  когось  обрАно,
Хтось  чимчикує,  а  хтось  прагне  ввись.
Слова  приглушать  всім  душевні  рани,
Та  не  поможуть  тілу  підвестись.

Уперто  вірю  –  завтра  стане  краще,
Я  оптимізмом  наділяю  всіх.
З  чужих  пліток,  я  вирубаю  хащі,
Нехай  навколо  залунає  сміх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623146
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.11.2015


Вперед

Хіба  потрібно  думати  про  вчора?
Його  минуле  вже  забрало  вщент.
Не  знаю  середа  чи  то  вівторок,
Довів,  мені,  що  все  життя  –  момент.  

Хоч  на  губах  гірчить  осіння  кава
Й  старенька  ковдра  гріє,  як  завжди.
У  всьому  я  –  малесенька  держава,
Що  мріє  про  уквітчані  світи.

Заглянуть  в  завтра  хочеться  найбільше,
Його  таємність  манить  у  вікні.
Відкрию  книгу,  запитаю  Ніцше:
«Кого  мені  чекати  уві  сні?»

Переступили  день  і  пішли  далі,
Не  обертаючись,  з  надією  вперед.
Його  закарбували  у  скрижалі.
Сховаємось  за  власний  етикет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622338
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2015


Прислухайтесь до тиші голосної

ПрислУхайтесь  до  тиші  голосної,
Вона  усіх  окутала  давно.
Нас  ділено:  на  добрих  і  тих,  хто  з  гноєм,
Та  й  живемо  собі,  азартом,  в  казино.

Хтось  в  доброті,  крізь  сльози,  сміх  тримає,
А  хтось  у  злобі  щиро  гигонить.
У  всіх  усюдах  гул  оцей  лунає,
Що  стало  в  неба  сонце  аж  боліть.

Мене,  тебе,  отих  і  цих  хто  поряд  –
Усіх,  уже  давно  пора  навчити  жить.
Та  хто  ж  це  зробить?  Вчителі  у  школі?
Де  ж  того  розуму  сповна  вже  закупить?

Поділені.  Тепер  крокуєм  паралельно.
І  лиш  вперед,  не  повертаємо  назад.
Свій  кожен  крок  ми  добираємо  ретельно,
Все  ж  боячись,  потрапить  до  засАд.  

ПрислУхайтесь,  у  вікнах  дощ  співає,
Він  прагне  розказати  сиву  правду.
Природа  нас  життя  цього  навчає,
Щоби  в  душі  не  зародилась  зрада.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622131
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.11.2015


Своє майбутнє треба будувать!

У  кожного  своя  історія  в  житті,
Мета  і  мрії,  радощі,  бажання.
Й  метелики  живуть  у  животі,
Нові  думки  приходять  на  світанні.

Ми  всі  хоч  різні,  та  на  диво  схожі,
Бо  прагнемо  прожити  кожен  день.
Будуємо  навколо  огорожі,
Щоб  захистити  рідних  нам  людей.

Утаємничуємо  все,  що  нам  важливе,
Оберігаємо  всіх  тих,  хто  нам  болить.
Життя  коротке  і  таке  мінливе,
Ще  руки  встигнемо  додолу  опустить.

Життя  –  це  боротьба  з  усім  й  з  самим  собою,
Щоб  щось  отримать,  треба  гарувать.
Із  правди  й  чесності  готова  моя  зброя.
Своє  майбутнє  треба  будувать!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2015


Молитва

Я  запалю  тихенько  свічку
Й,  про  себе,  Богу  помолюсь.
Тихенько  посиджу  в  запІчку,
І  повторю  чого  боюсь.  

Подякую,  що  живу  в  світі,
Що  прокидаюсь  і  сміюсь,
Улітку  -  радуюся  житу,
Узимку  -  віхоли  боюсь.

Подякую  за  маму  й  тата,
За  їх  здоров’я  помолюсь,
Нехай  в  житті  в  них  буде  свято,
Я  так  люблю  й  за  них  боюсь.

Молюсь  за  те,  що  в  світі  маю  
Вірних  сестер-лебідочок.
Вони  підтримають,  прощАють.
Це  мого  серця  –  шматочок!

Подякую  за  чоловіка,  
Бо  він  –  коханий  й  вірний  друг.
Любитиму  його  до  віку,
Застережу  від  всіх  недуг.

Подякую  за  те,  що  маю,
ПрощЕння  попрошу  за  все.
Думками  рідних  обіймаю,
Господь  від  злого  всіх  спасе!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2015


Вечірній дощ

Вечірній  дощ  вмиває  вулиці  самотні.
Туманом  проганя,  усім,  денні  думки.
Наводить  лад.  Спочить!  Бо  мозок,  мов  в  болоті.
За  день  його  порвато  на  мІзерні  дрібки.

У  затишку  втоплюсь,  бо  страшно  ж  залишАться.
А  дощ  усе  стрімкіш  запрошується  в  дім.
Вдихнути  базтурботність  і  щиро  усміхаться,
Махатиму  дощу,  як  гИдкий  пантомім.

В  периметрі  кімнати  загУблю  особистість,
Чи  може  загублЮ,  різниці  вже  нема.
Така  життєва  і,  така  підступна  прикрість,
Від  крику  самоти  стається,  що  німа.

Почовгала,  пішла,  побігла,  повернулась.
І  дощ  все  не  вщуха,  запрошується  сам.
Фіраночку  відкрила  і  тихо  усміхнулась:
«Розказуй  вже  казок,  повірю  в  чудеса!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620257
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.11.2015


Усе, як треба, все як має бути

Усе,  як  треба,  все  як  має  бути.
Усе  по  черзі:  осінь  і  зима.
Гуляють  навкруги  вже  протяги  забуті,
І  послуги  свої  дарують  крадькома.

Отримать  супокІй  –  бажаний  і  жаданий,
Вечірній,  тихий,  свій,  такий,  щоб  назавжди.
Чекаєм  вихідних,  з  робочої  омани,
Щоб  вирватись  на  мить,  забуть  про  борозди.

Година,  місяць,  рік  –  усе  так  має  бути.
Життя  проходить  повз  і  дивиться  нам  вслід.
Ковтаємо  усі  робочої  отрути,
Забувши  про  мети,  прекрасної,  політ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620256
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 11.11.2015


Мрії-надії.

Я  нігтями  нашкрябаю  на  дверях,
Щоб  не  дозволили  до  мене  завітати.
Лежатиму,  горілиць,  я  до  стелі,
Нове  життя  невпинно  уявляти.

Я  інша  там  -  оточуючі,  також.
Гармонія  і  спокій  тут  вартують.
Рукою  я  тягнуся  туди  палко.
Набридло,  що  свідомістю  керують.

Ми  всі  –  залежні,  і  ми  всі  –  вразливі!
Життя  втрачаємо,  у  зайвих  забаганках.
Хоч  мрії  маємо  такі  красиві,
На  старт  стаємо  з  ними  ми  щоранку!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619701
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2015


Кавове кохання

Я  проросту,  в  тобі,  зернятком  кави.
Зігрію  міцно  так,  як  тільки  зможу.
Твої  думки  перенесу  в  октави,
Відкинувши  всі  заздрощі  ворожі.

Оця  казкова  дивна  мелодійність,
Нас  поєднала  у  житті  одному.
Це  почуття  із  присмаком  кориці,
Із  дивним  поєднанням  кардамону.

Вживаєм  нАпій  цей  і  грієм  руки,
Та  й  гіркуватий  присмак  тут  не  зайвий.
Бо  пам‘ятаймо!  Щоб  отримать  цукор,
В  дно  філіжанки  зазирнути  нам  би....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2015


Мене убито… (Зрада)

Мене  убито....  
Крила  ми  порвато....
Порвато  в  цурочки  малі  на  кпини.
Із  усієї  сили  наплювано,
Ногами  втоптано,  з  розмАху  автошини.

Я  зраджена...
хоч  сталось  це  не  вперше,  
Та  все  ж,  наївна,  вірила  у  щастя.
Все  думала,  що  скоро  стане  легше,
Не  знала  я,  що  вже  не  тої  масті.

У  кожного  по  козиру  на  руки,
Всі  впевнені  і  вірять  в  свою  правду.
Візьміть  і  спробуйте  моєї  муки,
Щоб  відвернуло  вже  чинити  зраду.

І  сил  не  маю  плакати....
Як  перше.
Де  правда,  про  яку  так  чутно  всюди?
Погомоніли?
Все!...  тепер  завершу.
Малюйте  з  мене  каверзні  етюди!!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618703
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.11.2015


Життя проходить потягом залізним

Життя  проходить  потягом  залізним,
Махають  дні,  прожиті,  нам  з  вагону.
Не  розумію:  «Рано  ще?  Чи  пізно?»
Думки  перебираю  на  пероні.

Так  лячно,  як  почнемо  обирати:
Що  головніше:  правда  чи  легенди?
Вперед  давно  потрібно  вирушати,
Ступаєм  крок  за  кроком  ми  непевно.

На  старті  хтось  вагається  ще  з  вчора,
А  хтось,  за  завтра,  вже  зустріне  фініш.
Життя  –  то  щастя,  смерть  –  велике  горе.
До  дна  впиваєм  прижиттєву  суміш.

І  як  збагнути?  Що  нам  треба  знати?
Та  й  як  життя  прожити  у  чеснОті?
Насаджені  стереотипи,  поламати,
В  брехні,  щоб  не  тонути,  мов  в  болоті.

Життя  все  далі  мчить  у  горизонті,
Рішучості  забракло  вирушати.
І  між  людей  я  чуюсь,  як  на  фронті.
Бо  їх  мета  –  в  багнюку  всіх  втоптати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618622
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.11.2015


Україна – нова

Моя  біда  у  тому,  що  чужинка,
Була  мені  сестрою  стільки  літ.
І  замість  серця  в  неї  є  крижинка,
Душі  вона  не  має,  тільки  лід.

З  дитинства  відчувала  я  наругу,
Проте  терпіла,  більше  за  усіх,
Хоч  в  серці  мала  ту  велику  тугу.
Терпіла  я  «сестричкин»  гордий  сміх.

Я  помочі  в  «сестрички»  попросила,
Вона  лиш  простягла  мені  ножа,
Моя  спина  того  ножа  відбила,
Отримала  від  мене  відкоша!

Я  прошу,  «сестро»,  тільки  відпусти,
Неначе  хвиля  в  камінь  розбиваєш,
Хіба  не  бачиш,  спалені  мости,
Хіба  не  чуєш,  чи  не  відчуваєш?

Мені  не  треба,  золота,  кохань,
Мені  не  треба  твоїх  обіцянок,
Мені  не  треба  більше  тих  страждань,
Хіба  не  чуєш  клекіт  тих  горлянок?

Ми  були  сестри,  рідні,  не  чужі.
Тепер  чужими  стали  серед  рідних,
Не  буде  краще,  просто  відпусти,
Нехай  не  буде  воєн  безрозбірних!

Я  прошу  всіх:  «То  ж  будьте,  ви,  людьми!
Забудьте  все,  що  сталося  між  нами,
Ми  з  вами  теж  колись  були  дітьми,
Хтось  скерував,  то  стали  ворогами».

Все  зупинилось...Й  почалося  знов,
Моє  майбутнє  і  моє  минуле,
Переплилося...  На  руках  вже  кров.
І  скільки  там  відпущено,  зозуле?

Не  відступлю!  Не  здамся!  Не  чекай!
Я  випростаюсь!  Тілько-но  дивися!
І  не  віддам  ніколи  свій  розмай,
Молюся  просто  «  Тільки  зупинися!»

О,  «сестро»,  люба,  хто  ж  нас  роз’єднав?
Кому  тепер  ти  стала  вже  «сестрою»?
Той  ворон  сірий,  що  тебе  забрав,
Як  іграшкою,  бавиться  тобою!

Забута,  вигнана,  обшарпана,  немила,
Чужа,  холодна  і  не  вільна  ти!
А  я  –  нова,  і  в  цьому  моя  сила,
Зніми  кайдани,  будь  новою  і  ти!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618389
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.11.2015


Героям…

У  мене  мрія  є  про  мирну  Україну,
Про  те,  що  закінчилась  вже  війна.
Що  ми  спалили  шкіру  ту  зміїну,
Яка  з’явилась  формою  клейма.

Ми  не  народжені  для  війн  і  тероризму,
В  світле  майбутнє  мріяли  іти,
Відчули  ми  свій  дух  патріотизму,
Забули  враз,  що  інші  є  світи.

Безстрашно  взяли  в  руки  автомати,
І  на  прощання  матір  обняли,
Хустиною  змахнула  сива  мати,
Війну  ми  всі  навіки  прокляли.

Козацький  дух  не  знищити  фізично,
Ні  «градами»,  ні  «буками»  нічим.
Жовто-блакитний  стяг  несемо  феєрично,
Співаєм  гімн  ми  басом  хрипучим.

Ми  всі  брати  тут,  ми  -  одна  родина,
Почуйте  наші  голосні  серця!
Бо  біля  серця  –  мамина  хустина,
Вона  нас  захищає  від  стрільця.

Прости  нас,  мамо,  за  сивілі  скроні,
За  сльози,  за  пекучий  біль  буття.
Я  повернусь,  візьму  твої  долоні,
Я  вірю  в  наше  світле  майбуття!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618388
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.11.2015


НЕДОЗАКОХАНІСТЬ….

Це  щось  нове...Воно,  так  гріє  мої  мрії,
Не  почуття,  проте  це  й  не  байдужість,  все  ж.
Моє  нутро  хрипить  в  боях  артилерії,
А  глузд  сліпий,  до  серця,  вже  не  знаходить  стеж.

Немов  мара,  мені  пороблено  тобою.
Собою,  безсоромно,  заповнюєш  думки.
І  серце-зрадник,  із  грудей,  вискакує  стрілою.
Як  жити  далі  так,  мені  вже  невтямки.

Твій  погляд  гріє  більш,  ніж  огортання  інших,
Морозивом  розтану  в  монолозі  твоїм.
Згораю  від  думок  я:  пристрасних  і  грішних.
Волію  доторкнутись  і  вибухнуть,  як  грім.

Це  щось  нове.  Кохання?  Чи  жіноча  дурість?
Чого  тепер  чекать,  від  себе  –  невтямки.
Від  цього  відчуваю  я,  у  собі  похмурість.
Сумління  розгриза  усі  мої  думки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2015


Розхристана душа

Розхристана,  зболіла,  боса,
Неоковирна  йде  душа.
Німа,  забута,  безголоса,
В  руках,  тримаючи  ножа.

Свій  погляд,  втупивши  у  землю,
Гіпнотизовано  ступа.
Вітаються  до  неї  чемно,
Та  на  слова  вона  скупа.

Її  зломили  і  порвали,
Вона  тепер  завжди  сама.
Як  у  багнюку  наплювали,
Віддали  іншим  задарма.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2015


Осіння сальса

І  день,  як  день,  усе  як  зАвжди.
Осіннє  сонце  осявА,
Ми  ним  просочені,  назавжди  -
Від    ідеалу-божества.

Крізь  найтемніші  окуляри,
На  світ  милуючись,  бреду.
Листочків  зайві  екземляри
Гілля  скида,  як  паранжу.

У  соромі  стоять  дерева,
Вони  на  сон  вже  роздяглись.
Зимова  настає  перерва,
Що  вимага  дивитись  ввись.

Промінчики,  немов  авансом,
Вже    задають  гарячий  ритм,
Аж    вітер  з  листям  в  танці  сальси,
Всім  демонструють  лабіринт.

Та  вечір  сальсу  запиняє
І  перетвоює  на  вальс.
Він  спокою  усім  бажає.
Для  відпочинку  -  вдалий  час.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617385
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.10.2015


Затишок…

Затишок...
Він  у  всьому:
В  обіймах,  гарячій  каві,
В  небесній  злотій  заграві.
Рятує  нас  від  перевтоми,
Перетворивши  на  пташок.

Затишок...

У  вусі  -  муркотіння  кота,
Безтурботність  вирує,
На  вулиці  холод  лютує.
Нас  заколисує  простота.
Пробравши  морозом  до  кісток.
 
Затишок....

Шепоче  приємності,
Бо  знає  мої  вподобання,    
Без  зайвого  хвилювання.
Розкриває  душу,  в  одвертості,
До  найдрібніших  зморщечок.

Затишок...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617331
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2015


Дощ з листя

Ми  у  роздумах,  ніби  у  темряві,
Кожен  день  чимчикуєм  на  вулицю.
І  крокуєм,  з  надією,  впевнено,
Навкруги,  по-осінньому,  журимся.

Витікає  з  навушників  музика,
Водоспадом  спада  по  суглиноньках.
Ми  закручуєм  пальцями  ґудзики,
Ідемо  по  знайомих  доріженьках.

Нам  дерева,  із  листя,  дарують  дощ  -
Помаренчево-жовто-коричневий.
Ніби  килимом,  вкрито  чимало  площ.
Осінь  з  жовтнем  на  ньому  повінчані.

Забавляється  вітер,  в  самотності.
Перехожих  морозом  торкається.
Та  їм  байдуже,  ніби  у  мотлосі,
В  голові  в  себе  десь  зариваються.

Ми  плануємо,  на  щось  надіємось,
Чи  обдумуєм  вчорашні  труднощі.
У  знайомих  очах  ми  зігріємось.
Під  ногами  затопчемо  грубощі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2015


Загорнуся тобою, мов ковдрою

Загорнуся  тобою,  мов  ковдрою.
Проросту  у  тобі,  мов  калинонька,
Причарована  твоєю  вродою.
Вже  не  можу  без  тебе  й  хвилиноньки.

«Ти  –  моя!»  -  то  для  мене,  мов  музика,
Я  літаю  у  небі  пташиною.
І  тримає  мене,  лиш  твоя  рука,
В  гОрі  й  радості  тут  до  загину  я.

Непокірна  була  і  нескорена,
Та  з  тобою  я  стала  вже  іншою.
Від  колишньої  пристрасті  втомлена,
Не  дівчиськом  я  стала,  а  –  жінкою.

Таємниця  –  сімейний  куточок  наш
І  обійми  пускаєм,  мов  паростки.
Розуміємо  ми  з  напівпогляду,
Один  одного  читаємо  думки.

Звуком  слова  ми  тиші  не  зрушимо,
Вона  вчить  нас  правдивої  чесності.
Інформацію  зайву  заглушимо
І  думками  літаєм  в  небесності.

Я  з  тобою  навіки  у  затишку.
Оберіг  твій  –  цілунок  з  обіймами.
Ми  стрічаємо  ранок  із  чашкою,
Запашний,  з  аромоксамитами.  

Коли  любиш  й  відчуєш  взаємності,
Жити,  справді,  стає  набагато  легш.
У  життєвій  молитві  відвертості,
Вберегти,  просим  Бога,  від  зайвих  «стеж».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2015


Пісня солов’їна

Не  зрозуміє  всесвіт  пару,
Бо  ми  удвох  –  єдиний  світ.
Кохання  вимага  запалу,
І  відведе  обох  від  бід.

Так  тепло,  в  погляді  твоєму,
Мені  зігрітись,  назавжди.
Отак  з  тобою  вдвох  живемо,
Добра,  лишаючи  сліди.

Стосунки  –  це  страшна  робота,
Безпринципова  і  важка.
Вона  покаже  справді  хто  ти.
Дорослість  –  справа  нелегка.

Упертість  виженем  за  двері
І  ревнощі  штовхаєм  в  спину,
А  недовірі  рот  заклеїм,
Брехні  не  лишимо  й  хвилини.

Стосунки,  як  міцний  будинок,
Старанно  треба  будувати.
Вкладати  душу  безупинно
Часу  не  можна  марнувати.

Удвох  разом.  А  всі  довкола,
Шепочуть  різне  нам  у  спину,
Ми  не  дует,  а  стали  –  соло,
І  наша  пісня  –  солов’їна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2015


Я одягну осінню маску

Я  одягну  осінню  маску
І  листя  грітиму  в  долонях.
Депресія  розкаже  казку,  
Що  аж  болітиме  у  скронях.

Усі  говорять  так  багато,
Я  слухатиму  лише  Ліну.
Вона  казала  сиву  правду:
«Усі  слова  були  чиїмись!».

Осінь  шепоче  небилиці
І  обійма  сивим  туманом.
В  руках  тримаю  попільницю,
Зігріта  вранішньою  кавою.

Думки  мене  нещадно  нищать,
Крокую  я  куди  -  не  знаю.
Птахи  летять  у  небо  вище,
Я  з  ними  подумки  літаю.

Я  одягла  осінню  маску.
Вона  закриє  всіх  від  мЕне.
Від  інших  вже  не  прагну  ласки,
Живу  по-своєму  -  шалено.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2015


Чого я маю ще навчитись

Чого  я  маю  ще  навчитись,  
Щоб  стати  мудрою  до  скону?
Спокійно  щоби  посивіти,
Із  музикою  саксофону.

Життєвий  джаз  звучить  прекрасно,
Від  нього  шкірою  «мурахи».
А  скільки  ще  всього  неясно,
Куди  на  зиму  летять  птахи?

Чому  гірчить  осіння  кава?
І  друзів  менше,  ніж  у  школі?
Хороша  книга  –  нецікава?
І  мед  не  відризнить  від  солі?

З  роками  все  міняє  ціну,
Що  коштувало  міліони.
За  копійчину  гнемо  спину,
В  думках,  вдягаючи  корони.

І  прокидаємось  у  мріях,
А  засинаєм  в  сподіваннях.
Вони  щоденно  нас  зігріють,
Відповідають  на  питання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2015


Автобіль

Забавляється  серце
Засмучене.
Не  корилося  долі
Розлючене.

І  кляне  всіх  довкола
В  байдужості,
Тих,  що  топчать  підошвами
Любощі.

Увімкну  «автобіль»,
Щоб  не  плакати.
Душа  з  серцем  гризуться
Собаками.

Сонце  сходить/заходить  –  
Однаково.
У  книжках  нас  опишуть
По-всякому.

Не  просить,  не  кориться,
Не  слухати.
І  листочками  з  дерева
Шурхати.

Стати  пусткою  нам
Усередині.
До  зірок  полетіти,
Крізь  терени.

Чи  у  небі  літати  
Хмариною.
Не  сприймати  пліток,
Що  за  спИною.

Та  упасти  щосили
На  кАмені.
І  підняти  не  тіло  –  
Розвалини.

У  полоні  вже  серце,
До  старості.
Жити  нам  до  снагИ,
У  лукавості.

Нерозумні  пусті
І  розхристані.
Ще  й  чужою  брехнею
Ми  приспані.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615208
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2015


Чуже життя

Чужі  думки  заплутались  в  волоссі,
Як  павуки,  крадуться  іздалЯ.
Чужі  світи,  розхристані  і  босі,
Навчають  жить,  немовби  немовля.

А  чужа  правда  стала  господиня.
Керує  всім,  що  у  очах  її.
Чужа  брехня,  немов  удар  у  спину,
Сподіваний  й  штовхає  до  землі.

Чуже  життя  пустило  скрізь  коріння.
Воно  міцніє  і  бажає  жить.
І  ми  –  чужі,  на  межі  божевілля,
Змирилися...  щоб  Бога  не  гнівить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615046
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.10.2015


Давай наступимо на горло своїм мріям…

Давай  наступимо  на  горло  своїм  мріям,  
Бо  наказали  нам  -і  ми    усі    здались.
Ми  живемо  завжди  в  обІцянках  брехливих,
На  бігборди  здаля  «милуючись»  увись.

Нам,  як  лелекам,  обрізають  крила,
Переконавши  –  повзати  нам  легш...
Кузьма,  ти  був  правИй,  що  ми  -  терпИли.
Слідкуй  за  ними  звідти  й  справедливість  верш.

А  ми  -  малі  і  недалекі  діти,
Які  не  розуміють  хто  ж  у  них  батьки?
І  за  добро  і  чесність  нас  щосили  бито.
Одне  питання...На  усі  віки.

Слова-полОва.  Кожен  стеле  свОго.
І  де  те  краще?  Щось  його  нема...
Та  кожен  обира  свою  дорогу,
Ридаєм  всміх  і  плачем  жартома.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614943
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.10.2015


А ти люби….

А  ти  люби,  люби  мене  до  смерті,
Щоб  не  лишилось  сумнівів  мені.
І  наші  спогади  нікому  не  дам  стерти,
Вони  живуть,  у  хаті  на  стіні.

А  ти  люби,  люби,  моє  кохання!
Так  гарЯче,  щоби  згоріти  в  одну  мить.
Ніколи,  щоб  не  чуть  тобі  ридання,
Просто  люби.  Любов  життя  живить.

А  ти  люби,  бо  чАсу  небагато,
І  він  летить,  як  вітер  восени.
Ми  –  божевільні  й  трішечки  пихаті,
А  щирими  стаємо  лише  в  сні.

А  ти  люби,  бо  я  люблю  без  тями.
Як  рок-концерт,  так  пристрасно  нам  двом.
І  між  людьми  і  їх  коментарЯми
Ти  лиш  люби.  Плітки  живуть  кругом.

А  ти  люби.  Люби  мене,  як  можеш.
Бо  я  себе,  дарую  лиш  тобі.
Не  зрозуміє  ці  стосунки  кожен,
Та  так  і  треба.  Заздрісно  юрбі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614762
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.10.2015


Маріонетки

Цей  божевільний  світ  заглиблюється  в  прірву.
Одні  летять  до  смерті,  а  інші  прагнуть  жить.
Як  в  ковдру,  загорнулись  ми  у  брехню  манірну,
Забувши  хто  ми  є,  аж  на  столітню  мить.

Отак  живем  собі,  бо  наша  хата  з  краю.
В  очах  сивий  туман,  сліпить,  як  у  пітьмі.
На  будь-які  питання,  в  нас  відповідь:  «Не  знаю!».
Тут  кожен  сам  собі.  Без  звуку  –  всі  німі.

Байдужість  –  страшний  гріх,  та  ми  в  ньому  живЕмо.
Як  сталася  біда  -  то  очі  хутко  вниз.
Маріонетки  ми.  З  шнуровками  ідЕмо.
Беземоційна  гра.  Без  жалощів  і  сліз.

І  сором  визнавати,  та  стали  одержимі
Роботою,  грішми.  Живемо  у  брехні.
Просиджене  життя  у  інтернет-режимі.
І  не  помітили,  що  живемо  на  дні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614718
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.10.2015


Байдужість і любов, живуть в сусідніх вулицях

Коли  ти  йшов,  на  тебе,  дивилась  я  з  балкону,
Так  зверхньо,  як  могла.  Мій  погляд  був,  як  ніж.
Не  вистачало  лиш  на  голову  корону.
Переступили  вдвох  кодований  рубіж.

Ти  повернув  за  ріг  і,  вперше  не  махнувши,
Як  блискава,  бігом,  вже  зник  із  поля  зір.
А  я  дивилась  вслід  і,  теплі  капці  взувши,
Пошарпала  назад,  у  вирі  недовір.

А  стіни  все  говорять  про  тебе  і  минуле,
Нагадують  мені  історії  смішні.
Вмивалася  слізьми.  Утомлена.  Заснула.
А  за  вікном  життя,  у  сірій  метушні.

Злі  протяги  взяли  вже  інструменти  в  руки.
Давали  свій  концерт.  Горіло  все  в  мені.
І  гепали  дверми,  фіранками  закутались.
Побачимось  тепер,  лиш  у  міцному  сні.

Байдужість  і  любов,  живуть  в  сусідніх  вулицях,
Одна  чека  гостей,  а  інша  –  зовсім  ні.
І  біля  кожної  хатиноньки  будуються,
А  де  буде  чия?  Вирішуйте  самі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015


Твій терпкий «Шанель»

Я  відчуваю  твій  терпкий  «Шанель».
У  ньому  я  купаюся  щоночі,
Забувши  про  манірності  дівочі.
Твої  обійми,  ніби  Цитадель.

На  голос  твій  гіпнотизовано  іду,
Я  душу  продала  тобі  давно,
Як  героїня  старого  кіно.
У  всіх  навколо  я  тебе  краду.

А  дотик  твій,  як  блискавка  пече.
З  міцного  поцілунку  я  нап’юсь,
Покірно  твоїй  волі  я  корюсь,
Хоч  фемінізм  в  суглиноньках  тече.

В  твоїх  обіймах  просто  утоплюсь.
Це  не  любов,  це  -  доленька  свята,
У  вись  до  неба  серденько  зліта.
Весь  світ  мені  тепер  перевернувсь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015


«Байдужий Всесвіт і сухе вино»

Байдужий  Всесвіт  і  сухе  вино.
Гірчить  кохання  і  солодка  мука.
Емоції  керують  нами.  Зло
Зайшло  у  серце.  Без  жодного  стуку.

Минає  час,  рожевий  світ  зникає
І,  як  над  прірвою  -  ти  просто  крок  зроби.
На  серці  опонент  клеймо  вже  випікає,
Воно  кричить  гучніш  сердитої  юрби.

Емоції,  слова  стають  на  смак  терпкими.
А  спогади-кати  за  шию  узялись.
В  оцім  страшнім  бою,  під  владою  рутини,
Образа  верх  взяла.  І  всі  їй  поклялись.

У  нутрощах  –  мороз,  все  льодом  вже  зігріто.
А  серце  під  замком.  Воно  ледь-ледь  живить.
І  не  людина  вже  –розбитеє  корито,
Поточене  усе.  БайдУже.  Не  болить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614118
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.10.2015


Моя осінь пахне падолистом

Моя  осінь  пахне  падолистом
З  жовтогарячих,  недосЯгнених  надій.
Я  з  нього  вироблю  собі  намисто
І  одягну,  прямуючи  до  мрій.

Кава  й  кориця  –  все,  що  зараз  треба.
Я  в  теплу  ковдру  одягну  свої  думки.
І  з  арсеналом  цим,  прямую  просто  неба,
Зібгавши  з  мозку,  зайві  «будяки».

Кружляє  листя  вальс,  тримаючись  за  вітер.
І  сонце,  жартома,  їх  радує  теплом.
Такі  вони  щасливі,  немов  єдині  в  світі,
Прощаючись  птахи,  махають  всім  крилом.

У  реверансі  всім,  вже  квіти  похилились,
І  небо  ось  в  сльозах,  від  всього  навкруги.
На  цю  романтику,  з  віконечка  дивилась,
Спираючись  в  плече  осінньої  нудьги.

Я    загорнусь  міцніш.  І  з  мріями  по  хаті
Буду  кружлять  в  думках,  у  споминах  своїх.
Нехай  вони  старі  і  трішечки  горбаті,
Немає  щастю  меж,  як  викликають  сміх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613959
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.10.2015


Осінній мінор

Температура  –  нуль.  Мій  чай  вже  стигне  в  чашці.
Моя  домівка  –  светр,  до  березня-весни.
Пригніченість,  нудьга  вже  завітали  в  гості,
Непрохані,  чужі  вже  навкруги  вони.

Я  прагну  теплоти,  вона  ж  чомусь  холодна.
До  пальців  гірше  стала  надхотити  вже  кров.
Душа  стала  слабка,    кайданами  охоплена,
А  шию  душить  шарф,  і  серце  б’є:  «Let's  go»

Мого  плеча  рука  депресії  торкнулась,
Хоч  не  просила  я  її  сюди  іти.
Осіннього  мінору,  я  вдосталь  вже  наслухалась,
Тримаю  міцно  крик,  що  рветься  з  самоти.

А  гілка  у  вікно:  холодна,  гола,  змучена
Все  шкряба  голосніш  «У  гості  запроси!»,
Та  виганяє  геть  усіх  душа  розлючена,
Порвались  мої  нерви,  як  залізні  троси.

Моя  домівка  –  светр,  застигнув  чай  у  чашці  
І  свічка  вже  згаса  у  мене  на  столі.
А  завтра  вирішу,  в  якій  я  буду  масці,
Сьогодні  ж  я  віддамсь  в  обіймища  імлі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613918
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.10.2015


Квіткова родина

Жили  в  садочку,  при  хатині
Родина  квіточок  рясних.
Татусь  мав  очі  –  барвінково-сині,
І  мати-мальва  квітла  поміж  них.

І  діточок  своїх  батьки  любили,
Їх  пестили  й  оберігали  від  усіх.
А  дітки  всі  ж  слухняними  вродились,
Батьків  вшановували,  кланялись  до  ніг.

Лілея,  то  найстаршая  сестриця,
Дивує  всіх  красою  кожен  день.
А  м’ята  -  менша,  мов  імператриця,
П’янким  повітрям  сповнює  легень.

Маленький  братик  мак,  мав  чорноземні  очі,
Червоною  красою  радував  рідню,
Близнючки-волошки  пишалися.  Співочі  
Їх  голоски  лились  на  цілу  авеню.

Та  сталася  біда,  вороння  залетіло
І  нищити  рідню  намірилось  воно.
Дитятка  до  батьків,  злякались.  А  їм  в  спину,
Страшенний  крякіт  чуть.  Неосягненне  зло.

«  Не  бійтеся,  малі,  -  сказав  барвінок-тато.
Не  знищити  рідню.  Ніколи.  Не  бідИ.»
І  шепотіла  всім  молитву  мальва-мати,
«Від  прОклятого  нас,  ти  Боже,  одведи!»

«Хоч  ми  малі,  та  все  ж  рідня  у  нас  велика,
В  біді  не  кинуть  вже  ж.  Погляньте  ж  навкруги!»
Бузок  і  бузина,  там  айстра  і  осика,
На  поміч  вже  ідуть  «Рятуйтесь  вороги!»

ЛепЕха,  кропива  підкралися  вже  стиха,
«Не  бійтеся  сім’я,  розізрвем  кайданИ!»
І  звіробій,  і  льон,  і  папороть.  Тож  лихо
Отримало  від  всіх  гарячі  стусани.

Вороння  ж  не  чекало  такого  відчайдуху,
І  розвернули  всі  на  північ,  як  один.
Чкурнули  всі  за  мент  і  не  побачиш  пуху,
Що  не  лишилось  вже  нікому  на  спомИн.

Пишається  сім’я:  «Хоч,  може  й  небагато,
Та  не  прогнемось  ми,  під  чуже  знаменО.
Ми  разом  –  так  завжди:  у  тугу  чи  у  свято,
Підтримка,  совіть,  честь  –  сповідуєм  одно!»  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613772
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 16.10.2015


Нове життя

Ви  чуєте?  Іде  нове  життя,
Так  впевнено  крокує  за  півсвіту,
Немов  і  не  було  цього  століття,
Воно  пройшло  у  вирі  забуття.

Ви  бачите?  Що  стало  поміж  нас?
Нам  руки  пов’язали  перепони,
Із  телефонами,  ми  як  безликі  клони,
І  голова,  як  старий  тулумбас.  

Ви  відчуваєте?  Як  подихом  своїм
Нове  чекає  уже  поряд  на  порозі,
Шалено  серце  виривається  в  тривозі,
Хоче  кричати  стукотом  німим.

Послухайте,  побачте  і  відчуйте!
Немилосердно  нас  кидАє  час,  
Хоч  кожен  має  свій  іконостас,
Своє  життя  ви  пристрасно  цінуйте!

Старе  не  повернути,  а  нове  -  
Його  ми  завжди  встигнемо  змінити,
Бога  за  бороду  нам  міцно  би  вхопити,
І  як  зерня  воно  у  полі  оживе!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613542
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.10.2015


Осіннє танго

Все  крок  за  кроком  –  випад  і  обійми,
Нас  пристрать  закружляла  жартома.
Не  може  бути  танець  наш  повільним,
У  серце  ревнощі  прониклись  крадькома.

Закутало  в  свої  обійми  листя,
Немов  пальтом  осіннім  огорта,
Після  куплету  починаєм  приспів,
Гріх  –  недовіра,  а  любов  –  свята.

Ступаємо  поважно  й  діловито,
Бо  впевнені,  що  знаєм  танець  цей.
На  всі  питання,  відповіді  «  Вето!»
Навколо  збудували  Колізей.

В  оцій  кориді  ми  весь  час  палаєм,
Червоногаряче  життя  своє  живем.
То  в  поштовхах,  а  чи  в  обіймах  пропадаєм,
Запалюючи  під  ногами  чорнозем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612867
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.10.2015


Минуле. Майбутнє.

Неділя.  Вечір.  Забуття.
Перегляд.  Вчора.  Відпочинок.  Вдосталь.
Утома.  Алкоголь.  Серцебиття.
Мережа.  Очі.  Осінь.  Падолистом.

Дощить.  Омиється.  Спочить.
Підтримка.  Дружба.  Сміх.  Прощання.
Крик.  Тиша.  Серденько.  Болить.
Омана.  Сповідь.  Лжекохання.

Минуле.  Радість.  Оптимізм.
Майбутнє.  Невідоме.  Темінь.
Страх.  Безіменний.  Егоїзм.
Беземоційність.  Подих.  Кремінь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2015


Тим, кого не повернеш…. .

На  жаль,  живим  не  вистача  життя
Любити  тих,  кого  забрали  зорі.
Часу  назад  немає  вороття
І  очі  випекли  вже  сльози  з  горя.

Усі,  хто  відлетіли  вже  від  нас,
У  пам’яті  залишились,  як  спогад.
А  ми  до  нього  ринем  повсякчас,
Шукаючи  пораду  чи  то  сповідь.

Невтомний  біль,  який  живе  у  нас,
Допоки  серце  наше  невгамовне,
Як  контрабасом,  виграває  джаз,
Історії  нагадує  духовні.

Як  свічка  гасне  –  і  згаса  життя,
Не  може  повернутися  учора.
Пригадуючи  сльози  каяття,
Не  можна  увімкнути  на  повтори.

Та  скільки  там  відміряно  –  живіть.
Живіть  і  пам’ятайте  тих,  хто  вмерли,
Бо  в  серці  і  в  душі  вони  повік,
Ніхто  цей  спогад  не  посміє  стерти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612203
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.10.2015


Життям вперед

Заплющі  очі  й  подивись  туди,  
де  нас  нема  і  вже  не  може  бути.
Де  мріями  протоптані  сліди,
Де  хочу  так  тебе  тепер  відчути.

Торкнутись  пальцями  вологого  чола
Й  устами  прикіпити  в  поцілунку,
Та  «нас»,  на  жаль,  тепер  уже  нема.
Й  від  цих  новин,  я  помираю,  як  від  трунку.

Страждати  мушу,  та  не  маю  сил,
І  падаю  в  безодню  виднокраю,
Манірні  співчуття  чужих  «світил»,
На  тисячі  шматочків  розривають.

А  я  іду  по  світу,  як  колись
І  голову  ще  вище  підіймаю,
Не  намагайся  більше,  не  молись,
Дитячі  вибрики  твої  я  пробачаю.

Бо  сила  в  тому,  щоб  дивитись  ввись
І  не  замружувати  очі  ні  хвилини,
Щоб  жити  краще,  як  жилось  колись,
Й  не  підставляти  ні  під  кого  спини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2015


" Керовані "

Як  не  боятись  темноти?
І  відкривати  людям  душу,
Чужі  слова,  немов  тротил,
Рвуть  тіло,  наче  просто  тушу.

Лампада  догоряє  вщент,
А  ми  чекаємо  на  долю,
І  не  замислюємсь  на  мент,
Життя  проходить  під  контролем.

Отак,  живучи,  ми  лукавим,
І  в  недовірі  живемо,
І  вранці  просто  з  небом  кави,
В  думках  літаючи,  п’ємо.

З  холодним  подихом  роботи,
Ми  прокидаємось  за  мить.
Закручуємось  всі  в  турботи,
Що  серце  в  кожного  болить.

Недоліки  ми  кожен  маєм,
Та  не  збираємось  гнітить.
Омана  перед  небокраєм,
Нам  очі  кожному  п’янить.

Нам  кажуть,  як  то  треба  жити,
Любити,  плакати,  робить.
А  хто  дає  вам  право  вчити?
Не  підкорятись  –  значить  жить.

Мільйон  питань  і  стільки  ж  «answers»,
А  почуттів,  як  не  було.
І  з  нами  чесний  тільки  ангел,
Що  супроводжує  аж  в  дно.

Не  слухати,  що  скажуть  інші,
І  працею  не  жити  так.
Не  жити,  як  сіренькі  миші,
Життя  продавши,  за  п’ятак.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611692
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 06.10.2015


Ненаголошене кохання


Спокуса  чинить  тільки  зло,
Романтика  псує  нам  очі,
А  пристрасть  тягне  лиш  на  дно,
Гарячої,  грішної  ночі.

Огида  мучить  серце,  душу,
І  відвертає  назавжди,
Втекти  далеко  хочу  й  мушу,
Я  прокладу  в  той  шлях  сліди.

Коли,  ти  –  сонце,  то  -  світи,
Світи,  так  ясно,  як  ніколи.
Коли  ти  –  серце,  то  -  люби,
Щоб  всесвіт  не  закрив  нам  штори.

А  як  не  можеш  –  прокляни,
Щоб  сили  вже  мені  не  мати.
Мої  всі  нутрощі  ковтни,
Щоб  тіло  стало  казематом.

Ти  –  космос?  Може.  Чи  ти  смерть?
Летіти  вниз  у  синє  небо?
Упасти  вгору  спересердь?
Перед  очима  мати  “  zero”.

Порватись  на  частини  вщент?
Що  може  бути  найпростіше.
Огидний  чути  комплімент,
І  крик  оглушливої  тиші.

Раби,  заручники  подій,
І  відступ  зовсім  не  можливий.
Той  світ,  омріяних  надій,
Насправді  є  такий  фальшивий.

Кохання  може  бути  злим,
І  неподільним,  і  жорстоким.
Та  чи  потрібне  воно  тим,
Хто  замість  серця  має  стоки?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2015


Викладачам

В  коледжі  у  жовтні  все  гуде  й  шумить,
З  квітами  студенти  пролітають  вмить.
І  вітають  радо  всіх  викладачів,
Їм  бажають  щастя,  гарних  слухачів.
Вже  теленька  дзвоник  і  заняття  час,
Викладач  з  журналом  вже  заходить  в  клас.
Завжди  допоможе  і  пораду  дасть,
Викладач  все  зможе,  відведе  напасть.
За  студентів  завжди,  серце  в  них  болить,
Бо  вони  як  діти,  їх  він  боронить.
Зошити,  оцінки,  ручки  і  журнал,
В  викладацькій  сумці  -  цілий  арсенал.
Викладач  порадить,  викладач  навчить,
Знайде  в  собі  сили,  може  й  накричить.
Викладацька  доля,  досить  непроста,
Викладацька  мова  –  завжди  золота.
З  вересня  по  червень,  праця  аж  кипить,
Літо  пролітає,  як  коротка  мить.
Звіти  і  конспекти,  і  завдань  гора,
Семінар,  практичні  –  все  здавать  пора.
Пригадаймо  ж  зараз,  коли  ми  були,
Не  викладачами,  а  студентами.
Вчились  і  гуляли,  різного  було,
Іспити  складали,  швидко  все  пройшло.
Вчили  ми  конспекти,  вчили  як  могли,
Двійки  мали  також,  пропуски  були.
Ті  студентські  роки  не  повернеш  вмить,
Спогадами  душу  гріє  і  п’янить.
Ця  серйозна  справа  –  все  наше  життя,
Ми  готуєм  зараз  світле  майбуття.
Зранку  і  до  ночі,  а  коли  й  вночі,
Ми  для  знань  студентських  «точимо  ключі».
Щоб  майбутнє  наше  стало  красивіш,
Не  цураймось  праці,  стаємо  прудкіш.
Викладацька  праця  –  то  тернистий  шлях,
Не  перелетиш  птахом  і  на  всіх  вітрах.
Освітяни  наші,  успіхів  усім,
Бути  професійним,  бути  молодим.
Миру  і  добра  вам,  відпочинку  час,
Щоб  вогонь  натхнення,  не  покинув  вас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609979
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.09.2015


****

Так  срашно  заглядати  у  новини,
Не  знаючи  як  житимем  тепер.
Ми  підставляємо  свої  горбаті  спини,
Ми  рвемо  тіло,  не  шкодуючи  ребер.
Сьогодні    Україна,  як  невістка,
Непрохана,  набридлива,  чужа.
Застряла  всім,  немов  у  горлі  кістка,
Не  раз  у  спину  вже  отримала  ножа.
Усі  цураються  її,  ніхто  не  хоче  знати,
І  відвертають  погляди  від  зустрічі  її.
Коли  сини,  узявши  в  руки  автомати,
Гарячими  устами,  припали  до  землі:
«Якщо  прогнівали  ми  Бога,  хай  простить  нам,
Сліпі,  як  кошенята  віддтепер.
Святої  правди  в  очі  хай  крапне  грам,
Від  правди  з  нас  сьогодні  ще  ніхто  не  вмер.  »
І  не  відчувши  ні  від  кого  помочі  святої,  
Ніхто  з  них  зупинитись  вже  не  зміг.
Обіцяної  помочі  чужої,
Не  дочекались.  Огненний  батіг
Ворожої  країни  розмахався,
І  кров’ю  українською  маха.
Вбива  нещадно,  підло  підкрадався
Та  нечисть,  та  розручище  лиха.
І  як  не  сташно,  все  ж  ми  переможем.
Повернем  честь  і  поховаєм  зло.
Ніколи  вже  сусідам  не  поможем,
А  навпаки,  штовхатимем  із  запалом  на  дно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603250
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 31.08.2015


***

Не  маю  слів,  щоб  висловити  все,
Що  відчуваю  я  і  серцем,  і  душею.  
І  ми  з  тобою,  ніби  на  шосе,
Окутане  зловіщою  межею.
Очима  так  багато  говорю,  
Все  те,  чого  сказати  я  боялась.
Я  знаю,  що  з  тобою  я  згорю,
В  останнє  я  до  тебе  посміхалась.
Багато  слів  рвуть  душу  на  частини,
У  горлі  ком,  немов  там  камінь  з  дна.
Ми  просто  у  обіймах  павутини,
Занадто  високо  заплачена  ціна.
Були  з  тобою  рідні,  як  ніколи
Не  відчували  ми  ні  смутку,  ні  нудьги.
Цього  замало  стало.  І  відколи
У  наших  душах  сипали  сніги,
Як  люті  пси,  почули  ми  свободу,
В  ненависті  ми  розгризаєм  потузки,
Не  знаючи,  що  приведе  це  все  до  броду,
Розбивши  мрію,  на  малесенькі  друзки.
Хвилини,  що  проведені  з  тобою,
Здаються  вже  годинами  тепер,
Хоча  колись,  пригадую  із  болем,
Ми  не  дотримувались  прийнятих  манер.  
Я  подихом  хочу  запам’ятати,
Твій  аромат,  хоч  рідний,  та  –  чужий.
Як  вільний  птах  я  буду  відлітати,
І  погляд  твій  став  зовсім  вже  сухий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2015


Кохання закінчився танець

Дивлюсь  в  твої  очі  -  і  помираю,
Душа  вже  покинула  тіло,
Від  болю  могутнього  я  завмираю,
Рукою  торкаюсь  несміло.
Нестерпний  і  злий,  і  в  очах  пломеніє
Все  те,  чого  я  не  чакала.
Любові  останні  уламки  зотліли,
Пригадую,  як  я  палала.
Ти  викриком  сильном,  б’єш  душу  і  серце,
Не  знаючи,  що  надто  пізно.
Слова  обпікають  палаючим  перцем,
З-під  лоба  поглядаю  грізно.
Втекти  і  забути,  як  каверзний  сон,
Що  бути  хотілось  з  тобою.
І  кров  у  судинах,  немов  в  унісон
Говорить  тихенько  зі  мною.
Колись  бездоганний,  а  зараз  –  чужий,
Мій  ворог,  колишній  коханець.
І  ти  вже  за  мною  тепер  не  тужи,
Кохання  закінчився  танець.
Я  душу  свою  зварила  в  тобі,
Від  тебе  ж  було  нехтування.
Вся  гордість,  яка  проросла  у  мені,
Відчула  твоє  гвалтування.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2015


Пристрасть музики

Мистецтво  звуку  –  магія  життя,
Ти  проникаєш  в  нього,  як  у  воду.
Музичний  простір  вчитиме  буття,
І  скаже  як  обрати  нам  дорогу.
Ввімкнувши,  ти  відчуєш  з  перших  нот,
Яка  тебе  чекає  вже  дорога.
Повітря,  сонце  чи  безмежних  вод,
Тебе  покличе  з  рідного  порога.
Не  треба  роздумів  –  лиш  насолода  звуку,
Музичний  простір  охопив  тебе,
Лише  скоріш  хапай  мене  за  руку,
І  в  танці  покажи  тепер  себе.
Не  бійся  і  відчуй  свободу  руху,
Твій  погляд  розкриває  весь  секрет,
І  не  звертай  уваги  на  задуху,
Все  забиває  запах  сигарет.
Твої  обійми  сильні  як  ніколи,
Ці  ноти  вже  беруть  над  нами  верх,
І  не  звертаємо  увагу  ні  на  кого,
Ми  вільні,  як  ніколи  дотепер.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2015


Я вишию на серці вишиванку

Я  вишию  у  себе  на  серці  вишиванку,
Обрамлену  вогнем  із  мирного  тепла.
І,  зашаріючись,  я  запрошу  тебе  до  танку,
Щоб  кров  твоя  густа  розстала  й  потекла.
Червоні  кольори,  то  пристрасть  і  кохання,
А  чорні  кольори  -  то  сум,  печаль  і  біль.
Сьогодні  ж  у  нас  всіх  одне  просте  прохання,
Щоб  спокій  і  любов  потрапили  у  ціль.
Пишаючись  усім,  що  маю  я  у  серці,
Ділитимусь  з  тобою  усім  своїм  теплом.
Розпалена  вогнем,  як  диким  чилі-перцем,
Губами  притулюсь  я  міцно  і  чолом.
Притиснувшись  уже,  не  можу  відірватись,
Та  вишивка  моя  прониклась  у  тобі.
І  навіть  коли  всі  на  нас  будуть  плюватись,
Ти  погляд  власний  май  у  себе  в  голові.
Хай  переможе  той,  хто  в  серці  має  правду,
Хто  знає,  що  платить  тут  має  кожен  сам.
А  хто  лиш  в  голові  тримає  якусь  зраду,
Без  жалю  віддамо,  на  їжу  лютим  псам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602635
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 28.08.2015


Свобода

Цей  листопад  повинен  все  змінити,
Цей  грудень,  може  ця  весна.
Не  дам  себе  морально  я  убити,
Дивлюсь  на  світ,  немовби  навісна.
А  може  зазирнути,  на  карниз?
І  крил  позичити  у  птаха  на  балконі?
Влаштую  я  оцей  малий  сюрприз.
Візьму  його,  зігрію  у  долоні...
Летіти  буду  високо  з  небес,
А  потім  навпаки,  коли  навчуся.
Та  зараз  я  –  страшний  і  лютий  пес,
Як  вирвусь  звідси    -  далеко    помчуся.
Мій  голуб  сизий,  заздрісно  мені,
У  тебе  крила  і  свобода-небо...
А  в  мене  в  грудях  жар  від  пломені
І  спокою  запекліша  потреба.
Цей  листопад  повинен  все  змінити,
Цей  грудень,  може  ця  весна.
Та  час  не  в  силах  я  вже  зупинити
Німа  душа  вже  стала  голосна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602634
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.08.2015