Artemis

Сторінки (1/62):  « 1»

Сучасність і філософія

На    олівець  до  охранки  Валодя  потрапив,  бо  дуже  постарався.  В  останньому  класі  гімназії  треба  було  підготувати  реферат  «Сучасність  і  філософія».  Тему  Валодя  зацінив  і  взявся  до  роботи  з  усім  запалом  гімназійного  серця.  Чернетки  збереглися:
«Учителі  -  гмно,  інтелігенція  -  гмно.  Селяни  -  гмно,  і  вообще  все  гмно  і  «шо  же  дєлать»  (Чернишевскій,  не  всьо,  а  тільки  про  «дєлать»).  Філософія  -  гмно,  но  можна  натріпатися  на  доцента    і  вибитися  в  міністри.  В  культуру  і  освіту  легко,  також  в  юстицію.  Треба  вибирати  (культура  легша,  там  артистки,  освіта  нудна,  по  папі  видно,  а  юстиція  хорошо,  але  я  їх  і  так  всіх  повішу).  
Минулі  філософи  були  юродивими  vs  блаженними  (вставити  про  Діогена  і  Платонівську  академію).  Їм  подавали  Христа  раді  на  сухарик,  аби  відчепився.  Якщо    розуміли,  що  говорять,  то  подавали  цикуту  (Сократ).  Філософ    же  19  століття  має  бути  нагодованим,  прилаштованим,  і,  на  всякий  випадок,  недопонятим.  Що  для  цього  потрібно?  Багато  говорити  (Ціцерон,  Сенека),  вставляти  іншомовні  слова  (латиняни,  греки,  німці.  Особливо  німці:  беліберда,  але  яка:  «річ  в  собі»,  «річ  поза  собою»  -  це  треба  вміти)  і    не  кліпати  (це  важливий  психологічний  момент!  Треба  научитися  у  маміньки,  вона  так  на  папу  дивиться.  Він  тоді  нічого  не  перепитує,  і  у  всьому  соглашається,  хоч  вона  і  брєд  несе).  Але  перше  діло  в  філософії  -  раби.  Це  архіважно!  Без  рабів  філософії  не  буває.  Найкраща  філософія  була  тоді,  коли  не  було  дефіциту  рабів  (Стародавні  Греція  і  Рим).  Раби  потрібні  філософа  годувать,  одягать,  прибирать  і  не  напрягать  (примітка:  жінка-раб  (супруга)  не  годиться.  У  жінки  -  папа,  з  папою  потрібні  хороші  відносини,  тоді  папа    нагодує.  Однак,  папі  нужен  зять-філософ?  Тьфу.  Риторичне  запитання,  вставити  про  риториків).  Раб  слухає  і  не  сперечається.  На  ньому  відпрацьовувати  промови,  спостерігати  за  рефлексами.  І  спонсор!  Філософу  потрібен  спонсор.  Спонсор  філософа  утримує,  а  раб  на  філософа  працює.  Це  інь  та  янь  (Китай,  загнути  про  Конфуція),  альфа  і  омега  (всіх  греків  разом)  для  доброї  філософії!  Звідки  сучасному  філософу  взяти  раба?  Звідки...  опять  «шо  дєлать»  (Чернишевскій).  Тут  великий  пробіл,  який  і  є  основним  питанням  філософії.  
Пішли  далі.  Спитають:  як  же  європейська  філософія,    де  там  раби?  А  я  відповім:  а  де  там  філософи?!  Кілька  штук  на  кафедрах,  і  ті  синки  банкірів  (Шопенгауер),    пасторів  (Ніцше)  і  ще  теоретик  на  парафіяльній  касі  (К‘єркегор,  перевірити).  Один  Конт  працював  головою,  бо  інженер,  а  всі  інші  язиками.  А,  ще  цей,  альфонс  баронесин,  Маркс...  Цей  взагалі  устроївся...  (знов  німці.  Німців  забагато.  Залишити?  Стоп.  Їх  багато,  значить,  і  спонсори  в  них  є.  Ось  де  гроші  на  розкрутку!  Цінна  думка!).  В  цьому  місці  розвернуться  (давити  на  спадок,  який  Маркс  профукав,  і  на  Енгельса,  який  все  фінансував  -  викладачу  сподобається,  йому  взагалі  ніщо  не  дісталося  від  тестя).  Тут  ще  багато  треба  вчитися  по  психології.  Взагалі,  вчитися,  вчитися  і  вчитися!  Нарешті,  найголовніше:  філософ  має  бути  практиком  жизні.  Теорія  без  практики  -  гмно.  Ще  Архімед  казав,  що  світ  пора  перевертати.  Він  тільки  казав,  а  хто  зробив?  От  головна  риса  сучасної  філософії:  вона  стає  дієвою!  Подумав  –  задумав  -  зробив!  А  не  як  раніше:  подумав  –  сказав  -  вмер.    «Держава  -  це  я!»  (Людовік  14,  самий  лучший  філософ  минулого.  До  нього  Рішельє,  Нерон  і  пізній  Рим).  Тому  я  буду  державою.  Архіважно.  Тоді  покотитися,  як  надо:  1)  рабів  собі  я  забезпечу  (подивитися  Платона,  він  цю  тему  починав  ).  Рабами  буду  керувать  я,  головний  філософ:  цар  (...),  геній  (...),  імператор  (...).  Шоб  не  надірваться,  потрібні  2)  товаріщі,  група,  еліта  (...),  патриції      (...),  аристократи  (...),  команда.  Товаріщі  теж  філософи.  тому  можуть  зарізати.  Шоб  товаріщі  не  зарізали,  потрібні  3)  вірні  слуги:  охоронці,  карателі.  Іменно!  Я  буду  деміургом  (...)    нового  світу  («Інтернаціонал»).  Бомба!  
Отже.  До  мене,  вся  філософія  поділялася  на  матеріалізм  та  ідеалізм.  І  то,  і  то    -  гмно,  але  скористаюся.  Перевірити  ще  ніхто  не  додумався,  а  треба  емпіричним  шляхом  (що  там  про  емпіриків  в  Брокгауза?  Обов‘язково  почитати).  Головний  постулат  матеріалізму:  буття  визначає  свідомість  (хто  це  сказав?).  Головний  постулат  ідеалізму:  спочатку  було  слово  (Біблія).    Хто  кого.  Чогось  бракує,  чогось  бракує...  Спускового  механізму  бракує!  Точно!  Пістолет  є,  а  курка  нема.  Шо  в  нас  буде  курком,  а  шо-шо  в  нас  буде  курком  («Казка  про  рукавичку».  Тьфу,  не  в  реферат)....  Поштовх  потрібен.  Ага!  Світ  перевернутий  -  війна!  Во!  Як  є  війна,  ізми  зіллються  в  одне,  і  получиться.  Це  ж  красота  яка:  діждатися  війни  і  взяти  все  це  розвалити  до  одного  місця:  гімназію,  Симбірськ,  Расєю...  Вчителів  повісити,  особінно    математика  і  хіміка.  Вау!  Красота    яка!  Увльокся.  В  реферат  не  піде.  За  порядком.  Строїмо  новий  мір.  Берем  те,  що  під  рукою  і  не  жалко:  населення  (в  рефераті  не  називати).  Нацьковуємо  одне  на  одного.  Керуємо  процесом.  Організуємо  хаос  і  невиносімоє  буття  (биття!  ха!).  Стоп!  Нацьковуємо  і  керуємо.  Як,  чим?  Словом!  Усно?  Не  дурак.  Приб‘ють.  Значить,  на  віддалі.  Значить,  газети  для  грамотних  -  раз,  кіно  для  чутливих  -  два  (нянька-дура  завжди  повторювала,  що  краще  один  раз  побачити,  ніж  сім  разів  почути,  тому  пишемо  «кіно  -  саме  важне  мистецтво  для  дураків»,  книжки  грубі  (для  кого?  Для  себе!  Для  солідності.  Щоб  бути  головним  над  всякими  товаріщамі  -  раз,  а  ще  перший  раз  -  щоб  знайти  спонсора  для  себе.  ).  Так,  так,  так,  уже  щось  вимальовується.      Хм...  товарищі...  Де  їх  взяти...  В  Фіми  связі  великі,  в  нього  попитаю...  Для  початку  головне,  щоб  товарищів  було  мало.  Лучше  менше,  та  лучше...  і  не  якісь  там  платоновські  учні,  а  солідні  мужчини,  крєпєнькі...  такі...  А  от  слуги  вірні,  де  їх  взять?  Не  наберешся,  не  напасешся...  шоб  мою  персону  запросто  оберігали.  О!  «Запросто»  не  буде,  значить,  треба  платить,  і  то  багато.  А  гроші  звідки  взять?  Звідки  взять,  звідки  взять,  царя-папку  пов‘язать...  Царя  в  тюрму,  або  під  гільйотину  (Робесп‘єр  -  Людовік  16  -  французька  революція).  Яху!  Я  назву  це  революцією!  Золото,  отже,  собі,  і  трохи  охрані,  і  трохи  товаріщам.  Отже.  Все  впирається  в  гроші.  Будуть  гроші  -  будуть  виконавці  -  будуть  товарищі  -  буде  влада.  Значить.  Треба  брати  столицю:  одним  ударом  -  і  каса,  і  влада.  
Підведемо  підсумки.  В  рефераті  «раби»  замінити  на  «учні»,  «слухачі»,  «симпатики».  Можна  вжити  «революційна  сила  або  клас».  Все  залежить  від  контексту.    Товаріщі  будуть  «філософами»  і  «однодумцями».    Виконавці  -  «соратниками».  Все  має  бути  з  дотриманням  традиційної  термінології.  Перший  абзац:  «Розмірковуючи  над  природою  двох  діаметрально  протилежних  напрямів  філософських  підходів  до  пізнання  світу,  матеріалізму  (М)  та  ідеалізму  (І),  приходимо  до  наступних  відправних  положень:  
1)  істинність  М  чи  І  неможливо  довести  шляхом  дискусії  і  логічних  побудов,  однак
2)  можна  поставити  експеримент  про  практичну  перевагу  одного  з  цих  підходів  (від  загально-екзистенційного  «бути  чи  не  бути»    Шекспіра  до  рольового  про  «тварюку  тремтячу»  Достоєвського)  як  методу  вже  не  пізнання,  а  перетворення  світу  під  свою  мірку  в  умовах  технічного  та  економічного  прогресу  кінця  19  століття».    
Назва  реферату:  «Криза  сучасної  філософії  у  зв‘язку  з  відсутністю  рабської  сили  і  постійних  спонсорів».
Вчитися,  вчитися,  вчитися.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774013
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2018


"Оповідки про Лєніна", ч. 12 (початок) .

Слабких  на  нерви  і  любительок  деяких  французьких  парфумів  до  читання  НЕ  запрошуємо!  Ми  попередили...


-  Надін!  Вольдемар!  -  в  кімнату  ввірвалася  Арман.
-  Надін!  Воль!...  -  обірвалося  вереском  на  висування  з-під  столу  чогось  безформного  і  запорошеного.
-  Надін,  це  ви?!  -  пискнула  партійна  активістка.
-  Інесc?...  Я  тут...  ґудзічок...  Валодєнькин...  від  камізельки,  -  відсапувалася  Крупська,  -  шукала.  Ху,  -  вилізла  нарешті  повністю  Надєжда  і  показала  вишпортану  з  паркетної  щілини  детальку.
-  Ой,  та  це  ж  треба  негайно  у  музей,  в  коробочку,  -  засуєтилася  Арман  і  хижо  потягнула  наманікюрену  ручку  до  лічної  вєщі  Владіміра  Ільїча.
Надєжда  Константіновна  підвела  погляд:
-  В  який  музей?  -  не  зрозуміла  вона.
-  Да  це  ж  реліквія,  -  защебетала  Інесса,  -  на  пам‘ять..
-  На  пам‘ять?  Шо  ви  маєте  на  увазі?!  -  повела  головою  хазяйка  дому.
-  Ой,  да  нічого  такого,  про  шо  ви  подумали.  Я  про  покоління  пролетаріату,  рабочих  ...  -  почала  входити  в  раж  амбітна  Інесса.
-  Я  нічого  такого  поки  не  подумала.  Просто  ґудзік  січас  пришию,  і  Ілліч  буде  уже  собираться..  До  речі,  пролетаріат  в  камізельці  не  ходить.  Обійдуться  без  ґудзічка.
-  Самі-самі  пришиєте??  Ой,  як  інтересно!  А  де  ж  ваша  домработниця?
-  Я  її  ще  тиждень  тому  звільнила,  -  спохмурніла  Надєжда.
-  За  шо?  -  ввічливо  поцікавилася  Арман.  -  Ви  ж,  начебто,  були  нею  задоволені?
-  Свяченою  водою  хату  кропила,  -  коротко  повідомила  Надєжда.  -  Валодєньку  роздуло,  от  ґудзік  і  відлетів.  -  Вона  засилила  нитку  в  голку  і  взялася  пришивати  ґудзік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762934
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2017


На тім світі

В  мавзолей  Лєніна  спершу  просто  так  поклали,  а  коли  там  яка  потреба  була,  сходилися  всім  революційним  ко(д)лом,  і  справи  свої  біля  нього  рішали.  Він  їм  сильно  помагав,  бо  інакше  смолу  киплячу  мусів  би  в  пеклі  пити,  паси  би  йому  зі  спини  дерли,  і  дєд  дантист  би  зуби  розкурочував.  А  так  шо?  Злітав  в  мавзолей,  підказав,  де  кого  розстріляти  і  в  кого  ще  не  вспіли  з  хати  що  винести,  а  хату  спалити,  посварив  за  «нєдостаток  рєволюціонной  рєшитєльності»,  повив  над  Красной  площадью  і  в  Казанском  соборі  –  бдіть,  більшовики!  Ляпота!  І  з  кожним  роком  йому  в  пеклі  все  краще  і  краще  велося:  це  ж  скільки  душ  через  нього  загубили!  Однак  почалося  незабаром  щось  незрозуміле:  стару  більшовицьку  зграю  –  „гвардію“  для  піонерів,  чекістів  і  європейських  пісатілєй-балаболок  –  як  чумою  викошувало.    Лєнін  в  пеклі  і  в  один  кабінетик,  і  в  другий  тик-мик,  питається,  шо  таке?  Чим  не  догодили?  Шо  не  доработали?  А  там  підсміюються,  по  плечі  похлопують:  заспокійся,  мовляв,  не  метушись,  всьо  чотко  і  ліпше  плану.  І  таки  да.  Дивиться  з  того  світу  Лєнін  на  імперію,  а  там  таке  свєтлоє  будущєє  його  наступнички  будують,  що  Апокаліпсис  і  казки  братів  Грімм  (в  оригіналі)  близько  не  стояли.  «Шо,  -  шкіряться  спонсори,  -  жить  стало  лучше,  жить  стало  вєсєлєй?»  Скривився  Лєнін,  заздрість  не  зумів  приховати.  А  йому  кігтиком  так  на  плакатики  по  всіх  пожарищах  показують:    „Спокуха,  шеф,  диви,  шо  про  тебе  пишуть!“  Він  глип,  а  там  всюди:  «сталінізм  -  ето  лєнінізм  сєгодня!»  Він  і  заспокоївся:  уважилі,  значиться,  помнят.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761675
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2017


Псевдо

10.1  Питаються,  чому  пcевдонім  був  «Лєнін»,  а  не  якось  інакше.  Теорії  є  різні.  Одні  кивають  на  річку  Лєну,  мовляв,  могутня  повновода  стихія,  сильна.  Ну,  це  звичайно,  нісенітниця,  бо  де  він  ту  Лєну  бачив,  коли  всю  дорогу  до  ссилкі  в  карти  різався?  Через  міст  проскочили,  навіть  не  помітив.  Інші  балакають,  що  була,  мовляв,  у  нього  подруга  закадична,  Лєна,  от  в  її  честь...  Брехня!  Подруга  у  нього  була  одна,  Надєжда,  і  де  вона,  а  де  її  честь...  Ну,  ладно.  Ще  була  Інесса,  був  Камєнєв,  був  Зінов‘єв  -  де  тут  серед  них  Лєна?  Нема!  Хтось  з  себе  експерта-лєнінознавця  показує,  каже,  що  це  псевдо  від  слова  «лєнь»,  лінощі  по-нашому,  взялося.  Оце  вже  зайве!  Ви  любого  студента  запитайте,  що  йому  доводилося  вчити,  то  він  вам  в  першу  чергу  Лєніна  згадає.  Не  в  одній  бібліотеці  стелажі  досі  томами  заставлені,  ніяке  «Післязавтра»  не  страшне,  дров  не  треба.  Це  ж  воно  –  Лєнін,  тоїсть  -  вже  як  після  Фаніного  вистрілу  (а,  ще  Фаня  була!  Ну,  не  „Фанін“  же?!)  оклигувало,  то  перед  Джоном  Рідом  (симпотний  ковбой  був  такий,  журналіст,  навіть  жалко:  в  Росію  поперся  потрясіння  шукати  і  інтерв‘ю  в  Лєніна  взяти.  Десять  днів  протримався,  загнувся...)  хорохорилося,  «чєгтовскі  хочєтса  габотать»  Джону  підморгувало!  Де  ви  такого  «лінивого»  зара  знайдете?  Він  би  всю  теперішню  Раду  за  прямим  призначенням  до  стін...  Це  вже  ми  від  теми  відійшли.  Нє,  лінивим  цей  енергічний  Аполлон  не  був.  Шо?  Чому  Аполлон?  Мистецтвам  покровительствував  так,  як  ніякому  греку  не  снилося:  відстріляв  всіх,  хто  був  проти  нової  власті,  і  бабки  дотепер  серіалами  довольні.  Кіно  там,  пєсні  рєволюціонниє  в  прикуску  з  чаєм,  Пушкіна  цитував  («Ай,  да  я!  Ай,  да  сукін  син!»  -  весело  скакав  по  Смольному  на  дерев‘яному  конику  в  одній  куцій  косоворотці.  Це  вже,  правда,  як  на  поправку  пішов  після  рибки  від  ходоків,  кажеться...).  Такшо  секретик  імені  ми  ще  не  скоро  взнаємо,  та  й  чи  потрібен  він  комусь?  

10.2  А,  так,  тут  люди  підказують:  справа,  виявляється,  архівна,  відома.  
В  варшавському  бордельку,  де  він  поміжду  прочім  вслух  зачитував  свої  «Апрєльскіє  тєзіси»  (навесну  у  нього,  як  і  на  осінь,  завжди  загострення  траплялося),  уважні  прості...,    тобто,  сотрудниці,  замітили  підозрілу  висипку.  І  аби  не  постраждать,  замазали  то  зеленкою.  Обична  практика  по  тих  часах,  але  такого  Оха  навіть  вони  ще  не  виділи:  мастить  довелося  всьо  і  результат  вийшов  відповідний.  –  Zieleninko,  zieleninko!  -  сміялися  жорстокі  жриці  любві,  а  шоб  він  не  плакав,  на  себе  глядючи,  напоїли  його  вудкою  (паршиве  пійло,  скажу  я  вам).  На  готових  до  відправки  в  типографію  сторінках  він  і  «забілса  нєспокойним  сном»  (з  пояснювальної  записки  партійним  тавагішчам  про  перевитрати  партійних  грошей).  А  ті  су...  дами  Пілсудського  від  нічого  робити  підписали  архіважливу  для  більшовицьої  справи  статтю  корявими  ЗЄЛЄНІНКО.    Ну,  не  їхня  ж  маць?!  Діло  спасли  Вовині  соплі,  яка  чотко  впали  на  ЗЄ  і  КО,  зоставивши  ЛЄНІН.  А  поутру,  як  він  проснувся,  то  спакував  труд  жизні  в  конверт  і  відправив  кур‘єром  по  назначенію.    Не  перечитуючи!  Через  пару  днів  партійні  товаріщі  вітали  Ульянова-Лєніна  з  внеском  в  партійну  мислю  і  між  іншим  випитували,  звідки  такий  шикарний  псевдонім.  Вова  вирішив  не  признаватися,  але  зло  на  дам  зачаїв  і  при  нагоді  послав  Будьоного  в  Варшаву  рознести  той  притулок  платної  любві  і  мірового  імперіалізма.  Наступ,  як  відомо,  не  вдався  (не  один  Ільїч  там  підзарядку  діставав,  декому  і  сподобалося),  і  бордель  працює  дотепер  (5  звюздучек,  обслуговування  партійних  VIP-клієнтів  поза  чергою,  тільки  та  сама  паршива  вудка).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760857
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2017


Лєнін і броньовик

Нерви  у  Лєніна  ще  з  дитинства  були  розхитані  маміньчиною  грою  на  піаніні  (як  чув  «Апасіонату»  Бетховена,  то  ставав  сам  не  свій,  плакав,  про  шось  нєчєловєчєске  торочив  і  «всіх  по  голівці  бити»  поривався,  видно,  дуже  його  придавило  в  свій  час  те  маміньчине  музикування).  А  як  подорослішав  і  з  головою  окунувся  в  революційну  боротьбу  («може  б,  ти  такі  юрістом  поработав,  стажу  там  до  пенсії,  досвіду  набрався?»  -  глупі  ці  питання  Валодя  з  ходу  обривав  підслуханою  фразою  про    професію  революціонера,  і  на  спльовування  в  підлогу  і  крутіння  пальцем  біля  скроні  відповідав  рєшитєльним  матом,  скріпленим  «правільним  путьом  ідьотє,  тавагішчі!»,  від  чого  виникала  заминка,  бо  хто  з  дискутантів  куди  мав  топати,  було  неясно),  то  «нєгвішкі  шалят»  стало  його  постійною  мантрою.    Ще  би  півбіди,  сварився,  але  на  соратничків  кидався,  перед  спонсорами  неудобно  виходило.  Втім,  виявилося,  що  спонсорам  Вовині  нєрви  до  одного  місця  і  по  барабану,  бо  зафондували  йому  на  всі  напрямки  по  залізниці  окремий  вагон,  а  для  особливих  випадків  броньовичок  -  кидайся,  скільки  хочеш!  От  він  там  і  репетирував    «Тавагіщі!»  через  «р»  вимовляти,  але  «савєґшенна  бєзгєзультатна»,  тому  пробував  перейти  на  «Дарагі  маї!».  Спонсори,  однак,  цю  самодіяльність  в  моменті  прісікли  і    пояснили,  що  на  все  свій  час,  буде  і  «Дарагі  маї!»,  але  вже  не  в  його  виконанні,  а  дуже  далі  попізже,  такщо  нехай  обходиться  «тавагіщамі».  Так  він,  гадьониш,  Петербурґ  (два  «р»!  шо  ж  ето  це  такоє?!)  на  «Лєнінград»  (одне,  a  легчіше!)  сказав  перейменувати.  А  люмпенам  що?  -  однаково,  от  і  перейменували.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760537
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2017


Лєнін і Тунгуський метеорит

Такого  вилупка,  як  Валодєнька,  було  пошукати.  Шустрий,  нахабний  і    зело  пам‘ятний.  Особливо  гімназійний  піп  ним  тішився,  казав,  шо  «далєко  пайдьот».    Вже  як  заслали  його  в  Шушенське,  що  в  Красноярскому  краї    (слідчий  на  дорогу  шепнув  йому,  що  буде  жити  в  чорта  на  кулічках,  серед  своїх),  то  всі  потрібні  обряди  і  практики  він  там  і  відбув.  Надєжді  наказував  непраними  портянкамі  вікна  завішувати,  шоб  хто  чужий  носа  не  поткнув  на  нічні  шабаші,  то  всі  місцеві  їх  стороною  і  обходили.  Один  дебютант  з  охранки  кілька  разів  під  вікно  підсунувся  підслухати,  то  його  так  покрутило,  що  аж  за  Єнісей  і  закинуло.  А  там  дід  один  старезний,  з  наших,  які  Сибір  для  цариці  покоряли,  те  нещастя  підібрав  і  виходив.  Той  і  розповів  діду  «в  горячєчном  брєду»,  що  так  і  так,  антихрист  в  ізбє  тлумиться  і  кузькіну  мать,  примружившись,  на  три  букви  посилає.  Поняв  дід,  що  не  жарти  і  взявся  зі  своєю  бабкою  радитися.  Придумали,  що  з  нечистим  покінчити  поможе  срібна  куля,  яку  треба  сім  літ  в    холодній  проточній  воді  тримати,  а  на  літо  по  тайзі  возити.  Вибрали  для  цього  діла  свою  пасіку  за  Тунгускою.  Поки  те,  та  се,  пекельники  метеорит  і  наслали,  да...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760184
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2017


Лєнін і Фройд

На  маячні  про  едіповий  комплекс  Фройд  заробив  нехирлявий  капітальчик.  Однак  без  Лєніна  він  би  до  такого  і  не  додумався.  А  було  так.
Коли    старшого  братця  пов‘язали,  Валодєнька  запанікував,  зібрав  манатки  і  вже  з  порогу  кинув  переляканим  домочадцям,  шо  ноги  його  здєсь  більше  не  буде,  бо  він  піде  іншим  путьом.  І  побіг  прямо  на  вокзал,  не  слухаючи  вже,  шо  папінька  вимовляє  мамінькє.  А  вимовляв  папінька  в  нервах  багато.  Все,  що  накипіло  за  роки  прикриття  маміньчиних  походеньок  і  нагуляних  іллічат.  Було  там  і  «простіт...»,  і  «іпіть...»,  і  про  «мать»  було  неодмінно.    І  всьо  то  Машенька,  Вовина  сестра  по  мамі,  через  декілька  років  громкім  шопотом  переповіла  Фройдовій  маман,  з  якою  родинно  була  пов‘язана.  Маленький,  але  шустрий  не  по  віку  Фройдик,  тулив  вухо  до  дверей  і  зачаровано  дослухався  до  незнайомої  мови,  з  якої  дещо  знайоме,  як  йому  здалося,  таки  вловив.  І  як  істинний,  теє  то,  дохтір,  використав  для  пояснення  туманних  видінь  своїх  пацієнтів.  З  чого  і  вони,  і  він  залишилися  задоволені.  Бо  в  кожній  справі  вигідно  багатого  вар‘ята  прив‘язати  до  світової  історії  і  всесвітнього  провидіння.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759742
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2017


Лєнін і матюки

Як  юрист  і  внук  дантиста,  Валодєнька  матюкався  багато  і  залюбки.  Одного  разу  поставив  золотий  царський  рубль  на  те,  що  напише  цілу  статтю  мат-на-маті,  а  його  за  неї  Саєдіньонниє  Штати  Європи  ще  й  філософом  будуть  називати.  І  написав!  "Матєрщінізм  і  ексгібіціонізм  как  зєркало  руской  рєволюції"  назвав,  і  Надєньке  з  Троцкім  показав.  Надєнька  задумалася,  а  Троцкій  пореготав,  потикав  пальцем  в  написане,  подописував,  а  потім  розізлився,  кинув  щось  про  ґрант  від  кайзера  і  нєпєрєводімую  іґру  слов,  і  пішов  усно  лаятися  з  кронштадськими  морячками.  З  незручної  ситуаціє  вирулила  Надєжда,  яка  цілу  ніч  правила  статтю  в  компанії  з  німецьким  послом,  любителем  Толстого,  шнапса  і  всяких  "ізмів".  Новий  труд  звався  "Матеріалізм  та  емпіріокритицизм",  і  провокував  рясне  виверження  обсцентної  лексики  в  усіх  студентів,  які  потім  цей  плід  Наді,  Вови  і  посла  конспектували  в  курсі  "наукового  комінізму".  Конспектували  вони  і  побічний  продукт  того  нічного  бдіння,  де  "зєркалом"  було  названо  Толстого  Льва,  і  не  знали,  що  інший  Т.Л.  -  Троцкій  Льова  -  сильно  затаїв  образу  на  Вовку,  бо  таки  завжди  вважав  себе  самого  і  зєркалом,  і  образом,  і  духом  революції.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759543
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2017


1 і 2

На  "брьовнишкє"  Лєнін  і  підірвався.  Він,  паскудник,  дуже  Троцькому  заздрив,  що  той,  хоч  такий  самий  шиб...дик,  як  і  Лєнін,  але  волосатий,  а  він  лисий,  і  той  з  нього  насміхається.  Ото  й  надумав  разом  зі  своїми  партньорами  по  шалашу  якоєсь  суботи  типу  піраміду  мальоньку  соорудити,  ніби  на  згадку  про  вихід  з  піску  єгипетського.  Ну,  всі  їхні  підтягнулися,  колоду  з  грилю  витягнули,  почали  штовхатися,  кому  там  легший  кінець  дістанеться,  а  Льова  -  раз!  -  і  випустив  з  рук  стовбурець.  Всі  в  крик  та  врозтіч,  а  Лєніну  вухо  прищемило,  то  коли  брєвно  падало,  то  його  і  прим'яло.  Ото  він  з  того  часу  почав  на  Горки  вити  і  здох.  P.S.  А  яка  була  у  Лєніна  задумка?  А  така:  після  "вєсєло  брьовнишко  паднялі"  всі  мали  скочити  вбік,  і  Льовушку  (а  не  Лєніна),  би  і  того,  брєвном  придавило.  Но  не  так  сталося,  да.

......................................................................................................

Більше,  ніж  до  Камєнєва  і  Зіновєва,  Лєніна  тягло  до  дітей.  Він  і  так,  і  сяк  до  них  підкрадався,  але  яка  фамілія  пустила  би  таке  неспокійне  ***  на  свій  поріг?!  От  він  і  виписував,  як  міг,  свій  неспокій  на  папері.  То  "Дєтскую  балєзнь  лєвізни  в  комунізмє"  накатав,  згадуючи  як  його  поклали  хуком  зліва  невідомі  підлітки  на  останній  майовці  (а  він  же  тільки  цьомнути  в  животик  хотів,  "усіньки-пусіньки!"...  ех...  нє  понялі...).  То  по  діловому  давав  партійцям  пораду,  що  з  молодьожжу  треба  тримати  вухо  востро,  а  ліпше  таки  "Крок  вперед,  а  два  -  такі  назад".  Та  як  не  старався,  а  тільки  як  дочекалися,  щоб  вмер,  то  тоді  стали  піонєрами  Ільїчя.  Абідна.

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759358
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2017


4. Осінь

Золотими  краплями  -  у  високі  келихи,
Срібла  павутиною  -  та  на  вістюки...
Дзвонами  далекими  крізь  відкриті  келії  
Осінь  зазбиралася  на  вечірню  йти.

Понад  виноградники,    попри  сад  горіховий,
По  ріллі  сіріючим  димом  від  багать,
Клаптями  імлистими  образи́  розвісила,
На  озерах  стишилась  негустих  латать.  

Попрощалась  теплом  й  восковими  туманами,
і  карміном  підвела  тіні  щедрих  дарів,                                                
і  на  прощу  віднесла  лелекам  за  хмарами
чорно-білий  покутній  хораловий  спів.                                                      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710226
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.01.2017


Chanel No. 19

В  застояній  воді  зів‘ялі  пишні  квіти...
Господарів  нема,    нема  причин  радіти...
Кіт  негодований,  нечищений  лоток...
Флакон  розлитий...  вийти  б  на  балкон...
Якесь  воно...Парфум?    Одеколон?
Вже  девятнадцята  за  номером  шанель.
Що  з  попередніми?  Відлякують  людей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710223
рубрика: Поезія,
дата поступления 04.01.2017


Issey Miyake


О,  це  солодко  й  приємно!  Усміхнусь,

пустуючи,  із  пробника  на  себе

попшикаю  раз-два.

...  Три  дні  не  можу  запаху  позбутись,

Хоч  милю  шию  і  стаю  у  душ.

Issey  Miyakе,  що  за  жарти?  Та  собаки

На  вулиці  ще  гавкати  почнуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710048
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.01.2017


Opium


Дві  речі  ненавидів  Валодєнька:

Надєждині  духи  і  церкву.

Так  і  лишилось  в  лєнінізмі  з  моменту  шлюбу:

релігія  -  це  опіум  ,  a  «Опіум»  смердить.

...Хоча  б  в  одному  були  праві  кляті  ліваки:

той  дух  тяжкий  грошей  не  вартий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710047
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.01.2017


Вчора ввечері…

Вчора  ввечері  падав  сніг.
Падав  сніг  не  на  той  поріг.
І  ніде  не  було  кота,  
Щоб  собі  заліпив  пирога...

Видивлялась  маленьких  слідів:
Не  ховали  кущі  вуханів.
не  стояв  на  горбку  сніговик,
не  протоптував  стежку  двірник.

Не  гудів  над  дахами  дзвін.
Тихим  був  перехідний  двір.  
Десь-кудись  віднесло  коляду...
Стрілки  міряли  час  в  пітьму.

...На  столі  запалили  свічки.
В  ялинкових  прикрасах  -  зірки.
Розпізнаю  маленьку  себе,
Заспіваю  тихенько  «...тут  же...»:

Колись  ввечері  падав  сніг,
Він  творив  мій  затишний  світ:    
Зайці  кутались  гіллям  ялиць,
Сон  долав  навіть  хитрих  лисиць.

Тож  коли  замете  мій  поріг,
Не  розділю  «тепер»  і  «торік»:
По  лелітках,  по  спогадах,  снах
розпізнаю  той  давній  шлях.  

...А  на  ранок  нападає  сніг.
На    тоді,  і  на  вже,  -  сто  доріг.
Серед  них  є  одна  моя.
Туди  прагне,  як  дива,    душа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708817
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.12.2016


Надія

А,  ой  же,  Божечку,  та  під  гірочку...
Та  камінчиками  та  по  кісточках...
Донесу  ж  я  тобі  ту  водиченьку,
Хоч  з  горнятка  у  жменьку  вилилась.

Похилилася,  йой,  голівонька,
А  усе  ще  в  мій  бік  дивишся...
На  хресті  відколи  відміряно,
Та  чекаєш  мене,  дихаєш...

І  на  кого  ж  тебе,  світку  радісний,
Три  безмовних  дні  буде  лишено?!
Відспіваю-відпою  від  смертоньки,
Їй  на  спокій  з  майбутнім  змирюся.

Пий  же,  Боженьку,  моя  долечко,
Нам  ще  бути  з  тобою  разом:
Я  ж  бо  та,  що  вмира  останньою,
А  тобі  воскресати  зранечку.

А  без  мене  -  ні  ти  до  створених,
Ні  до  тебе  вони  полинуть.
Бо  кому  на  гріхах  пороблено,
Кому  просто  -  життя  полином...

Ой  же,  Божечку,  молодий  єси...
Молодий  єси,  неоперений...
І  тобі  на  хресті  страсті  короткі...
і  нема  на  хрестах  нелюдів...

Буде  всього,  і  лиха  чорного...
І  розійдемось,  не  повернемось...
А  до  того  -  тримайсь,  Господи.
Тисяч  дві  років  ще  попереду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2016


Цикл цвіркунів

Бастилію  взято!
Цвіркуни  від  сьогодні
Шаліють  в  траві.

...Минуло  Покрови,
Нема  цвіркунів,
Ранки  стали  холодні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682691
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.08.2016


Спогад

Моє  теперішнє  і  майбутнє  не  належать  тобі.  
Та  в  моєму  минулому  -    ти.
Тільки  ти.
Інші  стерлися  лиця,  і  забулися  голоси,
відлетіли  всі  чари  
тих,  хто  радість  у  серце  несли,
залишивши  на  спогад  свої  імена...
Та  в  моєму  минулому  -  ти,
тільки  ти.
У  якомусь  з  світів  я  хотіла  б  кохати  тебе,  
але  ти  не  приходиш  до  мене  у  сни...
Проганяю  тебе  навіть  звідти.    
Ти  -  мій  вічний  вигнанець
з  кохання,
у  якому  був  тільки  ти...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2016


Мандрівки

Маленький  острів,  мила    Лампедуза,
з  пляжу  на  пляж  гуляє  свіжий  вітерець...
кудись  пливе  без  поспіху  медуза...
...гребе  до  берега  наляканий  плавець:
- Акула!  Близько!  SOS!    Мені  капець!!!
***
Над  берегом  зеленим  Танганьїки
літають  хмарами  зажерливі  москіти,
рядочком  повлягались  крокодили  -
ідилія!  Десь  щезли  гамадрили!
Вони  в  дорозі  ледь  мене  не  з‘їли...
***
Куди  летиш,  мій  друже  невгамовний?
В  яких  краях  тебе  ще  не  було?
- Лечу  в  Самоа,  потім  в  Гонолулу.
Там  море,  пляж,  вулкан  Мауна-Лоа,
І  кава  з  запахом  кокоса  і  моної.
***
Зайшло  вже  сонце  і  вляглися  тіні,
Твій  силует  помітно  вдалині.
Зі  всіх  доріг  одна  -  додому  нині.
Вода  загріта,  твій  рушник  на  тині,
Мий  руки,  рідний,  і  засядем  при  гостині.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676469
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.07.2016


Sabatini

Це,  це...знайомо!..  Це  ж  з  дитинства!  
Одеські  пляжі...  гамір,  і  пісок...
І  вітерець  приносить  пахощі  незвичні,
Водночас  сильні  і  затишні...
Чи,  може,  Львів  таки?  Якась  сусідка
Під  лавкою  збирає  печериці  ...
...Ще  були  невідомі  в  нас  цуккіні,  
а  вже  народ  пахтився  Sabatini.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672717
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 16.06.2016


пляжі Хорватії і Криму.

Пообіднє  сонце
Над  морем,  галькою,
Пляжниками.  Гомін!

...П‘янь,  срань,  дрань:
Сародічі  вассаєдінілісь.
Ідилія  Кримнашу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672662
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.06.2016


ЄЧ 2016. Збірні Ісландії та України

Є  м‘яч,  ворота,  поле  і  навколо
Ісландія  сидить  –  як  з  міста  всі  одного.  
Ми  граємо  і  будем  вигравати!
Де  ті  суперники?  Вперед,  атакувати!!!


...А  що  це,  поле?!  А  чого  свистять?
А  що  так  довго??  Ніженьки  болять.
А  ми  так  швидко  не  привикли  грати!  
А,  може,  краще  б  ми  поїхали  до  хати?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2016


Скерцо весни

1.  Початок
Тіні  довгі  вляглися.  А,  кажуть,  весна  на  поріг...
Ти  різка  і  примарна,  і  наводиш  пронизливий  холод.
Чорним  оком  незмигним  зими  видивляєшся  слід,
І  сліпучим  промінням  самотній  підсилюєш  голод.

2.  Весна  («Пори  року.  Музична  феєрія»)
Весна  розсипеться  арпеджіо  звуків,
шумом,  бринінням,  дзижчанням  смичків,
капанням  крапель,  гудінням    дудок,
торохкотінням  бляшаних  дримб.  

Прибіжить  сонечко,  задзвенить  дзиґа,  
засвистять  зразу  і  всі  звідусіль.
Забудьмо  органи:  у  нас  співи  і
джазові  трелі,  цимбалів  рій!

А  в  квітні  виразно  –  віолончелі,  
а  потім  скрипка,  фагот,  гобой...
І  здалеку  –  сурма,  травневий  легіт,
симфонія  радості  в  тисячі  вольт!

3.  Прощання
Металом  ніч  гуде,  звідки  й  вітер!
Темряви  кілька  годин  -  і  прийде  літо.
Цвітом  в  стилі  годе  заврожаїлись  липи,-
Відлетіла  весна  вночі  на  пахощах  квітів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2016


Chanel No. 5

Шкарпетки  непраної  дух  -
номер  п‘ята  Шанель    -  ріже  очі:  фу,  що  це?!
О,  Мерлін!  Ти  парфумом  своїм
Джекі  спокій  і  дім  зберігала:
все  ж  на  місці:  і  штин,  і  шкарпетки,  і  Джон.
...Білий  Дім  рятувався,  як  міг,
підземель  переходами  довгими..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668702
рубрика: Поезія,
дата поступления 27.05.2016


Потім

З  повітря,  яким  ми  дихаєм,  
з  води,  яку  випиваємо,
з  вогню,  яким  і  живемо,  
з  дерев,  які  ми  складаємо  -
у  порох  і  невимовність,  
на  холод    кружляння  вічності  -
така  ось  нірвана  космосу?
така  копійчана  істина?..
І  тільки  надія  вперта,
і  тільки  молитва  ніжна  -
десь  є  ще  душа  світу,
і  є  там  любов  незмінна...
І  в  порожнечі  відсутності,
в  Нічому,  глухому,  німому
протесту  початком  вибухне
останній  -  мій!  -  атом  крові.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2016


Березень-предтеча

Голодний,  худий,  невмиваний,
чорнотою  і  сонцем  розметаний,
радієш  теплу  близькому,
страждаєш  виснажливим  нежитем.

Прочищуєш  горло  пташкою,
відмовчуєшся  ліниво,
пориваєшся  бігти,  радісний,
залягаєш  в  нору,  знесилений.

Неспокійно  над  і  під  хмарами,
і  тобі  на  душі  незатишно.
Поривався  б  до  танцю  вихором,
А  з  дощами  сльоза  скапує...

Десь  на  цвіт  і  гаї  оливкові
тінь  хрестом  по  весні  ляже.
З  березневим  предтечею  підступом
Хтось  комусь  танцювати  скаже.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652491
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2016


жити за Шевченком

Почну  з  доброго:  "І  буде  Син,  і  буде  Мати,  і  будуть  люди  на  землі!".  
Не  раніше,  ніж  виконаються  такі  умови:  
1)  "як  понесе  в  синє  море  кров  ворожу"  і  внаслідок  цього  "врага  не  буде,  супостата";  
2)  "діждем  Вашингтона  з  новим  і  праведним  законом",  який  (закон)  буде  один  для  всіх  на  "оновленій  землі";  
3)  населення  стане  першорядними  громадянами,  для  яких  само  собою  зрозумілим  буде  заклик  "подай  же  руку....  і  серце  чистеє  подай"  одне  одному.
Але  це  не  в  Гаррі  Поттера  бавитися.  Бо  об'єктивно  маємо  публіку,  яка  складається  з
1)  пришелепкуватих  "міліона  свинопасів".  які  добровільно  тягнуть  лямку  "рабів  отих  німих"  та
2)  гнидуватих  політиків,  які  на  всі  боки  і  "сміття,  грязь  Москви"  і  виконують  те,  що  "німець  скаже",  
І  ті,  і  ті  більшість  не  тільки  в  нас,  а  і  в  кожному  народі,  бо
"тоді  повісили  Христа,  
Й  тепер  не  втік  би  син  Марії".
Тому  побиватися  не  треба,  це  трата  сили,  часу  і  нервів.
Потрібно  небагато  організованих:  "триста,  як  скло,  товариства".  Вони  мають  взяти  владу  у  свої  руки.  Це  мають  бути  ті,  "які  вчились,  так,  як  треба"  і  в  яких  "мудрість  є  своя":  патріоти  і  професіонали.  
Перші  зміни  на  краще  будуть,  коли  рідне  "прорветься  слово,  як  вода".  І  вже  тоді  можна  буде  закріпити  все  справді  загальнонародною  молитвою,  без  поділу  на  конфесії,  в  один  день,  одну  годину:
 "Царів,  кровавих  шинкарів,
У  пута  кутії  окуй,
В  склепу  глибокім  замуруй.
Трудящим  людям,  Всеблагий,
На  їх  окраденій  землі
 Свою  Ти  силу  ниспошли.
А  чистих  серцем?  Коло  їх
 Постав  Ти  ангели  свої,
Щоб  чистоту  їх  соблюли".
І  Україна  буде  наша,  для  нас,  і  Богом  бережена!  Амінь.  
Всіх  вітаю  зі  Шевченковимим  днями!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2016


Архіваріус

Ти  ввів  архіви  душ  людських.
Два  відділи  створив  і  сім  паролів.
І  відділив  покараних  від  тих,
Хто  людяність  зберіг  в  біді  та  горі.

За  роком  рік  тьмяніють  світлі  дні.  
Байдужість  меланхолією  плине.
Усе  частішають  жалобні  кольори,  
Усе  маліють  переможні  гімни.

І  все  коротша  казка  про  любов.
Міняють  блазні  цінності  на  крами.
Все  глибше  проникає  в  землю  кров.  
Все  важче  йти  дорогою  до  храму.

Пульсує  нерв  несправжнього  буття.
Старіють  маси,  втупившись  в  екрани.
На  відкуп  віддані  життя  і  почуття.
Скрижалі  сховано  газетними  рядками.
--------------------------------------------
...Ось  тільки  мучить  і  спокою  не  дає:
Це  тимчасово,  і  куди  веде?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2016


Герда доросла

Закрижавіло  скло  на  кришталь  дорогого  ґатунку.  
До  глибин  підсвідомих  гуде  проморожений  дзвін.  
Світло  вікон  лягло  на  порожні  пороги  і  трунком
Опадає  на  вії  посріблений  пуховий  сніг.

Чобітки  одиноко  поскрипують  площею.  Віхола
Ліхтарям  підсипає  яскравість.  Усе,  як  в  той  рік.
-  Королево  казок,  ти  проїхала  в  санах  півмісяцем?
Мерехтить  під  зірками  осяяний  бліднучий  слід.  

Ти  ж  не  просто  покликала  Кая  в  мандрівку  засніжену?
З-поміж  сотень  дітей  ти  примітила  саме  його...
Він  стійкий  і  незламний,  між  муж  найдорожчий  і  відданий.
І  малює  сніги,    коли  незабаром  Різдво.

Що  зуміла  сказати  йому,  поки  йшла  я,  рятуючи?
Що  відкрила  очам,  що  дивились  допитливо  в  світ?
Він  малює  сніги,  над  відтінками  пензлем  чаруючи.
І  на  всі  запитання,  здається,  він  знає  одвіт.    

А  сьогодні  Святвечір...  В  соборі  усе  іще  людяно.
Там  картина  його,  де  здалека  несуть  коляду:
В  полиновому  полі  вечірню  росу  заморожену
Дві  дитини  збирають  в  Граалеву  чашу  пусту.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2016


Кай дорослий

Снігова  королева  в  мовчанні.
Не  сріблиться  морозяно  ніч.
Не  іскриться  у  місячнім  сяйві
найсипкіший  січневий  сніг.      

Не  скрипить  під  швидкими  полозами
Слід  намріяних  втеч  та  доріг.
Не  викреслює  спалахи  небо              
на  зачаєний  в  мороці  лід.                          

...Розтопились  уламки  дзеркала,
та  щока  пам‘ятає  твій
поцілунок  і  погляд  звернений
поза  межі  юнацьких    мрій.

Тепле  світло  в  долонях  Гердиних
і  потрібна  вона  одна.
Та  чомусь  не  складається  вічність...
І  чомусь  понад  все  -  зима...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2016


3. Літо

...Оркестранти  роз‘їхались  у  відпустки,
а  у  вікнах  високих  тільки  спалахів  сонячних  гра.
І  щебечуть  надво́рі  дзьобасті  малі  ліліпуцьки,
і  бринить  у  траві  нота  все  та  сама,  та  сама...

...Обривається  дощ  і  періщить  по  шибах  з  громами,  
і  налякано  здзенькує    схований  в  шовк  камертон.    
І  вслухаються  в  бурю    всі  клавіші  й  труби  органні,
і  вбирають  у  міхи  гудіння  й  живильний    озон.  

Гори  темні  димлять,  насуваються  в  місто  ночами,
і  вслухаються  в  ритм,  не  впадаючи  в  змучений  сон.
І  литаври  гудуть  кам‘яними  людей  сторожами,                  
і  грозою  спалахує  в  небі  одвічний    вогонь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2015


2. Весна

Весна  розсипеться  арпеджіо  звуків,
шумом,  бринінням,  дзижчанням  смичків,
капанням  крапель,  гудінням    дудок,
торохкотінням  бляшаних  дримб.  

Прибіжить  сонечко,  задзвенить  дзиґа,  
засвистять  зразу  і  всі  звідусіль.
Забудьмо  орга́ни:  у  нас  співи  і
джазові  трелі,  цимбалів  рій!

А  в  квітні  виразно  –  віолончелі,  
а  потім  скрипка,  фагот,  гобой...
І  здалеку  –  сурма,  травневий  легіт,
симфонія  радості  в  тисячі  вольт!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2015


1. Зима

1. Зима
Чорні  клавіші  -  мокрі  дерева,
білі  клавіші  -  сипле  сніг.
То  болотиться,  то  хурделиться,  
то  гуде  кабельна  мідь.

До  шибки  чорної  -  сніжинки  іскрами,
сувої  вихорів    -  на  ліхтарі.
Темрява  відьмиться,  відлига  немічно  
 з-під  ніг  злодійкою  краде  льоди.

Холодна  паморозь  прийде,  вітаючи,
повідганяє  непевні  сни.
Вдарить  мороз    -    до  зір  докотиться
потужний  акорд  зими!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2015


Я люблю розсип крапель дощових

Я  люблю  розсип  крапель  дощових
на  вікнах,
і  ковзання  коліс,  
і  шелест  листя.
Надовго  злива:  темні  небеса,
і  комин  біло  світиться.
По  шибі  -  дощ,  на  комині  –  птахи,  
і  вітер  біситься.
Через  дорогу  дім  сховався  в  тінь    
за  липами.
І  марно  грім  гримить,  як  дзвін:
День  тішиться!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2015


Полотно сіре нерІвняне

Полотно  сіре  нерІвняне
з  плямами  мокрими,  темними:
трохи  тІ́ней  будинкових,
трохи    тІ́ней  непевних...

...Дощ  припускає.    Знову,
як  у  дитинстві  минулому,
тугу  наводить  тЕмінь
в  обОді  лампи  понурому.

Непрояснілий  день
сутінками  загущується,
тягне  тЕмряву  містом,
тисне  чОгось  пропущеністю...

...Та  коли  світло  навпроти  
з  вікОн  на  асфальт  обтрушується,
змінюється  нудьга
передчуттям  присутності.

Клацне  у  дверях  замОк,
погляд  назустріч  –  з  паролями...
затишок  у  кутку
згорнеться  парасолями.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2015


Незабутнє…

[i]Пам‘яті  незнайомого
[/i]
Ані  чорними,  
ані  сірими
на  подвір‘я  моє  
сіли  вони
журавлями,  
ні  дикими  гусами.
Знак  душі  моїй.
Скоро  рушимо.

Ані  чорними,  
ані  сірими  -
вже  стоять  вони
кіньми  білими.
Двоє  в  запрягу
подорожньому...
Мамо,  правда,  
що  так  -  не  кожному?

Прилетіли  нечутні.
Здо́гадом  
зрозуміти  дали:
спогадом  
залишаюся  з  вами.
Поквапом
прошепочу:
«Прощайте,  поки  що...»

Біль  забрали,
одвели  жаль.
Легко  стало...
Та  все  ж  –  прощай!
Прости,  мамо!
Любов  твоя
недосяжна  буде:
смерть  і  їй  межа.  

Не  на  часі  плач,
ти  не  муч  себе.
Я  ж  не  назавжди  -
там  же  ждуть  мене!
Усміхнися,  ма‘,  -
В  добрих  я  руках.  
І  все  буде  так,
як...  Розкажу  в  снах:

ані  з  чорними,
ані  з  сірими  -
прийду  з  білими,  
тільки  білими...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2015


На війні не сходять з розуму

Не  сходять  з  розуму  на  війні;
він  втікає  від  жаху  з  криком.  
І  немає  йому  вороття,
як  вогню,  що  біжить  житом.

Не  знайти  дороги  назад,  
бо  «назад»  уже  не  існує,
чорне  зяє  провалля  там,
де  криваво  реве  і  нуртує

страх,  в  якого  немає  дна,
біль,  якому  б  закрити  очі,
клята  пам‘ять,  знов  та  сама,
крик,  і  крик,  і  пекельні  ночі.

І  рятунку  немає  ніде.
І  вмирати  уже  не  треба.
І  сивіють    святі  в  раю...
...І  немає  уже  неба.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2015


Вуличні музиканти

Саксофоніст

Крихка  верета  липового  цвіту
Притишила  забави  малюків.
Топ-топу-топчуть!  пахне  літо!
І  мружаться  від  сяючих  дахів.
А  саксофон  збирає  перехожих  -
Це  майстер  заробляє  на  обід.
Він  чимось  сам  на  спалах  сонця  схожий,
Ціною  в  золото..  сміється  з  мідяків.

..................................................
Віолончелісти

Двійко  тиснуть  смичками  струни  -
Віолончелі  не  мають  шансів:
Штамповано  крехчуть    тирсові  труни...
Ні  тобі  смутку,  ні  тобі  танців.
........................................................
Піаністка

...А  зіграти  б  сонату,  та  звуки  заглушать  клаксони.
Перехожі  пройдуть,  бо  не  в  ритм,  і  не  це  в  голові.
«...піаніно  із  тилу    на  ребра  просмалені  схоже...»
І  незручно:  король  інструментів  -  в  юрбі...
..........................................................
Гітаристи

Нас  для  неї  нема  -    вона  дивиться  в  очі  йому,
Другим  номером  в  парі  шалено  акорди  зриваючи.
Він  трима  на  колінах  коханку  свою,
Всю  жагу  без  усмішки  в  гітару  вливаючи.

.........................................................................
Арфіст

Ти  ба,  арфіст!  Ковбой  патлатий
У  капелюсі  і  при  шпорах  
на  арфі  грає!  Пробігає  
По  стеблах  ніжно.  От  джигун!
Чудуємось.  І  мимохіть
Очима  револьвер  шукаєм...
.........................................................
Латиноамериканці

О,  що  за  ритм,  і  що  за  звуки!
Європу    вивести  зі  скуки
Лиш  цей  вогонь  спроможний  геніальний.
...Маленькі    інківські  квартети
Собою  подих  забивають.
Прострацію  з  місцевих  вибивають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2015


До архангела Михаїла (уривок)

Ох,  архангеле.
Борони  від  біди  
тих,  що  боряться.
Смерть  одведи,
якщо  можеш  одвести  від  когось.
А  ще,  архангеле,  поясни:
всі  наші  смерті  -  для  кого  і  від  кого?

Ми  такі  найгрішніші?
Ми  такі  найпотрібніші?
Ми  скалкою  в  оці,  чи  нас  
Б‘ють,  щоб  чужі  боялися?
І  тому  не  до  тебе  звертатися?
Ми  ж  звертались  до  всіх,  чи  не  так?

А  кого  і  про  що  просити?!
В  нас  апостолів  -  тьма  і  з  хвостиком,
що  не  друг  -  то  петро-відступник,  
що  не  місяць  новий  іуда
срібняки  в  гаманець  стріпує.
В  рани  пальці  заклавши,  тужить  
припізнілий  фома  та  з  іваном
чекають  якогось  чуда.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2015


В офіційному раї

В  офіційному  раї  тісно  
від  пісних  і  солодких  святенників.
Я  з  молитвами  не  звертаюся
до  життя  не  спізналих  пустельників.
Зараз,  знаю,  готується  місце
для  великого  кобзаря,
але  ще  не  віднесли  в  море
кров  ворожу  всю  води  Дніпра

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2015


Українські ціни



Наслідок  поганої  медицини  -  хвороби.  Латентний  період  -  до  смерті.  Ціна  -  одне  життя.  Ціна  поганої  освіти  -  дурість  і  нікчемність.  Латентний  період  -  до  першого  пострілу.  Ціна  -  війна.
Методи  покращання:  лікареві  -  гроші  і  усмішки,  вчителю  -  шоколадка  і  дуля  в  кишені.  Результат:  еміграція,  лугандон  і  плюгава  влада.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2015


Акварелі

Бліда  голубінь  
і  небесна  молочність...
Чорніюча  твердь,  золотіючий  день...
Бриніння  полів,
Шелестіння  покосів...
Спустіло...  Відбуло...
Спас...  передосінь...
....................................................
Серпневе  небо!  Поле  голубе,
Білими  бри́жами  бороноване,
Серпанками  встелене  на  краях,
Золотою  криницею  по́єне.
...З́ірветься  вітер  вночі  різкий,
Затьмарить  усе  ли́стом,
Колючий  врожай  сірих  дощів
Проллється  на  світлячків  місто.
Потоком  линутиме  вода,
На  вікна  кине  густе  намисто.
Сухий  цвіт  віднесе,  забере  вона,
Закрутившись  шалено  містом.    
......................................................................................
Акварелями  вітер  розмазав
Біле  тло  понад  тлом  голубим,
Олівцем  різким  білим  приладив
Ранковий  місяць  між  цим  і  тим.
Вересневе  світло  усюди,
Павутиння  іще  нема.
Легкоході  ідуть  люди
І  легка  моя  теж  хода.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602426
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.08.2015


Мімікрія

Мімікрія  -  не  часте  явище,
Так  живе  далеко  не  кожний,
Не  опуститься  до  підробки,
Хто  на  силу  і  опір  спроможний.

Мімікрують  дрібні  комашки,  
Та  ще  ті,  хто  живе  в  мокро́ті.
Прикидатися  не  потрібно
Тим,  хто  впевний  у  породі.

Вовк,  як  вовк,  і  акула  –  акула.
Не  потрібні  коту  копита.
А  от  зручно  би  упиряці
Виглядати,  як  ангелиця!

Вічно  юному  аферисту
Лисий  череп  додасть  шарму;
«Вундеркінд»  щось  з  апломбом  ляпне  -
І  хапне  на  ходу    мільярди!

Ну,  а  шльондра  під  діву  пнеться,
Накрутивши  на  вуха  коси.
Розвеселена  клієнтура
Над  розведеними  регоче!

Мімікрують  падлюки  всюди.
Все  людське  спромоглись  забути.
От  кому  лише  глядачами,  
А  кому  в  них  закускою  бути?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2015


Дівчинко! Серце терпне…

Волонтеру  Ірині  Іванюш

Дівчинко!  Серце  терпне...
Болить,  бо  відкрита  рана...
Вчора  все  було  іншим...
А  завтра  яким  настане...

А  чуда  такого  не  буде...
Та  жити  не  перестати.
Ти  знаєш:  навколо  люди,
комусь  довелось  страждати.

Не  з  радості  хтось  помітив:
Є  ті,  кому  дні  гіркіші.
І  це  помагає  жити,
коли  кричиш  у  безвихідь.

Не  поле  -  життя  перейти.
Бувають  поля  смерті...
Буває,  комусь  жнива,
буває,  серпом  в  серце.

Безконечно:  чому  і  за  що
відбирають  життя  в  гідних?
А  героїв  мітить  війна:
покруч  збидлених  і  гібридних.

Наганяє  біда  чорноту.
Але  ти  жива!  І  крапка.
Відкричати  треба  біду.
І  завтра  буде  завтра.

«У  кожного  -  свій  Еверест».
Там,  де  ти,  так  нелегко  стояти...
Але  просто  повір  у  життя  -
Побачиш,  ще  буде  краще.

Буде  лік  і  на  твій  біль.  
Ти  будеш  іще  танцювати!
Дівчинко!  Ти  жива!
Життя  буде  ще  дивувати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2015


Зомбі

Зомбі
(майже  за  С.  Руданським)

З  північного  сходу,  на  пагорбі,
Накачані  наркотою,
У  маси  збирались  зомбі,
Щоб  знищити  людство  собою.

Кричали,  ворон  лякаючи,
Ідолів  смерті  славили,
І  мертвих  та  невідспіваних
В  свої  ряди  ставили.

І  лівою,  і  правою!
Згори  в  низину́  збігали,
Гази  свої  зомбуючі
На  неживих  пускали.

Тримали  трубу  з  краником,
Пу́хкали  на  всі  боки;
«Живіші  від  всіх  живих  ще!»,-
Такі  були  їхні  заскоки...

І  скільки  ж  було  амбіцій
На  тій  нисхідній  дорозі:
Ламали  людські  оселі,
Паскудили  звірям  нори.

І  їм  про  ціну  не  йшлося:
Думали,  що  розчавлять
Власною  масою  людність
Ту,  що  внизу  стояла.

А  маса  внизу  відступила,
Бо  ж  котяться  зомбі    зверху!  
Ті  бухнулись  на  каміння,
Тванню  залились  доверху.

І  поки  розходились  люди,
Плюнувши  на  почвару,
Якась  жаліслива  бабка
Сірник  піднесла  до  газу...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2015


Я, солдат

Ні  акордом,  ні  ритмом,  ні  ясністю  кольору  неба
Я  не  бачу  себе.  Я  живу  крізь  грозу.
Плащ  вдягну  і  піду  у  війну,  не  сказавши  нікому,  що  треба.  
Ворогам  віддарую  запрошену  ними  біду.

Я  розчищу  шляхи  тілесами  чужинських  солдатів.
І  пропущу  колони  машин  на  міновані  ними  ж  поля.
Будуть    тяжко  в  землі  моїй  зайди  конати,
Але  йтиму  вперед,  до  завершення  судного  дня.

За  містами  міста  і  покинуті  села  перейду,  
І  на  порох  зітру  всі  сліди  від  озброєнь  важких.
І  на  тисячі  літ  не  буде  ні  один  зазіхати
Ні  на  землю,  чи  мову,  чи  зібраний  нами  наш  хліб.  

І  з  уроків  урок  вздовж  доріг,  на  фасадах  будинків,
Прокарбую  незни́щенно  те,  чим  боліла  й  боліла  душа:
Поважайте  себе!  І  любіть  не  якихось  чужинців.
Бо  рабами  вже  повні  пекельні  загони  й  стада.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2015


Вальс у ритмі дощу

Вальс  у  ритмі  дощу.
І  рука  на  смичку...
І  всі  ноти  у  зливу
Потоком  летять,
Струни  в  такт  мерехтять,
Шелестять  тіні  шовкові,  атласні  тіні,  примарні!
Ти  мовчиш,  я  мовчу.
По  паркету  лечу...
І  надійна  рука
З́а́вжди  твоя,
Ніжна  й  тверда,
Веде  і  підтримує  в  шалі,  у  вихорі,  в  танці!
І  нарешті  удвох
Досягли  ми  зірок,
І  лунає  гучніше
Від  вітру,  дощу,  і  від  грому:
Вальс  моїх  почуттів,  вальс  твоїх  почуттів,
Вальс  мелодій,  народжених  разом  тобою  і  мною!      
Кольорова  гроза
Серед  ночі  мина.
Ще  спалахує  па́тина  бозу*.
Та  вже  видно  зірки,
І  потоки  води  
По  бруківці  відносять  пасажі  із  вальсу  нічного.



*Боз  -  бузок  (галицьке)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2015


Я помру не в Парижі

«Ми  помрем  не  в  Парижі»
(Н.  Білоцерківець)


Я  помру  не  в  Парижі.  І  в  Римі,  дасть  Бог,  не  помру.  
Перевага  сумнівна  -  загнутися  десь  емігрантом.
Я  волію  кирилицю,  мову,  гранітну  плиту,
Фотографію  ту,  що  з  полиці  старого  серванта.

Не  почую,  звичайно,  знайому  травневу  грозу.
Не  всміхнуся  до  вас  –  не  до  римлян  же  маю  всміхатись.
Ланцюжком  помандрую,  яким  усіх  предків  знайду.  
І  так  легше  буде  традиційно  в  земельці  лежатись.

Не  працює  «назавше  тут  спокій  знайшли».
Бо  минають  віки  -  і  ні  сліду,  ані  тобі  згадки.
Але  вірю  в  петлю  просторову  і  ще  часову.
І  бажаю  кінець  сумістити  з  наступним  початком.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2015


Флуктуації

У  світі  відбуваються  флуктуації.
Місця  схибнутої  аберації  концентруються.
Центри  впливів  деформуються.
Інтереси  увиразнюються.
Маси  фільтруються.

З  розливами  телевізійної  інсинуації
Глядач  не  виходить  з  прострації,
Серіально  вбираючи  фіміами  дебілізації.
Каша  в  голові  замінила  мозок  з  думками.
В  паРаші  паранойя  -  ой,  де  на  це  Гойя?

Для  розумової  дегенерації,
Душевної  прострації,
Фізичної  деградації,
Всі  засоби  в  русі.
Мало  тих,  хто  в  курсі.

Флуктуації  розбігаються  далі.
Узурпація  влади  і  засобів,
Нівеляція  цінностей,  пропаганда  відмінностей.
Галюцинації  щодо  демократизації.
Фантасмагорія!

...І  вся  ситуація  вимагає  ампутації.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578841
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2015


Меншовартісним

Запе́кло,  завзято  і  радісно
писком  своїм  до  одвірків
шкребуться  самі  і  каються,
що  мало  ще  вигинаються,
принижені  і  запопадливі
малороси,  краяни  Мазоха.

А  слабо́  іноземних  думок  не  враховувати?
Просто  гідно  завжди  зі  всіма  поводитися?

Моя  нація  мала  Майдан  і  героїв  ряд  -
Європа  влаштовує  голубих  парад.
Москва  мочить  своїх  в  сартірє,
Товче  ломом    в  сусідській  квартирі.
Може,  досить  прислухатися  до  кожної  шавки?
Просто  жити  з  собою  в  мирі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2015


Скляне поросятко

Скляне  поросятко  завбільшки  з  ніготь,
Подарунок  для  здійснення  побажань,
Хвилинку  послухай  ...  пошепки  тільки...
Тобі  я  довірю  декілька  справ.

Весь  зв‘язок  відімкни  у  країні  ворожій,
Телевізори,  радіо  вимкни  навік.
В  порожнечі,  як  в  склі,  хай  покинуті    бродять,
І  в  ніщо  виливають  з‘їдаючу  злість.

Далі  ..  тихо,  скляне!  Це  лиш  тільки  початок!
Ти  поставиш  на  зрадниках  знаки  тавра.
Хай  на  кожному  лобі  проступить  печатка
Із  зазначенням  злочину,  суми,  числа.

Після  цього  негайно  закрий  всі  кордони.
Ні  до  нас,  ні  від  нас  ходу  щоб  не  було.
І  виводь  в  чорні  діри  усі  мегабомби,
І  щоб  знало  про  це  й  послідуще  мурло.

Після  цього  залишиться  слово  сказати,
Що  народ  наш  -  не  бидло,  але  з  всього  лайна
Можна  тільки  з  зусиллями  виповзати,
І  щоб  першою,  бажано,  йшла  голова.

І,  почистивши  фронт,  встановивши  заслони,
І  в  тилу  розібравшись,  де  свій,  де  чужий,
Ми  встановим  свої    українські  закони:
не  збреши,  не  вкради,  і  не  зрадь,  і  не  вбий.

І  тоді,  о  маленьке  скляне  поросятко,
Ми  господарям  власної  долі  й    землі
Монумент    подаруєм  про  поразки  на  згадку:
дурнуватій  і  підлій  хохляцькій  свині.



*Для  спантеличених:  "хохол"  -  це  те,  що  залишається  з  українця,  який  позбувся  совісті  і  патріотизму.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2015


Дощові краплі

Діамантовими  кристаликами
Дощ  блищить  на  стіні  бетонній.
Може,  лишиться  тут  назавжди,
Посрібливши  будинку  скроні?

Може,  здійметься  у  повітря,
На  траву  на  світанку  ляже,
Перламутровою  павутинкою
Черевички  дзвінкі  обв‘яже?

Може,  краплями  закружляє,
Кольорами  веселки  зблисне,
Усміхнеться  комусь  лукаво,
Коронує  квітневе  місто!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2015


Стара НКВДистка

-  Приветствуем  России  армию,    
Что  вьіжжет  землю  от  хахлов,
Этих  бандёр,  что  жрут  галушки,  
Которие  варят  хахлушки.
Да  все  румяные,  казлы...

Мьі,  сколько  тырим,  окромя  
Сто  грамм  на  завтрак,  огурца
С  гнилой  картошкой  на  обед,  
На  ужин  водку  без  котлет  -
И  жрем    все  это  на  газетке!
А  хараши  ведь  были  пятилетки!    -
И  не  едим.
Да  и  зачем?  Зубов  ведь  нет.
Последний  вибил  мой  сосед.
Ублюдок  старьій,  наркоман.
Он  нагло  лез  ко  мне  в  карман.
Но  я  стара,  да  не  проста.
Топор  схватила,  да  к  нему,
Да  по  башке  как  закачу!..
 
Да,  так....  Ведь  как...  Ну,  я  об  чем?
Пора  убить  хахла.    А  дом
Его  себе  я  заберу,
Там  ни  хрена  не  посажу,
Но  все  изгажу.  Это  я  могу.
Вот,  помню,  моего  отца,
Чекиста  славного...

...............................................................................
Так  стерво  в  зіпранім  халаті
патлате,  сиве  і  губате
мітингувало  на  порозі  хати
у  львівськім  дворику.  Воно
в  квартирі  тій  з  війни  жило...

Назвімо  все  своїми  іменами:
Це  не  бабулі  топали  ногами  -
Скажені  бабки  із  НКВД
Беззубими  зміїними  ротами
Кляли  і  чвиркали  отрутою.
Ніхто  із  них  не  вийшов  із  покутою  
За  вбитих  в  тюрмах,  таборах,  та  всюди,
Де  діяли  ті  не́долю́ди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576321
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2015


Полювання Артеміди

Прекрасний  олень.  Я  його  вполюю.
З  блідим  туманом  по  бадиллю  йду.
Тонкий  мій  ніж.  Ліс  холодом    парує.
На  рогах  -  леза  знак.  Та  оленя  не  вб‘ю.

Ось  кондор.  Я  давно  за  ним  спостерігаю.
Мій  лук  при  мені,  стріли,  ятаган.
Я  вистрілю  в  крило.  Все  вище  він  злітає.
Та  вплетене  перо  у  мій  аркан.

Ось  вороги  мої.  За  ними  рештки  міста.
В  руках  у  мене  смерть.  Покажу  їм  її.
Біжать  чимдуж  назад.  Я  дам  усім  добігти.
І  жах,  що  їх  спіткав,  залишу  там  навік.
.................................................................

-Тут  будуть  мої  сади.  Тут  будуть  мої  ліси.  
 Тут  тиша  з  дощем,  і  ще  місячне  сяйво.
 Не  дозволю  нікому  порушником  в    спокій  зайти.
 Припорошать  сніги  мною  створене  марево.    
     
Перли  ляжуть  у  сніг,  янтарі  шелестітимуть  листям,
    І  корали  шипшиною  звиснуть  навколо  доріг.
І  нектар,  і  амброзія  в  вічності  безвісти  зникли.
Та  богам  не  потрібні  замінники  щастя.  Без  них

Володітиму  тим,  що  створила  за  власною  волею,
Що  любила  завжди,  з  чим  жила,  що  набула  навік.
Час  пливе  повз  живих.  І  боги  з  ним  пов‘язані  долею,
Сотворивши  цей  світ  з  світла  мрій  і  темряви  жахіть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2015


"Ай да сукин сьін"

«Ай  да  я!  Ай  да  сукин  сьін!»
О.Пушкін


Гав-гав-гав-гав!
Москаль  у  коридорі  став  навкарачки  і  пішов  «вразнос»*
Він  все  своє  життя  провів  в  московських  норах,
І  на  чужих  у  нього  гавкіт  і  пронос.

Москаль  гав-гав,
Прибіг,  вкусив,  насрав.
Що  вкрав,  то  з‘їв,
Як  ні,  то  обісцяв.
Гав-гав!

Хто  вищий,  Достоєвський  чи  Єсєнін,  два  п‘яних  корєша  рішити  на  змогли.
Одини  одному  врізали  по  фєні,  а  потім  різко  взялись  за  ножі.
«Прозаїк»  вижив,  а  «поет»  в  землі**.

Пенсіонерка  трохи  масла  вкрала,  її  зловили,  притягли  в  СІЗО.**
Що  з  того  хамам,  що  блокаду  пам‘ятала?
Хотіли  бити,  пізно:  серце  підвело.

Привіт,  Вірменіє!  Вже  маєш  добрий  захист?  Росія  кращих  шле  в  твої  Гюмрі.***
Олігофренам  -  честь,  олігофренів  –  маса.
Один  такий  -  і  семеро  в  землі.  

Ах,  русскій  мір!  Духовна  скрепка  з  лома.  
Фальшивка,  зіткана  з  обману,  крові,  сліз.
Ця  алкашня  в  дурмані  дохне  вдома,  
І  марить  вгробити  з  собою  білий  світ.

Москаль  гав-гав,
Прибіг,  вкусив,  насрав.
Що  вкрав,  то  з‘їв,
Як  ні,  то  обісцяв.
Гав-гав!


*Собаче  начало  вилізло  з  московського  журналіста  у  Мінську  11.02.2015
**  і  ***  З  повідомлень  російської  преси
****  Вбивство  вірменської  сімЇ  російським  солдатом,  якого  командування  поспішило  визнати  олігофреном.  Ха-а-роша  армія  в  Вовочки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2015


юлькАм (було колись…)

Печально  бачити,  як  дамі
Знаходять  місце  в  епіграмі;
Як  падають  у  світі  грошики
Не  в  коси  Юлині    і  кошики...  
І  жаль  мені  спостерігати
Як  спромоглась  здеградувати
Без  Майданного  макіяжу  
Заради  московського  променаду
Колись  пухнаста  і  омріяна  -
Пані  Ю.  
Новими  виборами  розвіяна?
Rather  yes...
У  відрив  від  НАТО  задіяна?
Yes.
Ми  вступимо  з  нею  в  ЄС?
Егеж!  Спершу  дочекаемось  свята:
Московського  панібрата...
Він  нас  до  миру  змусить
І  про  любов  згадає...
І  про  дружбу  пісень  заспіває  -
Як  співає  Ю  вже  тепер.
Електорат,  чи  ти  вже  допер?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2015


Ми не тужимо

Ми  не  тужимо  і  не  будемо.
Час  настав  і  війна  вже  тут.  
З  десяти  один  лиш  собачий  син*.
Переможем.  У  них  -  зграї  сук.

Маски  звіяно.  Дурість  зміряно.
Хто  братів  серед  псів  бачив  -  стух.
Хай  помоляться,  хто  зневірився.
Заніміє  хай,  хто  оглух

До  слова  Духа  Святого,
До  того,  що  Батьківщина  -  то  не  полова,
До  того,  що  не  торгують  землею  своєю.
В  кого  честь,  ворога  не  назве  ріднею.





*Лише  11,5%  українців  згодні,  щоб  Донбас  вийшов  зі  складу  України.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574793
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2015


Електорату


І  ось  дійшли  ми  в  день  сьогоднішній.
Торохкочуть  язики  в  пустих  головах.  
Казали  вам,  з  шахраями  за  стіл  не  сідати?
Казали  вам,  честю  не  торгувати?
Тепер  війна  через  таких  мудрагелів  -
Теоретиків  політичних  борделів.

Звикли  жити  миршаво,  бубоніти  гугняво.
Двадцять  років  сварилися,  голосували,  
Одне  одного  ледь  не  кляли.
А    школи  -  як  пси  бездомні.  
На  що  виявилися  спроможні  -
Позолочені  храми  на  кожному  кроці.
Зруйновані  душі,  без  блиску  очі,-
За  що  любити  таке,  що  саме  себе  толоче?

Глядачі  невідривні  серіалів!  
Вас  від  них  хоч  тепер  відірвало?!
Розкидало  дітей  заробітчанами  по  світах,
Та  вам  і  з  грошима  все  було  не  так.  
Вас  всіх  тіпало  від  слова  батьківщина  -
Тепер  почалася  тризна.
Довели,  що  доводиться  воювати.
Молодим  хлопцям  вмирати.    

Ви  одного  уроку  не  вивчили,
Що  з  чужої  руки  -  кістка  псові,  і  ніколи  не  буде  волі.
І  не  буде  такого  дива,  щоб  чуже  Україну  любило,
І  від  лиха  нас  всіх  захистило.

Моліться.  Моліться...  Та,  б‘ючи  черговий  поклон,
Подивіться  на  себе  ЇЇ  та  Його  очима.  
Чи  віддала  б  за  вас  Вона  свого  сина?
Чи  йшов  би  за  вас  особисто  на  хрест?
І  в  чому  і  в  кому  Він  сьогодні  воскрес?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2015


Європі

Європо-панно!  Ти  була  прекрасна.
Тебе  бажав  Юпітер.  Бив  чолом.
Та  щось  таке  в  тобі  тоді  побачив,
Що  по-простому  підійшов,  биком.

Багата  й  стильна,  просто  пишна!
Часи  минули,  ніби  все  цвітеш.
Та  знаєш  добре  -  день  той  скоро  свисне,
Коли  в  будинок  немічних  підеш.

Роз‘їли  душу  жадібність  і  гонор.
Волієш  мати  слуг,  а  не  дітей.
Європо-дамо,  ти  ментально  хвора.
Ти  носиш  маски  марень,  не  ідей.
 
Європо-мріє!  Вміла  чарувати.
Принаднішої,  справді,  не  було.
Та  розміняла  розум  ти  на  статки,  
Коли  проліз  тобі  в  опікуни  ху..ло.

За  все  -  розплата.  Всюди  всім  відплата.
За  зради,  підлість,  війни  -  зло  за  зло.
Колись  ти  призвичаїлась  мовчати,
Твоє  мовчання  пе́клом  нас  пекло́.

Повіє,  зрозумій  –  хоч  в  грошах  сила,
Та  сила  ця  іще  не  головна.
Як  хочеш  жити  -  не  копай  могили.
Будь  кращою.  Ти  ж  ніби  ще  жива?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2015


Глобус

Синьо-зелений  глобус    -  чудовий!
Досконалий,  як  кожна  куля.
Тільки  з  прагнення  досконалості
Створили  ми  глобус  свій.
Відображення  наших  мрій.

Без  стурбованих  і  заслинених,
Без  загарбників,  матюків.  
Ми  створили  планету  миру,
Країну  хорового  співу,  
Океан  позитивних  дій.

Кожен  має  свою  затишну  нірку.
П‘ємо  каву,  чай,  в  міру  горілку.
Як  святі,  можем  горшки  ліпити,
Життя  дерево  посадити.
Можемо  все,  а,  можливо,  ні.  
Але  діти  сміються  при  відкритім  вікні.

Крутиться  глобус  осяяний.
Безгрішний  і  не  покараний.
Ласкаво  просимо  в  кущі  раю!
Однак  тільки  гостями,  і  тільки  скраю.
Ми  знаєм  –  ще  й  як!  -  змієве  зло.
Але  й  відчули  чиєсь  специфічне  добро.

...Дні  і  ночі  минають,
Землю  втримати  ми  не  змогли.  
І  тому  -  глобус.  І  тому  -  сни.
Тому  просимо  розуму.  І  нехай  буде  так:
Синя  планета,  а  ми  там,  де  ми.
І  будуть  втілені  наші  найкращі  думки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2015


Урожай Господа

Який  урожай,  Отче,  ти  надумав  зібрати  з  поля
З  двома  закинутими  насінинами,  притрушеними  клоччям?
Намножилось  всього  багато,  а  Божа  ж  була  подобизна.
Нині  маєм  повторні  смерті,  відбуваєм  чергову  тризну.

Змінилось  багато.  І  твердь  не  така,  як  була.
І  во́ди,  і  звірі.  І  світло  пече  крізь  змілілий  озон.  
Благає  син,  щоб  чаша  страждань  минула,
Та  у  світі  сильних  глухий  гефсиманський  сон.  

Тисячі  грішних  над  грішними  топчуть  мільярди  інших.
Живуть  нащадки  іродів,  каїнів  та  іуд.
Та  десь  поміж  ними  хвилями  воїнами  засіяно,  
І  краплями  дощовими  підходить  останній  суд.

І  на  правій  чаші  покажуть  безмежну  всесвітню  вічність,
І  всі  Божі  плани,  і  Землю,  і  всього  суть.
І  захопить  подих...  І  запрагну  в  нову  мандрівку!
Тільки    ось  важать  життя  моє  на  чаші  по  ліву  руч.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2015


Благовіщення

Тобі,  Пресвітла,  теж  не  все  сказали.
Воно  й  не  дивно  -  це  ж  тягар  нести.
Коли  ще  буде  тої  слави,  
А  біль  -  це  близько,  з  болем  будеш  йти.

В  очах  стемніє  і  хрестом  придушить,
І  в  серце  вп‘ється  терен  від  вінка...
І  сивина  Його  так  зранить  душу...
Застогнеш  зболено,  бо  це  ж  твоє  дитя...

Обхопиш  голову  і  будеш  тихо  скніти,
Чекати  смерті  в  п‘ятницю,  як  в  сні...
Два  дні  ніхто  не  прийде  сповістити,
Що  він  живий,  і  дні  його  нові.

В  неділю  Ангел  не  тобі  розкаже,
Що  Він  воскрес,  що  смерті  вже  нема.
Чи  знала  ти?  Ніхто  уже  не  скаже.
Що  ж...  Світло  є...    І  прагнеться  тепла.

Потиху  камінь  обійдеш  надгробний,
Побачиш  саван  і  відбитки  ніг...
...На  голос  рідний  впаде  смертна  втома,
І  син  коханий  твій  розділить  сміх.

А  потім  світло!  Сонце!  Небо  ясне!
Ах,  квіти  всюди!  пахощі  весни!
...Збереш  апостолів.    Як  дітям,  все  поя́сниш.
Бо  їх,  наляканих,  Тобі  вперед  вести.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2015


Настрій

Тихо,  тихо...  на  палець,  на  два,  на  долоню
Сніг  нападав,  накрив  голизну:
Листопадом  не  звершену  осінь,
Не  прихоплену  тліном  траву.  

Біло-біло...  Обсипало  хвилями,
Застелило  дорогу  пусту.
Дивні  скирти  нізвідки  навіяло,
В  нікуди  віднесло  чорноту.

Благодатні  безмежні  біліючі  
День  і  сутінки,  сутінки  –  ніч...
Час  потріскує  дровами,  мліючи,
Як  розморений  вечором  кіт.

Огорнула  небесна  хурделиця
Хлів  і  дім,  і  не  видно  вікна.
І  проблискує,  з  мороку  гріючи,
Чарівна  вказівна  зоря.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2015