| Сторінки (6/554): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Думками поділюся я з тобою,
Вони мене цілком заполонили,-
Про відчуття моє з гріхами бою,
Хоча зізнання це вартує сили.
Заглянь у себе, в глибину, на дно,
Шукай там камінь, що всім заважає.
Оце якраз оте, з гріха, воно,
Що в радості та щасті обкрадає.
В святій молитві душу очисти,
Щоб розтопити той убивчий камінь,
Тоді вже легко буде до мети
Летіти з Богом, у любові!.. Амінь.
(5 травня 2016)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2016
На перехресті не будуйте хату,
У темнім місці не садіть калину.
Живіть зі світлом, що до неба лине,
Добро робіть без думки про оплату.
Не називайте ворогом нікого,
Життя за друга не кладіть дарма,
Бо зрада його гірша від ярма,
А недруг – у пригоді, в разі чого…
Батьків шануйте, бо життя коротке.
Дітей зростіть у правді та добрі.
Радіти роду тій святій іскрі
Любові благодатної – вже вкотре.
Єдина поміч нам усім – Господь:
Надія, віра, лікар безкоштовний.
Йому під силу знищити гріховне,
Очистити і кров людську, і плоть.
Читайте Книгу Книг, бо в ній є Шлях
Моліться щиро, щоб Господь був з вами.
І легко буде йти тоді шляхами,
Які ви не здолали попервах.
5травня2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2016
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Господнє Слово –
Єдина правда на землі!
Любов Його – життя основа!
Живіть в любові, люди, всі!
ВОІСТИНУ ГОСПОДЬ ВОСКРЕС!
Дарує вічність Чесний Хрест!
(1 травня 2016)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2016
Полин гіркий своїм буттям –
В обіймах згарища скелетів.
Від тих вогняних піруетів –
Єдиний, що не став сміттям…
Бинтує знову час в зелене,
Хоч з ізотопами земля…
Дивись, вродилось і теля–
Страшне зробилося буденне…
Мізкуй над фактом далі сам:
Історії важкі щаблини,
Незнані, – згубні для людини –
Рве небо віковічний гам…
Не раз топилася в сльозах,
Кропилась кровію не раз.
В проклятті жахному, на сказ,
Чиїх очей смертельний страх?
Любові в неї не було –
Свідкують сватання невдалі.
Тепер безплідні чорні далі,
Безлюдне, як фантом, село...
Гіркий полин вкриває зло.
26 квітня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2016
Печальный Гамаюн – во сне,
С лицом поверженной Фемиды,
Когда глаза и рот закрыты, –
Гласить пытался что-то мне.
Красивый ведальщик забытый .
Ему – правдиво вам о лжи…
Хотя предания свежи –
В аду лелеются обиды.
Посланник рая и добра,
Пожалуй, никому не нужен…
Вот разве, на веселый ужин…
В почете злая мишура.
В поту холодном, в страхе вся
От безысходности никчемной
И Гамаюн такой плачевный...
Ему помочь должна бы я…
(25 апреля 2016)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661969
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.04.2016
(Пісня)
Каштани падають додолу,
Вистукуючи пісні такт.
Вона простенька як ніколи,
Чарівні звуки дивно так:
Тук-тук, тук- тук, тук-тук, тук-так – 3р.
Тук-так, тук-так
Встеляють килимом барвистим
Сіренький зчовганий асфальт.
Легенький стукіт бархатистий –
Відлунням, мовби теплий альт.
Тук-тук, тук - тук, тук-тук, тук-так – 3р.
Тук-так, тук-так.
Всміхаються каштани людям,
З вікна – голівонька руда.
В дарунок заспаним алеям,
Летить з батьківського гнізда.
Тук-тук, тук-тук, тук-тук, тук-так – 3р.
Тук-так, тук-так
В полоні сонячних пустунок,
Чаклунок осені, відтак –
Знайома пісня, мов цілунок,
Підхоплена всіма: тук-так
Тук-тук, тук- тук, тук-тук, тук-так – 3р.
Тук-так, тук-так
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660797
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 20.04.2016
Ой дівчино, сонце в косах,
Вустонька медові,
Личко біле, вмите в росах,
Зріле для любові.
В пару б хлопця молодого -
Зріст щоб і рамена,
Щоб серденько чисте в нього
Та життя знамена.
Щоб було бажання й сили
Вдосталь заробляти,
Зорі вам завжди світили,
Щоб умів кохати.
Ой дівчино, квітко красна,
Небом лиш плекана,
Сонцем ясним зрум'янена,
Духом ти зіткана.
Дивне Господа творіння –
З вічності лекала,
Щоб душі святе горіння
Та й не розплескала.
Ой дівчино, сонце в косах,
Вустонька медові.
Личко біле, вмите в росах –
Боже, дай любові!
11квітня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2016
Кожен рік стараюся вибиратися в прощу, до святих місць. Цього разу
побувала у Фатімі, де моїй душі завжди спокійно і затишно, і де 13 травня
1917року відбулося об’явлення Пресвятої Богородиці трьом маленьким
діткам. Матінка довірила їм великі пророцтва, що ввійшли в історію як
« Три таємниці Фатіми». Зрештою, про все це ви зможете прочитати,
при бажанні. Я ж розповім про інше.
Дорогу до Фатіми і назад ми долали в добре запакованім автобусі,
на 60 місць. Моє – коло вікна і «на колесі», що спричинило незручності
для ніг – через додаткові металеві кріплення. Та все пусте: труднощі в
прощі – явище нормальне. Зате Господь винагородив мене в іншому –
цікавим сусідством.
Річ у тім, що до Фатіми ми їхали вночі, отож я не розгледіла своїх сусідів.
Лише на зворотній дорозі познайомилася з двома сонечками, котрі сиділи
переді мною на своїх оплачених місцях, як справжні дорослі.
Дівчатка – сестрички, народилися вже в чужині: семирічна Ана-Марія –
зачаровувала своєю беззубою посмішкою, трирічна Діана, з золотими
кучериками і великими синіми очима – з цікавістю розглядала всіх.
Кожна з дівчаток займала своє місце, часом міняючись. Ана- Марія,
наприклад, полюбляла сидіти біля вікна. На правах старшої сестри
вона повчала маленьку в тім, як потрібно себе поводити і не плакати.
Дівчатка на рівні з дорослими чекали на перерву – після кожного
чотиригодинного переїзду. Батьків не турбували, не кричали, їсти
не просили, не хникали...
Їхні голівки, схожі на великі кульбабки, виглядали по обидва боки
сидіння. Коли маленьким набридав процес сидячої екзекуції , вони
вставали на повен зріст і дарували нам радість спілкування.
Чемні маленькі україночки – в чужому світі... Вже в своєму дитячому віці
вони багато знають. Дівчатка знають про Господа і Матінку Божу. Вміють
молитися. Знають як себе поводити в різних місцях.
Старша, як видно, давно вже за няньку – мамина помічниця.
В автобусі до дітей ставились як до дорослих: ніхто з ними
не сюсюкався, таблетів з мультиками не пропонував…
І коли для нас, паломників, включили фільм про життя Ісуса Христа,
з доволі гучним супроводом і надзвичайно важкий – в емоційному плані,
мої нові колежанки невідривно слідкували за подіями на моніторі…
Я була захваті від тих малолітніх паломниць, від їхніх батьків, дідуся.
Молодці, що зуміли, далеко від рідної землі, у важких умовах, зберегти
своє: виховувати діточок в кращих українських традиціях, в повазі і любові
до рідного Краю, української мови, великій любові до Господа.
Дівчатка чудово володіють українською, зовсім без акценту – відчувається
велика праця батьків, адже в школі та довкіллі в них – чужа мова, що,
за іронією долі, також стала рідною…
У наших гарненьких сестричок любляча і надзвичайно жіночна матуся.
Дивлячись на неї, впевнена, на сто відсотків, що її дівчатка виростуть
справжніми жінками, господинями та українськими берегинями,
нехай і в чужому краї…
Ось такі молоді покоління справжніх, люблячих дітей неньки-України –
в чужині. Не втрачаймо їх!..
(15квітня 2016)
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2016
Встати, бігти…Ці вранішні зусилля, здається, ламають щось в середині… Якесь
деструктивне відчуття психозу, боязні не вспіти. І наздоганяє це відчуття, особливо,
в метро, де людський потік , у своїй ранковій спішності, змітає довкілля.
Ось так і сьогодні: біжу, пливу в обіймах величезної кількості людей,
щойно вирваних , наче потоком швидкої повноводної ріки. Лечу, як шмат дерева –
без голови та ніг… Ніхто нікого не бачить і не чує. Поволі потік розплескується,
знесилюється, розтікаючись по станціях метро. Я також в глибокій задумі, тому
не одразу побачила її, молоденьку дівчину, котру всі швидко обминали, думаючи
про своє і недопиту каву... Вона ж, зовсім одна, нікого поруч , зі своїми
проблемами – на красивому стражденному обличчі, рухалась вперед.
Саме так: висока, струнка білявка змушена була практично перекидати ніжки.
У величезних сірих очах не було розпачу, лише боротьба та велика сила волі.
Крапельки поту вкривали бліде обличчя. Потріскані вуста шепотіли, ні-ні, швидше
з них виривались окремі фрази. Тоді зрозуміла: дівча, як керманич, віддає
команду своїм неслухняним ногам: красивим, довгим, але розкиданим в боки
як весла, змушуючи їх пересуватися, при цьому, ще допомагаючи руками…
В її обличчі, в усьому напруженому єстві відчувалася велика сила волі та уміння
диригувати своїм недосконалим організмом, щоб здійснити, бодай, найменший
поступ. Як вкопана, зупинилась я на мить, не вірячи власним очам… Тепла хвиля
любові і співпереживання захлиснула і повністю знесла всі незрілі клопоти та
надумані проблеми. Дівчина не виходила мені з голови. Довго ще роздумувала над
вмінням бути незалежною в цьому важкому світі, радіти кожному зробленому кроку
вперед. Цінувати життя, тішитися світлу, нести свою душу в світ.
Лише ось так, у щоденній боротьбі, долаючи себе і усмиряючи неслухняне тіло,
нарощуються крила душі.
Буває, що здорові люди, піддаючись миттєвим недомаганням, надумують неіснуючі
хвороби, плекають каліцтво тіла й душі. .. З такими думками минуло кілька годин
механічної праці. Голова не включалась. Перед очима стояла мужня Незнайомка,
зустріч з якою додала мені сили і наснаги, збудила почуття участі та любові.
(14 квітня 2016)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2016
– Поглянь, – сказав святий мені –
Що бачиш?
– Бачу світ зелений…
– А зараз?
– Зараз – у пітьмі…
–І хоругви утрачені.
Зреклися Господа, в гріхах,
Брехнею виїдені очі
Сліпців отих, до зла охочих,
Зруйнований надії дах…
- Що бачиш ще?
Вдивляйсь пильніше.
– Птахів…бездонне синє небо…
– А зараз?
– Зараз – у вогні
І, навіть, сірника не треба…
Усе зчорніло згарищем
Людського гніву і засуду.
Погаслий з отакого блуду,
Розтерзаний святий Едем…
– Чим зараз дихає етер?
– Сліпуче сонце, Дух витає.
– Ну, а тепер?..
– Немає ніц… І взагалі
Землі немає…
Повстала Правдонька свята
Супроти зла століть тяжкого –
З душі твоєї воля та –
Земля розквітне, чи, нікого.
Спасибі, старцю мій святий,
За погляд мудрий і глибинний,
І віковічний, благочинний –
Пізнати світ цей непростий.
12 квітня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2016
У небі місячним серпом
Зжинались дивні зорі.
Додолу сипались снопом
Чужі віщунки долі…
Загадую собі, мерщій,
Бажання божевільні!
Світи незнані, як сувій,-
Безмежні, сонні, вільні...
І безконечне пізнання
Наповнення сягає.
Щаслива під тим небом я,
Бо вільна та літаю!
2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2016
В нічному сяйві сивих зір
Спустився з неба Гавриїл,
Господній ангел благовісний –
Зачаття Бог послав Пречистій.
Слухняна Господу й родинна,
Обраниця Його єдина,
Щоб землю з небом поєднати
Любов’ю Божою, як Мати.
Залите Світлом Діви лоно,
У супереч земним законам…
Дитя, зароджене від Духа –
За послух дар і за послугу.
Ісус - імення сину буде –
Із ним воскреснуть усі люди!
А під Покровом у Марії
Святі всі збудуться надії!
Заступниця жінок і діток
Усюди, по цілому світу.
В небеснім домі, поруч з Сином,
Господня Матінка Єдина!
Осанна! – у небесній сині,
Молитви і подяка нині
Пречистій Непорочній Діві
За Сина, за Любов правдиву!
(7 квітня 2016)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2016
Думки-думки...Вдивляюсь в небо,
Здається, що нема війни:
Глибока синь і дивний спокій…
І гинуть кожен день сини?
Ісусе любий, чи за правду
І чи за волю ллється кров?
Благаю, Господи, і молю:
Не знищуй кращий генофонд!
Нехай залишаться живими,
Нехай народять діточок!
Мій Боже, захисти Вкраїну
Від чорних, у свята, хусток!
4 квітня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2016
Функціональний саркофаг,
В якому мучиться душа до часу, –
Тіло наше.
Розбещене в бажаннях грішних,
Мордує душу безутішну…
Хоча, позбувшись злих демоній,
Живуть вони цілком в гармонії:
В молитвах, чистоті, постах,
Наповнюються святістю й уста!
Велика справа – гріх в собі убити,
Щоби впокорить тіло і душі
Вернути святість ще в земнім житті!
Усе дароване з Небес – святе!
Віддати душу чистою –
Господь прийме відразу .
Брудній, скаліченій у небо- не просте...
В Чистилищі відновиться вона,
Та треба часу...
На жаль, є втрачені, яким не допоможеш…
Не дай, Господь, душі, тай на бісівське ложе...
(9липня 2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2016
Дзвінок хвилюючий, нежданий
І голос тихий, ледь пізнаний,
Здалека, з іншої землі,
Життя там – казка й королі.
Я слухаю ті оповідки,
Такі подібні на всі плітки:
І про достаток, і про хату –
Ти просиш швидше вибирати.
Згадалось, як було кохання…
Тоді закінчилось ваганням,
Без смілих кроків і надії…
Від часу спопелілі мрії…
Хоча б вернути кільканадцять:
Мені ж не тридцять і не двадцять...
Сім’я і діти – за плечима, –
З якими я до них очима?..
Благаєш їхати до тебе,
Бо виникла така потреба:
Надбав добра... чужі лиш люди –
Без жінки тяжко в світі буде.
Не хочуть дітлахи глядіти,
Спішать лише для себе жити.
Тому сумуєш, як ніколи,
За рідним Краєм, хлібним полем…
В сльозах – про душу і родину,
Про одинокість й сиротину,
Щоб вкупі вже довікувати
Те, що лишилось… заким спати…
Дзвінка такого не чекала,
Колись надію ще плекала –
Сама зосталась... журно було,
Давно в рубцях уже минуле.
– До тебе?…Я?… – з якої волі?
Стоїть, як вовк, робота в полі...
Мені минулого доволі…
Мовчання… в трубці загуділо…
Душа схолола, змерзле тіло,
Зрадливі сльози, як туман...
Здригнулась враз... Сумний роман…
4квітня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2016
Місяць на небі заснув,
Ніжно колиханий хмарою.
Ти мене, певно, забув
Й те, що колись були парою…
Дощиком змиє рясним
Слід на пісочку нічному.
Скинути б з серця те – «з ким?»
Раз ми тепер – по-одному…
В ковдрі небесній вони:
Місяць заснулий і зорі,
А на шляху – валуни, –
Луплять їх краплі прозорі.
Втрачена велич всього,
Вмитого нашим коханням.
Зрушу все рівно його
Серця потужним бажанням.
Сонце і сутність свята
Зродить земне все до неба.
Вирветься доля проста
Піснею – вірити треба!
Дзвінко полинуть увись
Ноточки щастя мажорні.
Небо – зі мною, дивись,
Смуги минуть сіро-чорні.
3 квітня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2016
Ступали по розпеченім вугіллі
НіжЕньки білі…
Шукали помочі в довкіллі
Уста знімілі...
Стриножив душу страх долішній-
Почуй, Всевишній!
Звільни з гріха нещасне тіло,
ЇЇ, збіднілу!
Молитви, щоб святе підняти,-
Їх треба знати!
Нелегкий шлях зіскочить з болю –
Потрібна воля!
А душу – на колодку грубу,-
Так, як на згубу…
Не вірити тепер нікому –
Долати втому…
Забутись, швидко все змінити –
Не можна пити!
Любити, збавитись розлуки –
Терпіння - в руки!
Пізнати Господа і Слово –
Ожити знову!
Життя правдиве, стежка рівна-
Небес царівна!
Коли любов щодень зростає –
Душа літає!
(2квітня 2016)
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656683
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2016
Не маю права я тебе судити,
Духовний вчитель, вище лише- Бог.
Та важко кпини ницості терпіти
І зріти підле скривлення доріг…
Бо соромно мені за тебе, друже,
Що в піст ти в інтернеті, у дурні...
І що гординя пре – тобі байдуже,
Ти весь, як в амстердамському вікні…
Настане час і люди взнають правду
І про Кирила, і про наших всіх…
Отримаєте і за фальш, і зраду,
За вкрадений, на Небесах, успіх.
На сповідь не зберуся я до Тебе
І душу не відкрию вже свою.
Я Богу звірюсь під відкритим небом,
Під спів птахів і вільна, як в раю!
(2квітня 2016)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2016
Як по лезу - кожнісінький день,
Не дай Боже, зірватися в прірву.
Крізь нірвану новий мій катрен,
Що із серцем, бувало, геть вирву.
Важко тому, хто поруч в судьбі:
Вже по-різному сонце нам світить.
Бути вірною завжди собі,
Вберегти свого щастя софіти.
Чи потрібна та сповідь моя?
Загубитися легко у світі,
Не одна, в тому часі, сім"я -
Пелюстки вже обірвані, з квітів…
Сходить сонце й заходить щодень,
Час летить десь за обрій далекий.
Як по лезу, з затисненням жмень,-
З тягарем тим солодким, нелегкий…
1 квітня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2016
Текли у крокодила сльози –
Хотів усіх він помирить,
Тих, що у водах і покосах:
За всіх його душа болить.
Бажав братерськи поєднати
Малих,великих,смирних, злих...
Малий байбак, щоб обійняти,
На пащу крокодилу- плиг...
Щоб сльози витерти зрадливі –
Розчулились від дійства всі…
Не довго, втім, йому сиділось, –
Випадком байбака той з’їв…
Мораль в тій баєчці така:
Душа брехлива в хижака.
Сльоза його лише приманка,
Підступність - у житті коханка.
(1 квітня 2016)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2016
Писати важко в час війни й печалі,
Не в’яжуться чогось ясні думки,
Бо тягнуться безмежні магістралі
Зі сліз і крові, й так уже роки…
Виношується мрія про майбутнє,
Зігріта, наче, страусом яйце…
Минає час, хоронить незабутнє
У безвість, хоч і пишуть всі про це…
Живемо нині в часі доленоснім –
Історія – руками й на очах…
Дай, Боже, в цьому році високоснім
Зміцнити Край і зупинити крах.
Дай, Боже, зупинити ріки крові
І вмити Україну від брехні!
Щоб всі були щасливі і здорові!
Щоб геть пішли усі ненависні!
31березня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2016
Весняним вітром ніжно обійму,
Дощем веселим змию дику втому,
Зніму кайдани, заберу суму,
Мені відомо більше, ніж будь-кому…
Пташиною з тобою я злечу,
Аби напитись сонячних нектарів.
Не буде більше болю і плачу,
Лише любов і знову всі – у парі.
Зміцнишся ти у леті тім стрімкім,
Душа оновлена ще заспіває.
Залишений не будеш вже ніким –
Господь про тебе і твоє подбає.
Тобі творити ще у тім житті,
Бо трави недокошені у полі,
Й надалі бути, як оті святі,
Щоб не перечити Господній волі.
Весняним вітром передам привіт,
Веселкою потішу спраглу душу.
Тобі на краще ще зміняти світ,
У тім допомогти тобі я мушу.
31 березня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2016
Густа весняна ніч, колісний стукіт,
Облізлий потяг веселивсь від звуків.
Чадів від запахів білизни, поту,
Уперто, як віслюк, тягнув роботу.
Іван, принишклий на своїй полиці,
Горішній, геть боявсь поворушитись
Вагою тіла свого громіздкого,
Бодай, щоб не збудить, хто спить, крім нього.
Одна, на долішній полиці, спала
З дитятком, котре міцно обіймала.
Фіранка все віконце не займала,
Лишилась щілка – місяць запускала.
Стояла задуха, спать не хотілось.
Скоріш втекти – у голові роїлось…
Думки бурлили мозок, як газ воду,
Шукали суть, логічності природу...
Привітніше все місяць посміхався,
Неначе за собою кликав, грався…
Ураз з’явилася вона, небесна,
В нічному сяйві майже безтілесна,
З волоссям довгим і сліпучо білим-
Пахнуло свіжістю і чимось спілим.
Краса припала, в очі подивилась-
Не знати, як вона тут опинилась…
Лише до нього легко доторкнулась,
Як стеля просто в небо розгорнулась…
Вони летіли, взялися за руки,
У ніч, у небо, всмоктуючи звуки
Зірок і ночі, тих висот безмежних,
Раділи душі в леті незалежні...
Вона – богиня, Він - лиш чоловік,
Не має значення ні статус, ані вік,
Лише одне -- його порятувала
Та душу й тіло до висот підняла.
Відчув себе він рівним серед вільних
В просторах сивих вічності, всесильних…
Душа летіла, – вниз їй не хотілось...
Потроху і надворі розвиднілось.
Блудливий місяць утопився в сині,
А сонечко – промінчиками в днині.
Ожив вагон: проснулися вже люди,
Сніданок і нужда, туди і сюди…
Пустіла лиш полиця та, горішня,
Господареві- не потрібна, лишня...
В буття йому не повернутись се –
Красуня в небеса його несе.
Комусь – кістлява, а комусь – краса,
Коли летіти з нею в небеса…
19 березня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2016
В одному їдемо вагоні, люди, з вами
До світлих станцій, що будуються віками:
Любов, Надія, Віра, Правда і Добро,
Чому на інші вас бездумно потягло?
Чомусь притягують вони вас, як магніти -
Обмови, заздрощі, невіра шлють привіти,
Як мухи на липучку, зіскакуєте в них,
Тому і голос правди у ріднім Краї стих.
У просторі єдиному та часі з вами ми,
Усе, що нині маємо, - заквасили самі.
Причина тих упадків і знана, і проста:
Загублене душі святе, споганені вуста.
Подайте щиро руки і найкраще воскресіть,
Із душ своїх почніте, щоб світ цей міг ще жить.
І добре пам'ятайте, що Бог - один для всіх,
Що тут ми у гостині, - вбивайте в собі гріх.
18 березня 2016
(с)Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2016
Мене Ти кликав? Ні? А я прийшла,
Щоб силу повернути життєдайну…
Земля весною ніжно зацвіла,
Життя співає пісню сонцесяйну.
Вода цілюща - з юності човна -
Омити рани на душі та тілі.
Усе найкраще, чисте і сповна,
Щоб чорні дні відмилися у білі.
Послухай голос юності й мене:
Тобі я прочитаю вірш колишній…
І хворість утече, й біда мине, –
Облиш усе, що зайве, безутішне.
Пірнай у чисте, щоб втекла журба,
Нехай душа звільниться вже від скверни.
Обтяжливі і слава, і ганьба -
Дай вилетіти з ницості "таверни"...
Нехай злетить до Світла, до Висот -
Відчуєш в чистоті та силі слова!
Зміцнити тіло, збутися турбот -
В житті потрібна правильна основа!
До тебе я із юності прийшла…
17 березня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2016
Я чула мужній подих твій
У пінних хвилях океану.
Вниз, вгору – лет і мушлі з вій
Та кіс смарагдових платану.
В обіймах ніжних і міцних
Пірнала до глибин бездонних.
В незнанім світі тім, у них,
Радіти вчилась, в водах сонних.
Твоя рука мене вела
Упевнено, не мучив страх...
Я навіть рибкою була,
Шукала, щоб сховатись, дах…
Тобою в казці я жила,
Вбирала дух, любов і силу.
І ким я тільки не пливла…
Кохання всюди боронило.
І знову погляд віч ловлю
В нічному небі, в зорях ясних.
Тебе не знаю, а люблю…
Життя - магічне і прекрасне!
16 березня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2016
Справжній поет - свіча сьогодення
і промінь майбутнього!
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651930
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 16.03.2016
Я не відкрию вам «америк»,
Що у напруженні живу,
І що анцихрист та істерик
Терзає душеньку мою.
Країну він, народ терзає,
Життя вбиває, цідить кров.
І гадом в серце заповзає,
Марнує душі, що дав Бог.
Ненавистю він весь палає,
Усе руйнує на шляху.
В його краю народ вмирає,
А він лиш додає жаху
Війною підлою та лжею,
Здається, навіть, що ва-банк…
І страшно й гірко... За межею -
Уже ворожий, "русский" танк…
А, може, й справді він – анцихрист?
Почав у Піст святий війну…
Прохання світу припинити,
Покаятись за цю вину
Не хоче слухати нечистий,
Боїться Бога сатана.
Нам залишається молитись,
У нас доріженька одна!
Майдан повстав і скинув гада,
Дасть Бог, зарадимо й цьому.
Край знищити йому не вдасться!
Господь не по зубах йому!
27 березня 2014
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2016
Мій Господи!
Ти – сяйво, суть життя!
Щодень святе бажаю пізнавати.
Утраченим стає земне буття,
Якщо в нім Бога не вдалось прийняти:
Не сповнити любов’ю душу, ум,
Не плакати у сповідях, молитвах.
Спасенний буде тільки той,
Хто шлях земний пройде зі Світлом,
Хто правду, істину пізнав,
Зберіг душі святої Храм.
На тих чекає все величне:
Вселенський Розум,
Життя вічне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2016
Письменники, поети – майже всі,
Як ті свічки чи ліхтарі, чи зорі.
Свіча посвітить в темряві густій,
Ліхтар освітлює доріг простори.
Яскраві зорі світять всім завжди,
Хоча вони далекі, недосяжні.
До них - увага, мрійні погляди
Закоханих у висі ті, поважні.
Бува, свіча потрібніш від зорі
І вогником своїм таки врятує,
Залежить від думок о тій порі.
Усяке світло - та чогось вартує!
11 березня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2016
Народжена в минулому столітті,
Вбирала дух червоної чуми,
Тієї, що повнила мозок сміттям,
І від якої очманіли ми.
Хотілося колись, як ті герої,
Боротися у війнах світових.
Не знала, що відправить у ізгої
Історія, нове століття їх.
Тепер сама долає рубікони –
Разом із іншими життя творець.
Воюють за свободу легіони:
Вона і щит, і меч, вона – борець.
Ось тільки буде душу завжди гризти,
Що вибрала до влади саме тих…
Дала їм в цебра, з кров’ю діток, влізти,
Вбивать майбутнє – навіть світ затих…
І ще Надію, дівчину невинну,
Майбутнє нам ніколи не простить,
Як символ України в чорну днину,
Не знаєм як від ката захистить. ..
Рядки болючі змушена писати:
Надія голодує сьомий день…
Не можуть вороги її здолати!
Незламна, зболена... Лиш правда де?..
Невже змикається над нами небо?
Не чути буде в Краї солов’я?..
І скільки ще кісток козацьких треба,
Щоб вдовольнить чиєсь надмінне «я»?..
Сьогодні правду в нори заганяють,
Історія навчити хоче нас…
Стаємо свідками як розпинають
Святе Господнє- вже не перший раз…
Єднаймось і любімось, українці,
Інакше, підлий ворог нас змете.
Змілілі душі впустять в дім чужинців,-
І не простить історія нам те.
Любімось і єднаймось, українці!
9 березня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2016
(Присвята Великому Кобзареві)
Терпів в кріпацтві, у тяжкій неволі,
Гіркі роки втекли в чужім краю.
Писав, молив для України долі,
Бо світ пізнав в пекельнім тім раю.
Зумів піднятись з темряви сліпої,
Пророком став, борцем за рідний Край.
Оспівував красу заплав Дніпрових,
Сади вишневі та зелений гай…
Вкраїну – неньку научав любити,
Козацьку волю гідно берегти,
Співучу мову – як без неї не жити?
Кривавий біль несуть віршів рядки…
Чомусь і з москалями не ведеться,
Постійно прагнуть обдурити всіх.
Від плачу Катерина вже сміється:
Віки минули – стерли в порох гріх…
«Кобзар» читаю й серце рве уява,
Неначе б’є на сполох вічний дзвін.
Тепер вже розумію в чому справа:
Тарас – між нами… В кожнім серці він!
Летять в майбутнє думи Кобзареві,
Любові й болю невгамовний рій –
І заповіт, щоб в сьогодення мреві
Зродились ті, хто втілить спрагу мрій.
І мудрими були в бутті важкому,
Щоб не цурались рідне берегти.
З цікавістю навчалися чужому –
В любові й правді люди всі – брати!
Це той Поет, один з усіх народів,
Що відродив народ! І є – Народ!
Що понад все кохався у свободі,
Бо знав – свобода вище всіх щедрот!
Питаю: світе, з книжкою якого
Поета йде солдат в свій смертний час?
Чиє ім’я для нього після Бога?
Відповідаю: це ім’я – Тарас!
9 січня 2015
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2016
Вплітали хмаринки у коси
Стрічки веселкових покосів.
Сльозинки-росинки спадали –
Вмивали красу, щоб не в’яла.
Краса просиналась богемно –
Цариця всього, не даремно.
Цілунками квіт розпускала,
Жагою життя напувала.
Леліялось диво небесне,
Злітало правдиве воскресле.
Вбиралося свіжим озоном
Усе під любові законом!
8 березня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2016
Мені хотілося і свята, й квітів
І, навіть, того вихідного дня,
Нехай воно було з чужого світу, –
Приємна на честь жінки метушня.
Хотілось нині нюхати мімозу,
Лишаючи в пилку жовтенькім ніс,
І дуже захотілось верболозу:
Пухнастих «котиків» щоб хтось приніс…
Пишу мрійливо, бо не свято нині:
Живу далеко – свята тут нема.
Єдине - ностальгія по Вкраїні,
Де й день - Жіночий, квіти і весна…
8 березня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2016
Спускався тихенько
Додолу, зак впав.
Укритий легенько
Лісок іще спав.
Вужем потягнуло
Туман поміж трав.
Зело позіхнуло …
Вже ранок настав.
Вуаль покривала
Втягнула і став,
Усе парувало –
Туман дарував
Коралі навколо…
В них блиски заграв
Сміялися голі,
А Він цілував…
Проміння палюче,
День очі ховав,
Коралі спивало
З дерев та із трав…
5 березня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2016
Вони летять, як ангели на крилах,
І обступають із усіх боків –
Вірші мої, звіряння із років...
І муза поряд: і трагічна й мила,
Що перед нею встояти не сила.
Думки повнять до стомлення паперу,
Вам я дарую менше, ніж собі,
Зростаючи душею в боротьбі.
Лечу увись під поглядом етеру.
Нову відкрило світло слову еру.
(2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2016
Мозок снує думки, як павук своє павутиння...
Жити, пізнати життя,як мити брудне начиння…
Щастя у вирі проблем – формула грішного світу.
В ньому – марноти і секс – усе, щоб душі зотліти…
Божий Закон – не для всіх, бо зваби від зла прийняли…
Люди забули про гріх і що Христа розіп’яли.
Бог Свого Сина віддав, щоб усім гріхи простити.
Людям потрібно лише Господа й ближніх любити!
(1999р.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648252
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.03.2016
Проснешся зранку – посміхнись!
На небо синє подивись,
Вдихни глибоко диво-світ –
Усім – любов, усім – привіт!
Проснешся зранку – помолись!
Подякуй Господу й змирись:
Прийми все послане тобі –
Господь не залиша в біді!
Проснешся зранку – заспівай!
Нехай полине пісня в гай,
Нехай всміхається калина,
Нехай радіє вся родина!
Проснешся зранку – не зівай!
До праці гідно приступай,
Тебе чекає та, єдина –
Рідненька ненька - Україна!
(1 березня 2016)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2016
Коли рідними стануть усі
Не по крові – по Духу Святому,
Значить світ виходить з пітьми
На дорогу життя із Богом.
І спасенний він буде тоді,
І майбутнє буде щасливе.
І залежить це все від нас, –
Душі кожного особливо!
(травень 2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2016
Вкладені лепсько думки,
Наче моделі-красуні.
Їх пам’ятають віки!
Кепські – забуті вже нині.
Є ще й інші таки,
Що із Всесвіту плинні,
Для пізнання рядки,-
З ними - знання глибинні.
З легкої віку руки
Лет їх буде в визнанні –
Світ ще не знає, поки…
Правда свята у вигнанні.
(26 лютого 2016)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647616
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.02.2016
Творці слова, як транслятори Всесвіту: одні його відчувають світлом, інші – темрявою .
Відповідно і проекції творчості різні. Часом літератор виступає темним руйнівником, хоча
людина, створена за божою подобою, повинна бути творцем. Ми в змозі творити своїм
словом, як творив Господь світ Своїм. Єдина умова – творити все в правді та любові, бо
написане має властивість матеріалізуватися!
(26 лютого 2016)
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2016
Велика сила Господнього Слова. Велика сила людського слова – по аналогії,
оскільки людина створена за подобою Божою .
Господь творив світ Своїм Словом. Відповідно, людина теж може творити своє
життя словом. Важливо творити правдиво. Рано чи пізно все написане стає дійсністю.
Наприклад, негативні фільми, і про кінець світу також, матеріалізуються, заповнюють
простір, наше життя, віддаляючи, таким чином, від Господа. Все це нагадує
програму знищення або самознищення, бо такі сценарії пишуться темними силами.
Для справжнього творення потрібно поступати як Творець, тобто творити в чистоті.Для цього існують молитви, очищення… І найголовніше – любов. Без любові до людей, до Всевишнього не може бути й мови про високе. Літератори, творці слова, виступають енергетичними трансляторами . Ми самі собі пишемо життя барвистим або сіро-чорним...
(26лютого 2016)
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2016
Оголені струни моєї душі
Натягнені, як тятива від лука:
Торкнешся і пенькне...
Страшне буття чи,може...
Сама придумую "буки"
І заганяю себе сама
В страх фальшивих стосунків...
Бринить тятива,
Болить голова-
Час змінити варунки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646961
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 26.02.2016
Проколоти яйце-
Витече цівкою все.
Ось так і життя-
Цівкою в небуття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646948
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 26.02.2016
Щасливий хочеш бути – все віддай,
Усе, що убиває душу й тіло.
Над бідами своїми не ридай-
Зроби на тій землі хороше діло!
Люби людей, даруй тепло,
Шануйся в Господі щоденно.
Невіри бійся – лише зло
Вбиває щастя достеменно.
Живи в любові кожен день,
Не думай про земні потреби,
Лишень про гроші до кишень,
Хоч дітям підсобити треба…
Майбутнє все в Його Руках –
Добробут наш і душі наші.
Страшніш, коли в тяжких гріхах
Ми губимо усе найкраще…
Щасливий хочеш бути – будь!
Живи, як Бог велів в Законі.
Не забувай важливу суть:
Душа - їз Неба, із Любові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2016
Душа, як птах, – то голубом летить,
То журавлем, – якщо далеко вирій.
Як птах, живе у клітці, поки спить.
Як птах, літає вільно, бо є крила.
Душа, як пісня,- глас її бринить,
Як струни скрипки, як повітря, море.
Коли ж вона до Господа злетить-
Вже заспіває у небеснім хорі.
Душа, як птах, життя її – політ,
Потрібно цю маленьку шанувати.
І не рубати крила впродовж літ,-
Душі для щастя треба політати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2016
Гординя виглядала у віконця,
Вмостившись зручно у душі, в очах.
Грішила, все ховаючись від сонця,
Свавільно іншим прищепляла страх.
Ворожістю та заздрістю палала,
Розбурхана гонитвою без меж.
Себе, єдину, тільки вихваляла,
За Бога вища- так вважала теж.
Неслась в шаленстві дикім по просторах,
Кроїла душі болем, як мечем.
Прописувалась у церквах й соборах,
Прикрита, по- злодійськи, калачем.
Хотіла, грішна, в небеса злетіти,
Збирати зорі во хвалу свою.
Але гордині з Господом не жити,
Таким немає місця у раю.
(17 лютого 2016)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2016
Вони проходять через стіни й дощ,
Незримі нам мандрують так у часі.
І поруч - спиш, а чи їси ти борщ,
У них - програма ще життів в запасі.
По-різному їх можна називати,
Не чути і не бачити присутність.
Фантом без тебе буде існувати, –
У нього - неземна, космічна сутність.
У просторі наш час - нікчемна мить –
Не завжди осягнути це можливо.
Зазвичай, дбаємо про незначиме
Для вищого... Та як ця мить болить!
осінь 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2016
Втекти, у часі розчинитись,
Повітрям ставши говірким -
Миліше, як в рутині гнити,
Ввійти в серця людські ніким…
Здається рівною дорога
І чесно ти по ній ідеш,
Не знаючи, що засторога
Мечем висить, ось тільки - де?
Сховатись здумаєш від світу,
Талуючи життя снагу, –
Дістане вирок долі, з віку,
Щоб душу відпустить нагу…
10 лютого 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2016
Любов літала в травах з оксамиту:
Нектар спивала, бавилась в росі,
Плела мережку з променистих ниток,
Радіючи всій твореній красі.
І жартувала з віковічним дубом –
Шептав тихенько Він їй про життя.
Вона ж його все сіпала за чуба –
Грайлива, чиста, як мале дитя.
Палка, зваблива, невимовно гречна,
Стрімка, бурхлива, як гірська вода.
Свята, як синє неб безконечна,
Любов цілюща й вічно молода!
29 травня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2016
Життя подібне в тебе і у мене:
З минулого в майбутнє ми прийшли.
Нове століття як нове знамено –
Хіба ми гідно в нього увійшли?
Дороги наші зводились стежками
Крутими: стрімко вгору, різко вниз.
Блукали, як сліпі, десь манівцями,
Чіплялись, у надії, за карниз…
У світі білім важко стало жити:
Каміння в руку ладен взяти всяк,
Сверблячка у людей когось побити...
На поміч дружню мало хто мастак.
Брехня безжально землю огортає,
Сміттям вкриває часу пояси...
Рука безтямно камінець стискає –
Кидай, якщо безгрішний сам єси…
Нема любові в зачерствілих душах,
Живі серця стверділи в камінець.
Здригнеться небо во ім’я грядущих,
Очистить вогняним дощем вівець.
Усі ми грішні на цім білім світі,
Не треба зло бажати і судить.
Від "бруду", ним вистрілюєш в повітря,
Вмирає пташка, що в гнізді сидить…
8лютого 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2016
(Присвячено однокласникам
Тоні і Володі)
Розповідає Володимир:
Життя людське коротке,
Пізнати все – вже зась,
Та що таке колготки
Відкрив нам третій клас.
Було це, як у школу
Прийшла нова до нас:
Тетяна- Тоня звали,
По- різному не раз...
Худенька і спортивна,
У гарному вбранні.
В перервах теж активна -
Сподобалась мені.
Яскраво вбрані ніжки -
Здивовано спитав:
Шкарпетки чи панчішки?
Вона ж :"І не вгадав,
В колготках я сьогодні"
Я довго мізкував,
Бо про колготки модні
Ніколи й не чував.
Питаю соромливо:
То що ж воно таке?
Показує сміливо
Штанці дівча прудке:
"Колготки - це панчішки,
Пришиті до штанців."
І весело, в усмішці,
Крутнулась на нозі.
Такі знання дістав я
Ще будучи малим.
Тепер вже сам колготки
Купую всім своїм…
PS
Далекі шістдесяті...
Комусь зі всього сміх.
Немає вже Володі...
У Тоні в косах сніг.
літо 2014
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2016
(байка)
Давав поради півень солов’ю:
Ти так бездарно пієш у гаю;
Не можу слухать, вуха затуляю,
Лише дратуєш… Не співай, благаю…
Із голосом таким тобі б мовчати,
Дозволь пораду щиру, друже, дати:
Ти і малий, і сірий, полохливий,
Живи собі тихенько, будь щасливий...
І відповів спокійно соловей:
Послухай і мене, когуте, гей!
Не рвуся я у пишні горлопани,
А трелі, бо природою так дано …
Та й ти ж співаєш: кожному – своє…
На білім світі всім нам місце є.
Літаю я, гніздечко – у гіллі,
Ти –в курнику і ходиш по землі…
І мудрі ті слова його були,
На хвилю півневі думки втекли…
Та вийшла господиня із цебром:
Когут –мерщій до неї, за зерном…
(5 лютого 2016)
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2016
Чому життя не можна повернуть?
Чому так важко пізнаємо суть,
Все бавлячись у віру та надію?..
Бувало, недруг грою так зігріє,
Що аж розквітнуть віри пуп’янки...
Слова порожні - інколи п’янкі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641195
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 04.02.2016
Пірнаю в хмари, як у море –
Шукаю недосяжні зорі.
Багато їх у небесах…
А в пам’яті – рядки вірша:
«…Якщо шукаєш зорі в небі,
То підіймай голову вище,
Щоб не сплутати високі зорі
З ліхтарями, що туляться до землі…»
У небі вільно я літаю,
Землі, чомусь, не відчуваю:
Свобода! Легкість безтілесна!..
Зоря, що впала, – знов воскресла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640539
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 02.02.2016
Щось не бояться Бога люди...
Лягла на Біблію рука:
Клянуться в тім, чого не буде,
Щоб знищить... Доленька гірка.
Малюється подій картина
І справи – хто, коли і де,
Хоч правду знає і дитина
Хто сором втратив й все святе.
Навчились продавати нині
Все цінне, із небесних квот.
Культури вчать у стайні свині,
За приклад всім – Іскаріот...
Чомусь усім збагнути важко,
Що правда тільки там, де Бог.
У клітку грубо волі пташку –
Так, як «до вітру», у горох…
Не розуміють люди Слова
І розкидаються усім.
Проігнорована основа
Як Істина, передусім.
Не думайте, що це лиш байка –
У вічність звернене життя.
Для праведних – чудова калька
Для пізнання та каяття.
Всевишнім клястись нині звично,
Підписуватись в блуді Ним.
Ось, тільки наслідки трагічні,
Бо згине все, розвіє дим…
За все відповідати треба,
Не вам, то дітям, правнукам.
І чорна підла зрада неба
Згадається колись ще вам.
Історія свою натуру –
Ставати дибки раз-у-раз –
Не змінює, тому фактуру
Ще перегляне, з діл і фраз…
І юдині страшні здобутки,
Як душі, продані за гріш,
Для роду – і прокляття, й смуток,
Не вибратись із цього більш…
Ви думаєте, що живете,
Коли купаєтесь в грошах?
Насправді, ви – лише «портрети»
Без духу – давній тіла прах…
30 січня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2016
Чи знаєш ти насправді хто вона?...
Ота, що поруч, начебто земна,
Ота, що світлом днину осяває,
Зорею ясною вночі спадає…
Думки звіває літнім вітерцем,
Біду здолає Духом, як свинцем.
Оселю сповнить співом солов’їним,
Дитячим щебетом, теплом родинним.
Майстриня шити, плести, вишивати,
Спекти, зварити на щодень і свято.
Шанує рідний Край,батьківську мову,
До Господа приходить на розмову.
Красуня ніжна - рідкість в тому світі:
Рожеві вустонька, в очах - блакиті.
Душею чиста, мов вода джерельна,
Плекає гідність, береже ретельно.
І доля їй дарована небесна:
Вона і Мати, й Жінка пречудесна!
Надія, віра, світу берегиня,
Любові, в небі й на землі, княгиня!
30 січня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2016
Пекучий вітер і свист кулі...
В окопі хлопці залягли:
Голодні, босі, майже голі –
Землянку «Гради» посікли…
А їм всього лиш вісімнадцять,
Не жили, мабуть, ще як слід.
У пеклі місяців вже надцять,
Підстрілений життя політ…
Нещасна ненько-Україно,
І рай, і пекло вся земля:
Одному те життя – руїна,
Бо краде інший, із кремля.
Дикунство розриває межі,
Бракує мозку зрозуміть:
Господар вовкулак годує,
Щоб власну хату розорить.
Такого світ іще не бачив,
(Дістала Ненька тих сивин),
Щоб так у домі хтось партачив
І заявляв, що гідний син.
Не знають люди що й казати…
Якісь жахіття навкруги…
Продовжують дітей вбивати
АТО намотує круги…
Ведуться дивні перемови,
Статистика страшна й сумна.
Якась існує підла змова –
АТО, відстріл, а чи війна…
Впряглася Ненька усім тілом
У віз із трупами століть…
Вбиває душі, першим ділом,
Війна, наповнена жахіть.
Пора всім братися за розум.
Хто знає мудрого? Скажіть!
Ну скільки можна збитим возом?
Коли почнем у правді жить?
В окопі пацани чекають
На ті шкарпетки, чай і хліб…
Зазвичай, їм допомагають
Ті, в кого вже порожній дім.
26 січня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2016
Життя людське давно для вас забавка,
Тримаєте в руках міцні нитки…
Усе щоденно пишете на плівку
І стежите прискіпливо роки…
Про мене знаєте, здається, все ви:
Страждання, біль, фатальні помилки…
Сценарії, у розрізах миттєвих,
Розписуєте людям вже віки...
Ляльки бездухі-- в грі отій предивній...
І, навіть, щось змінити вже не варт:
Надієшся, що маєш "козир" сильний,
Насправді,-- бита вже, одна із карт…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638637
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2016
Я малюю барвисте життя,
Як художник малює картину:
І натхненно, і до забуття,
З насолодою і без упину!
В дивнім сяйві усіх кольорів,
Поринаю в синь неба безмежну,
Світла сповнена і почуттів --
В кришталеву росу обережно.
Зариваюсь в стіг сіна п’янкий,
Споглядаючи зорі небесні…
Мій мальований світ ще крихкий,
Та любов і краса в нім – воскреслі!
весна 2015
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2016
До тебе зійшла богиня,
Кохання її – неземне.
Юнацькі мрії збулися,
В снах, дивних, побачене…
І день , і ніч ти працював,
Звільнявши душу із полону.
Родину свою ти привчав
До себе, нового, й фелону.
Служити Господу почав,
Ступивши на дорогу Правди.
Пізнав ти Істину і став
Духівником – в одній з парафій.
Удари долі всі зумів
Нести, витримуючи битву.
Комусь здавалось – зачерствів…
А ти терпів і жив в молитвах.
Господь завжди готує нас
До чогось нового, святого…
В життя, позбавлене прикрас,
Ввірвалась ватра неземного. ..
Вона – богиня серед всіх:
Душі красою, гострим словом.
І шлейфом тягнеться успіх,
Хоча, не завжди під Покровом….
Красуні важко в світі жить –
З блискучим розумом і ділом.
Душа небесна лиш тремтить,
Буває зайвим грішне тіло…
Слово її, як дивний дзвін,
Збудило вітчизняну прозу:
Романи, вірші – й не один…
Талант! Велика дяка Богу!
Зустрілись ви лише тоді,
Коли очистились в дорозі.
Душа з душею, як святі…
Щоби разом – в любові, в Бозі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638378
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.01.2016
Хочеш, тобі "поворожу"
І розповім усе життя?..
Світле майбутнє покажу
І ще: значимість каяття.
Зможу тобі на «так» і «ні»
Усе детально розписати:
Що було в правді чи брехні,
Гріхів-помилок уникати.
Спроваджу на правдивий шлях
До миру, щастя і добра.
Збудуєш ти надійний дах!
Тебе зміцнить Любов Жива!
(серпень 2015)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638013
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 23.01.2016
Бог запускає між зорі тебе:
Дихай, вбирай всього Всесвіту дух
І повертайся назад у земне,
Щоб розірвати земні пута мук.
Ти принеси свіжий подих сюди
І розповім я про все у віршах.
Близько всі душі уже до мети,
Господи, лише – не святості крах…
Зорі небесні, повідайте вже:
Як зупинити ту кляту війну,
Як вберегти все найкраще земне,
Знищивши, втім, назавжди сатану?..
Боже Всевишній, у Тобі - усе:
Сутність і норми земного буття.
Прошу найкраще народу свому:
Мирне, щасливе, вічне життя!
Бог запускає у Небо своє,
Те, що Його іще споконвіку:
Землю лишають й летять в неземне
Душі –святе, що дав чоловіку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2016
Так хочеться зігрітися,
Так хочеться тепла…
До тебе притулитися,
Як дівчинка мала.
Надворі дуже холодно,
Дощ шиби оббива…
І я, у плед закутана,
Як мумія жива.
Та нічого і мріяти,
Що прийдеш зараз в дім…
Живеш в роботі, добами,
І теж, як бідний мім…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2016
В небі нічному неслися,
Взявшись за руки комічно.
Душами ми обнялися,
Пісня лунала велично.
Линула пісня. Й ми- тінню
У небесах, над землею.
Вітром – твоє шепотіння:
"Будеш назавжди моєю!"
Ніби хмаринка остання
Зорі збирала із неба.
Все полонило кохання –
Більше нічого не треба!..
І запалилась в бажанні,
Сонцю всміхалась – зійшло!
Вже цілувалася зрання...
Грюкнуло поряд вікно…
Все закрутилось навколо,
Вскочило в прірву вужем...
Бабці приглушений голос:
"Бачу, прокинулась вже?.."
22 січня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2016
Втрачаю голову з тобою, моя доле,
Втрачаю голову з тобою, як ніколи…
Хвилюєш кров, як молоде вино,
Бо я – кохана! Небо се дало.
Мене кохають і кохаю я!
Любові співом сповнена земля.
Не бачу зла, лише - одне добро
І слова «недруг» – наче й не було.
(жовтень 1995)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2016
Дощ не кропив, а нищив білий світ,
Бурунили води брудні потоки.
Змітали все, зривали геть граніт,-
Стихія нам дає складні уроки.
Несли й мене, утоплену в струмках,
Серденько в грудях холодом стискалось...
Відсутність волі, будь- яких бажань,
Як мокре те курча, не опиралась.
Ця дика злива нині – вже краса,
І навіть грім нехай не замовкає.
Я слухаю вас, божі небеса,
Мій біль згасає, воля воскресає.
Летить, гримить розбурхана яса,
Штовхаючи чимдуж в свою нірвану...
Омита й звільнена від мене вся,
Співає небу і душа осанну.
Минуло нице, що в нутрі було,
Забилось серце, мов мала пташина.
З промінням сонця все враз ожило,
Спинився плач природи, як дитини…
І виросла, й зміцніла знову я,
Ввібравши дух сполоканої сині.
І подих свіжий -- дихає земля –
Не був уже незатишно осінній…
20 січня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2016
Ніколи не зривайтесь з місця
Так, щоб урвалась пуповина,
Не залишайте дім, родину,
Бо не знайдете в тім заміну.
І праця буде й, ніби, гроші,
Роздивишся – нема нічого,
Та ще, покинуті хороші
Позбудуться всього святого.
В народі вислів є чудовий,
Який потрібно пам’ятати:
Де народився – там згодився!
Не залишайте рідних без любові
І без тепла не залишайте хати.
19 січня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2016
Живим тебе наповню соком,
Як землю ранньою росою…
До краплі випита тобою,
Коханий мій, лише тобою…
Здіймусь увись я, безтілесна,
Відчую мниму легкість лету,
Коханням сповнена чудесним,
Таким подібним на комету...
В безумстві тому я згораю,
Аби зродитись потім знову…
Кохання, певно, диво - пісня...
Нове кохання – пісня знова.
1999
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2016
( невигадана історія)
ТІЛО
Вродлива юнка, ноги аж від шиї,
В очах фіалкових іскриться світ.
Як лялечка гарненька - говорили,
Струнка та ніжна, мов весняний квіт.
Душа її, на жаль, лише страждала,
Бо тіло грішне правило завжди.
Нещасну плоть безмірно потішала,
Духовним не цікавилась тоді...
Не раз на вроду дивну задивлялись
Усі, до втрати навіть дару мов...
Вона таких, як " снігом" обпікала,
Закоханих багато і розмов…
Мрійливо нареченого чекала?..
Напевно ні, -- закохана в собі,
В люстерко все, без міри, зазирала,
Не бачила від себе кращої!..
Чимало днів порожніх тих минуло
В душі не зародилось почуття.
Можливо, в тім батьків провина була,
Злий долі жарт, забуте каяття...
Затиснена в розкішнім, звабнім тілі,
Як у лещатах, змучена душа.
Звільнитись спроби видались несмілі,
Ніхто не чув, для всіх вона - чужа.
ДУША
Господь почув волання ті душі,
Зробивши виклик пещеному тілу:
Аварія… В бинтах, як в кунтуші...
Параліч, юна врода скалічіла...
Минали дні, минали місяці –
Не сила мозку тіло те підняти.
Виходила із забуття душа,
Бо їй хотілося уже літати.
Тоді всміхнувся дівчині Господь,
Щоб по-новому щастя показати:
Не має значення нещасна плоть,
Коли душі так хочеться співати.
І заспівала, вибравшись з тенет,
Дівча паралізоване лежало,
Злетіла з уст живих, немов сонет,
Картина, що устами написала.
Господь лишив рухливими вуста
І очі – ті фіалкові віконця.
В них зазирала зроджена душа
І відбивалось променями сонце.
У захваті писала день і ніч
Яскраві ті полотна неповторні.
Давались важко, певно ясна річ, –
Писались лиш душею і любов’ю.
Душа творила, бо душа жила,
Літаючи над нерухомим тілом,
Та дівчина щасливою була,
Закохана у світ, любиме діло.
По-іншому побачила життя,
Призначення своє і зміст у ньому.
Тепер, коли їй знане небуття,
День пролітав у вдячності Святому.
Малює і для себе, й для людей,
Даруючи велике одкровення.
Натхненна Небом, сповнена ідей,
Любов плекає та Господнє вчення.
Дівча залишить свій яскравий слід,
Тут, на землі, її вже не забути.
Вона, як фенікс, ще згадає світ,
Воскресла, щоб усе перевернути!
Буває часто в пошуках мети
Потрібно втратити усе, й здоров’я,
Щоб душу власну та себе знайти,
Наповнити життя лише любов'ю.
Усе високе дане нам з Небес!
17 січня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2016
Зізнаюсь вам: не вмію про кохання,
Оте, що із хмаринкою летить;
Оте, що висне на проміннях зрання
І, навіть, на одній струні бринить;
Оте, розбурхане вночі, у росах,
Що із зорею лине у блакить;
Оте, що пахне чебрецем в покосах –
Високе й грішне водночас, в ту мить;
Оте, що пестить і вмліває в косах,
Оте, що і в чужих світах жеврить…
Не вмію я писати про кохання,
Про магію, що нас бере в полон,
І зцілює на цій землі останнє,
І в яву перетворює наш сон.
Не всім дається гарно про кохання,
Не в кожному горить талант і хист.
Важливо, щоб в душі цвіло бажання
Кохати і в розмай, і в падолист.
Кохати і любити! Всіх любіть!
Кохайте ж - тільки посланих вам небом!
15 січня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2016
Господь задумав Жінку сотворити…
Не зовсім з кістки створена вона:
З небесного живого оксамиту
І грубого земного полотна;
Із сонячних промінчиків гарячих,
Із молодого хмільного вина;
З джерельної води, що чиста завше;
З пахучих квітів, спілого зерна;
Зі співу птаха, що в раю небеснім,
Із тих хмарин, що легкості сповна,
Із ясних зір, упалих і воскреслих, –
З великої любові, втім, Вона!
8 січня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2016
Благословив Бог жінку українську,
І статну, і розумну, і стійку.
І душу дав величну їй арійську,
Лиш доленьку надміру вже гірку...
Вона - матуся, спить дитя в орелі,
І господиня гарна, зробить все,
І сонцем сяє чистота в оселі,
Завжди найкраще в світ оцей несе.
Віки синів своїх випроводжає,
Щоб боронили рід від зла, біди.
Від болю непомірного ридає,
Найкращі гинуть... Дітися куди?
Злітають соколи і тануть в небі, –
Землею не схорониться душа.
У бій вони вступають при потребі,
Тримаючись Господнього меча.
Прароду мати, берегиня Краю,
Святої віри в правду і добро.
В любові, світлі всіх ведеш до раю,
Єдина твердь, щоб винищити зло.
Лунає щира пісня над землею,
Козацькими шляхами у степах,
Матуся за синами - у гілею*
Летить,щоб поруч бути, наче птах…
Блукає тихо вечір верболозом,
Розплетена розкішна ще коса,
Посріблене, як місяцем, волосся,
Віддана дітям сила та краса...
Надійна, вірна берегиня Краю,
Із уст твоїх і мова, і пісні.
Про тебе, непокірну, світ весь знає,
Любов'ю зло долаєш у війні.
Господь Тебе завжди оберігає.
З тобою - правда! І не плач вві сні!
*гілея - плавневі ліси в пониззі Дніпра
12 січня 2016
(с) Валентина гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2016
Говорять, що краса врятує світ…
Дивись: сідниці стали помпувати,
Масивні груди, губи, навіть те,
Про що вже непристойно і казати.
Хтось в розмірах вишукує нове–
Тут – наростити, іншому – відтяти.
Глядиш – із хлопця дівчина пливе,
А можуть, навпаки, – припасувати…
Світ шаленіє – тіло прославля,
Забули всі про цінності духовні
І те, що в тілі є душа жива,
Що Богом дане кромсати гріховно.
Забули, що справжнісінька краса
Живе в душі, співає із Всевишнім.
У тій красі і тіло розквіта,
І не потрібно утинати лишнє.
Забули люди, кинулись у гріх…
Марнують землю і себе, невтішних.
Було б життя безхмарним для усіх,
Коли б з гріхів повитягати грішних…
Коли Господь побачить звіддаля
Думки, життя, прекрасні душі наші,
Розквітне у красі тоді Земля,
І будуть всі щасливі і найкращі.
Говорять, що краса врятує світ.
Усе врятує лиш краса духовна.
Із Господом позбудемось всіх бід!
Красу душі вбиває все гріховне.
11 січня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2016
Сперечання, постійні сперечання з самим собою… Дехто
називає це – сперечанням з внутрішнім голосом, я ж називаю –
з душею. Так-так, саме душа і є тим внутрішнім голосом, що
стримує, докоряє, підштовхує, дякує…Вона прилетіла з Небес
від Духа Святого, від Всевишнього.
Вчені навіть робили спроби визначити вагу душі в момент смерті
людини, коли вона покидає тіло. Виявляється, всього кілька грамів,
а яка велич! Душа – могутній транслятор Всесвіту. Коли людина
відчуває докори душі або внутрішнього голосу, значить в її житті
справді є проблеми. Тому потрібно дотримуватись законів Всесвіту,
що дасть можливість вдосконалюватися, розвивати душу. Потім,
більш зрілою, вона зможе влитися в Світовий Океан Духовності і Розуму.
Нинішнє суспільство, на превеликий жаль, проживає доволі
примітивний свій період. Недостатньо розвивається інтелект.
Мозок більшості задіяний до чотирьох відсотків, проте, іноді здається,
що багато-хто взагалі обходиться без нього…
Але ж людину Господь створив за своїм образом і подобою! Тобто,
наділив: душею, духовністю, словом, думкою, вмінням бачити…
Ми можемо робити дива, творити, наповнюючи світ любов’ю і добром.
Натомість, ми тільки руйнуємо…Руйнуємо все, що під руками і ногами,
руйнуємо все, по чому ходимо і що їмо. Простіше кажучи:
« рубаємо гілку, на якій сидимо»…
Змістом життя стали лише гроші, придумані певними силами.
Дивлячись на таке безглуздя, душа пискляво подає свій голос, якого
часто ніхто не хоче навіть дослухатись. Напевно вам знайомий вислів
«товстошкіра» – саме це і є нашаруванням примітивізму, духовної
незрілості і глухоти, що забивають душу. Це властиво як багатим, так
і бідним. А душам, скажу я вам, потрібно розвиватися, бо всі вони різні
і вага в них – різна. Є більш величні, що виступають провідниками
для інших, а є незрілі – тож, допомога потрібна їм. І важко
надіятися на добрий розвиток, якщо ховають нещасну під товщею
сатанинських зваб.
Впевнена, що всім дано прийти до Господа-Творця, просто
у кожного свій шлях, на жаль, не завжди вдалий…
Душі доводиться намотувати кола Всесвіту, щоб
вдосконалитися, бо Всесвіт живе за законами Великої Любові,
Великого Розуму і Досконалості, тому й не приймає примітивізму,
лінощів, невдячності, ненависті, самознищення.
Всесвіт існує в гармонії та постійному творенні, розвитку.
Люди ж на Землі допоки тільки руйнують все: моря, озера, ріки, поля,
ліси, гори. Засмічують довкілля, продукуючи непотрібні матеріали.
Гублять природу, а значить і самих себе, бо людина – частка її.
Живий світ знищується негативом і жорстокістю. Вбивати собі
подібних – стало нормою життя.
Хіба може прийняти все це Творець, коли створений Ним Світ
розвивається за законами Великої Любові?..
На Землі є всі можливості, щоб жити багато, красиво, в любові.
Потрібно спочатку дослухатись себе, своєї душі. Почути, побачити
і полюбити ближнього і нужденного. Допомогти найбіднішому,
з’єднавшись з Господом в Його Великій Любові. Лише жити
і любити! Любити Всевишнього і все створене Ним!
Міцніє і зростає душа, сповнена любові. Вона полетить туди, де
Духовна Велич, Любов, Вселенський Розум. Вона –частка Вічності!
Ось такий він – наш внутрішній голос, наша душа, народжена
Святим Духом, душа, як частка Вічної Матерії Всесвіту!
(10 серпня 2015)
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2016
Передо мной ты невиновна,
Но так уже диктует жизнь:
Страдаешь, если ты греховна,
Всем за грехи пора платить:
Когда-то ты была красивой,
Тебя носил он на руках,
Да чувство бурное остыло,-
С другой парит он в облаках.
И Ей теперь уже, на ушко,
О нежной страсти говорит.
Твоей любви ему не нужно,
Ведь с ней душа его горит...
А ты одна, совсем забыта...
Тебе не нужен этикет.
Устала в жизни ты от быта
И от несбыточных побед…
Ты вспомни, как была любимой:
К тебе он ночью уходил,
Оставив маленького сына.
Как страстно он тебя любил!
Но в жизни, ведь, ничто не вечно!
Расплата ходит по пятам:
За мелочь – платишь ты сторицей!
И он заплатит по счетам.
(февраль 1995)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634519
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.01.2016
( для творчих людей)
Отче наш небесний, Світло душі нашої,
Правдиве наше Слово!
Дякуємо Тобі за всі ласки: дар писати , творити.
Милостивий Боже, допоможи нам тримати в чистоті
наші душі і помисли.
Не дай, щоб з наших уст злітали гидоти .
Не дай, щоб наші душі наповнювались заздрістю
та ненавистю.
Вбережи нас від осквернення рідного Краю і народу.
Допоможи жити в любові, правді , чистоті.
Слово Господнє, зміцни нас в нашому слові, щоб
ми гідно могли служити Тобі, Україні, рідному народу.
Нехай гнівним буде Божий Перст до всіх дволиких,
підступних і марнослівних , всіх тих, хто служить
злому.
Всемогутній Боже, Святе Слово, веди нас вперед!
Допомагай творити! Благословляй на добрі справи!
Амінь.
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2016
Гайвороння-гайвороння
Хиже налетіло –
Серце мені видлубує,
Щоб вмертвити тіло.
Ти , підступне гайвороння,
Не маєш уяви,
Що життя моє – не в тілі,
А там,- де Бог править!
Я сміюся, гайвороння,
З метушні й піару…
Тобі в Небо не злетіти,
Бо з нечистим - в парі.
Гайвороння-гайвороння
Світ вкрива брехнею,
Навіть тут, у чужім краї,
Я воюю з нею!..
(6 листопада 2015 )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633533
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2016
Люблю усіх: і ворогів, і друзів,
Бажаю їм і щастя, і добра.
Життя в жорстокім світі – це не казка,
Але, повірте, – це все рівно гра.
Ми бавимося в добрих, злих, кумедних,
Бо десь в душі глибоко – діти ми.
І кожен з нас чогось таки боїться:
Згубити гроші... душу, чи тюрми...
Для когось бог – це гроші та маєтки,
Побільше доларів, щоб спати в них.
Для праведних Господь – Творець Єдиний.
У Ньому – суть життя, любов, успіх.
Проте, щоб все це людям зрозуміти,
Потрібно в зрілість душу привести.
В Господню школу трохи походити,
Навчитися прощати і любити.
Лише тоді ми змінимо забавки,
Позбавим світ жорстокості та зла,
Залишимось як діти на хуставках,
Що із добра, любові, світла тла.
жовтень 2014
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2016
Відмовився розумний Перельман,
Ні, не розумний, а скоріше – геній,
Від премії, що Нобель заснував,
Від цілого мільйона - для кишені...
Мені це зрозуміло до кінця,
Бо і сама б відмовилась від грошей.
Пізнав він Суть із Всесвіту кільця,
Земне – ніщо, коли він там – хороший.
Він там, де лиш існує глибина,
Свої закони – чесні, досконалі.
Примітивізм і дурості війна –
Лише у нас, і грошові регалії…
(28 грудня 2015)
Примітка: Григорій Перельман, математик, довів гіпотезу Пуанкаре.
Відмовився від усіх грошових премій, навіть
і від Нобелівської (2010р.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633286
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.01.2016
…Ніби зайшла відвідати одну родину, а там – те маленьке створіння:
дитинча – не дитинча, якесь сіреньке, півметрове, з прозорою,
слизькуватою шкірою та одним чи двома тонесенькими мишиними
зубами. Дивилася на нього з великим жалем і, навіть, з легкою відразою,
а воно мовчало, забившись в куток. Ось тільки не пам’ятаю, а чи були
поруч батьки, бо якісь люди були…
Потім - величезна демонстрація : шеренги, шеренги,шеренги,
хоч і ламані…І я побачила знову його – знайоме до болю сіре
створіннячко, що загубилося під ногами в людей. Так і не второпавши
чиє воно, кинулася в ту гущу і підхопила маля на руки. Я притискала його
до себе в бажанні зігріти і захистити. Воно ж, біднятко, налякане людьми,
лише тремтіло. Всім своїм тілом, всією душею я відчувала те тремтіння
та гучне биття маленького сердечка. Відчувала, як мене наповнює велике
блаженне почуття любові.
Шкодувала, що не взяла на руки ще тоді, першого разу, що не зігріла…
Так, воно не таке як усі, та й любити не дається, але саме потребує великої любові і тепла.
Кожна душа має своє обрамлення...
Я любитиму тебе, сіреньке створіння, мій маленький гуманоїде з космосу.
Що ж це таке мені наснилось?..
(3 січня 2016)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2016
Упала солонка –
Рассыпалась соль…
И в сердце ножом вонзилась боль…
Как горько терять, как трудно найти…
Часто ломаются жизни пути…
(весна 1994)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633076
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 02.01.2016
Дивні люди, коли починають
Спір і війни за Слово Господнє.
Християнам Господь Всемогутній
Послав Своє в Ісусі Слово.
Магомета- пророка – в ісламі.
Ще раніше іудеям подав
Заповіт – через Мойсея.
Може, з кимось іще розмовляв…
Недостатньо я знаю про все це,
Але впевнена щиро у тім –
Бог Всевишній на різних мовах
Розмовляє з народом своїм.
Господь різні наймення носить,
Та устави подібні усі.
У свій дім нас Всевишній просить,
При бажанні можна ввійти.
Знати лише треба умови,
Що Господь нам усім прописав:
Заборонено людям вбивати,
Заборонено красти, брехати
І в чужих постелях шукати
Щастя грішне, вірніше примар.
І не можна людей ображати,
Лиш любити потрібно усіх,
Як дає нам Господь в своїх ласках,
Просто так даруючи їх.
Храм душі, Дух Святий шанувати,
Незалежно від нації втім,
І Всевишнього поважати, –
Життя кожного з нас – Він.
Бог Всевишній – Єдиний для людства.
Віра в Нього – для всіх одна.
І якщо хтось вносить смуту,
Знайте, робить це все сатана.
(10червня 2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2016
Веде Господь нас по життю.
Світ пізнаєм, читаєм:
І книги, й Біблію Святу,
А що із того знаєм?
Написано багато в ній:
Як жити, як молитись,
І притча про тих п’ять хлібів,
Щоб людям насититись.
Про що говорить притча ця?
Про душу треба дбати,
А не про тіло, шлунок свій, –
Бог дасть щось похапати.
Не треба жити для їди –
Інстинкти нас вбивають.
Душу пригноблюють вони –
Такі вже не літають…
Або ті розкоші земні…
За них – і смерть, і війни.
І гинуть люди, як дурні,
А могли б жити вільно.
Послання Господа ніяк
Не можуть зрозуміти.
Напевно, не настав ще час
Навчитись гідно жити.
Воюємо за рідний Край,
За пісню, рідну мову.
Звільнити душу Краю – най!
Лиш товчемось в розмовах…
Нема очільника у нас –
Господь усе те бачить.
Немає місця для Отця –
В серцях лиш гріш маячить…
Перевертні і брехуни
Давно при владі й в церкві.
В гріхах купаються вони,
Служать Мамоні, вперті…
І важко бідним віднайти
Правду Святу на світі.
Глибоко тліє віра ще:
Можливо, вдасться дітям?..
Чи дочекаються вони,
Щоб світ цей очистився?
Щоб зникли златі боввани
І Господь змилостився?
Треба іще багато літ,
Щоб змити бруд гріховний.
Ще вирве доля в матерів
Усе найбільш коштовне…
Бог забирає в Небеса
Всіх з чистою душею.
Буде страшна масакра та –
Зрівняє світ з землею…
І будуть вибрані нові,
Люблячі й чесні люди,
І буде Правда на Землі,
І нове життя буде!
Якщо колись і віднайдуть
У надрах знов боввана –
Нехай Господь їх збереже
Від зради і обману!
Нехай живе цей білий світ –
Творіння Рук Господніх!
І крізь віки вам мій привіт:
Я з вами вже сьогодні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2016
АБО КОЖЕН СВОЮ ДОЛЮ МАЄ
Народився в полі він,
Бавився у травах.
Біг, шукав собі екстрим
Навіть у канавах.
Бовтав воду у ставку,
Смикав за хустинку.
Витер сльози малюку,
Втім, штовхнув у спинку.
Як з бешкетником буває,
До всіх в нього справа.
Щічки тільки надуває
Зліва, а чи справа.
Веселиться простачок:
Розігнав хмаринку,
Паперовий літачок
Кинув у корзинку.
Ніжно квіти обіймає,
Пестить маківки усім.
Сум лише він викликає
У ялиці, як б"є грім.
В пам'яті її рубець,
Хоч давно минуло:
«Дув легенький вітерець,
Потім - не забулось:
Затемнілось навкруги,
Розірвалось небо
Громовиці батоги
Всюди, де не треба…
І скалічили мене,
Витягнули душу,
Отже, доля не мине –
Жить в бандурі мушу…»
І шукає по лісах
Майстер бандуристу
Ту ялицю-громовицю
Сумно-голосисту…
Вітер злегка підганяє,
Вказує дорогу.
Кожен власну долю має
І свої тривоги.
30 грудня 2015
(с) Валентина Гуменюк
Примітка: музичний інструмент бандуру виготовляють
з ялиці, в яку вдарила громовиця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2015
Я знаю їх, я знаю їх в обличчя...
Їх не цікавить хлопець на війні,
Лише ті гроші, що падуть як мжичка,
Дощем рясним - у мрії і у сни.
Іде війна…Хтось продає- купує,
Торгує тілом, душами – людьми.
І кров на тих руках – вже не дивує…
Скажіть, до чого це звикаєм ми?
Знайшлися, що місця собі пригріли,
Коли народ по нитці – воякам,
Вони платню для себе встановили
За волонтерство… Правда ця гірка.
Для них – робота, що дає прибуток,
Це бізнес посередницький такий.
І душу сповиває чорний смуток –
Невже цей рід бездушний і крихкий?
Невже, коли даєш, кричати треба
І так безбожно красти у своїх?
Забули, що таємне - знане в Небі.
Розплата прийде кожному за гріх.
То як уникнути нам тих накладів,
Як розпізнати справжніх й злісних юд,
Як привести до чистоти заклади,
Щоб допомога вся йшла до рекрут?
Багаті на війні уже нажились:
Ростуть будинки, фірми чималі,
А бідні, були взуті ,вже й роззулись…
Невже в усьому винні москалі?
Народе, придивись до тих, хто поруч,
І зупини, чи поміч хоч подай.
Пора вже стерти із землі наволоч,
Щоб не ганьбила наш козацький Край.
СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА ГЕРОЯМ!
29 грудня 2015
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2015
В Україні хурделиця
Сніги підіймає.
Звістка нова стелиться –
Христос ся рождає!
Вистеляйте рушниками
Біленькі світлиці,
На покуті – дідуха,
Щоб все, як годиться.
Несіть в небо коляду,
Прославляйте Бога
І бездомних, на біду,
Не гоніть з порога.
І живіть в любові всі
Згідно Заповіту,
Щоби Ненька у красі
Гордо йшла по світу.
Знову казкою зима
Дивно світ вбирає.
Україна – не сама,
Бог про неї дбає!
грудень 2015
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2015
Заколише Морозенко знову пісню у полях,
Вітром здує день останній і листок календаря.
Новий рік чарівно зродить, та все з білого листа.
І вертепом з хати - в хату лється щедра коляда:
Щоб родило і велося, споживав своє ґазда!
Щоб у мирі всім жилося, закінчилася війна!
Щоб татусь ростив синочка, як належить у житті!
Щоб не плакали голодні всиротілі діточки!
Щоб у правді і любові відігріти душі всім!
Щоб робота відповідна і добробут людям тим!
Щоб свобода в Україні встановилась на віки!
Щоб у світі розуміли, що в нас справжні козаки!
Щоб лилася рідна мова, як дзвінка гірська ріка!
Щоб при владі утвердилась врешті справжнього рука!
Щоб Господь нас не полишив й Діва Пресвята!
Щоб розквітла Україна, як земля свята!
З Новим роком! З новим щастям! З вірою в добро!
Мети- мети, Морозенку, сповни се перо!
грудень 2015
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2015
Засвітилась в небі зірка,
Сповіщаючи новину:
Породила Божа Діва
Христа Спаса – Бога Сина.
І сповила те дитятко,
І у яслах примостила…
Хай зростає ангелятко, –
Не в хоромах Божа Сила.
Божа Сила лише в Правді
І Любові – в Заповіті.
Душі всі підуть до раю,
Якщо чесні будуть в світі.
З нами Господь розмовляє,
Посилає Світло в днину.
Він про кожного з нас дбає
І про хлопця, що загинув…
Вся родина коло столу,
Чути, як малятко плаче.
У кутку – сніпок і сіно,
Усе так як колись, наче…
Встав Господар за столом –
Дяку Господу складає
Гідно, з схиленим чолом –
Дух молитви всіх єднає.
Кожен рік з Тобою, Боже, –
Від народження в Дитятку –
Проживаєм, як належить,
До кінця і від початку.
На землі ми, як в гостині –
Справи кожного Бог бачить.
Пам’ятати треба нині:
Син вродився, щоб пробачить…
Знов зійшла ясна зоря,
Світлом Край весь освітила.
В кожнім домі і кутя,
Й коляда, й молитви сила.
І велика радість в нас –
Любов душі полонила,
Бо витає в небесах:
Діва Сина породила!
ХРИСТОС СЯ РОЖДАЄ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2015
Ой лелеки , в чужім краї!
В чужім теплім краї,
Розкажіть мені , лелеки,
Звідкіль прилітаєте?
Може, з дому , де матуся
Та дитя – кровинка,
А чи з краю, де немає
У мене родини?
Ой, лелеки -лелеченьки!
З вами я гадаю,
А ви – лише мовчите …
Тяжко вам теж, знаю.
Залишаєте ви край
Й летите далеко,
Лиш родинами у вирій,
Навстріч небезпекам.
Ой лелеки –пташенята!
Ви разом з батьками.
Мої ж діти виростають –
Нема поруч мами.
Крилами б їх затулить,
Небо прихилити,
Та не в змозі з чужини…
Мусять самі жити.
Ой лелеки – вірні птахи!
Як ніжно ви в парі…
В Україні залишили
Ми жіночі чари.
А в чужині – тяжка праця,
Треба заробляти:
І на хліб, і на науку,
І щоб Край підняти.
Ой лелеки дорогенькі!
Бог вам дав мовчати.
Бачили ви чужі долі,
Від яких – ридати…
Повернетесь в Україну,
До рідної хати,
Принесете добру вістку –
Не смутніла б мати.
Ой лелеки- лелечата!
Я ожила з вами –
Заплелася моя мрія
Живими нитками.
Як зберетесь у дорогу –
Майте міцні крила!
Несіть любов в Україну –
Неньку нашу милу!
Ой лелеки терпеливі!
З вами я радію.
Зародили ви в мені
Велику надію.
Наберуся знову сил
Правди і Любові.
В Україну повернуся –
Вам даю я слово!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2015
Моя молитва небо розірве –
Дощем любові впадуть ясні зорі.
Мій Боже, не лишай мій Край, мене,
Бо лише в Тобі викуються долі.
Моя молитва лине у світи,
Простори неосяжні всіх Галактик.
Прости нас грішних, Господи, прости,
Візьми до раю душі лиш назавжди.
Моя молитва лине в Небеса,
Несе її на крилах душа грішна.
Бог і молитва, Любов і краса!
Тоді для чого непотрібне інше?
Для чого на просторах Божих зло?
Хіба воно сумісне із житами?
Із піснею, що лине над селом,
Із синім небом, сонцем, солов’ями?..
Моя молитва небо розірве,
Моя любов вернеться Небесами
І встелить землю дивним рушником,
Що вишивається століття вже квітками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2015
Пшеничне море колоситься,
Махнеш косою - вже стерня.
І вибивається пшениця
Із колосків, родить земля.
Босоніж по стерні, до крові...
Обіч визбирують птахи
Зернятка, що іще в полові,
Бо в них свої щодень хліби...
Вже сонце руки простягає,
Щоб вскочити у неба синь.
Мов у люстерко заглядає,
Сміючись в крапельках роси.
Зоря поблідла забарилась,
Принаду втративши нічну.
І свіжістю земля покрилась,
Світанок виправ пелену...
Люблю густе пшеничне поле,
Дарма, що колеться стерня...
Колись на ньому хтось, у голод,
Шукав загублене зерня...
Дароване всім Господом зерня!
13 грудня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2015
Моя доня "на Андрія" ворожила:
Клала під подушку цидулки.
В завтра дівчинка заглянути хотіла,
Хочуть цього майже всі жінки.
Хочуть щастя і любові хочуть.
Хочуть ласки, рідного гнізда.
Щемно в грудях серденько тріпоче:
Ручку під подушку простягла...
(грудень 1995)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628191
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.12.2015
Хлопці разом гроші крали:
Кооператив склепали,
"Озеро"- його назвали,
Певно, так "кінці ховали"...
Як почали ґаздувати,
Навколо все прихватати:
Землю, нафту, проституток -
Лиш би це дало прибуток.
Апетити розгорались -
Одного в царі зібрали.
І гуляє вже по світу
Горе-цар свого повіту.
Йде на інших він війною,
Задоволений собою.
Тільки мало, видно, всього,-
Треба більше і нового!
Проти Краю і народу
Він почав війну смороду.
І брехнею, і багном
Всіх облив, створив фантом...
Все робилось згідно плану-
Свій народ він ввів в оману.
Розвести близькі народи-
Підла вся його природа!..
Жить по-людськи не уміє,
Він же -цар, хай світ німіє
Від тотальної тортури
Та злодійської натури.
Краде злодій безсоромно,
Бреше свита вся невтомно.
Світу він грозить війною,
Щонайменше - втопить в гною...
Бісівська його натура-
Кожен день міняє шкуру.
Зло, з нутра, його з'їдає,
Тож добро щодень вбиває,
Не дає у мирі жити,
Демократію творити.
Цар бісівський прагне трону,
Ще й імперськую корону.
Та не збутись його мріям,
Бо злочинні його дії.
Єдність людська- нездоланна!
Пісня царська - безталанна!
Скінчить в озері своєму,
У бісівському гарему.
02.04. 2014
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2015
Ты лжешь, как и все- по большому счету,
Ты лжешь, как и все, не давая отчета.
Ты делаешь больно тому, кто с тобой,
Тебе все прикольно, хоть - " полный отстой"...
С тобой - очень сложно, тебя - не понять,
Как будто трясину ногой проверять:
Шаг в сторону - пропасть,
Вперед - может быть,
Что сможешь на твердую почву ступить...
Ты просто играешь, всегда и во всем,
Играешь ты с жизнью,как дети с огнем...
И я, с тобой рядом, всегда начеку,
Что ты, сумасшедшая, дернешь чеку...
И жизнь наша нервная лопнет,как шар,
И ты успокоишься, выпустив пар...
Вот только обратно всего не вернешь,
Ведь то, что посеешь ты, - то и пожнешь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626722
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.12.2015
Літає в снах моя душа:
Радіє, споглядає світ,
Дари визбирує вона,
На жаль, уже минулих літ...
Знесилюється лиш, чумна,
Стражданнями в цілому світі:
Розруха, ненависть, війна...
Невже - кінець?..як в Заповіті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626616
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 06.12.2015
Життя пробилось з-під асфальту
Зеленим кущиком німим,
Як первісток в газетних шпальтах,
Не знаючи що буде з ним...
Насправді, все досить банально-
Проходячи повз зросток цей,
Хтось, з нелюбові, кардинально
Вирве живе все...з корінцем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626351
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.12.2015
Як швидко вік земний тече...
В метро скрипаль- маестро грає.
Вона, схилившись на плече,
Дбайливо ноти лиш гортає.
В поважнім віці вже вони,
"Змели", мабуть, вісімдесятку...
Та очі, сповнені весни,
Закохані...просто - в десятку.
Сидять разом, як голубки,
Лунає музика - він грає.
Мене замучили думки:
Що їх "під землю" закидає?
Чому у свій поважний вік
Їм не сидиться в теплій хаті?
Чому доводиться на хліб
В такий ось спосіб заробляти?
Чи, може, в хаті тій - журба,
Холодні стіни їх не гріють,
А тут, в метро, людей юрба,
Отак старенькі і радіють...
А чи до музики любов...
Кохана скрипка щоб звучала,
Коли запестять руки знов,
Зродивши вічності начала.
І віртуозна гра, повім,
За щастя буде всім почути.
Брак часу зупинитись, втім,-
Усе з'їдають ті маршрути...
Хвилини дійства я ловлю,
Як на найкращому концерті.
Класичну музику люблю!
А за "квиток" - в футляр простертий...
Закохана у цих людей,
Бо сила духу в них - залізна.
Підступні сльози із очей -
Невтішна старість беззахисна...
Як з дому вийдеш ти раніш,
Послухай, як маестро грає.
Лишити можеш навіть гріш,
Хоча, це значення немає...
Де ллється музика свята -
Там душі в унісон співають!
літо, 2015р. Мадрид
(с) Валентина Гуменюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2015
Жовто-червоний лист
Рвав око безсоромно
Красою сонця й крові,
Замішаним у нім...
Як гучний виклик долі
Та сірості буденній,
Брудній старій бруківці...
Красень лежав на ній.
Зробити б фото гарні,
Красу всім показати...
Чомусь переступила,-
Минають так усі...
Враз закортіло мені
Знову помилуватись
Мазками барв незвичних,
Лише - у осені.
Одразу обернулась,
А вітерець грайливий
Крутнув той лист кумедно
І кинув вже кудись...
Холодним стало місце,
Було лиш мить зігріте...
Важко очам повірить, -
Чи справді було все?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624929
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 29.11.2015
Живемо, тремось, спина-в- спину,
І ніц не знаєм про людину:
Ні про сусіда чи сусідку,
Часом, і про свою "лебідку".
Не знаємо, що носить в серці
І що у неї на душі...
Невже, виною прикрощі,-
Життя загублені ключі?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622665
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.11.2015