| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Твоя вірність мені не потрібна,
Я не знаю, що з нею робити…
Чи покласти у банк під відсотки?
Чи на шию, мов хрест, почепити?
Твоя ніжність мені не пасує,
Я не вмію у неї вдягатись...
Вона зшита із клаптів провини
І готова ось-ось розірватись!
Твоя зрада – не злочин, не кара,
Просто казка, розказана на ніч…
До світання здається кошмаром,
А на ранок – душевний параліч!
Ти забув, як мене дивувати,
Я вже чула усе, що ти скажеш…
Але буду, як завжди прощати
І робитиму все, що накажеш…
Сподіватись, але не чекати,
Спілкуватись лиш мовою тіла…
Навіть в сірого сотні відтінків,
А з тобою – лиш чорне та біле!
Може, варто себе відпускати?
Може, слабкість і є моя сила?
Я тобі дозволяла занадто,
А насправді лиш те, що хотіла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2014