Світлана Моренець

Сторінки (5/408):  « 1 2 3 4 5 »

ПРОЩАВАЙ, ВЕСНО!

Піднявши  крила,  відлітає  Травень...
Дочерпуючи  квоти  і  ліміт,
прощально  пестить  буйне  різнотрав'я,
розкішний  веселковий  різноцвіт.

І  жаль  розлуки...  холодом  повіяв,
проливсь  дощем...  А  він  хотів  –  теплом!
О,  трудівниче!  Ти  розумно  діяв.
Дощ  так  потрібен!  Не  смутній  чолом.

Творець  краси!  Твоі  живі  картини
без  краю,  без  початку  і  кінця,
у  сяйві  барв  і  ди́ханні  неспиннім  –
достойні  Геніального  Митця!

                                       31.  05.2015  р.

Фото  з  власного  саду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2015


ФІАЛКОВИЙ РАЙ

Запізніла  весна  ледь  святкує  свої  карнавали:
у  обіймах  морозів  завмерли  деревця  в  саду,
первоцвіти  сп'янілі  свідомість  втрачали  чи  в'яли,
цвіт  черешні  безплідно  завмер,  як  в  чаду.

Відгорає  тюльпан,  спраглий  келих  наповнивши  сонцем,
відзоріли  нарциси  –  пахучий  рясний  зорепад,
та  милу́є  блакить  незабудок  під  самим  віконцем
і  тендітних  конвалій  п'янить  –  від  Діор  –  аромат.

Феєрверками  барв  ще  зуміє  весна  захопити,
розіллються  вони  із  бутонів  півоній,  троянд.
Ну,  а  нині  в  саду  –  ніжна  скромність...  аж  ні́де  ступити  –
заметіль  фіалко́ва  чи  плетиво  сніжних  гірлянд.

Може  ельфи  злетілись  в  мій  сад  соловейка  послухать,
і  в  усіх  закутках  всілась  безліч  білесеньких  зграй?
Як  співав  соловей!  Та  затих,  мов  боявся  сполохать
цю  святу  чистоту  –  білосніжний  фіа́лковий  рай.

                                                         

Вчорашні  світлини  куточків  мого  саду.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2015


УКЛІН ВАМ, СЛАВНІ ВЕТЕРАНИ! (експромт)

Вклонилась  буйством  Вам  природа
і  в  шані  кланяємось  ми
за  те,  що  честь  країни,  роду
Ви  захистили  від  чуми.

А  вишні  в  ноги  сиплять  квіти,
неначе  сльози  –  пелюстки,
мов  генетичну  пам'ять  світу
ввібрали  гілочки  хиткі,
про  незчисленні  батальйони,
котрі  злягли  у  тій  війні...
Сини  Вкраїни  –  їх  мільйони
по  ріднім  краю  й  чужині...

Ще  вдови    й  си́роти  по  світу,
не  знявши  чорнії  хустки,
все  плачуть,  плачуть...  й  вишні  цвітом
спадають  сльози-пелюстки...

Не  відболіли  досі  рани...
І  горе,  й  радість  в  святі  цім...
Уклін  вам,  наші  ВЕТЕРАНИ,
і  слава...  мертвим  і  живим!

                                   9.05.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579983
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.05.2015


КОЛЮЧКИ

                   ***
У  кожного  –  розумна  голова,
говорять  палко  правильні  слова
і,  дивлячись  (от  підлість!)  прямо  в  очі,
нас  обкрадають  зранку  і  до  ночі.

                   ***
Аби  судити  владу  справедливо,
в  "верхах"  була  б  пустеля  та  безлюддя.
Та  хто  судитиме  отих  зрадливих,
як  найогидніші  злочинці  –  саме  судді.

                   ***
Продажність...  хабарі...    брудні    секрети  –
вже  в  шафи  не  вміщаються  скелети...
А  Всевидюще  Око  просить  слізно:
"О,  діти!  Схаменіться!  Ще  не  пізно!"

                                       3.05.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578604
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.05.2015


ТИРЕ… ДОВЖИНОЮ В ЖИТТЯ

           
Тире  поміж  двох  дат...  на  кладовищі...
І  в  цім  тире  –  усе  людське  життя:
чийсь  космос  мрій  і  почуття  найвищі,
і  сірість  повсякденного  буття,
і  думи  та  бажання  сокровенні
від  перших  слів  до  смертного  "прости"...
там  щастя  й  радість,  плани  нездійсненні,
любов  і  ненависть,  у  майбуття  мости...

Ось  за  цією  рискою  –  дитятко,
чиясь  надія  втрачена  й  любов...
тут  –  любляча  матуся...  там  –  чийсь  татко...
Всі  поруч  –  вороги  і  рідна  кров...

Тире,  тире...  їх  –  тьма,  не  полічити...
Багаті,  бідні  –  всі  зрівнялись  тут...
Дай,  Боже,  хоч  в  Тім  Світі  їм  спочити.
А  ми  на  серці  будемо    носити
рубці  і  біль  від  втрати    рідних  душ...

                                             19.04.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577937
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 29.04.2015


Я ПОВЕРНУСЬ

Емоційна  пост-стресова  пауза...
Обірвала  зв'язок  зі  світом...
У  нору!..  Чи  в  підвал  пакгауза?..
щоб  не  згинуть  душі  під  гнітом
безневинних  смертей  і  огидної
сатанинської  гри  та  чварів,
зрад,  продажності  очевидної
і  зневаги  людей,  мов  тварі...
Відключила  давно  телефони  я,
заховавшись  від  всіх  і  всього.
Оніміла  в  душі  симфонія,
вона  чистого  жде...  ЛЮДСЬКО́ГО...

Задзвенять  солов'ї  на  подвір'ячку
від  шаленства  травневого  цвіту  –
біль  пройде...  я  розправлю  пір'ячко...
і  вернусь  на  свою  орбіту.

28.04.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577691
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2015


ЗНОВУ НЕ ТІ?

                   ***
В  ду́рні  пошилися  в  котрий  вже  раз!
Знову  обрали  не  того  й  не  тих,
знову  країні  завдали  обра́з...
Господи,  знаю  –  немає  святих,
дай  хоч  порядних...
                                               як  в  інших....
                                                                                 хоч  раз...

                   ***
При  владі  –  персони  з  кривого  люстерка,
народ  в  своїм  краї  –  небажаний  гість,
тому  й  живемо́,  як  в  дурдомі  "Веселка",
в  убогій  палаті  під  номером  шість*.

                   *  –  Мається  на  увазі  "Палата  №6"    А.П.  Чехова.

                   ***
Здається,  що  й  новообра́ній  владі
народ  –  поперек  горла,  на  заваді
таємних  махінацій,  грабежу...
Не  даймо  знову  перейти  межу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567380
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.03.2015


ЕПІГРАМИ (впізнай себе!)

                   ***
Ти  –  не  акин-співець  і  не  пророк,
бо  в  тебе  –  й  небо  голе...  без  зірок.
Без  почуття  і  думки,  без  душі  –
це  пустодзвонний  "трьоп",  а  не  вірші!

                   ***
Обги́дити,  вкуси́ть  –  властиво  звіру.
Інакомислення?  –  Хай!  Але  знайте  міру!
У  хамстві  ви  згубили  толерантність
і  доводів  вагомих  елеґантність.
З  повагою  до  мислячих  іначе,
не  визнаю́  я  гавкання  собаче.

                   ***
Ну  прочитали...  –  і  ні  в  сих,  ні  в  тих,
від  беззмістовних  і  пустих  означень.
Щоб  в  відгуках  не  було  звинувачень,
думки  ховаємо  за  ширму  слів  пустих.

                   ***
І  ще  скажу  таке  я  на  прощання:
вповита  в  рідковживані  слова
бурхлива  імітація  кохання    –
мов  без  горіхів  й  меду  пахлава.
Без  справжніх  почуттів  –
                                 звучить  фальшиво  спів.

                                 15.02.2014  р.
Це  не  дотепні,  а  просто  епіграми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566870
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 15.03.2015


За вікном

Більше  місяця  –  "під  домашнім  арештом".  Світ  бачу  лиш  з  вікна,
тож,  мов  той  степовик,  "що  бачу,  те  співаю"...

Аж  посіріло  небо  хворобливо,
зашторилось  і...  ось  дощем  зітхне,
образившись,  що  вітер  не  дмухне,
і  сонце  не  всміхнулось  співчутливо...

О,  дайте  небу  вволеньку  сплакнути,
бо  хмарам  обважнілим  –  аж  болить!
Тягар  лише  сльозами  можна  змить...
й,  очистившись,  всіх  сяйвом  огорнути...

                           14.02.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566609
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2015


ВСІМ ВАМ – З ЛЮБОВ'Ю!


Сьогодні  –  рік,  як  я  вже  з  вами,
шановні  джентльмени  й  дами!
То  ж  купу  вражень  накопила!
В  собі  їх  втримати  –  несила,
бо  кожен  день  читаю  ві́рші
талановиті...  й    трішки  гірші,
зірко́ві  –  просто  супер-клас!..
як  й  ті,  що  да́рма  трачу  час.
Бентежать  часом,  мимо  волі,
писаки  низькопробні  й  тролі,
та  обійти  їх,  слава  Богу,
і  право  нам  дали,  і  змогу.

Зізна́юсь:  я  не  б'юсь  в  екстазі
від  вивертів  в  заумній  фразі,
і  не  позаздрить  моя  Ліра
метафоричності...  без  міри,
де  вірш  –  мов  павичевий  хвіст,
та  в  барвах  геть  згубився  зміст.

Шаную  рими,  ритм,  модерність,
яскраву  образність,  майстерність...
Та  все  це,  вам  зізнатись  мушу,
не  обпікає  мою  душу.

Але...  о,  як  же  я  "кайфую",
коли  глибокий  смисл  відчую!
Як  обертом  йде  голова,
вловивши  мудрості  слова,
пророцтво  чи  афористичність,
неперевершену  класичність!

Бальзам  сердечний  –  ті  вірші,
де  до  зірок  –  політ  душі,
що  жайвороночком  співає
й  тебе  на  крилах  підіймає.
Хтось  щирим  гумором  потішить,
хто  тінь  зажуреності  лишить,
здивує  в'їдливим  сарказмом...
І  перехопить  горло  спазмом
чужа  біда,  що  битим  скельцем,
поранить  прямо  в  саме  серце...

Безцінне  це,  коли  в  вірші
є  частка  автора  душі...

І  ба́йдуже,  в  якому  стилі,  
аби  лиш  на  чуттєвій  хвилі,
щоб  до  емоцій  –  ніжних...  дужих  –
не  залишилося  байдужих.
Тим,  що  за  гранню  пишуть...  в  трансі  –
вклоняюсь  низько  в  реверансі...

Прості  вірші  чи  повні  сили  –
мене  ви  всі  чомусь  навчили,
бо  щирих  почуттів  політ
в  душі  моїй  залишив  слід.

Хай  буде  участь  в  нашім  Клубі
для  вас  усіх  –  солодка  згуба!
Хай  Музи  не  покинуть  вас
і  на  Парнас  несе  Пегас

                                     13.03.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2015


НІЧНА РОЗМОВА

Чого  ти,  Місяцю,  небесним  срібним  оком
так  пильно  в  душу  дивишся  мені?
Магічним  світлом,  ніби  ненароком,
підсвічуєш  куточки  потайні.
Що  в  ній  розгадуєш?  Що  вгледів?  Так  зловтішно
ти  зважуєш,  яка  мені  ціна?
Дитя  я  Боже  чи  створіння  грішне?
Надіюсь  –  перше...  хоч  і  є  вина́.
Мілорде!  Досить  сі́ять  сумніви  –  до  втоми!
Бентежить  душу  сяєво  твоє.
Сама  змагаюсь  з  власним  невідомим,
щоби  збагнути:  ЖІНКО,  ХТО  ТИ  Є?..

Не  взнала  досі  –  то  й  тобі  це  буде  не  під  силу,
закоханих  і  темних  сил  світилу.
В  душі  жіночій,  як  в  калейдоскопі,
узор  щомиті  різний...  і  без  копій.

                               12.03.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2015


Загублений вірш

Сміятись  з  себе  –  миле  діло,  бо  не  образиться  ніхто.

Впіймала  тему,  ритм  і  тон,
зконцентрувалась    вся  в  єдине...
Та  раптом  –  знову  телефон!
І...  "трьопу"  –  півтори  години.

А  я  ж  таке  хотіла  втнуть!..  –
й  на  епохальній  думці  збилась...
Склероз!  Згадати  б:  в  чому  суть?..
Про  що  писати  так  хотілось?..

                             11.03.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565813
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.03.2015


І я поплачусь про хворобу…



Така  я  дивна  й  безтолкова,
що    і  хворію  загадково:
до  крику  –  болі,  хоч  терпляча,
й  безсилля  –  напівдохла  кляча.
Два  місяці,  і  все  без  толку,
шукають...  в  купі  сіна  –  голку,
і  кожен  призначає  ліки,
від  котрих  я  –  напів-каліка.
"Какой-то  вирус  прицепился,
и  нервный  узел  воспалился."
Десяту  тисячу  спускаю,
проклятий  вірус  все  шукаю.
Діагноз  –  ну  ні  се,  ні  те!
Гастроскопія,  МРТ,
рентген,  аналізи,  УЗІ  –
прекрасні  дані  геть  усі,
хоч  в  космос  запускай...  в  ракету!
А  я...  по  стінці...  з  туалету...

Та  в  цій  халепі,  котру  маю,
я  позитиву  все  шукаю.
Лиш  тільки  болі  мучать  гірше  –
пишу  про  них...  паскудні  ві́рші,
як  день  безболісно  минає  –
то  друзям  оду  посилаю,
а  ще  частенько  є  потреба
сміятися  з  самої  себе,
то  ж  вже  набрався  з  кілограм
ядучих,  гострих  епіграм,
які  ховаю,  наче  клад...
щоб  муж  не  взнав,..  який  я    гад...

                             9.03.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565422
рубрика: Поезія,
дата поступления 09.03.2015


ПРОВИДЕЦЬ

                                                 
                                                 "...  [i]А  панство  буде  колихать,
                                                 Храми,  палати  мурувать...
                                                 Та  й  більше,  бачиться,  нічого."[/i]
                     [i]Т.  Шевченко[/i]

Про  нас  писав.  Провидів  сьогодення.
Бо  що  змінилося    за  півтора́ста  літ?
Хіба  що  Україна  відродила  ймення,
підгримувавши  під  сучасність  лик,
ледь  залатавши  ґрунтові  дороги...
[i]Та  й  більше,  бачиться,  нічого.[/i]
                   

Мов  чиряки,  нове  прорвалось    панство
в  правителі  –  із  банд,  із  тюрем,  хамства.
Палаци  –  за  накрадене  –  будує,
свавільно  в  беззаконності  лютує,
а  ми  лиш  уповаємо  на  Бога
бо  більше  і  нема  на  кого.

І  через  прірву  літ  на  часі  знову
питання  про  безправну  рідну  мову,
злиденне  виживання,  вбогу  долю...
Здається  –  [i]"час  будить  хиренну  волю,
обуха  миром  всім  сталить"[/i]  міцного,
бо  не  лишилося  нічого...

                             Червень,  2013  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565331
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2015


ДОПОКИ ПОДИХ Є…

Глибока  і  задумлива  ця  ніч
без  місяця  тривожного  проміння,
де  злагода  панує  й  безгоміння
в  розмові  зір  без  слів,  без  протиріч.

Під  загадкове  мерехтіння  свіч
ти  серце  знов  мені  даруєш  щедро.
І  спогадів  чарівне  тихе  ретро
нам  зорі  навівають  оддаліч

про  ве́сни,  де  цвіла,  мов  дивоцвіт,  
й  п'янила  нас  мелодія  кохання...
Моя  любове,  перша  і  остання,
живу  тобою,  поки  сяє  світ...

Завис  бокалів  кришталевий  звук  –
ще  насолод  вино  ми  не  допили,
іще  любов  здіймає  нас  на  крила,
допоки  подих  є  і  серця  стук...

                                   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2015


МАМИНА ПІСНЯ

Дитинство...  Ти  мені  дісталось
щасливим  лиш  в  надіях,  снах,
та  ще  –    у  пі́сні.  Я  купалась,
мов  рибка,  в  маминих  піснях.

Із  сонячним  промінням  ранок
будила  чарівна  краса  –
матусине  мецо-сопрано
злітало  птахом  в  небеса.

Усі  довкола  завмирали,
коли  звучав  небесний  спів.
Аж  до  мурашок  пробирали
той  тембр  і  магія  чуттів.

Безжальна  доля  злий  сценарій
вдові  писала  молодій...
Не  довелось  співати  арій,
хоча  –  кому,  якщо  не  їй?!

Весь  біль  свій  в  пісню  виливала.
З  роками,  я  збагнула...  враз  –
вона  коханому  співала
увесь  свій  вік,  щодень  і  час...

Вже  я  –  мов  перезрілий  колос,
та  ясно  чую  дотепер
матусеньки  чарівний  голос,
що  ллється  із  небесних  сфер.

                   28.02.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563124
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2015


ДУШІ НЕСМІЛІ ПЕРВОЦВІТИ (давнє)

Це  заголовний  вірш  моєї  першої  збірки.

Душі  несмілі  первоцвіти,
немов  крізь  березневий  сніг
підсніжника  тендітні  квіти,
ви  пробиваєтесь  на  світ.

Мигнувши,  мов  в  тумані  стрази,
десь  на  перетині  світів
спліталися  думки  у  фрази,
в  римовані  рядочки  слів.

І  поки  плакала  чи  мліла
в  тремтливих  почуттях  душа,
рука  виводила  несміло
просте  мереживо  вірша.

Писала  вас  і  забувала,
сховавши  від  чужих  очей,
та  ви  непрохано  спливали
в  безсоннім  мороці  ночей,

все  ластились,  щоб  знов  впустила
до  серденька,  в  моє  буття,
леліяла,  ростила  крила
для  самостійного  життя.

Ви  –  моя  втіха,  мої  діти.
Як  пташку  в  перший  свій  політ,
душі  несмілі  первоцвіти
я  відпускаю  в  білий  світ.

                   2012́  р.

                   ©  Збірка  "Душі  несмілі  первоцвіти",  2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2015


… А МАТЕРІ ЧЕКАЮТЬ

ВСІМ    МАТЕРЯМ  ВОЇНІВ,  ЯКІ  ЗАГИНУЛИ  ЗА  УКРАЇНУ  –  
НАШ  ЗЕМНИЙ  УКЛІН...

Було  в  жінки  щастя.  У  рік  той  далекий,
дарунок  від    Бога  несли  їй  лелеки  –
так  довго  жадану  єдину  дитину,
мов  сонечко  яснеє,  –  крихітку-сина.
Своє  янголятко  любила,  плекала,
мов  квітку,  ростила,  всю  душу  вкладала...
Злетіли  роки  несподівано  хутко  –
зростила  орла  одинока  голубка.
І  сином  своїм  не  натішиться  мати!
Їй  тільки  б  радіти,  онуків  чекати...  

Війна!..  Враз  пекельним  вогнем  налетіла
і  "градами"  душі  людей  обпалила.
На  фронті  синок.  Від  думок  та  від  болю
сивіє  матуся,  та  вірить  у  долю,
з  дороги  не  зводить  заплакані  очі  –
чекає  синочка  од  ранку  до  ночі,
а  ночі    безсонні  –  в  молитві  до  Бога:
"Візьми  МОЮ  душу  –  за  сина  живого"...
Чи  Бог  не  почув?..  Не  достукалась  мати...
Надіється,  жде  його.  Звідки  їй  знати,
що  тіло  схололо  у  полі  далекім,
вже  й  Богові  душу  відне́сли  лелеки...

Синочки  все  бачать  з  небесного  раю
й  радіють,  що  мами  завжди  їх  чекають!
...  Хай  гріють  ці  душі  на  край-небосхилі
подяки  і  шани  народної  хвилі!

                               22.02.2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2015


ВОНИ – ГЕРОЇ НА ВІКИ!

́
                   ***
На  Інститутській  –  звірство!..  Смерть  трагічна
забрала  СОТНЮ...
                                                         ВСІ  –  ІЗ  МОГО  РОДУ,
бо  сколихнулась  пам'ять  генетична
одвічним  болем  за  синів  народу...


                   ***
У  пам'яті  ніколи  не  вмирають
ті,  хто  життя  віддав  за  свій  нарід,
за  долю  і  свободу  свого  краю...
Вони  в  фундамент  нації  лягяють,
мов  камінь  найдостойніших  порід!

                   20.02.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561032
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2015


СИНІЙ КОНИКУ, ПРОЩАЙ!

Понурий,  низько  голову  схиливши,
бреде  поранений  у  душу  Кінь
і,  гору  чорних  днів  в  мішок  зваливши,
в  очах  тамує  смутку  й  болю  тінь.

Ти  не  страждай  так,  Коню  Синьокрилий!
Нема  твоєї  в  лихові  вини  –
що  тисячі  убитих  схоронили,
зламали  долі  жорнами  війни,
не  вберегли  ні  миру,  ні  покою,
що  землю  застелив  кривавий  сніг...
Коли  у  людства  розлад  з  головою  –
до  чого  рік  тут,  місяць  а  чи  дні?

Прощай!  Прошу:  йдучи  до  свої  хати,
в  космічні  діри  висип  горе  й  зло...
А  у  Вівці  вже  будемо  прохати,
щоб  вбивцю-карлу  геть  з  землі  змело!

                             19.02.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2015


ЧОРНІ ДАТИ. 18 люте 2014 р. ; 18 люте 2015 р.

Ці  чорні  дати  в  долі  України,
повторення  яких...  –  невідворотнє?
Каліцтва...  бій...  пожарище...  руїни
і...  вже  десятки  душ  –  в  НЕБЕСНІЙ  СОТНІ.
Їх  поіменно  знають  українці...

Про  "закулісся"  ж  –  вмовчує  історія:
страшна  різня  у  парку  Маріїнськім...
і  безліч  трупів,
                   СПАЛЕНИХ  ТАЄМНО
                                       В  КРЕМАТОРІЯХ,

втаї́вши  звірства    звезеного  "сброду"
укупі  із  звіри́ною  "ґаранта"  –
супро́ти  українського  народу,
в  якого
                   ПРАГНЕННЯ  ДО  ВОЛІ  –
                                       домінанта...

І  через  рік,  знов  владою  знеславлене
побоїще  в  Дебальцевім...  руїна...
герої  –  полонені  і  поранені...
і  зраджена  вже  вко́тре  Україна...

                   15.02.  2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560637
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.02.2015


І. ТЕРЕН, З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!

Є  в  Терена  і  шарм,  і  чари,
тому  заніс  його  за  хмари
на  Гелікон*  (а  чи  Парнас)  –
у  триста  кінських  сил  –  Пегас.
Там  часто  дні  Поет  проводить...
навколо  Музи  хороводять  –
ці  Геліконськії  цариці
йому  –  і  подруги,  й  сестриці:
Ерато**  біля  нього  мліє,
історії  навчає  Кліо**,
Євтерпочка**  на  флейті  грає  –
ліричні  станси  навіває,
а  всі  гітарні  "опа-опа!"
із  ним  співає  Калліопа**.
Ще  й  Талія**  і  Мельпомена**
недавно  чубились  за  мен'а,
бо  чий  талант  переважає,
той  більше  прав  на  нього  має:
Тал  реготала,  що  –  комічний,
ридала  друга,  що  –  трагічний...

Дарів  набравши  вперемі́шку,  –
десь  взяв  багато,  в  когось  –  трішки,
тепер  Поет  вражає  даром:
то  обпече  сарказму  жаром,
то  лірику  таку  утне,
що  серце  охне  і  зітхне!..
а,  як  захопить  драпака,  –  
весь  хлам  змете  до  смітника!

Він  дамі  серця  шле  сонети,
а  сатиричнії  куплети
кладе  на  музику  свою
і,  пригрозивши:  "Щас  спою!",
під  фортеп'яно  чи  гітару
і  раші,  й  нашим  сипле  жару!

Та  найсвятіше  –  це  родина
і  рідна  ненька-Україна...

Я  вам  розкрила  всі  секрети
цього  шановного  Поета...
хоч  Він  ні  в  чім  не  зізнає́ться...
То  що  нам,  смертним,  зостається?  –
Слова  у  серці  відшукати,
щоб  щиро  й  тепло  привітати!

Багато  вже  посіяв  Терен
поезії  добірних  зерен...
аби  лиш  мудрі  сіячі
знайшли  достойних  читачів,
бо  зависокий  має  вимір
його  "Призначення  і  вибір".

Хай  Янголи  охороняють,
а  світлі  Музи  надихають!
Мов  веселковий  водограй,
сіяй,  Таланте,  прославляй
свою  Любов,  свій  милий  край!
РАДІЙ!
                       ТВОРИ!
                                                 СПІВАЙ!
                                                                             КОХАЙ!!!

                     З  ДНЕМ  НАРОДЖЕННЯ!
                     11.02.2015  р.

                     Гелікон*    –  гора  в  Греції,  на  якій,  за  уявленнями  греків,
                                                         проживали  Музи.

                     **  –  імена  кількох  із  9  Муз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558836
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.02.2015


ПРО ЛЮБОВ – одним куплетом

 ***
Аж  в  серце  –  погляд,  комплімент...
і  шепіт...  –  мертвого  пробудить...
Тут  доля  ставить  свій  акцент.
Невже  упустиш  цей  момент
від  остраху:  "Що    скажуть  люди?!"

               ***
У  ніжній  зажурі  таї́шся,
ховаєшся,  мов  від  напа́сті...
Ну...  –  раз  обпеклась...  Чом  боїшся
наважитись  знову  на  щастя?

               ***
Втопилась  в  спраглій  чорноті    очей...
чи  в  чорній  пастці  зоряної  ночі...
Магічна  сила  його  губ,  плечей...–
солодка  смерть  цнотливості  дівочій!

               9.02.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2015


ДІАЛОГИ ВІЙНИ

Під  "тєлік",  жуючи  котлетки,
сусіди  "плачуться  в  жилетки":
–  Як  ціни  виросли  підступно,
уже  обновки  –  недоступні...
–  Забыли  про  курорты  мы...
и  так  устали  от  войны!
–  Мы  так  все  резко  обеднели!..

А  я  проводжу  паралелі:
стає  всім  важче  день  при  дні...

                 А  хлопцям...  легко  на  війні?!

–  Що  за  обід?  Тут  –  м'яса  мало!
–  Біда!  Пиріг  спекла  невдало! ..

                   А  там...  промерзлі  і  холодні,
                   натомлені,  напівголодні,
                   під  "градом"  на  передовій
   добу  ведуть  нерівний  бій...

–  Пора  змінить  стару  мобілку,
та  гро́шей...  тільки  на  горілку.

                   А  в  них  –  старезні  міномети
                   і  вже  в  дірках  бронежилети...
                   є  ранені  на  полі  бою...
                   і  лиш  на  денечку  –  набої...

–  Те  новости  –  лишь  вред  здоровью!

                   –  Братки!  Комбат  стікає  кров'ю!!!

–  Промерз!  От  би  стопарик...  з  перцем!

                   –  Ех,  не  впіймати  б  кулю  в  серце!

–  Чорт,  слизько  так!  Упав  на  ґанку!

                   –  Та  де  ж  підмога?!  Зброя?!  Танки?!
                   Чи  доживемо  до  світанку???...

Які  дрібні,  які  нікчемні
проблеми  наші  непроблемні  –
на  сміх...  чи  курам...  чи  котам...
Бо  справжнє  лихо    –  ТАМ!!!
                                         А  там...
Там  кожна  мить  –  це  гра  зі  смертю
і  думка:
–  Вистоять!  Не  вмерти!
–  Убитих...  ох,  збирати  тяжко!
–  Як  не  попасти  на  "розтяжки"?!
–  Де  тут  свої...  межа...  кордон,
щоб  не  потрапити  в  полон?!.......

То  ж  невдоволення  багаття
загасим!  Скаржитись  –  не  час!
Давайте  зціпим  зуби,  браття!
Війна...  ще  лише  йде  до  нас...

                   7.02.2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557882
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 07.02.2015


ЗИМА ВЕРНУЛАСЬ

Мир  укутав  лебяжьей  простынью,
за́  ночь  в  плен  нас  взяла  зима.
Все  деревья  окрасив  проседью,
кружит  вьюжная  кутерьма  –
прикрывая  печаль  и  горюшко,
милый  сказочный  чародей
по  пушиночке  да  по  пёрышку
сдул  из  тысяч  ста  лебедей...

Подо  льдом  задремала  реченька,
и  звучит  лишь  в  тисках  камней,
переливом  журчащим,  песенка  –
родниковый  поёт  ручей.
Снег  кружит  мотыльками  нежными,
звуки  замерли...  тишь  да  гладь...
Будто  хлопьями  белоснежными
небо  сыплет  нам  благодать...  –
или  сеет  укор:  "Очнетесь  ли?
Землю  ужасом  замело!..
Горем,  скорбью  поля  засеяли..."

Снег  летит,  заметая  зло...

                             5.02.2015  г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557435
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.02.2015


ВЕЛИКА ГРА…

Велика  гра,  запекла  гра  –  життя!
Між  пеклом  і  між  раєм  –  грань  мізерна,
якщо  не  вистачає  каяття
і  не  пробилися  любові  зе́рна.

Пропаща  та  душа  без  вороття,
що  не  каралась  в  сумнівах,  не  мала,
хоч  не  любові  –  просто  співчуття
і  серця  біль  слізьми  не  гамувала,
не  прикривала  від  біди  крильми
нещасніших  від  себе...
             Є  ж  готові,
мов  Данко,  запалавши  між  людьми,
віддати  серце...  аж  до  краплі  крові...

Хто  ж  –  в  рай,  хто  –  в  пекло?  Як  скінчиться  гра
для  кожного?..  Не  нам  про  це  судити.
На  часі  саме  Господа  просити,
щоб  навернув  до  миру  і  добра,
навчив  прощати,  каятись,  любити.

                                         1.  02.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556464
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.02.2015


КОЛИ СЛОВА НІМІЮТЬ

Чи  від  планети  злого  поля,
що  в  траекторіях  орбіт,
чи  з  волі  Бога  –  наша  доля
викручує  лихий  кульбіт.
Душа,  в  пориві  істеричнім,
такий  трагічний  вірш  утне!
Чи  засумує  драматичним,
то  слізно-жалісним  зітхне.
Або  ж  –  на  противаги  болю
і  вибрикам  примхливим  долі  –
забути  про  всі  рани  схоче
і  жартівливим  залоскоче...
А  світлі  спогади  нахлинуть  –
слова  кохання  враз  полинуть...

Коли  ж  злоба  ядуча,  скельцем
болюче  ранить  в  груди  нас  –
німіють  крила,  думи,  серце
і  не  здіймають  на  Парнас...

                           29.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2015


ВОЛНОВАХА, ДОНЕЦЬК, МАРІУПОЛЬ…

Світ  –  шокований!  Світ  здригається
від  новин,  що  летять  з  ефіру:
кров'ю  вулиці  вже  вмиваються
від  безумств  кремлівського  звіра
в  Волновасі,  Донецьку,  Горлівці...
Маріуполь...  а  "Боїнг"?..  Боже!
Хто  на  черзі  стоїть  в  години  ці?
Скільки  ще  він  життів  положе?!
Скільки  болю,  смертей,  руйнації,
скільки  горя  іще  посіє
цей  "спаситель  российской  нации"  –
збожеволівший  "цар-месія"?!!

Що  з  тобою,  Росіє,  діється?
Глянь-бо,  "цар"  твій  –  це  біс,  лукавий!
Чи  проснешся?  Чи  чад  розвіється?..
Схамени  їх,  о  Боже  правий!!!

                             25.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554593
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.01.2015


ПЛАЧЕ УКРАЇНА

Ми  звикли  чути:  "Моя  хата    –  скраю"...
Сиділи  в  хатках...  а  між  ними  –  зло
гадюччям  розповзалося  по  краю.
Мовчали  ми...  А  зло  росло  й  повзло...

У  хватці  анаконди  змій  нас  тиснув,
обплутувала  армія  "чинуш"...
Несмілий  (зрідка)  спротив  –  тихо  виснув
у  вакуумі  збайдужілих  душ.

А  зло  росло,  як  ракова  пухлина,
масштаб  якої  важко  вже  й  збагнуть...
Над  пеклом  балансує  Україна,
а  демони  повзуть,  щоб  зіштовхнуть...

Рік  боротьби...  Просвіток...  й  чорні  дати,
надій  переплетіння  й  темних  снів...
І  туга  обіймає  так  затято!..  –
боро́нимось...  й  оплакуєм  синів:
своїх  вірменів,  нам  по  духу  рідних,
чи  білорусів...  наших  вояків,
НЕБЕСНУ  СОТНЮ  й  тисячі  загиблих,
і  "кіборгів"  –  незламних,  світлих,  вірних  –  
ЦВІТ  НАЦІЇ!!!
Болить...  Немає  слів...

Прийшов  важкий,  печальний  час  розплати
за  те,  що  в  краї  розвели  "бардак",
за  те,  що  досі  "скраю  наші  хати"!

...  Чи  горе  об'єднає  нас  в  кулак?

                               22.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553851
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.01.2015


ГЕРОЙ НАЦИИ???

В  унисон  Алексею  Мелешеву.  См.  "Руки  прочь  от  российского  парня!"(репост)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553010

В  российской  соцсети  создана  группа  поддержки  российского  солдата,  убившего  семью  из  семи  человек  в  г.  Гюмри,  Армения.
Группа  поддержки  называет  убийцу  героем,  витязем...

Бесспорна  деградация  народа,
где  налицо́  –  квасно́й*  патриотизм,
облизывание  царя-урода...
Диагноз:  массовый  идиотизм.

Бесспорна  деформация  сознания,
коль  зверя  возвели  на  пьедестал!
По  дикой  тупости?  Нелепости?  Незнанию?  –
УБИЙЦА  –  витязем,  героем  стал!

Бесспорно  разложение  и  тление,
где  глупости  и  лжи  –  предела  нет...
Россия!  Ты  калечишь  поколения
и  понесешь  пред  Господом    ответ!
             
                 *квасно́й  патриотизм    по  П.  А.  Вяземскому  –  лжепатриотизм,  восхваляющий  все  своё  и  порицающий  чужое.

                                       20.01.2015  г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553160
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 20.01.2015


РІЗДВО ХРИСТОВЕ

Сутінки  спустилися  на  плечі
Вифлеєму...  Вже  зійшла  Зоря...
За  законом  іудеїв  –  вечір
ніс  нову  добу  календаря.

Та  Зоря  занадто  осявала,
здивування  сіючи  і  страх...
Щось  вона  величне  віщувала  –
чи  початок  світовий...  чи  крах.

Хо́рів  із  небес  не  було  чутно,
не  виднілись  янголи  в  пітьмі...
Він  прийшов  так  тихо,  непомітно  –
Божий  Син...  біля  овець...  в  хліві,
мов  хотів  сказати:  "Люди,  знайте!
Щастя    –  не  в  багатстві,  не  в  царях.
Щоб  БАГАТИМ  бути  –  просто  майте
Бога  в  своїх  душах  і  серцях".

Таїна  із  таїн...  Народився  –
та  про  це  іще  не  знав  весь  світ  –
Спас  Землі.
     Щоб  кожен  обновився,
ніс  Він  в  серці  Новий  Заповіт,
де  любов  святая  –  за  основу...
То  ж  любімо,  як  учив  нас  Спас,
кожен  день  пригадуючи  знову,
ради  чого  Він  прийшов  до  нас...



                                     06.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015


СВІТ НАВКОЛО

***
В  незвіданого  нетрях  без  просвіту,
шукаю  відповіді  наяву  і  в  сні:
я  –  порошиночка  у  цім  безмежнім  світі,
то...  як  цей  світ  вміщається  в  мені?


***
Тут  ні  Далі,  ні  Брейгеля  не  треба,
ти  лиш  через  вікно  поглянь  у  сіру  даль  –
і  в  костурах  гілля,  що  молиться  до  неба,
впізнаєш  весь  свій  біль  і  світову́  печаль.  

4.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2015


ЖАРТ на вірш "Міні-новорічне"

"...Лиш  не  забув  би  традиційно  Новий
На  всіх  –  хоча  б  один  –  вінок  лавровий"
Автор  stawitscky

О,  який  Ваш  задум  гоноровий  –
хоч  один  на  всіх  –  вінок  лавровий!
Щоб  вдовольнить  всю  клубівську  родину,
одягне  його  кожен...  на  годину.
Всього  годину?!  Це  ж  бо  моветон  –  
нап'ялити  вінок...  А  сукню  в  тон?
А,  в  кольоровій  гамі,  черевички,
намисто  і  сережки,  рукавички,
губну  помаду,  тіні  та  рум'яна...

Намилувавшись  в  дзеркалі  "до  п'яна"
і,  очманівши  в  захваті  від  себе,
"пред  обществом"  постати  є  потреба.
Сам  по  собі  вінок  не  має  змісту,
якщо  нас  в  ньому  не  побачить  місто...
щоб  зверхньо  не  дивилися  сусіди,
суперниці  від  заздрощів  зомліли,
і  мужу  –  ох  влаштуємо  припарку,
що  мав  нас  досі  тільки  за  кухарку!
Хай  зніме  вічно  темні  окуляри
і  гляне:  ПОЕТЕСУ  взяв  до  пари.

Щоб  справити  фурор  –  тут  місяць  треба...
А  на  годинку...–  чи  воно  нам  треба?
Як  закортить  подібної  "ігрушки",
придбаймо  по  пакетику  лаврушки...
і,  щоб  ніхто  не  бачив,  цілу  нічку
милуймося  в  лавровому  віночку.

Ото  ж,  шановні  дами,  не  страждаймо
й  чоловіка́м  віночок  той  віддаймо.
Вінок  лавровий  –  символ  перемоги  –
чоловікам  він  буде  до  вподоби!
Носи́ть  вінець  –  тут  кожен  муж  мастак...
Ми  ж  переможців  любимо?
                                   О,  ТАК!!!

                         Остання  строфа  –  на  основі  коментаря  автора  stawitscky.
                                             2.01.2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548246
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 02.01.2015


ВКЛОНІМОСЬ ВОЇНАМ У НОВОРІЧНУ НІЧ!

В  ніч  між  минулим  роком  і  прийдешнім,  
під  метронома  Всесвіту  биття,
ми  дякуємо  ближнім,  Силам  Вишнім
за  все,  що  не  піде  у  забуття.

Столи  накриті,  настрій...  "півсвятковий"  –
війна  диктує  правила  буття,
і  мерехтять  гірлянди  ялинкові,
мов  спомин  довоєнного  життя.

Брато́ве,  сестри,  дорогі  "укропи",
любові  вам  і  щастя  –  на  сто  літ!
Але  вклонімось  воїну  в  окопі,
що  за  наш  край  під  обстрілом  стоїть.

Всім  тим,  хто  за́раз,  може  в  ці  хвилини,
втискаючись  від  кулі  тілом  в  сніг,
мир  береже  для  вашої  родини,
щоб  свято  кожен  з  нас  відчути  зміг.

І  пом'янемо  в  цей  святковий  вечір
тих,  хто  пішов  від  нас  на  небеса,
прийнявши  жах  війни  на  власні  плечі,
кого    обійме    мати  лиш  у  снах...

Хай  темні  сили  у  безодні  згинуть!
Ми  віримо  у  світле  майбуття.
За  ВОЇНІВ!  За  мирну  Україну!
За  нашу  перемогу!  За  життя!

                               31.12.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2014


СВЕТ ВО ТЬМЕ (на стих "Тьма", автор Predslav)

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546218

Таинственный  поэт  печали!
Она  знакома  мне,  поверь,  –
фанфары  наши  отзвучали
и  в  молодость  закрылась  дверь...
Любимец  грусти!  Всё  гадая,
что  в  мире  –  истина,  что  –  ложь,
сомнений  муки  пожиная,  
ты  непомерный  груз  несешь.

Мы  все  –  в  сетях  своих  сомнений,
потерь,  ошибок  и  грехов,
обидных  слов,  деяний,  мнений,
в  плену  несмелости  оков
и  мыслей,  что  порой,  как  спицы
в  душе,  –  болезненно  остры...
они  пленят  нас...  или  птицей
несутся  в  звёздные  миры...

И,  в  миг  пронзая  бесконечность,
вдруг  проникают  в  тайны  Тьмы,
где,    мудрость  собирая,    Вечность
хранит  ответ  на  ВСЁ...  Но  мы
её  страшимся,..  зная  сами  –  
во  Тьме  рождается  Рассвет...

Загадочными  письменами
нам  Небо  дарит  свой  ответ:
что  было  праведно,  что  ложно
из  пройденных  земных  дорог...

Ответу  Неба  верить  можно,
ведь,  кто  мы  –  знает  только  Бог!

                                 26.12.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547095
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2014


СЛОВА ЛЮБОВІ


Шепчіть  частіш    своїй  коханій
любові  ніжнії  слова,
такі  ласкаві  і  жадані,
щоб  аж  чманіла  голова,
щоб  пройняли  до  щему  в  серці,
до  спазму  в  горлі,  аж  до  сліз...
Як  спраглому  води  джерельце  –
для  неї  ці  слова  твої.
На  них  кохана  так  чекає,
буває,  що  роками  жде
і  все  життя  їх  пам'ятає,
навіки  в  серці  береже.
Ще  вдвох  ви  на  життєвій  ниві?  –
Тож  не  соромтесь,  говоріть,
допоки  разом,  поки  жи́ві,
не  тлійте  –  полум'ям  горіть!
Кохати  не  буває  пізно,
скажіть,  як  є  кому  сказать!
Чатує  десь  година  грізна,
щоб  лет  кохання  обірвать...
Тоді  у  відчаї  смертельнім
впаде  на  груди  голова
і  серце  обпечуть  пекельно
усі  несказані  слова.
І  вовком  витиме  ридання:
"Не  долюбив!  Не  все  сказав..."
Нащо  тепер  оці  зітхання?..
Ти  так  любив  –  чого  ж  мовчав?!

Цих  слів  багато  не  буває,
їх  зайвий  раз  сказать  не  гріх...
Тож,  хто  любов  у    серці  має,
спішіть,  не  бійтесь,  говоріть!

©  "Душі  несмілі  первоцвіти"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2014


ВЕРЕДУНКА

(ЗІ  СТАРОГО  ЗОШИТА)

Як  не  було  в  нас  спільного  в  пролозі,
так  і  не  написалась  хоч  глава,
бо  в  па́фосно-нікчемнім  монолозі
знецінилися  всі  твої  слова.

В  мені,  з  нудьги,  померли  всі  емоції,
бо  й  жаба  не  живе  в  трясовині...
Бундючний  лоцман!  Як  не  знаєш  лоції,
то  і  сиди  з  човном  на  мілині.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546377
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2014


Знову про Пегаса

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544457
Ох,  вередун  же  –  мій  Пегас!
Проплентався...  якийсь  там  час  –
п'ять  кроків  може  він  ступив
й  пошкандибав  у  теплий  хлів,
Хропе  там,  з  Музою  на  па́ру...
Ну  чим  додати  серцю  жару?..

Рецепт  існує,  древній  віком:
ти  підморгни  лиш  чоловіку...
і  де  й  подінеться  хандра!..
(Склероз  ще  не  здолав...  Ура!!!)

Моргнула  бабка-чарівниця...
А  порох  є  в  порохівницях!!

24.12.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546079
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 24.12.2014


@NN@, З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!

Покровителькою    @NN@  є  ікона
Пресвятої  Богородиці  "Несподівана  радість"
("Нечаянная  радость"),  свято  якої  відмічають
22  грудня.

Не  розгадати  нам  ні  планів  Неба,
ні  таємниць  сценаріїв  буття:
кому  у  день  який  родитись  треба,  
і  час,  коли  вдихнуть  комусь  життя,
якою  мірою  відмі́рять  хист  і  долю,
і  що  в  ній  превалює  –  щастя  цвіт
чи  зло  (щоб  ближньому  завдати  болю)...

Ти  ж  –  радістю  прийшла  в  цей  грішний  світ,
бо  долю  напророчила  ікона,
що  "Несподіваною  радістю"  всі  звуть...
Свічею  ти  гориш  в  чужих  долонях,
освітлюючи  в  нетрях  людям  путь.

По  духу  й  вірі  мила  моя  сестро!
Ти  завжди  зриш  у  саму  глибину,
в  чужій  душі,  як  в  музиці  маестро,
ти  відчуваєш  золоту  струну
і  так  її  чіпляєш  мудрим  словом,
що  та  душа  знайде  з  безодні  міст...
Збагнувши  суть  й  сакральну  силу  "Слова",
в  віршах  твоїх  звучить  їх  дух  і  зміст.

А  як  ти  вмієш  погань    відганати!
Шаблюку  з  піхов  –  і  вперед,  у  бій,
щоб  із  землею  нечисть  всю  зрівняти  –
наскрізь  гнилих  запроданців-повій.

Хай  Покровителька  тебе  не  полишає,
і  творчий  вогник,  що  з  небес,  горить!
За  грань  реальності  нехай  душа  злітає,
щоб  надихатись  величчю  й  творить!

Моє  вогненне  яснооке  сонце!
Хай  завжди  миром  повниться  душа,
любов  і  щастя  світять  у  віконце...
і  Янгол
не  відступить
від  плеча...

                                           22  грудня  2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545503
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.12.2014


СЕРГО СОКОЛЬНИКУ

Знаком  ему  АК,  наган,
ведь  он  прошел  войну  –  Афган.
В  морозы  выстоял  Майдан,
и  не  в  толпе,  не  в  подворотне,  –
боролся  он  в  "афганцев"  сотне.
Упрям.  Горяч  он,  как  джигит!
Охотник  страстный.  Сибарит?  –
во  вкусах,  разве  что,  возможно,
но...  лучше  буду  осторожна.
Не  Дон  Жуан,  но    сердцеед
и  романтический  поэт.
Сердечек  дамских  он  "раскольник"...
Так,  кто  же  он?  –

 СЕРГЕЙ  СОКОЛЬНИК!

Серго!  Пусть  беды  и  ненастье
обходят  дальнею  дорогой.
Любовь,  Пегас  и  Музы,  Счастье
толпятся  вечно  у  порога!
Пусть  будет  полным  дом,  семья,
желает  весь  Facebook...  и  я.

19.12.2014  г.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544829
рубрика: Поезія, Поэтическая миниатюра
дата поступления 19.12.2014


ИРИНЕ ЛЕВОБЕРЕЖНОЙ (БОНДАРЬ)

Сегодня,  дамы-поэтессы,
средь  вас  я  воспою  одну.
Ей  од  не  посвящает  пресса  –
ну...  не  попала  на  волну.
А  жаль.  Как  пишет!!!  Право  слово,
я  по  5  раз  читать  готова
и  восхищаться,  в  упоеньи,
любым  её  стихотвореньем  –  
эмоций  и  души  томленьем,
возвышенностью  чувств,  гореньем.

Её  стихи  –  как  трепет  лани.
Сверкают  радужные  грани
всех  персонажей  и  портретов,
она  –  алмаз  среди  поэтов.

О  пустяковом  иль  серьёзном  –
но  мастерски  и  виртуозно
поют  метафоры  и  рифмы,
чувств  амплитуда,  алгоритмы
развития  любовной  сцены...
Писать  столь  сильно  –  дар  бесценный!
Дар  –  что  от  Бога!  Он  –  врожденный.
Ведь  так  легко,  непринужденно
плести  узор  ажурной  вязи
о  чувствах,  их  глубинной  связи,
так  запредельно  чисто,  тонко  –
способен  соловей  лишь  звонкий!

Тебе  подвластна,  безусловно,
магическая  сила  слова!
Как  луч  –  светла,  чиста,  игрива,
в  стихах  ты  –  королева!  Дива!

А  в  жизни  –  милый,  добрый,  славный,
открытый  человек...Но  главный


                                   В  чем  слабый?..
Тебя  пугает  жизни  проза,
грядущего  седые  грозы.
Как  ясноликая  Луна
лишь  к  Солнышку  обращена  –  
так  не  касаешься  струны,
что  с  темной  стороны  Луны,
паришь  ты  с  легкостью  эфира
над  мрачной  будничностью  мира.

Лети,  лучистое  созданье,
отмеченное  Божьей  дланью,
как  эльф  поэзии  парящий,
любовным  пламенем  горящий!

Любви  тебе,  добра  и  света!
Пусть  рядом  будет  тот,  кто  люб...

Обожнюють  тебе  поети!
Всім  складом  –  
                                                   Поетичний  Клуб.

                               19.12.2014  р.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=58oMb-Sq2QU[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544817
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.12.2014


Завжди є вихід

Хандрить  зима  –  сезонний  нежить,
тече  і  крапає  з  дахів...
До  ранку  чорний  сніг  не  влежить,
та  крик  і  круговерть  птахів,
котрі  злетілися  з  півсвіту,
аж  потемніли  небеса,
і  розгубивсь  хормейстер-вітер  –
то  зойкне  соло,  то  згаса  –
віщують  нову  непогоду,
хурделицю...  чи  дощ,  чи  сніг...
з  собою  внутрішню  незгоду,
суглобні  болі  рук  чи  ніг...

Ще  й  Муза  в  комі  спить  до  ночі  –
натхнення  тьмяний  вогник  згас  –
і  шкандибає  світ  за  очі,
мов  курка  мокра,  мій  Пегас...


Накину,  мабуть,  шаль  на  плечі,
наллю  гарячого  вина,
під  Моцарта  запалю  свічі...  –
і  хай  хандрить  зима  сама.

                           17.12.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544457
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.12.2014


ОДИНОКІ СЕРЦЯ

Немає  дна  у  глибини  страждань
отих  сердець,  що  їх  не  долюбили,
і  в  болю  –  від  незді́йснених  жадань,
від  згуби  мрій,  що  вже  протерли  крила.

Чим  виміряти  втрату  сподівань
на  щастя  у  любові,  ніжність,  ласку?
Як  зважити  тягар  випробувань,
що  в  летаргічний  сон  загнали  казку?

Хто  відповість  на  тисячі  питань:
"Де  ти?",  "Коли?",  "За  що?",  "Невже  не  варті?"
тим  душам,  повним  смутку  та  вагань,
де  вже  свічею  тане  собівартість?..

А  десь  в  світах  чи  поруч  на  землі
тебе  шукає  друга  половина...
Дві  долі  розминулися  в  імлі  –
мов  розвели  дороги  сили  злі  –
коли  несли  їх  крила  журавлині.


Великий,  в  щедрості  безмежний,  Боже!
Почуй  в  їх  молитвах  самотній  щем
й  пошли  так  щедро,  як  один  Ти  можеш,
спізніле  щастя,  проливним  дощем!

       








адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014


"СОНЦЕПОКЛОННИЦЯ"

Відкинула  всі  плани,  всі  намітки,
як  відьма,  зла  і  стомлююся  швидко,
бо  вичерпався  сонячний  заряд.
Коли  вже  на  нулі  всі  батарейки,
тут  не  поможуть  фітнес,  йога,  рейки  –
без  Сонця  скнію  "надцять"  днів  підряд!
Похмурі  дні  геть  висмоктали  сили...
О  Сонечко!  Я  жду  твого  "посилу",
всміхнувшись,  батарейки  заряди!
Хоч  ненадовго  виглянь  –  на  годинку  –
і  дзиґою  невтомно,  без  спочинку,
завершу  враз  всі  плани  і  труди.

Почула  Зіронька,  всміхається  годину,
бо  знає  –  гине  сонячна  людина...

13.12.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543400
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2014


ЖИТТЄВИЙ СКАРБ

За  вікном  пірнає  в  темний  вечір
краєвид  Дніпрових  берегів...
А  в  квартирі  –  так  нестерпно!  –  з  печі
паморочить  запах  пирогів...

Я  тебе,  коханий  мій,  чекаю
і  вслухаюсь,  як  ключем  черкнеш...
Вже  по  кроках  за  дверима  знаю  –
смуток  чи  тепло  в  душі  несеш.

Ти  візьмеш  лице  моє  в  долоні,
що  з  морозу  й  холоду  пашать,
я  цілую  рідні  сиві  скроні...  
Як  роки  до  вирію  спішать!

Вік  наш  тане,  як  церковні  свічі...
Ми  сто  літ  вже  топчем  спориші,
а  ти  досі  –  самий  кращий  в  світі
серцем  і  високістю  душі!

Ніжно  обіймеш  мене  за  плечі,
пригорнусь  я,  мов  мале  дитя...
Є  в  житті  неоціне́нні  речі...
найдорожчі...  скарб  твого  життя.

                           10.12.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2014


ЗИМА (для дітей)

Зимонька,  піднявши  крила,  
розтрусила  пір'я  біле.
Біла  ковдра  вкрила  поле,
луки  ліс  –  усе  довкола,
дні  снігами  сліплять  очі,
і  тріщать  морозом  ночі.

Розгулялась  завірюха,
мерзнуть  і  носи,  і  вуха,
в  шалі  вкутані  малята,
визирають  лиш  очата,
від  захоплення  палають,
радо  зимоньку  вітають.

Бо  зима  –  це  лижі,  санки
і  колядки,  і  гулянки,
ялинки  в  хатах  чудові,
кульки  різнокольорові,
Дід  Мороз,  а  в  його  клунку
заповітні  подарунки...

Свято  в  кожну  йде  оселю
і  канікули  веселі,
ігри,  пустощі  дотепні
і  різдвянії  вертепи...
Мов  цариця  осяйна
в  гості  вже  прийшла  зима.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2014


НАШ ПОЕТИЧНИЙ КЛУБ

Безмежна  сила  Інтернету
впіймала  в  сіті  всю  планету:
всі  "гуглять"  чи  сидять  в  You  Tube,
а  ми  –  у  Поетичнім  Клубі,
бо  нас  заніс  на  цей  Парнас
крилатий  (чи  кривий)  Пегас.

Несхожі  тут  пани  і  пані:
монументальні,  многогранні  –
це  автори́  поем  епічних
чи  історичних,  чи  міфічних...
Хтось  тут  кує  амбітні  плани,
у  інших  –  філософська  суть,
у  третіх  вірші  –  трепет  лані,
довершені  до  філіграні...
як  є  і  ті,  що  "муть"  несуть.

Є  сіячі  фольклорних  зерен,
а  хтось  –  колючий,  наче  терен,
сатира  в  них  –  гостріш  ножа.
Буває    в'їдлива  іржа,
що  українське  все  паплюжить,
викупує  в  брудних  калюжах.
Тут  і  запроданці,  і  "тролі",
у  них  конкретні  платні  ролі  –
ганьбити  злісно  патріотів,
ліпить  їм  марку  ідіотів.

Є  моралісти,  фантазери
і  обструктисти-флібустьєри,
прозорі  й  мутнокольорові...
дотепні,  мудрі,  гонорові,
нудні  та  прісні,  феєричні,
розсудливі  чи  істеричні,
є  незворушні,  наче  дуб...
а  разом  –  ПОЕТИЧНИЙ  КЛУБ.

Всі  згуртувались,  згрупувались,
по  інтересах  об'єднались,
то  ж  зрідка  лиш  якась  пташина
загляне  до  чужого  тину.
Серед  "своїх"  –  любов,  обійми...
за  мить  –  вже  суперечки,  війни...
все,  як  в  пригодницькім  кіно...
але  ж...  комфортно  все  одно.

Та  як  би,  часом,  ми  не  злились,
забувши  статус  й  смак  манер,
і  довго  після  бруду  мились,
бо  вилив  друг  на  нас  цебер,

та  будьмо,  друзі,  толерантні:
пошлем  уклін  наш  елегантний,
подяку  щиру  і  визна́ння
(і  скажемо  це  без  вагання!),
Тим,  Хто  відкрив  цей  сайт  для  Клубу,
Хто  дарував  солодку  згубу  –
на  сайті  вірші  розміщати
й  себе,  коханого,  читати,
приймати  схвальні  "одобрямси"  –
безмірні  в  щедрості  аванси.

У  всіх  нас  –  спільні  інтереси,
і  Клуб  для  нас  –  як  другий  дім...
Ото  ж,  поети  й  поетеси,
шануймося  у  домі  цім!
                 
                             

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542149
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.12.2014


ГРУДНЕВИЙ РАНОК

Ніч  відповзала  надто  довго,
не  кваплячись  права  віддати.
Похмурий  ранок  ледве  човгав,
мабуть  хотів  іще  поспати,
то  ж  плентався,  мов  те  ледащо,
що  незугарне  до  роботи,
і  не  хотів  приймать  нізащо
на  себе  всі  діла  й  турботи.
Безрадісно,  не  так,  як  завше,
повільно  плив  у  ритмі  блюзу,
не  міг  у  такт  попасти  з  маршем,
в  якому  поспішали  люди.

Грудневий  ранок  любить  спати.
Поки,  очумавшись,  збереться
дню  естафету  передати  –
знов  ненаситна  ніч  ввірветься.

             3.12.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541259
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2014


ПРОСТИ, НАРОДЕ МІЙ, ЗНЕВІРУ (диптих)

Сьогодні  ми  відмічаємо  п'яту  річницю  Всенародного  Віче.
Диптих,  що  об'єднує  2  експромти,  написані  в  різний  час,
нагадає  події  п'ятирічної  давнини.

ВІДЧАЙ    (червень  2013  р.)

Закрила  всі  шпариночки  душа
і  безнадійно  опустила  штори.
Із  вух  вже  до  колін  висить  "лапша",
а  очі  просять  темні  щільні  шори.

Сховатись!  Щоб  не  бачити  й  не  чуть
огидну  вовтузню  за  гроші,  владу
в  "верхах",  де  лиш  крадуть,  інтриги  тчуть.
Нема  в  нас  Влади  –  то  нема  і  ла́ду.

Що  змінить  тут  поодинокий  гнів,
коли  забув  народ,  з  якого  роду
він  коренем?  Осліпнув,  онімів...
Населення  ще  є  –  НЕМА    НАРОДУ!


ВІЧЕ  (  1  грудня  2013  р.)

Бунтарський  дух,  зламавши  відчай,
злетів  за  хмари,  до  небес!
ПОВСТАЛИ!!!  Всенародне  Віче
пульсує  вихлюпом  чудес
єднання,  стриманої  сили,
сплітаючи  любов  і  гнів.
Став  люд,  як  океанські  хвилі,
за  покалічених  синів,
ще  юних,  світлих,  безборонних!
З  наказу  влади,  за  протест
їх  люто  била  охорона
й  кидала  в  кліті  під  арешт...

З  усіх  куточків  мого  краю,
прорвавши  "ментівський"  заслін,
прийшли  долати  хижу  зграю
ті,  хто  піднявся  із  колін.

Дитячий  біль  могутнім  рухом
збудив  таки  козацький  код!
Пишаюсь!  Ти  піднявся  духом!
Ти  –  не  населення!  НАРОД!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540464
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.11.2014


НА САМОТІ

Набридлий  вітер  стогне  в  полі,
дратує  нерви.  Дві  доби
витягує  трагічне  соло,
немов  од  болю  чи  біди.
Обдер  до  нитки  вишні,грушу,
що  золотилися  в  саду,
вимотує  і  сили,  й  душу,
мов  накликаючи  біду.

Я,  перейнявшись  його  станом,
і  спокій  втратила,  і  сон.
Ще  й  пси  сусідські  за  парканом
все  виють,  з  вітром  в  унісон...
Ну  чим  зігріть  заклякле  серце?
Як  скоротати  тужну  ніч?
...  Ех!  Вшкварю  грамів  тридцять...  з  перцем  –
і  в  кріселко!  Там  тепла  піч
навіє  романтичні  станси...
Горить  до  ранку  мій  торшер,
звучать  улюблені  романси...
А  ти  –  свисти  собі,  мон  шер*!
.
     *  мон  шер  (з  франц.)  –  мій  друг




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2014


БРАТАМ ПОЕТАМ (жарт)

Які  ж  вразливі  ви,  брати-поети!
Викохуєте  теми  і  сюжети,
вишукуєте  рими  безупину,
лелієте  їх,  мов  малу  дитину.
Фантазія  сягає  по-над  хмари,
вихоплюючи  образів  примари,
і  вловлює  таку  метафоричність,
що  фразою  змалює  цілу  вічність.

Ваш  світ  –  безмежний...  крізь  мале  віконце...
Закохані  в  негоду,  вітер,  сонце,
примушуєте  –  коли  є  потреба  –
грозу  гриміти...  в  бірюзовім  небі,
садочкам  розквітати...  в  листопаді
і  сипатись  алмазам...  в  зорепаді.

Відкриті  для  кохання,  смутку,  віри,
вам  –  струмені  дощу  –  то  струни  ліри
і  стрази  –  не  роса  –  блищать  на  листі,
і  музика  звучить  у  падолисті,
вогонь  кохання  серце  спопеляє
чи  Феніксом  аж  до  зірок  злітає!

Та...  мовив  хтось  необережне  слово...
Все!!!  Рухнув  світ!!!  Ви  воювать  готові.
Непримиренно  впретеся  лобами
з  своїми  ж,  із  поетами-братами.
Що  ж,  слово  –  ваша  звична  зброя
і  з  нею  ви  завжди  напоготові.

То  ж  чубитись  за  думку  –  це  вже  звичка,
і  кожен  так  доводить  щось  своє,
що  впору  всім  повісити  табличку:
"НЕ  РУШ!!!  НАПРУГА  1000  вольт!!!  УБ'Є!!!"

                           28.11.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539987
рубрика: Поезія,
дата поступления 28.11.2014


ОСІННЯ ФАНТАЗІЯ

Трьох  фаворитів  Осені  всяк  знає.
Ще  віддалік  від  неї  царський  трон,
як  вже  в  обійми  Вересень  приймає  –
цей  юний,  недосвідчений  патрон.
Хоч  лагідно,  та  без  жаги  (ще  ж  діти!),
їх  зігрівають  теплі  почуття.
Чи  в  Осінь  він  закоханий,  чи  в  Літо  –
сам  зеленець*  не  знає  до  пуття.

Лиш  Жовтень  –  ось  хто  Осені  коханець!
О,  як  у  парі  з  ним  вона  цвіла!
Від  щастя,  заливав  її  багрянець,
шарілась  пурпурово...  (ну  й  діла!).
На  чми́хи  вередунки  чи  образи,
всміхався  Жовтень  (гідно  короля!),
щоранку  сипав  їй  під  ноги  стрази,
плодами  до  землі  вгинав  гілля,
вінчав  її  калиновим  намистом...  –
все  задаровував...  І  сукні,  і  плащі
він  вишивав  дорогоцінним  ли́стом,
оздоблюючи  перлами  дощів.
Коли  ж  –  у  повні  злагоди  хвилини  –
в  обіймах  завмирали  їх  серця,
ловив  він  ніжно  в  срібні  павутини
тремтливого  кохання  відчуття.  

О  доле!  Чом  миттєвості  кохання
минають,  як  серпневий  зорепад?
І  не  помітив  Жовтень  час  прощання...  –
кохану  вкрав  холодний  Листопад...
Не  мавши  зроду  до  кохання  хисту,
терзав  красуню  вітром  та  дощем...
У  вирі  золотого  падолисту
ховала  від  усіх  сердечний  щем...
Холола  Осінь  в  нелюба  полоні,
безза́хисна  від  подиху  Зими...
Від  ласк  його  холодної  долоні
лягали  перші  пасма  сивини.
А  злий  ревнивець  люто  обдирає
останнє  шмаття,  під  вітрів  виття...
Простягши  голі  костури,  благає
сердечна,  хоч  якогось  прикриття...

Накинувши  їй  сяючу  біли́зну,
збудивши  сто  воронячих  хорі́в,
Зима  по  Осені  відправить  тризну
під  стогін  і  печальний  плач  вітрів.
...............................................................

Такі-ось  доля  їм  роздала  ролі
в  легенді...  без  початку  і  кінця...
Та  через  рік  почнуть  нові  гастролі
всі  ті  ж  актори...
на  безмежнім  полі
всесвітніх  сцен  Великого  Митця.


                           *  зеленець  –  незрілий  плід.

                                 24.11.2014  р.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539175
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.11.2014


НЕМАЄ НОЧІ БЕЗ СВІТАНКУ (катрени)

***
Там  жах  і  морок  –  "гради",  "смерчі",  танки...
Війна!..  Ворожа  рать  стискає  коло
і  сіє  смерті  темряву  довкола...
Та  не  буває  ночі  без  світанку!

***
Це  що?  Повтор  Батурина  трагізму?
Ті  ж  вороги...  розбрат  і  влад  сваволя...
Та  тільки  сили  духу  й  героїзму  
вже  не  зламати  в  прагненні  до  волі!

22.11.2014р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538736
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 22.11.2014


Auri sacra fames!

(з  лат.  –  "Прокля́та    жага́    золота!")

***
О  владо!  Ти  колись  наси́тишся?!
Жага  до  злата  вже  не  знає  меж!..
А  люд  чекає,  поки  ти  "скопитишся",
щоб  глянути...  що  в  пекло  забереш?
         
           2013  р.


***
Всеїдна  плоть!  Як  в  ненаситну  прірву
ти,  без  розбору,  все  гребеш  підряд!
Ти  власну  душу  нищиш,  наче  чад,
бо  геть  зі  злидня  здатна  здерти  вирву*.

*  –  Б.  Грінченко,  "Словар  української  мови",
           "вирва"  –    тлумачиться,  як  "хабар".

             20.11.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538280
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.11.2014


"ЖЕНЩИНА – ДРУГ ЧЕЛОВЕКА" (шутка)


ЗЛОЙ  ОТВЕТ  НА  ЗЛУЮ  ШУТКУ,  услышанную  сотый  раз

Что  "Женщина  –  друг  человека"  –
Для  всех  знакомые  слова.
Да,  "шуткой"  этой,  ради  смеха
"Блеснула"  чья-то  голова
Не  мудрая,  не  гениальна,
Логичность  не  присуща  ей,
Ведь  смысла  шуточки  банальной
Не  уловил  умишко  сей:
Коль  мать  твоя  –  друг  человека...
Мужик!  Тогда  ты  –  смесь...  Гибрид!
(Как  бедный  мул  –  полу-калека)...
Но...  –  вроде  человек...  на  вид...

Мужик,  не  обижай  нас,  милый,
Ведь  рядышком  нам  быть  вовек!
Завидуешь  нам?  Да,  ты  –  хилый,
Но,  все  же...  –  тоже  человек!

         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536914
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.11.2014


ДОЛЯ (катрени)

***
З  народження  дається  доля
і  мітиться  незримо  путь.
На  роздоріжжях  –  твоя  воля,
куди  іти.  Тож  пильним  будь!

***
Чимало  доля  нам  дає.
Нам  би  розгледіть,  не  згубити,
нам  би,  з  подякою,  любити
і  дорожити  тим,  що  є!


12.11.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536402
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 12.11.2014


ЛИСТОПАД У ЗООСАДІ (для дітей)

     Вірш  публікувався  раніше.  Озвучила,  внісши  невеликі  зміни.

Восени  у  листопаді
мерзнуть  мавпи  в  зоосаді,
носороги,  крокодили
і  жирафи,  і  горили,
і  папуги,  і  слони  –
бо  із  тропіків  вони.
І  канючать,  невеселі:
"Дайте  теплої  оселі!"

А  ведмедик  косолапий
ліг  в  барліг  і  смокче  лапу,
він  чекає  вже  весни
і  солодкі  бачить  сни.

Раді  холоду  оле́ні
і  пінгвіни,  і  тюлені,
і  песці  –  усі  пустують
і  нітрохи  не  сумують.
Всі  вони  страшенно  раді
холоду  у  листопаді
і  співають  жартома:
"Вау!  Спеки  вже  нема!
Друзі!  Скоро  вже  зима!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536037
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.11.2014


КРЕДО (НАЙВАГОМІША ПОТРЕБА)

З  роками,  все  відчутніше  потреба
зануритися  якнайглибше  в  себе,
пізнати  суть,  можливості,  глибини,
очистити  завали  та  мілини.

Чим  далі,  тим  нагальніша  потреба
безжально  оголити  перед  Небом,
як  на  духу,  без  паранджі,  вуалі,
всю  душу  –  негаразди  і  печалі,
думки  гріховні  чи  сумнівні  вчинки
нестримної  в  своїх  поривах  жінки.

Маніакальним  вже  стає  бажання
уберегти  своїх  дітей,  кохання,
свій  рідний  край  і  дім,  свою  родину
і  все  живе  –  рослину  і  пташину  –
від  горя,  воєн,  мстивої  розплати
чи  –  не  карай  так,  Господи,  –  від  втрати
усіх  близьких  по  духу  чи  по  кро́ві.
Куди  ж  подіну  ту  ріку  любові,  
яка  переповняє  мою  душу?
Віддати  світу  встигнути  я  мушу,  
всьому  вділивши,  від  землі  до  неба...
І  в  цьому  –  найвагоміша  потреба...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2014


НЕПРОЯВЛЕНА КРАСА

Обняла  теплий  камінь...  і  відчула,
що  в  нім  живуть  закуті  чудеса.
Щось  втаємничено  мені  віщує:
захована  у  брилі  цій  краса.

Торкнеться  скульптор  –  і  проявить  диво,
бо  з  волі  майстра  з-під  його  руки
постане  звір...  або  атлант...  чи  діва,
що  людство  чаруватиме  віки.

А  поки,  непроявлені  створіння
дрімають,  тихо  злившись  в  моноліт.
Спить  камінь,  закувавши  під  склепінням
красу,  що  може  здивувати  світ.

                     07.11.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2014


ТАНГО, УНЕСЕННОЕ ВЕТРОМ

Иногда,  стихи  рождаются  вместе  с  мелодией.
И  для  меня  становятся  песней  навсегда...

Танцуя,  стелется  листва,
а  с  нею  –  мысли  в  унисон,
вплетая  в  шорохи  слова,
что  мне  шептал  твой  баритон...
Любви  слова,
от  них  кружилась  голова...
Но...  в  прошлом  всё...  Кружит  листва,
прощаясь...  И  прощаюсь  я...

А  парк  наш  в  золото  одет,
и  день  сияет,  как  тогда...
Я  вспоминаю  твой  обет:
"С  тобою  вместе  –  навсегда!"
Свидетель  –  клён,
он  видел,  как  ты  был  влюблен
и  буйной  страстью  опьянен,
как  танго  счастья  пела  я!..

Теперь  преследуют,  как  тень,
влюбленный  взгляд  –  глаза  в  глаза,
да  терпкий  запах  хризантем  –
и  грустью  катится  слеза.
Мой  светлый  сон
порывом  ветра  унесен...
Лишь  в  ритме  танго  сердца  стон
  тебя  зовет,  любовь  моя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531442
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 21.10.2014


ЧОЛОВІЧІ ПОРТРЕТИ (ВОЇНИ АТО)

***
Студенти,  вчені,  трактористи,
хірурги,  водії,  артисти...
Ці  добровольці  –  щит  наш  нині
і  слава,  й  гордість  України!


***
Діряві  каски  і  намети,
АК,  старенькі  кулемети...
Та  зброя  їх  –  свята  ідея
й  вогонь  любові  Прометея.


***
Незламний  дух,  козацька  сила
така,  що  й  "гради"  не  скосили!
Непереможний  він  в  бою,
бо  в  РІДНУ  землю  вріс  свою.


***
Стра́ху  у  нього  ніхто  ще  не  бачив,
йде,  мов  залізний,  крізь  пекло  і  грози...
Вийме  з-під  серця  малюнок  дитячий  –
...  крапають  тихо  зрадливії  сльози...


***
Гріх  не  пізнавши,  аванс  заплатили  -
тіло  скалічене  мають  до  скону.
Скільки  ж  в  цих  воїнах  мужності,  сили!
Біль  їх  з'їдає  –  ...  а  мріють  про  ЗОНУ*!

*  –    про  ЗОНУ    АТО.

             19.  10.  2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530967
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 19.10.2014


ЧОЛОВІЧІ ПОРТРЕТИ (саркастичні катрени)

***
Град  матюків,  дикі  крики  до  слини,
спрагу,  п'янюще,  тамує  з  цебра*...
Так  жалюгіддя,  що  зліплене  з  глини,
"розуму"  вчить,  сотворенну  з  ребра.

*  –  цебер  (рос.  -  лохань),  використовується  нині
         для  напування  худоби.

***
Цей  народився,  щоб  "чистить"  кишені,
красти  "бабло",  спати,  "вмазати",  "жерти",
в  "зону  ходити",  "бо́тать  по  фені",
"трахати",  ба́йдуже  що...  і...    померти.

***
(СУЧАСНИЙ  "РЫЦАРЬ  ПЕЧАЛЬНОГО  ОБРАЗА")

М'ятий,  небритий,  чади́ть  сигарета,
жиром  заплив  –  мов  бурдюх  накачали...
Пиво,  диван,  телевізор,  газета...  –
ось  наш  сучасний  "лицар"  печалі.

17.  10.  2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530593
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 17.10.2014


Лживые СМИ

Что  в  России  СМИ  так  лгут,  кусаются,–
новшества  вы  в  этом  не  ищите,
у  Плутарха*  вы  сие  прочтите:
Медий  –  в  Македонского  был  свите  –
в  назидание  советовал:  –  Вы  лгите
и  кусайте,  смело  клевещите  –
шрам  во  всяком  случае  останется!


             *  –  Плутарх  (ок.  46  -  126  гг.)  –  древнегреческий  писатель,
                         философ.    (Из  его  сочинения  "Как  отличить  льстеца  от  друга").


                           16.  10.  2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530371
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 16.10.2014


БЕСПЕЧНОСТЬ ЮНОСТИ

Из  милой  юной  недалёкости,
внимая  мудрости  речей,
его  игривости  и  лёгкости,
в  интимном  таинстве  свечей

с  беспечностью  полночной  бабочки,
она,  почувствовав  ладонь,
спешит  вкусить  запретной  сладости
всепоглощающий  огонь.

Неопытность  беспечной  юности!
Зачем  твой  бег  так  тороплив?
Из  мира  сказки  –  к  повседневности
спешишь  ты,  крылышки  спалив.

Отвергнув,  словно  прокаженную,
другим  он  головы  кружит...
Она,  изменой  обожженная,
из  грёз  ныряет  в  омут  –    ЖИЗНЬ...


                           15.  10.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530047
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.10.2014


ЦАРИЦЯ ОСІНЬ

В  розгулі  щедра  Осінь  стобарвиста
багатства  сипле  скрізь,  на  втіху  нам:
березам  –  шати  золотого  листя,
коралі  –  гороби́нам,  калина́м,
пройшлася  пензлем  в  лісі,  по  діброві  –
й  заграли  самоцвітів  кольори,
оздобила  узлісся  пурпуровим  –
в  тони́  небес  вечірньої  пори.
Банрянці  одягла  дубам  і  кленам,
аж  ті,  зімлівши,  вздовж  дороги  в  ряд
спроквола  гублять  листячко  різьбле́не  –
шанують,  видно,  царський  свій  наряд.
Зате  тополі,  охоронці  поля,  –
без  жартів  вітру  тут  не  обійшлось,–
стримчать  зчорнілі,  сороміцьки  голі,
не  в  змозі  вже  прикрити  хоч  би  щось...
В  бурштинові  підвіски  вбрала  сливи,
у  віяла  оливні  –  ясени,
заграє  вітерець  –  і  листу  злива
окрасить  землю  в  охрові  тони.
Цариця  вітерцем  легким  зітхає
і  спрагло  п'є  тепло  жовтневих  днин,
в  довершені  пейзажі  заплітає
мережива  із  срібних  павутин...
Йдучи  до  бору,  Осінь  розстелила
смарагдових  озимих  килими...
Проте  до  бору  гостю  не  впустили
їжакуваті  сосни,  ялини.
Колюча  непривітність  їх  –  дивує,
та  в  ній  прихований  глибокий  сенс,
бо  всіх,  кого  Цариця  обдарує,
невдовзі  до  листочка  обнесе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2014


ЗІТЕРТИ Б З ПАМ'ЯТІ ЛЮБОВ

(ЗІ  СТАРОГО  ЗОШИТА)

Як  в  маячні,  блукаю  містом,
куди  і  звідки  –  не  збагну...
Десь  ліхтарів  горить  намисто,
мов  крізь  туманну  пелену,
десь  шурхотять  машин  колеса,
то  вдарить  в  вуха  гальм  присвист...
Над  темним  парком  в  піднебессі
шум  міста  хмарою  навис...

Та  все  це  –  мимо,  бо  з  думками
я  втягнута  в  тяжкий  двобій,
і  біль  пульсуючий,  голками,
впивається  у  мозок  мій.
О  відчай  втрати!  Як  з  ним  жити?
Він  переслідує,  жене...
Чи  треба  серцю  так  любити,
коли  воно  не  кам'яне?

Втекти  б  за  кра́й-світ!  Та  з  коханим
зрослася  вже  усім  єством...
Ця  втеча  –  розтин,  а  не  рани...
Мій    Боже,  поможи  обом,
бо  вже    душа  божеволі́є,
тм'яніє  світ  і  стигне  кров...
Ти  душу  врятувать  зумієш...
Та  як  спасти  мою  любов?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2014


ПАРК ВТРАЧЕНИХ МРІЙ

Парк  мрій...  Чому  ж  душі  тут  гірко,
де  зустрічались  ми?
Наш  милий  парк,  алея,  гі́рка,
ті  ж  лавки  із  людьми...
Ось  ці  каштани  нас  стрічали,
а  липи  вікові
утаємничено  мовчали
про  зустріч  візаві.
Вітали  мерехтінням  зорі
вечірньої  пори,
тремтіло  листя  осокорів  –
шептало  щось  згори...

Тепер  тріпоче  мого  серця
обірвана  струна...
Фальш-слайд  з  минулого  тепер  це,
бо  тут...  тебе  нема...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2014


НАОДИНЦІ З ОСІННЮ

Ми  наодинці  з  осінню  зостались,
подібні  за  характером  і  змістом,
за  пелену  дощу  удвох  сховались
від  шуму  надоїдливого  міста.
Ховаємось  за  вранішнім  туманом,
занурюючись  у  меланхолі́ю,
щоби,  напившись  смутком,  мов  дурманом,
віддати  його  волі  вітровію.
А  з  ним  –  весь  біль  і  сум,  і  страх  утрати,
що  тисне  душу,  наче  привид  плахи,
відпустимо  з  душі,  відкривши  ґрати,
нехай  їх  віднесуть  у  вирій  пта́хи...
І  вітер,  розігнавши  хмари  сірі,
очистить  синь.  Заграє    сонце  соло,
розбудить  листя,  наче  струни  ліри,
і  світломузика  наповнить  світ  навколо.
Від  того  сяйва  й  лагідності  вітру
зацвірінчать,  оживши,  птаства  зграї,
на  тьмяній,  досі  неживій  палітрі
всі  диво-барви  осені  заграють.

Люблю  в  осіннім  зо́лоті  стежинки,
пташок  прощальні  хори  стоголосі...
Ти,  осене,  примхлива...  бо  ти  –  жінка,
я  ж  –  твій  двійник,  примхлива  жінка-осінь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2014


ТИХАЯ МОЛИТВА (перевод)

Когда  поблекнут  к  старости  цвета,
не  уничтожь,  Господь,  мне  всю  палитру...
Пусть  жизненный  огонь,  порыв,  мечта
не  превратятся  в  лёд...  Оставь  хоть  искру.

Когда  умолкнет  музыка  во  мне  –
мажорно  отзвучат    фанфары  маршей  –
согласна  на    минор...  ну  хоть  во  сне...
хоть  pianissimo...  но  лишь  без  фальши.

               6.09.  2014  р.

ТИХА  МОЛИТВА
   
Коли  поблякне  сяйво  кольорів,
то  не  зітри,  мій  Боже,  всю  палітру...
І  пломінь  серця  та  душі  порив
не  заморозь  на  лід...  Залиш  хоч  іскру.

Якщо  затихне  музика  в  мені,
замовкнуть  скерцо  й  переможні  марші,  –
погоджусь  на  мінорні,  на  сумні,
на  pianissimo...  лише  без  фальші.

               22.  05.  2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528208
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.10.2014


НЕ СМІЮ Я НАЗВАТЬ СЕБЕ ПОЕТОМ…

Відповідь  горлиці  на  вірш  "Музо,  де  ти!"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527742

Мила  Горличко!  Багато  хто  з  нас  мучиться  таким  же  питанням:
чи  варто  писати?
Моя  відповідь  однозначна:  ВАРТО!
Хтось  із  нас  більш  талановитий,  хтось  –  меньше,  але  якщо  в  нас  
є  хоч  найменша  іскорка  Божа,  то  ми  не  маємо  права  її  погасити.

Не  смію  називатися  поетом,
не  дарував  Господь  такого  хисту  –
чарівно  заворожувать  куплетом.
Мені  б...    вмістить  в  три  слова  –  море  змісту.

Новітні  форми?  Я  їх  в  гріш  не  ставлю.
Підвладна  вся  емоціям,  скоріше
пишу,  як  дихаю,  без  фальші,  не  лукавлю...
хоча  сучасність  це  не  цінить  в  ві́ршах.

Пишу...  Чи  варто?  Та  себе  я  тішу,
що  в  поетично-смаковім  розмаї
я  скромненько  займу  ще  вільну  нішу,
де  МІЙ  читач  на  мене  вже  чекає.

І  ще...  ВОНО  –  не  запитавши,  ходить,
торкне  смичком  –  і  рима  заспіває.
Я  знаю:  ві́рші  до  сердець  доходять,
коли  душею  автор  промовляє.

                   5.  10.  2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2014


ДИТЯЧА НЕВДЯЧНІСТЬ (римоване оповідання)


Дитяча  невдячність,  побий  її  лях!  –
на  старості  літ  –  непривабна  картина...
Самотня  бабуся  вдивляється  в  шлях,
заклякши  на  лавці  кривій  біля  тину.

Коли  онучата  зросли  чималі,
старенька  відчула  свою  непотрібність.
Все  ли́шивши  дітям,  в  глухому  селі
купила  убогу  хатину  –  бо  ж  бідність...

І  ось  двадцять  літ  на  чужи́ні,  мов  перст,
пошарпана  злиднями  й  вітром  билина,
без  скарги  несе  одинокості  хрест,
котрий,  наче  гирі,  згинає  їй  спину.
Син  –  дуже  далеко,  не  з'їздиш  туди,
давно  вже  не  пише  і  майже  не  дзвонить.
А  доня,  хоч  їй  дві  години  їзди,
від  клопотів  власних  не  вирветься  з  дому.
На  внуків  –  їх  троє  –  немає  обра́з,
навідались  зразу  –  от  дітки  хороші!
Лиш  тільки  сказала  –  приїхали...  раз...
забрати  на  похорон  зібрані  гроші.

То  ж  тягне,  мов  віл,  всі  роботи  тяжкі,
вмиваючись  по́том  і  слі́зьми  рясними.
Присяде,  втомившись,  вдивлятись  в  стежки,
чекаючи  діточок,  зустрічі  з  ними.
Затерпне  на  лавці.  Два  фото  в  руці...
Так  хоче  почути:  "Ми  скучили,  ненько!!!"
...  І  біль  материнський  тече  по  щоці,
все  нижче  згинаючи  спину  старенькій...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527747
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.10.2014


ИЗБРАННАЯ


ЕВГЕНИИ  ВАЩЕНКО

Коль  ты  Избранная  (Евгения),
подарил  тебе  Бог  с  рождения
нрав,  Весами  небесными  взвешенный,
добрый,  мягкий,  уравновешенный,
а  Венера,  судьбу  когда  метила,
и  умом,  и  красою  отметила.

Ты  –  не  нашего  нервного  племени,
а  из  тихого  давнего  времени,
с  лебединою  плавностью,  чуть  дыша,
все  несешь  себя,  славную,  не  спеша.
Ты  –  пристанище  ищущим  тихий  кров,
в  безмятежности  дремлющий  шум  ветров,
бриз,  ласкающий  тихую  моря  гладь,
навевая  спокойствия  благодать.
Зло  придет,  нервы  рвущее,  иль  беда  –
растворишь  ты  их  добродушием  без  следа.
Не  съедаема  желчью  зависти,
лет  до  ста  проживешь  без  старости.
Да,  бывает  дорога  зыбкою  –  
но  идешь  ты  по  ней  с  улыбкою!

Только  б  век  наш  жестокий,  бешенный
не  сломал  бы  тебя,  нездешнюю,
ведь  с  полотен  забытого  гения
в  век  наш  бренный  сошла  Евгения.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527258
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 01.10.2014


Юність і старість


Калейдоскоп  ілюзій,  сподівання
на    феєричну  казку,  рай,  кохання  –
надії  молодих...

А  спогади  життя,  хвилин  кохання,
жаль  за  минулим  і  сумні  зітхання  –
це  доленька  старих...

Як  же  збагатяться  обидва  ці  світи,
зумівши  точки  дотику  знайти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2014


Таке собі… з безсоння


Сон  дрімотою  поманив,
та  й  почвалав  дурити  інших.
Не  сплю...  рахую  баранів...
Вже  з  тисячу  чи  може  й  більше
нарахувала.  Ці  стада
аж  в  голові  уже  мекечуть...
Десь  тихо  крапає  вода...
Ось...  ніби  сон  бере  за  плечі...
Так  солодко...  блаженна  мить...
на  хвильку  очі  я  зліпила...
Та  раптом,  як  загуркотить,
мов  барани  протупотіли...

От  клятий  холодильник!  Вб'ю!
Цей  дід  гарчить  чим  далі  гірше.
Ну  що  ж,    чайочку  я  поп'ю,
немає  сну  –  то  буде  віршик.

                   27.09.2014  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526140
рубрика: Поезія,
дата поступления 27.09.2014


ВІЧ-НА-ВІЧ З ДУШЕЮ

Душе  моя,  ти  знову  у  тривозі...
Розгублено  завмерла  й  жоден  крок,
напівпритомна,  подолать  не  в  змозі.
Чого  трясешся?  Це  ж  –  лише  урок.
Це  не  удар  страшний,  а  так  –  легенький
дитячий  ляпас,  щиголь,  геть  пусте!
Що?  Шок  у  тебе?  Нужбо!  Потихеньку
пройде  і  це,  мине,  переросте.
Подумаєш!  Набили  нові  гулі?
Загояться,  і  оком  не  мигнеш.
Ще  й  плюнули,  і  показали  дулі?
Здіймись  у  вись  –  й  забудеш,  оживеш!
Питай  у  Бога,  Він  єдиний  знає,
чом  стільки  лиха  у  земнім  житті.
Він  вірить  в  тебе  і  надію  має,
що  віднайдеш  ти  правильні  путі.
Гординю  придуши,  моя  кохана,
не  гонорися!  Слухайся  Отця,
бо  Він  веде  тебе  не  на  заклання,
тортури  чи  тернового  вінця.
Достойно  все  приймай.  Лиш  не  бездумно  –
учись,  гартуйся  і  долай  щаблі́,
не  наступай  ти  вдруге  нерозумно
на  порозкидані  по  всіх  стежках  граблі.
Від  заздрощів  і  бруду  очищайся,
бажанню  помсти  не  піддайся  ти...
Люби,  душе!  Літай  і  омивайся,
щоб  Там  світліші  шати  зодягти!
Тобі,  рідненька,  тут  дали  вселитись,
щоб  жити  гідно,  мріяти,  літать,
вогнем  страждань  і  болю  освітлитись,
з  красою  світу  у  любові  злитись,
за  всі  земні  дари  Творцю  молитись...
і  зіронькою  в  небі  засія́ть.

           2011  р,      2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2014


Ось так і пишу…

Вечірні  тіні  виграю́ть  на  ши́бках  –
якесь  магічне  дійство,  чаклування...
Вірш  тихо  підкрадається  навшпиньках,
збудивши  ледь  помітне  хвилювання...
За  мить  –  воно  спалахує,  пульсує,
у  невідомі  сфери  проникає,
виловлює  думки  і  їх  римує...
Я  ж  лиш  штрихи  останні  розставляю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2014


НАШІ ЯНГОЛЯТА


Ранок  зачудований  все  збудив
і  росою  срібною  світ    умив.
Мій  ону́чок-сонечко  теж  встає,
з  ліжка  мені  рученьки  подає.
В  сад  наш,  цвітом  спінений,  ми  йдемо,
білий  світ  вивчати  ми  спішимо:
все  торкнути  пальчиком,  язичком,
цілувати  квіточку  із  листком,
споглядати  коників  і  комах,
"політати"    ручками  так,  як  птах...
Милі  білі  ніженьки  тупотять,
повернути  з  стежечки  норовлять.
Ти  стежино  рівная,  чом  крута?
Чом  маленьку  крихітку  так  хита?
Ой,  бабусю,  з  поміччю  поспіши,
бо  заплутавсь  внучок  твій  в  спориші!
Як  же  легко  крихітці  помогти!
(Аби  ж  то  до  старості  так  змогти!)
Тупає  онучок  мій  босоні́ж,
кожний  хибний  крок  його  –  в  серце  ніж.
Малюка  ж,  все  зваблює,  все  зове,
все  йому  –  диковина,  все  нове!
Мабуть,  бачить  він  лише  чудеса,
бо  блаженна  посмішка  не  згаса,  
очки  від  захоплення  блискотять,
а  долоньки  радісно  плескотять,
так  вражає  крихітку  красота!

...  А  мене  –  безгрішна  ще  чистота...
Бог  послав  нам  янгола  із  небес,
диво  –  дивовижніше  всіх  чудес!

                     ©    Збірка    "Душі  несмілі  первоцвіти"
                                       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2014


ДЕ ВЗЯТИ НАМ СВОГО МОЙСЕЯ?

Всі  нації  утворювались  так:
народ  землі́    своєї,  мова    плюс  ідея  –
це  гуртувало  всіх  в  міцний  кулак,
французів  –  в  Францію,  в  Ізраїль  –  іудеїв...
Ми  ж,  що  на  цій  землі  споконвіків,
як  спадкоємці  Києва  русинів,
прямі  нащадки  славних  козаків  –
до  єдності  ще  не  прийшли  донині.
Рассєя  нас  гнобила  сотні  літ,
цвіт  нації  вбивала  і  гноїла,
то  голодом  нас  гнала  за  край-світ...
історію  –  і  ту  перекроїла.
А  як  запхали  нас  в  еСеСеСеР,
то  вже  й  герой  став  "ворогом  народу"...

Проте  козацький  ген  дрімав,    не  вмер.
То  ще  відродим  націю,  породу?!
Народ  єднається,  всіх  ворог  розбудив...
та  націй  гарт  –  це  довга  Одіссея,
Мойсей  своїх  аж  40  літ  водив...
Але...  де  взяти  нам  СВОГО́́    Мойсея?

             19.09.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524408
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.09.2014


Прощавай, літо!

Як  недоречно
осінь  наступає!
Та  літо  гречно
гостеньку  вітає  –
шляхетності  сеанс!
Примхливу  даму
приголубить  літо,
майбутні  драми
барвами  ще  вкрито  –
короткий  цей  альянс.
Почне  каприза
враз  вередувати,
в  холодні  ризи
літо  зодягати  –
було  так  з  віку  в  вік.
Хто  був  нещирий  –
згодом  стане  ясно...
Летить  у  вирій
літечко  прекрасне...
На  цілий  довгий  рік!


               2011  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2014


КОЛИСКОВА

Вечір  тихесенький
віє  легесенько,
всілися  сни  на  гіллі,
тихо  сплять  пташечки,
киці,  комашечки,
люленьки,  люлі–люлі́...

Спи,  мій  малесенький,
спи,  мій  ріднесенький,
очки  скоріш  закривай,
солодко  спатимеш  –
дужим  зростатимеш,
спи,  моє  щастя,  бай,  бай...

Спить  ясне  сонечко,
ген  за  віконечком
нічка  махає  крильми  –
місяць  роздмухала,
щоб  не  розхлюпала  
темрява  лагідні  сни...

А  над  голівкою,
сяючи  зіркою,
янгол  витає  в  імлі,
страх  відганятиме,
сон  навіватиме  –  
люлі,  мій  любий,  люлі́...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2014


СОКОЛЬНИКУ

               ЕКСПРОМТ,
написаний  під  час  міні-презентації  другої  книги  
С.  Сокольника  "Одвічність...  бажання",
яка  зовсім  недавно  вийшла  з  друку.


Як  немовлятко  горнуть  до  грудей,
так  трепетно  тримаю  це  вида́ння  –
скарбничку  мрій,  емоцій  та  ідей,
фантазії,  надії,  сподівання...

На  цім  папері  вишита  душа
і  ритми  серця,  що  від  болю  рвалось,
закарбувавшись  в'яззю  у  віршах  –
все,  що  було,  бажалось,    не  збувалось:

любов  і  спрага,  ніжність  і  екстаз
закоханого  скептика-мужчини,
і  сміх,  і  сльози  –  ті,  не  на  показ  –
в  глибинах  болю  сховані  перлини.

Душа  поета  –  у  його  віршах,
його  життя  і  суть  –  як  на  долоні,
тут  він  –  мудрець  і  воїн,  падишах
і  раб  покірний  у  краси  полоні.

Вірші  –  то  спів  і  плач,  і  молитви,
вірші  –  то  труд...  і  Неба  подарунки...
Сокольнику!  Вітаємо!  Лови
визна́ння  і...  гарячі  поцілунки!

           12  вересня  2014  року

Друзі!    Привітаймо  автора  –  патріота,  борця,
вірного  сина  своєї  країни  і...  гарну  людину!


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523169
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.09.2014


ПАТАРОЧКА БАЧІЯ, З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!

В  такі  чудові  вересневі  дні,
коли  ще  осінь  –  у  обіймах  літа,
звалилось  щастячко  одній  рідні  –
маленька  дівчинка,  в  таланти  вся  вповита.
Було  секретом  для  самих  батьків,
що  за  сюрпрайзик  їм  послала  доля,
бо  шквал  емоцій,  буря  почуттів
із  пелюшок  вже  рвалися  на  волю.

Що  маєм  в  результаті?  Маєм  скарб!
Яскрава  особистіть!  Мрія-жінка!
Художникам  не  вистачає  фарб,
щоб  відтворити  грані    та  відтінки.
В  цій  жіночці  переплелись  стократ
тепло  і  войовничість  амазонки,
і  мудрість,  що  позаздрив  би  Сократ,
й  палка  любов  до  рідної  сторонки,
й  талант  писати!  Та  не  просто  так,
там  –  гумору  дорогоцінні  зерна
і  зміст  глибокий,  і  душевний  такт,
і  гостре  слово,  що  колюче  терна.
А  творчо  плодовита    –  як  земля!
Віршів,  експромтів  –  вже  тріщать  валізи!
Коли  на  сайті  зашипить  "трольня"–
за  словом  у  кишеню  не  полізе!

І  ось  що,  по  секрету,  всім  скажу:
Павлусь  коханий  носить  їй  нектару
й  щораночку  викупує  в  меду  –
отож  бо  й  маєм  чарівну  Патару!

В  любові  й  щасті  Вам  прожить  сто  літ!
За  це  не  гріх  підняти  повну  чару.
Вітає  Клуб  яскравий  самоцвіт  –
поета,  жінку  –  чарівну  ПАТАРУ!

         12  вересня  2014  р.

         З  дюбов'ю  і  щирою  повагою.
         Ввечері  чекайте  телефонний  сюрприз!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522952
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.09.2014


ШЛЯХ ДО…


Ну  хто  з  нас  думає  щоденно
про  вічне,  в  метушні  буденній,
в  котлі  буття?
Та  кожним  словом,  кожним  вчинком
заповнюємо  ми  сторінки
свого  життя.

Все  зважують  Небесні  Ваги...
Та  ми  безпечні,  без  уваги,
як  в  небі  птах.
Бо  тільки  за  життєвим  краєм
взнають  –  до  пекла  чи  до  раю
проклали  шлях...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522643
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.09.2014


НЕВІЛЬНА ПТАХА

Матусю!    Нащо  ти  привчила
до  втрати  пульсу  працювати?
Робота  підтинає  крила,
а  втома  не  дає  злітати.
А  я  ж  пташиною  родилась  –
між  волею  й  полоном  краюсь...
Страждала...  Та  життя  навчило  –
на  хвильку  сфінксом  завмираю...
і  я  уже  не  тут,  не  з  вами,
душа  вита́  в  далеких  сферах,
де  в  пазли  грається  словами,
їх  вишиває  на  паперах.
Такі  хвилини  серце  гріють,
нічого  кращого  немає...
Політ  фантазії  і  мрії
над  сущим  душу  підіймає.

                       9.09.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2014


ЄДИНЕ, НЕПОВТОРНЕ

Жовтіючі  від  часу  сторінки
життя  свого  у  пам'яті  гортаю
і,  в  метушні  загублені,  роки
я  мимоволі  до  життя  вертаю.
Переживаючи  прожите  знов,
всі  зерна  від  полови  очищаю,
крізь  мішуру,  добравшись  до  основ,
вже  без  емоцій  зважую,  прощаю.
Вражаюче  красою,  молоде  –
в  душі  скарбничку  перлами  лягає,
безцінне,  невимовно  дороге  –
то  серце  по  краплиночці  вбирає...
Лиш  болям,  що  калічили  життя,
образ  отраві  –  місць  для  них  не  маю,
нехай  летять  собі  до  забуття...
Я  з  тихим  смутком  всім  усе  прощаю.
Нічого  не  закреслюю,  хоч  є
прекрасне,  світле  –  і  гірке  та  чорне...
Щасливе  чи  болюче  –  все  моє,
моє  життя  –  єдине,  неповторне.

                     ©  Із  збірки  "Душі  несмілі  первоцвіти"
                       2013  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2014


РЕЛАКСАЦІЯ


Обурена  образою,
тотальним  крахом  вражена,
мов  всіяна  проказою,  
що  точить  тіло  заживо,
пригнічена  сумнівною
діянь  бездарних  впертістю,
понівечена  гнівною
ворожою  відвертістю
юрби,  в  котрій  нуртуюся,
як  тріска  в  круговерті  днів  –
в  природі  лиш  рятуюся,
стираючи  прилиплий  гнів.

Вбираю  простір  жадібно,
як  рибонька  збезводнена...
Обійме  вітер  лагідний
все  тіло  розтривожене...
Земля,  торкнувшись  рук  моїх,
весь  негатив  витягує...
Мій  сад  дари  із  щедрих  віт
картинно  так  протягує...
Вібруючи  з  осикою,
що  вся  тремтить  сердечками,
вдихаю  велич  спокою,
навіяний  березами.
В  цім  спокої  шовковому
розслаблююся  радо  я,
у  шепоті  листовому
їх  таїни  розгадую,
вслухаюсь  в  цю  симфонію...
і  сили  набираюся.
Зникає  дисгармонія,
в  природі  розчиняюся...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2014


Кілька питань до ГЕНШТАБУ від простої українки

Мені  здається,  вам  чогось  бракує...
Передчуття  в'їдалось  в  молитви:
"Якусь  "падлянку"  Пу  до  свят  готує"...
ЧОМ  ЦИМ  ПИТАННЯМ  НЕ  ПРОЙНЯЛИСЬ  ВИ?

Ви  не  чекали  "смерчі",  "урагани",
бригади  кадрових,  ПЗРК    чи  "град"...
А  ЩО,  ВИ  ЖДАЛИ  З  РАШІ  МАРЦИПАНИ
З  ШАМПАНСЬКИМ,  ЩОБ  ВІДМІТИТЬ  НАШ  ПАРАД?

В  котлі  під  Іловайськом,  героїчно
солдати  бились  і  все  слали  "SOS"...
ЧОМ  КЕРІВНИЦТВО  ТАК  ПАРАЛІТИЧНО
БЕЗДІЯЛО?  ЧОМ  НІЦ  НЕ  СПРОМОГЛОСЬ?

Десь,  на  якомусь  рівні  –  явна  зрада!
Терпіння  люду  вичерпано  вщерть.
ЧОМ  БОЙОВІ  МАШИНИ  ВСІ  НА  СКЛА́ДАХ?
ЧОМУ  БЕЗЗБРОЙНИХ  ВИ  ШЛЕТЕ  НА  СМЕРТЬ?

А  РОЗВІДКУ  Й  СТРАТЕГІВ  НАШИХ  –  ВКРАЛИ?
В  солдатських  матерів  питань  –  "не  счесть"!
ЧОМУ  НА  ФРОНТІ  –  ПАРА  ГЕНЕРАЛІВ?
ЧИ  ЩЕ  ІСНУЄ  ОФІЦЕРСЬКА  ЧЕСТЬ?..

В  бійців  –  геройство,  в  вас  –  лише  вагання...
ХТО  Ж  ВІДПОВІСТЬ  ЗА  СМЕРТІ,  ЗА  ПРОВАЛ?
І,  на  останок,  основне  питання:
ЧОМУ  МОВЧИТЬ  ВІЙСЬКОВИЙ  ТРИБУНАЛ?

Та,  крім  питань,  є  висновки:  НАРОДУ,
що  велетнем  здіймається  з  колін,
не  личить  геть  терпіть  гнилу  породу!..
ІДЕ  ЗАМІНА  З  НОВИХ  ПОКОЛІНЬ!

                   2  вересня  2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521095
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.09.2014


І ЗНОВУ П'ЯТИЙ КУТ


З  ідейними  зіткнувшись  ворогами,
іду  сміливо  у  відкритий  бій.
По  гідності  не  дам  пройтись  ногами
нікому!    То  ж  святе  чіпать  –  не  смій!

Коли  ж  близькі  образять  чи  обра́ні  –
ті,  хто  кумиром  став  в  моїм  житті  –
...  мов  пес  побитий,  тихо  гою  рани,
сховавшись  мовчки  в  п'ятому  куті...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520719
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2014


МІЙ ЛИЦАР

(Із  старого  зошита.  Один  з  перших  моїх  віршів)

Тебе  одразу  я  впізнала,
мій  суджений,  один-єдиний.
Таким  у  мріях  малювала
свою  майбутню  половину:

веселий,  гумором  химери
спроможний  розігнать  довкола,
красиві  лицарські  манери
й  душа,  що  всіх  гуртує  в  коло.

На  "штурм"  і  на  "облогу"  здатний,
шалено-лагідний,  чарівний,
ти  поклонявся  так  ошатно,
мов  королеві  чи  царівні.

І  ні  від  кого  зроду-віку
не  мала  я  такої  ласки.
Ти  полонив  мене  навіки,
мій  лицар,  що  прийшов  із  казки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2014


Життєві ролі



Які  бувають  повороти  долі!
Життя  –  непрогнозований  процес,
що  змушує  нас  грати  різні  ролі
у  низці  кліпів,  драм,  трагічних  п'єс...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2014


КАК ОТНОСИТЕЛЬНО ВСЕ В МИРЕ…

Как  относительно  всё  в  мире:
просторно  в  крошечной  квартире,
где  мы  обласканы  теплом,–
но  гонит  прочь  холодный  дом.

В  заботах  пролетает  день,
как  от  летящей  птички  тень,
а  в  ожидании  –  минутки
длиннее  тянутся,  чем  сутки.

И  "тронуться"  порою  можно
с  родными,  как  бывает  сложно,–
чужой  поможет  человек,
как  будто  вы  знакомы  век.

Мы  далеки  от  абсолюта
и  ценим  часто  не  по  сути  –
плохи  дела  иль  хороши,–
а  состоянием  души.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517831
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.08.2014


МАЄМ ТЕ, ЩО ЗАСЛУЖИЛИ

Ми  стільки  лиха  натворили,
що  тяжко  Сонце  розгнівили!
Тому,  порушивши  всі  квоти,
воно  лютує  в  цих  широтах,
де  делікатно  і  несміло
раніше  лиш  ласкаво  гріло.
Тепер,  в  тіньочку  за  годину
розплавить  мозок,  спалить  спину,
бо  й  вітер  геть  зомлів  зовсі́м,
на  градуснику  –  тридцять  сім!
Зів'яв  город,  трава  згоріла,
спеклись  троянди,  почорніли,
лужок  став  кольору  пустелі...
Водою  збризкую  постелі,
щоб  остудить  гаряче  тіло...
А  Сонечку  немає  діла
до  нас,  все  палить  в  повну  силу  –
Ось!  Майте  те,  що  заслужили!

           14.08.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2014


КРІМ МЕНЕ, ВИ КОМУСЬ ПОТРІБНІ?


Мої  не  видані  плачі́,
не  публіковані  зітхання,
ви  –  тихі  сльози  уночі
і  досхідсонячні  прохання,

ви  –  роздуми  мої  і  біль,
душі  затерплої  чекання,
іронії  грайливий  хміль
і  трепет  щирого  кохання.

Як  день  туманний,  ви  сумні,
то,  часом,  тихі,  як  молитва...
Проте,  нудні  чи  запальні,
ви–  жертва  внутрішньої  битви.

Байдужий  натовп  вас  мине,
від  нього  не  діждусь  одвіту,
для  мене  ж  –  часточка  мене,
мого  життя  і  мого  світу.

Недосконалість?  Визнаю!
Мо'й  безтолкові  ви,  та  рідні.
Питання  з  болем  задаю:
крім  мене,  ви–  комусь  потрібні?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2014


ПОВЕРТАЙТЕСЬ ЖИВИМИ!


Синочки!  Брати!  Татусі  і  кохані!
Улюблені,  рідні,  єдині!
Ви  долею  й  Богом  на  захист  обрані
святих  рубежів  України.

Ви  –  мужні,  відважні.  Ви  –  воїнство,  сила,
пишатись  нам  вами  довічно!
За  матір,  дружину,  маленького  сина
на  смерть  стоїте  героїчно!

Ми  знаєм,  як  важко...  Герой  із  вас  –  кожен,
бо  ворог  –  підступніший  звіра,
та  віримо,  знаємо:  Бог  нам  поможе,
бо  правда  за  нами  і  віра.

Нема  в  нас  байдужих.  В  пориві  єдинім
вслухається  люд  весь  в  новини.
І  молить,  благає  вся  наша  країна:
"Рідненькі!  Верніться  живими!"

Вся  церква  –  ота,  що  завжди  була  НАША
від  НАШИХ  князів  і  донині  –  
за  ваше  життя,  неушкодженість  вашу
в  молитвах  схиляє  коліна.

Борітеся,  славні!  Хай  Божа  підмога
життя  вбереже  вам  і  сили!
Ви  –  наші  ГЕРОЇ!  Близька  перемога!
Скоріш  повертайтесь  живими!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516794
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 10.08.2014


УМОВНОСТІ

Умовності...  Ці  пута,
мов  щупальцями  спрута,
обхоплять,  обів'ють  –  
дихнути  не  дають.

Лиш  сильних  і  путящих
не  обплетуть  нізащо.
Я  ж  з  юних  літ  –    донині,
як  муха,  в  павутинні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516422
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 08.08.2014


УМІТИ ВІДЧУВАТИ СМАК ЖИТТЯ

     
В  унісон  Тетяні  Лавинюковій  "Скільки  б  не  лишила  мені  доля..."
та  вказаним  у  неї  авторам.


У  вирій,  мов  птахи,  летять  літа,
щорік  летять  у  незворотний  вирій,
то  ж  стала  цінувати  неспроста
деньочки  до  межі  у  інший  вимір.

Весь  смак  життя    і  всю  красу  землі
вбираю  повні  груди  щохвилини!
Допоки  не  розчинюся  в  імлі,
мій  щирий  захват  білим  світом  лине!

2012  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2014


НАЙБЛИЖЧОМУ ДРУГУ (з давнього)

(ода  паперу)

По  цей  день  вірші  пишу  на  папері  олівцем  з  ластиком.
Смішно?  Але  зручно!

Час  змінює  пріоритети,
як  вітер  плин,
міняє  і  авторитети,  
і  їхній  вплив.
Шліфує  тихо,  без  напруги,
думки  й  смаки,
то  ворог,  з  часом,  стане  другом  –
то  навпаки...

Отак  і  нині:  замість  Нього,
з  недавніх  пір
з'явився  в  мене  вірний  новий
дружок  –  Папір.
Полинуть  в  понадхмарні  сфери
птахи-думки  –
рука  гаптує  на  Папері
дрібні  рядки.

Його  ніколи  не  дратує
мій  жодний  гріх!
Терпіння  це  мене  рятує,
бо  й  сльози,  й  сміх,
і  боротьбу  в  душі  жорстоку,
як  на  війні,
дурниці  вперті,  зло,  неспокій  –
простить  мені.

Із  ним  я  в  мріях  мчу  запально
аж  до  зірок,
то  тру  його,  бува,  безжально
аж  до  дірок,
зі  злістю  у  вогонь  пекельний
його  жбурну,
то  з  відчаєм  в  душі  смертельним
і  рву,  і  мну...
Вже  довела  б  ця  зла  наруга
всіх  до  плачу  –
стерпіть  таке  буває  й  другу
не  по-плечу,
а  він  же,  не  подавши  виду,
усе  прийме,
все  зрозуміє...  І  не  видасть
цей  друг  мене.

Не  розбазікає,  не  судить,  
не  дорікне,
не  ранить  серце,  не  остудить,
не  розітне...

А  раненій  літати  важче...
З  тих  самих  пір,
ти  став  духівником  найближчим,
мій  друг  –  Папір.
Прости  і  знай:  не  претендую
на  "крутизну"...
Лиш  від  самотності  псую  я
цю  білизну...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515806
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2014


"МАТЕМАТИЧНІ" МІНІАТЮРИ


***
Обернена  пропорція:  вік  –  до    смаків,
простежується  на  моїм  життєвім  прузі:
чим  більший  радіус–шкала  років,
тим  менше  коло  щирих,  вірних  друзів.


***
                 (вже  публікувала)
Здається,  наші  почуття  для  тебе  –  лема,
як  даність,  що  не  зміниш,  не  порушиш...
Для  мене  ж  –  це  Ферма́  Велика  теорема*,
яку  щодня  доводить  мені  мусиш.

*  –  П'єр  Ферма́  (1601-1665)  -  франц.  математик.
Його  Велику  теорему  змогли  довести  лише  через  
150  років  (приблизно).


***
Ростуть  мої  борги,  неначе
за  формулою  Фібоначчі**.

**  –  Фібоначчі  (Леонардо  Пізанський,  1180-1240),  італ.   математик.  В  послідовності  Фібоначчі  числа,  починаючи  з   третього,  зростають  по  закону:  кожне  наступне  дорівнює   сумі  двох  попередніх.  При́клад:
1  2  3  5  8  13  21  34  55  89  144  233  ...  і  т.  д.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515436
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 04.08.2014


ІЛЛІВ ДЕНЬ

2  серпня  православні  вшановують  день  Іллі  пророка.
В  народі  вважалося,  що  з  цього  дня  не  можна
купатись  в  відкритих  водоймах,  бо  Ілля  остудив  воду.
           
Розшаленілось  літечко  гаряче,
буяє,  гнеться  від  плодів  гілля,
все  квітне,  наливається,  одначе
сьогодні  води  остудив  Ілля.

Хоч  ще  чманіє  люд  в  жаркім  дурмані,
та  осінь  крадькома  вже  шле  привіт:
то  ранок  заблукає  десь  в  тумані,
то  холодно  погляне  небозвід,

до  вирію  збирає  птаство  зграї,
на  місці  жита  –  траурна  рілля...
Їм  та́кож  жаль,  що  літо  догорає,
бо  води  остудив  уже  Ілля...

       2  серпня  2012  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514998
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.08.2014


І ЩОБ НЕ РОЗУЧИЛИСЬ МИ ЛЮБИТИ…

Злітає  час,  ковтаючи  роки,
ми  ж  все  зітхаєм  в  поспіху  полоні,
не  роблячи  і  поруху  руки,
щоб  з  горла  відірвать  його  долоні.
По  дітях  помічаємо  свій  вік,
по  друзях,  зрідка  бачених,  старіння.
Нестримний  час,  немов  гірський  потік,
несе  невпинно  в  сиве  покоління.
То  ж  ювілеї  вже  не  тішать  нас,
бо  молодість  казковим  сном  майнула,
та  в  пам'яті  зринає  повсякчас,
все  те,  що  серце  пройняло,  торкнуло.
Життя  кидало  нас  м'ячем  в  тини,
як  віск  нас  м'яло,  згідно  з  планом  долі,
мажорні  приглушаючи  тони,
знебарвлюючи  кольори  поволі.
Різьбить  нам  зморшки  пережитий  біль,
лягають  сріблом  втрати  на  волосся...
Та  –  "в  піку"  бідам  –  грає  в  серці  хміль,
і  блиск  очей  згасить  їм  не  вдалося!
Ну,  а  душа  –  то  вічнеє  дитя,
вона  про  вік  не  хоче  пам'ятати!
Стріпнеться  від  образи  чи  биття
і  знову  б  їй  радіти  і  кохати.
Журба  і  смуток?  Цим  не  помогти
картину  майбуття  твого  змінити...
Не  так  важливо  й  те,  як  битий  ти,
а  як  ти  встояв,  зміг  все  оцінити,
що  додалось  душі:  добро  –  чи  зло,
любов  там  світить  чи  сичить  образа,
щоб  сумнівів  у  Бога  не  було,
хто  –  черепок,  хто  –  кришталева  ваза.
Хай  серце  не  втрачає  хист  –  люби́ть!
Тепло  осіннє  нам  миліш,  ніж  спека.
А  сивина?..  Ну,  що  ж,  її  не  змить,
Та  справжня  старість  –  ще    від  нас  далека!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2014