Ірина Лівобережна

Зимним утром

Согрело  солнце  золотом  дома,
А  небо  –  серых  туч  во  мне  –  серее…
На  улице,  в  душе  зима,  зима,
И  я  бороться  с  нею  –  не  умею…

Придавленность  к  земле  теряет  высь,
Клочками  снега  глушит,  будто  ватой.
На  юг  смешинки  счастья  унеслись,
Легли  на  мысли  тени  угловато,
Как  серость  дней  на  город  мой  легла,
В  столбах  и  проводах  переплетеньи.

Но  дарит  солнце  лучики  тепла
Сиянием.  И  отступают  тени.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714373
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.01.2017

На хвилях Далі

[i]Три  автори,  три  бачення,  три  відгуки  на  картини  майстра.
Написано  в  співавторстві  з  поетами  Гостя  та  Серго  Сокольник[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=80P9LJU8GWU[/youtube]

Що  то  за  спогад?  Тепла,  м’яка  напівтінь,
Хвиля  бентежна.  Нерозшифроване  хоку.
Хто  ти,  химеро  з  найтонших  моїх  сновидінь?
Сплав  первородних  бажань  десь  на  відстані  кроку?

Ця  ідеальна  константа  хороших  манер
В  переплетінні  із  реготом  дикого  лісу.
Хочеш  відчути  рельєфи  пустельних  печер,
Запах  вітрів  у  суцвіттях  п’янкого  анісу?

Де  на  гарячих  пісках  розгубились  сліди,
Відгомін  арфи  по  всьому  периметру  раю.
В  глибах  базальту  застигло:  «Благаю,  не  йди!»
В  жерлі  вулкану  палає:  «Зникай!  бо  згоряю…»

На  пустирищах  всамітнена  зграя  ворон.
На  пустирищах  ні  оплесків  вже,  ані  слави.
Бо  вже  давно  відпустив  перевізник  Харон
Майстра,  що  нас  відшукав  і  у  вічність  розплавив.
************
А  ліс  –  підсвічує  сліди,
Що  кинув  ти  –  в  пісках  палати…
Там  листя  зЕлено:  «Не  йди!»
Там  спека  –  опіком  розплати.

В  глибинах  карстових  печер
Очей  озерця  –  дотлівають…
Скажи,  чому  з  усіх  химер
В  мені  найгірші  оживають?

Там  арфи  музика  тонка
У  водах  Нілу  спогад  топить…
Як  шкіра  білого  бика,
Що  звабив  ніжністю  Європу,

Блищить  вгорі  Чумацький  шлях…
Я  тих  коралів  –  не  збираю…
ЦвітУ  –  ромашками  в  полях,
Вогненним  маком  –  догораю…

Мені  услід:  «Куди  ти?  Де?...»
Слова,  приглушені  пісками
Пустельний  демон  відведе
У  тріщини  з  солончаками

Губ,  що  забули  пристрасть  змін,
Що  пересохли  без  торкання…
Пустеля.  Смерть.  Вона  і  Він.
Шматочки  пазлів  від  кохання.
******
Орфей?  Чи  гли-
няний  Колос?
В  бажанні  кволім
В  заміс  піску
Перелилось
Тремтіння  болю,

Ці  нервів  Стру-
ни,  що  Далі
"розмалюлюрив",  
І  пеклотрі-
щини  землі,
Мов  кракелюри,

Пройдуть  спі-
Ралями  Бруно
Крізь  наші  душі.
Ми  кров,  немов
П’янке  вино,
Зберемо  в  мушлю,

З  якої  так
Необере-
жно  мали  вийти,
Щоб  долі  під  
Акорд  баре
Отруту  випить.
***
Про  МУЛЬТИК:
Работа  над  фильмом  [b]Destino[/b]  началась  в  1945  году  с  творческого  сотрудничества  между  американским  мультипликатором  Уолтом  Диснеем  и  испанским  художником  Сальвадором  Дали.
Раскадровку  к  Destino  («Судьба»  —  на  итальянском,  испанском  и  португальском)  рисовали  в  течение  восьми  месяцев  (в  конце  1945  —  начале  1946)  художник  Джон  Хенч  (из  студии  Диснея)  и  Сальвадор  Дали,  однако  проект  был  закрыт  Диснеем  из-за  финансовых  проблем,  связанных  со  Второй  мировой  войной.  Хенч  предоставил  Диснею  18-секундный  анимационный  тест  в  надежде  снова  вызвать  у  Диснея  интерес  к  проекту,  но  Destino  всё  же  посчитали  невыгодным  и  отложили  на  неопределённый  срок.
В  1999  племянник  Диснея  Рой  Эдвард  Дисней,  который  работал  в  то  время  над  «Фантазией  2000»,  решил  вернуть  к  жизни  забытый  проект.  Для  этого  решили  задействовать  небольшой  филиал  Диснея  в  Париже.  Продюсером  мультфильма  стал  Бейкер  Бладуорт,  а  режиссёром  —  французский  мультипликатор  Доминик  Монфэри,  впервые  выступивший  в  этом  качестве.  Воспользовавшись  помощью  самого  Хенча,  а  также  дневниками  супруги  Дали  —  Галы  Дали,  группа  из  двадцати  пяти  аниматоров  «расшифровала»  замысловатые  рисунки  Дали  и  Хенча  и  воплотила  проект  в  жизнь.
Результатом  является  мультфильм,  сотворённый  в  технике  традиционной  (рисованной)  анимации  с  использованием  компьютерной  графики.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2017

ЖИВУ

На  вірш  Серго  Сокольника:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712788

Живу…  Живу,  чи  животію
Як  Місяця  неповний  серп.
Співати  весело  –  не  смію,
Від  гіркоти  язик  отерп,

Від  кави  чорної  гіркої,
Що  обпікає,  як  окріп.
Мовчу  –  від  підлості  людської,
Думки  розсипались,  як  сніп,

Що  втратив  віри  перевесла…
Там  знов  стріляли…  Хтось  помер…
Пливли,  пливли,  зламали  весла…
Куди  приб’ємося  тепер?

Хто  –  погорільців  –  нас  вітає?
Диявол  –  скільки  просить  жертв?
А  вітер  часу  все  хитає
Підвішений  над  нами  серп…

Заплющу  очі  –  Місяць  срібний
Вибілює  вишневий  цвіт…
І  ти  щасливий,  дужий,  рідний,
Обняти  ладен  цілий  світ!

Гірчить  напій.  І  ложка  меду
Солодкості  –  не  додає.
Розмите  все.  Яке  там  кредо?
Радій,  що  Сонечко  встає!

Гуде  суспільство.  Як  у  ЧАТі,
Де  кожен  другий  –  точно  «бот».
Примари  –  розвелись  у  хаті,
Лиш  но́вих  додають  гризот.

Крізь  сльози  зорі,  мов  хрещаті,
Тебе  б  торкнутись,  хоч  на  мить!
Та  марно  все…  А  та,  що  в  ЧАТі,
Нехай  у  полум’ї  згорить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2017

Дві тіні

У  відзеркаллі  темної  води
Торкаюся  до  місяця  руками.
Мій  срібний  шлях,  веди  мене  туди,
Де  лиш  ковток  повітря  –  поміж  нами,
Де  розцвітає  доленосна  мить
В  твоїх  очах,  примружених  від  хіті,
Без  поцілунків  –  серденько  щемить,
Обійми  так  довірливо  розкриті…

Тримають  там  дві  тіні  від  тополь
Гарячу  кулю,  що  повік  не  згасне,
Як  дві  руки  в  переплетінні  доль.
Не  думай,  що  зустрілись  ми  невчасно,
Бо  я  для  тебе  -  ніжність  берегла,
Твоїм  ім’ям  весь  світ  заворожила.
Нехай  сьогодні  все  згорить  дотла!
Цілуй,  цілуй!  Чекати  вже  несила!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2017

Всплыла давняя пародия… Улыбнитесь!

[i]Перечитываю  давнее...  Нашла  наши  с  Ульянкой  экспромты  на  стихотворение  «Скульптура  в  парке»  )))[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527065
[b]УЛЬЯНКА:[/b]
Войду  в  молчанье  парка  городского…
Едва  светает…  Стынет  тишина…
(...я  не  одна  -  со  мною  грузчик  Вова...
Здесь  есть  скульптура  дивная  одна...)

Её  с  ТОБОЮ  летом  мы  открыли…
Когда  от  зноя  прятались  в  тени...
(Давай,  Вован!  Не  суетись!  Красиво
скульптуру  эту  в  грузовик  тяни!)

Она  свидетель  откровений  летних
ЛЮБВИ  большой,  что  обвенчала  НАС,
ТЕБЕ  подарком  станет  к  Дню  Рождения...
(СКУЛЬПТУРУ-в  спальню,  а  в  камин-поленья,
и  под  СКУЛЬПТУРОЙ  -  МЫ...  ЛЮБВИ  томление...)

Тащи,  Вован!  Сюда  идут!  Атас!!!

[b]ИРИНА:[/b]
Груди  касался  обнажённой  милый
Так  ласково...  на  статую  смотрел...
Потом  погладил  мрамор...  Я  ревниво
Уже  готовить  стала  самострел!!!
Как  он  посмел?  Что  мне  предназначалось
Отдать  хоть  каплю,  но  бездушной  -  ей?
А  статуя  задумчиво  молчала...
А  ревность  бушевала  всё  сильней!
...Уплыло  лето...  Скоро  будут  зИмы...
Уехал  милый...  Не  придёт  опять...
Поставлю  я  скульптуру  у  камина.
Зимой  холодной  -  иногда  обнять...

[b]УЛЬЯНКА:[/b]
Поставлю  я  скульптуру  у  камина.
Зимой  холодной  -  иногда  обнять...
А  часто  -  не  могу:  боюсь  ангины-
(на  мраморе  с  утра  -  синеет  иней)
в  аптеке  ж  цены  поднялись  опять...

Да  и  нельзя  мне,  знаете,  в  аптеку-
скульптуру,  что  пропала-ой-ой-ой!!!,
упорно  ищут  скульптор  и  директор,
завхоз  и  мэр,  пожарных  дел  инспектор,
милиция  и  дворники  с  метлой...

И  потому  со  статуей  в  камине
который  день  на  корточках  сидим...

Но  каждый  день  приносит  мне  ЛЮБИМЫЙ
и  по  трубе  спускает,  по  каминной  -
пельмени  борщ  и  баночку  сардин...

[b]ИРИНА:[/b]
Ах,  милый  мой!  Единственный,  желанный!
Ты  в  саже  весь...  От  пяток  до  ключиц...
Я  подарю  ключи  тебе...  от  спальни...
Но  ты  сперва  -  Вована  замочи!
Сей  грузчик,  недостойный  даже  бриться,
Поступок  дерзкий  может  "заложить"...
Ты  и  в  тюрьме,  конечно,  будешь  сниться...
Но  на  свободе  хочется  пожить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710898
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.01.2017

Вы это видели?!

Сияет  Вифлеемская  звезда  
На  небосводе  -  нитью  путеводной.
Дух  Рождества  вступает  в  города
Небрежною  походкой  новомодной...
Не  святостью,  а  сытостью  объят
Народ  возносит  к  небу  песнопенья.
Не  слышит  он,  что  Ангелы  -  молчат,
Что  у  Небес  кончается  терпенье,
Что,  жертвою  положен  на  алтарь,
Путь  праведный  свою  предвидит  тризну...
В  нас  гаснет  веры  газовый  фонарь,
В  даль  уносясь,  как  призрак  коммунизма.
О,  где  же  ты,  Мессия  -  навсегда,
Тот,  что  спасёт  погубленную  веру!?

Но  надо  мной  -  лишь  месяц,  да  звезда...
И  вдруг  ты  шепчешь:  "Это  же  Венера..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710451
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.01.2017

С наступающим Новым годом!!!

[i][color="#810b96"][b]Дорогие  друзья,  наступает  Новый  2017  год.

Пусть  в  Новом  году  будет  здоровья  немерено,  пусть  не  будет  ни  одной  минуты  зря  потеряно,  пусть  любовь  доводит  до  сладкого  головокружения,  пусть  не  будет  чувства  усталости  и  изнеможения.  
Пусть  сбываются  все,  самые  заветные,  желания,  пусть  Петушок  вам  подарит  счастья  мешок  за  все  ваши  старания,  берегите  себя  и  близких,  верьте,  что  ваша  удача  совсем  уже  близко!

Поздравляю  с  наступающим  Новым  годом!  

Пусть  с  первым  предрассветным  криком  Петуха  войдёт  в  вашу  жизнь  что-то  замечательное  вместе  с  тем  хорошим,  что  было  в  уходящем  году!!![/b][/color]
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709473
рубрика: Поезія, Стихи к Праздникам
дата поступления 31.12.2016

Два дерева

Совсем  чуть-чуть  приподнимаю  высь
А  там  –  не  видно  солнца,  только  вьюга.
Два  дерева  ветвями  обнялись,
Едва  касаясь  жизнями  друг  друга.

Корнями  –  порознь,  разные  дожди
Питают  нас,  когда  пройдут  метели.
Нейжнейшая  листва  «не  уходи!»
Вновь  шелестит  под  звонкий  бой  капели,

Что  создаёт  невидимый  барьер…
Я  не  могу  обвить  твой  стан  лианой.
Изысканностью  вычурных  манер
Умеешь  ты  держать  клинок  над  раной,

Не  отсекая,  и  не  отводя.  
Я,  как  струна,  натянутая  туго.
Сейчас  зима.  Мне  снова  ждать  дождя,
Когда  душа  вибрирует  упруго,

Предчувствуя  слиянье  жарких  тел…
Я  –  не  твоя.  Совсем  я  не  такая,
Что  ты  всегда  в  мечтах  своих  хотел.
Я  всё  прийму.  И  это  отсекаю.

Я  пред  тобой  совсем  обнажена.
Покорная,  послушная  подруга.
И  только  та,  звенящая  струна,
Ещё  местами  светится  сквозь  вьюгу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709038
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.12.2016

СПАСИБО!!!

Я  летала  во  сне…  
Боже,  как  это  было  давно!
Но  привиделось  мне
Средь  зимы  –  голубое  панно
На  стене,  а  на  нём,  а  на  нём
Среди  красок  и  чувств
Не  палима  огнём,
Я  над  серостью  –  птицей  лечу.
Мне  лететь  –  как  дышать,
Мне  свободно,  светло  и  легко.
Я  не  тело  –  душа,
Что  не  знает  преград  и  оков,
Я  –  как  солнечный  луч,
Что  горит  для  добра  и  любви,
Нежен,  ласков,  не  жгуч,
Подставляй  же  ладони,  лови!

Этот  светлый  порыв,
Этот  маленький  звёздный  Клондайк
Среди  солнечных  крыл,
Где  струится  живая  вода,
Прикасаясь  к  судьбе,
Вытекая  порой  через  край
Посвящаю  –  тебе.
А  за  что,  почему  –  угадай!
******
Спасибо  всем,  кто  поздравил  меня  с  Днём  рождения  (особенно  тем,  кто  устроил  мне  маленький  праздник  в  такой  день),  всем,  кто  помнит,  кто  дозвонился  и  достучался,  всех  вас  люблю!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707994
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.12.2016

ОРФЕЇДА

(майже  за  Котляревським)

Орфей  був  парубок  моторний
(з  «культурних»  був,  неабияк)
На  душах  грав,  як  на  валторні,
Талановитий  був  хлопак.

Мав  ліс  і  поле  за  домівку,
Всіх  мавок  співом  чарував.
Та  якось  в  полі  здибав  дівку,
Що  дуже  щиро  покохав.

Вона  ж,  Маруся  (Еврідіка)
За  співи  –  в  ліжко  з  ним  лягла,
Була  вона  –  вогонь,  не  дівка
(Хоча  й  з  сусіднього  села).

До  нього  серцем  промовляла,
Хороша  склалася  сім’я,
Та  про  талант  його  прознала
Підступна  заздрісна  Змія

(Що  мертву  воду  назбирала
В  верхів’ях  Стікса  уночі)
Вона  Марусю  наздогнала,
Відколупала  в  зубі  чіп  

В  стегно  вчепилась,  бризка  ядом.
(Прощайте,  юності  принади!...)
***************
О,  недарма  не  хтів  вінчати
Колись  цю  пару  Гіменей!
Пішла  Маруся  до  Гекати
У  царство  смутку  та  тіней,

До  невблаганного  Харона,
Де  Кербер  лютий  –  лиш  закон,
Де  в’яне  юна  Персефона
Між  циркулярів  та  колон,

Де  мертве  слово  як  данину
Завжди  складають  на  вівтар.
Орфей,  рятуй  свою  дружину
Від  цих  чужих  підступних  чар!
***************
-Стала  тихіша  води…
Сплю  я,  мене  не  буди!
Ніби  живу  уві  сні,
Може,  так  краще  мені?
В  серце,  нестерпно-чіпкі
Звуки  кіфари  дзвінкі
Просяться  –  крильцями  фей…
Дай  же  забутись,  Орфей!
******************
Колись  було  кохання  щире,
Торкнулись  сутінки  чола,
Між  ними  тінню  недовіри
Чиясь  зла  воля  пролягла.

Не  відчуваючи  дружини,
Наш  музикант  –  безсилим  став.
Засумнівавшись  на  хвилину,
Він  озирнувся.    І  пропав.
******************
Ридайте  сторіччя,  
Бо  пісня  луна  –  не  нова.
Скорботно  по  річці
Крім  ліри  -  пливе  голова,
Позиркує  дико,
Співає  пророчі  слова:
«…Бо  ти,  Еврідіко,  
Душею  була  –  не  жива…»

Відгук  на  поему  моїх  друзів:  Тані  та  Сергія
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707038

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2016

Сокольнику - с Днём рождения

Хватить  жать  нам  на  тормоза!
Пыль  столетий  летит  в  глаза,
И,  осколком  ядра  комет
Попадает  в  нутро  –  Поэт.

Он  рождается  на  заре
Не  по  дате  в  календаре,
Послан  свыше,  несёт  оброк,
В  нужном  месте  и  в  нужный  срок.

Отражается  космос  в  нём,
Неземное  поёт  в  земном,
Он  словами  –  шипами  роз  –
В  души  искры  несёт  со  звёзд,

Обжигая,  дразня,  маня,
(Зацепил  его  шлейф  меня,
Тёплым  светом  внутри  дрожит).
Нам,  поэтам,  пристало  жить

На  заоблачной  высоте
(Но,  мой  друг,  времена  –  не  те,
Люди  –  порох,  а  слово  –  дым).
За  тебя,  мой  друг!  Посидим

У  заветного  «пузырька»,
Пей,  душа!  До  чего  горька
Смесь  приправ,  что  зовут  судьбой!
За  тебя,  мой  друг!  Мы  с  тобой

Полетаем  ещё,  дай  Бог!
Слово  –  искрами  из-под  ног
Выбивает  седой  Пегас,
Что  к  Олимпу  выносит  нас,

Чуть  касаясь  вершин  крылом!
За  тебя,  мой  друг!  Всё  путём!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705814
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 10.12.2016

Я тебя позову

[i]Ему,  Тому,  о  Ком  молчу
(Мужчине,  Солнцу  и  Лучу)[/i]

Я  тебя  позову.  
Из  лачуги,  или  из  храма.
Всё  едино  почти,  никакого  значенья  нет.
Этих  глаз  синеву
Омрачает  былая  драма
Вдруг  сошедших  с  орбит,  но  не  ставших  одной  –  планет.

Прокричу,  что  хочу
Жарким  телом  заклеить  рану,
Что  зияет  дырой,  пропуская  тепло  и  свет.
Я  себя  полечу.
Против  прочих  других  –  восстану,
Нежной  лаской  своей  заманю,  уведу  в  рассвет.

Засвечу,  как  свечу,
Белым  воском  стеку,  испита
Я  тобою  –  до  дна,  до  чувствительнейших  глубин.
Кто  мы  есть  –  промолчу.
Этой  тайной  любви  напиток
Лишь  тебе  посвящу,  мой  нежнейших  из  всех  мужчин.

Ты  придёшь  наяву
(С  первым  ветром  примчишься,  знаю).
Я  в  тебя  упаду  (не  ищите  неясный  след).
Убегу,  уплыву
С  зимней  стужи  –  в  безумство  мая.
Навсегда  пропаду  на  одной  из  твоих  планет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705524
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.12.2016

Я блукаю в своїх світах

Я  блукаю  в  своїх  світах…
В  тім  твоєї  нема  вини,
Що  душа  -  як  підбитий  птах.
Поверни  мене,  поверни!

Крил  загублених  мерехтінь
Снігом  падає  з  темноти…
На  обличчя  лягає  тінь,
Та  торкаєшся  вуст  –  не  ти.

Мляво  блимають  ліхтарі,
Тче  тенета  свої  пітьма,
Пада  попелом  від  зорі
На  долоні  мої  зима.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2016

З ПРЕЗЕНТАЦІЇ ПОЕТИЧНОЇ ЗБІРКИ ПРО НЕБЕСНУ СОТНЮ

[youtube]https://youtu.be/LUGYudrBGo4[/youtube]
РЕПОРТАЖ  З  ПРЕЗЕНТАЦІЇ  ПОЕТИЧНОЇ  ЗБІРКИ  ПРО  НЕБЕСНУ  СОТНЮ  В  ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ  (в  музеї  Небесної  Сотні)
[b]ОКСАНА  ФЕДИШИН:[/b]
Вітаю  вас,  дорогі  автори,  читачі,  всі,  хто  брав  безпосередню  участь  в  авторському  проекті  «Дзвони  серця.  Вірш  –  кожному  Герою  Небесної  Сотні»,  всі  хто  допомагав,  співпереживав  …  з  довгоочікуваним  результатом  нашої  праці.
         Складалося  відчуття,  що  збірка,  мов  ніжний  паросток  порталу,  проривалася  крізь    тяжкі  духовні  кам’яні  плити  різних  перешкод.
         Та  слава  Богу  за  кінцевий    результат:  паросток  прорвався.
         Велика  вдячність  меценатові,    народному  депутатові    України  Олександру  Шевченку  за  вихід  збірки  (він  не    тільки  погодився  профінансувати,  а  й  із  координаційною  радою  неодноразово  обговорювали  поданий  для  друку  матеріал,  кілька  раз  переробляли  книжку,  щоб  вона  була  якнайкращою);  
за  постійну  турботу    у  її  видавництві  –  Роману  Бончуку  –  директору  музею,  художнику;
за  сприяння  в  колективній  праці  по  відбору  віршів  –  адміністраторам  УПП  Людмилі  та  Рустему  Аблаєвим;  
невтомним  критикам  і  коректорам:    
Наталії  Бугаре,  яка  стала  опорою  проекту,      за  її  найбільший  труд  над  кожним  віршем;
Сергію  Зігулі    –    найуважнішому    анонімному  коректору;
Олені  Музиці  –  самопожертвному  коректору  за  її  смиренномудрість    (в  передопераційний  час  вона  знаходила  сили  давати  грамотні  рекомендації,  терплячи  опір    непослушних);
Тетяні  Лавинюкові    –  різносторонньому  активісту:    і  критику,    і  швидкому  проворному    винахідливому  організатору,  для  якого  немає  нічого  неможливого;
Ірині  Бондар-Лівобережній  –  першій  ластівці,  яка  у  січневі  морози  зі  словами:  «Що  вам  допомогти?»  принесла  душевну  весну    на  своїх  щирих  крилах  лірики;
Тамілі  Ярцеві    –    за  її  лагідне  слово  підтримки  для  розчарованих  після  критики  авторів;
за  всебічну  допомогу  подяка  активістам  Тетяні  Лавинюкові,  Наталії  Волинець,  Василю  Томському,  Лідії  Ковальові,  Сергію  Філю,  іншим.
           Спасибі  всім  небайдужим  за  дружнє  співпереживання.
           Слава  Богу  –  чистому    Джерелу    життя,  краси,  правди  і  перемоги!

       =============
ПРОШУ  ВСІХ,  ХТО  ОТРИМАЄ  КНИЖКИ,  ПОДАРУВАТИ  ОДИН  ЕКЗЕМПЛЯР  ДЛЯ  ЦЕНТРАЛЬНОЇ  РАЙОННОЇ/МІСЬКОЇ  БІБЛІОТЕКИ  (в  читальний  зал),  по  можливості    –  родині  Героя...  
і  ПРОВЕСТИ  ПО  ШКОЛАХ  ПРЕЗЕНТАЦІЮ  ЗБІРКИ  з  метою,  щоб  організатори  виховних  заходів  знали,  де  шукати  відповідний  матеріал  для  патріотичної  роботи  з  учнями,  студентами.  
Я  учитель,  тому  знаю,  наскільки  ця  книжка  є  цінним  матеріалом  для  шкіл  та  інших  навчальних  закладів.
Прошу  на  даному  проекті  ділитися  вашими  діями,  враженнями  по  поводу  руху  в  світі  даної  збірки.
       
Зі  щирою  любов’ю,  
куратор  проекту  «Дзвони  серця.    Вірш  –  кожному  Герою  НС»  
[b]Оксана  Федишин[/b]
======================
[i](Відео  та  матеріали  про  подію  -  внизу  в  коментарях)[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703505
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.11.2016

Передзимне

Желание  одно  –  залечь  на  дно,
Холодной  белой  глыбою  –  не  таять.
Не  возвращает  терпкое  вино
Весенних  птиц  умчавшуюся  стаю…

Декабрьским  днём  не  грезится  апрель,
Взлететь  –  к  земле  придавленность  мешает.
Лишь  в  тишине  звонков  твоих  свирель
Из  спячки,  как  из  смерти,  воскрешает.

***
Холодна  біла  брила  в  глибині
Неначе  кокон  замкнутий  створила.
Завмерли,  як  замерзли,  у  мені
Весняні  мрії,  прагнення,  пориви.

Пригніченість  грудневих  вечорів
Як  павутина,  смутком  огортає.
Лише  дзвінок  твій  –  сопілкОвий  спів
Життя  моєму  серцю  повертає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2016

Загадки для малят

[img]http://storge.pic2.me/c/1360x800/327/539ff954c587b.jpg[/img]

На  спИні  носить  кораблі
І  айсберги,  як  гори.
Вода  –  від  неба  до  землі
Втопити  може  море.
(Що  це?)

Ширше  –  всякої  ширини,
Глибше  –  всякої  глибини,
Хвилюється,  а  не  людина,
Тече,  а  не  напитися,
Синій,  а  не  небо,
Сірий,  а  не  хмари,
Величний,  а  не  земля
(океан)

***
Хвилі  там  біжать  ласкаво,
Кораблі  там  величаво
По  воді  можуть  ходити.
Але  варто  розбудити,
Вибухом,  а  чи  вулканом,
Зразу  вихлюпне  фонтаном
Вал  дев’ятий  понад  нами,
Грізне  викличе  цунамі.

Ти  на  берег  –  не  ходи!
Недалеко  –  до  біди.
Що  за  диво,  що  за  стан?
То  лютує….    (океан)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702387
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 23.11.2016

Снег над городом

[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/1//50/751/50751916_b78c8d7db9e3.gif[/img]
Над  городом  моим  кружится  снег.
Опять  сплетенье  судеб  входит  в  зиму…
О,  где  ты,  дорогой  мой  человек?
За  вьюгой  дней  я  жду  тебя,  любимый.
Не  высказать  всего,  не  написать,
Весенних  чувств  не  замести  порошей.
В  огне  костра,  как  старая  тетрадь,
Сгорает  тень  сомнений,  мой  хороший.

Мне  всё  равно  –  к  добру  ли,  на  беду
Двоих  надежды  увенчала  встреча.
Лишь  позови  –  и  я  к  тебе  приду.
Зимы,  что  нас  догнала,  не  замечу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700301
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.11.2016

С первым снегом

Первым  снегом  вдруг  засыпало
Душу,  крышу  и  траву.
Будто  сердце  –  в  чашу  выпало…
По  инерции  живу.

Тишину  шагами  меряю,
Высоту  –  водой  из  крыш.
Серой  скорбью  над  потерею
По  душе  скребется  мышь…

В  сны  вступаю  –  шаткой  поступью,
Приоткрыв  в  былое  дверь.
В  чашу  сердца  льдинкой  острою
Проникает  боль  потерь

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698170
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.11.2016

Пізня осінь. Мокрий сніг

Чорним  полиском  в'ється  дорога,
Жовте  листя  в  калюжах  -  під  ноги
Розкидала,  підняти  в  знемозі
Пізня  осінь  моя,  пізня  осінь…

Мокре  гілля  у  світлі  ліхтарнім
Ледь  відсвічує  сріблом  примарним,
А  на  плечі  спадає  журливо
Мокрий  сніг  –  незакінчене  диво…

Я  б  у  тебе  тепла  попросила,
Та  із  прірви  піднятись  –  несила,
Не  злетіти  у  небо,  мій  друже,
Як  листочку  –  із  тої  калюжі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697087
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2016

Під вербами

[i]На  вірш  Ярослава  Чорногуза  "У  мерехтінні  тихому  води"  [/i]
сайт  «Поетичні  майстерні»

Під  вербами,  на  тОму  бережку
До  стовбура  самотньо  притулилась…
Мій  смуток,  милий,  словом  полікуй.
Понурі  віти  в  дзеркало  дивились
Під  вербами,  на  тОму  бережку.

Почувши  пісню  горлиці  легку,
Душа  травневим  сонцем  засвітилась,
Промінчики  заграли  на  ставку,
Неначе  теплим  медом  причастились,
Почувши  пісню  горлиці  легку.

Вода  -  мої  вигойдує  слова,
Несе,  несе  до  тебе  частку  неба,
І  я  –  торішнім  сном  лечу  до  тебе,
Солодким  смаком  губ  твоїх  –  жива!
Вода  –  мої  вигойдує  слова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2016

До пуританина

[b]До  пуританина,
або  про  Україну  -  з  любов'ю[/b]

Ледь  сивиною  в  косах  -  пил  століть,
В  очах,  як  море,  зблиски  сонця  сяють.
В  полях,  в  гаях  земля  моя  дзвенить,
Що  Україна  -  палко  називають.

Вона  мені  світила,  як  маяк,
Колиску  з  верболозу  колихала,
Із  темних  нетрів  -  вивела  на  шлях,
Де  я  жила,  боролась  і  кохала,

Ростила  хліб,  і  сина,  берегла    
Її  пісні,  звичАї  та  світлини,
Бо  я  без  неї  -  жити  б  не  могла,
Вона  у  серці  -  музика  єдина.

Війна,  війна...  сльоза  в  очах  бринить,
Та  руки  ніжні  -  діток  обіймають:
"Солдатики,  сини  мої,  живіть!
На  вас  же  вдома  -  з  вірою  чекають!"

Живуть  в  мені  усі  ЇЇ  світи,
Молитви,  мрії,  усмішки,  сльозинки.
Чи  зможеш  ти  Країну  зберегти,
Якщо  в  мені  палку  не  любиш  Жінку?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2016

Осень – пролетающая птица

Золотым  дотронулась  крылом  
Осень  –  пролетающая  птица…
Не  грусти,  любимый,  о  былом,
Я  –  слезою  чистой  на  ресницах

Соберу  всё  то,  что  не  сбылось,
Замелькаю  –  солнышком  на  спицах
Тех  дорог,  где  счастье  улеглось,
Чтобы  в  наших  душах  –  пробудиться.

Если  ж  грусть,  как  будто  листьев  стая,
Притаится  где-то  за  стеклом,
Так  скажи  –  что  осень,  пролетая
Золотым  дотронулась  крылом…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694828
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.10.2016

Хочешь кофе?

Реальность
Словно  тонкие  духи…
Полунамёком  светит  плавность  линий…
Уже  роятся  старые  грехи,
Как  пчёл  каскад  в  саду  прекрасных  лилий.
Там  поцелуев  в  небо  бьют  ключи
Готовя  душу:  к  счастью?  к  катастрофе?
Минуты  ожиданья  –  горячИ…
Иди,  Любимый!
               Хочешь?..  Хочешь  кофе?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694827
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.10.2016

Дотик словом

О,  осене,  не  поливай  дощем!
Веди  зі  мною  -  сонячну  розмову.
Летить  осіннє  листя,  серця  щем...
Та  нас  завжди  рятує  -  дотик  словом.

***
Любі  друзі,  нарешті  і  я  долучилася  до  любовно-еротичної  лірики.  Мої  вірші  прийняли  на  сайт  «Дотик  словом»

(дивіться  зноску  в  коментарях)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2016

Дві ніжності

[i]На  фото  Петра  Кухарчука[/i]

Дві  ніжності  –  Троянда  і  Жоржина
Вдивляються  у  сяєво  облич…
Ти  порухом  душі,  на  ту  стежину,
Мене  –  травневим  леготом  поклич.

Схиляєшся…  чекання  –  наче  трунок,
Благаю  про  з’єднання  сяйвом  віч,
Як  спраглий  сад,  губами  п’ю  цілунок,
І  –  падаю  –  у  нашу  спільну  ніч…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2016

Против моста. У подножия замка.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693089
[i]На  стихотворение  автора  Серго  Сокольника
[/i]
Вы  -  опять  на  мосту,  что  зловоньем  смердит,
Как  рекою  из  злата  "раскрученный"  хит?
Под  ногами  -  раздутая  лже-пустота.
Ваше  слово  -  звенит,  вырываясь  с  моста

Так  отчаянно,  горько,  открыто  и  зло.
Не  ступайте  на  битое  это  стекло!
Небо  рушится  с  треском.  Но  держит  земля.
За  горящим  пролЕском  –  как  блеск  хрусталя

Виден  замок  воздушный,  открытый  лишь  вам.
Вашей  Музе  послушны,  там  вьются  слова
В  ожиданьи  –  родиться,  подняться  с  азов.
Пусть  стократно  стучится  предательский  зов

Преисподней  -  вам  в  душу.  Ваш  путь  –  не  туда!
К  обожжённым  ресницам  спустилась  звезда,
Только  нежен,  приятен,  игрив  её  свет...
Оглянитесь,  приятель.  Моста  больше  нет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693224
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.10.2016

Усміхніться!!!

Душа  співає  радісних  пісень,
Життя  –  неначе  райдуга  яскрава,
Коли  щасливим  розпочав  ти  день,
Бо  світить  людям  –  посмішка  ласкава.

На  крилах  мрій  вона  злітає  ввись
Провісницею  злагоди  та  миру.
Очима,  серцем  щиро  посміхнись,
Бо  усмішка  несе  –  любов  і  віру.

Добро,  тепло  в  нелегку  путь  поклич,
Хай  повсякчас  воно  з  тобою  буде!
Як  усмішка,  цвіте  з  усіх  облич
На  всі  віки,  у  свята  і  у  будні.

***
Всемирный  день  улыбки  —  международный  неофициальный  праздник  улыбок.  Праздник  отмечается  каждый  год  в  первую  пятницу  октября  и  25  июля,  а  c  1980  года  -  также  12  апреля.

Существованием  этого  праздника  планета  Земля  обязана  талантливому  художнику  из  Соединённых  Штатов  Америки  Харви  Бэллу  (Harvey  Ball).  Критики  художника  практически  не  замечали  и  его  имя  было  мало  кому  известно.  Возможно,  так  бы  и  было  до  сих  пор,  если  бы  в  1963  году  к  нему  не  обратились  представители  американской  страховой  фирмы  «State  Mutual  Life  Assurance  Company  of  America»  с  просьбой  придумать  какой-либо  запоминающийся  логотип  —  визитную  карточку  компании.

Художник  практически  сразу  предложил  свою  разработку,  за  которую  и  получил  от  заказчиков  50  долларов.  То,  что  предложил  Харви  Бэлл  представителям  компании  «State  Mutual  Life  Assurance  Company  of  America»  было  тем,  что  нынче  практически  любой  пользователь  интернета  безошибочно  назовёт  смайликом.  Компания  изготовила  бейджи  с  логотипом  и  раздала  их  своим  сотрудникам.  Успех  был  таким  грандиозным,  что  уже  спустя  несколько  месяцев  улыбающиеся  рожицы  красовались  не  только  на  визитках  и  бейджах  компании,  а  буквально  повсюду,  начиная  от  спичечных  коробков.  В  Соединённых  Штатах  даже  была  выпущена  почтовая  марка  со  смайликом.

Бэлл  был  счастлив,  как  может  быть  счастлив  творческий  человек,  который  осознал,  что  его  произведения  надолго  переживут  его  самого.  В  одном  из  интервью,  художник  сказал:
[quote]«Никогда  ещё  в  истории  человечества  и  искусства  не  было  ни  одной  работы,  которая  бы,  распространившись  столь  широко,  приносила  столько  счастья,  радости  и  удовольствия.  Не  было  ничего,  сделанного  так  просто,  но  ставшего  понятным  всем.»[/quote]
А  в  1999  году  по  инициативе  художника  впервые  был  отпразднован  «Всемирный  день  улыбки».  Энтузиаст  праздника  предполагал,  что  этот  день  непременно  должен  быть  посвящён  хорошему  настроению.
**********

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2016

ВЕСЕННИЕ ПРИМЕТЫ

Куда  ни  глянь  –  везде  твои  приметы.
Твоя  рука  моей  щеки  коснулась
Листом  кленовым…  и  сквозь  тучи  –  светом
Твоей  улыбкой  солнце  улыбнулось.

В  ресничках  астр  глаза  твои  сияют,
В  твой  плащ  зелёный  –  тополя  одеты.
Под  ветра  шум  –  твой  голос  добавляет
Сквозь  осень  –  мая  новые  приметы.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692595
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.10.2016

Размышлизмы

Перелопатив  груз  забот,
На  плечи  вечер  опустился...
Сегодня  -  в  твой  уютный  Порт
Кораблик  мой  -  не  уместился.

Он  так  хотел  -  под  паруса,
Летать  хотел  -  над  облаками!
...Не  принимают  небеса
Того,  что  встало  между  нами.

Так  долго  были  -  заодно.
Парила  я,  а  ты  глубинно
На  сердца  раны  лил  вино:
Простой,  волнующий,  любимый!

В  миры  иные  зазывал.
А  я  тогда  -  была  не  против.
Но  твой  всенощный  карнавал
В  графе  побед  поставил  прочерк,

Что  бьёт  наотмашь  по  лицу.
Я  -  не  Вакханка,  я  -  Психея.
Могу  ответить  подлецу,
Но  быть  продажной  -  не  умею.

Хоть  и  смотрю  врагам  в  глаза  -
Насмешек  начала  бояться.
А  ты  -  не  жмёшь  на  тормоза,
Ты  прочишь  маску  мне  Паяца.

Готовишь  "пенный"  мне  финал,
Под  улюлюканье  партера.
В  Париже  -  Серый  Кардинал
В  ломбард  снесёт  останки  веры,

Что  мордою  в  салат  -  уснёт,
Или  умрёт,  не  улыбнётся.
Ему  -  компот,  тебе  -  почёт,
Мне  -  пятна  чёрные  на  солнце.

Ты  -  путь  готовил  нам  Иной.
Но  не  сказал,  что  в  Балагане.
Смешно,  не  правда  ли?  Смешно...
"Дворец"  без  средств  -  на  "двойку"  тянет

А  может,  плюнуть  на  престиж,
И  тоже  "в  стельку"  мне  напиться?
Всегда  была  тиха,  как  Мышь,
Не  дотянуться  -  до  Жар-птицы.

Не  приглушить  души  Струну,
За  нОчь  не  стать  -  Царицей  Ада.
Раз  я  на  Музу  не  тяну,
Дешёвой  Славы  мне  -  не  надо.

Да  разве  Слава  только  в  том,
Чтоб  в  кулуарах  говорили?
...Зияет  Порт  раскрытым  ртом.
О,  Боже,  что  ж  мы  натворили?!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691402
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.09.2016

Световая полоса

Явилось  солнце,  краешком  задев
Всё,  что  дышало,  плакало  и  билось.
К  тебе  стремилась  я,  не  разглядев,
Лишь  чувствуя  тепло  –  в  тебя  влюбилась,

И  распахнулось  сердце,  и  глаза,
И  жаждет  тело  лишь  прикосновенья…
Зардевшись,  световая  полоса
Подсвечивает  каждое  мгновенье,

Теплом  манИт,  не  принимает  ложь,
Средь  осени  –  весны  узор  рисует,
Бросает  вдруг  в  осиновую  дрожь
Одним  –  таким  желанным  –  поцелуем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690208
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.09.2016

АЗАЛИЯ, та, що не збереглася…

На  солнце  тени  исчезают,
Как  дней  минувших  пелена…
Так  воздух  сух  в  саду  азалий*
В  тиши  полуденного  сна!

Неразличимы  в  нём  дорожки,
Кусты  прохладой  –  не  зовут.
Легенды  страшные  –  до  дрожи  –
Покой  и  негу  берегут,

Где  правда  –  листьями  сокрыта,
Сухими,  будто  прах  могил,
Что  некий  запах  ядовитый
Рождается  из  веток-жил,

Разносится,  гонимый  ветром,
Неся  урон  на  много  вёрст…
Бутоны,  солнцем  обогреты,
Внутри  –  не  прекращают  рост,

Все  лепестки  любовью  меря.
Однажды,  взоры  опалив,
Взорвётся  куст  –  огнём  доверья,
Пустыню  –  в  чудо  превратив,

Весомо,  искренне,  открыто
Чаруя  взор,  лаская  взгляд.
И  будут  недруги  –  забыты,
И  все  кликуши  –  замолчат,

Не  будут  мелкие  душонки
Злословьем  скрашивать  досуг.
Взмахнула  веером  японка,
Всё  сразу  замерло  вокруг,

Душа  взлетела  окрыленно,
Поёт  баллады  -  только  тронь,
И  стаи  бабочек  влюблённых
Уже  стремятся  –  на  огонь.

[i]*Азалия  (рододендрон)  –  с  греческого  языка  слово  «рододендрон»  переводится  именно  как  «розовое  
дерево».  А  вот  название  «азалия»  (сухой),  было  придумано  Карлом  Линнеем  и  характеризовало  сам  
кустарник  –  суховатый,  покрытый  невыразительными  мелкими  листьями.  Только  листья  его  содержат  
алкалоиды,  а  долгое  пребывание  в  зарослях  цветущих  рододендронов  может  стать  причиной  плохого  
самочувствия  –  очень  уж  силен  его  запах.  
Бутоны  его  долго  стоят  полузакрытыми,  как  бы  пряча  от  людей  свою  бесподобную  красоту.  Но  вдруг  
наступает  момент,  когда  бутоны  вспыхивают  яркими  цветами:  на  одном  кустике  может  расцвести  
одновременно  до  пятисот  цветов,  и  каждый  из  них  не  гаснет  в  течение  восемнадцати  дней,  а  все  растение  
находится  в  цветении  до  двух  с  половиной  месяцев.
На  востоке  рододендрон  -  символ  женской  притягательности.  В  Японии  он  называется  цветком  плотских  
удовольствий,  его  манящий  аромат  считается  чувственным  сверх  меры.
Нет  ничего  удивительного,  что  рододендрон  (он  же  –  азалия,  он  же  –  альпийская  роза)  часто  становился  
одним  из  героев  романтических  баллад.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2016

ВОНА ПІШЛА

Вона  прийшла  –  прекрасна,  та  аморфна,
Бо  на  землі  чужій  –  не  вміла  жити…
Тремтінням  тіл  –  не  вміла  ворожити,
Лиш  поглинала  жадібно,  безмовно

Чужі  гріхи.  Чужу,  незнану  пристрасть,
Собі  в  угоду  –  як  могла,  схиляла…
Але  собі  любить  –  не  дозволяла,
Із  чорного  провалля  одаліска.

Містами,  лісом,  гОрами  блудила,
Очей  озера  –  не  ловили  світла,
Істота  дика  –  нудилася  світом,
Життя  чуже  стинала,  як  бадилля

Коса  смертельна.  Не  ставало  краще
Бо  світ  чужий  з  своїм  –  перемішала
Була  якою,  і  якою  стала  –  
В  цей  світ  прийшла  вбивати:  НАЩО?  Нащо…

Не  розуміла.  Не  ставало  сили.  
А  в  голові  –  стогнали,  голосили
Всі  ті,  кого  вона  устигла  вбити!
У  пеклі  їй  –  незнаною  –  горіти.
Вона  пішла...

[i][b](на  фільм  «Побудь  в  моей  шкуре»)[/b][/i]

ФІНАЛ

Лапатий  падав  сніг…
Земля,  як  кросна,
На  білому  –  від  згарища  сліди…
То  був  трагічний  збіг?
А  може…  Хтозна?
Вона  сама  –  провидиця  біди.
Вона  сама  –  самотності  шукала,
Щоб  від  своєї  суті  –  утекти.
З  тим,  що  було  –  зв’язок  тісний  порвала,
І  раптом…  раптом  –  нІкуди  іти…
Лишається  –  лягти  тут,  і  померти…
Заснути…  в  небутті  забути  все…
Вона  сама…  сама  шукала  смерті…
І  час  –  її  могилу  занесе…
[img]http://onlain-kino.net/_ld/12/92930535.jpg[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2016

Лист нічного неба

Місяць  -  як  печатка  золота,
Темні  хмари  -  плямами  чорнила,
А  краї  вечірнього  листа
Рвана  крона  паркова  -  закрила.

Не  пізнати  що  там,  унизу,
Де  в  сувій  ховається  світило,
А  чорнильні  плями  -  все  повзуть,
Тло  «паперу»  -  всотує  чорнило,

Щось  сказати  хочуть  ліхтарі,
Та  дерева  глушать  їх  старання...
Лиш  «печатка»  -  світиться  вгорі,
Нача  крапка  в  повісті...  остання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2016

АЗАЛИЯ

На  солнце  тени  исчезают,
Как  дней  минувших  пелена…
Так  воздух  сух  в  саду  азалий*
В  тиши  полуденного  сна!

Неразличимы  в  нём  дорожки,
Кусты  прохладой  –  не  зовут.
Легенды  страшные  –  до  дрожи  –
Покой  и  негу  берегут,

Где  правда  –  листьями  сокрыта,
Сухими,  будто  прах  могил,
Что  некий  запах  ядовитый
Рождается  из  веток-жил,

Разносится,  гонимый  ветром,
Неся  урон  на  много  вёрст…
Бутоны,  солнцем  обогреты,
Внутри  –  не  прекращают  рост,

Все  лепестки  любовью  меря.
Однажды,  взоры  опалив,
Взорвётся  куст  –  огнём  доверья,
Пустыню  –  в  чудо  превратив,

Весомо,  искренне,  открыто
Чаруя  взор,  лаская  взгляд.
И  будут  недруги  –  забыты,
И  все  кликуши  –  замолчат,

Не  будут  мелкие  душонки
Злословьем  скрашивать  досуг.
Взмахнула  веером  японка,
Всё  сразу  замерло  вокруг,

Душа  взлетела  окрыленно,
Поёт  баллады  -  только  тронь,
И  стаи  бабочек  влюблённых
Уже  стремятся  –  на  огонь.

*Азалия  (рододендрон)  –  с  греческого  языка  слово  «рододендрон»  переводится  именно  как  «розовое  
дерево».  А  вот  название  «азалия»  (сухой),  было  придумано  Карлом  Линнеем  и  характеризовало  сам  
кустарник  –  суховатый,  покрытый  невыразительными  мелкими  листьями.  Только  листья  его  содержат  
алкалоиды,  а  долгое  пребывание  в  зарослях  цветущих  рододендронов  может  стать  причиной  плохого  
самочувствия  –  очень  уж  силен  его  запах.  
Бутоны  его  долго  стоят  полузакрытыми,  как  бы  пряча  от  людей  свою  бесподобную  красоту.  Но  вдруг  
наступает  момент,  когда  бутоны  вспыхивают  яркими  цветами:  на  одном  кустике  может  расцвести  
одновременно  до  пятисот  цветов,  и  каждый  из  них  не  гаснет  в  течение  восемнадцати  дней,  а  все  растение  
находится  в  цветении  до  двух  с  половиной  месяцев.
На  востоке  рододендрон  -  символ  женской  притягательности.  В  Японии  он  называется  цветком  плотских  
удовольствий,  его  манящий  аромат  считается  чувственным  сверх  меры.
Нет  ничего  удивительного,  что  рододендрон  (он  же  –  азалия,  он  же  –  альпийская  роза)  часто  становился  
одним  из  героев  романтических  баллад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688414
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.09.2016

Марним сподіванням

[img]http://www.stihi.ru/pics/2012/08/15/9231.jpg[/img]
Я  –  не  вмію  ловити  вітер…  О,  так,  не  вмію…
А  крізь  пальці  –  піском  сипучим  –  мої  надії
Попід  ноги,  щоб  затоптати  –  за  що  боролась.
Я  не  вмію  довік  чекати  крилатий  голос,

Обіймаючи  сірі  тіні  принад  примарних…
Ще  учора  –  від  слів  кипіння,  так  любо-гарно,
Так  весняно,  так  полум’яно,  торкання  –  близько.
А  сьогодні  –  кривава  рана  від  обеліску,

Що  я  певне,  поставлю  тут,  на  пісках  повзучих
Де    на  вістрі  залишу  жмут  –  від  надій  про  зустріч.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2016

Коснулась осень

Коснулась  осень  ледяным  крылом
Травы…  судьбы…  Рубиновые  кисти
Рябины  –  загрустили  за  теплом.
В  дань  лету  –  клёны  побросали  листья.

Без  позолоты,  скрючившись,  дрожат,
Гонимые  по  призрачному  следу…
Так,  остывая,  мечется  душа,
Когда  в  ней  осень  празднует  победу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686906
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.08.2016

Про кавуни

Зростали  кавуни  у  реготі  симфоній
Палкого  сонця  та  дощів  рясних.
Красуються  у  грядки  на  долонях,
Зчервонюють  солодкозвучний  сміх,
Прихований  під  полосаті  ребра…
Неси  до  столу!  Шкірка  смачно  репне  –
Цукрова  м’якіть!  Цей,  гляди,  достиг!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686711
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.08.2016

…А караван іде

Собаки  гавкають,  та  караван  іде,
Збираючи  історію  на  низку.
Мішок  пустий,  що  часом  лиш  гуде,
Чіпляючись  за  гак,  втрачає  мізки,

Бо  не  змінити  пустотою  стан,
Що  сталося  -  того  не  повернути.
У  спокої  залиште  караван,
Бо  гавкіту  -  давно  уже  не  чути.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2016

Острый меч

Острый  меч.
Острый  меч
Может  краем  зажечь
От  родного  огня
Искру  нового  дня.

Может  –  болью  сверкнуть,
Эту  белую  грудь
Резким  взмахом  рассечь,
На  погибель  обречь,
Не  жалея  ничуть.

Может  в  ножнах  уснуть.
До  войны,  до  поры,
Дремлет,  памятью  скрыт,
В  глубине,  недвижим,
Много  вёсен  и  зим…

Как  на  солнце  сверкал,
Клятву  верности  дал  -  
Ты  умеешь  скрывать.
Лишь  его  рукоять
Редко  гладишь  слегка…
Да  глядишь  свысока
Сквозь  доспехов  разрез
Как  страдаю  я  без…

Не  вынашивай  ложь!
Ты  очнись,  растревожь,
Развенчай,  
Привечай,
Хоть  на  кончик  меча
Нежный  шёлк  положи…

Не  томи…
Покажи
Чувства  острый  клинок
У  истоков  реки…
Устремись.
Рассеки  
Все  ущелья  преград,

Отступи,
Но  на  миг.
Властно  заполони,
Чтобы  вырвался  крик
С  небывалых  вершин.
Вмиг  взлететь  –  разреши
Нам  –  в  безумство  побед.
О  тебе,  о  тебе
Каждой  жилкой  дрожит
Скал  раскрытый  просвет…

Или  сил  больше  нет?

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686042#com2854615
[i](Навеяно  данным  произведением.  Спасибо,  Лина!)[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686349
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.08.2016

Подаруй мені, волхве

[i]"Заворожи  мені,  волхве,
Друже  сивоусий..."
Т.Г.  Шевченко[/i]

Заворожи  мені,  волхве.  Пустий  смереко́вий  ліс
Вже  паліччям  стоїть,  висихаючи  до  верхів’я.
Розкажи  мені  долю  із  лютим  дощем  навскіс,
Що  словами  січе,  та  зламати  не  може  пір’я
Білих  крил,  білих  крил…  
                                                                                 В  височінь  поклич
Де  лиш  вільному  птаху  місце  –  і  нам  з  тобою.
Дивне  сяйво  збери,  збережи  –  дорогих  облич,
Щоб  я  вбрана  була  у  щастя  святкові  строї.
Не  від  брил.  Не  від  брили  –  
                                                                                   від  серця  іде  тепло.
А  кривава  роса  на  верхів’ях  до  ранку  щезне.
Подаруй  мені,  волхве,  зелене  нове  стебло,
Що  з  цілющим  промінням  у  грудях,  як  біль,  воскресне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2016

Вітання - учасницям та переможницям фесту

***
[b]Улянці  Задарма  та  Богданочці,  чудовим  жінкам,  матерям,  дружинам  і  прекрасним  поетесам.[/b]
***
Дві  зірочки,  дві  мрії,  дві  ріки
Одна  руда,  як  вугіль  чорна  інша
Як  дві  Франківська  Бистриці-ріки
Хвилюються,  даруючи  нам  вірші

[b]Улянці  Задарма[/b]
***
Підвладні  їй  і  равлики,  й  дракони,
Казки,  вірші  ліричні  -  все  від  Бога.
Віват,  Надюшо!  Дайте  їй  корону!
Святкуй,  Принцесо,  першу  перемогу!

***
[b]ЛІНІ  ЛАНСЬКІЙ[/b]
Вона  одна  така.  Ніяких  збігів!
В  її  віршіх  -  кохання  владний  сміх.
Ще  заспіва  колись  старий  Чернігів
Нові  пісні  зі  слів  твоїх.

***

[b]ПРО    ЕЛЮ  (Дорофеевську)[/b]
В  нашу  подорож  незбагнену
Доля  щедро  дала  Єлену,
Що  приїхала  швидкоплинно,
Щебетала  нам  безупинно,
Обіймала,  вкривала  леготом,
Оберегом  була  і  реготом,
Наша  Ліра  та  наша  Муза,
Наше  сонечко,  шар  із  лузи,
Щебетушка  та  веселушка!
Ти  –  найкраща  моя  подружка!  

***
[b]МАР’ЯНЦІ  ТИСЯК[/b]
Вона  іде  –  і  сонце  сяє.  
Горянці  рівної  нема.  
Хоч  гордо  голову  тримає,  
Вона  як  сонечко  сама.
Навіщо  нам  чужі  та  інші?
Як  чисті  води  рік  гірських
Із  вуст  її  стікають  вірші
А  в  них  –  кохання  кожен  штрих.
***

[b]ГОСТІ[/b]
***
Тепла  усмІшка.  Тільки  в  очах  давно  
Трошечки  суму.  Крапля  його  -  на  денці.  
Грація  кішки.  Віршів  п’янить  вино,  
І  розливає  хміль  полум"яний  в  серці.
 
Мавко  манлива,  чистий  землі  смарагд,  
Щедрість  її  людей,  мелодійність  пісні!  
Будь  же  щаслива,  хай  обійде  жура,  
Доля  всякчас  дарує  сюрпризи  різні!

[b]Тетяні  Лавинюковій[/b]
***
Аж  домашнім  теплом  повіяло,
Здобним  тістом  від  пирогів,
Щедрих  рук  розкидала  віяло,
Не  шкодуючи  теплих  слів.

З  містом  мрії  усіх  знайомила,
Годувала  та  берегла.
Освітила  дорогу  променем,
Серця  часточку  віддала.
***
Від  усіх  подружок-гостей  Івано-Франківська  тобі,  Таню,  велика  дяка!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685658
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.08.2016

Про фест «МОВОЮ СЕРЦЯ»

Усім  –  доброго  дня!  Зі  святом,  друзі!
Хочу  поділитися  з  вами  своїми  враженнями  від  фестивалю  «Мовою  серця»  в  Івано-Франківську,  організаторами  якого  стало  молоде  подружжя  Роман  Бойчук  та  його  дружина  Оля  Бреславська.  Красно  дякую  їм  обом,  а  також  усім,  до  того  причетним.  Вражень  –  море!
Ото  ж,  почну.  Біля  входу  усіх  зустрічав  великий  плакат  фестивалю  –  не  переплутаєш!  І  звісно,  багато  охочих  –  зробити  фото  на  згадку.  Тут  ми  знайомимося-обіймаємося,  «розвіртуалення»  іде  повним  ходом!
Ну,  ось  заходимо  з  вами  в  приміщення  «Просвіти».  
Тут  можна  пройти  реєстрацію,  покуштувати  кави  з  печивом,  залишити  на  стенді  свої  книжки  (дяка  –  тим  привітним  жіночкам,  що  радо  зустрічали).  
Тут  автори  виставляли  свої  друковані  видання.  Серед  них    –  збірочка  «СОНЯЧНІ  РУНИ  ПОЕЗІЇ»,  де  є  мої  вірші,  вірші  Наді  Капінос  (Улянки  Задарма)  та  Серго  Сокольника.  
Далі  –  виставка  художніх  робіт  наших  талановитих  авторів  Руслана  Трача,  Наталії  Бороденко  та  Галини  Різничук  –  в  холі  і  в  залі.
І  кругом  –  хлопці  та  дівчата,  вбрані  в  костюми  часу,  коли  жив  і  творив  Іван  Франко.  Це  відразу  настроює  гостей  на  атмосферу  свята.
Зала  поступово  заповнюється  людьми,  хтось  знайомиться,  хтось  радо  вітає  тих,  з  ким  давно  не  бачилися,  розсідаємося,  кучкуємося,  поглядаємо  на  сцену…
Пам’ятаєте,  як  у  класика:  
«Театр  уж  полон,  ложи  блещут
Партер  и  кресла  -  все  кипит,
В  райке  нетерпеливо  плещут,  
И,  взвившись,  занавес  шумит!»

Перед  захопленими  глядачами  розгортається  міні-спектакль  про  нашого  класика  Івана  Франка:  його  жінки,  його  кохання,  його  драма,  що  вилилася  у  збірку  «Зів’яле  листя».  Вистава  показана  театром-студією  "Талант"  з  м.Долина,  Івано-Франківської  області,  керівник  –  шановна  мама  Романа  Бойчука.  Молодці!
Власта  Власенко  –  незмінна  ведуча  фестивалю.  Дуже  сподобалася.  Уклін  їй  низький.
Нарешті  починається  саме  та  частина,  в  якій  будуть  виступати  запрошені  автори.  І  тут  –  нежданчик!  «На  полі  –  заміна!»  Поважний  голова  журі  Євген  Михайлович  Баран  складає  свої  обов’язки,  прощається,  і  знайомить  публіку  з  новим  головою  -  Сергієм  Лазо.  
Влада  «Піночета»  скасована!!!  (Йой-йой,  це  не  мої  слова,  так  нашого  вельмишановного  п.Євгена  охрестила  ведуча).  Хіба  б  я  посміла  хоч  щось  сказати  погане  на  адресу  жіночому  квартету  з  новим  Головуючим?  Ні  в  якому  разі!  Отже:
Дранчук  Йордана  –  бард,  фотохудожник,  лікар,  поет,  композитор  та  музикант.  
Леся  Мудрак  –  письменниця,  перекладач,  громадський  діяч,  а  яку  пише  еротику  –  мама  моя!
Тетяна  Череп-Пероганич  –  письменниця,  журналіст,  громадський  діяч.  
Тетяна  Белімова  –  автор  трьох  книжок  прози,  новел  та  оповідань,  автор  статей  та  підручників,  філолог.  
(Це  все  з  презентації  членів  журі,  що  були  викладені  на  сторінці  фесту,  окрім  регалій,  ви  вже  вибачте,  що  не  перераховую  усіх).  
І  головуючий  -  Сергій  Лазо,  особистість,  яку  охрестили  «людиною-оркестром».  
«А  як  інакше  назвати  людину,  яка  одночасно  артист,  музикант,  співак,  композитор,  поет,  драматург,  продюсер,  модератор  культурно-мистецьких  імпрез?  Серед  виконавців  його  пісень  багато  талановитих  артистів,  автор  19-ти  книжок  і  шести  дисків.  Член  Спілки  письменників  та  спілки  журналістів  України.  Йому,  як  поету  і  композитору,  належать  такі  відомі  пісні,  як  «Ні  обіцянок,  ні  пробачень»,  «Ти  подобаєшся  мені»,  «Афіни-Київ-Істанбул»,  «Вперше»,  «Не  йди»...  Концертує,  нерозлучний  з  гітарою.  Великий  шанувальник  джазу.  Любить  своїх  читачів,  слухачів  і  надіється  на  щиру  взаємність».  (Ось  що  знайшла  в  інеті,  і  можу  сказати  з  власних  вражень,  що  він  такий  і  є)
Ну,  і  переходимо  до  авторів-виконавців.  В  мене  зібрані  фото  всіх,  хто  так  чи  інакше  вразив  своєю  поезією.  Запам’ятався  цікавим  твором,  чи  оформленням  номера,  голосом,  чи  виконанням,  чи  просто  шокував,  ввів  в  «ступор»(і  це  –  поезія???),  таких  було  небагато,  але  були  і  такі.  
Члени  журі,  оголошуючи  результати  голосування,  робили  заяви,  що  їм  напрочуд  складно  було  обирати  конкурсантів  серед  тих,  хто  подали  заявки  на  фест.    Тепер,  коли  ми  прослухали  багато  віршів  та  пісень,  я  їх    розумію.  Проте  їх  вибір  переможців  конкурсів  часом  таки  дивував  .  Враження,  що  підбирали  «по  своєму  образу  і  подобію».  )))  А  втім,  може  саме  так  і  було?
ПЕРЕМОЖЦІ:
Номінація  
"Поезія  про  кохання"
1  місце  -  Надія  Капінос  Nadya  Kapi-nos
2  місце  -  Оксана  Шевців-Мазур  Оксана  Шевців-Мазур
3  місце  -  Мар"яна  Тисяк  Marjana  Tysjak
Номінація
"Авторська  пісня  про  кохання"
1  місце  -  Жарікова  Ліза  Yelyzaveta  Zharikova
2  місце  -  Олександра  Малаш  Sanya  Malash
3  місце  -  Марися  Лавра  Марися  Лавра  та  Невідомський  Міша  Miha  Nevidomskyi
Номінація
"Еротична  лірика"
1  місце  -  Оксана  Шевців-Мазур  Оксана  Шевців-Мазур
2  місце  -  Русана  Гордієнко  Русана  Гордієнко  (Rusana  Gordiyenko)
3  місце  -  Уляна  Дудок  Ulyana  Dudok  /  Людмила  Лінник  Людмила  Лінник

Вірші  деяких  конкурсантів,  учасників  та  членів  журі  я  викладу  окремим  постом.  Все,  що  змогла  знайти  в  інеті.  Вибачте,  якщо  можливо  знайшла  НЕ  КОНКУРСНИЙ  вірш.  Важко  шукати  авторів,  іще  важче  –  вірш,  не  маючи  його  назви.  )))
Але  бажаючі  –  можуть  і  самі  пошукати.
До  18ї  години,  звісно,  всі  трохи  потомилися.  Дяка  організаторам  та  спонсорам  фесту  за  каву,  чай,  печиво  та  пиріжки.  Це  теж  підтримка,  і  неабияка,  для  всіх.  Не  обійшлося  без  сліз  у  фойє,  але  більше  все-таки  було  радісних  посмішок,  коли  усіх  переможців  та  учасників  з  дипломами  фестивалю  запросили  на  сцену  –  для  спільного  фото.
А  потім  –  іще  були  пісні    і  багато  віршів  у  Гранд-кафе.  Шанс  для  тих,  хто  за  браком  часу  не  встиг  виступити  зі  сцени.  Невеличкі  накладки,  які  певно  врахують  наступного  року,  коли  буде  другий  такий  фестиваль.  
Бо  таке  свято  –  повинно  продовжуватися.  Я  рада,  що  ми  були  свідками  та  учасниками  започаткування  такої  доброї  традиції.
[i](основні  фото  з  фесту  у  мене  на  ФБ,  а  тут,  вибачте,  виставлю,  але  підписувати  не  буду  -  це  забирає  багато  часу)[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2016

ПІСЛЯПРИСМАК фесту «МОВОЮ СЕРЦЯ»

Вірші  деяких  конкурсантів,  учасників  та  членів  журі.  Все,  що  я  змогла  знайти  в  інеті.  Вибачте,  якщо  можливо  знайшла  НЕ  КОНКУРСНИЙ  вірш.  Важко  шукати  авторів,  іще  важче  –  вірш,  не  знаючи  його  назви.  )))
Читайте,  аналізуйте,  обирайте  те,  що  вам  ближче  до  душі.  На  хвилинку  уявіть  себе  на  місці  журі  Фестивалю,  що  вже  поступово  стає  нашою  історією.  
##########################
[b]Єлизавета  Жарікова[/b]
***
Я  нікуди  не  йду
Крім  спраги  німої  трави
(пісня)
1.
Це  як  у  снах,
Де  зрослися  міста,  де  нічого,  крім  себе…
Коло  вікна
Задивлятися  в  тишу  морозного  неба.
Небо  шорстке,
Сіроковдряне  небо  кудись  відповзає,
Все  не  таке,
Все  пручається,  голе,  слизьке  і  безкрає.  
Дивлюся  на  фото  людей,  де  вони  посміхаються,
За  що  б  зачепитись  у  світі:  усе  нетривке  таке,
Скажи  тим,  хто  прийде  погрітись,  нехай  залишаються,
Усі  феєрверки  в  пітьмі,  як  сигнальні  ракети.
Але,
Приспів
Я  нікуди  не  йду,  я  лишаюся  тут  і  даю  тобі  руку,
Я  буду  триматись  за  тебе  —  і  знов  буде  світ  наш  простий  і  живий,
А  потім,  на  виході  з  літа,  нічого,  нічого  не  буде  на  світі,
Крім  спраги  німої  трави,
Крім  спраги  німої  трави.  
2.
Вікна  горять,  
Їх  багато,  вони  поцейбічні,  не  гріють,
Сіре  звіря
Причаїлось,  затихло,  дрімає  і  мріє.
Хто  б  відгадав
Що  чекає  за  рогом  (куди  б  його  дітись?).
Буде  вода,
Навесні  буде  просто  вода  хлюпотіти.
І  діти  шукатимуть  неба  в  калюжах  побрижених…
Якби  пригадати,  чого  так  запекло  хотілося…
Неназване  так  проступає  печально  і  ніжно,
Що  деревом  стати  або  на  шматки  розлетітися.  
Приспів
3.
Це  як  завжди:
Світ  тікає,  коротшають  наші  хвилини.
Де  не  сиди,
Не  сховатись  від  цього  повільного  плину.
Що  є  для  нас:
Десь  дитинство  стікає  і  піниться  в  ринвах,
Вітер  і  час
І  далекого  неба  пекучі  жаринки.
Дивися,  як  місто  засніжене  спить  і  здригається,
Уривками  слів:  чи  анафема,  чи  алілуя…
Дерева  стоять  на  молитві  крізь  ніч  неприкаяну,
І  янголи  нашими  снами  таємно  листуються.

[b]Уляна  Дудок  [/b]
***

а  постіль  пропахла  кавою
до  локонів  мідно-корицевих
все  місто  здавалось  забавою
з  монетами  стертими  лицями


полотна  ще  дихають  румбою
і  дотиком  пальців  шовковим
були  ви  мадонною  згубою
осіння  богине  любови


а  місто  примхливо  нахмуриться
продовжить  свої  карнавали
чужою  прокинеться  вулиця
де  ми  так  нестримно  кохались
(з  нової  збірки  поезій  "Дім  з  верандою  для  мрій"  (2013)


[b]Русана  Гордієнко
НАДІЯ[/b]
***

Голоси  і  ритми
Предків
Сплітаються  в  генах
Бездоганно
І  не  повторити  ніяк
Солов"їної  пісні
наспіваної  вспак.
Мій  сонячний  знак
На  твоїх  передпліччях
лишився
з  сАмого  ранку.
Я  -  куртизанка.
Куртизаню  віршами
Малюю  картини
мазками,
стукаю  серцем,  
як  в  мами  
і  болЮ
спогадом  карми.
Бери  мене  
майже  задармо  -
За  сонячний  промінь,
за  запах  полину...
За  сміху  розмінну  монету
Продається  ціла  Планета
мОїх  світів...
У  Захід  примарний
знов  відлетів
твій  журавель..
Сутеніє...
Небесні  сині
нині
"при  надії"...


[b]Наталя  Баницька
ЖИТИ  ВАРТО…[/b]
***
Шукаю    притулку    у  хвилях  замріяних  трав…
(із  записів  Мавки)...    (Лізо…  Маріє…  Марто…
Я  вас  колись…  я  усіх  вас  колись  –  кохав…
Я  –  вас  кохав…  
   а  тому,  мабуть,  жити  –  варто…)

Шукаю    притулку…  на  сьому  свою  висоту…
Все  –  уже  сталось…  й  нічого  не  може  статись…
(Я    вас...  Маріє...  Лізо…  і  навіть  –  ту,
що  просто  йшла,
     щоб  ніколи  не  повертатись…)

І  знову  пірнаю  -  на  сьому  свою  висоту…
Море  –  безмежне!…  усі  ілюзорні  звуки…
(Я  вас…  Маріє…  Марто…  і  навіть  –  ту…)
“Тату,  візьми  мене,
     як  колись,  на  руки!…”

Де  мої  трави…  роси…  просто  скажи  –  де  я?!
Море  –  безмежне!  небо  моє  так  низько!..
Чуєш,  колише  Всесвіт  знову  нове    ім’я……
Чуєш,    гойдає  вітер  
   легко    чиюсь  колиску…

Боже!..  колише  вітер  знову  колиску  ту…
Світ  збожеволів…  бачиш?...    світ  –  пакував  валізи…
Світе,  скажи,чи  мав  ти  хоч  якусь  мету?!!
………………………………………………………………………
(…..…я  вас  –  безмежно  ніжно…..
……………………….Марто…  Маріє…  Лізо…….)


[b]Людмила  Лінник[/b]

Сама  собі  не  сподівалася))  
Від  ліхтаря  подала  свою  писанину  на  Всеукраїнський  фестиваль-конкурс  Мовою  серця,  лиш  тому,  що  в  Франківську,  а  я  зараз  не  надто  мобільна)))
Аж  тут  виявилось,  що  вона  (писанина  та)  в  мене  -  еротична  ;)
Таке  -  ІІІ  місце  в  номінації  "інтимна  лірика  -  еротична  поезія"  :)
Ну,  що  я  вам  можу  сказати...  Несподівано.  Приємно.  Знаходжу  в  собі  нові  грані.  Якраз  пора  ;)
Щиро  вдячна  організаторам  Оля  Бреславська  Roman  Boychuk!  Знаю,  наскільки  непросто  в  наш  час  щось  таке  організовувати!  Ви  мега-супер-круті!!!
Спасибі  членам  журі  за  працю.  Це  також  нелегке  випробування  ;)
Вітаю  переможців!  Оскільки  нікого  не  знаю,  то  й  не  тегаю,  сорі.  
Окреме  спасибі  і  вітання  Rusana  Gordiyenko  енд  компані!  Дівчата,  ви  таки  нереально  круті!  
Руся  -  ти  моє  натхнення.  Моя  Провідниця!  Може,  й  не  писала  б  взагалі,  якби  не  ТИ!
Котичку,  Andriy  Savka,  ти  якраз  вчасно  приїхав))))  Соняшники  -  соняшні!  Дякую  :)
Ну  і  сам  конкурсно-еротичний  вірш)

***
Ти  мене  твориш.
Своїми  обіймами,  
Цілунками,  поглядом.
Я  справжня,  там,  під  одягом,
Де  тільки  ти  мене  бачиш.  
Розплітаєш  волосся  –  
Пахне  ромашкою.  
Тріпочу  пташкою
В  тебе  на  плечі.
Сумні  орачі  
Перекрають  мої  поля.
Натята  на  скибки  земля  
Віддаватиме  вогкий  дух...
Там  колись  зеленів  спориш...
В  тиші  зашелестиш  
Колосками  пророслих  сліз.
Створи  мене  вільною!
Ти  ж  можеш!  
Фатою  весільною  
Снується  туман...
Іде  караван  
Лякливих  моїх  бажань.
Без  вагань  
Ти  б  їх  здійснив.
Вчора  мене  створив,  
Нині  –  зломив...
Що  тобі?  
Я  –  земля.  
Зорана,  покалічена,
Твоїм  слідом  помічена.  
Стежку  витоптав  
Через  серце.
За  що  мені  все  це?!  
...
Твориш  мене  –  твори.

[b]Оксана  Шевців-Мазур
***
СОН  ДАНАЇ[/b]
Ловила  рибу.  Срібні  брижі  хвиль  
Накочувались  лоскотом  і  сміхом.
А  риба  плюскалась  —  така  потіха,
А  я  легка  допоки…  але  тихо!
Лиш  павутинка  золота,  де  криль-
ця  пташки  перелітної  весни,
Як  подих-дотик  зніженого  сонця.
Підшкірні  пестощі  чи  просто  сон  це?
Як  спурх  метелика,  як  стиск  долонь  цей
Скрадливий  порух  вуст:  засни,  засни.
Ловила  рибу.  Сонні  блиски  хвиль
Ліниво  огортали  чуле  лоно.
Така  наївна  і  необоронна,
Ріка  ураз  зробилася  бездонна
І  уневажнила  вагомий  біль.
Медвяна  повінь  золотим  дощем
Зліпила  вії  у  солодку  втому,
Вгадала  путь  до  місячного  схрону.
Останній  спротив,  а  затим  судомно
Кричала  так:  іще,  іще,  іще!
Впустила  рибу  між  колін,  і  звив-
на  течія  дражнилася  лускою,
Тікала  і  не  мала  супокою.
І  золоті  кайданки…  що  ж  ти  коїш…
Ловила  рибу.  Дощ  мене  зловив.
листопад  2011

[b]Надія  Капінос
Ріо-ріта[/b]
***

...тонуть  в  легкім  шардоне
марципанові  губи...
Тане  морозиво  -
біла  вершина  Монблан...
Сонце  -  веселий  п"яничка
з  обличчям,як  бубен,
з  дозволу  МОго  ,-  з  розгону!  -
пірнає  в  стакан...

...Вип"єм  Цей  День-
в  ньому  стільки  
Гарячого  Літа!
Юна  бджола  вже  
танцює  хмільний
пасодобль...
...крутится  в  серці
забута  колись  Ріо-Ріта  ...
...котиться  Сонце
під  білі  дахи  
 парасоль

в  літнім  кафе,
 де  завмерла,
чекаючи,злива:
 ніжність  не-сказаних
слів  ще  -  на  відстані  вій...
...вСУпереч  сотням  розлук
я  -  шалено  красива!
ВСУпереч  тисячам  війн  -
Ти  вернешся  -  ЖИВИЙ!

...я  зупиняю  секунди
зусиллями  волі  -
жовта  бджола  завмирає
в  повітрі  на  мить...
Ким  би  не  став  ТИ  -  
дарунком
чи  вироком  долі,  -
День  Цей  -  я  знаю!-
від  куль  Тебе  ТАМ  
захистить...

День  Цей  із  присмаком
губ  -марципанове  
Літо...
День  -  карамелька,
малиновий  Вічності  смак,
де  на  пів-світу  лунає    
в  мені  -  РІО-РІТА...
ТИ  -поверНЕшся!  Бо  я  ТЕБЕ...
я  ТЕБЕ...  ТАК...


[b]Леся  Мудрак
Stop[/b]
***
Stop!!!  Оче-ви-дно,
дно  видно,  о-о-о!
Он,  диви:  —  Чи  Ви?
Чи  не  Ви:
отче,
                 лечо,
                               мачо…
В  голові  —
гном  плаче.
…чап-пач-чап…
ходять  сльози  в  очах:
Ізольда  без  Трістана
пережила  три
                         стани,
                                           а  не…
Олжа?!  жало  —
               у  ло-
                           ні?!  —
                                       ло-
па-є…
             Віп-  пів-
екстаз  —
узами  шлюб-ни-ми  —
                                                 враз…
А  чи  акбол,  любка,  є?
І  —  STOP!
Знову  —  на  пост?!
Фортуна  нутра
виголошує  тост:
–  За  тебе,  за  мене,
                                                     за  наше  дитя…
…Тибет  для  нас  —  табурет.
                               чи  терубат  —
все  глибше  —  назад…
                               Dasein,
спивай
                       те,
що  вихопив  місяць,  а-а-ай!  —
пивом  мови  цих  тіл:
ось,  тихцем  —  коло  з  кіл…
Лік?..
Оволодів  оловом,  оводе?
То  ж  —  STOPPP!!!
                                                           ай-ай!
…дна  таки  не  видно!



[b]Ліна  Ланська
ТАЇС[/b]

Ти  втомилась  застиглій  вежі
Готувати  терпкий  аніс.
Хтось  за  нами  невпинно  стежить,
Може  доля,  моя  Таїс?

Крапля  лоскітно  пестить  груди
Проганяє  всебічне  зло...
Не  зніма  лиш  вуаль  полуди  -
Потьмяніле  душевне  скло.

Чару  повну  хмільної  браги
Наливай,  не  сп"яніти  більш.
Де  знайшла  ти  стільки  відваги,
Віддаватись    за  мідний  гріш?

Перекреслити  як  минуле,
Влада  з  пристрастю  розійшлись?
Спрагле  тіло  і  серце  чуле,
Подаруй  мені,  як  колись...

Що  ті  вежі,  гетеро  люба,
Велич  влади  -  кінець  меча.
Коли  точить  смертельна  згуба,
Обійми,  прожени  печаль.

Переможець  -  обранець  долі,
Лиш  один  може,  на  мільйон.
Без  кохання  безсилі  й  кволі,
Не  звінчає  нас  Вавилон.

Амазонко,  давати  відсіч
Ти  втомилася  ворогам.
Моя  слабкість,  мій  щит  зусібіч,
В  сріблі  викликом  стань  богам.


[b]Мар'яна  Тисяк[/b]

[b]Десь  там…[/b]

Десь  там….
…де  падає  зоря…
Вже  догора  мій  світ  без  тебе!
І  похапцем  шматочок  неба
Краду.  ..  обпікшись....
спрагло  я!

…Твоя….

Забувши…..
хитрість  лихваря
ввіряю  скарб  наївно-щиро:
любові  втомлене  вже  Диво
лукавій  звабі…..
Звіздаря….

…пітьма…

Йдучи  самотні
ночі  вбрід,
закутавшись  в  густу  розлуку,
шукатиму  очима  руку,
що  наш  запалить….
змахом  світ!

…Політ!..

А  він  –
безпечно  і  грайливо:
то  тут,  то  там  моргне  здаля….
Жорстокий!  Знає,  й  Вічність  я  –
Його!....  забуто-
норовлива…

…щаслива…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2016

НЕ ЗНИКАЮ

[quote]«Ірино,  якої  космічної  втоми  мені  додало  це  літо!  А  скільки  було  надій-сподівань!  Тож  шукаю  тебе  серцем  і  вухами,  очима  і  душею,  словом  і  молитвою  -  не  зникай  і  не  губися  ти,  вічна  лампадка  любові,  турботи  і  добра,  світла  чистого,  легкого,  слова  красивого,  думки  мудрої,  почуття,  народженого  справжньою  душею  справжньої  жінки»
[i]Невідомий[/i]
[/quote]

Я  –  не  зникаю,  НЕ  ЗНИКАЮ!
В  чужих  світах  себе  шукаю,
В  чужих,  незнаних,  рідних,  інших
Шукаю  долю,  мрії,  вірші…  

Я  на  фесті  була  присутньою
Попри  всі  негаразди  з  суддями,
Попри  присуди-заборони.
Під  Романові  охорони,

В  коло  приязні,  в  друзів  коло
Я  потрапила.  І  навколо
Розцвіло-понесло  покликало!
Розливались  обійми  ріками,

Очі  щастям  цвіли  та  радістю,
Нових  зустрічей  квітли  райдуги,
Та  котилися  сльози  залою
Слів  сокритих,  що  не  сказала  я…

Не  сказала.  Не  мала  змоги.
Та  раділа  я  перемогам
У  піднесенні,  на  підйомі
Всіх:  знайомих  та  незнайомих!!!

Всіх  люблю  я!  Усім  вітання
З  фесту  «Лірика  про  кохання»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685397
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.08.2016

Я уезжаю

Я  уезжаю…  
И  что-то  ломается…
Нужное…  доброе…  светлое…  важное…
Будто  глухая
Стена  поднимается.
Серая.  Плотная.  Многоэтажная.

Просто  глухая
К  мольбам  и  рыданиям.
«Выйди  навстречу»  -  слова  ей  неведомы.
Не  отворяются
Окна  у  здания.
Стал  ты  –  закрытым,  за  мной  не  последовав.

Ты  извини,
Не  сложилось  свидание.
Чтоб  расставанье  казалось  короче  нам,
Краски  возьми.
Зачеркни  расстояния,
Росписью  стену  покрой,  как  пророчеством.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684334
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.08.2016

Серпневої ночі

Засвітись  мені  –  літом,  чутливим  торканням  струн…
Стиглим  смаком  грушевим,  що  жадібно  п’ю  ковтками…
На  серпневому  небі  сузір’я  –  слідами  рун
Малювали  нам  зустріч.  Цілуй  же  мене,  коханий!

Зорепадами  слів  замилуй,  зачаруй,  поклич
Ніжних  пальців  смичками  заграй  у  таких  місцинах,
Щоб  бажання  зоріло,  сіяло  вогнями  віч,
Щоб  в  чеканні  єднання  нестерпно  гула  пружина,

Щоб  вмирати  в  обіймах,  цвісти,  задихатись  знов,
До  злиття  учепитись  у  спину,  не  відпускати!
Доле,  доле  моя,  не  руш,  не  руйнуй  любов!
Дивний  трунок  солодкої,  темної  літньої  страти…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2016

Не состоявшаяся встреча

[i]По  мотивам  картины  художника  Яцека  Йерки  «Клубничный  сад»[/i]

-Послушай,  время  -  не  преграда
Над  золотой  отавой  сада
Фонарь  фруктовый  засветить,
Клубничный  пунш  из  чаш  испить.

-Мне  ничего  уже  не  надо.
Здесь  алый  цвет  –  преддверье  ада,
Котлов  пылающих  –  не  скрыть,
Застывших  чувств  –  не  возвратить…

Сквозь  ветви  свет  лениво  падал,
Стволы  –  случайная  ограда  –,
Плодов  подвешенность  на  нить
Их  не  смогли  соединить…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683527
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.08.2016

Последствия града…

Как  часто  холодный  взгляд  обжигает  душу,
Ни  выдержать,  ни  сбежать,  ни  летать,  ни  петь…

Читаю:  огромный  град  уничтожил  груши,
С  полей  урожай  –  не  взять,  а  плодам  –  не  зреть.

Как  бережно  каждый  плод  на  руках  держали!
Как  нежно  цвели  цветы,  чтобы  дать  плоды!

Ты  думаешь,  что  душа  из  сверхпрочной  стали?
Она  –  на  твоей  щеке  –  от  слезы  следы…

Пошли  ей  словесный  яд  –  и  она  не  встанет,
Сойдёт  в  персональный  ад,  превратится  в  дым…

Останется  этот  град,  как  холодный  камень
В  саду,  где  лишь  день  назад  ты  был  мной  любим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683516
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.08.2016

Мар'янці Тисяк в День народження

Вона  іде  –  і  сонце  сяє.
Горянці  рівної  нема.
Хоч  гордо  голову  тримає,
Вона  як  сонечко  сама.
Ледь  усміхнеться  нам  Мар’яна  –
До  ніг  схиляються  квітки.
Сором’язливо  всі  троянди
Свої  згортають  пелюстки.
На  плечі  пада  чорна  злива
Із  кіс  хвилястих,  як  вода.
Кохана  будь,  і  будь  щаслива,
І  вічно  –  серцем  молода.
*****
З  Днем  народження,  наше  сонечко!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682766
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 09.08.2016

Щодо «Еволюції Клубу Поезії»

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681995
(думки  вголос)

Гарна  ідея,  п.Євгене,  звісно,  цікаво  було  б  нам  на  сайті  якось  організуватися.
Наприклад,  створити  конкурси  під  егідою  журналу  Дніпро  з  назвами:  «Вірш  місяця»,  «Вірш  читацьких  симпатій»,  «Найкращий  вірш  про  кохання»,  «Любімо  Україну»    і  т.д.
Задля  цього  (якби  таке  було  можливо)  було  б  непогано  переробити  ЧАТ,  отой,  що  вгорі,  на  «Скриньку  для  голосування».  Бо  ті  дурні  балачки,  що  там  точаться,  якісь  п’яні  залицяння,  грубі  образи  –  не  додають  репутації  сайту  Поезії.  Якщо  автори  захочуть  поспілкуватися  в  прямому  ефірі  –  будь  ласка,  в  коментарях  під  власними  віршами  –  скільки  завгодно.  

Отже,  внизу,  під  створеним  віршем,  там  де  є  позначки:  Редагувати,  Видалити,  Роздрукувати  і  т.  д.,  можна  додати  опцію:  НА  КОНКУРС,  і  коли  тиснеш  на  цю  опцію,  щоб  випадали  АКТИВНІ  НА  ЦЕЙ  ЧАС  конкурси.
Всі  отримані  твори  НА  КОНКУРС  випадають  на  ГОЛОВНУ  сторінку(в  вигляді  зносок).  Там  є  окремо  ЧИТАЦЬКЕ  голосування  (яке  повторюється  в  «Скриньці  для  голосування»,  з  відповідними  коментарями  що  сподобалося,  а  що  –  ні).  І  окремо  –  ГОЛОСУВАННЯ  ЖУРІ  (обрати  для  цього  компетентних  людей  з  відповідною  освітою)

Популяризувати  сайт  можна  в  соцмережах  –  в  Контакті  та  на  Фейсбуці.  Можна  знову  ж  таки  завести  там  ГРУПУ  «Сайт  поезії»,  і  викладати  найкраще.
Коли  в  нас  будуть  налагоджені  регулярні  конкурси,  можна  і  про  свій  Фестиваль  подумати.
Ось  такі  мої  пропозиції.
З  повагою,
Ірина

[b]Закликаю  висловитися  усіх  небайдужих!!![/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682270
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.08.2016

Как это было

Назовём  это  –  просто  предательством
(к  сожалению,  частым  явлением).
Тихо  волны  качались  за  катером…
Был  ты:  с  Розою?  с  Мальвою?  с  Женею?

Кровь  заката  разлита  над  речкою,
Раны  свежие  –  быстро  чернеют.
Золотой  в  твоём  сердце  насечкою
Я  была.  Тем  измена  больнее.

Магма,  вспыхнув,  сквозь  щели  проявится,
Раскалившись,  огнём  выпекает.
Чувство  плавится…  плавится…  плавится…
В  ледяное  бездушье  стекает.

Струйки  слёз,  что  над  пропастью  копятся,
В  безрассудстве  решаясь  на  сальто,
В  бездне  топятся…  топятся…  топятся…
Застывая  навечно  –  базальтом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682213
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.08.2016

ПОРТАЛ

[i]Вірш  був  написаний  на  конкурс  -  за  даною  картинкою.  [/i]

Шла  я  лесом  и  притормозила…
Просто  не  поверила  глазам!
То  ли  небо  в  раме  отразилось,
То  ли  травы  знаки  небесам

Отправляют,  будто  в  старой  сказке,
Будто  в  мир  иной  открыт  портал…
В  васильковой  переливов  пляске
Контур  рамы  вдруг  туннелем  стал,

Что  в  страну  фантазий  переносит.
Там,  где  старый  дуб  секрет  хранит,
(ни  пароль,  ни  паспорт  не  попросит)
Неизвестность  –  призрачно  мани́т,

Только  тех,  кто  верит,  пропускает.
Тех,  кто  верит  сердцу,  не  глазам…
Гладь  окна  неведомым  сверкает,
Путь  в  миры  иные  показав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681730
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.08.2016

Воспоминание из мая

Так  остро  –  мне  напомнили  сирень
Акации  малиновые  гроздья.
Стоит  жара  –  июльская  мигрень.
Весенняя  прохлада  –  редким  гостем

Приходит  с  набежавшим  ветерком.
Колышет  ветви  дней,  слегка  кивая…
Воспоминаний  майских  горький  ком
Несёт  слеза,  как  капля  дождевая.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681599
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.08.2016

Ми малюєм хрести

[i]Картина  Октавіо  Окампо  «Дон  Кіхот»
[/i]
Ми  малюєм  хрести.
Вишиваємо  «хрестиком»  долю,
Ніжним  дотиком  пальців,
Хрещатим  барвінком  узбіч.
Із  яруг  самоти
Полотно  розгортаєм  поволі.
Гаптування  на  п’яльцях
Червоне,  чи  чорне,  як  ніч.

Витинаєм  хрести,
Наче  щогла,  що  впала  на  сушу.
Візерунком  вогнЯним
Виводим  волання:  «Поклич!»
Щоб  нам  поряд  іти,
Ми    кохання  вплітаємо  в  душу.
Хай  цвіте  полум’яно
В  глибинах  закоханих  віч.  

В  запорталлі  хрести  –
Як  війною  закреслені  вікна.
Там,  у  сірій  оселі
Зі  слів,  як  погашених  свіч,
Ви  для  рідних  –  кати,
Хоч  живете  із  ними  довіку.
Навісні  режисери
Похмурих  від  втоми  облич.

На  шляху  –  вітряки
Розгорнули  долоні  хрестами.
В  комірчині,  на  денці
Сховали  празорі  сторіч.
Хай  складають  казки,
Хай  сміливці  рушають  –  за  нами!
Ми  ніщо  велетенське
Прогнали  у  зарості  пріч.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2016

А ВИ ПОТРАПИЛИ НА КОНКУРС?

Друзі,  хто  потрапив,  і  хто  не  потрапив  на  конкурс  в  рамках  фестивалю  "Мовою  серця",  відгукніться!
Якщо  вас  включили  у  2й  тур  конкурсу,  ми  за  вас  щиро  вболіватимемо.  А  якщо  проігнорували  -  можемо  поділитися  враженнями

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680308

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00671820.jpg[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680374
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.07.2016

Увага!!!! ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

[b]ВІДКРИТИЙ  ЛИСТ[/b]
[b]до  друзів,  моїх  прихильників,  читачів  та  інших[/b].

Усі  ви  тим  чи  іншим  чином  знаєте  про  фестиваль  любовної  лірики  «Мовою  серця».  Хтось,  можливо,  подавав  туди  заявку  (і  пройшов  на  2й  тур  конкурсу),  хтось  запрошений  виступити  поза  конкурсом.  Усіх  –  вітаю!!!

Звісно,  це  свято  для  кожного  поета,  що  пише  вірші  про  кохання.

Прикро  тільки,  що  багатьох  авторів,  що  хотіли  потрапити  на  фестиваль,  просто  проігнорували.  Навіть  не  написали  бодай  якихось  обнадійливих  слів  на  майбутнє.  Це  ж  Перший  такий  фест!  Можна  ж  було  надати  слово  усім  отим  сміливцям,  що  наважилися  бути  Першими?!

Окрім  того,  я  не  розумію,  за  яким  принципом  відбиралися  твори.  Є  підозра,  що  окремі  упереджені  члени  журі  навмисне  ставили  «палки  в  колеса»  талановитим  авторам,  надаючи  доступ  на  сцену  своїм  «улюбленцям».  Бо  як  тоді  зрозуміти  той  факт,  що  мої  твори  ось  уже  більше  трьох  років  очолюють  рейтинги  популярності  на  окремих  сайтах,  а  мене  навіть  не  запросили  виступити  поза  конкурсом?

Твори,  що  «зарубало»  вельмишановне  журі,  можна  почитати  за  зноскою:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680283

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680308
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.07.2016

А ВОНИ – ЛІТАЮТЬ!!!

Зібрала  на  долоні  пташенят,
Довірливо  принесла  вам  до  хати:
Водиці  трохи  дайте,  та  зернят,
Їм  простір  дайте  -  високо  літати!

Давно  вони  вже  просяться  в  політ,
В  гнізді  сидіти  довго  їм  несила!
…Ви  ж  в  годівницю  підкладали  лід,
Ви  підрізали  помисли  та  крила,

Шалені  круки  каркали  здаля,
Ховаючись  за  різні  циркуляри…
…Птахи  летять!  Далеко  вже  земля,
Громи  позаду,  блискавки  та  хмари!

Не  зупинити  –  вільний  той  політ!
У  кожного  в  душі  –  озвуться  вірші
Що  я  з  любов’ю  випущу  у  світ
Свій,  власний,  незалежний,  вільний,  ІНШИЙ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2016

Мої вірші, що не увійшли на конкурс

[i]Я  надсилала  мої  вірші  на  конкурс,  що  проводився  в  рамках  фестивалю  «Мовою  серця».  З  незрозумілих  мені  причин  мене  навіть  ПОЗА  КОНКУРСОМ  виступити  -  не  запросили[/i]

[b][u]  номінація:  АВТОРСЬКА  ЛЮБОВНО-ЕРОТИЧНА  ПОЕЗІЯ[/u][/b]

І  ТИША…
І  тиша.  У  цілім  світі  лишилося  двоє  нас…
В  кімнаті,  як  на  орбіті,  завмер  у  чеканні  час.
Бо  руки  твої  –  притулок,  а  губи  –  жаданий  мак,
Я  жадібно  п'ю  цілунок,  здіймаються  груди  в  такт,
Бажання  моє  безкрає  на  хвилі  чуттєвих  нот,
Мелодія  враз  злітає,  здіймаючи  до  висот!...

Назустріч  тобі  розкрита,  о  небо  моє  хмільне!
Два  тіла  несамовито  зливаються  тут  -  в  одне,
Вирує  солодка  зваба,  не  чую  ні  губ,  ні  рук,
Неначе  зірвало  дамбу  у  морі  солодких  мук,
Прилинуло  що  є  сили,  чуттєві  містки  знайшло,
Собою  заполонило,  бар'єри  у  вир  знесло.

НА  ІВАНА  КУПАЛА
Диво-цвіт  я  знайду,  і  тебе  зворожу,  зачарую,
Літнім  медом  спою,  і  солодким  нектаром  присплю…
В  темнім  лісі  принади  свої  покажу,  і  дивá  подарую,
Ніжно-пінним  волоссям  весь  світ  від  очей  затулю!

Будуть  сови  кричати  у  хащах  протяжно,  надривно,
Будуть  очі,  і  губи,  і  руки,  і  тіло  –  твоє!  –  забери!
Ми  кохатимемось  до  нестями  –  так  палко,  так  дивно!
І  лиш  місяць  нам  буде  світити  промінням  згори….

Ти  забудеш  усе  –  своє  Ім`я,  і  дім,  і  родину,
Будеш  тільки  хотіти,  тремтіти,  кохати  мене!
І  жага  та  багаттям  вночі  розгориться  невпинно,
Ти  забудеш  усіх!  Будеш  бачити  тільки  мене!

…  Так  не  буде…  Багаття  згашу.  Закопаю  чар-зілля.
А  тебе  приведу  до  людей.  У  цей  світ  поверну.
Ти  не  хочеш  мене…  І  не  буде,  не  буде  весілля…
Буде  присмак  гіркий  на  губах  від  твого  полину́…


СЕРЦЯ  ДВОХ
В  самотності  -  тебе  я  не  залишу.
В  край  відчаю,  журби  -  не  відпущу.
Давай  пірнемо  в  вечорову  тишу,
Або  на  ґанку  -  в  музику  дощу,

Що  небо  сіре  поєднала  з  морем,
Чи  в  лісі  зазвучала,  -  все  одно.
Коли  до  себе  ти  мене  пригорнеш,
І  тіла  жар  твого,  немов  вино,

В  моїй  клітині  кожній  розіллється  -
Не  зможуть  хмар  похмурих  табуни
Згасити  шал  закоханого  серця,
Тремтіння  переможної  струни.

ПОБАЧЕННЯ
Як  перли  диво-чистої  роси,
Твої  торкання  квітнуть  полум’яно...
У  шал  своїх  обіймів  -  запроси!!!
На  зустріч,  що  омріяна,  коханий!

Пірну  в  волосся...  лагідно  чола
І  вуст  твоїх  я  спрагло  доторкнуся...
Цілуй,  цілуй!  Без  тебе  -  не  була!
Твоя  -  у  кожнім  подиху,  і  ру́сі!

Вогонь  по  тілу  -  від  твоїх  долонь.
Від  поцілунків  тих,  що  пестять  тіло…
В  душі  -  вогонь!  У  серденьку  -  вогонь!
І  я  уже  всесильна,  і  стокрила!!!

Злітаю  в  небо!  Віддаюсь  тобі,
Цілую  п’янко,  шаленію  знову!
Твої  осяйні  очі  голубі
Без  слів  -  
     коханням  
                 струменять  казково!

Та  час  -  спливає.  Вже  тобі  пора...
Гірчать  хвилини  щастя  полинáми...
Та  теплий  пломінь  в  серці  -  не  згора!
Не  обертайся!  Зорі  -  поміж  нами...
*************
[b][u]номінація:  АВТОРСЬКА  ПОЕЗІЯ  ПРО  КОХАННЯ[/u][/b]

ЗИМОВА  ЛЕБІДКА
Чому  лебідка  на  замерзлім  плесі  
У  крижаному  царстві,  і  одна?
Надію  має,  що  весна  воскресне?
Чи  манить  безнадія-глибина?  

О,  де  ж  її  коханий  –  білий  лебідь?
Чому  немає  поряд  білих  крил?
…Моя  душа  летітиме  до  тебе
Хоч  ти  усі  дороги  перекрив!

Спалив  мости,  і  зруйнував  пороми,
Хотів,  щоб  я  заснула  в  забутті…
…Далеко  ти.  Я  лиш  з  тобою  –  вдома.
І  ти  –  не  будеш  ти  на  самоті!

Я  буду  теплим  подихом  зимою,
В  осінню  мряку  золотом  затчу
Твої  сліди.  А  ранньою  весною
Лебідкою  на  плесо  прилечу.

ВЕСНЯНИЙ  САД
Весна  в  очах  заграла  переливами
І  квіткою  розквітла  у  душі!
Я  знов  легка,  як  марево  над  сливами,
Коли  у  сад  злітаються  хрущі…

Так  пахне  все  звабли́во,  любо,  солодко,
Так  на  деревах  пелюстки  тремтять,
Як  крильця  бабок,  витканих  із  золота,  
Що  в  синє  небо  піснею  летять!

Отак  би  йти  -  куди  іще  не  знаю,
Збирати  цвіт  отой,  легкий,  мов  дим…
Забути  все  лихе.  Торкнутись  раю.
І  сад  назвати  іменем  твоїм...


ТОБІ,  НЕЖДАНИЙ.  Диптих
1  **************
П`янкість  літнього  саду,
Яблук  дух  захмелілий...
Наші  весни  -  позаду,
Та  ти  тим  мені  милий,
Що,  мов  соком  налите,
Стигле,  зріле  бажання,
Пристрасть  теплого  літа  -
Наше  пізнє  кохання...

Ароматом  дурманить,
Манить  світлом  рожевим,
І  загоює  рани,  
Викликає  пожежу,
У  душі  і  у  серці
Б`ється  птаха  мрійлива...
Кружить,  ніжиться,  в`ється!
І  така  я  щаслива!
2  **************
Без  доріг  і  стежинок
Я  піду  за  тобою...
Лугом,  полем,  травою,
Там,  де  квіти  по  пояс.

Різнотрав`ям  безмежним,
Полином,  лободою
Огортай  обережно  -
Мої  рани  загоюй...

Будуть  ніжні  торкання,
Не  цілуй,  не  примушуй!
Як  розбудиш  кохання  -
То  віддам  тобі  душу...
**************

ГАСНЕ  СВІТЛО
Гасне  світло  на  обрії  неба.
Десь  у  кронах  грай-вітер  затих.
Не  тривож  мою  душу,  не  треба!
Дай  побути  в  обіймах  твоїх...

Не  торкайся  словами,  як  криця,
Про  буденні  діла  промовчи.
Те,  що  може  тобі  -  дрібниці,
То  для  мене  глибин  ключі,

Що  з  забутого  дна,  таємно,
З-під  намулу  байдужих  фраз,
Повертають  на  рідну  землю
Двох  несхожих,  далеких    -  нас.

Я  із  трепету,  із  мовчання,
Коли  мову  ведуть  тілá,
Знов  намрію  собі  кохання,
Так,  як  я  лиш  колись  могла...

Загорнуся  у  тебе,  як  в  долю,
Ще  хвилину  вберу  тепло...
...Відступають  примари  болю...

Добре,  годі.  І  сонце  зайшло...


КОХАННЯ  НА  БАРИКАДАХ
Перекроївши      невблаганний  час,
До  скелі  притуливши  хвилі  моря,
Безлика  доля  поєднала  нас.
З  якого  дива?  Чи  з  якого  горя?

Де  чорний  попіл  на  сивини  ліг,
Де  полум’яно  очі  виїдало,
І  кров  червона  окропила  сніг  –
Не  там  нам  доля  зустріч  дарувала…

Не  ті  були  поєднані  світи,
Твій  –  щоб  майбутнє  наше  відстояти,
А  мій  –  кущем  калини  прорости
На  згарищі.      Берізкою  на  ґратах…

Троянди  квітом  -  холод  барикад
І  споришем  –  стежки́  твої  стелити…
Підтримувати  світло  у  лампад.
Щити  та  каски  вірою  зміцнити.

Тобі  –  вперед!      У  мене  крик  –  не  йди!
Ти  –  серцем  там,  я  ангелом  –  з  тобою.
Коли  ж  із  ніжністю  вертаєш  ти
Тобі  здаюся  віддано,  без  бою…

…Навіщо  доля  кужіль  заплела?
Зіткнула  тут  такі  світи  незбо́рні?...

Щоб  я  об  скелю  битися  могла?
Чи  скеля  щоб  схилялася      до  моря?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2016

У моря…

[i]По  мотивам  фото  Елены  Дорофеевской[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25410

У  пенных  волн  ведунья  колдовала,
Когда  чуть  тронул  заросли  восход.
Сползало  с  неба  ночи  покрывало,
Тоска  переливалась  в  чашу  вод

О  горьком,  недопонятом,  бездушном,
Сползала  –  шёлком  пламенным  с  руки…
Струились  косы  по  ветру  воздушно,
Послушно  бились  капли-васильки

У  ног  её,  перемывая  сушу,
Слезинками  блестели  в  волосах,
И  магия,  перетекая  в  душу,
Светилась  –  светом  солнечным  в  глазах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679230
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2016

Первое свидание

Ты  мне  сказал:  «Поговорим…»
И  что-то  ёкнуло…  проснулось…
Как  будто  бабочка  коснулась
Души  -  сияньем  расписным.
Смеяться,  или  умереть?
Дрожат  и  пальцы,  и  ресницы…
Должна  ли  бабочка  взлететь?
Душа  –  сумеет  ли  раскрыться?
Не  понимаю,  как  в  бреду:
Люблю  ли,  плачу,  ненавижу…
Сегодня  –  я  тебя  увижу.
С    обрыва  –  в  пропасть  упаду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678101
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.07.2016

Втрачене небо

[quote]«  Пьянеть  хочу  от  глаз  твоих,  как  небо…»
автор:  Ірина  Лівобережна
Олекса  Удайко,  07.07.2016  -  11:09
 ..холера  ясная!  Не  спийся,  Іро!  
[/quote]
Удвох  колись  стрічалися  на  пірсі,
Розмова  душ  безмовна  пролягла
Із  побажанням:    «Іро,  не  втопися!...»
…А  я  ще  плавать  тільки  почала.

Кохання  –  доторкнулася  непевно
Та  й  зупинилась  там,  на  мілині…
Ти  зич  мені  не  глибини,  а  неба,
Бо  сАме  небо  –  втрачене  в  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2016

Пьянеть хочу

О,  дай  мне  зачерпнуть  немного  неба
Из  этих  глаз.  Надрывность  –  потеснить.  
В  священности  причастия  и  хлеба
Дыхания  –  в  одно  соединить.

Пусть  будет  горько,  призрачно,  нелепо,
Пускай  любить  недолго  суждено,
Пьянеть  хочу  от  глаз  твоих,  как  небо,
И  губ,  всегда  хмелящих,  как  вино.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676594
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.07.2016

Тій, що…

Не  заховатись  у  газетних  шпальтах,
У  передмовах  -  років  і  сторіч.
Хтось  скаже  потім:  «Ти  співала  альтом,
Вона  -  низьким  сопрано».
                                                           В  тому  річ,
Що  ви  колись  єдиної  співали...
А  потім  розійшлися...  розплелись...
Гіркої  солі  разом  з'їли  мало.
Нагар  лишився  від  заздравних  свіч...

Не  доторкнутись  -  серця  на  долонях.
Затиснуте  в  маленький  кулачок...
Уже  достатньо  -  сивини  на  скронях,
І  більше  -  незапалених  свічок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2016

О море - с юмором

[quote]АНЕКДОТ:
Девушка  купается  в  море,  вдруг  под  водой  
кто-то  начинает  её  раздевать,  она  пугается:
-  Ой,  что  вы  делаете?  Помогите!!!
А  из-под  воды  с  грузинским  акцентом:
-  ТиЩе  дЭвушка,  это  мИ,  дЭльфины.
[/quote]
Отпуск  желанный  предвидится  вскоре.
Дружно  народ  отдыхает  на  море.
Только  на  пляже  порой  не  лежится,
Для  развлечения  –  всё  пригодится:

Лыжи,  матрасы,  «таблетки»,  «бананы»
Замки  песчаные,  катамараны,
Ласты  и  горки,  мячи  и  трамплины.
Всё  же  девчатам  милее  –  дельфины.
(см.  фото)    )))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676156
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 05.07.2016

Море - это…

Море  –  это  не  просто  надежд  ручьи…
Это  текущий  шёлк,  что  с  тобою  будет.
Падай  в  него  ничком,  проникай,  кричи
Чайкой,  летящей  прочь  от  забот  и  будней.

Телом,  душой  омытой  его  коснись,
Пенная  стая  волн  всю  тоску  прогонит,
Словно  застывший  чёлн,  на  песке  усни
Розовым  лепестком  на  земли  ладони.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675795
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.07.2016

Мне тебя не хватает

Мне  тебя  не  хватает,  до  боли  в  закрытых  глазах,
И  бороздками  слёз  прорывается  горечь  наружу,
Как  святая  слеза  на  забытых  давно  образах...
Но  ни  словом,  ни  звуком  молчанье  твоё  -  не  нарушу.

Нет,  ты  можешь,  конечно,  о  многом  со  мной  говорить,
Но  пустые  слова  забивают  сознанье,  как  ватой.
Я  сквозь  морок  иду.  А  могла  б  -  над  землёю  парить.
Только  в  том,  что  люблю  до  сих  пор,  разве  я  виновата?

Разве  в  том,  что  настал,  виноват  этот  летний  рассвет?
Это  птиц  щебетанье  -  кому  и  когда  помешало?
Ты  беспечно  уходишь,  лечу  я  голубкой  вослед,
Прижимаюсь  сильней,  натыкаясь  на  острые  жала

Безразличия.  Этой  фальшивой  струны.  
Тех  изысканных  пут,  что  взрастили,  вскормили  мы  сами.  
Мы  друг  другу  давно  ничего,  ничего  не  должны,
А  могли  б  говорить  бесконечно    и  нежно  -  сердцами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675255
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.06.2016

В медовом аромате лип

Вторые  сутки  твоего  молчанья…
Моих  тревог  волнуется  ковыль,
Под  ноги  липа  дарит  на  прощанье
Благоуханья  золотую  пыль…
Перечеркнув  пространство  и  устои,
Всё  опадает  искорками  дань.
Слова  твои  горят:  «Мне  верить  стОит,
Уехал  я,  поверь,  не  навсегда!»
Душистый  ветер  ласковый,  горячий,
А  сквозь  листву  –  любимые  глаза…

В  медовом  чуде  я  улыбку  прячу,
Готова  снова  верить  в  чудеса.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674743
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.06.2016

Не буду

Не  буду  я  довго  тужити,  
                                 тримати  не  буду  зла.
А  буду  без  тебе  жити  так,  
                                 як  з  тобою  могла  б...
Неначе  хтось  невагомий,  
                           як  промінь  ясний  за  вікном,
ЗаглЯнув  у  серце,  додому,  
                           і  знову  прикинувся  сном...

**********************
Не  буду  ночами  тужить  я,
                               держать  я  не  буду  зла.
И  без  тебя  буду  жить  я  так,
                               как  с  тобой  бы  могла...
Как  будто  бы  кто-то  знакомый,
                               как  солнечный  луч  за  окном,
Вошел,  отогрелся,  как  дома,
                               и  снова  прикинулся  сном...
19.07.2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2016

Перелети…

Перелети  через  барьер
Простой,  обыденный,  домашний.
Он  гулко  пуст,  как  день  вчерашний
В  полутонах  из  полумер...

Ты  пауком  ползёшь  по  них,
Сплетая  сети  из  иллюзий,
Глотая  горечь  от  диффузий
Основ,  почерпанных  из  книг.

Окуклись  верой  неземной.
Надежд  птенца  корми  слезами.  
Смотри  закрытыми  глазами,
Ищи  себя  в  себе  самой...

Из  кельи  сумрачной  -  прорвись,
Не  вспоминай,  что  стала  старше!
Будь  ярче,  радужней  и  краше,
Взлетев  в  безоблачную  высь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674325
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.06.2016

СВОБОДА ЗА ҐРАТАМИ

[u]Написано  в  співавторстві  з  Серго  Сокольником  -  до  Дня  незалежності  України[/u]

[i]Надії  Савченко,  Олегу  Сенцову  та  іншим
вірним  синам  та  донькам  України  присв’ячується.
[/i]

Подивись  у  захмарене  небо  -
Смутком  вкрило  його  голубінь.
Чи  душі  незалежності  треба,
Як  не  носиш  свободи  в  собі?
А  чи  вільні  насправді  народи,
Що  в  сусідів  стріляють  з  гармат?
Та  палаюче  сонце  свободи
Кине  промінь  крізь  темряву  ґрат,
І  кайдани  спадуть  неодмінно.
З  нами  –  віра,  і  правда,  і  Бог.

Вірні  донька  та  син  України
Між  собою  ведуть  діалог:

***
ОЛЕГ:
Біблії  слово:  «Не  хлібом  єдиним»
Стало  за  ґратами  майже  священним.
Мила  країна,  далека  родина
Вкрита  від  мене  відчуженням  темним.

Я,  української  неньки  дитя,
Разом  із  Кримом  собі  не  належу!
Наше  життя  розтоптали,  як  стяг,
Вкрали  підступно  мою  незалежність

Волю,  країну  і  крісло  в  журі*.
Тіло  віддали  катам  на  поталу.
Ницо  радіють  зрадливі  щурі,
Тяжко  страждають  в  облозі  татари.

Враже  «кіно»  провалило  «прокат»,
Тінню  Гаага  вставала  в  фіналі…
Відрежисований  гуркіт  гармат
Хоче  старий  повторити  сценарій.

Загнані  звірі  в  безумстві  своїм
Знову  показують  зуби  зловіще.
Тільки:  «Недовго  вже  правити  їм»  -
Слово  з-за  ґрат  виривається  ВІЩЕ.

***
Час  летить  –  потривожений  птах,
Промінь  світлий  розвіє  омани,
Вкаже  сонце  омріяний  шлях,
Ляже  слово  бальзамом  на  рани.
Хоч  шляхи,  мов  волосся  в  літах,
І  покрило  осіннім  туманом,
Батьківщина  В  ТОБІ  пророста,
українська  моя  Роксолано.

***
НАДІЯ:
Я  -  Надія.  Я  людства  Надія.
Я  незмінна.  Як  світло  й  пітьма.
Ти  такий,  як  і  я.  Розумію,
Що  надії  на  правду  нема

У  катівнях,  де  нас  поховати,
Наче  волю,  схотіли  живцем.
Нас  довіку  катам  не  зламати,
Ми  в  собі  Україну  несем.

І  нехай  заблукала,  зчорніла
Наша  доля  у  цій  боротьбі,
України  скривавлене  тіло,
Я  НАДІЄЮ  СТАНУ  ТОБІ.

Не  собі  ми,  а  світу  належим,
Час  до  бою  за  правду  настав.
То  тримайся  звитяжно,  Олеже,
На  Голгофу  несучи  хреста.

***
Надя  вільна.  Та  нам  святкувати  –  не  час.
Нам  про  інших  подбати  належить.
Із  надіями  пращури  дивляться  в  нас,
Що  збороли  свою  незалежність.

Тож  -  борися,  народе,  позбудься  імли,
Розцвітай,  як  барвінок  хрещатий,
Щоб  у  вільній  країні  привільно  росли
В  щасті,  в  радості  наші  нащадки.

*  15  вересня  2014  року,  будучи  в  ув'язненні,  Олег  Сенцов  був  запрошений  стати  почесним  членом  журі  62-го  міжнародного  кінофестивалю  в  Сан-Себастьяні.  Порожнє  крісло  символізувало  місце  в  журі  для  Сенцова  і  на  венеціанському  кінофестивалі  2014  року.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672818
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.06.2016

ОТ ЗОЛОТЫХ ВОРОТ ДО СРЕТЕНСКОЙ

Вступаю  в  тень  от  Золотых  Ворот,
Как  будто  к  новой  книге  прикасаюсь.
Передо  мной  история  встаёт.
С  величьем  этим  рядом  я  –  чужая

Для  этих  замков  с  ликами  химер,
Каминами,  парадными,  лепниной…
Барокко,  классицизм,  а  здесь  модерн,
Кариатиды  выгибают  спины,

Ажурные  свисают  фонари…
А  мне  –  вперёд.  О,  где  ты?  Где  ты?  Где  ты?
Всё  холодеет  у  меня  внутри,
Нет  никого  –  для  мудрого  совета:

«Куда  идти?  Куда  же  мне  теперь?
Где  отдыха  искать  мне  и  уюта?»
На  Гончара  прошла  –  не  без  потерь,
Потратив  драгоценные  минуты

На  поиски.  Но  бесполезен  зов.
Ты  далеко,  не  позвонишь,  не  слышишь…
На  Рейтарской  застряла  я…  Позор!
Хочу  с  тобой  увидеться  –  всё  тише,

Головоломки  пазлы  не  сложив,
Отчаяньем  шаги  и  силы  меря…
Куда,  куда  теперь  мне  –  подскажи!
Невосполнимой  видится  потеря,

Склоняюсь  я  вернуться  с  пол-пути…
Старинных  улиц  латаные  раны
Как  будто  не  дают  тебя  найти.
Забор  от  стройки,  стуки,  шум  и  краны.

Вот  женщина.  По  виду  сторожил.
Всё  оказалось  просто,  здесь  же,  рядом.
Вздыхаю.  Тень  от  здания  дрожит,
Но  я  уже  её  ласкаю  взглядом.

Листается  страницами  из  книг
Мой  путь  –  такой  запутанный  и  странный.
Здесь  –  реконструкция.  Бедлам  венчают  краны.
Не  потеряй  меня!  Иди  на  них.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672243
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.06.2016

Розкручені спіралі

Закручена  
Спіралями  із  буднів,
Воланнями  –  у  серця  пустоту,
Питаннями:  «Що  далі  з  нами  буде?
Чи  я  колись  до  себе  доросту?»
…Зберу  –  вузлом  закручені  спіралі,
Як  спраглий  кущ  листочками  росу.
Через  потік  величний  магістральний
У  тишу  парку  біль  перенесу.

З  асфальту  на  траву  переступаю.
Тут  пахнуть  медом  липи  вікові.
Зелені  руки  міцно  біль  хапають
І  розсипають  –  цвітом  по  траві.
Живицею  у  мене  входить  тиша.
О,  ні!  Співає  щемом  солов’я,
І  накривають  спогади  колишні,
І  виринає  з  пам’яті    ім’я…

Цвіте  жасмін.  О,  скільки  в  ньому  сили
Та  ніжності!  Душа  уже  щемить.
Ми  обійнявшись  тут  колись  ходили…
Не  час  мені  –  назад.  Іще  хоч  мить!
Іще  хоч  мить  пилинкою  у  раї!
Ще  накриває  голову  гілля…
Обов’язки  –  суворі  самураї
На  дно  ховають  все  ж  твоє  ім’я…

Мені  пора.  Пора.  Іти  повинна.
Прощаюся,  як  струшую  росу.
Та  потайки  я  квіточку  жасміну
В  очах,  у  серці  бережно  несу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2016

Моя межа

Відгородити    ся.
Відгородитись.
Звести  на  цій  межі  ожинний  тин,
Щоб  я  могла  до  тебе  прихилитись,
Щоб  самотою  ти  не  цвів  один.

Моя  любов  –  мереживні  півонії
Лякається  чужих  незграбних  рук.

Хоч  біла  я  –  цвіти  мені  червоним.
Шовковий  дотик,  відгомін  та  звук
Лягають  пелюстково  на  стежину.
Пелюстку  кожну  –  буду  берегти.

Моя  межа  прихована  ожинна  –
У  сад  оцей  чужинки  –  не  впусти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2016

Любові Бенедишин

[i]На  згадку  про  святкування  3-річчя  спільноти  «Об"єднані  словом»  в  Івано-Франківську
[/i]
Я  вас  пам’ятаю.
Та  ні,  не  примарилось.
Вже  рік  проминув.  Ще  зоріють  мости.
Читали  ви  вірші  про  місто  під  хмарами,
І  мріялось  –  словом  до  вас  дорости.

Я  слухала  серцем  уважно,  притишено,
І  ширились,  вищали  ваші  слова.
Ви  щедро  ділились  думками  та  віршами,
Той  спогад  як  зараз  ізнов  ожива.

Івано-Франківські  поети,  святкуючи,
Як  квітку  в  дарунок  -  мене  прийняли.
Ах,  вірші,  ах  люди,  ах  площі,  ах  вулиці,
Відкриті  думки  і  накриті  столи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2016

Проти ночі…

[i]Навіяно  віршем  "Таємне"  Серго  Сокольника  [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670308

Недоброю...  недоброю  назвав...
Вона  ж  молитву  в  темряві  творила,
Ходила  в  срібнім  сяйві  поміж  трав,
На  рани  зілля  -  над  вогнем  варила...
Не  кланялась  ні  місяцю,  ні  дню.
Сновидою  -  літала  по  кімнатах,
Назустріч  благодатному  вогню
Над  прірвою  -  ходила  по  канатах,
Щоб  захистити  від  облуд  та  зла,
Проклять,  наруги,  що  його  бентежать.
Життя  віддати  -  тільки  не  могла.
Воно  і  так  йому  -  усе  належить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2016

Про фаетони

[i]Навіяно  віршем  "Нуар"  Світлани  Майя  Залізняк  [/i]

Летиш  фаетоном...  Мов  білки,  шугають  мости
Ламають  життя,  роз'єднавши  обіймів  магніти...
За  потягом  стелеться  дим,  наче  привид  фати...
Та  серце  не  може...  не  може  услід  -  не  летіти...
Відсунься  убік,  відступи  –  мов  ворОння,  імла,
Я  відстань  проткну  світлоносним  миттєвим  фотоном.
Як  блискавка  –  зрада!  Єдиною  я  –  не  була!
…Уламки  кохання  у  безвість  летять  Фаетоном

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2016

Ви їдете…

Ви  їдете…  порепані  вуста,
Що  без  цілунків  відлітають  шматтям…
Так  на  стернищах  скошених  отав
Лежить  туман  –  холодним  сірим  платтям,
Що  душу  вихолоджує  –  до  дна…
Ви  їдете…  На  вас  там  хтось  чекає…
Бринить  гудками  синя  далина,
За  потягом  –  душа  моя  рушає,
Покинута,  ховається  в  куток,
Ще  мить,  незримо  –  коло  вас  побути…

Моє  ім’я  не  впишеться  в  квиток  -
Відкинуте,  зневірене,  забуте…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2016

Анонс для тих, хто іще не ознайомився з новітньою П'ЄСОЮ

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669302

Будь-який  збіг  з  реальними  особами  -  вважати  :  «Так  їм  і  треба»  )))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669405
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.05.2016

СУЧАСНА П’ЄСА ПРО ВІЛЬНЕ СЛОВО

[u]I.  СЦЕНА  ПЕРША[/u]
[i]Літературна  (або  якась  інша)  бесідка.  Поет  та  Троль  сидять  по  різні  боки  столу.[/i]

[b]ПОЕТ:[/b]
Я  написав  «Поетичний  аналіз»  всього,  що  зараз  відбувається  в  українській  поезії.  І  тебе,  непотріб,  це  стосується  в  першу  чергу.

[b]ТРОЛЬ:[/b]
Наївний,  ти  нічого  не  розумієш.  Є  в  мене  одна  таємна  покровителька.  Досить  їй  лише  клацнути  пальцями,  і  ти  вилетиш  з  цього  сайту.  А  я  залишуся.  Бо  я  –  з  її  команди.  

[b]ПОЕТ:[/b]
Ну,  це  ми  ще  побачимо,  хто  з  нас  вилетить!

[b]ТРОЛЬ:[/b]
Побачимо!

[i](Входить  Велика  Мумба)[/i]

[b]МУМБА:[/b]
Тролю,  йди  звідси,  мені  треба  поговорити  з  Поетом.  
[i](Троль,  кланяючись,  звільняє  Мумбі  своє  місце,  і  задкуючи  виходить)[/i]
Ви  –  неук,  поете!  Хто  вчив  вас  так  писати?  Хто  дозволив  вам  так  писати?  Одним  своїм  твором  ви  образили  геть  усіх  моїх  друзів!

[b]ПОЕТ:[/b]
Звідки  ви  взяли,  що  я  писав  саме  ПРО  ВАШИХ  друзів?  Втім,  якщо  хтось  приміряє  мої  слова  на  себе,  це  їх  проблеми.  Я  писав  про  недоліки  сучасної  літератури  в  цілому.  Чому  ви  вирішили,  що  я  не  можу  вільно  висловлювати  свою  думку,  і  повинен  питати  у  когось  дозволу?  Чи  не  у  вас?

[b]МУМБА:[/b]
А  хоч  би  й  у  мене!  Моя  освіта,  моя  літературна  премія,  мої  учні,  мої  зв’язки,  моє  оточення  дають  мені  на  те  право!

[b]ПОЕТ:[/b]
Я  теж  маю  вищу  освіту.  Все  інше,  перераховане  вами,  запросто  можна  купити.  Я  довіряю  власним  враженням.  Судячи  з  них,  рівень  ваших  віршів  є  набагато  нижчим  від  рівня  моїх.  Тільки  ваша  висока  майстерність  могла  б  дати  вам  право  радити,  як  мені  писати.  І  то  у  мене  немає  впевненості,  що  я  волів  би  скористатися  вашими  порадами.  Радьте  тим  наївним,  що  заглядають  вам  у  рота.  Я  маю  свій  погляд,  і  свій  шлях.  Це  все.

[b]МУМБА:[/b]
Тоді  я  оголошую  вам  війну.  Ви  пожалкуєте,  що  не  стали  одним  із  нас.  Я  так  усе  організую,  що  вас  випруть  з  цього  сайту.  Або  створю  такі  умови,  що  ви  самі  захочете  звідси  піти.  Це  я  вам  обіцяю.

[b]ПОЕТ:  [/b]
Побачимо!

[i](відлуння  грому,  блискавка,  завіса)[/i]


[u]II.СЦЕНА  ДРУГА:[/u]
[i]Довгий  стіл.  На  одному  його  кінці  сидить  Велика  Мумба  на  стільці,  що  дуже  нагадує  трон.  На  іншому  кінці  –  сидить  Адмін.  Погляд  у  нього  розсіяний,  поза  виражає  невпевненість  у  собі.  З  одного  боку  столу,  обличчям    до  глядачів,  сидять  васали.[/i]

[b]МУМБА:[/b]
Ітак,  шановне  товариство,  підіб’ємо  підсумки,  що  ми  встигли  зробити.  Мальвіно,  ти  жалілася  Адміну,  що  непритомнієш  кожного  разу,  коли  Поет  викладає  на  сайті  свої  еротичні  вірші?

[b]МАЛЬВІНА:[/b]
Жалілася,  пані!

[b]МУМБА:[/b]
Отже,  мало.  Мало!  А  ти,  моє  Зайчатко,  написала  скаргу  на  сексуальні  домагання?  Адмін?

[b]АДМІН:[/b]
[i](ніби  крізь  сон)[/i]
Так,  я  отримав  скаргу.  І  не  одну.

[b]МУМБА:[/b]
І  що?  [i](волає)[/i]  Та  прокиньтеся  ж  врешті-решт!!!

[b]АДМІН:[/b]
(міняючи  позу)
Я  не  буду  видаляти  Поета.  Мені  подобається  все,  що  він  пише.  Мені  подобається  його  незалежність.  І  нашим  читачам,  врешті-решт,  також  подобаються  його  твори.  Вони  мають  дуже  високий  рейтинг.

[b]РОМАШКА:[/b]
Тоді  ось  вам  мій  ультиматум.  Або  я,  або  Поет.  Якщо  ви  його  не  видаляєте,  я  піду  з  сайта.  Піду,  піду,  і  ніхто  мене  не  зупинить!  Це  неподобство!

[b]МУМБА:[/b]
Мовчи,  Ромашко!  А  хто  недавнечко  в  коментах  зізнався,  що  залюбки  читає  поетову  еротику?

[b]РОМАШКА:[/b]
Ну,  скільки  можна  нагадувати!  Я  ж  виправилася!  Ось  учора  я  вискочила,  як  чортик  із  табакерки,  і  почала  докоряти,  що  я  не  люблю,  ну  не  люблю  слухати,  як  хтось  сам  себе  хвалить!  Люблю  тільки,  коли  хвалять  мене!  Цілу  суперечку  розв’язала!

[b]МУМБА:[/b]
Молодець,  Ромашечко!  Що  ще?  Недоліки  у  віршіх  вишукувати  пробували?

[b]БАЛАНДА:[/b]
Аякже!

[b]МУМБА:[/b]
Збої  наголосу,  рими,  граматичні  помилки,  зміст,  ритм?  Розбирали  на  склади?

[b]БАЛАНДА:[/b]
Так  точно!

[b]МУМБА:[/b]
Молодець!

[b]АДМІН:[/b]
[i](в  сторону)[/i]
Плював  він  на  ваші  «розбори»!

[b]МУМБА:[/b]
«Двійки»  за  вірші  ставили?

[b]РОМАШКА,  МАЛЬВІНА,  ЗАЙЧАТКО[/b]  [i](хором)  :[/i]
Постійно  ставимо!!!

[b]МУМБА:[/b]
В  Чорний  список  кидали?

[b]СВІТЛИНА:[/b]
[i](меланхолійно)[/i]
Я  так  по  декілька  раз  туди-сюди,  потім  знову  у  друзі…

[b]МУМБА:[/b]
Ще  ця  Немезіда  з’явилася  звідкісь  на  мою  голову!  Шукає  помилки  у  моїх  «любимчиків»,  не  зважаючи  на  ранги!  Зайчатко,  Мальвіну  довела  до  сліз!  Ну,  нехай  би  собі  з  помилками  писали,  чи  там  не  в  риму,  чи  просто  якусь  нісенітницю,  головне  ж,  що  я  все  похвалила,  схвалила,  підтримала!  Моя  підтримка  –  ось  що  головне!  
Задобрюк,  ти  до  нього  з  лестощами  підсолоджувалася?

[b]ЗАДОБРЮК:[/b]
Звісно,  моя  пані!  І  з  лестощами,  і  з  критикою,  і  знову  з  лестощами,  щоб  приспати  і  приручити.  Не  ведеться…

[b]МУМБА:[/b]
Прикро,  знову  не  вийшло.  Нічого,  я  перекрию  йому  дорогу  на  наш  фестиваль.  Отоді  сам  приповзе!!!

[b]АДМІН:[/b]
[i](в  сторону)[/i]
Плював  він  на  ваші  фестивалі!

[b]МУМБА:[/b]
Адміне,  я  все  чую!  Краще  б  допомогли  нам  його  якось  позбутися!

[b]АДМІН:[/b]
З  якого  дива?  Не  встиг  він  з’явитися,  рейтинг  сайту  поповз  угору.  В  той  час  як  ви,  Мумбо,  займаєтеся  тут  лише  самопіаром,  ви,  Баланда  за  2  роки  не  написали  жодного  твору,  зате  постійно  висите  в  чаті,  збираючи  плітки,  а  ви,  Ромашко…

[b]РОМАШКА:[/b]
[i](перебиваючи)[/i]
АХ,  так!  Тоді  я  піду,  піду,  піду,  і  твори  свої  заберу!  Та  я  буду  скаржитися  королю!  Та  я  буду  скаржитися  на  короля!  Це  ви,  Адміне,  в  усьому  винний!  Доки  вже  триватиме  цей  безлад?  Та  зробіть  уже  щось!  Люди!!!  

[b]АДМІН:[/b]
А  я  зроблю.  Я  вас  видалю.  Ви  мене  своїми  «наїздами»  вже  дістали!  
Даю  вам  2  тижні,  щоб  забратися  звідси  разом  зі  своїми  творами.  І  це  я  тільки  з  поваги,  що  ви  так  довго  перебували  на  моєму  ресурсі.

[b]УСІ:[/b]
ЯК??????????[i]  (німа  сцена)[/i]

[b]РОМАШКА:[/b]
[i](оговтавшись)[/i]
Ви…  ви…  не  маєте  права!!!  Я  вас  по  судах  затягаю!  Я  на  вас  заявлю  куди  треба!  Я  вас  знищу!

[b]АДМІН:[/b]
[i](спокійно)[/i]
Читайте  «Правила  сайту».  Там  все  сказано  про  права  та  обов’язки  авторів.  Хто  їх  не  дотримується,  той  буде  видалений.  До  речі,  це  стосується  кожного  із  присутніх.
[i](З  шумом  встає  і  виходить)[/i]

[i]ЗАВІСА[/i]


[u]III.СЦЕНА  ТРЕТЯ[/u]
[i]Оформлення  у  вигляді  великої  книжки  з  синіми  англійськими  літерами  «F»  по  полю.
Під  час  сцени  листки  гортаються,  закриваючи  попереднього  співбесідника.[/i]

[i]Спочатку  Поет  та  Ярочка.[/i]

[b]ЯРОЧКА:[/b]
Я  не  можу,  повірте,  запросити  вас  на  фестиваль!  Рівень  ваших  творів  недостатній  для  того!  Хочете,  я  вишлю  вам  Методичку  з  написання  віршів?

[b]ПОЕТ:[/b]
Віддайте  ту  Методичку  вашій  подрузі  Мумбі,  з  її  римами  «кудельна-земелька-бретелька»,  ну  дуже  змістовний  твір!  Та  й  інші  –  не  кращі.  Віддайте  –  їй  згодиться.

[i]Поет  та  Ромашка.[/i]

[b]РОМАШКА:[/b]
А  хочете,  я  запрошу  вас  до  свого  персонального  сайта?  Може,  вам  потрібні  гроші?  Я  ж  із-за  вас  постраждала!  Я  зберігаю  ваше  фото  у  трусах!  А  хочете,  будете  працювати  на  мене,  в  редакції?  Знову  ні?  А  якщо  я  кругом  напишу  про  вашу  грубість?

[b]ПОЕТ:[/b]
Від  вас  –  мені  нічого  не  потрібно.  Фото  –  зберігайте  біля  серця.  Купити  мене  –  ніяким  чином  не  вдасться.  Раджу  вам  назавжди  забути  моє  прізвище.  Прощавайте!

[i]Поет  та  Лілія[/i]

[b]ЛІЛІЯ:[/b]
Як  гарно  ви  пишете!  Надішліть  мені  десяток  своїх  творів,  я  виставлю  їх  на  своєму  персональному  сайті.

[b]ПОЕТ:[/b]
Будь  ласка,  буду  радий.

[b]ЛІЛІЯ:[/b]
[i](з’являючись  знову)[/i]
На  жаль,  Велика  Мумба  не  дозволила.  А  своєї  думки  я  не  маю.  Не  маю  права  на  свою  думку.  Я  все  видалила,  вибачте.  Так  вийшло…

Поет  та  Одна  Впливова  Особа.

[b]ПОЕТ:[/b]
Отакі  зараз  методи  боротьби  з  вільним  словом.  Довкола  суцільне  панібратство,  корупція,  кумівство.  Хто  слабкіший  –  підминають  під  себе.  Та  не  на  того  напали!  Моє  слово  –  не  продається.

[b]ОДНА  ВПЛИВОВА  ОСОБА:[/b]
Так,  мені  усе  зрозуміло.  Дякую  вам  за  своєчасну  інформацію.  Такі  «нариви»  на  здоровому  тілі  поезії  слід  видаляти.  Без  права  поновлення.  Тільки  так

[i]ЗАВІСА.  ОПЛЕСКИ[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669302
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 30.05.2016

ЗВЁЗДНЫЕ СКОПЛЕНИЯ

[i](на  конкурс  «Звездные  россыпи»,  не  победила,  ну  и  ладно)))    )[/i]

Как  всегда  пролетаешь  НАД,
Вне  моих  границ.

Только  свет  от  моих  Плеяд  –
Для  тебя,  мой  Принц!
Среди  ярких  семи  сестёр
Там  грустна  одна…
Не  пылает  любви  костёр,
Не  зовёт  Луна
На  Планету,  где  царство  Роз,
Где  тоскует  Лис.
Я  нагая,  в  венке  из  звёзд
Проливаюсь  вниз,
Небо  тёмное  захватив
В    самый  яркий  хвост!
Среди  тысяч  других  светил
Этот  пёстрый  мост
Разольётся,  к  себе  маня
Пыль  чужих  планет.

Ты  вернёшься  –  забрать  меня,
А  сиянья  –  нет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668253
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.05.2016

Ты ускользаешь…

Ты  ускользаешь…  опять  ускользаешь.
Непонимания  рваною  раной
В  свете  заката  чернеешь  багряно.
Не  заживаешь…  ну,  не  заживаешь,
Снова  болишь  при  любой  непогоде!
Если  б  губами  –  по  ране  душевной…
Дождь,  словно  лекарь,  ночами  приходит…
Белой  акации  запах  волшебный
Голову  кружит  и  множит  сомненья…
Ты  ускользаешь  тропинкою  в  травах.
Только  в  объятиях  милых  –  спасенье.
Всё  остальное  –  для  сердца  –  отрава…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667684
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.05.2016

Дітям - про весну

Замет  від  перших  теплих  промінців
Присів  помітно,  дзюркотить  струмками.
Синичка  вже  співає:  Ців-ців-ців!!!
Підсніжники  розквітли  під  гілками
Вологих,  сонцем  збуджених  дерев,
Що  сніг  важкий  із  легкістю  скидають.
Який  сьогодні  місяць?  Може  знаєш?
(Березень)

Яскраві  першоцвіти  зацвіли,
Метелики  прокинулись  і  бджоли,
Учителі  із  учнями  прийшли
Садочок  прибирати  біля  школи,
Сережки  на  деревах  там,  і  тут,
Подекуди  –  зелене  перше  листя.
Скажи  мені,  то  як  же  його  звуть,
Цей  дивний  місяць?
(Квітень)

Бузок  буя,  дерева  всі  в  цвіту,
Кульбабки,  ніби  сонячні  курчатка,
Кругом  в  траві  розсипались  в  саду,
Теплу  радіють  хлопчики  й  дівчатка.
Вже  прилетіли  з  вирію  пташки,
Ось-ось  почнуть  роботи  на  городі.
Скажи  мені,  чи  знаєш  ти  –  який
В  зелених  травах  нині  місяць  бродить?
(Травень)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666667
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.05.2016

Повоєнне село

Бузкове,  білоквітне  відцвіло,
А  липово-медове  ще  не  грало...
Дощами  вмите,  тягнеться  зело
Де  міни  землю  щедру  проорали.
Де  від  пожеж  все  вигоріло  вщерть  -
Нова  трава  на  чорнім  проростає,
Та  не  забулось  людям  слово  "смерть",
Бо  пусткою:  хати,  хати,  сараї...
Ще  бухкає  часом,  вряди-годи,
І  тут,  і  біля  ближнього  блок-посту.
Не  скоро  сміх  повернеться  сюди,
Де  бур"яни  стоять  -  людського  зросту.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666642
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.05.2016

Нові дитячі пісеньки - №3

[i]Композитор  Микола  Ведмедеря  написав  ноти  
до  моїх  дитячих  віршиків[/i]

Снігу  випало  багато,
Замело  шляхи  широкі.
Та  у  нас  сьогодні  свято!
Всіх  вітаєм  з  Новим  роком!
Тут  Сніжинки,  і  Зайчата,
І  Снігурка,  і  Мальвіна!
Щастя  хай  у  кожну  хату
Завітає  неодмінно!
Хай  дари  несе  прекрасні
Кожен  новий  день  родинам!
Хай  під  мирним  небом  ясним
Розквітає  Україна!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666009
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.05.2016

Нові дитячі пісеньки - №2

[i]Композитор  Микола  Ведмедеря  написав  ноти  
до  моїх  дитячих  віршиків[/i]

Падають  сніжинки,
Застеляють  шлях.
Сяє  в  нас  ялинка
В  золотих  вогнях.
Разом  прикрашали
Залу  залюбки.
Раді  тата  й  мами,
Раді  малюки!
В  нас  гостей  багато
В  цей  прекрасний  день!
Новорічне  свято
В  кожен  дім  іде!

************
Я  Снігуронька  весела!
В  кожну  я  прийду  оселю.
В  хороводі  танцювати,
Разом  новий  рік  стрічати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666008
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.05.2016

Нові дитячі пісеньки - №1

[i]Композитор  Микола  Ведмедеря  написав  ноти  
до  моїх  дитячих  віршиків[/i]

Між  лісами  їдуть  сани.
Привезти  дарунків  стос,
Святкувати  разом  з  нами  -
Поспішає  Дід  Мороз!
Не  біжать  –  несуться  коні,
Білий  падає  сніжок,
Гей,  сніжиночки  казкові,
Покажіть  нам  свій  танок!
************
Я  –  хлопчина  Новий  Рік!
Я  до  вас  іще  не  звик.
Та  усім  бажаю  щиро
Щастя,  радості  і  миру!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2016

ЦИКУТА

Сріблясті  коси,  дівоче  звабливе  тіло…
Чи  то  білопінний  квіт  на  гінкій  стеблині?
Метелики  довгих  вій  підведе  уміло  -
В  полоні  її  тенет  ти  ув"яз  віднині.
 
Вона  блекотОю  отрУїть  твою  істоту,
Нап`єшся  соку  –  і  буде  важке  похмілля.
Вона  все  знає,  відомо  їй  все  достоту,
Ти  вже  не  зможеш  жити  без  того  зілля!
 
І  очі  її  –  пусті  льодяні  озерця,
Ховають  душу  холодну  під  слоєм  гриму…
Краса  її  –  то  омана,  бо  не  від  серця,
Вона  павутинням  тебе  обплете  незримо…
 
Її  бутіки  цікавлять,  автомобілі,
Розкішні  вілли,  карати  та  діаманти!
Її  не  зігріти!  Кохання  слова  безсилі!
Не  можна  глухому  про  музику  розказати!
 
Вона  з  цинізмом  в  слова  підливає  яду,
І  рухи  її,  і  погляд,  і  стан  –  отрута!
Не  йди  від  мене,  бо  їм`я  моє  –  Кохана…
А  злої  звабниці  вічне  їм`я  –  Цикута!
25.05.2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2016

Нас не нужно жалеть

[i][b]Слова:  Семён  Гудзенко[/b]  [/i]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=grXi3Yo-sp0[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HwslLZXEJeY[/youtube]

Нас  не  нужно  жалеть,  ведь  и  мы  никого  б  не  жалели.
Мы  пред  нашим  комбатом,  как  пред  господом  богом,  чисты.
На  живых  порыжели  от  крови  и  глины  шинели,
на  могилах  у  мертвых  расцвели  голубые  цветы.

Расцвели  и  опали...  Проходит  четвертая  осень.
Наши  матери  плачут,  и  ровесницы  молча  грустят.
Мы  не  знали  любви,  не  изведали  счастья  ремесел,
нам  досталась  на  долю  нелегкая  участь  солдат.

У  погодков  моих  ни  стихов,  ни  любви,  ни  покоя  -
только  сила  и  зависть.  А  когда  мы  вернемся  с  войны,
все  долюбим  сполна  и  напишем,  ровесник,  такое,
что  отцами-солдатами  будут  гордится  сыны.

Ну,  а  кто  не  вернется?  Кому  долюбить  не  придется?
Ну,  а  кто  в  сорок  первом  первою  пулей  сражен?
Зарыдает  ровесница,  мать  на  пороге  забьется,-
у  погодков  моих  ни  стихов,  ни  покоя,  ни  жен.

Кто  вернется  -  долюбит?  Нет!  Сердца  на  это  не  хватит,
и  не  надо  погибшим,  чтоб  живые  любили  за  них.
Нет  мужчины  в  семье  -  нет  детей,  нет  хозяина  в  хате.
Разве  горю  такому  помогут  рыданья  живых?

Нас  не  нужно  жалеть,  ведь  и  мы  никого  б  не  жалели.
Кто  в  атаку  ходил,  кто  делился  последним  куском,
Тот  поймет  эту  правду,-  она  к  нам  в  окопы  и  щели
приходила  поспорить  ворчливым,  охрипшим  баском.

Пусть  живые  запомнят,  и  пусть  поколения  знают
эту  взятую  с  боем  суровую  правду  солдат.
И  твои  костыли,  и  смертельная  рана  сквозная,
и  могилы  над  Волгой,  где  тысячи  юных  лежат,-
это  наша  судьба,  это  с  ней  мы  ругались  и  пели,
подымались  в  атаку  и  рвали  над  Бугом  мосты.

...Нас  не  нужно  жалеть,  ведь  и  мы  никого  б  не  жалели,
Мы  пред  нашей  Россией  и  в  трудное  время  чисты.

А  когда  мы  вернемся,-  а  мы  возвратимся  с  победой,
все,  как  черти,  упрямы,  как  люди,  живучи  и  злы,-
пусть  нам  пива  наварят  и  мяса  нажарят  к  обеду,
чтоб  на  ножках  дубовых  повсюду  ломились  столы.

Мы  поклонимся  в  ноги  родным  исстрадавшимся  людям,
матерей  расцелуем  и  подруг,  что  дождались,  любя.
Вот  когда  мы  вернемся  и  победу  штыками  добудем  -
все  долюбим,  ровесник,  и  работу  найдем  для  себя.

1945

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664807
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 09.05.2016

Когда разум спит

[i]На  картину  Ф.  Гойя  "Сон  разума  рождает  чудовищ"
[/i]
Зарубками  на  черном  и  на  красном
Был  знатен  этот,  да  и  прошлый  век.
Рабы  вставали  –  с  мыслью  о  прекрасном,
Ведь  без  свободы  –  гибнет  человек.

И  вот  уже:  «Вперёд,  на  баррикады!»
Пылает  сердце,  и  душа  кипит!
За  волю,  за  народ,  не  за  награды.
Печально  только,  если  разум  спит,
Спелёнутый  канатами  эмоций.

Чудовища,  сей  оседлав  прилив,
Без  компаса,  руля,  надёжных  лоций
Шутя  бросают  корабли  на  риф.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664337
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.05.2016

Обрыв

Порву  звенящую  струну.
Листвы  волна  прибоем  дышит,
Перетекая  в  тишину
Застывшим  шифером  на  крыше.

Кусками  падает  струна
На  дно  холодного  залива,
Уже  почти  что  не  видна
С  вершины  этого  обрыва.

Пустынен  нынче  берег  твой.
Звучанье  музыки  -  не  слышишь.
На  дно  души  уходит  боль,
И  зов  всё  тише,  тише,  тише...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663978
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.05.2016

Чужая боль

Боль  твоя  дымкою  тает…
Как  это  было  давно!
Смерть  нас  уже  не  пугает.
Жизни  испито  вино
В  днях  перепутанных  разных…
Чувствуешь?  Воздух  горчит.
Лёгкой  походкою  праздной,
Вроде  беспечный  на  вид
Вспомнить  пришёл.  Поклониться.
То,  что  уже  не  вернуть,
С  жёлтой  поблекшей  страницы
Холодом  пропасти  –  в  грудь…
В  памяти  снимок  впечатан.
В  воздухе  –  будто  бы  смех…
Цокают  дружно  бельчата,
Ловят  с  ладоней  орех.
Шмель  над  травой  деловито
Мерно  и  ровно  гудит.
Мхом  здесь  деревья  покрыты,
Крест  среди  зелени  скрыт…
Весело  свищут  пичуги.
Горькое  пьётся  вино.
Спи,  дорогая  подруга…

…Как  это  было  давно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663909
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.05.2016

Апрельский снег

Согрей  меня.  Так  хочется  тепла…
Апрельским  снегом  осыпают  вишни,
И  кажется  –  судьба  моя,  белА,
Навстречу  ветру  в  «паутинке»  вышла.
Тревожен  сад.  Уже  не  греет  шаль.
Мелодия  на  взлёте  замирает,
К  подолу  лепестково  льнёт  печаль,
Которую  с  ветвей  души  срывает,
К  ногам  швыряя,  время  –  мой  палач…
Я  этот  сад  –  Любовью  называла.
Сыграй  мне,  мой  невидимый  скрипач!
Пусть  разольются  краски  карнавала
От  рук  твоих,  от  губ  твоих,  от  глаз,
В  лазури  неба  отразится  нежность,
И  нас  двоих  закружит  этот  вальс,
В  тепло  объятий  превращая  снежность.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661109
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.04.2016

Что ж… ) ) )

[img]http://www.whrussia.ru/upload/img_get/34/34de6a95f509f5b89e1d20fa84448a9d_watermarked.jpg[/img]

Я  доверяла  тебе,  как  врачу…
Что  ж…  Ничего  от  тебя  –  не  хочу,
Если  не  тянется  сердце  за  мной,
Ладно.  Другою  пойду  стороной.

Горькие  слёзы  в  ладонь  собирать,
Росы  на  солнце  сложу  –  умирать,
Не  закипая,  растаять  до  дна,
Раз  я  такая  тебе  –  не  нужна.

Ты  не  додал,  не  додал  мне  тепла,
Значит,  твоей  –  никогда  не  была.
Мне  остаётся  –  списать  все  долги,
И  получить  гонорар  за  стихи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660037
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.04.2016

Весняна негода

Зима  скінчилась.  Та  нависли  хмари
Над  дахом.  І  морозно  на  душі.
Прийшли  думки  -  нахабні  яничари,
Внесли  тривогу  в  серце,  і  в  вірші.
Я  їх  жену  -  вони  у  спину  дишуть,
Обсіли,  полонили  навіть  сни.

...Десь  крапає  вода  у  повній  тиші
З  байдужістю  до  проявів  весни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2016

Прелюдия

Возьми,  согрей  в  руках  мою  ладонь.
Так  холодна  она,  так  одинока…
Веди  меня  неспешно  за  собой,
Не  отпускай  безвременно,  до  срока,

Уверенно  и  бережно  держи,
Ласкай  незримо  переливом  пальцев…
«Ты  мне  нужна»  –  единожды  скажи,
Прервав  разъединение  скитальцев

Лишь  этою  причудливой  игрой,
Что  возбуждает,  греет  обещает…
Не  знаешь  ты,  как  больно  мне  порой
Когда  тебя  со  мною  –  не  бывает…

Нежнейшими  губами  на  груди
Даруй  мне  теплоту  прикосновений…
Горячим  поцелуем  уведи
В  порывы  нежно-трепетных  мгновений,

Рождающих  во  мне  волну,  и  страсть,
Безвольность,  и  безумное  томленье…
На  руки  подхватив,  не  дай  упасть
На  гребне  неземного  наслажденья.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659403
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.04.2016

А таки боржник…

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659163

Спиняю  час,  що  птахою  завмер…
Вслухаюся  в  слова  твої,  зітхання…
Хто  ти  такий?  Чому  прийшов  тепер?
Тепер,  коли  не  вірю  я  в  кохання…

Крізь  відстані  –  незримо  обніми.
Втікати  -  щоб  не  вистачило  духу,
Лебідка  б’ється  білими  крильми
В  душі  моїй…  Сполоханість  послухай

Усіх  думок,  бажань  та  відчуттів.
Весняний  цвіт  безсило  опадає…
Найм’якші  пелюстки  збери  оті,
Підкинь  у  небо,  хай  від  них  заграє

Веселка,  що  розвіє  сум  очей,
Так  поцілуй,  щоб  повернути  віру,
Та  пригорни,  як  долю,  до  грудей,
Щоб  кожен  нерв  в  мені  –  тобі  повірив,

Щоб  від  кохання  –  п’яною  була
По  вінця.  Щоб  іще  хотіла  пити.
Дай  стільки  сонця,  неба  і  тепла,
Щоб  лиш  з  тобою  я  бажала  жити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2016

Завтра - может быть слишком поздно

Завтра  -  может  быть  слишком  поздно...
По-другому  засветят  звёзды  
На  сферическом  теле  неба...
Потеряет  значенье  ребус.

Был  почти  у  тебя  в  ладони
Призрак  счастья...
Но  ты  -  не  понял.
Ты  -  не  понял.
Очаг  заброшен.
Застоялась  у  стойла  лошадь,
И  -  в  луга  побрела  другие,
Где  запуталась  ностальгия
в  сотворённой  из  снов  долине...
Мы  -  чужие  с  тобой  отныне.
Слишком  вольный  ты.  
Слишком  вольный.
Уходи.
Ты  мне  сделал  больно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658443
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.04.2016

Соняхом цвісти

До  справжнього  –  не  кожен  доросте.
Зачахне,  чи  заглушать  бур’янами…
Твоє  кохання  –  Соняхом  цвіте,
Та  відстань  незборима  –  поміж  нами.

Такий  яскравий,  щедрий  дивоцвіт
Під  небом  синім  променисто  сяє.
Я  ж  в  темноті  з’являюся  на  світ,
Коли  цілющих  променів  немає.

Стелюся  я,  Берізка  польова,
Волошками  милуюся  у  лузі,
Тонке  стебельце  маю,  як  трава,
Спираюся  на  родичів,  та  друзів.

Коханням  щедро  можу  зацвісти,
Коли  тепло,  і  дощ,  і  досить  сили.
Та  як  до  тебе  сяйвом  дорости,
Якщо  ти  хочеш  вільним  бути,  милий?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2016

Вне города…

Затворённость  в  металл  и  камни,
В  мегаполиса  клеть  -  отбрось.
Вырвись  в  ширь  заповедных  плавней,
Где  сияние  чистых  рос,
Где  пичуги  щебечут  звонко,
Накрывает  листвы  волна,
Наполняет  светло  и  тонко
Душу  -  дивная  тишина...

***
ЗА  МІСТОМ...
Мегаполісу  скинь  кайдани,
У  думках  зупини  хаос.
Вирвись  в  буйство  весняних  плавнів,
Доторкнися  до  чистих  рос,
Птахів  пісню  почуй,  і  тишу,
Там  накриє  дерев  шатро,
Хвиля  душу  твою  сколише
Лиш  на  спокій,  і  на  добро.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657756
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.04.2016

Поговорімо, милий…

Поговорімо,  милий,  про  любов,
Про  те,  що  душу  гріє  так  шалено,
А  зустріч  витіка  крізь  пальці  знов...
Лиш  сутінки  -  в  очах  твоїх  зелених,
В  моїх  -  графіт  темніє  в  глибині,
Бо  не  приймають  в  себе  частку  неба...

Наснися  ніжним  доторком  мені,
Бо  лину  кожним  спогадом  -  до  тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2016