Ilusion

Сторінки (1/19):  « 1»

марення і роздуми

Може  годі?!  Пафосу  повно  у  твоїх  словах!
Забирай  ті  наобіцяні  золоті  гори  собі!
Гірко  чути  твої  виправдання,  мене  охоплює  страх.
Не  було  ніякого  кохання,  тільки  розпач  наяву,  а  в  снах...
         А    в  снах  ми  досі  удвох,
Ніби  і  не  було  ніякої  брехні  і  зради,
Підсвідомо  сама  веду  в  думці  епілог,
Сама  прикладаю  ,  цим  сіль  до  свіжої  рани.
 Хотілось  би  ,  то  сльози  заважають.
Сказати,  та  не  слухають  уста,
Нічого  ,  всіх  хоча  б  раз  у  житті  зраджують  і  покидають.
Тримайся  люба  ,    ти  така  не  одна.
     Гірко  ?  Так  ,  це  розплата  за  солодкі  миті,
Боляче?  За  радісні  дні
От  тепер  у  світі  треба  за  все  платити
Безоплатно  щасливою  бути  уві  сні.
               Чому  все  так,  за  що  таке  падіння?
 Почуття  розтоптані  в  калюжі  сліз
За  політ  твій  ,  за  твоє  терпіння,
   Лиш  чутно  на  сходовій  клітинці  скрип  його  валіз..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013


Передаю привіт вам ідеальні люди

Передаю  привіт  вам  Ідеальні  люди  .  Я  -  Сіра  Миша  із  нори.
З  села  забитого  податками,  яке  замели  березневі  сніги  ,  і  до  якого  не  дібратися  два  довоєнні  трактори.  Дід  Василь  останній  раз  дуже  плюватися  ,  коли  застряг  в  заметі!  О,  Шановні!  Ви  б  це  чули  !  Ось  в  цій  лайці  і  полягає  все  багатство  української  мови  ,  скільки  дієприкметникових  зворотів  і  порівнянь  криється  у  цьому  емоційному  виступі!  Згодом  дві  нервово  скурені  цигарки  заспокоїли  нашого  "оратора",  і  він  залишив  своє  чудо  -звіра  посеред  села  ,  так  би  мовити  до  відлиги.
А  я  дивлюся  через  вікно  ,  через  наметений  сніг  і  думаю  "Чи  привезли  хліба?  "
А  то  вони  вміють  залишити  нас  то  без  газу,  то  без  світла,  а  тепер  без  хліба.
Ото  буде  весело.
А  Весна  ще  та  панянка,    як  справжня  жінка  поки  наведе  свій  марафет,  то  я  видно  посивію.  Ай,  та  нічого.  Куплю  собі  за  20  гривень  "  Палєт",  намажуся  і  буду  чекати  поки  прийде  назад  молодість.
Візьму  і  буду  чекати.  А  що  ще  зостається?  Всі  на  шось  чекають  .
Хто  на  зарплату,  хто  на  теплу  погоду,  хто  на  нову  іномарку,  і  я  буду.  На  хліб  і  "Палєт  ".  От  так  .  І  буду  всьо  як  люди.  Я  взагалі    тепер  буду  думати  як  дожити  а  потім  і  прожити  на  пенсію,  коли  вона  буде.  Так  у  свої  16.
Так  про  нас  ,  молоде  покоління  подбала  влада,-  ми  маємо  постійно  про  щось  думати.  Це  і  добре  з  одного  боку  (  індик  думав  і  здох  і  з  нього  зварили  суп),  ну  в  моєму  випадку  це  недожив  до  пенсії  і  дав  змогу  нажитися  від  органів  міліції  та  моргу  до  священника.  А  з  іншого  боку-  я  вмерла  нехай  хоч  інші  трохи  поживуть?  Чи  не  так  товариші?  
Ой  годі  про  сумне!  Моя  своєрідна  "Хацапетівка  "  прекрасна,  попри  всі  негоди.  І  я  її  люблю.  Сіла  за  ручку  і  папір,  хотіла  писати.  Згадала  про  власну  бездарність.  А  знаєте...  ну  і  нехай!  Тільки  прозу  мою  не  чіпайте.
Це  вилита  душа  на  папір.  Моя  душа  На  державному  папері.  О  третій  ночі.
Ех  ,  я  не  така  ,  не  така  як  ви  ,  мої  ідеальні.  На  вашому  фоні  мене  не  видно,  у  вашій  грі  я  пішак.  Шановні  Королі  та  Королеви!!!  Я  за  собою  немаю  ні  гроша,  ні  барів  ,  підпільних  казино.  Та  я  поволі  опановую  життя.  Ні,  ні  зовсім  не  той  гламур  і  цинізм  ,  що  ви  викладаєте.  Опановую  істину.  Вчусь    її  доносити  до  читача  .  вчусь  ,  а  отже  і  вмітиму.  З  мене  давно  зняли  рожері  окуляри,  буквально  зірвали    разом    із  клітинками  епідермісу.  з  болем  і  прозрінням  я  зустріла    вперше  реальність.    Справжню  ,  без  епітетів  і  порівнянь.  Не  вам  мене  судити.
 Не  вам  дано  забирати  в  когось  час.  Те,  що  ви  робили  в  минулому.  Але  і  майбутнє  не  краще  !    Належна  зміна  мажорів  підростає  з  цигаркою  і  пляшкою  в  руках.  І  я  з  ними.  Сіра  миша  з  нори  .  Яка  вчиться  і  скоро  вмітиме.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013


початок

Смішно  роблю  перші  кроки,
В  нове  самостійне  життя,
Залишивши  в  минулому  всі  серця  пороки,
Як  дитина  пізнаю  і  осмислюю  життя.
На  чистому  аркуші
Я  мрію  найзаповітнішу  напишу,
І  стиснувши  її  в  долоні,  вогнем  зігрію  і  в  невагомість  відпущу.
Я  більше  не  оглядатимусь  назад,
те,  що  маю  зараз  важливіше,
І  пам'ять  більше  не  потривоже  спогад,
І  не  змусять  слова  твої  битися  моє  серце  частіше...
Що  ж  ,  це  було  важке  випробування
На  віру,  на  відвертість  ,  на  почуття,
Ну  що  ж  немає  видно  кохання,
Закоханість  і  приреченість  одна.
Чи  то  просто  я  така  людина,
що  не  зуміла  швидко  забути,
Не  зуміла,  б  ніколи  не  зуміла  ,
Зрозуміти  і  повірити  в  почуте.
Та  на  все  свій  час,
Термін  придатності  має  усе,
Був  термін  і  для  нас
Ліміт  вичерпано-  для  нас  це  кінець.
А  ЖИТИ  ПІСЛЯ  ЦЬОГО  ТРЕБА  ОБОМ,
ПОСПІШАТИ  РОБИТИ  ВИСНОВКИ  ПІСЛЯ  ПОМИЛОК,
І  ЗНАТИ  НЕ  ТАК  ВЖЕ  Й  ВАЖКО-  ПОЧАТИ  ЖИТИ  ЗНОВ,
ВАЖКО  ПОВІРИТИ  ПІСЛЯ  ЦЬОГО  В  ЛЮБОВ....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2013


я вирішила…

Я  ненавиджу  те,  що  ти  звеш"  коханням".
Воно  ламає  людям  життя,
Поясни  мені  сенс  того,  щоб  пекло  називати  раєм,
Поясни  мені  чому  біля  тебе  поряд  не  я?
Поясни  мені  те,  що  душу  тривожить,
Спочатку  крила  дарує,
згодом  штовхає  в  небуття.
Не  вірю!  Не  вірю  жодному  слову,
Не  може  так  бути  ,  не  може!!!
Щоб  так  гірко  я  помилилася...
Я  краще  мрію  власну  розіб'ю,
Я  краще  зникну,  стану  вітром.
Та  забуду  це  прокляте  "люблю''
Покину  називати  тебе  світлом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2013


Проза болю

Холод  і  сум  огортає  плечі.Так  має  бути.Так  треба...  але  і  серцю  спробуй  це  поясни...  Ахахах...посмішка  повна  сатири-  так  сміється  з  мене  доля.
Ну-ну,  і  який  ти  мені  ще  ''сюрприз''  підсунула,  Примхлива  панянко?  Лірика  заспокоює  моє  серце,  моє  таке  уже  слабке  серце.
Воно  й  живе  заради  тебе,  не  думаю  шо  воно  б  витримало  стільки  докорів  і  ненависті  щодо  себе,  якби  не  ти.  Ти  мені  потрібен,  але  ти  немов  дикий  птах  .  НЕ  МОЖЕШ  ЖИТИ  ДОВГО  У  КЛІТЦІ  ПІД  НАЗВОЮ  "дім''.  І  як  не  дивно,  я  тебе  розумію.
Ти  тільки  не  завдавай  мені  болю  більше...
Хто  це  обізвався?  А  ,  це  ти  Пам'ять...моя  Пам'ять.
Хто  придумав  ці  спогади?
вони  породжують  сумніви.
А-  сумніви  -це  страх.  Навіщо  людині  страх?  Він  сковує  її  крила  ,  недозволяючи  піднятися  у  блакитну  вись...  І  я  БОЮСЯ,БОЮСЬ  ,  БОЮСЬ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2013


ОсОбИсТе

Дивлюсь  на  холодні  зорі
І  що  мені  з  їхньої  краси  ?
Мені  хвилинку  повернути  проведену  з  тобою,
Мені  хоча  б  половину  того  ,  що  було  ,ті  часи...
Тобі,  знаю,  важко,  -  мені  тут  неможливо,
Усе  місто,  спорожніло
Без  твого  голосу,  усмішки,
Хіба  самотні  лебеді,  хіба  так  красиво?!
Їх  має  бути  двоє...
Двоє  має  бути  нас...
Хочу  бути  навік  з  тобою,
І  в  день,  і  вночі,  і  повсякчас.
Знаю  ,  що  не  марно  чекаю,
Прийде  такий  час,
Що  на  світі  всюди  вдосталь  буде  раю,
Так  ,  що  вистачить  і  для  нас.
Слова  сповна  не  можуть  передати,
Того,  що  зараз  мені  близьке,
Ти  навіть  не  уявляєш,
Наскільки  без  тебе  мені  все  чуже.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2013


вдова - Україна

Вдова  ховала  свою  дитину,
Тихо,  безлюдно,  без  почестей.
Свою  закатовану  кровину,
найдорожчу  з  усіх  людей.
Сльози  котились  по  обличчі,
Серце  огортав  невимовний  біль.
Сама  краще  б  заглянула  смерті  в  вічі,
Але  не  він,  не  її  син.
Та  марно  побиватись,
його  більш  не  повернути,
Сама  зосталася  вдова,
Кажуть  час  допоможе  ,  забути.
А  у  труні  пошматоване  тіло,
Худеньке  неначе  пір'їна  ,
І  синє  від  побоїв  немов  грозове  небо.
Хіба  такої  долі  для  нього  хотіла?
Такої?!  Не  бажала  і  в  кошмарах  не  бачила!!!
Щоб  її  синочка  так  мордували...
Знущались,  поволі  вбивали...  Душу  молоду,
Вона  ніколи  нікому  б  не  пробачила!!!!
Але  все  треба  робити  тихо,
Бо  життя  будь-якої  миті  на  кону,
Слідкує  за  всім  КДБ,
Навіть  серійний  номер  прописаний  на  труну...
Звісно  і  їх  можна  зрозуміти,
Наймані  кати-  теж  люди,
Але  та  вдова  -  Україна,
А  погибших  синів  -  прикладів  повсюди.
Я  теж  знаю  ,  що  погибну,
таких  як  я  не  люблять,
Тих  хто  у  вічі  говорить  правду,
Їх  не  стає  ,  їх  просто  гублять.
Скільки  їх  закатованих  талантів!!!!!?
ІВАСЮК,  ФРАНКО  ,СТУС,
Наш  славетний  Шевченко,
Завдяки  засланням  він  так  швидко  щез...
Ми-  кістки  у  вашому  горлі!
МИ-ті,  божевільні  пацієнти,
МИ  -ті  ,  хто  змушує  Вас  від  злості  тремтіти,
МИ-  Ваші  опоненти.
Ми  були  ,  є  і  будемо  завжди.
Нас  можна  знищити  ,
Та  нас  не  перемогти!
Ми  приречені  ,нам  не  звикати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2013


… доріан грей і булгаковська маргарита. монолог маргарити

Давай  ти  будеш  Доріан  Грей,
А-  я  булгаківська  Маргарита,
Давай  зруйнуємо  цей  світ,
Сповнений  болю  і  лиха.
Чому  ти  плачеш  реаліст?
Чому  в  травні  в'януть  квіти?
Ми  з  болю  станцюєм  твіст,
Твіст  Грея  і  Маргарити.
Ти  будеш  нищити  картини  ,
А  я  -  мстити  на  мітлі,
І  нехай  вбивають  ненароджену  дитину,
Нехай  доля  злість  зриває  на  сироті!!!!
Нехай  нас  бояться  всі,
Даїшник,  священник  ,  медсестра,
Нас  по  суті  зовсім  не  багато,
Лиш  двоє  ти  і  я.
Та  ми  знищимо  світ  ілюзій.
Для  того,  щоб  зло  подолати.
Ви  думаєте,  що  демони  черстві?
Повірте,  і  вони  можуть  кохати!
Ми  зруйнуємо  ваш  світ,
Ми  зруйнуємо  його  разом  зі  стереотипами,
До  ниточки,  до  шматочка  скла,
Впадемо  на  світ  -  метеоритами  ,
Ми  зло  створене  майстрами  суті,  щоб  ви  повірили
У  те,  що  немає  світу  без  добра...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2013


вони… манять з екранів

Знаєш  зараз  і  в  театр  марно  ходити,
Марно  купляти  квитки  і  в  кіно,
Життя-  тепер  постановка,
Дешеві  актори,  сценарій,  вино.
Красиві  манери,  найсолодша  брехня,
Манить  екранів  блиск  і  гламур,
Я  грати  відмовилась,  не  бачу  я
Себе  серед  скульптур.
Їхні  вуста  озвучують  давно  визначений  текст.
Вони  -богині  цього  жанру,
Вони  красу  перетворюють  в  процес.
Їм  мало  пофосу,  гламуру  і  сарказму.
Маска  їхня,  замість  лиця,
Штучні  вії,  штучні  ікони,
Штучна  пісня,  штучна  душа
-  Такими  долають,  ляльки,  перепони.
Маючи  гроші,  славу  ,  піар,
Дорогі  камінці,  шикарні  машини,
ідучи  під  оплески,  звучання  фанфар.
ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ  ,  ВОНИ  НІКОЛИ  НЕ  БУДУТЬ  ЖИВИМИ!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2013


ПАраЛЕль

я,  ти  і  паралель,
між  нами  ...
проведена  рівно  і  акуратно,
сіра  маса-  їй  на  противагу  свіжа  акварель,
тут  і  так  все  ясно,  все  понятно...
паралель  швидко  нам  набридла,
застосування  інше  їй  знайшли,
вона  стала  мостом,  я  так  хотіла
до  тебе  швидше  підійти...
спочатку  просто  було  цікаво,  далі  зорі  стали  ми  лічить,
і  так  швидко  і  неждано  ,  невдовзі  нас  не  розлучить....
Мій  вірний  друг,  моя  ти  доле...
моя  опора,  моя  зоря,
ти  обіцяй  ,  що  більш  ніколи  між  нами  не  стане
паралель  оця...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2013


а давай ми….

А  ти  ...  а  ти  просто  будь  поряд,
незалежно  від  місця  і  пори,
а  ти  ...  А  ти  просто  даруй  мені  погляд,
Сповнений  ласки  і  доброти...
Давай  з  тобою  покажемо  усім  як  треба  кохати,
усім  самотнім  подаруєм  зірки,
яке  же  це  щастя  усвідомлювати  і  знати  ,
Що  ти  кохаєш  і  коханим  є  ти

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2013


ти

Відвів  покірно  очі  ,  згадав  про  минуле,
закрився  і  правду  втаїв,
змінився  ,  стара  гра  тамогочі  ,  набридла
набридло  і  непотрібне  ,
сховався  бо  і  світ  тобі  надоїв.
зневірився  ,  зраджений
й  забутий  самотність  сестрою  ти  прирік  ,
а  чомусь  погляд  той  розкутий  змінивсь  на  холодний  всього  за  рік,
опустились  й  руки,
думка  почала  боятись  висоти,
та  від  розлуки,  не  міг  тебе  ніхто  вберегти...
здавалось  б  усе  життя  попереду
здавалося  мрії  почнуть  збуватись
тільки  от  з  середи  по  середу,
не  вийде  з  нею  зустрічатись...
не  плач,  тримай  серце  у  руках
міцніш,  не  жалій  і  не  благай  у  неба,  кохана  твоя  уже  в  небутті,  а  іншої  тобі  не  треба...
Знаю  як  боляче  та  тільки  підведись,  немає  сенсу  втікати  від  самого  себе,  ти  не  вгору  ти  вперед  дивись,
вона  живе  й  досі-  живе  для  тебе...
БІЛЬ..  з  часом  він  мине,
рана  загоїться  і  сльози  кристаликами  попадають  додолу,
ти  просто  обійми  ,  обійми  мене
І  ходім  ,  ходім  мерщій  додому...
І  ти  знову  сядеш  за  її  портрет,
Я  приготую  міцну  розчинну  каву,
І  буду  поруч,  візьму  теплий  плед,
Спостерігатиму  як  ти  малюєш  Аллу.
Я  тихо-  тихо  підведусь,
Стримаюсь,  хоч  хочу  обійняти,
За  тебе,  за  тебе  я  боюсь
Люблю  а  ти  не  перестаєш  її  кохати...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2013


моє ладо

Він-  моє  ясне  сонце,  моє  ладо,
Чому  ж  так  усе  темно  ,  без  нього  нездало?
Хочу  сказати  "  люблю"  -  виходить  промовчати,
А  скільки  вже  можна  ,  можна  мовчки  кричати?!
Хочу  до  нього  полинути  ,обійняти...
В  очі  заглянути  приголубити  спитати...
І  не  виходить...  клубок  у  горлі  настільки  болючий...
Тільки  сльози  ...  тільки  терен  повсюду  колючий...
А  він  холодний  до  мене  ,уста  відвертає,
Боже  що  ж  коїться  ?!!!  мій  світ  був  і  немає...
Я  тепер  гірше  вдови  ,  я  вдова  при  живому  чоловікові  ,  при  кривавому  напівживому  серці...
І  тепер  я  вибилась  з  ритму  і  хоч  частота  вимірюється  в  Герцах...
Я  маю  забути  щастя,  маю  забути  найкращі  спогади...
Не  залишай  мене...  не  покидай...  підожди

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2013


ГЕРДА

Боротьба  моя  незакінчена,  хоч  сили  уже  на  нулю,  
Ми  з  тобою  слізьми  повінчані,  та  я  знову  іду  на  війну.
Вона  думає,  що  розлучить  нас,  
Знищивши  мені  дороге,
Думає  ,  що  підкорюся,
Коли  тебе  забере.
 Думає,  що  здамся  знесилена
навколішки  благатиму,  про  милість  попрошу  її,
Та  нехай  вона  не  надіється,  
Нехай  сниться  їй  це  уві  сні.
   Прірва  перед  мною
Шансів  здавалось-  нема,
Та  страху  вона  не  побачить,  
І  жалю  там  теж  не  знайде  вона.
     Б'юся  сама  із  ворогом,  
Якого  створила  тьма,
За  нею  вслід  чорним  вороном,  
Женеться  жорстока  зима.
 Вона  її  порадниця  ,  подруга  ,сестра
Та  лиха  вона  зазнає,  розтане  від  сонця  сама.
 Зараз-  я  б'юся  без  меча,  
Кинжала  немає  в  руках,  
Немаю  права  повернутись,  
 Немаю  прав  я  на  страх.
   Нехай  кров  проллється  ,
 Нехай  настане  кінець,
Війна  до  останньго  подиху  серця,  
 Війна  за  справедливість  і  честь...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2013


Боляче , коли

От  ти  думаєш  -Друг...  віриш,  турбуєшся  ,  допомагаєш,
а  він  в  очі  усміхається,  радіє,
і  будь  якої  миті  ,  ти  незнаєш,
за  спиною  лезо  ножа  і  помста  жевріє...
ти  не  відчуєш  вчасно  обману,  як  на  зло  -  душу  відкриєш,
Лиш  остання  фраза  -  сама  винувата,
лиш  тоді  в  його  душі  злобу  зрозумієш.
І  не  так  болить  втрата  друга  як  власна  сліпота,
пустота,  напруга,  біль,  та  сльози,
всюди  за  вікном  рання  весна,
а  в  серці  рани  та  грози...
і  найгірша  суть  мого  вірша,
не  в  тому  скільки  в  світі  таких  друзів,
суть  в  тому  щоб  таким
не  стали  ти  і  я...
і  нас  не  зустріли  такі  ДРУЗІ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2013


it's you life!!!

Звісно  найлегше  опусити  руки  ,  сказати  собі  :  'Це  не  під  силу"-  обернутись  і  піти.
Не  всі  шляхи  нам  піддаються,  не  всі  стежини  щоб  ними  йти.
Та  коли  мрія  в  серці  тріпочить,  і  прагне  здійснення  душа
-  ти  допоможи  їй,  врятуй  від  фатуму  ножа.
Спіткнувся,  впав  -  продовжуй  хід,
-  можеш  навіть  не  вставати,  повзти,  продовжуй  рух  ти  до  мети  негоже  на  початку  програвати...
Можливо  моя  лірика  нудна,  немає  смислу  зараз  слово,
друже,  для  тебе  порада  моя  -  продовжуй  за  неї  боротись  знову  і  знову.  Бо  ліміт  життя  немов  струна  хоч  і  мелодійне  та  не  довговічне,  жаль  буде  коли  синам  замість  доброго  слова  в  спадщину  дістанеться  щось  інше.
Будьте  вперті  ,  не  нахабні,-  не  шукайте  легких  шляхів,
бо  те  що  легко  дістається  не  має  цінності  зовсі'м.
В  бою  важкій  а  то  й  словеснім  -  ворога  душею  полюбіть,
в  нім  на  волю  Божа  іскра  рветься,  такою  ви  його  й  прийміть...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2013


етюд про вічні взаємини

Раптом  він  відчув  тепло.  Раптом  серце  затремтіло.  
Довго  дививсь  на  неї,довго  сковував  в  собі  мрії.
Боялась  моя  героїня  одного-  знову  покохати,
Тікала  від  себе  ,  від  бажання  його  обійняти.
 Багато  висновків  вона  тієї  зими  зробила,
 Не  можна  більше  літати  -не  на  те  дані  крила.
Лежачи  в  лікарняній  палаті-  в  минулому  рилась,
Зневажала  себе  за  те  ,  що  не  тому  відкрилась.
А  перед  тим-  вірші,  сльози  ,листи
Таксі  в  аптеку  ,  скло  тоноване,
а  в  кімнаті    -  стоси  пісень
Йому-  не  дуже  ,  а  деякі  й  римовані.
   Настала  надворі  відлига,
   Вперто  в  двері  стукала  весна.
Втекла  здавалось-  зовсім  загубилась
Та  інші  очі  побачила,  героїня  мого  вірша.  
Сяйливі  ,щирі  подекуди  незбагненні,  
цікаві  і  грайливі
-  дивились  просто  на  неї.
І  як  старалась-  не  зуміла,
Не  дозволити  жити  у  серці,
Покохала,  так  щиро  як  тільки  уміла.
Нову  надію  тепер  тримала  в  долонці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2013


lies

Як    набрид    світ  переповнений  фальшем,
   Як  хочеться  вибратись  з  полону  брехні,
         І  хочеться  втекти  ,  втекти  якнайдальше,
       Щоб    не  лицемірили  більше  губи  твої  .
                   І  розумію,  що  легше  жити  в  світі  ілюзій,  
                       що  серцю  правди  краще  і  не  знати,
                     ТА  ТЕАТР  КРАЩЕ  В  ВИХІДНІ!
                     А  не  все  життя  немов  театр.      
                           І  клястися  не  треба,
                 Не  треба  цих  пробачень,
               ти  мрія,  мрія  не  моя,
                 ТИ  МРІЯ  МІЛЬЙОНІВ  ГЛЯДАЧІВ  І  ТЕЛЕБАЧЕНЬ!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2013


to go?

Стою  на  краю  прірви  власної  свідомості,
       Між  розумом  і  божевіллям,
         Твоя  любов  зникла,  набула  стану  невагомості
         А  пристрасті  вогонь  уже  вугілля.
                 І  як  тепер  вчинити,
           Заціпеніле  від  болю  серце  про  спокій  мріє
         Навіщо  ж  було  ,Боже,  дві  долі  губити?!
         Душа  розривається,  розум  не  діє...
             Тут  вже  не  почуття,  не  відносини
               Керують  обома,
               А  інстинкт  самозбереження
             Він  від  мене  втікає-  а  від  нього  я...
         Бігла  у  небуття,  
       Втрачала  здоровий  глузд  і  поверталася
     Не  в  обійми  ,  в  пута  потрапляла  я,
     Де  двоє  страждали  ,  і  де  забувалася...
       Сяйво  ранкового  неба  сховано  в  твоїх  очах,
       А  чіткі  риси  обличчя  -  бідою  кований  характер
       Раніш  не  я  ховалася-  від  мене  тікав  страх,
           Тепер  на  серці  зруйнований  реактор.
                                     І  як  ,  як  тепер  бути?
                             Істерика  набуває  маніакального  масштабу
                     Хоч    каже  розум-  "забути",
                                       любов  дихає  незважаючи  на  табу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2013