| Сторінки (8/767): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
Хоч вже кона Надія,
Розтане десь Любов,
Я маю в серці Віру -
Кохатиму я знов!
Ні ночі - без кохання,
Ні дня - баз каяття!
Від рання до смеркання...
Бо в тому - сенс життя!
31.12.2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455258
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.10.2013
Те саме, але... російською.
Апологетам української...
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453240
Ялта янтарно-багряная…
Хмурятся тучками дни…
Желто-лилово платанами
Красят ландшафт, как в огни…
Море неистово... Волнами
Шквально бунтует о брег…
Где же вы, дни мои, полные
Тайних желаний и нег?..
Сердитесь что ли со мною?
Прочь ли пускаетесь вскачь?
Я вам чудес не устрою –
Я не бродячий циркач…
Будет зимою прохладно...
Сон сотворят холода,
Реквием лету руладно
Льдами исполнит вода…
Волны ж волнуйтеся в море,
Шал свой дарите, как встарь…
Я ж покидаю вас с горя –
Счастья унылый кустарь...
Нечего делать до лета –
Осень творит произвол.
Лучше я стану поэтом...
Что буду делать? Изволь!
...С тайною явится лето.
Зов его слышу давно:
Сердце лучит дивным светом –
Тайну ласкает оно.
07-14.10.29013
07.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454401
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.10.2013
Всіх членів клубу і наших патріотів
вітаю зі святом Покрови і днем
народження УПА - неперевершеного
взірця української воєнної звитяги і
самопожертви...
Всі - на на вшанування цих свят на
наших "Майданах"! Слава Україні!
Хай біснуються пройдохи,
Все одно прийде кінець:
На Покрову чи Явдохи
Буде їм один "вінець"!
Біло-синім, красно-білим,
І червоним, й голубим...
Cвободівці в понеділок
Всім покажуть - хто є ким!
То ж підемо до Майдану
Показати - хто й ми є...
Честь складемо ми Богдану
За звитяжництво своє.
І покажемо тубільцям
Власну єдність, правду, міць!
Браття, друзі, українці,
Владу в зайдів відніміть!
В своїй хаті своя правда -
Так колись Тарас писав...
Ми не двієчники. Аду
Не дамо створити псам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454355
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.10.2013
Осінь... Дощ за вікном...
Жабонить щось у шибку...
В мене – спогади знов,
Як сполохані рибки...
І пливуть, мов туман,
Дивні обрії сині –
Днів щасливих дурман,
Що в душі і понині.
Днів п'янких, гомінких
І ночей навіжених;
Снів чутких, неземних
І пробуджень блаженних.
...І пливуть, і пливуть,
Наче хвиль каравани,
У незвідану путь:
По безлюддю савани
В небуття, в забуття,
Забуттям – у минуле,
І нема вороття
Дням тим ніжним і чулим...
...Хай пливуть в небуття
Наші обрії сині,
Та кртини життя –
В моїм серці і нині!
Зі збіркин "На відстакі" (Київ: ВІПОЛ, 2007).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2013
Не затишно, не затишно
В моєму курені,
Не затишно, не затишно
Від дум тяжких мені.
То вітряно, то морозно,
І не вщухає сніг.
В душі вечірні мороки
Спускають сум до ніг.
А в серці пусто й гулко,
Хоч закричи: "Ау-у!".
І відгукнеться лунко:
"Ау-у!.. Ау-у!.. Ау-у!.."
Та ось з'вилась зіронька,
Вечірняя зоря
І засвітила віроньку
В душі моїй здаля.
За нею друга, третя,
Четверта, п'ята вряд...
І вже вирує в небі
Зірковий світ – парад.
А там, в зазірній далі
Готують свій наряд
Синкліти* й стихіалі*
З невтілених монад...
І стало раптом затишно
В моєму курені –
Чарівні струни в закутках
Заспівують пісні!..
Та зірка – оріяночка,
Що Ладою зовуть.
Вона неначе лялечка,
Вона і там, і тут.
І в серці, і в уяві
Сьогодні й на віки,
У княжеській поставі
І в помасі руки.
...О Боже! Дай нам жити!
Дай нам любить, творить!
Нехай у нас щомиті
Зоря-душа горить!
І хай зігріє пломінь
Усе навколо нас,
Хай життєдайний промінь
Засвічує Парнас!
Хай плине час рікою!
Хай множаться діла!
Cпасибі, зірко моя,
За те, що ти дала.
Дала натхнення й силу,
І віру в дану мить,
Що світ навколо милий,
Що варто в світі жить.
__________
*Сонми невтілених душ – монад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453678
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 10.10.2013
Ялта жовтаво-багряна…
Хмарами хмуряться дні…
Рано пожовклі платани
Красять ландшафт не одні…
Море розлючені хвилі
Шквалом принукує в біг…
Де ж то ви, дні мої милі –
Тайних жадань оберіг?..
Чом не радієте мною?
Чом ви пустилися вскач?
Я вам чудес тут не скою –
Я не шкитавий циркач…
Вам тут зимою бродити,
Миром гнобить холоди,
Реквієм літу творити,
Снам не давати ходи…
Хвилі ж хвилюйтеся в морі ,
Творіте і далі примар…
Я ж покидаю вас з горя –
Я, свого щастя кустар!
Тайною явиться літо…
Клич його чую я вже:
В серці вистукує квітень,
Тайну мою стереже.
5.10.2013, Ялта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453240
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.10.2013
Поети
про щастя
Писали
Немало.
Від того
нещастя
Щасливим
не стало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451735
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2013
Ми йдемо по жовтавому листі
І вдихаєм життя аромат,
Ловим подих осінньої миті:
В ній триумф непридуманих свят.
Раю в небі
Мені вже не треба –
Подумки я давно уже там:
Усім серцем сягнув я до Тебе,
Щирість духу Тобі я віддам.
Неосяжність щасливої миті
Бережуть нам пожовклі листи...
Випадковості вже пережиті,
Неминучість ще треба пройти.
30.10.2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451729
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.09.2013
...Любов роздуває душу
закоханого, яка стає - мов
велика повітряна куля.. .
Вона несе ЙОГО у піднебесся…
Звідти ВІН бачить людей, яких
розділяє земний горизонт на тих,
хто ще живий і тих – хто вже там…
А ВІН піднімається все вище й вище
аж до зірок...
І для закоханого простір –
ВСЕСВІТ,
Час –
ВІЧНІСТЬ!
...І, не дай Бог, якийсь грундаль* –
Невбачай… чи нароком –
доторкнеться тієї кулі…
Від неї, як від мильної бульбашки,
полетять бризки…
А від закоханого…
на грішній землі…
залишиться…
тільки силует
і... мокре
місце…
_____
*Грундаль - брутальна людина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451728
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.09.2013
Допитливий внук,
Примруживши око хитренько,
Задав дідусеві питання:
- Що є в світі найсвітліше?
- Що є в світі наймиліше?
В задумі від внука
Свій погляд відвівши,
Подумав старенький:
"Кохання!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451117
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.09.2013
Моє дитинство босоноге...
Я пас корову за селом
І на замріяних дорогах
Зустрів дівча, що в степ ішло.
Якась торбина під пахвою,
В руках лозина для корів,
І погляд синьо-волошкових
Очей з-попід шнурочків-брів;
Коса в коліно, мак в волоссі.
І пахли трави по весні,
І літом віяло колосся,
І жайворон верстав пісні...
Я згодом тую дівчиноньку
В селі далекому зустрів,
Куди, о буйна головонько,
Й за чим, не знаю я, забрів.
І покохав її я вперше,
Бо не доводилось кохать,
Та не судилося завершить
Життя подружнього почать.
...Немало літ з тих пір минуло,
Води немало утекло,
Та пам'ять в ній не потонула,
Тривожить снами. Те чоло
ЇЇ відкрите, мак в волоссі
Я бачу ясно уві сні...
Під косу падає колосся,
Що так буяло по весні.
Пшеничне поле вже дозріло,
Осипавсь волошковий цвіт,
Весна громами відгриміла,
Та став не ширшим білий світ.
Не стало вищим синє небо,
Не піднеслась його блакить...
Ні, сонця більш мені не треба!
Ніщо не миле в дану мить.
Лиш сни докучливі тривожать,
Лиш пам'ять спати не дає,
А зорі з місяцем ворожать:
"Яка судилася дорога,
Таке життя буде твоє."
16.09.1993,
Ноймарк Саксонський
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449764
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.09.2013
Були малі ми, грались у пісочку,
Ходили в ліс по ягоди, гриби,
А ружі квітли вже у нас в садочку.
Вдихай красу, милуйся, та не рви!
...Ішли роки, і ми вже говорили
Про щастя, про кохання, віщі сни.
Та цнота руж була така легка і мила
Зів'яне, згасне враз - лиш доторкнись!
І ми все говорили, говорили...
"Мала говорухо,
Шкідливе дитя!
Попестила слух мій
Та й зникла... Життя
Покаже не раз,
Що є від серця,
А що напоказ".
...Так сонечко сяє,
І неба синь.
Тебе лиш немає,
Любові глибінь!
Немає любові
Немає життя,
І часу з тобою
Нема вороття.
15.09.1987
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449762
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.09.2013
Чи сон то був, чи яв не знаю:
Весняний вечір, місяць молодий;
Дівчата йдуть із поля до майдану,
В устах несуть вечірню пісню з нив.
Чарівними здавались ті хорали,
І ними повнилась душа моя:
А поміж зір мов ангели літали,
І там, в небесному ридвані - я.
...Співають дівчата
Пісні про любов,
А я чомусь плачу.
Не з горя!.. Немов
Щось ще не сказане
В піснях тих було:
Неясне бажання
В душі ожило,
А в серці ще юнім
Бриніла струна.
То муки любові
Будила весна.
09.1987
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449723
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.09.2013
Осені дар – ледь печальний –
Котяться бархатом дні...
Тепло... привітно… повчально:
Родом від літа – вони!..
Чути переклик моторів,
Легіт в утомі повис...
В спокої стомлене море
І сріблогрудая вись...
Чайки і плачуть, і квилять,
Кле́нучи долю свою:
Сховок жаданий у хвилях –
В морі джерела вогню.
Хвилі дощем смарагдо́вим
Кутають обриси скель…
Томить мій слух солодовий
Співом баклан – менестрель…
Штиль порядкує над пляжем,
Не допускає вітрів…
Служить курортникам пажем –
Хто б тут що ревно не грів!
Море і сонце лікують,
Простір кришта́лем дзвенить...
Серце курортника чує:
Буде в здоров’ї зеніт!
Солодко пахнуть аніси...
Час – заспокійливий чай...
Слухаю, як кипариси
Пісню ведуть про свій край.
Піснею повниться радість –
Є чим любити себе!
Слово в одині – мов стрази...
Та не сягає тебе.
1.10.2013, Ялта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449720
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.09.2013
Молчат гробницы, мумии и кости,
Лишь слову жизнь дана!
Из друвней тьмы на мировом поготе
Звучат лишь письмене!
И нет у нас иного достоянья...
Умейте же беречь
Хоть в меру сил в дни злобы и страданья
Наш дар бесценный - речь!
[b]Иван Бунин[/b]
[i][b]Люди, відомо, разюче різняться –
Кров'ю, думками, лицем, екстер’єром…
Кращі в умілих все грамоті вчаться,
Інші погрожують їм револьвером.
Гляньте хоча б на "зіркову" плеяду
Наших політиків ницих, зугарних,
Що розкошують, купаючись в владі,
І українцям закручують крани…
Та є серед них і тупі, маргінальні –
Мумії з надр піраміди Хеопса –
З виду – нівроку, цілком сексуальні,
А за сумлінням і голі, і босі…
В мить поворотну вони випливають,
Наче Перун у Дніпрі: «Видибай бо!»
Бо, бач, поради для нації мають,
Як не потрапить на свято, не дай Бог!
Мій у к р а ї н ц ю, не дай обманути –
Не проморгай динозавра з Лох Несса:
Вдруге не лізь у коричневі ПУТа,
Ліпше відчуй наші свята з ЮНЕСКО**
[/i][/b]
13.09.2013
____________
*Честь відомому одіозному політику (на черзі Олесь Бузина!)
дарована нами як "панегірик" за її "оригінальний" виступ
щодо євроінтеграції, недавно висвітлений у пресі:
http://putnik1.livejournal.com/2400229.html#cutid1
**На 37-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в листопаді
2013 року (м. Париж), буде розглянуто чотири заявки від
України (максимальна кількість від однієї країни) та прийнято
(надіємось) рішення про святкування ювілеїв на світовому
рівні гігантів українського духу, а саме: 200-річчя від дня
народження Т.Г.Шевченка, 150-річчя від дня народження
П.Грабовського, 150-річчя від дня народження М.Коцюбин-
ського та 200-річчя від дня народження М.Вербицького.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2013
Довкруж менѐ осінні колорити…
В душі ж моїй, як і раніш, веснить,
Купаюся в медах жаркого літа,
Та мимохідь подумую про снить –
Траву, що гоїть від поліартриту…
08.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447857
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.09.2013
…Ти мене сьогодні хоч лінчуй,
А любити буду і в бездушші.
Наталя Святокум
У бездушші я уже давно живу -
Та й нічого!.. Бачиш: не вмираю...
Пледом, що служив за хоругву,
На порозі ноги витираю...
Бо тобі все 'дно, де ночувать,
Я ж для тебе ліжко гріти мушу...
...Вже співає реквієм кровать,
І тиранить зрада смертну душу!
Серпень 2013
_______
* Навіяне віршем Н. Святокум "Ставши мною"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447856
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.09.2013
Спи, мій коханий, до ранку,
Сни моï очі жіночі;
Я -твоя скорена бранка ...
Доброї ночі! ...
Любов Ігнатова
А ось бранку я візьму
Й знаю, що робити -
Під голову покладу,
Щоб любов'ю снити...
Твое серце обцілую,
Сльозою зволожу...
Свою ніжність подарую,
Бо.. снить вже не можу!.
серпень 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2013
Набридла ця віршована гарячка,
Цей поетично-коментарний гін.
* * *
Я прагну змін. Я більше так не можу!
Я хочу смак життя вповні пізнать!
Крилата
Мене така вже нападала думка -
Куди йдемо, на біса біжимо?..
В кутку давно чека на мене сумка -
Подамся в світ!.. Навіщо це письмо?
Та кожен раз спаса мене ватага
З таких, як я, поетів й поето̀к...
Від них у мене мужність і звитяга!
Вони і я - мій незбагненний рок!
серпень 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447850
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.09.2013
Кинь, Марічко, журитись!..
Поцілуй мене в губи,
Пригорнись, примирися –
Зачаровуй до згуби…
Ясні зорі у висі
Вже шляхи прокладають –
Дві душі, наче птиці,
Спільну долю шукають.
Приспів:
Хай гітара співає,
Так чарівно співає –
В’ється пісня пташина...
Моє серце кохає,
Так безтямно кохає –
Я до тебе вже лину.
Ми пройдемо, кохана,
Одну стежку з тобою –
Навесні, зорі ранній
Поклялись під вербою.
Вже серця̀ не німують,
Не клубочаться сніжно,
Бо тебе обніму я –
Зацілую так ніжно…
Приспів.
Моя мила Марічко,
Моє сонечко ясне,
Я люблю твоє личко,
Твою душу прекрасну.
Обніму стан тендітний,
Як тоді, під вербою,
Бо так хочеться жити,
Моє серце, з тобою.
Приспів.
31.08.2013, Луцьк - Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2013
Перш ніж бемкнути – думай!
_________
*Молодий цап, а за термінологією
відомого "лінгвіста-класика" просто –
К-О-З-Е-Л...
29.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446222
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 30.08.2013
В житті неправому нерідко так буває,
Що сильний слабого утискує й дере,
Бо, бачте, силу сильний "підзаконну" має…
Як сила є – ума в резон він не бере…
*
… Історія – до рюму жалюгідна…
Героєм цього твору є Ведмідь,
Який не те, щоби слабенького давить
(В’явіть собі, панове, хоч на мить!..),
Слабкого обдаровує – що в око впало,
Навіть і тим, чого й у себе дома мало –
Умом, «хорошими» людьми, а то й каліцтвом…
Тепленьким, під «березневим» сонцем місцем,
Хоч в «куцохвостих» тих – ні «пики», ні ума,
Лиш кримінального минулого – сума̀…
Та, звісно, й Ведмідю̀ відплата не претить…
За все, що взяв – давай, сторицею платú!
Де в роздріб (медом, ду̀плами), а де – і оптом:
Де субмарѝнами, а де – і цілим флотом!
Бо ж у Ведмедя є відмінний апетит:
Коли дають, то й так... нежмакане летить,
Хоча Ведмідь і мав міцні та гострі зуби…
Та – про запас… ховав платню свою «за губу»!.. *
І хитрий Заєць раз замислив відірватись –
Від хижака в норі Лисиці заховатись…
Та й тут Ведмідь нещасним показав свій «нрав» –
Грозився сповістить: хто скільки й де украв…
І вискочить щоб із води зовсім сухим,
Дав слово пригадати звірам всі гріхи**.
*
…Був би фінал в звіриній шамотні щасливий,
Аби її не відчував на своїх шкурах люд…
Бо плодоносними є ті дощі та зливи,
Що в спраглий ґрунт вчас життєдайну воду ллють…
А хто герої байки – легко здогадатись.
Вони щодень до нас всміхаються з газет –
Упевнені, святкові, зрідка – бородаті,
Одягнені у ряси, злато і грезет!
_________
*офшорні зони економіки;
**«сексот» КДБ, кримінал.
30.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446219
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 30.08.2013
Сухе
дерево
не родить,
тому не трясіть його…
Краще полийте, підживіть –
з’являться весняні бруньки ,
і старе листя опаде, як вчорашній день…
...Хибним, неплодоносним теоріям
не завдавайте гану...
Прийдуть нові –
старі самі
помруть –
тлін...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445390
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 26.08.2013
Всіх "клубівців" щиросердно вітаю
зі Святом Українського Прапора!
Відгукнемось на це С в я т о -
одностайно вивісимо символ
нашої держави над своїм житлом
(на балконі "комуналки" чи над
приватним будинком), як це
роблять інші цивілізовані н а ц і ї!
Що – прапор?..Що?
Лиш кольоровий шмат тканини?..
Та уявіть собі картину хоч на мить…
Як серце стукотить, коли він на жердині
Серед знамен акордом майорить!
Та прапор – нуль, коли катма в країні сили!
Хоругва – що?.. Як віри у мирян нема!
Які б огнѝща над собою не носили –
Дарма, коли в душі людей - тюрма!
Але ж було у нас!.. Згадайте (бо ж вмирали!)
Махна, Петлюру, Гайдамак, Холодний яр…
Вони як матір Україну захищали,
Й вона їх вибрала cобі у дар!
Під прапорами Україну боронили
Сини і дочки від розбійницьких навал…
І кожного із нас ще є снаги і сили,
Щоб зупинить злостивців карнавал!
Та з-поміж прапорів-хоругв неначе сміття
Ми виберемо той, що волю нам несе!
Вже пробивається крізь вересневе віття
Клич на борню за правду – не «слівце»!
23.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444834
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.08.2013
[i]Я буду музою твоєю...
Данте
[b]Муза - це не звуки й не слова...
Муза - човен, весла і вітрила...
Істина банальна, не нова:
Парус в морі - кораблеві крила.
Муза надихає на експромт -
Він в поета ще й не на папері...
Муза - наче авангардний фронт,
Що до нього прочиняє двері...[/b]
18.08.2013[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443935
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.08.2013
Віталію Назаруку
п р и с в я ч у ю
Мені повезло бути на Волині -
В колисці Косачів і воїнів УПА,
Де стрекотять липневі ранки сині...
На липень місяць мій візит припав.
Зустріли в Луцьку і нагодували;
Поклали в ліжко й теплий плед дали...
А я таким відчув себе бувалим!
І в той же час обласканим малим...
Привітні друзі, що мене стрічали -
Моя сестра й Віталій Назарук -
Зробили все, щоб в гостях не скучав я
Й відчув сердець їх унісонний стук...
Віталій вміло показав все місто:
І замок Любарта, і красоту церков.
Для суму і турбот не бУло місця -
Я був як вдома - ситий без оском!
Та випало відвідати й предмістя,
КвітнІ ліси, і дачі, і сади...
Я побував в родинному обійсті.
І вдячний всім, хто запросив сюди.
Вітали нас і трави, й осокори;
Пилась горілка, пиво і вода...
І не було ні тіні непокори -
Притишилась годинників хода.
Були пісні вкраїнські, "дикі танці",
Бальзам й... гіркота віншувальних слів,
І не лишалось ні одного шансу
Відчути смак солодких літніх снів...
Було привітно, весело і тепло
Від спілкування рідних щирих душ...
...Волинь моя! Нехай лунає степом
Твоїм краянам заздоровний туш!
16.08.2013
___________
На фото, виконаному автором, - замок
Любарта, ліворуч - ясен Лесі Українки,
а попереду - наш добрий геній Віталій
Н а з а р у к.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443579
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.08.2013
Л.І.
Спи, мій коханий, до ранку,
Сни моï очі жіночі;
Я -твоя скорена бранка ...
Доброї ночі! ...
Любов Ігнатова
А ось бранку я візьму
Й знаю, що робити -
Під голову покладу,
Щоб любов'ю снити...
Її серце обцілую,
Сльозою зволожу...
Свою ніжність подарую,
Бо... більше не можу!
12.08.2013
____________
*Навіяне віршем Л.Ігнатової
"Доброї ночі..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443178
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.08.2013
К.
Набридла ця віршована гарячка,
Цей поетично-коментарний гін.
* * *
…Я прагну змін. Я більше так не можу!
Я хочу смак життя вповні пізнать!
КРИЛАТА
Мене така ж вже нападала думка -
Куди ми йдем, на біса біжимо?..
В кутку давно чека на мене сумка -
Подамся в мандри!.. У психушку, мо'?
Та кожен раз спаса мене ватага
З таких, як я, поетів й поетОк...
Від них у мене мужність і звитяга!
Вони і я - мій незбагненний рок!
13.08.2013
_________
*Навіяне віршем Крилатої
"Я більше так не можу".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443176
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.08.2013
Н.С.
Марить. Парить. Шкварить. Жуть.
Наталя Святокум*
"Марять, парять, жарять" дні,
Як Наталочка пісні...
"Ось, урешті, хмара. Тінь..."
Відпочину від плетінь...
"Ні. Пече. Горить. Щемить."
Поваландаюсь ще мить...
Може, й сам щось напишу -
Словоблуддям я грішу...
Та щоб менше нагрішить,
Поваляюся ще мить...
Хай бомонд мій відпочине -
Не збрешу я без причини...
Бо, коли начну брехать, -
Не простить мені це рать...
Так писати без кінця
Можна, друзі! Пісня ця
В мене не кічається...
Гарно в ті‛ні я усівся,
Бо на сонці перегрівя...
Ей, спекотна замальовко,
Відчепись від мене ловко.
Бо, не дай Бог, нагрішу -
Ще дурницю напишу...
Ви ж "це" сильно не ганьбіть -
Це поетовий гамбіт...
Якщо сяде грати в шахи -
Точно дасть у ігрі він маху,
І отрима вірний мат
За словесний «банкомат"...
Щоб такого ся не стало,
Я дістану краще сало
І полізу до шухляди,
Вип’ю чарочку до ладу
Салом файно закушу,
А то знову нагрішу…
…І раненько ляжу спати,
Щоб пізніше завтра встати
Та скоріш піти до праці,
Щоб мізки не з’їли пранці…
А то чим тоді потішу
Мою публіку святу
Й Наталочку золоту,
Яка пише гарні вірші…
9.08.2013
________
* Дякую Наталі за гарний вірш
"Марить (спекотна замальовка)",
який надихнув мене на таку
"словоблудію", що має мало
чого, спільного з літературою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442364
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.08.2013
Відпочиваю я від рим –
Пишу прозові афоризми:
Мене не тішить вже ні Крим,
А ні поетові харизми…
Я хочу враз втонути в рай
Духмяних трав, п’янких покосів…
Нехай буя наш рідний край,
Нехай земля дари приносить!
Та щось не тішить милий рай,
Не п'ються всмак меди і води:
Плюндрують пси наш рідний край,
Твою, Вкраїно, пишну вроду...
Щоб нам щасливіше жилось –
І мужу, і тендітній жінці, –
Вже час робить з землею щось,
Із краєм нашим, українці!
Втришию гнати «янучар»,
Заброд, манкуртів, злих чужинців;
Очистить землю від примар,
Які ганьблять нас, українців!
Ми, як один, усі в ряди
За свою неньку впоруч станем.
Повстань, Вкраїно, та іди,
Як Гетьман* наш, єдиним станом…
Бо ж недарма тут землю цю
Господь для щастя нам окраяв!
Женіть паршиву геть вівцю
З землі, що має бути раєм!
[b]Вже осінь йде і нас веде
У вир народного повстання –[/b]
Хай буцигарня пропаде!
Є ще надія! Та – остання…
__________
*Гетьман – тут Богдан Хмельницький.
02.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441518
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.08.2013
1.
Ми геть хиріємо весною ?
Чому? – Нав’язливий… «вопрос»…
Наука каже: є виною
Проклятий авітаміноз!
…Вже літо! Овочі і фрукти
Їмо ми, людоньки, сповна̀!
Які то пишні всі продукти –
Не вистачає лиш… вина̀!
Щоправда, вѝна в нас є різні,
Та вѝна, звісно, все – старі…
Та все заморські, все завізні.
Мені ж домашні гендлярі
Більш до вподоби… Їх вином
Я бавлюсь інколи задля̀
Хороших дум… А за вікном
Поля… поля… поля…поля…
А в полі тони вітамінів…
Їх тра΄ в печінці зберегти,
Щоб взимку організм не гинув,
Щоб смачно спати й легко йти.
2.
…То ж сповідую я нині
Всі дієти вітамінні,
Щоб рости і ввись і в торс –
Так велить Вітаміноз.
Ранком – хочеться поспати…
Вечорами – вірш писати…
А удень – «робочий крос»…
Чинить пан Вітаміноз!..
Встанем краще спозаранок,
Вийдем хутко ми на ґанок,
Поганяєм літніх ос –
То все пан Вітаміноз!
Вийдем в луг ми по росі
Та й візьмемо по косі!
Повелитель буйних рос –
Побратим Вітаміноз!
Вдень покоси прибирали,
Щоб злодії їх не вкрали
Й не залѝли води гроз –
Допоміг Вітаміноз!
Вечорами вірш писали
Та псалми на сон читали…
І, як завжди, – поряд, ось...
Лагідний Вітаміноз!
Ось настала вже і нічка –
Засвітили двоє свічку…
Та і тут (вже інший крос!)
Править бал Вітаміноз!
Тож куштуйте вітаміни,
Щоб пройти і поле мінне,
Що зору̀дить може хтось…
Вас спасе Вітаміноз!
04.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441517
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 05.08.2013
Батьківщина –
це
місце,
де
полонянка –
душа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441338
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 04.08.2013
Непорозуміння –
мов
німе
кіно,
мов телевізор
без звуку:
міміка,
рухи
губами є,
а слів
не чути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441336
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 04.08.2013
Любляча жінка
наллє чаю і спитає:
«Скільки цукру
покласти, любий?»
Байдужа –
поставить воду:
«Чай і цукор –
в шафі!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440784
рубрика: Поезія,
дата поступления 01.08.2013
Ангел
відчепив
крила…
Та й гайнув
у...
відпустку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440782
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 01.08.2013
Щастя
вимірюється
тим,
з ким
зустрінеш
свій
па-
до-
лист.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440581
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 31.07.2013
Любов – мов дерево:
коли воно тільки
зародилось, його
легко викорчувати,
коли укорінилось –
без втрат видалити
н е м о ж л и в о.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440136
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 29.07.2013
В справах любові
не пред’являй своїх
прав, а кожен день
починай все спочатку...
Твоя
впертість
матиме
гарний
скуп!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440135
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 29.07.2013
Поезія –
це
Господня
Любов,
замішана
на
людських
долях.
_______
Краєвид - робота автора,
виконана в час відпустки
на Волині (дачний масив
Веснянка під Луцьком)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439757
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 27.07.2013
Вам не збагнуть – Ви не любили,
Лише погрались мною всмак…
Та є ще в нас онака сила –
Сердець адреногенний мак…
Хто побував в такого владі
Й покуштував бодай ковток –
Й глибокі ріки – не завада,
Вже є чуттів стальний місток!
І з ним здолаєш ту дорогу,
Що сліпаку – не по плечу...
Мені ж той мак – трібна підмога:
Я з ним у небо полечу!
30.06 - 15.07.2013
___________________________
*) Трансформований та доповнений
варіант російського вірша автора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437842
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.07.2013
Я повертаю Вам портрет –
Тепер мені він не потрібен:
Зі мною бавитесь обідом,
А з ним – вечірній вінегрет.
І геть дивний Ваш апетит
Я, розуміючи, прощаю…
Пресичення ж мені претить –
Я обійдусь драбчастим чаем.
15.07.2013
_________________________
* Український варіант раніше опублікованого:
www.stihi.ru/2010/12/10/5525
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437841
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 17.07.2013
Море... Гра прибою,
Полинових трав …
Там, де ми з тобою, –
Сяєво заграв…
Літо, щедре літо,
Це ж твої плоди!..
В душу клично світиш:
«Йди до мене, йди!»
Приспів:
Полинове поле... (2 рази)
Ой, духмяне поле! -
Полиновий рай…
Полинове поле, (2 рази)
Життєдайне поле,
Дай росиці, дай!
В небі – сині хвилі,
Плескіт літніх гроз,
Недосяжні милі
Полинових рос…
А в душі – трембіти:
«Грай, гуцулко, грай –
В серце звабно мітить
Полиновий рай!»
Приспів.
Відпалають грози,
Стихне водограй,
Спадуть ранні роси –
Полиновий рай…
Та в пам’яті герцем
Зринуть полини –
Там, де твоє серце
Рай цей полонив.
Приспів.
______
*ПРОГРАШ:
Життєдайне поле,
Дай росиці! Дай!
12.07.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436900
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2013
1.
Море…
Острів…
Пляж…
Удвох…
І – нікОго!
Лише стогін –
Лише стогін –
Ах та Ох!
2.
А на морі –
Білокрилі…
В них чомусь…
пушок на «рилі»…*
Це тому, що молоді –
Двоє…
Білі…
ЛебедІ…
3.
В морі чути:
«тьох» та «тьох»,
А на суші –
«ах» та «ох»!
Там і тут –
лебідки милі…
Там і тут
закони – в силі…
Ось на морі
вже утрьох,
А на суші –
«ах» та «ох»…
4.
«Милий Боже,
нам не гоже
Хрест нести
під «ах» та «ох»!..
Зроби так,
Всесильний Боже,
Стати щоб,
як їм, утрьох…»
5.
Не чує Бог,
бо певно слуха
баладу про
щасливих «тьохів»,
Та тим дає,
хто має вуха
і щастя п’є,
бо Бога слуха…
Епілог
…А втім – то
діло не моє!–
Всяк має те,
що заснує:
То їх турботи –
Аха й Оха...
Коли
нема
«кебе»
для
«тьоха»!
___________
* На Лебединих островах, за свідченнями
вчених-орнітологів, лебеді, що народилися
в гніздів'ях Причорномор'я, Приазов'я та
Прикаспію, мігрують на Лебедині острови,
де є необхідні умови (корм, кліматичні умови)
для "линьки" (3 роки), а відтак, "вбившись у
колодочки" та знайшовши собі пару, повертаються
у місця постійного проживання для продукування
потомства... Щось таке спостерігається і в нас,
орнітологів. Чи не так, панове?...
10.07.2013, Крим,
Лебедині острови
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436897
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 12.07.2013
Я довго сплю. І нині
Не можу рано встати,
Не можу привітати
Я сонячне цвітіння.
Бо вже не маю сил
Струсити з себе снів
Барвінкове плетіння.
Не знаю лиш чому?..
Напевне, це тому,
Що дійства наяву –
Срашніш за сновидіння...
19.01.1992
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434604
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.07.2013
У глибинах Монади кінчається
все, що ми звикли уявляти як
фізичне... Навіть час кінчається.
Він існує лише як Вічність.
Микола Руденко
Я днів своїх родинних
Тому не полюбляю,
Що шалу цифр годинних
Ніяк не довіряю.
І свят Нового року
Я не люблю, і дати:
Не хочу свого строку
Чекать і доганяти.
Не лю̀блю, як годину
В весняну пору крають,
Коли в осінню днину
Годинник зупиняють.
І мрію, щоб час плинний
Навіки зупинився,
Невгавний щоб годинник
У Леті утопився.
У за́тишній Монаді
Я міг би поселитись,
Щоб слухати на радість,
Як диха тиха Вічність.
27.03.1996
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434603
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 01.07.2013
Білий квіт акації –
цвіт на всі часи,
символ незгасимої,
вічної краси.
Він:
"Клечення акації
дарували нам,
щоб щасливо збутися
нашим віщим снам,
щоб цвіла акація
вірою в душі,
щоб любов розквітнула
в спільнім халаші.
Гілочку акації
шлю тебе в обзив,
щоб з тобою, сонечко,
жив я й не тужив".
Білий квіт акації...
Волосся, мов мед,
я ясіках розсипане –
так любив поет!
...Одцвіте акація,
стихне спів черпіт*,
сердце опечалиться
в пнях скорботних міт…
Вона:
"Опаде акація,
облетить біл цвіт,
та й в окрилках самості –
незникомий світ
білизнИ акації –
згустку чистоти,
що рано оповесні
подарував ти".
______
*Черпіта (діал.) – жайворонок.
30.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434569
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 30.06.2013
Не дайте іншим змоги витирати
Об вас свій бруд –
нехай із рук
чи ніг!
Того, хто честь свою відстоять зміг,
Всі будуть і любити, й поважати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433996
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.06.2013
Ти була тут лиш два роки, –
А неначе все життя, –
З мене випила всі соки
Й канула у небуття...
Та й сьогодні та стежина,
По якій ми вгору йшли,
Із-за хмар у серце лине,
Де рубці не зажили...
Від нерівності кохання
Й від твоїх безумних чар...
...Хай в душі той легіт ранній
Знов роздмухає "пожар"!
25.10.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433994
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.06.2013
Жінки! Любіть своїх чоловіків!
Не лиш у день авансу чи зарплати…
Бо в інші дні вони почнуть кохати
Чужих!..
За щире серце –
не за плату.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433818
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 27.06.2013
Осені чекання –
Душ гірке зітхання,
Літечка відлуння...
Серденько болить.
Похилилась клуня,
Засмутилась дума,
І спішить смеркання
В цю осінню мить.
Засніжить ув очі,
Повертать не схоче
Зимо-зимування
В літо золоте.
Не вернуть кохання –
Душ п'янке страждання,
Не відняти в ночі
Правило святе.
25.01.1996
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433816
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 27.06.2013
Думка є,
що
проти
лому –
Ну, ніякого прийому...
Це вже знає навіть гном:
Проти
лому…
тільки
лом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433623
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.06.2013
Яке б мені ти слово не дала,
Та я тобі нічого не скажу,
Бо ми давно зайшли за ту межу,
Де
вже
не слово
важить,
а діла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433411
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.06.2013
О, як мені і день, і ніч болить
Твоя роздвоєність і нерішучість…
І знов в мені спалахує пишучість –
Мій анальгетик, моя у драмі участь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433410
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.06.2013
...В ефірі знову затишшя. А в Їхніх душах?.. Зневіра... Це вперше вискочило з його терпеливої, життєствердної, оптимістичної душі. Ганьба, пане Художнику! Слабкість не для тебе! Дійсно, того шаленого дня 30 травня не хотілось жити. Не йшов ні новий, ні старий сюжети задуманої картини. Хотілось пролити сльозу, із ким-небудь поділитись наболілим, щоб якось затамувати душевний біль чи зняти гнітучий настрій. А тут ще проблеми «виробничого» характеру: збирались відібрати майстерню, до якої Він вже так звик і в якій так багато народилось нових картин, ескізів, сміливих сюжетів, задумів& Щоб якось розрадити душу, розгребти звалище, здається, нерозв'язаних проблем, він вирішив завітати до своєї давньої колеги, яка у той час знаходилась у «творчій» відпустці по догляду за малою дитиною. Вона мешкала у передмісті, у добротному, але перенаселеному приватному будинку, неподалік від маленької річечки, що впадала в Дніпро, і вабила кожного, хто перетинав ті краї своєю прохолодою і чистою, мов «непорочна» юність, водою. Із полустанку треба було йти до наміченої цілі через зелену леваду, що межувала з досить густим сосняком, на узліссі якого стояла неповидна хатка, що нагадувала «избушку на курьих ножках» із казки про Бабу-Ягу. Господиня цієї оселі дійсно нагадувала згаданого персонажа із відомої дитячої казки, але за змістом своїм була мудрою і доброю, молодою душею жінкою, мимо якої пройти страдницькому чоловікові чи жінці було дуже важко, щоб не заглянути в її привітну о селю і отримати ту чи іншу пораду, віднайти разом з нею вихід із скрутного душевного стану. Невідомо, якою магічною силою володіла ця жінка, але її гральні карти у її покручених, як людські долі, пальцях оживали і говорили, світилися просвітленням і розрадою. З такими думками і хисткою надією на полегшення Він рішуче поклав руку на клямку хвіртки «Баби Яги» і легко відкрив її, бо від частого користування защіпка була відполірована і гладенька, що робить найкращу рекламу господині-знахарці як ескулапу людських душ, які часто користувались цією клямкою, щоб зайти до оселі хворою, а вийти свіжою, оновленою. Ось так і Він зі своїми проблемами став черговим, вимушеним полірувальником защіпки від хвіртки популярної «Баби Яги». Бабуся Ягуся зустріла Його щирою, напрочуд відкритою посмішкою, чим вже зробила вагомий внесок у майбутній «психотерапевтичний сеанс» для нового відвідувача. Стримано привітавшись, страдник похапцем розстібнув дипломата і методично виклав на стіл все що там було: ритуальний буханець хліба, цукерки, каву та червінця, щоб якось розігріти своє похололе серце та зробити добрішим і так добрий погляд карих, ще молодих і блискучих очей своєї рятунки. «Баба Яга» розкинула карти. В центрі, звісно ж, Вона, жирова дама. Через карту праворуч дзвінковий валет - Він, червовий король, по діагоналі ліворуч ще одна, вже червова дама, між ними шістки, вісімки, дев'ятки, та все чомусь червові -любов, злагода, сяюче майбутнє...Одне слово, червовому королю повезло з жировою дамою, бо ж Вона його любить, і навіть більше, ніж Він Її, та - бісова душа червова дама ніяк не зацікавлена реалізації Любові, більше того, не здогадуючись про існування Феномену під назвою «велика і несамовита», всіма зміїними силами шкодить останній, застосовуючи всі ганебні засоби, в тому числі і «забобонні». З іншого боку, дзвінковий валет стереже свою хрестову «сусідку», також особливо не нехтуючи «силовими» методами, чого «хрестова» боїться, як порохова бочка (левиця ж!) вогню. А ще є донька (теж левиця), яка ревниво стереже свою мамцю від непередбачуваних поворотів долі. Ось і роби свій «вибір», пане Художнику!..
Все ж «психотерапевтичний сеанс" "Баби Яги» вдався, бо страдник так обм'як душею, що подарував своїй душерятунці пару останніх ескізів, які, на щастя, не вписувалися в сюжет останньої великоформатної картини. Він вийшов з «лабіринтів» нехитрої оселі «Баби Яги» у піднесеному настрої, голосно наспівуючи «Така її доля» і підстрибуючи то на одній, то на іншій нозі, бо ж на узліссі, де стояла така рідна тепер Йому «хатинка Баби Яги», нікого не було. Його настрій передався ефірові, який ось уже декілька днів загадково мовчав, і Він написав:(СМС, звісно ж, інтимного характеру)...
А що написав, можна буде довідатися після завершення задуманого роману у віршах і прозі, в якого ще немає назви, сюжету і маси матеріалу. Одне лише здається певним - опус повинен бути з грифом "для службового користування" тільки чоловічій половині нашого прекрасного цілого під назвою "Він і Вона". В іншому разі нема жодної гарантії для подальшого життя і творчості нещасному авторові...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432117
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.06.2013
Я син народу,
Що вгору йде...
І.Франко
…підніжка,
Грязь Москви…
Т.Шевченко
Я нікуди вже не лізу,
Я нікуди вже не йду.
Я зберу свою валізу
Та й назавжди пропаду.
Хай у лісі заблукаю
Чи средь «бомжів» розчинюсь.
Може, ще про нас згадає
При нагоді владна Русь?..
Не до нас тепер державі,
Не до наших відкриттів,
Бо не вкрав ще в нас "красавець"*
Усього, чого хотів.
Як Вкраїну розграбують,
То згадають ще й про нас,
Та зарадить нічим буде,
Буде ж бо вже інший час.
Час пустелі, час руїни,
Час розпуки, час жури...
Ненаситним буржуїнам
Не зарадать доктори.
Бо не зріють в небі груші,
На асфальті – гарбузи.
Дами, бачте, хочуть "кушать",
А ще більше – їх тузи...
Тож нам, браття, слід подумать
Вже про свій менталітет,
Не довести щоб до згуби
Сталий наш авторитет –
Імідж славного народу,
Що здавен угору йшов...
(Хоч віками він для Сходу -
"Грязь" імперських підошов.)
12.06.1996
____________
*"Морди" в них - нівроку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431940
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.06.2013
(На мотив відомої пісні -
"Ой, зелене жито")
Ой, хороші очі, хороші
Хорошії очі дівочі,
Хорошії очі, до лиця –
То й хороша дівчина ця.
Ой, найкращі очі – зелені –
Випали на долю Олени.
Хорошії очі, мов смарагд,
Кожен був би очам тим рад!
Ой, чарівні очі – зелені,
Зеленії очі в Олени.
Зеленії очі хлопців ждуть,
Хорошії хлопці в очі йдуть.
Ой, хороші хлопці, хороші,
А в хороших хлопців є гро̀ші.
Зеленії гроші – не гроші̀,
Тож хороші хлопці й без душі.
Ой, зелені гроші, зелені,
Хорошії хлопці в Олени.
Хорошії хлопці дівку жмуть,
Зеленії гроші дівці йдуть.
Ой, зелені очі, зелені
Заробили грошей Олені.
Зеленії гро̀ші – не гроші̀.
Чи ж хороші хлопці без душі?
...Ой, хороша дівка Олена
Тепер має гроші зелені:
Прибуткове в неї ремесло,
Бо її в кишло занесло.
Ой, чарівні очі – зелені...
Кохайтеся, наші Олени,
Та любов хай буде від душі,
Хорошії душі – не гроші̀!
12.01.1996
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431938
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 17.06.2013
Не кидайте у ближніх слів колючих!
Жорстоке слово має два жалА:
Одним воно сусіда жалить люто,
А іншим – серце тих, де лють жила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431566
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.06.2013
Любов сліпа, неначе кошеня:
Бере усе, що їй, бува, підносять.
Та й кошеня, відомо, прозріва –
Й уже
не вткне,
куди
попало,
носа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2013
...На тройке добрых почтовых лошадей я с Трохимом и с
чемоданом поутру рано выехал из Киева...
Тарас Шевченко
Частина 1.
З єдиною метою, хоча і неординарною – «виписати» доньку Марину з власного будинку, тобто зняти з реєстрації за місцем проживання (смт Дігтярі, що на Чернігівщині) для оформлення ПМП в Німеччині – я відвідав мій обласний центр – місто Чернігів, що в цьому, 2013 році відмічає свій 1300-й. Позаяк в обласному відділі міграції населення Міністерства внутрішніх справ України, як пояснила мені Валентина Петрівна, керівник паспортної служби відділу, не мають «печатки» для відмітки вибуття поіменованої доньки з місця реєстрації, я вимушений був наступного дня вирушити з відміткою обласного відділу в паспорті про «необхідність» зняття з реєстрації в районний «паспортний стіл» смт Срібного. Срібнянський район, до якого відноситься і моє рідне «смт», географічно розміщений на самій південній відрозі (апендиксі) області, а обласний центр Чернігів у північній частині регіону, я вимушений був в наступний день автобусом пересікти майже всю область з півночі на південь та приречений стати спостерігачем тих змін в «інтер’єрі» області, які відбулися більш як за 20 років «незалежності», тобто з того 20 дня серпня місяця 1992 року, коли я здійснив таку ж подорож від Чернігова до Варви (центр сусіднього, теж південного району області), зафіксовану мною у відомому, хоч і невеликому колу читачів, вірші «Хата», виданому вперше у 2005 році (зб. «Долі клич»).
Що ж змінилось за цей час в області, принаймні в її зовнішньому обліку. Не буду описувати деталей. Це справа економічних географів та істориків! Викладу у ескізній (емоційній) формі лиш ті враження, які я мав, споглядаючи з вікна китайського мікроавтобуса, в якому я мав честь здійснювати свою подорож…
…Кинулась в очі брудна розбита дорога, тряска в автобусі, понурі, безрадісні обличчя людей за вікном і… спливли рядки з повісті «Фата Моргана» Михайла Коцюбинського, котрий за волею служби картографа і землевпорядника став чернігівцем та писав свої твори з тих же «героїв», що мешкали, правда, на сторіччя раніше у тих селах та містах, які мені випало споглядати вже у 21 сторіччі!
Пам’таєте, у Коцюбинського? «…брудною, розгрузлою дорогою йдуть заробітчани…». Те саме… тільки вже асфальтною, дірявою, по якій водій-еквелібрист «викермовував» свого «автобіса», обминаючи більш глибокі ями та цокотячи зубами, а пасажири – в основному «беззубими» щелепами, бо ж були переважного «похиленого» віку, на менших вибоїнах в асфальті, які водію обминути все-таки не вдавалось…
…Конурково-дачні будиночки (10-12 кв.м), та недоглянуті садочки навколо них, що по той бік Десни, до болю в серці нагадують ті радянські часи «развитОго (за московською моделлю) соціалізму», коли останній Генсек Горбачов щедро роздавав «гегемону» мікро-шматки землі, щоб той, стоячи на них у позі «очколаса», розгрібаючи давно небачену людського ока торфино-болотну, в надії знайти бодай один відсоток родючого гумусу, не задавав собі болючі для одіозного Генсека питання: куди йдемо та який такий і для кого «розвитОй» будуємо. Так і не знайшовши родючого скарбу – гумусу та не діждавшись відповіді на сакраментальні питання, які його «кошмарили» по ночах, гегемон покинув своє сільсько-ідилічне життя та почимчикував на базари, щоб перепродувати не ним, а міжнародно-капіталістичним «робочим класом», товар, щоб хоч якось прогодувати свої сім’ї, необачно заведені при «розвитОм».
,,, Лише Десна гордо несе свої води, наповнені сумом і неозначеними відходами, закручуючи воду бурунами, немов сором’язливо ховаючи від людей в своїй глибочині нищівні для природи технології дикого капіталізму та нездійснені плани і сподівання великого народу – спадкоємця славетних аріїв, які дали людству білу расу, приречену на духовний ріст і розквіт.
… «Брудною, розгрузлою…», тобто розбитою вщент, дорогою їдуть «цивілізатори» Нового світу, цокотячи на вибоїнах беззубими щелепами та ковтаючи обривки фраз, якими вони перемовляються між собою, аби якось розвіяти невеселі думки про нинішнє і майбутнє, наболіле і нову безнадію!
А обабіч дороги незорані лани колись родючої землі, порослі чортополохом, подекуди зранені важковиками-плугами та «підготовлені» до посіву виснажливих польових культур: соняшнику, кукурудзи, ріпаку, пшениці…
Так ось! (вибачте, писати неможливо через трясучку та гамір в салоні) Не європейським автобаном, «брудною, розгрузлою» мікроавтобус долає поволі відстань із сьогодення в «щасливе майбутнє» старезної нації, яка дала початок (дала і … покинула, наповнена гордістю за свій вчинок) новій цивілізації, що прийнято в наші часи іменувати Старим світом. А з гучномовця в маршрутку раптом вривається фальцет російської співачки, що відає понурим пасажирам про «віртуальну любов», нагадуючи їм невеселу, давно закоренілу думку про те, в якій «неукраїнській Україні» вони живуть» і по чиїй землі їдуть, бо ж «несе Галя воду» співається лише у вузькій, дещо п’яній компанії в хрущовці чи на пікніку десь в ще неприватизованому московітами чи москвофілами лісочку…
...А на фоні лобового скла одиноко бовтається іграшковий жирафчик, в такт «дріботіння» автобуса кумедно киваючи непомірно великою головою то сфально то заперечно, немовби погоджуючись з невеселими думами та висловлюваннями пасажирів, але протестуючи проти істинного стану речей в корупційно- бандитській з компрадорсько-зажерливою верхівкою і злиденними «низами» державою під назвою У-к-р-а-ї-н-а, що, очевидно, означає: «у края» прірви…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431368
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 14.06.2013
Звичайна правда суть проста,
як алгоритм числа чотири…
Та як буває без Хреста
у пражньому, як пекло, мирі ,
де славословлю шлях відкрито,
де лестощів – ущерть корито?..
Там дифірамб боготворять
й брехню у німб вінчають спритно:
«раз» - пишуть, «два» – в умі таять.
14.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431367
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.06.2013
Мене ти зачаровуєш, кохана,
Й макітриться у мозку без вина.
І не моя – твоя у тім вина,
Що впився я тобою вже сповнА...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2013
Україно моя закосичена,
та краса твоя – не позичена…
Уже так із давен тобі сталося –
кращі землі тобі й нам дісталися…
То від Бога твого – від Всевишнього,
Від живого отця – не колишнього…
Маєш мову свою солов’їную,
Що санскиту під стать, та невільную…
Самобутність твоя ще й у звичаях –
У сусідів вони не позичені…
Маєш славну, як світ, ти історію
І державну (як знать?) категорію…
Та в недавні часи піддавалася –
Ворогами не раз покривалася…
То ж чужі по тобі всмак топталися,
(Хоч душею ти їм не скорялася…)
та найбільше за всіх Москви братія,
ще й домашня твоя "хохлократія"…
ОтумАнити нас намагаються
й душу-мову твою вщент споганити…
Тепер мова у нас обрусичена,
не своя вже вона – запозичена.
Тож додому, назад повертаймося –
від чужого лайна очищаймося...
Хоч чужому й корисно навчатися,
та свого нам негоже цуратися…
10.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430526
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.06.2013
Я все чаще тебя от себя отучаю,
Примеряя страданья твои на себя,
Но случается вдруг: от тоски заскучаю –
И так хочется чувтвовать, слышать тебя.
І.В.А.
Не навчай почуття! –
На науку
Не трать сили, голубко, дарма!
Піднеси краще лагідно руку
До угідного мого ярма.
Й поведи ти мене в ту країну,
Де є правда... Ні марев, ні зла!
Збережи нашу мрію єдину,
Припади до єднань джерела.
Спрагло випий сподоби чудові
І страждань до душі не впускай!..
Що величніш в житті від любові,
Що затишніш за створений рай?!
Ти скучати за мною не будеш:
Я зненацька ввійду в твої сни –
Й почуття свої давні розбудиш...
Ще раз серце навпіл полосни!
29.09.2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429462
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.06.2013
Серце - не камінь:
плавиться й лід,
як за словами
квапишся вслід!
Слів і завзяття
Слід не жаліть,
Щоб подолати
Серця граніт...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429455
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.06.2013
Шановні "КлУбники"! Щойно повернувся з кобзарського свята, що відбулося в селі Сокиринці на Чернігівщині... Люду було, як в заголовку сказано!.. Виступала капела бандуристів з Києва, ансамбль такого ж профілю з Університету культури, козачки-бандуристи з Чернігова, вокально-інструментальні гурти, народні хорові та хореографічні колективи з Чернігівщини та інших областей України, колективи Білорусі, Росії та інших держав СНД. Про це вже була (і буде) інформація в засобах МІ та інтернеті. Хотілось би висловити свої враження та побажання...
Як відомо, Остап Микитович Вересай (1803-1890 рр.) - кобзар, сучасник і сподвижник Великого Кобзаря Тараса Шевченка. Неодноразово Тарас відвідував ці місця (Сокиринці, Качанівку, Дігтярі)... Про одну із своїх подорожей він розповів у повісті "Музикант".
Вражає неймовірна велилюдність цього свята, активна участь багатьох колективів і окремих свідом людей у цьому святі... Це свідчить про те, що дух український в Україні ще не вмер, незважаючи на зусилля "алкогольно-наркотичної" та антидержавної мафій, спрямовані проти українського народу... Там було багато державців, літературно-музикальна еліта нації! І це добре!
Та хотілось би більше! Вже давно назріла необхідність Всеукраїнське свято кобзарського мистецтва перетворити в щорічний "Кобзарський фестиваль" зі своєрідним "змаганням" кобзарів нашої країни в рамках Всеукраїнського конкурсу кобзарів, як це зробили наші "однодумці"т для піаністів, що мають змогу брати участь в конкурсі Крайнєва у Києві! Це підняло б престиж української кобзи, стало б заслуженою "епітафією" на могилі "розcтріляного кобзарства" у довоєнні роки та сприяло б підняттю духу українського музикального мистецтва, фольклору та мови в нашій державі! Щоб у результаті подальшої "турботи" про УКРАЇНСЬКУ МОВУ наших ворогів та "хохлократів" не прийшлось би говорити:
Ой ти мовонько обрусичена,
Не своя ти в нас, а - позичена!
Амінь.
_________
* Опубліковано на місці гуморески "Ніде впасти цеглині" як такій, що "втратила" свою актуальність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429010
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.06.2013
11.00... Аеропорт Бориспіль... Він з трояндами... і такими знайомими і рідними чорнобривцями у терміналі для виходу іноземних пасажирів, тихий гомін серед зустрічаючих: «Це з Салонік».-« А З Тел-Авіву вже прибув?» Нестримно закалатало серце. Ось і Вона. Квіти шуганули догори в оскаженілому привітанні... Усмішка! О, яка знайома «усмішка» на лиці у неї! Сльози "неописуємої" радості на очах у Нього... Ніжний доторк вустами до щоки. Який знайомий аромат здорового жіночого тіла! Слова – рідкі і теплі – і... гострі погляди буравлять одне одного... Що у кожного зараз в серці? Якийсь нестримний водоспад давніх, але оновлених розлукою почуттів в Обох! Чим триваліша розлука, тим тепліша, чуттевіша зустріч! Маршрутка. Її рука, м’яка, волога і тепла - у Його твердій, упевненій руці. І... ні слова... Так би вічність!...
...«Бурхлива» зустріч в Нею, плани, суперечки, непорозуміння... Але Все – їхнє, рідне... Нарешті, прогулянки там, де багато «сонць крізь віття» і ласкаве серпневе море. У вагоні спокій і блаженство. Ідилія людей, що так давно чекали одне одного. І розмови, розмови, розмови... Все не переговориш – так багато вже позаду і ще більше - попереду! Зустріли, доставили в саме «туди» – свіже коров’яче молоко, фрукти, овочі, звабливе Не-чорне – "Я"-скравофіолетове море і... Океан Кохання! «Такого щасливого купання у Морі, Любові і Квітах у нас ще не було» – мовила Вона стримано після «несамовитої» зустрічі – після «мінеральних», з присмаком солоно-сонячного поту, ванн Кохання. А потім вимушена коротка розлука на кілька діб, бо «добові» закінчились.
І знову – ефір... (А що в ефірі - можна буде дізнатись з "невиданої книги" для "службового користування" (чоловікам, бо ж жінки не залишили б жодного шансу авторові дожити до омріяного кінця - "вінця":) з проблемною та банальною назвою "Він і Вона"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428626
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.05.2013
Ти скоро умчиш за море,
Обійме тебе туман;
І правду заступлять гори
І сонми гінких оман...
Ти будеш плескатись в морі,
Та мріями будеш тут,
Бо тут були наші зорі
І роси ранкових смут;
І третє тисячоліття,
І зустрічі на зорі,
І думи у верховітті,
І певність в щаснІй порі.
Його ти любитимеш словом,
Та серцем своїм – мене...
Довіра твоя - як полова:
Із часом, повір, мине.
Бо слово – то річ ефесна!
Ти впевнишся в цьому там.
Лиш тіло і дух – небесні,
Даровані Богом нам.
Гармонія духу й тіла
П'янкіша всіляких втіх!
Ця сила і нас сточила,
Як з'єднyє святість... гріх...
Ти скоро розтанеш... в морі,
Обійме тебе туман,
Можливо, й відступить горе,
Але загірчить... обман.
27.01.2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427793
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2013
Моя супутнице, мій друже –
Моя невінчаная мріє!
Чому душа болить так дуже,
А серце в грудях кревно ниє?
Тому, що бачу: вже лілеї
Твої зів'яли, й ти чекаєш
Вже не замріяних елегій,
А баєчок. І їх складаєш.
Про круторого, про Овна,
Про несподівану Левицю.
Твоя уява прагне сповна
Невгавним гумором упитись.
Ти з мене хочеш посміятись:
Який хамулуватий легінь!
Я ж буду знов за пензля братись,
Щоб малювати сум елегій...
8.03.2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427792
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.05.2013
...Як сміла ранить твою душу?..
Пробач мені! Це все – зі зла.
Я стільки дум здолати мушу! –
Здається вічність – й та мала...
Мені хотілось, звившись, разом
Підняти крила і летіть.
Та тільки Бог – і то із часом –
Можливість дасть все зрозуміть.
*
...Від кого в тебе такі очі?..
Завжди напружено-живі,
Бездонні дві криниці-ночі,
Похмуро-темні, мовчазні...
Вона - Йому
Карбує пам'ять літ обцасом:
Вже так багато збігло днів...
Хоч я не Бог, і то із часом
Все досконально зрозумів.
Від кого в тебе такі очі?..
Такі напружено-живі,
Бездонні дві криниці-ночі,
Такі знайомі і нові...
Не знаю, що ви чатували,
Ви – світлокарі, золоті,
Та як нараз я стрівся з вами,
Були ви вже не ті, не ті...
(Якась тяжка, пекельна втома
Свинцем лилась із-попід брів.
Мені здалось, що я не вдома –
В гущавину якусь забрів.)
Вони казали наче: "Годі,
Стомилась я його чекать,
Уже роки пройшли відтоді,
Як почужіли дух і стать.
Вже невідь хто встиг вбити радість –
Клубок нечуваних проблем
У вирі справ збудив всевладність
Невідворотності дилем".
"Твого не ждучи, мила, слова,
Я поринаю в боротьбу,
Аби з тобою бути знову,
Тобі віддать свою судьбу.
Ти, як і я, достоту знала,
Що бурі нас з тобою ждуть,
Та долі нелегка ухвала
Веде до правди нашу путь!
І буде хай твій день прийдешній,
Той час воістину святим!..
Відкрий в собі ти світ тутешній,
Другим віддай чужі світи".
...Та ось сумна твоя косинка
Полинно впала на плече...
Та несподівана картинка
Мене, мов полум'ям, пече.
Твої ж слова: "так, я рабиня
Свого злиденного життя!"
Останній шанс, надію вбили
На вороття, на вороття...
5.07.2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427199
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.05.2013
Пушинка-сніжинка
В долоню упала,
Журною сльозиною
Ураз вона стала…
Чого ж просльозилась
Ти в теплому лоні?..
Упала сніжинка
В чужі їй долоні…
12.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425245
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.05.2013
Усім матерям "Клубу
поезії" (і не тільки)
п р и с в я ч у є т ь ся
Одно
лиш слово...
А як
нас гріє:
сльоза
любові
в очах
леліє...
12.05.2013
(День матері)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425244
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 16.05.2013
Рай земний замкнула ти в мені
Й ключ від нього узяла з собою,
Залишивши безутішне «ні»
Й здавшись у полон йому без бою.
Олекса Удайко
Я б не хотів сказати: «ну, прощай» –
Більш до душі мені магічне «здрастуй»,
Та ти тримаєш виплеканий рай
Замкнутим і готуєш гострий заступ,
Що поховав уже не одну ціль,
У небуття відправив єдність волі…
І цим ти спричиняєш серця цвіль,
Йдеш на догоду гаспида сваволі.
Будь у душі твоїй, – що й у моїй,
Й не май інакшої альтернативи,
Ключі від раю, що в руці твоїй,
Ти б принесла мені на крилах дива.
4.10.2007
__________________
* Відповідь на докір за слово «Прощай!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425006
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.05.2013
* * *
Ти – про літо,
я – про жито,
а навкруг – сама зима:
не прожите
пережите –
і тебе в мені нема.
8.06.2007
* * *
Я – про мітру,
ти – про літри,
а в душі – повзуча «мразь»:
від пустого звука цитри
лжа повзуча пролилась.
27.11.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425005
рубрика: Поезія,
дата поступления 15.05.2013
Яка дивна у нас природа:
І злих, і добрих в купу зводить!
Знать, в цьому є знаменна суть:
Дивись, і злий добро народить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424513
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 13.05.2013
Слово – серебро,
Молчанье – золото.
(Рос.присл.)
Слово – це свідок емоцій,
Зброя теорій, відкрить;
В слові є думи пророчі,
Словом життя променить.
Та як підніметься раптом
Слово – брутальності шквал,
Киньте негайно у натовп
Тиші спасенний штурвал!
Стихне розбурхане море,
Ріки ввійдуть в береги,
І відродиться покора,
Й вимруть слова-вороги.
В тиші яснішають очі,
В серці – смиренність сама...
В слові є прояв емоцій,
В тиші – роботи ума!
16.12.1997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423873
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 10.05.2013
Де в тебе береться та злість?
Від чого вона?
Чи то – необласкана ніч,
Чи день без вина?
Чому зводиш очі додолу
І дмеш свої губи,
Та ремствуєш тихо на долю?
Другої не буде!
Ти коло невдач розірви –
Отруту зневіри!
І тугу свою перелий
В стострунную ліру.
А душу піснями лікуй,
Любов'ю і Вірою,
І щастя своє відвоюй
В буденності сірої...
27.03.1999
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423872
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.05.2013
Край дороги квітли чорнобривці,
Милували зір закоханих людей.
Та знайшлись такі черстві і ниці,
Що зім'яли цвіт в спекотний день.
Плачуть чорнобривці при дорозі,
Жалібно так кличуть підійти:
"Милий мій, чи ти іще у змозі
Подолать незвідані світи?"
Приспів:
Чорнобривці зів'ялі,
Наче втрачена воля,
Наче зламана доля, –
Мій покривджений світ!
Ви раніш чарували,
Мої квіти печалі,
Мов птахи у неволі,
Нині зламаний цвіт!
Підійшов прохожий до зів'ялих,
Підібрав, джерельною полив.
Але вельми сильно лист зім'яли –
Квіти все ще никли до землі...
Плачуть чорнобривці при дорозі –
Ой, немилий їм жорстокий світ!
Вже курличе осінь, журавлина осінь:
"Нелегкий у вирій переліт".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423486
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2013
Не вір мені, бо я брехать не вмію...
В.Симоненко
Не вір мені, бо я брехать не вмію,
Не віруй у мою гірку біду,
Лиш дай ще раз мені cвяту Надію –
Я новим днем у ніч твою ввійду.
Не вір мені, моєму в тузі слову,
Не вір моїм гірким, як сіль, сльозам.
Плекати буду я кохання знову –
Тобі я тут усе ще не сказав.
Не вір мені, бо ти сама є Віра,
Не вір мені, бо правда на вустах,
Бо в серці щем, бо дійсність стала сіра:
Без тебе я – і сум, і біль, і страх.
Не вір мені, бо я брехать не вмію,
Не віруй у мою гірку біду,
Лиш дай ще раз мені cвяту Надію –
І світлим днем я в ніч твою ввійду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2013
Зустрілися ми на світанні,
Коли прокидався день
У несамовитім буянні
Пори солов'їних пісень.
Побрались за руки у полі,
Щоб разом у ранок піти
Шукати щасливої долі,
Нові відкривати світи.
Приспів:
"Віднині ми в купочці, двоє, –
Співали, – ти мій, я твоя,
Бо серце у тебе мОє,
Бо в мене душа твоя.
З тобою ми разом, у парі,
Тепер ми з тобою – рідня:
Твої золоті, мої карі –
Свічада у сяєві дня!"
Весна розплатала цвітіння,
І сонце розбурхало день,
Збудило у серці творіння –
Віночок розквітлих пісень.
Піснями хай славиться доля –
Таку може дати лиш Бог!..
Коли в двох єдина є воля,
То й доля – одна на двох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2013
Неділя... Дзвони...
Вісім ранку....
Дзвонар на вранішню
скликав…
Вони – в кадильному
серпанку:
в Його руці
Її рука…
І святість ду́ші їм
лоскоче,
і дух хвилює
фіміам…
Ось-ось душа у душу
вскочить –
знайти прихисток
хоче там.
Перегляну́лись –
слів не треба:
в очах дотично-
світла даль
нестерпно-голу-
бого неба...
... А там, за нею -
сум, печаль.
Й непевність… В тому,
що це щастя
колись у них
не відберуть
чи не сплюндрують...
Адже руть
перемагає
час від часу…
__________
*Уривок з неопублікованої поеми
"Модель і величі, і духу".
Всім членам і читачам Клубу - Христос Воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422826
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.05.2013
Світлій пам'яті мого батька,
Григорія Оксентійовича Коваленка,
ветерана війни, що пройшов 2,5 роки
німецьких конценртаційних таборів,
п р и с в я ч у ю.
Останнім свідомим порухом
руки батька, був відрив листка
в настінному календарі
19.09.1979 р.
Життя людини -
Господній дар,
І міра днини -
Наш календар
Щодень, щоранку
Листок ми рвем
І день з серпанку
В буття берем.
Весни сіяння!..
Щасливі дні
Течуть в пізнанні,
Немов у сні.
І час, здається,
Проходить вмить,
Бо ж нам живеться
В бажанні - жить!
Настало літо -
Чарівні дні!
І знову час
Немов у сні.
Плекання зміни
Дарів кохання:
Ще є і сили,
Вже є й надбАння.
На жаль, за літом
Приходить осінь.
Це "скажуть" діти,
Хоч ми й не просим...
І ось настали
Останні дні.
Листків вже мало
В календарі.
О, цей шалений
Лис -
то -
пад!
Рве ще зелений
Лист підряд!..
...І прийде день:
Рукою кволо, -
Хоч в серці щем, -
Велінням долі
Листок останній
Ми з книги рвем,
День завершальний
З життя берем.
Зникає вмить
Наш календар.
Бо так велить
Наш ГосподАр!
13.09.1987
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422191
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.05.2013
Як рідко ми говорим про Любов,
Про почуття, що стало вже реліктовим,
А все про зле – гомору і содом!..
І долю ми виборюємо ліктями.
Як рідко ми говорим про Любов,
Ще рідше ми з Любов'ю творимо –
Одне одному ми псуємо кров,
А потім чуємося кволими.
Приспів:
Не можна жити без Любові.
Любов – як посох у путі.
Любов – у русі, мислі, слові,
В молитві Божій, в каятті.
Як мало дбаємо ми про Любов,
Хоча про неї і говоримо,
Братів, сестер "освячуємо" злом,
Та й невтямки, чому всім горе нам.
Що зло увік вертається нам злом,
Ми чомусь часто забуваємо.
І що добро повернеться добром,
Також нетвердо пам'ятаємо.
21.01.2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421842
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 30.04.2013
За епіграф беру прозовий твір
Н.Святокум «Свобода».
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421621
Любов – це хронічна хвороба,
від якої є лише один засіб –
взаємність. Коли такої нема,
шлях такої любові – в пекло.
А ще… в творчість.
Кожен дорогу
вибирає
собі
сам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421840
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.04.2013
Є люди –
що мильні
пузирі:
в
промінні
сонця
блищать,
переливаються
всіма кольорами
райдуги,
викликаючи
захоплення,
душевний
трепет
у
ближніх,
а
доторкнешся –
лопаються,
розбризкуючи
гіркі сльози
правди
і…
розчарування.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421838
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 29.04.2013
Беру тайм-аут... Ненадовго зникну
Для уряджання невідкладних справ...
Та повернуся... Бо не можу звикнуть
Без тих, кого у душу увібрав!
Без віршів чільних авторів й автОрок,
Без дивних штибів, божевільних рим...
Я повернусь... з уклоном (разів сорок)
Вам, гуліверам, - скитний пілігрім...
Беру тайм-аут... Хоч за вами скучу,
За калатанням вогняних сердець...
Мені кортить - в Парнасі брати участь...
Ще далі буде... Це ще не кінець!
24.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420551
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.04.2013
У яких ми бродили світах,
По яких нас дорогах носило?..
Я прилинув до тебе, мов птах,
Із країв, де вже бути несила.
Та тебе я в тобі не застав:
Ти думками вже в новій дорозі...
І заквилив схвильовано став,
Зореликі роняючи сльози.
Вже, мабуть, не зустрітися нам:
Ти – в світанок, я – в вечір! Трагічно!
Що ми скажемо нашим богам,
Чим поясним блукання одвічне?
Що родитись належало там,
Де продерлися тропи тернові
Через хащі, луги, болота
До єднання, сумиру, любові!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2013
Немов веселка, промайнуло літо,
Вже світла осінь стала на поріг.
Іду до неї впевнено, відкрито:
Вона – чуттів надійний оберіг.
Ще буде тепло – я в це свято вірю! –
Осіннє сонце пеститиме дні...
Свою любов на тебе я примірю,
І буде мить, де ми одні, одні.
І будуть нам ще тихі, мрійні ночі
І зір рясних безкрая благодать,
І ще не раз вдивлятимуся в очі,
Щоб все, що в серці зріло, їм оддать.
І ще не раз бродитимемо в лісі,
Шукаючи між росами гриби,
Немов судьбу, що вийшла на узлісся,
Благаючи: "Зі мною щось роби!"
І ми зійдем з тобою на вершину,
З якої видно неосяжну даль:
Святу Любов – на самій верховині,
Внизу – знегоди, смуток і печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420299
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.04.2013
О душе моя! що з тобою діється?
Чом ширишся, буває, і летиш?
А то кудись негадано подінешся,
Зів’єшся у клубочок і лежиш?
Чому буваєш інколи широкою,
Що в грудях не вміщаєшся і рвеш
Всі пута?.. А відчуєш одинокою,
То плачеш. Ні, не плачеш, а ревеш!
І де ж шукати нам тої причиноньки,
Яка тривожить душу й підійма?
Які ще можуть бути інші чинники,
Коли мене в душі твоїй нема?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419845
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.04.2013
О, як душі моїй позбутися мозолі,
А серцю – всіх невиліковних ран,
Що нанесла мені ти від неволі,
Від митарства нездійснених кохань?
Як винести в собі оту гіркоту,
Яку мені випліскувала ти?
Як зупинить в душі лихих роботу,
Щоб в самоті піти в нові світи?
Як подолать мені оті страждання,
Що по-злодійськи в душу заповзли?
Як втамувати болі і бажання
Втлумити світ - неправедний і злий?
Лишається одна лиш перспектива,
Не бачу інших я альтернатив –
Нести свій хрест, надіючись на диво...
...На щастя під вікном я ружу посадив.
29.08.08 - 20.04.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2013
Н. С.
Не шарійте мене - пожалійте,
Не розбризкуйте краплі вина.
Краще в римі своїй пошалійте,
Бо для мене - як кисень вона!
Я зберу ті перлини словесні
І злелію із них свій Едем...
Хай розквітнуть в душі наші весни!
Туди разом навіки піде́м.
16.04.1013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419653
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.04.2013
Було це ранньою весною,
коли магнолія цвіла...
Тепер, кохана, ми з тобою -
як крила дужого орла!
У вирій відлітаєм разом,
де інші виміри в ціні,
де не важливий колір стразів
і що ти скажеш: "так" чи "ні".
Бо там панують ті закони,
Які не чинні на землі!
І – слава Богу! Перепони
Єднанню душ – слабкі, малі…
16.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419024
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 17.04.2013
Ти влетіла в мене, кароока,
Наче промінь в ранішню зорю,
В сни мої тривожні, неглибокі,
Де з тобою стиха говорю.
Про вишневий сад, про трави росні,
Про життя мінливе, нелегке,
Про осінню, журавлину просинь
Й майбуття оманливе таке.
Говорю про молодість картату,
Що бравурність згадок навіва,
І про те, щоб нам такими стати,
Як співучий жайвір у жнива.
Про події, що не відбулися,
Я з тобою з жалем говорю...
Та за дні, що, як нектар, пилися,
Я тебе, святу, боготворю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2013
Розцвіли півонії садові,
Розпустивши пелюстки свої,
Мов уста знеможені, медові,
Мов безумні пристрасті твої.
Я зберу квітчані аромати
І в твою оселю занесу,
Щоб у ній щоночі римувати
На красу помножену красу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418762
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.04.2013
Ти прийшов у світи з Чорногори
Через темінь тортур Воркути,
Через радість борні, через горе,
І сьогодні став світочем Ти.*
Олекса Удайко
Ти маєш славне ім’я українське,
І недарма зовуть тебе Богдан,
Бо маєш долю світлу, не імлисту –
Талант творця тобі Сварогом дан.
Ти таїнства життя розкрилив коди,
Й хоч нарядилась біло голова,
Не схилять до землі тебе ні годи,
Ні злі недуги, ні дурні слова.
Бо є в тобі незвідані планети,
В душі твоїй – непізнаний ще лет,
Бо в слові ти допитливий генетик,
В генетиці – довершений поет.
Таке «Двокрилля»**, та ще вдвох із братом,
Нехай слугує вічним двигуном,
Щоб якомога більше світу дати,
Щоб не світив рабованим вікном.
Й сьогодні в тебе є вже добрий вжинок!
То – діти, внуки, учні, сонми книг.
З тобою поряд вірна є дружина,
З котрою ви зорали переліг…
Тобі сказати хтілось ще багато,
Та не дозволить свята регламЕнт –
Потоки слів наткнуться на загати,
Що звів цього банкету президент.
В твій ювілей, учений і поете,
Змалюю твій стоколірний портрет…
Не вміючи ж, як ти, писать сонети,
Дарую свій віршований "триплет"***)!
______
*)Вірш-присвяту адресовано Богдану Павловичу
Мацелюху - колишньому політв'язню, нині -
відомому генетику, доктору біологічних наук,
професору, члену-кореспонденту НАН України.
**) Богдан має ще й інше амплуа: він відомий
у читацьких колах поет, разом зі своїм братом
Ярославом, художником великого хисту, опублікував
оригінальну збірку "Двокрилля", де як два крила -
дві іпостасі художньої творчості - свідчать про
непересічність особистостей братів-Мацелюхів.
***)Метафора "випливла" з професійної термінології
генетиків (триплетний код - атрибут геному), поетичним
"триплетом" же невзначай стали три збірки автора, які він
презентував ювілярові у день 75-річчя Богдана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417986
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.04.2013
[i]Моєму учителю, славетному сину
українського народу,видатному
вченому, фундатору вірусології
в Україні проф. С.М. Московцю
п р и с в я ч у є т ь с я
[b][color="#365c00"]Буває часом важко — хоч померти,
залишивши немилостивий світ...
Та відступлю, згадавши, як подер ти
своє життя 'б колючий живопліт.
...Твоє коріння виросло з підмурків —
обагрених кровицею полів,
де Дорошенко бив зухвалих турків,
відтак Махно — московских біляків...*
У серці юнім зріс лункий супротив
імперії, яка душила нас.
Тобі сам Бог дорогу напророчив
в козацький стан до Нестора Махна**.
звитяжний дух сміливих запорожців
проніс ти гідно через все життя
аж до пори, як в роковому році
навіки сплив у вимір небуття.
...Ти тяг свій плуг на науковій ниві,
як орій сивий, глибоко орав,
в землі сухій, незрошеній, примхливій
зростив копиці золотистих трав.
Твої засіви мали плідні сходи —
когорти учнів з центру і глибин:
ти однодумців зі свого народу
в коші незборні на літа зглобив.
Бо мав велике, чуйне, щире серце,
проникливий, несхитний, світлий ум;
як отаман, тарпана вів у герці
і не терпів неспогада́них дум.
Любив Вкраїну як чарівну пісню,
ділив із нею будні, хліб і сіль...
Твоя привітна батьківська усмішка
нам тамувала найгостріший біль.
...Твоє ім'я в скрижалях не зів'яне
в ряду найкращих дочок і синів...
В сім'ї краян — від Дону і до Сяну —
хай вам лунає величальний спів![/color]
[/b]
16.01.2000
_________
* Член-кореспондент НАН України,
проф. С.М. Московець народився в с.
Санжарівка (нині Полтавка), що не-
подалік від Гуляй-Поля - відомої ре-
зиденції Нестора Махна.
** Існує версія, що С.М.Московець
у буремні роки громадянської служив
для постачання армії Н. Махна, а відтак
багато років був під підозрою НКВД-КДБ
та вимушений в 1934-1952)рр. роживати
в місті Кіровобад (Нахічеванська АРСР).
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2013
Як хотілось леліять любов –
Квітчану стежину у рай доглядать,
Як хотілось в коханні обнов -
Щось потаємне, як рай, обізнать…
Як хотілось садок посадить,
І чорнобривці в саду поливать...
То була б нам щасливая мить –
І небесна, й земна благодать.
Приспів:
Може, добрий свій чин милостивий Всевишній
Подарує в наступних життях,
Та боюсь – наші душі цнотливі, безгрішні
В Галактичних заблудять стежках…
В нашім раї нам любо жилось би
Серед квіту, шаноби, любові і трав,
Та чомусь наші мольби і просьби
Господь в своє серце іще не ввібрав…
Не вертається наша любов,
Бо в річку одну два разú не ступить!
Лиш у пам’яті відблиск розмов:
Неповторна, жадана і рідкісна мить!
________
*Основні катрени виконуються спареними,
приспів – після кожного восьмивірша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2013
Вам не унять – ви не любили.
А я кохав й в осінній час –
Любов прозрінням оклонила
І спа̀хнуть може повсякчас.
Яскравим вогнищем проллється
На тінь ганебну нелюбові,
И в нелюбові стрепенеться
Вогнина Богова Любові!
Не зрозуміти Вам страждання –
Таємні муки в нас – любі.
Любові – зайві всі гадання,
Про неї сховок – у собі!
...Не зрозуміть душ розтина̀ння
За нерозумних, бідних вас...
Огонь Любові, Богом даній,
Я подарую ще не раз.
07.04.2013
____російськомовний вар.____
Свеча Господняя Любови
Вам не понять – вы не любили.
А я любил и в этот раз –
Любовь прозреньем осенила
И вспыхнуть может каждый час.
И ярким заревом прольется
На тень невежды-нелюбви,
И в нелюбови вдруг зажгется
Свеча Господняя Любви!
Вам не понять моих страданий –
Страдать возможно, лишь любя.
Любви ненужные гаданья –
О ней спросите Вы себя!
...Вам не понять моих терзаний
За неразумных, бедных вас...
Огонь Любви, Всевышним данной,
Я подарю еще не раз.
31.12.06
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2013
Де б не була, моя кохана,
Та серцем будеш завжди тут,
І жезлом мідного Богдана
Тобі покажуть правди путь.
Михайлівський золотоверхий
Розкрилить нам святий амвон,
І поведе Служитель звершень,
Як під вінець, в жаданий сон.
І хай той сон наш буде віщим,
Щоб ми упевнились, малі,
Що правда є! Жива і вічна!
Не тільки в Небі – на землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416308
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.04.2013
Маніжачись біля багаття,
Ви грієте руки і ноги…
Та де ви, сестри і браття?
Де святості, ангели, боги?
І де Благородства завзяття?
Де Милосердя?.. і Співчування?
Де ваше поліно в багаття?
Де ваших сердець «подаяння»?
Мовчання... Мовчать – ваше право!
Коли в вас душевний застій,
То – краще мовчання! О, браво!
Мовчання.. І – вічний покій…
Нам далі ж нести свій хрест
І пломенем гріть ваші душі,
Та голос наш з часом заглушать –
Межа адже в кожного єсть!..
…Хто в морі, той мріє про сушу.
07.04.2013
_____________________________
У костра
У нашего нежась костра,
Вы греете руки и ноги...
Но где вы, брат иль сестра?
Где ангелы, святости, боги?
И где благородства простор?
Милосердие где?.. состраданье?
Где ваше полено в костер?
Души вашей где подаянье?
Молчите?.. Молчать – ваше право!
Когда – ничего за душой,
То лучше – молчание!.. Браво!
Молчанье. И – вечный покой!..
Мне ж дальше нести свой крест
И пламенем греть ваши души.
Но голос мой глуше все, глуше –
Предел ведь у каждого есть!..
...Кто в море – мечтает о суше.
27.01.2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416307
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.04.2013
Життя триває, звісно.
І мажор бере своє...
Світлана Йовенко
Всі пісні мої в мінорі,
Невеселі все, сумні...
Та ріка вже рве забору –
Тісно річці і мені.
І вже жевріє в мінорі
Нескладне передчуття:
Скоро гратиму в мажорі,
Бо зміню своє життя!
І поллється дзвінко пісня,
Мов джерельна із ковша!..
Пий свободу нині й прісно,
Поневолена душа!
19.02.2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416179
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.04.2013