| Сторінки (1/37): | « | 1 | » |
Вона тяжко гупає у сонячне сплетіння
Вона нанизує мене на цвях твого болю
Вона постійно коле, надто коле.
Любов осіння.
Мені б дременути далеко-далеко
Мені б лишитися поруч-поруч.
Ти поряд з серцем моїм, ліворуч.
Пробач мені за усе, лелеко.
І ми приречені на зотління.
І я вже нічого в любові не тямлю.
Лишень серця вам, чудесним, краю.
То чом прийшла ця любов осіння?
14.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2016
Мої бурхливі води розбиваються об твої скелі.
Чи знаєш ти, як звучить найстрашніший крик?
Як порОжніє чорновик
Як у тілі душа не знаходить оселі.
Той крик висушує все до пустелі
Що простягає на материк:
Від моєї постелі
до твоєї постелі.
Про нього думаєш: лише б зник.
Люди ж зникають час від часу, навіть коли існують.
Чи то просто снують?
Цілують…
Правда в тім, що найстрашніший крик не звучить.
Він мовчить.
Безкінечно мовчить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2016
Усе - в твоєму погляді.
Єдине джерело, яке розповідає
мені про тебе правду.
Яке є причиною мого болю і зцілення.
Твій погляд - моє дзеркало.
Мене лихоманить
і я ледве не вистрибую з власного тіла.
Розчиняюся у тобі
Боюся загубитися, та гублюся.
Принаймні, ти знаєш, де.
Моя лихоманка - у твоєму погляді.
Іноді невидима рука витягує мене
за комірець светру
Я знову дихаю час від часу, уривчасто
Намагаюся втримати рівновагу
І щораз ледве не падаю.
Ледве не...
Ледве не...
Падаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2014
Ти - моє божевілля.
Я чимдуж тікаю від тебе,
Але кожна втеча вертає мене сюди.
Я вростаю ногами в землю
І оживаю лиш тоді, коли здаюся.
Коли йду слідом.
Я тону в сюрреальному.
Крадуся манівцями.
Народжуюся і гину.
У тумані. У темряві. Навпомацки.
Я питаю себе, чому так сталося.
Чому спізнилася музика?
Чому залізні коліщата часу,
якого можливо й не існує зовсім,
відміряли саме таку кількість обертів?
Світи перетнулися.
Дихати стало важко.
А я, тікаючи, вростала в землю
все глибше й глибше.
Міцним зашморгом обвивалося навколо шиї життя.
І я продовжувала тікати.
І я продовжувала стояти на місці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535887
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.11.2014
невідомість тримає в напрузі.
і можливо все тільки початок.
якби ж ці десятки краваток
затяглися міцніше у крузі!
темний час приходить у тузі...
і хоч, може, це тільки абсурди
і тривогою сповнені будні...
і нема небезпеки в окрузі.
тільки б нам не стояти в "кольчузі".
політичне знищення роду-
то хіба ж боротьба за свободу?
наберіться терпимості, друзі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482925
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2014
Ти відчуваєш мене...
За кілометри відчуваєш мене.
Зі стін нишком любов дремене,
Тобі під ковдру.
Мертве тіло має викликати підозру.
Як мінімум. Без любові лишається тільки одне.
Таке непевне й смутне...
Без любові лишається "нічого".
Всепоглинаюча знемога.
А там, під ковдрою, - тепло і волога.
Цілюща, мов сон, поволока...
Насиченість: ще трішки - й до краю.
Але до краю нам не вистачає...
До краю нам не вистачає...
У мене є ти.
Ні на мить не забути.
Довкола високі споруди,
І натовпи, натовпи всюди...
Здається, ми тут з "Intermezzo".
В нас спільні не тільки застуди.
Хибні істини, дійсні абсурди.
Моя залежність від тебе -
прояв свободи.
Як прояв твоєї свободи -
Залежність від мене.
Насиченість: ще трішки - й до краю.
До краю нам не вистачає...
У тебе є я.
Я тебе ...
Від-чу-ва-ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482089
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2014
Змайдануватися і вистояти до кінця.
Коли б’ють зневагою й палицею,
Як оперезує дріт в ізоляцію,
Як із-за грат натягують вінця,
Тернового.
Прийти і вистояти до кінця.
За спраги і холоду,
Морозу і голоду,
Боячись закривавленого лиця
Коханого.
Поважати себе до кінця.
І знати, чого усім прагнути.
І що самим треба правити,
Відкривши серця.
Розбурхано.
Вдягнувшись душею навиворіт.
І навіть увесь облетівши світ,
Щоби твої шепотіли вуста
Щоб говорили усюди міста:
Мила Україна моя
Мила Україна моя
11.12.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482087
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2014
Скільки ж кожен із нас приховує?
В кого очі у пору темну виплакані...
Тінь чия посеред ночі човгає?
Шляхами безликими.
Цікаво, що гееен там... поза шафами.
За моїми й твоїми стінами:
Скільки ще життів пошарпаних?
Ми не вміємо бути щасливими.
І ховаєш від мене за тишею
Ти себе подекуди справжнього.
Скільки болю тут не дописано.
Скільки правди не буде сказано.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2014
Ти знаєш, що чекає попереду?
Які барикади нам заготовані...
Зустрінешся зі мною у середу.
А раптом, може й ніколи більш?
Обіймеш лагідним порухом,
сорочку в пориві одягнеш навиворіт,
а раптом, із залишком пороху
її я назавше отримаю...
Побудь ще хвилину, потіш мене подихом.
Нам і годин буде мало, і вічності,
та обійми мене лагідним порухом...
Втрата - постійна ціна героїчності.
У мокрій мовчанці збігатимеш сходами
без всякого остраху, уже й без терпимості.
Ехо лунатиме нашими кроками:
я вірна тобі і своїй одержимості.
Обвуглений ранок зустріне на вулиці.
Ти захолонеш: подих в потилицю.
Я не чекатиму там, в сивім мороці...
Цей подих - мій. І долоня на вилиці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2014
у мене до тебе кілометри ніжності.
степові квіти лоскочуть думки,
виткані за лаштунками свідомості,
що комусь може і геть невтямки.
заплати цілунками моїй щирості.
і я завжди буду такою. залюбки.
не розчісуй свої слабкості.
хай собі сплутуються в клубки..
і всі заплітаються в мене...
а поки ти даватимеш їм лад,
я писатиму щось безіменне.
й кожним словом вертатиму нас назад.
у мене до тебе кілометри вразливості.
степові квіти тремтять від лоскоту ніг...
і чергові минулі миттєвості
реальність програє за лаштунками снів.
у неї вдесяте якісь репетиції.
ти десь там даєш собі лад серед мороку,
мій світ тоне у композиції...
ноктюрні тисяча вісімсот тридцятого року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2013
Спостерігала, як ти дихаєш.
Як дивишся, злегка ображено.
Ти знаєш… я тобі зрадила.
І добре, що не запитуєш.
Дивилася, як ти дивишся.
Сантиметрами на голку нанизуєш.
Мій смуток з губ ніжно злизуєш.
В мені зворушливо губишся.
Спостерігала, як ти збуджуєшся.
Як тремтиш, ще не торкаючись,
Й я тремчу, ще не торкаючись.
Скрізь цілуєш – вже не вагаєшся.
Там цілуєш – я не вагаюся.
Ніжно груди долонями стискуєш,
Й вже бажання із мене злизуєш.
Кажеш, я часто граюся…
Я дитя, яке уже виросло.
За орбіту мене трохи винесло.
Сподіваюся, я не отямлюся.
Втім, розділю свою екзистенцію.
На себе для тебе і себе для іншого.
Посеред темряви я хочу більшого.
Там відчуваю душевну міграцію.
Й непережите із себе виписую.
І по частинах присвячую іншому.
Своїм рядкам позичаю енергію.
Я заміж вийшла. Пробач. За поезію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2013
[i]Безсумнівно,
ти знаєш, що це адресується тобі[/i]
По людській щоці може стікати ціле життя.
Особливо тоді, як кожнісінька його молекула
вимушено втихомирювалася.
Уперто придушувалася протягом місяців, тижнів, днів...
І навіть у минулу хвилину. Відчайдушно.
У той час, коли спонтанний і хаотичний рух
був необхідним, мов повітря.
Мов вода.
Мов самотність.
Мов ти.
Ще в минулу секунду здавалося,
що до кінця опануєш себе,
а тому - будеш володарем ситуації.
І ніхто навколо не побачить твою
вивернуту душу.
Адже бути лицьовою стороною легше.
Так просто сховатися за словами.
І так складно розповідати про справжнє,
втискаючи його у мовні відповідники.
Напевно, єдине, чого ще є сил бажати в таку мить -
Обійми. Такі, щоб не вирватися.
І тільки потім - відповіді.
Людині потрібні відповіді,
Бо від мовчанки божеволіють.
Чого тільки варте збирання себе докупи.
Після солоного озера,
що з краплини витекло у розбурхане море.
Після забутих людей,
Після головних болів,
Після постійного випадіння волосся,
Після безглуздого заповнювання себе
будь-чим.
Надмірно.
Жалюгідно.
Безрезультатно.
Після тривалих адаптацій і психологічних виснажень.
Після підміни власних спогадів іншими.
Після впевненості в останніх
І постійних сумнівів у загальновідомому.
Після надто довгого очікування почути:
Я
Люблю
Тебе ...
Я
Люблю
Тебе ...
(І тільки тут мовчанка здатна повернути тебе до свідомості).
Бо любов, що відбувається незалежно від усяких
узгоджень і запитань - зціляє.
Все чує.
Все терпить.
Всьому співчуває.
Не дозволяє зверхності.
Втихомирює гордощі.
Не знає заздрощів.
Вдивляється.
Не шукає тільки свого,
Не породжує гніву.
Тішиться істиною.
Всьому вірить.
На все сподівається.
І ніколи, чуєш, ніколи...
Не добігає кінця.
13.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2013
Ці тремтливі створіння витанцьовуватимуть на моїй шкірі.
Щоразу, як чутиму акордеон, моє серце вертатиме до Монмартру.
Як же складно зі мною було б психіатру,
Ці тремтливі створіння витанцьовуватимуть по всім тілі.
Трохи нот - очі стануть змокрілі.
А повіки - ті украй обважнілі.
По катарсис не треба нам йти до театру.
У "Шекспіра" знайшли б трохи арту.
У готельнім номері - дії.
В серці ж моєму - океан ностальгії.
Ти мене пригорнеш до червоного светру
Таку мовчазну - здавалося б, мертву.
Й підборіддя тобі лоскотатимуть вії.
На постелі моїй засинатимуть мрії.
Й не поплакати зараз тобі у жилетку.
Краще б я на Сейнт Ен лишила монетку,
І пішли б до Булонського лісу дивитись, які там повії.
Та на нашій Сейнт Ен - ані центу.
Лиш чекає свого моменту
У безкінечному відчаї й меланхолії
Заблукалий кусень душі.
Аби розшукати РотОнду й місця Амелі.
Аби знову пройтися по РіволІ.
23.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2013
Випари вина і музики здіймалися,
А море Чорне підмивало натовп.
Гаряче сонце перемкнуло дати,
І ми крізь час у вічність прокрадалися.
У сутінках звабливо колихалися,
Наповнюючись повітрям п’яним,
Воді солоній підставляли рани
Й кохалися, кохалися, кохалися.
На гальці пляжу спочивали голі.
Нудисти познімали одяг,
А хтось вже поспішав на потяг…
А хтось не вийшов із нової ролі.
Тіла лежали в трави вкутані:
Напівсвідомі і напівобкурені…
У себе повністю занурені,
Щасливі й трохи нездорові.
Над джазом небо розливалося.
І в серці нотами здригалося…
Під Катамадзе колихалося
І ми кохалися, кохалися...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2013
Так боляче, що хоч із себе серце виривай.
Думки гримасами ніяк не приховати.
Про що би не кричали вічні постулати -
Прошу, мене нікому більш не програвай.
А головне - мені. Мене не віддавай.
Про що б вуста мої не говорили.
Кого б вони собою не дразнили,
Та ти, прошу, мене оберігай.
Цілуй, цілуй, цілуй, цілуй, цілуй.
Я ж не собі, я вже тобі належу.
Тебе люблю, тебе таки бентежу...
Та ніч залиш для двох. Ніч не руйнуй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2013
Ти іноді той, заради кого хочеться дихати:
Спокійно та регулярно, загортаючися в ковдру твоїх обіймів.
Швидко й уривчасто - до глибоких подряпин на спині й знаків на тілі.
Дихати, час від часу тамуючи подих, й вдивлятися в твої зашарілі очі.
І далеко в темряві стишено видихати, аби не сполохати твій сон,
Аби тебе не розбудити.
Ти іноді той, хто говорить: "Ніщо не вічне, бо немає ніякого абсолюту.
І те, що зараз усе так чудесно, не здатне виключити можливу розлуку".
Можливо хтось інший тобі років за 2 попрасує сорочку.
Можливо хтось інший тобі років за 10 заплітатиме доньку.
А я десь далеко, за кілометри, заварю собі чаю й писатиму вірші.
Про те, хто досі живе в твоїй внутрішній ніші.
Про те, хто завше сниться тобі у темряві й тиші,
Про те, хто шепоче в думках: "трохи глииибшее..."
Про те, що мною болиш із часом все більше.
Про те, як кінчаєш наодинці з собою,
А я заповнююся тепер не тобою.
Про те, як мені все це страшно набридло.
Про те, як бридке мені усе біле повидло.
Про те, що кохатиму, коли нас не стане.
І це не ймовірність, це постійне і стале.
Про те, що речі, які не придбати ні за яку валюту,
Варті того, щоб досягти абсолюту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426487
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2013
Зворушливо до рук дрижання.
Колін тремтіння, видиху без вдиху.
Пробач, що я не чула крику.
Раніш хотіла видавити крихту -
А зараз - через край зітхання.
І очі - озеро солоної води.
Твоя рука в нім зруйнувала кригу.
Бо я всміхалася, не знаючи про втіху
Очей твоїх, хоч видиму, та тиху,
І шум таємної, хоч певної, ходи.
І, мабуть, те чорнило - дивний знак,
Що крізь роки відлуння вириває.
Вода лиш берег трохи підмиває.
Від того біль не менше роз'їдає.
Пробач, прошу, що не сказала "так".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2013
І що є вірш, зачинений у клітці форми:
Хіба поезія - то лиш катрен й терцет?
Хіба кліше нам буде за авторитет?
Хіба в мистецтві є поняття "норми"?
Вузька теорія - хіба що для платформи.
Доречний наголос. І щоби порівну складів...
Та хтось на зміст пустий обкладинку надів
І три сльози перетворив на шторми.
А хтось, читаючи, заплаче десь на кухні?
А хтось, як чутиме, почує щось живе?
І ваш катрен всі нутрощі пройме?
І хтось відчує душу у безвуччі?
Я ж зрідка щастя опишу журбою.
І видавлю з душі усе, що в мене є.
Нехай болючість ця ніколи не мине.
Моя поезія харчується тобою.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2013
Все просто: ти – моя необхідність.
Про решту сьогодні мовчу.
Я в ніжну і все ще невипиту близькість
На вушко в темінь воркочу.
Все просто: ти – моя необхідність.
І небо сплатило аванс.
Бо досі моя «приблизна стабільність»
Створила їдкий дисонанс.
Все просто: ти – моя необхідність.
Як їжа, як сон, як вода.
Уже десь у прірві порожня безплідність –
Відчужена самота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414211
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2013
Ти на трохи. Знаю. Повернися…
З простирадла аромат вдихаю.
Я тут мало вже не помираю –
І кажу собі: «Нууу…схаменися!»
Зім’ята й така холодна постіль.
Ми на ній зливалися тілами.
Одне в одного себе переливали,
І востаннє ранком. Десь о шостій.
Пам’ятаю твій повільний поспіх.
І валізу, що складала вранці.
Ми сім’я і пристрасні коханці.
Хоч без штампів. І приходиш «в гості».
Краще б ти сьогодні ще поспала.
Чи хоча би на літак спізнилась.
І сьогодні так не метушилась,
І від мене поки не тікала.
Я сумую, моя люба. Надто.
Ти забула щось таки, як завжди.
На вустах ще присмак від помади…
Повернися. Ти моє infanto.
І нічого проти я не мовив,
Лиш змовчав й собі себе залишив.
І тепер зі мною німа тиша.
Я її собі майже замовив.
Говорив би ще: «Йди, пригорнися».
І рукою гладив по волоссю.
І ховав під ковдру змерзлу й босу…
Ти на трохи. Знаю. Повернися…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013
Холодним ранком,
Визбируючи з кутків свого ліжка сили,
Я неохоче зіштовхую важкі брили,
Що замість ковдри мене притисли й укрили.
Черговим світанком,
Коли сумніваюся, чи варто прокидатися,
Все сподіваюся, що мене є кому дожидатися.
І завжди буде з ким на секунду прощатися.
Із пройденим мороком,
Адже лишень тоді я пішла спати,
Легше у сновидіннях блукати.
Й легше себе саму наздогнати.
Тож гучним вироком
Стає світло крізь опущені жалюзі.
Необхідність знову йти по підлозі...
Пішла би по стелі, та поки не в змозі.
І тут мені раптово подумалося,
Що стала би радше я запахом.
У комусь розчиненим смаком...
Для когось пристальним поглядом.
Я стала б проникливим звуком.
І дотиком, дотиком, дотиком...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2013
Клубки туману розповзаються
урбанізованими агломераціями.
- Чувак, йдемо блукати цивілізаціями?
Побачимо, де наш шанс обривається.
Поглянь, як розповсюджується радіація.
Нова хвороба гірше "онко" й чуми.
Роз'їдає душу, доливає пітьми.
З поверхів крокує ця "демократія".
- Ні, сестро, це ж не наша капітуляція!
Це ми повинні стискати бунчук долонею.
Це ми повинні розпоряджатися долею.
- Та глянь до квартир, - одна мастурбація.
Депресія. Інерція. Профанація.
Досить асимілювати себе бездіяльністю.
Чесність плутати із продажністю.
Всюди корупція і симуляція.
Справжність - то зовсім не те, що оголеність.
Любов - то не тільки постійна ерекція.
Тіло - всього лиш банальна проекція,
Що компенсує душевну безформність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403024
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2013
Я буду вічно берегти твій сон.
І поправляти ковдру серед ночі.
Серця у грудях б’ються в унісон…
А погляд все шукає рідні очі.
Я буду вічно берегти тебе
І коли світ збереженим не буде.
Нас небо вдвох таємно пригорне,
А поки твої губи мене будять…
Я буду вічно берегти твій сон.
І нести воду, як лишень захочеш.
Долоні легко доторкнуться скронь...
І ти вустами ніжно зашепочеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2013
Випиши мене. Видихни.
Вималюй фантазіями.
Створеними ілюзіями.
Дивними абстракціями.
Випий мене. Загорни
У сновидіння мереживні.
У таємниці безмовні.
У слабкості вистежені.
Прив'яжи мене. Ув'язни.
Щоб із обіймів не вибігла.
Щоби тебе всього вичитала.
Щоби крізь вікна не вилетіла.
Договори мене. Поглядом.
Коли вуста наші стулені.
Постаті - знерухомлені.
Очі - надто оживлені.
Викричи спільною тишею.
Викричи...Вимови...Вимоли.
Так, щоб любили не інколи...
Випиши. Видихни. Витремти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400422
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2013
Це була така усмішка, яка не забувається.
Вона витягує душу і загортає в неї тіло.
Кілька хвилин, кілька ейфорійних хвилин
живеш навиворіт.
Це був такий погляд, що пронизував.
Він ловив на гачечок і обіцяв найщирішу дружбу.
Кілька хвилин, кілька цих щасливих хвилин
Я була безсумнівно певна: так і буде.
Це був такий голос, що змушував вірити.
Витягував усі таємниці. Заглядав в усі закутки…
І вже на другий день, лишень на другий день
Ми обговорювали наркотики та секс.
Це була така людина, яка має померти.
Невдовзі. І повідомила мені про це так, між слів!
У цей ненависний другий день
Я могла запитувати про все, крім єдиної фрази.
Це була людина, без якої світ збідніє.
Він викликав у мене радість, біль та агресію.
В одну мить. А потім змушував усміхатися.
І останнє, що я почула:
«Ти просто не уявляєш, як кайфово
проживати кожен день, мов останній».
19.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379655
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 23.11.2012
Не заглядай мені під сорочку.
І не тіш беззмістовними фразами.
Не користуємось дороговказами -
Ми відриваємо себе по шматочку.
Стільки чутливості в наших рецепторах.
Пари очей, вологою сповнені.
Ми один в одному вічно загублені.
Ми один одним завжди розбавлені.
Скільки бажання в однакових векторах.
Нижче, ще трохи, по тілу щеее…Колами.
Потім до губ піднімешся сходами.
Їх відшукаєш у вдихах уривчастих.
Ти заглядай мені під сорочку.
І говори безмовними діями.
І доторкайся сміливими мріями.
І говори безмовними пальцями…
26.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2012
Яскравий промінчик вбиває пітьма,
Ромашку зціляє полон забуття.
Життя їй дарує травнева гроза,
І сонце чарує, та світла нема.
Байдужість вбиває, а клен все стоїть,
Ромашка шепоче, а він їй мовчить.
Пелюсточки в’януть, стебельце тремтить,
А тінь убиває, ромашка кричить.
І раптом із клена листочок упав,
Ромашки торкнувся і враз запалав.
Згорів той листочок і сонце відкрив,
До квіточки промінь умить долетів.
Холодну пітьму вогонь пронизав,
І білій ромашці клен ніжно сказав:
«Ти вибач, бо я ненавмисно вбивав,
Усім серцем бажав, а корінь тримав».
15 серпня 2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2012
Що в погляді коханого чарує?
Вбирає квіти ніжності її.
Душа в світи далекі помандрує…
Він поглядом візьме її.
І ночі пристрасті, що місячного сяйва
Вберуть ще море, мов вуста вина,
Палкі бажання подарують драйву,
На постіль легко упаде вона.
Ця мить вкарбується навічно,
Допоки смерть не спинить їхню кров.
А зараз в тиші їх єднає свічка,
І терпкий погляд, і сама любов.
15.12.09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371818
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.10.2012
Лиш крок за кроком. Назустріч тобі.
І сіра буденність потоне в журбі…
Червона троянда лежить на шосе,
Вона ще не плаче, а барви несе.
Прекрасне єство непідвладне часу
Троянду твою до грудей пригорну.
І вічно жадана, і вічно жива
На сірому тлі лиш єдина, одна.
Лиш крок за кроком. Іду по землі.
Гаряча й холодна, примхлива і ні.
Лиш щира і ніжна, але нічия.
Троянда в волоссі. Червона. Твоя.
26 грудня 2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2012
Раптом повітря вичерпалось.
Дотягнутися б. Ось стакан.
Хоч води краплину напитися.
Прояснити постійний «туман».
Поїдає всю із середини.
Обпікає спраглий дракон.
Приціл ідеально наведений.
Малослівний стишений тон.
Роздягає до непристойності…
Душу спробує язиком.
В нас окреме місце для скромності –
Вона схована під замком.
Під краваткою, під білизною.
Вві сні глибоко й поза сном.
Під ненормальною призмою
Стакан перевернутий дном.
01.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2012
Я напишу об этом чуть позже.
Когда тоска по Калелле смешается с горечью.
Но не с той, что у Коэльо. Я знаю одно.
Она пропитана солью, что море оставляет на коже…
Красным вином и дикою слабостью.
Но вот бы написать как-то солнечно.
Как в самом добром кино.
А у меня все никак не выходит.
Слова в тоске все тонут и тонут.
Что делать? В другой Вселенной я расстелю ложе.
И мучить не буду кого-то несклонностью.
И отберу тебя в тебя полностью.
И терпкою буду, словно вино,
С большим количеством энотаннина.
И даже в этом кусочке мира.
Я найду все, что найти невозможно.
То, что хотеть еще рано, и о чем вспоминать поздно.
Я напишу об этом чуть позже.
Сейчас, кажется, не в себе.
А на Сент-Энтони мурашки по коже…
И что внутри – то и сверху.
Воздух заполняет прореху…
Но не может, как и у меня, писать солнечно не выходит.
В проулке узеньком присел калека.
Поет он там уже четверть века.
И, при том, словно Рамазотти.
Масштабнее, может, самого Буонаротти…
Но об этом никто не догадывается…
Душа в мелодиях все мается…
И рядом девушка плачет от излишка эмоций.
Калека увлекся и не рассчитал пропорций…
30.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371141
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.10.2012
А ми сьогодні зовсім інші.
Крадемось поглядом. Кудись відводим знов.
Історія незмінна від основ…
І в ній ми крики пишемо у тиші.
Думки? Мовчу. Вони тут найбрудніші.
Хоча…мене у них ти б віднайшов
Справжнісіньку. Забрав би від пустих розмов…
І заховав у таємничій ніші.
А погляд знов ковзнув під комірець.
І я не знаю, чи ти це помітив.
І так, як ми, поводяться лиш діти.
І ти, як я, досвідчений гравець.
У мене знов розширені зіниці.
І певна я, що це не через хеш.
А як сьогодні у думках назвеш
Всі спогади, поховані в гробниці?
І я востаннє погляд твій ловлю,
Захований в не перший наш світанок.
Себе зібравши в купу наостанок,
Щоби таксист не бачив як тремчу.
Дорогою я не зруйную тиші.
І хоч між нами щось таки снує,
Ти дізнаєшся про життя моє,
Читаючи ці вірші.
01.01.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2012
Щодня існуєш. Десь чекаєш піку.
Щоб днів додати знов вживаєш ліки.
І ніч зустрінеш. Діамант в оправі.
Життя іде. І ти ідеш по лаві.
Щодня існуєш. Голка серед моря.
Долоні склавши знову молиш Бога.
Момент втрачаєш. Біль далеко в горлі.
А одинокі – всі напевно «хворі».
Щодня існуєш. Промінь утікає.
У порожнечі вечір догорає.
Все ж юний погляд. А оправа – зморшки.
І безпритульний…чи попросить: «трошки»?
Щодня існуєш. Обіймаєш хмари.
Щомить боїшся, мов чекаєш кари.
Марнуєш час, лиш граючись пісками.
Бо смерть – це те, що не буває з нами?
2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370696
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2012
Ти знаєш? Оживають рани.
І часу не підвладно все.
І дім пустий. У нім лиш крани
Напишуть музику есе.
Біжить вода. Ущент руйнує двері.
А ти один. У пастці стін.
Кричав. Але тепер на «террі».
Холодний. Зболений. Та Сплін…
Лунає. У вухах. У скроні.
В клітинах мозку. У душі.
В кубах бетону тихий стогін:
«Віддай себе…Віддай мені!»
Ти – божевільний. Тихо тонеш.
Вода поглинула життя.
Про порятунок Бога молиш:
«Невже немає вороття?»
Та ти – ніхто. Ти – невідомий.
А психіку поглинув транс.
Вбере твій крик і тихий стогін
Давно утрачений Романс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2012
Знайди мене, якщо я загублюсь.
Твій аромат без помилки впізнаю.
В пітьмі страшній на тебе зачекаю...
А поки що нестримано молюсь.
Знайди мене, якщо я загублюсь.
Чи серед інших, чи в собі самій.
Ти відшукай мене серед надій,
Куди втечу від всіх перепитій.
А поки в очі пристрасно дивлюсь...
Знайди мене, якщо я загублюсь.
22.07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2012
Хто не любив – утратить розум завтра…
І хто кохав – полюбить завтра знов…
Який непотріб – довговічна клятва.
Бо що ж інакше є моя любов?
Хто розкидав – збере життя в долоні.
І хто беріг – віддасть його світам.
І хто б прибрав оті думки у скроні?
Надавши волі пристрасним серцям.
І хто б розлив на небі сяйво сонця?
Або ж навік приборкав мою кров?
Хто не любив – утратить розум завтра…
І хто кохав – полюбить завтра знов…
06.03.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370380
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.10.2012
Моя душа стала жити окремо.
Блукати світами та лиш зрідка вертатися.
І лиш в одному так хотіла зостатися,
Що над іншим зненавиділа небо.
Їй у тілі, в’язниці самотності, стало так темно.
Так бридко, болюче, нестерпно і тісно,
Що забажала матеріалізуватися в місто:
Втопитися, чи бути переїханою метрополітеном.
Чиясь верховна рука любов дозувати не стала.
Відміряла все, що було, немов обділити боялась.
А потім собі так зневажливо посміхалась:
«Ну що, вдоволена? Живи як хотіла».
Певна була, що мене розтоптала.
Накрила собою, звеличила і стерла у прах.
Що ж, трохи було. Все було, але тільки не страх.
У його руках сотні років тремтіла б.
У його руках сотні років боліла б.
І байдуже, що люди не живуть стільки.
Я б крізь смерть прокралась навшпиньки…
Моя душа стала жити окремо.
Іноді вона ходить тебе роздягати,
Як не втримують її людські грати –
Тіло, що дається істоті даремно.
Вона ходить до тебе кохатися.
І дивитися, як ти спиш.
Як у снах пролітає Париж…
І як суджено ночі урватися.
А вона б ще вічність дивилась на тінь.
У темряві львівських нічних мерехтінь.
18.08.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370321
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.10.2012