| Сторінки (2/190): | « | 1 2 | » |
Поки ти мирно спиш, він сидить у холодних окопах.
Поки ти тусиш у барах, він дивиться в свій приціл.
Ти йдеш по вимощеній бруківці, а він - по тро(у)пах.
Ти не знаєш "як жити", а в нього - єдина ціль.
Щоб за вікном лиш гуркіт машин, а не БТРів.
Щоб поряд кохана людина, а не автомат.
Щоб не землю рити, а стоси паперів.
Щоб місто дітьми шуміло, а не взривом гармат.
Спіть мирним сном, ті хто назавжди поснули.
Здоров'я і віри вам, хто ще досі в бою.
Молю у Бога, щоб ви всі повернулись.
І дякую, що захищаєте землю мою.
[url="https://vk.com/ptashka_eka"]НАТИСНИ ТУТ[/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694930
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.10.2016
Заховатися б десь між літер.
Як хто ніби межу цю витер.
І ти зміг.
Вчора був ще гарячим ранок.
Кава з молоком на сніданок.
Ніжність повік.
А сьогодні - холодний вечір.
В голові тільки план до втечі.
Ніби й звик.
Може скажуть, що ти збожеволів.
Що в тобі пожежа від волі,
Яку ти беріг.
Ти мовчи. Ти їх більше не слухай.
Механізм свій свободи рухай.
Ти встиг.
Бачиш рамки? Ти них позаду.
Люди скажуть, що ти їх зрадив.
Зрікся своїх.
Іди далі, роби свою справу.
Дякуй тим, хто мозок вправив.
Навік.
Ти живіше живих сьогодні.
І коли буде крок до безодні...
Зворотній відлік:
3...2...1...
[url="https://vk.com/eka_ptashka"]Творча сторінка Пташки[/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2016
Що ж тебе знов, моя дівчинко,
тягне магнітом нескореним
до тих поганих хлопчиків
сльозами посолених?
Що ж тебе знов, моя рідная,
на ті ж самі грабельки?
Ти ж і без того бідная,
що ніч, то з очей ті крапельки.
Ти ж бо знаєш, розумниця,
як воно потім станеться -
зітреться, вицвіте, згубиться.
Що ж після цього зостанеться?
Що ж ти робитимеш, любая?
Де серця збиратимеш скалики?
Як він тебе, моя милая,
Розіб'є на дрібні кришталики?
...і з кожним разом - сильніша я.
і з кожним разом - менш боляче.
що ж діяти, як доля моя -
любити лиш те, що гаряче...
[url="https://vk.com/eka_ptashka"]Творча сторінка Пташки[/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2016
Ми забували про головне,
Губились у своїх думках.
Часто говорили "ні".
Рідко говорили "так".
Неслись невідомими вулиця,
Шукали дешеве пальне.
Рідне давно забулося,
З головного стерлось в німе.
Ми хотіли стати важливими,
Боялись стати ніким.
Часом були щасливими.
Часом пускали дим.
Хміліли під тиху музику -
Старий добрий джаз.
Розплутували нові вузлики,
Отримували від цього екстаз.
По житті йшли мазохістами,
Ритм болю нас спонукав.
Були заядлими гуманістами.
Робили купу необдуманих справ.
Неслись за вітром. Проти течії.
Людей ділили на "свої" та "не свої".
Відкидали зайве, ловили нове.
Боялись одного - що все швидко мине.
Бо все в цьому світі має свій термін,
Але не будем про сумне.
Кожна мить-неповторна.
Тому, ловіть момент!
Хай ваша віра буде непоборна,
А життя, як цікавий експеримент!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627759
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.12.2015
Пробач, що так тебе люблю.
Пробач, що так тебе ненавиджу.
Що в цій агонії жалю,
Сама собі я вкотре зраджую.
Пробач за ніжність і тепло.
Пробач за злість і нетерпимість.
Чи можна стерти що було?
Чи лиш зробити таку видимість?
Не винен ти, що смак гіркий
У сліз моїх, стікаючих безвільно.
Бо пам'ятають губи смак п'янкий,
Тих поцілунків божевільних.
І ночі ті, злиття двох тіл
В один тандем блаженства.
Скажи, що цього не хотів?
Що не хотів цього шаленства?
Засипле сніг нестерпний біль,
Що розгорівся від жаринки.
Ти - переможець. Виграв бій.
Все вмить розбилось на частинки.
Кому це вигідно? Кого це ціль?
З закоханих робить сніжинки?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623207
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 22.11.2015
Вірші - болісні.
Життя крихтами.
Хто ж бо знав,
що все так і станеться.
П'яні амури,
з нечіткими вистрілами,
зробили нас кадетами.
Слова - чесні,
Прозорими шрифтами.
Ми заплутались
між тенетами.
П'яні амури
з нечіткими вистрілами,
зробили нас кометами.
Ми - невчасні,
для світу Божого.
Не по-плану,
відхилення графіку.
П'яні амури,
Стріляли у кожного,
Голосно викрикуючи абетку.
Ми - невласні
над тим, що сталося.
Директорія Неба
хай сама складає мозаїку.
Тільки п'яні амури
тепер доскону
лікуватимуть світову істерику.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622830
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.11.2015
Я вчора побачила в місті листя клену. Непримітні для всіх, вони лежали собі на холодній бруківці. Я хотіла була їх підняти, але вкотре кудись бігла і так цього й не зробила.
Згадала дитинство. Садок. Улюблену виховательку. В дворі нашого дитячого садочка, був клен. Восени під час прогулянки, ми всі збирали те опале листячко. Потім, з частини робили аплікації, а частину забирали додому. Мама клала їх між сторінками книг, щоб вони рівно висихали. Деякі з них лежали там до літа, бо часто ми забували в які книги ховали ті скарби. І серед літа розкриваєш книгу, а там оп і маленький подарунок осені. А книги, книги ще подовгу пахли тією прілістю і вологістю опалого листя.
В дитинстві все було простіше: гроші - це листя, каша з піску, ігри всім двором на лавці, міні-кухня під балконами...І ось те: "А Катя-Міра-Настя вийде?".
А потім в світ ввійшли комп'ютери, інтернет, соц.мережі. І все покотилось в невідомому напрямку вниз.
А листя лежало і далі, на холодній бруківці, лиш подекуди трусившись під подиху вітру...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620448
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2015
Тренуй свої мізки книжками.
Ходи на цікаві івенти.
Життя така штука, знаєш,
Носить усіх по планеті.
Вчора ти був мільйонером,
Сьогодні курсуєш у прірву.
Або ти був інженером,
І враз, ти - ведучий ефіру.
Ніколи не знаєш що завтра.
Тим більше що буде сьогодні.
Під вечір співає Сінатра,
Над ранок надривний Бон Джові.
Мурахи великого міста -
Чудова назва для книги.
Очі наповнені змісту,
Губи відтінку інтриги.
Вечір приходить о 5-й.
Ніч заступає о 7-й.
Жінка чарівна в кофтинці зім'ятій
Проходить між крісел вагону.
Сідає, між іншим, навпроти,
Дивиться, ніби крізь мене.
Втома міської роботи,
Ритм надто шалений.
Життя все спішить в невідоме,
Усе пояснити, довести.
Чи чекає її хтось вдома?
Чи бажає її провести?
Фантазія немає кордонів.
Так куди ж вона може занести?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619103
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 07.11.2015
Вона прийшла вчора. Без жодних слів увійшла в квартиру. Поставила в порозі свою маленьку округлу валізу. Роззулась і босою пішла на кухню. Заварила собі солодкої кави з молоком, в своїй улюбленій білій чашці, зробила ковток, закрила очі. Мовчала. Мовчала поки кава не стала солона від її сліз і гіркою від чорної туші.
Я теж мовчав. Бо є такі моменти, коли потрібно мовчати, як би не хотілось сказати накипівших слів.
Вона пила свою згірклу каву, плакала. Я стояв на порозі у кухню, спершись об двері і відчував як земля плавно втікала з-під моїх ніг.
Її не було 10 днів. 10 днів наповнених стражданням і відчаєм, алкоголем і цигарками, книжками і літрами кави. Часом я прокидався посеред ночі, бо ніби чув як рипнулись вхідні двері. Я схоплювався і в холодному поту біг до них, щоб без роздумів її обійняти і сприймати її зникнення як страшний сон. Але її там не було. Це все була моя підсвідома ілюзія. Я почав сприймати ілюзію за реальність, а реальність за ілюзію. Я перетнув межу. Я забувся. Я хотів забутись. Я хотів забути...себе, її, врешті нас. Я запізнювався на роботу, бо крутився як токсикоман по її подушці. Дихав, дихав, дихав, задихався...Я робив дві чашки кави, навмисно. Примарно надіявся, що коли я повернусь з роботи її чашка буде порожня, а вона як завжди сидітиме на балконі, читаючи щось містичне. Але цього не ставалось. Я приходив ввечері, виливав холодну каву, мив її чашку. Їв, лягав у ліжко і примарно шукав прохолоду її рук, яких не було. Прокидався, катався по ліжку, робив дві кави, йшов на роботу...Пачки сигарет рідко вистачало на 3 дні. Пляшки алкоголю, ніби солдатики поселились біля мого смітника. Були моменти, коли я проклинав її. А потім проклинав себе, що проклинав її.
Вона ж бо була ідеальна. За це я так її любив. За це я так її ненавидів.
...
Вона допила свою каву. Витерла чорні ріки сліз на обличчі. Підійшла до мене і загорнулась в обійми. Втиснулась в мене так міцно, що кістки заболіли.
- Не віддавай мене нікому, чуєш, - прошепотіла.
Бережи її Боже, і в першу чергу від мене самого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617170
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2015
Та що ти все торочиш - любов, любов, любов.
Осінь, розумієш мен, просто осінь.
Восени все, що було забуто, повертається знов.
І біль теж пам'ятати його просить.
Та що ти мелеш? Яка романтика, парк, листочки?
Багнюка, затяжні дощі, холод.
Реальність мен, професійно ламає тебе мовчки,
Провокуючи помсти голод.
Все все, не переконуй мене. Не варто.
Осінь - це лиш підготовка до кусючої зими.
Сипле на голову листям як непомітним жартом,
Щоб підступно добити холодом зі спини.
Ну й до чого оці ярлики - "песимістка".
Не песимістка. В мене здоровий реалізм.
Якщо вже ярликом, то "закінчена перфекціоністка".
Яка підкорила під себе цинізм.
Хитаєш ствердно головою? Файно.
Значить, ідем на компроміс.
Рішення прийняте одностайно.
Спектакль закінчено. Прошу опускайте завіс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609765
рубрика: Поезія,
дата поступления 27.09.2015
Розбиваючи мене на частки,
Розриваючи на сотні імен,
Не розказуй по тому казки,
Не приписуй зайвих знамен.
Все забудеться якось саме.
Тільки шрами пам'ять несуть.
Ти розрізав душу ножем.
І тепер замість крові - ртуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607217
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 16.09.2015
І коли твоя осінь прийде у моє літо,
Перефарбує все зелене в жовтогаряче.
Я певно буду тобі безперечно вдячна,
Що все ж ти маєш до мене якесь діло.
Коли твоя осінь змінить мої меридіани,
Переверне всі осі моєї Галактики,
Я вивчу всі можливі нюанси твоєї тактики,
Щоб наперед знати як загоювати майбутні рани.
Коли твоя осінь в'їсться дощами в зап'ястя,
Заретушує моє сонце сірими хмарами,
Я "завалю" Небесну Канцелярію телеграмами,
Щоб Вони повернули мені теплоти щастя.
Коли твоя осінь постукає в двері мого літа,
А літо запропонує їй горнятко кави,
З п'янкий ароматом дивної приправи,
Осінь врешті заспокоїться ніжністю зігріта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2015
Була собі зірка, та й не стало.
Погасла тихенько вночі.
Бо їй любові було замало.
Тут хоч вий, хоч просто кричи.
Давно вже ніхто не дивився на неї,
Ніжних віршів забувся вже звук.
Зірка згоріла в думок апогеї,
Після численних порізів і мук.
Мільярди зірок світять у небі.
Мільярди небесних світил.
Тільки ту зірку, що світила для тебе,
Ти байдужістю погасив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2015
Душа болить. Тіло - німіє.
Здається, сильна.
Та без тебе я не вмію.
Якось все не складається,
Не ліпиться докупи.
То як мені накажеш бути?
Закрити двері, розчинитись в місті?
Стерти із пам'яті відболені шляхи?
Кажуть фанатики, що ми з одного тіста.
Та лише паралельними стали світи.
Все якось розминулось, розлетілось.
Між нами залишився лише крик.
Твоя холодність кислотою в'їлась.
Чи було взагалі?
Чи був той чоловік?
Якого я любила?
Якого так хотіла вберегти?
Всю теплоту і ніжність тіла,
Без відповіді дарувала...
Та хто, в біса, ти?
Жорстокий, злий та неприступний.
Мовчанням доїдаєш до кінця.
В твоєму погляді стільки отрути.
І стільки льоду від виразу лиця.
Та поки ти в мені гориш,
Допоки я не згасну.
Гори в мені, гори.
Пали мене, нещасну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2015
Без 5-ти, осінь.
Листя несміло голосить.
Ночі набирають темних кольорів.
Ми ж не змінилися зовсім.
Лиш посвітліло волосся,
Під утиском літніх вітрів.
Без 5-ти, осінь.
Кава - як найліпший спосіб,
Від пекучо-непромовлених слів.
Що десь забарились в дорозі,
Крізь час, місце і простір,
Ніжністю оповитих, яскравих днів.
Без 5-ти, осінь.
Чую твоє відголосся,
І пісню столичних вогнів.
Йду крізь темінь наосліп,
Лиш би світло лилося,
Твого маяка для моїх кораблів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2015
Реальність - одна. Паралелей - багато.
В реальності ти відчайдушно смакуєш життя.
Проходячи повз тисячі силуетів,
В яких вже давно обличчя нема.
Бо кожен уранці вдягає придуману маску,
Щоб вкотре зіграти написану роль.
В кордоні думок, ми ніби заковані в грати,
Щоб легше Комусь над нами здійснити контроль.
Будь чемним і то́бі приліплять клеймо:
"Нормальний" і довідку: "Дозволено існувати".
Тягни чоловіче сво́є життєве ярмо,
А Ми і надалі будем тебе катувати.
Реальність - одна. Паралелей - багато.
Прокинься, мій друже. Вже дзвони у ратуші колотять.
Настав вже наш час! Достатньо вже спати!
Треба Неньку-Вкраїну з полону дурних визволять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602430
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.08.2015
Коли в кулях почнуть розцвітати ромашки,
І тихою стане планета Земля.
Ми впевнено скажем, у тиші найкраще,
Хоч чути як десь все ще плаче маля.
Бабуся якось одну мудрість сказала:
Усі покоління застануть Війну.
Бо разом із Миром життя Їй не миле,
Бо Він ради світу кидає цю Жінку одну.
В скорботі, в жалю, і у власній печалі,
Готуючи каву, Вона вибудовує план,
Пробуджуючи Его у генералів,
Провокуючи їх нижній військовий стан.
І лиш коли Мир повертається з командировки,
Після численних зустрічей з НАСА й ООН,
Війна щільно зашморгує віконні шторки,
І бере Мир у свій ніжній жіночий полон.
І Мир її любить, так палко і міцно,
І тіло Війни вигинається в такт,
Що світ знову заповнюється змістом,
І набирає соків у свій чарівний смак.
Війна - це всього лиш жінка.
Жінка, яка потребує тепла.
Тепла тіла її чоловіка.
Чоловіка, якого постійно нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599694
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.08.2015
Бо вона засне, так і не дізнавшись, що за броньованими дверима її квартири, він в соте робить спробу натиснути дзвінок. Це маленьке самогубство взагалі приходити під броньовані двері її квартири, топтатись на колючому килимку, підносити руку і...німіти, німіти від власної відваги і слабкості.
Він дивиться на непримітний білий дзвінок, як самогубці дивляться на курок пістолету, перед тим як зробити свій перший і останній вистріл.
Що залишилось між ними? Лиш декілька вже неактуальних CD з вічним джазом померлих американців, які так протяжно награють на саксафоні. Кожного разу, коли він чує цей інструмент, то згадує, як вона закривала очі, видихаючи дим, на кожний найбільш протяжний акорд, бо їй не менш боліло за всіх принижених і погвалтовних народів цього алогічного світу.
Вона спить. Він сидить на колючому килимку біля дверей її квартири, пригадуючи як солодко пахне її розслаблене тіло і як, в середині ночі, воно нагрівається до максимальної температури, і вона парує та п'янить своїми тонкими ароматами ніжності.
Він декілька разів спуститься донизу і знову підніметься назад. Ні, це не втеча і повернення, навіть не вибір. Він робить це, скоріш тому, щоб розім'яти м'язи.
До ранку, він так і не наважиться на своє "самогубство" і не натисне "курок".
Він вийде з під'їзду її цегляного будинку, коли в нього закінчаться сигарети і перегорять всі нервуючі клітини.
А вранці, коли вони вийде зі свої квартири, через броньовані двері, повз свій колючий килимок, то різко відчує ще не розвіяний запах його сигарет у тандемі з його парфумами, які вона колись сама подарувала. Лиш на мить, у її очах промайне сумнів: "А може це був не він?", але серце заперечно закалатає в швидкому ритмі.
Все було виказано. Все було промовлено. Не вголос.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598809
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2015
Всі ці квартири, всі ці будинки.
Твої некеровані, мої божевільні вчинки.
Всі ці локації, вокальні формації.
Твоєї зупинки, моєї станції.
Все, що з'єднує і розмежовує.
Тебе проковтує, мене прожовує.
Що непокоїть і що заспокоює.
Тебе кує, мене викарбовує.
Все, що наше і те, що чуже.
Що тебе вбиває, а мене береже.
Най Всесвіт нас зв'яже і збереже.
Бо, я без тебе не можу, уже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2015
Жінка-квітка
розпускає свої пелюстки
лиш з ніжними доторками
вранішнього сонця.
Твого сонця,
чуєш, Ти?
Так, ти.
Тобі не здалося.
Тому,
коли ти до неї приходиш,
а вона мовчить,
скрутившись на ліжку
в калачик.
Це означає,
що її пелюстки,
ще не побачили твого сонця.
А як побачить,
то зацвіте,
так як у перше,
так як ніколи.
Волосся її золоте,
Лиш прикриває тіло оголе...
...не скривди її
пухкі вуста,
тонкі стебла її зап'ястя.
Бо, ця жінка - квітка,
така п'янка,
і ароматом своїм
приносить щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2015
О 5-й ранку, на балконі четвертого поверху, четвертого корпусу непримітного будинку, що стояв паралельно розлогій проїзній дорозі, які нас розділяли ще таких два будинки, ми на-пару з вітром скурили одну цигарку на двох срібного Lucky Strike'у.
Вітер був прохолодний і ніжний. Ніби шовком, своїм подихом він торкався мого обличчя, пестив моє волосся і шепотів мені про події ночі, свідком яких, йому довелося стати. Як виявилось, вітер також має пам'ять, яку ніколи не можна буде науково дослідити.
5-та ранку, понеділок - це найтихіший час, який ви коли не-будь могли б застати. Ті, кому сьогодні вже на роботу жадібно ковтають останні краплі сну. Ті, що тусили всі вихідні з останніх сил доповзають до ліжка, щоб відрубати всі канали свого світосприйняття.
Ніч спускалась повільно за обрій, дифузуючи кольорами від фіолетово-голубого до жовто-пастельного.
За годину, почуються перші шорохливі звуки. Вітер принесе звуки першого пробудження. Місто знову зашарудить, ввімкнеться, запустить свій механізм руху і розпочнеться новий робочий тиждень.
З 5-ї до 6-ї місто відпочивало від свого гулу і руху. І в нього була лише годину щоб поновити свої запаси сил.
Вітер приніс солоний присмак найбільшої річки країни, як офіційне запрошення, щоб відвідати пляж.
Подумки відсилаю відповідь і повертаюсь до кімнати. Вітер шумить, струшує росу з дерев і встановлює подальший напрямок льоту пташок. Ніби перегукуючись, в пташиному метеоцентрі дають зворотній зв'язок прийняття інформації.
О 5-й ранку, я на годинку назву це місто "Моїм". Моє місто тішиться останніми хвилинами спокою, надихаючи мене на нові звершення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594763
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2015
Моє тіло всипане твоїми ніжними тавро.
Взагалі, ніжність найсильніше в'їдається в шкіру.
Моя кровоносна система - це сітка метро.
Чим далі їдеш, тим більше втрачаєш міру.
Твій погляд має матеріальну субстанцію.
Я фізично відчуваю, як він проникає крізь
Епітелій, прямуючи до кінцевої станції.
В'їдайся в мене, по-маленьку, скрізь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2015
Спокуслива жінка п'є вранці каву.
Майже без цукру, щоб краще не стало.
П'є обережно, як йде по канату.
Вона - незалежна, та любить пограти.
Спокуслива жінка курить цигарку.
Повільно і млосно, що стає жарко.
Рахує секунди до дії отрути,
Щоб хоч на хвилину про весь світ забути.
Спокуслива жінка - така неприступна.
Хитра, розумна і досить підступна.
Всі дії її спонтанні і чіткі,
Щоб лиш заманити жертву до клітки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593604
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.07.2015
Прощай мені мої гріхи!
Прошу тебе, прощай!
Я їх зроблю ще кілька -надцять,
Чи може трохи більше.
Бо я не з тих,
Хто на землі дарує рай.
Але я з тих,
Хто до душі найближче.
Хто любить так,
До крові на зубах.
Хто ніжить так,
Як шовком по обличчі.
Ім'я моє палає на губах,
А погляд - манить й кличе.
Прощай всі мої помилки,
Усі страхи
Моїх нічних баталій.
Усі слова,
Що колять як голки.
Безмежну кількість
Всіх моїх фаталій.
Всі погляди,
Що більш пекучі льоду.
Прощай,
І я до тебе буду йти,
Щоб випити твою
Священну воду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2015
В цій квартирці, де поселилось троє,
Було замало простору,
І забагато ідей.
Кожен хотів розпочати сво́є,
Досягнути кар'єрного росту,
Але забував про буденність речей.
Один був юристом,
Знав конституцію на-зубок.
Прокидався посеред ночі,
Читав вголос закон.
Рідко доповзав до ліжка,
Засинав за робочим столом.
Підйом о 6-й.
Прохолодний душ.
Чашка кави.
Сухий бутерброд.
10 хвилин на сорочку,
3 - на краватку.
І гайда захищати народ.
Другий був фізик,
Завжди на своєму ФМ.
Світ бачив крізь формули,
Тоді забував про все.
Коли говорив про простір,
Ніколи не знав куди його занесе.
Спав рідко,
Багато курив.
Не завжди табак,
Часом і психотроп.
Думав про Всесвіт.
Його складові.
Подовгу сидів в кімнаті,
Відкривав закони нові.
Третьою була жінка.
Зіткана із небес.
Носила золотий перстень,
Заколювала волосся назад.
Любила говорити про вічність речей,
І про безмежну кількість світових зрад.
Думала вдень,
Творила вночі.
Пила каву з молоком,
Щодня їла шоколад.
В ній було щось містичне,
І водночас просте.
З нею хотілось бути,
І ніколи не повертатись назад.
Фізик любив жінку.
Жінка його.
Кого любив юрист?
О, в нього була специфічна любов.
Звали її Справедливість -
Жінка з вагами і срібним мечом.
Так вони і жили:
Один захищав.
Другий думав.
Третя творила.
Незвичайна квартирка,
З присмаком дива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2015
Боже,
Мені дуже потрібен цей чоловік.
Увесь його мужній стан,
Вся ніжність його повік.
Я б готувала йому сніданок.
А на обід,
Зцілювала глибинність ран.
Я б любила його весь свій вік,
Поки титри не загородили екран.
Боже,
Прошу в Тебе крихту терпіння,
Щоб не зірватись у політ.
Та не розбитись об каміння
Реальності нашого сьогодення,
Нашого буття.
Бо в ньому зашитий магніт,
З найбільшою силою тяжіння,
І мене всюди притягує його слід.
Боже,
Я дякую Тобі за цей шанс,
Дарувати йому тепло,
Вживати у розмові "нас".
Думати про нього завжди,
Постійно.
Як би важко нам не було,
І як не розпорядиться час,
Я хочу, щоб кохання у нас жило.
Вічно і нетлінно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2015
У нього є шрами. У мене є рани.
Ми трохи побиті скитанням світами.
Від кого втікали? До кого прибігли?
Кого не застали? І кого настигли?
Шукали чогось, невідомо і досі.
Ховалися в тінях, чужому волоссі.
Любили не тих, і не з тими кохались.
Раду́є одне - що собою зостались.
І встрітились так - несподівано вчасно,
Що стало все милим, любим, прекрасним.
Що стало все ніжним, палким і гарячим.
Бог посміхнувся. Він все побачив.
Бо радий і Він, коли діти - щасливі.
З Любов'ю на серці, щирі й окрилі.
Літають собі, гармонію сіють.
Душою співають, а тілом - мліють.
Достатньо вже війн. Достатньо вже бою.
Я хочу, коханий, лиш бути з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2015
Ці очі, з легким відтінком печалі,
У райдужці.
Я у них як на причалі,
Не байдуже.
Я стою перед внутрішнім морем,
І вивчаю його деталі.
Я хочу щоб ти знав надалі,
На майбутнє,
Я пройду з тобою всі магістралі,
І будні
Стануть для нас щастям неозорим,
А життя - навічно незабутнім.
Лиш би доскону називав мене : "Мила,
Пташко".
Я б розпускала свої крила,
Не страшно.
Я б ставала слабкою і сильною, водночас.
А твої внутрішні кораблі піднімали свої вітрила.
Доторкалася ніжно шкіри, манила
Очима.
Обіймала так сильно, і цілувала не сміло.
Навчила
Думати про світле і вічне, щоночі.
Бо ми і є те сокровенне єдине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584931
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2015
Лікар запитав у нього:
"Що Ви бачите на цій плямі?"
Він відповів без роздумів:
"Світле майбутнє".
І йому поставили діагноз -
Олігофренія І-го ступеня.
Задля профілактики,
Натягнули гамірну сорочку,
Яка смерділа хімією
І потом його попередників.
Він не знав секретів відомих фокусників,
Тому й не закатав передбачуваної істерики.
Йому здалось,
Що він вже це все бачив:
І ці обдерті, обхаркані стіни,
І ці матраси,
Всі в плямах сечі.
В нього й не було вибору,
Сідав на них без заперечень.
А лікар, тим часом,
Підраховував з нього вигоду.
Перший день перебування,
Сприймався для нього пригодою,
Квестом, прикольною нагодою,
Пізнати світ з іншого ракурсу,
Заглянути в підсвідомі шпарини,
Як функціонують збої в Галактики...
В перший день забув про хвилини.
Під кінець дня, зняли гамірну сорочку.
Лікар до всіх посміхався, і проголошував:
"Всіх вилікуємо! Не хвилюйтеся!".
А в умі: "Аби за вас платили великі гроші".
За тиждень, йому вже до всього звиклося.
Почергове, тьмяне освітлення
Навіювало романтику.
За місяць, йому вдалось з усіма познайомитись,
Знайти друзів, знайти ворогів,
І підпасти під їхню критику.
Тричі на день приймати жовту пігулку,
Від якої ставало на-диво приємно.
Впадати в медитативну прогулку,
Мріяти про море. Цілком таємно.
По четвергах випивати "червону",
10 хвилин щоб дійти до ліжка.
Або ж заснути на холодному бетоні,
Це і була вся його тижнева пробіжка.
Коли "здорові" потрапляють до "хворих",
В безперервній своїй тісній взаємодії,
Високі мури набувають відтінку - прозорих,
І провокують обидві сторони до дії.
Жоден з них вже не буде 100 % "чистим",
Надалі, все буде писатись через дефіс,
Кожен з них мимовільно стає артистом,
Щоб під оплески виходити щодня "на біс".
Минув термін його перебування.
Лікар викликав його на бесіду.
- Що ви бачите на цій плямі?
- Біль, розпач, депресію.
- Ви повністю здоровий!
Ідіть продукуйте агресію!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584331
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.05.2015
і ці її ключиці,
і ці її стегна,
душа - розхристана,
каже, що так і треба.
сидить посеред парку,
занурена у бузок,
шукає з 5-ма пелюстками,
вона - не зразок.
вона - це вона.
не з цієї планети.
прибулець.
робить переляканий вигляд,
каже, що книгу забулась.
я починаю сміятись.
вона підтримує ініціативу.
вона така щира,
і така примхлива.
їй це можна,
бо вона...
бо вона...
бо вона -
особлива.
посміхається дітям.
любить грози.
підтримує музикантів.
у люті морози
сидить вдома,
гріється чаєм.
вона така чарівна.
вона така незвичайна.
і ці її вуста -
пелюстки троянди
а зап'ястя,
з запахом лаванди.
вона як поезія.
вона як проза.
усіх меж
усіх рамок поза.
знаходить потрібну квітку,
а яка щаслива...
така тендітна,
така мила.
і як таку не любити?
не любити -
неможливо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2015
Коли під тобою вібрує стілець,
Чи зможеш ти залишатись адекватним?
Коли чуєш грухіт танкових колес,
Чи є це для тебе прийнятним?
Коли серце колише товсту кофтину,
Режим переадресації на тиск?
Коли кулі ніби над вухом, щохвилини,
Чи це всього вітру свист?
Люди сприймають грозу як природне явище,
Чи все так просто є?
Коли на небі спалахує вогнище,
Всім моторошно стає.
Гроза як фон для приглушення звуків
На полі бойових дій.
Коли стане страшно - візьми себе в руки,
Слухай мене і не стій.
З тобою нічого не станеться,
Ти під моїй крилом.
Навіть якщо весь світ розвалиться,
Я поділюсь теплом.
Думка має багато сили.
Думай про мене солдат.
Коли все навколо стає немилим,
І тісний для тіла бушлат.
Думай про мене і я буду поряд,
Бо думка - це також зв'язок.
А коли, якось, зустрінеш мій погляд,
Обійми мене, хоч разок.
Обіцяю, що не буду пручатись.
Я також впізнаю тебе.
А поки, залишається лиш вслухатись,
Як грім відбивається між ребер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2015
Вітер був неспокійний.
З віддаля доносилось горілим.
Ми стояли під мурами замку.
Тліли.
Ми знали більше ніж інші.
Чорний пес крутив лівим вухом.
Хотілося б стати вищим
Ультразвуком.
Птахи щеботіли нервово.
Хмари ковзались по небу.
Пес ворушив вухом знову.
Треба.
Тіло в режимі "вібро".
Серце било в барабани.
Дихалось лише через фібри.
Рани.
Вітер доносив статистику.
Вистрілів, вибухів, ранених.
Як не як, але повіриш у містику
Зв'язаних.
Вітер був неспокійним.
Ніч буде не тиха.
Хочеш жити вільним -
Дихай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582370
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2015
День починався спокійно,
З панорамою через вікно.
Нас колись називатимуть "дивні",
Коли ми залишимо вдома авто.
І підемо пішки в гори,
На Говерлу, чи взагалі Еверест.
А ми будемо просто щасливі.
Отакий громадськості протест.
Щасливі, що нарешті поряд,
Щасливі, що нарешті вдвох.
Свобода безмежного поля,
Над нами лише сам Бог.
Ми ганятимемось як діти,
Розправляючи руки-крила.
Нам це дозволено вміти.
Між нами Любов, а це сила.
Ти цілуватимеш мої зап'ястя.
Я - усі твої шрами.
За нашу роботу воздасться -
Зціляться внутрішні рани.
Поки день почався спокійно,
Давай секунду дихати вільно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2015
Запалюй свої свічки, Катерино.
Читай свої молитви.
Читай внятно і красиво.
Як вмієш так лише ти.
Говори з Ним, Катерино.
Говори про те, що болить.
Говори тихо і спокійно.
Дивись як свічка горить.
Розповідай Йому, Катерино.
Розповідай як у вухах дзвенить.
Розповідай як земля жахливо
Від зривів вночі тремтить.
Проси у Нього, Катерино.
Проси за свій народ.
Проси щоб мир був воєдино.
І не було в країні невзгод.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581894
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2015
Я твій дикий звір, якого не вдалось приручити.
Ні запахом смаженої плоті, ані ніжністю слів.
Бо ти не захотів мене таку полюбити.
А я не захотіла сховати гострих кликів.
Ось так і вийшло: ти хотів мене примусово,
А я ставала на дибки і все більше в штики.
Чим гострішим ставало твоє слово,
Тим сильніше хотілось розірвати когось на шматки.
Згадай Кіплінга і історію про всіх Диких.
Я та кішка, що гуляє сама по собі.
Тільки з Класу тих гордих і великих,
Які звикли жити у постійній боротьбі.
Тобі хотілось влади, а мені – любові.
Ти не визнавав її, бо ще болів шрам.
Шкіра стає червоною на місці запеченої крові.
Серце – червоне, від незагоєних ран.
Ти був занадто гордим, щоб прийняти мої ліки.
І врешті-решт, я втомилась лікувати тебе.
Який результат від примусової опіки?
Це як примусова командировка в Тибет.
Я твій дикий звір, якого не вдалось приручити.
Секрет один – Диких треба просто полюбити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2015
Скільки в її голові ненаписаних віршів.
Скільки на її устах непромовлених слів.
Вона любить жити у ілюзованій тиші,
Незрозумілих за змістом вологих днів.
Вона поєднує у собі елегантні пальта і кеди.
А про навушники говорить на рівні з сенсом життя.
Обійми її тепліші ніж сотні картатих пледів.
Розмовляючи з нею мимовільно впадаєш у забуття.
Якщо вона з'явилась в твоєму житті - готуйся.
Бо вона ніколи не приходить "просто так".
З'єднайся з її хвилями і абстрагуйся.
Сприймай її як подарунок долі чи Всевишнього знак.
Ми не забуваєм нікого. Лиш не здатні пригадати.
Ти не згадаєш її, бо не станеш її забувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2015
Я б молилась за тебе. Молилась так сильно.
Молилася двічі в свята і один раз у будні.
Десь перед сном чи пополудні,
Коли стає тихо і вулиці є безлюдні.
Я б молилась за тебе. Молилася небу.
За спокій твій і за твою недоторканість.
За всю твою хибність і недосконалість.
В якій я вбачаю життєву потребу.
Я б молилась за тебе. Молилася вірно.
Складала долоні ближче до серця.
Щоб відчувати як відлунням б'ється,
До кінця молитви тихо і помірно.
Я б молилась за тебе. Молилася мовчки.
Ти б відчував і заплющував очі.
І в унісон, ми б починали "Отче,..."
І палахкотіли б сильніше свічки.
Я б молилась за тебе,
Якби знала твоє ім'я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2015
Ніч. На кухні капає вода.
Вона сидить гола біля причиненого вікна.
Мовчить. Дивиться на вогні.
Чомусь згадалась фраза: "Ні брехні".
Як давно то було.
Ніч. На кухні все ще капає вода.
Звук відбивається мурахами на тілі.
Якби вона могла, то б вистрибнула і злетіла.
І її голе тіло для цього міста не біда.
Ніхто не помітить.
Ніч. Кухня. І так - вода.
Тіло пахне солодко новим гелем.
Хто-зна про кого писав Бумбокс "Вона одна".
Але звук розходиться від програвача по-паралелі.
Протяг торкається її плеча. Вона одна.
Більшого не треба.
Ніч. І знову ж кухня, і вода.
Все, що вище 5-го видно лише Богу.
Її шкіра не любить сонця. Вона - бліда.
Кіт перебігає навпростець дорогу.
Аби не було машин.
Ніч. Вкотре кухня. Вкотре вода.
До свідомості доходить, що варто замінити кран.
Вона ззовні така красива і молода.
А всередині вже стільки незагоєних ран.
Не. Шкода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2015
Я не закохана. Але люблю.
Люблю вже не одне століття.
Люблю у щасті. Люблю і в жалю.
Люблю барвистість і одноманіття.
Люблю з тобою тишу. Люблю й шум.
Люблю всю п'янкість і тверезість.
Люблю наш радість. Люблю сум.
Люблю безпеку і необережність.
І впертість твою теж люблю,
Прямолінійність і відкритість.
З тобою в свято, з тобою і в бою.
Всю твою грішність. Всю твою святість.
Бо коли любиш - любиш все.
Все до останньої клітини.
І перед сном: "Хай Бог тебе спасе,
В тривожні для країни ці години".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2015
Хлопчик,
який розвозить по місту квіти
на своєму велосипеді,
не любить дощ.
Дощ псує йому
всі панорами і пастелі
проспектів і площ.
Дощ плутається під ногами
осідає на шпиці колес.
Хлопчик клацає зубами,
а квіти отримують стрес.
Хлопчик
давно живе своїм життям.
Він "вилетів із гнізда" у 18,
поїхав за кордон.
Керуючись лиш власним чуттям,
зняв квартиру,
навчився варити бульйон.
Мама казала:
- Куди ж ти сину, пропадеш!
Хлопчик її не чув,
бо не знав рамок меж.
Хлопчик,
який розвозить по місту квіти,
Ім'я якого ніхто не знає
не доживе до 25-го свого літа.
У нього рак.
Він помирає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2015
Така була любов,
Яку оспівують поети.
У тих римованих сонетах,
В рядках яких скипає кров.
Така була любов,
Коли лиш очі-в-очі,
Губи горять, сказати хочуть...
Але не треба тут розмов.
Така була любов,
Що крила виростали,
І ми б птахами стали,
Сягаючи висот будов.
Така була любов...
На три зупинки.
Ти так і не наважився на вчинки,
Не обертаючись, пішов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2015
"Виключно звичайні люди"
У своїх звичайних мі́стах
П'ють звичайну каву
Діляться потаємним змістом.
Виключно звичайні люди
Роблять звичну роботу
Вдягають звичний одяг
І прибирають квартиру в суботу.
Виключно звичайні люди
Забули в своїй біганині,
Що всі вони - унікальні.
Як узори на павутинні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2015
Все закінчується.
І ти закінчи́вся в мені.
Був собі,
А тепер, розчинився.
Як розчиняється цукор
у гарячій воді.
Кава випита.
Солод не залишився.
Все стирається.
Як гумкою на папері,
Доля стирає нас
з паперу Життя.
Ще секунду тому
кров летіла
на шасі артерій,
а тепер -
душа летить у небуття.
Все зміниться.
В тебе є лиш мить.
Поки ти не моргнеш
і все стане інакшим.
Сірою стане
неба блакить.
А може, це все,
на краще?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575674
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2015
І ці ночі,
в які винятково,
хочеться слухати
старий-добрий джаз,
попиваючи з бокалу віскі,
з трьома кубиками льоду
щоб стати міліметрово близьким
і злитись воєдино з
саксофонним співом великого міста
і бути вільним на деякий час.
В такі ночі,
коли сидиш на підлозі,
і всіма фібрами
всмоктуєш звук,
замучених американців,
і мимоволі,
продукуєш стук,
по склі ритмічних пальців,
ти - у винятковій позі,
щоб зрозуміти силу їх мук.
Тільки в ці ночі,
повертається жага до життя,
коли розгоряєшся
з одної жарини,
встаєш і виходиш на балкон,
розширюєш діафрагму,
проковтуєш свіжість крізь шпарини,
руйнуєш усякий кордон
між рамками сприйняття,
як у малої дитини.
Ці ночі,
я б розділила з тобою,
ночі без слів,
на ментальному рівні
обмін "мурахами" і теплом,
енерго зв'язок двох тіл,
ми були б вільні та дивні,
що сховались
за віконним шклом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2015
Всі ті, що варті -
Стоять на варті.
Всі ті, що дурні-
Засідають в Думі.
Ті, що при грошах-
Сиплять жарти.
А ті, що вірні-
Засинають в сумі.
Ті, що "з народом"-
Їдять омари.
Ті, що в окопах-
Дружні зі Смертю.
Ті, що пусті-
Напиваються в барах.
А ті, що з Добром-
Навіки безсмертні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574771
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2015
Ці всі чоловіки, яких я мала.
Ці всі чоловіки, які "мали" мене.
Постійно десь-кудись зникали.
Лишаючи по собі лиш одне:
Велику дірку в сонячнім сплетінні.
Без відповіді безлічі питань.
Безсонні ночі у падінні.
І сірі дні в мелодії зітхань.
Ці всі чоловіки, яких я мала.
Фактично говорили про одне:
Як їх робота заїб...а,
І що життя таке складне.
Що їм не вистачає ласки,
Любові, тиші й теплоти.
Ці всі чоловіки вдягали маски.
І прагнули одної лиш мети.
Ці всі чоловіки, яких я "мала".
Не всі із них мали мене.
Я деяких навмисне забувала.
Обличчя їх тепер уже тьмяне.
А деяких, я завжди пам'ятаю.
Їх профіль, очі, контур губ.
І образ їх на серці зберігаю,
Від різних катаклізм і згуб.
Ці всі чоловіки, яких я мала.
Я б краще вас усіх не знала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2015
Я зайшов у тролейбус
І побачив Її.
Так Її, з великої букви.
Очі її великі і голубі.
Губи її червоні й опуклі.
Було багато люду
І я крадькома
Вивчав її риси обличчя.
Вона не подібна з усіма.
Від неї віє домом і затишшям.
І всю дорогу я єдиного хотів:
Торкнутися пасма її волосся.
У вухах вже почувся спів котів.
А може все ж мені здалося?
І ніби відчуваючи, вона
Зустріла на собі мій погляд.
І усмішка спокійна, чарівна
Засяяла у неї.
На мій подив.
Я зашарівся, як юне хлопча.
Потупив погляд на свої кросівки.
Смішний собі від ролі втікача.
Це як сюжет із кіноплівки.
Але це не кіно. Реальності буття.
І я хотів був зиркнути на неї,
Та Доля підкидало нове почуття-
Її вже не було.
В своєму апогеї,
Вируючих емоцій,
Я забув,
Що рух не припинявся,
Час не стих.
Я на секунду був піднявся...
Але не встиг,
Її зловить не встиг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2015
Скажи мені любий:
Де твоя Галактика?
Де твоя зірка-орієнтир?
За якою я б могла піти.
Я б стартувала від Антарктики,
Встановлюючи шлях у нові світи.
Я б залишила своє земне тіло,
До кращих часів.
І зникла за небосхилом,
На Milky Way'ному швидкісному шасі.
Душа підкоряється гравітації.
З нею співає й летить.
Душа у кишені має рацію.
І рація інколи хрипить.
То Бог передає свою істину,
На хвилях Ангел FM.
Розповідає мені про містику,
Зігріваючи космічним вогнем.
Я посміхаюсь.
Продовжую подорож,
До найяркіших світил.
Ти ж мене там, обов'язково чекатимеш?
Розсипаючи зоряний пил.
Аби вистачило сил...
Аби вистачило сил...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2015
Якось ти прокинешся раптово.
Від чиїхось доторків по голові.
"Може ненавмисно, випадково..." -
Так подумаєш собі.
Різко ти розплющиш очі,
Щоб побачити когось.
А в кімнаті - пусто, і нікого.
І слідів вже не знайшлось.
Ти подумаєш -
"Наснилось.
От начудилось мені".
І не взнатимеш ніколи,
Що то я приходжу в сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2015
Після знайомства з нею,
Ти вже не будеш "як раніше".
Ти безперечно змінишся.
Тільки питання - як?
Стане краще
Чи може гірше?
Станеш психічно багатим
Чи взагалі - бідняк?
Чи світитимуться твої очі,
А може виникне некерований тік?
Але ти обов'язково,
Не будеш "як раніше".
Бо вона - "пряник".
Вона ж і "батіг".
Ти хотітимеш цього сам.
Хотітимеш її.
Як жодну жінку "до".
І як жодну "після".
Твій некерований стан,
Як мимовільна пісня,
Яка приходить сама по собі,
Незрозумілого змісту,
Як кола по воді.
Після знайомства з нею,
Тобі бракуватиме сну,
Вона заразить тебе вірусом
"Цікавим є все".
Ти полюбиш її тиху.
Полюбиш і голосну.
Вона погубить тебе.
А потім сама спасе.
Ти не раз їй скажеш-
Божевілля хоч віднімай.
А вона підморгне сонцю
І заварить зелений чай.
Без цукру, щоб трохи гірчив.
Ти станеш її, і більше нічий.
Поки не встромиш перший ніж.
Зовсім ненароком, десь ребер між,
Коли ти її обіймеш.
Тоді вона знищить тебе,
Бо не знатиме меж, теж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2015
Між ними був звичайний обідній коричневий стіл, дві чашки кави, декілька серветок і безліч несказаних слів. Вони вже понад 10 років отак зустрічають свій ранок. Мовчки. І хоча діляться декількома банальними фразами про надокучливого колегу, тупу секретарку і сварливого боса, в той час як всередині в кожного починає закипати вода. Але вони притушують вогонь і роблять вигляд, що нічого не помічають. І продовжують мовчати.
Після сніданку кожен відправляється у окремі ванни і остаточно гасить внутрішній вогонь наболілого. Часом, досягаючи рукою інтимних місць, вони пригадують як раніше бавились в ду́ші разом. Одного разу навіть завісу порвали. Посміхаються. Але з ванної кімнати кожен виходить без жодного натяку про згадування минулого.
Разом спускаються на ліфті, прямують на стоянку, сідають у різні авто і прощаються знову ж таки без слів, лише двічі підмигуючи один одному фарами - він лівою, а вона правою.
Останній місяць, він кожного четверга має "термінову нараду, яка затягується до пізньої ночі", а вона кожної середи "ходить у спа-салон".
Так і живуть, у власних окремих світах. Формально, вони все ще сім'я - добропорядна і ввічлива, як думають всі сусіди. А фактично, вони вже давно сплять на різних ліжках.
Остаточно розірвати зв'язки не наважуються. Чи так вже звикли, чи спрацьовує фобія самотності - над цим не задумувались. Кожен для себе вирішив, що таке життя його цілком влаштовує.
Але...кожного ранку їх розділяє коричневий стіл...звичайний обідній коричневий стіл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570122
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.03.2015
А ти так неримовано підеш.
А я лиш прозою залишусь.
Тебе чекає Бангладеш,
Мене лиш Луцьк,
І тиша...тиша...тиша...
Я чую як ти закриваєш чемодан.
І морщу лоба, викликаю зморшки.
Ти був такий солодкий мій обман,
Побудь ним, любий, ще хоча би трошки.
Прости, в аеропорт не проведу.
І двері за тобою не закрию.
Іди собі...не провокуй біду.
Я вже і так не маю сили.
Ну що ж ти, в біса, ще стоїш?!?
З цим поглядом малого собачати?
Іди вже!.. Киш-киш-киш...
Я розпочну нарешті пробачати.
За ті вірші, що маркером по тілі.
За руки ті, що у кафе спітнілі.
За квіті ті в кінотеатрі.
За пісні під гітару біля ватри.
За поцілунки по зап'ястку.
За цю мою фаталіті поразку.
Я все тобі пробачу, лише йди.
Почувся глух дверей...
Води мені...води...
Ну йди...не йди...не йди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569158
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2015
І якщо вже на те пішло,
То...
Одягай своє тоненьке пальто
І танцюй у під'їзді самбу,
Може румбу.
Чи інший шаманський танок.
Допоки не розквітне ранок
І не палатиме небосхил.
Ти тоді наостанок,
Збіжиш по сходах вниз,
З останніх сил.
Скажеш: Бляха-муха, та я ще той артист.
І геть забудеш про сніданок.
Відчуєш чийсь морський бриз,
Після залишеного шлейфу парфумів.
Це напевно знову той юрист,
Спішив на роботу рано.
І вилив на себе декілька кілограмів,
Фірмового Boss'а, як завжди,
В період життєвих криз,
Щоб привабити статних панянок.
Не знаю, чи подіють на них ці чари.
А на дворі, між іншим вже парить.
І крикливий березневий кіт,
Виліз на сусідський ганок,
І без зайвих собі обіцянок,
Горланить на весь децибел.
Не вистачає лише гітари,
Шкіряного пояса і двох чобіт.
Для повноцінної серенади,
І збільшення демографічних чисел,
Вусатої Котячої громади.
Хтось каже:
Життя завжди прекрасне в 20.
Скажу інакше:
Життя прекрасне скільки б не було.
І скільки хочеться дізнатись,
Що чухається мозок крізь чоло.
Вітай свій ранок усмішками сонця,
Даруй любов, що Бог тобі дає.
Бо щастя лиш тоді не має донця,
Коли у тебе спокій є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568258
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2015
І коли він, дитинко, притисне тебе до стіни,
І прожерливо вдивиться в твої очі.
Ти скажеш собі - В цьому немає моєї вини,
Це все флюїди чорної, спокусної ночі.
Ти будеш намагатись переконати свою совість.
Обгрунтовуючись четвертим законом Ньютона-
Тіло притиснуте до стінки відчуває кволість,
І приємні коливання в зоні свого лона.
Коли він побачить в тобі страх і цікавість,
У ньому прокинуться прадавні інстинкти звіра.
Ти будеш благати його про милість,
Коли від його доторків кипітиме твоя шкіра.
І в останні секунди твого акме-відчаю,
Коли замість крику вирветься стогін,
Він ледве промовить - Я закінчую...
І широко розставить твої ноги.
Після декількох хвилин нірвани,
Коли ти зможеш помірно дихати,
Ви доповзете повільно до ванни,
І поділитесь своїми втіхами.
Тільки дитино, моя тобі порада,
Як тітоньки, яка має досвід.
Це така пряма неприхована правда-
Не ходи без презервативів в гості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567142
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2015
Вона чомусь часто зустрічала "не тих" чоловіків. Хоча кожного з них вважала саме "тим": останнім, єдиним, вічним. Кожному такому хотіла віддати світ, народити сина і провести залишки спокійного мирського життя. Самовіддано і самонадіяно пробувала створити навколо неї і "того"- комфорт, затишок, злагоду. І кожна невдача не вибивала її з колії, а навпаки, пробуджувала в ній активацію запасних резервів дії. І вона йшла проти вітру, але точно ніколи не могла б стояти на місці.
Після кожного з "тих" чоловіків, особливо коли вона розуміла, що він таки був "не тим", вона на деякий час ставала жорстокою і цинічною стервою. Замикала в собі хороше і частіше дряпала, ніж пестила. Кожного разу, худішала на декілька кіло і активно качала прес.
Може колись вона зустріне саме Того. Без лапок і прихованого значення. Але чи зможе вона зрозуміти, що це таки Той, після стількох промахів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567130
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.03.2015
Я одягнусь не по погоді.
Сьогодні дощ - я вдягну сукню.
На мене тикатимуть пальцем
Нікчемні, сірі, хворі будні.
Я не звертатиму уваги.
Бо вже не бачу і не чую.
Я догораю в свому судні
Від невимовної зневаги.
До своїх слів і своїх вчинків.
Я - безрозсудна і цинічна.
Від цього ще не має ліків.
Я цим хворію цілу вічність.
Ти не дивись у мої очі.
Там пусто. Все перегоріло.
Я не сплатила по-рахунках
І мені виключили...тіло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2015
Маленька, маленька дівчинка.
З чорно-карими очима.
Де тебе таку роблено,
Вперту таку і незриму ?
Де тебе таку тішено,
Вербами і водоймами,
Порив твій травами стишено,
Пахощами лісу хвойними ?
Де тебе таку люблено,
Веснами безсоромними,
Серце твоє загублено,
Но́чами безсонними ?
Співай, співай моя дівчинко.
Танцюй що є сили.
Місяць заграє пісеньку,
Що крізь віка носили.
Най голова йде обертом,
Най всі слова забудуться.
Лиш пам'ятай моя дівчинко,
Ти не виходь до вулиці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2015
Якби я був астрологом, то б годинами вивчав родимки на її тілі. Кожну окрему і всі загалом. Взяв би маркер і поз'єднував би усі у малі чи великі сузір'я. Їй було б певно, лоскотно. Вона б постійно сміялась. Ось тим таким моїм улюбленим сміхом- голосним і безтурботним, коли вона забувала про всі свої проблеми і негаразди, про біль і клопоти і просто раділа життю, як мале дитя. Коли я зустрів її вперше, то запримітив одне - вселенський сум у її очах, ніби вона знає, як боляче цьому світові. Коли вона перевела погляд на мене і мимовільно посміхнулась, я захотів зробити її найщасливішою жінкою на цій Землі, аби ніколи не бачити більше суму в її очах. Вона була справді неповторна у манері сприймати цей світ і бачити найдрібніші його деталі. Поряд з нею я почувався люблячим чоловіком. ЇЇ тіло було вкрите багатьма родимками, як зірками нічне небо. Вона стала моїм власним космосом, найріднішім і найближчим. Планетарій на оголеному тілу. Мій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564521
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.03.2015
Вона була свічкою,
Милою такою.
З восковим личком,
Й статною ходою.
Вона манила полум*ям,
Та лише на відстані.
Бавилася долями,
Як маяк на пристані.
Кому шлях осяє,
Кому й - не покаже.
Все з водою грає,
То стушиться, ляже.
То іскриться ярістно,
То туман наводить.
І все серед темряви,
Пісеньку заводить.
Тужну таку пісеньку,
Про тяжкую долю.
...Вчора згасла свічечка.
Вся перегоріла.
Воску не добавил
В її ніжне тіло.
І тепер та свічечка
Лише білим димом,
Розбрелась по закутках
Власної хатини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2015
Вона іде завжди по-англійськи,
Не залишаючи по собі слідів.
У неї є крила і пляшка віскі,
І декілька застарілих СіДі.
Вже більше не вірить у вічне кохання,
У незайманість почуттів.
Сигаретним димом важке зітхання,
Річка Терпіння вийшла з своїх берегів.
Вона - невидимка. Лиш в кутиках ока
Ти можеш зловити тінь.
Вона - спокійна, але одинока.
І зійде з розуму від численних "хотінь".
Ти якось зустрінеш її серед міста,
Вона єдина з усіх,
Буде дивитись в небо. Ніби й навмисно,
Спровокує твій сміх.
І поки ти будеш зиркати в небо,
Простине її вже слід.
Вона іде завжди по-англійськи,
Оберігаючи тебе від...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2015
Коли настане тиша у моїй голові...
...Коли всі думки птахами в вирій,
Коли голосні слова стануть німі,
І морські хвилі стануть не милі,
Коли нічні зірки втратять свій блиск,
І Місяць розлюбить навіки Землю,
Коли свічка втопить полум'я в віск,
Коли вовки не хотітимуть волю,
Коли все стане абсолютно вірним,
І вже не буде місце парадоксу...
...Мій внутрішній звір стане покірним,
За одну секунду до твого хаосу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2015
Розклад на завтра
Пункт 1: Подзвонити мамі. Сказати, що все гаразд. Що більш не турбує серцевий спазм, коли залишаєшся один.
Пункт 2: Поприбирати квартиру, полити кактус, нагодувати кота. Арифметика стає як ніколи проста, коли додаєш 4-и стіни і себе. В такі моменти ти - в нірвані і тебе ніщо не гребе.
Пункт 3: Написати йому листа. Типу - Мен, в мене все добре, під боком муркоче кіт. Як ти сам? Класний в інсті прикид. Скільки віддав? Соррі, мушу бігти. Кипить чайник, гуде як пароплав.
Пункт 4: Тричі перечитати листа. Додати кумедний смайл. Як завжди не натиснути ентер. Стандартно - контрл А+деліт. Коли нам обом внедрили той магніт, що мене так притягує твій он-лайн?
Пункт 5: Продовжити тренування. До скрипу м\'язів, нехай болить. Хоча б не так як душа. Сама собі стаю смішна, коли говорю таке.
Пункт 6: Подякувати Богу за прожитий день. Він був прекрасним. Ліжко - м\'яке. На добраніч стіни. Цілую у ніс кота. Одна вічна радість - його муркота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2015
А в своєму місті я - наче досвідчений турист.
Вивчила всі секрети і всі назви вулиць.
Десь під вечір на бульварі грає гітарист,
В дивному вбранні. Він мабуть прибулець.
Кажуть в підземеллі водиться примара.
Втомлена душа, ходить біла хмара.
Замкнена навіки в льодянім камінні.
Коси свої миє в місячнім світінні.
Біля мур високих, дуб стоїть широкий,
Мудрості навчає більше сотні років.
Вниз, ближче до річки, куполи високі,
Розпинають небо, рушать його спокій.
А у темну нічку, на даху будинку,
Ожива химери, їм нема спочинку.
Розрослося місто в далекі широти,
Підкоряють люди все нові висоти.
Тільки, в моїм місті я - лише турист.
Наче на гастролях мігруючий артист.
Програму відробили, опустивсь завіс.
"Життя - це рух", - це вже мій девіз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2015
Скажи мені: Хто ти, дівчина з он-лайнів? Хто ти?
Я буду зовсім не проти твоєї моралі, коли ти сядеш навпроти.
Де таких роблять, де так кодують гени?
Що постійно до тебе тягне, природнім магнітом по венах.
Ти захоплюєш з напів-слова, ти б повела мільйони.
Хоча, тобі вони не потрібні у тебе свої закони,
свої правила, свої принципи і свої аксіоми.
Для мене ти - все і ніщо, водночас.
Коли дивляться крізь монітор твої гарячі очі-
на моєму Північному передають глобальне потепління.
Ти - моє прокляття, чи ти моє спасіння?
Не знаю, небеса не кажуть.
Вони все частіш - безмовні.
Там, гори справ. Вони і так горем повні.
Яке їм діло до мене, такої маленької крихти,
Яка не знає куди летіти чи куди побігти...
Але в мене є ти. І ти завжди будеш.
Я знаю, знаю...Ти не забудеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554837
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2015
Я буду біля тебе, моє Щастя. Я буду біля тебе.
В твоїх міцних обіймах, за три кроки до неба.
Зима не буде злою, її серце розтане.
Коли ти мЕні скажеш: "Кохаю, до нестями".
І гучним різнобарв'ям в душі салют зірветься.
У відповідь тихенько: "Кохаю, моє серце.
Нема на цьому світі, тебе мені рідніше.
Бо я живу тобою і дихаю вільніше,
Коли ти лише поряд. Коли цілуєш руки.
Ти знаєш, мій хороший, які це були муки:
Чекати і плекати одну лише надію,
Що скоро будем разом, що полум'я жевріє,
Що ватра не погасне, під подихом обставин.
Бо ти для мене - перший. Перший і останній".
І сніг падає з неба. І зіронька палає.
Бо в тебе завжди є я. Хоча, ти й так це знаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547026
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2014
Мені тоді було 21. Як і всі студенти, я намагався зводити кінці з кінцями у навчанні і житті. На той момент я підпрацьовував барменом у другу зміну в привокзальному кафе. Місто, в якому я жив, було невеличке, затишне, домашнє. Всі все про всіх знали, але настільки були заклопотані власними справами, що й часу не мали кудись їхати, когось обговорювати, за кимось слідкувати.
Йшов до кінця третій місяць моєї роботи в кафе. Десь вже у другому місяці я зауважив, що 21 числа раз на місяць у кафе заходила пара поважного віку. Сьогодні на календарі також майоріла дата "21", п'ятниця. Десь близько о 6-й вечора, двері відчинились і у кафе зайшла та ж пара. Я помітив, що вони завжди сідали за один і той самий столик, біля вікна, через два столики від виходу. Він сідав справа, вона - зліва, навпроти. Офіціантка Джейн, за якою був закріплений саме цей столик, вже котрий рік обслуговувала цю пару.
- Доброго вечора, містер і місіс Вільямс. Принести вам те що і завжди, чи зробите нове замовлення? - привітно посміхаючись, запитала Джейн.
- Доброго вечора, Джейн. Ви сьогодні дивовижно приваблива. Ми замовимо те, що і завжди - два американо і два шматочки лимонного чізкейку- посміхаючись у відповідь, відповів містер Вільямс.
- Дякую за комплімент. Зараз все принесу.
Я вже наливав другу чашку американо, коли Джейн підійшла до барної стійки.
- Ти вже також запам'ятав - кивнула мені дівчина.
Вона забрала і віднесла замовлення.
Містеру і місіс Вільямс було десь за 75 обом. За своє життя, вони народили троє дітей - хлопчика і двоє дівчаток, які в свою чергу народили їм шістьох внуків, а от два місяці тому у світ прийшов їх перший правнук. Жили мирно, сварок за поріг дому не виносили.
Я нічого не знав про них, окрім того, що бачив їх раз на місяць 21 числа, і робив їм два американо. Але не помітити цю пару було неможливо. Вони пили каву, говорили і сміялись. Про що, відомо лише їм. Він тримав її за руку, цілуючи її долоню. Флюїди невимовної ніжності розносились по всьому кафе, примушуючи всіх посміхатись. Потім вони просили чек, платили за замовлення, завжди залишаючи щедрі чайові, і виходили з кафе, все ще тримаючись за руки.
Після закінчення навчання, я залишився жити у тому місті і працювати барменом у тому ж привокзальному кафе. Великі міста мене ніколи не приваблювали, хоча в них і була перспектива кращого життя. Життя чи існування? Риторичне запитання.
Протягом трьох років, як зазвичай 21, у кафе заходила пара, як завжди пила американо, їла чізкейк і покидала кафе.
Сьогодні 21 числа, листопада місяця, у кафе зайшов містер Вільямс, сам. Моє серце затарахкотіло, як колеса проїжджаючого потяга. Я зловив стривожений погляд Джейн.
Містер Вільямс не пішов за своє місце, він сів за високий стілець біля бару і тихо сказав:
- Віскі і три кубика льоду.
Я поставив перед ним стакан і мовчав. Чоловік випив залпом віскі. Я жестом запропонував повторити, він погодився. Наступний стакан він пив повільно і почав розмову.
- Три дні тому, моя маленька Сіндія, покинула цей світ. Останній місяць, вона важко хворіла. Я знайшов найкращих лікарів штату, але всі розводили руками. Три дні тому, я все ще ввечері побажав їй "Солодких снів", а вранці поряд я відчув холод її тіла. 21 числа, 55 років тому, я студентом приїхав на практику у це місто. По обіді, ми з групою зайшли у це кафе поїсти. Вона працювала тут офіціанткою. Знаєш, з тих часів тут майже нічого не змінилось. З того самого моменту, як вона підійшла до столику і наші погляди зустрілись, я вже не міг думати ні про кого окрім неї. Окрім тих її карих очей, із зеленуватим відтінком. Після кінця навчання, я переїхав у місто і ми одружились. Почали жити у домі її батьків, займались разом садом і все що вирощували, продавали на місцевому ринку. За два роки, у нас народився син Джон. Потім близнята - Елла і Емма. Діти виростали, помагали нам у хазяйстві. Потім одружились і переїхали у інші міста, але інколи приїжджали нас навідувати. Літніми вечорами, ми з Сіндією, сиділи на ганку будинку, під пледом і читали вірші. Коли хтось втомлювався, другий продовжував...
Я слухав і слухав і не смів перебивати. Мурахи все мігрували по моєму тілу: то по спині, то по руках.
- А три дні тому вона стала ангелом. Небесним ангелом. Бо для мене вона і так завжди була ангелом. Скажеш, що я божевільний старий, але інколи, коли вона обіймала мене, в хвилини найважчих часів, в мене виникало таке відчуття, ніби в неї є крила і вона огортає мене всього, і тоді мені ставало легше. Тоді сили повертались у моє тіло...Ти маєш дівчину?, - перебив він сам себе і подивився на мене.
- Не маю. - здивовано відповів я.
- А любов, ти вже зустрів любов? - знову прямолінійний запит.
- Ні, сер. Я ще не зустрів любов.
- Шкода. Але ти обов'язково її зустрінеш. От навіть рівно через рік. В ці двері, зайде молода білява красуня і це буде твоя любов.
Я думав, що старий вже геть п'яний і не звернув уваги на його слова. Він розплатився за віскі і вийшов.
На наступний день, у роздягальні персоналу кафе, Джейн зі сльозами на очах, повідомила мені, що містера Вільямса також не стало. Я стояв як вкопаний і довго не міг опанувати себе. Всю наступну зміну я думав лише про цю пару, яка пронесла любов через усе своє життя.
Пройшов рік, життя закрутило мене у свій вихор і я мало що пам'ятав з тієї розмови. На календарі було 21, минув рік.
17:59 у кафе зайшла дівчина, з білявим довгим волоссям, золотистого переливу. Вона підійшла до барної стійки. Я повернувся від кавової машини...І завмер...18:00.
- Американо, будь ласка.
Так, я зустрів свою маленьку Деніс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545344
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.12.2014
Летіла птаха, летіла біла.
Щастя жадане знайти хотіла.
Летіла полем, летіла степом.
В саду курликає: Де ти?
Щастя моє.
Летіла птаха, летіла сива.
Летіти було уже не сили.
Летіла морем, понад водою.
Крила зложила. Стала сльозою.
Щастя немає.
P.S. Може знайдуться такі умільці, що підберуть до неї яку музику в слов'янському етнічному стилі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2014
Жінка.
Ім'я якої, ти промовляєш тихо,
Вночі пише тобі листи.
Виводить кожну літеру,
Обережно й відкрито,
З легким натиском руки.
Пише про сум і холодну зиму,
Брак кави і нестачу часу.
Посміхається словами,
Співає реченнями, вправно.
Грає роль,
Вміло, спокусливо і приречено.
А ти?
Ти не знаєш.
Ти спиш.
Ти - вільний.
Від її крикливих думок і їдкої самоти...
Ця жінка любить тебе мовчки, нестримно.
Хоча, й не відправляє листи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2014
Твої обвітрені губи.
Мої замерзлі руки.
Ми заплутались в лабіринті
Терпкої довгої розлуки.
Твої в'язані светри.
Мої тонкі рукавиці.
Хриплим голосом: Де ти?
Відкриваю твої таємниці.
Твій задуманий погляд.
Мій заряджений сміх.
Я ношу у собі спогад-
Кава. Вечір. Сніг.
...Будь зі мною поряд.
...Заховай мене від усіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2014
На пероні стояла Душа, в старому потертому пальто і в старих рукавицях. Куталася в потьмянілий від палкого сонця шарф. Стояла спокійно, майже нерухомо, трохи колихаючись від подиху вітру. Дивилась прямо, нічого не думала. А про що вже думати? Коли ти - один. Серед людного перону, ти - один. Для самого себе, ти - один. Ти завжди один.
Десь у тумані виднілись червоні ліхтарі. Голос диктора повідомив, що потяг запізнюється. Душа подумала: "Як завжди". І важко зітхнула.
Подуло холодом з півдня. Листопадило.
"Потяг Щастя - Спокій запізнюється на невизначений термін", - почулось із гучномовця.
А чи приїде взагалі? Знову переплутав колії, повернув не туди, затримався?
Простоявши на пероні дві години, Душа промезла аж до своїх ментальних кісток.
А потяг...потяг так і не прибув...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541179
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.12.2014
Закодую тебе! Зашифрую!
Бо ім*я твоє - святе.
Хай ніхто не скаже всує.
Право це лише моє.
Бо горить на вустах, обпікає.
Зривається з губ і летить.
Зцілює і водночас, руйнує.
Як константа. Як вічність. Як суть.
Закодую тебе! Зашифрую!
Від всіх бід і земних напасть.
Хай тебе небезпека минує.
І твій ангел впасти не дасть.
Хай весь світ стоїть проти тебе.
Я назавжди залишусь твоя.
Бо серденько вистрибує з ребер,
Від обіймів твоїх я стаю не своя.
Закодую тебе! Зашифрую!
Заховаю далеко в собі.
Хай душа лиш твоя відчує,
Бо очі, як завжди - сліпі.
Очі не бачать як гріє,
Як ніжить твоє ім*я.
Як всередині мене все мліє,
І пробуджує спів солов*я.
Закодую тебе! Зашифрую!
Я твоя. Я твоя. Я твоя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2014
Коли я бачу тебе, я щоразу закохуюсь знову і знову. Я готова годинами вдивлятись в твоє обличчя, відриваючи для себе нове. Бо в тобі так багато того, що я досі не знаю. І це, на краще. Я можу вивчати тебе все своє життя і я впевнена, що мені це зовсім не набридне. В тобі є те, що так рідко можна зустріти у теперішніх чоловіках - загадковість, містичність. Саме це, і притягує мене до тебе. Саме це, і тримає мене біля тебе.
Знаєш, ти такий - парадоксальний, бо говориш про все відкрито, нічого не приховуючи, але водночас, найголовніше все-рівно залишається у тобі.
В океані твоїх очей, стільки невідкритих Колумбом островів. І хоча, я не вмію плавати, я відшвартовуюсь від причалу твоїх вій і курсую на своєму кораблі у твої глибини. Боюсь потонути...а може, я і хочу потонути в тобі...
Не знаю. Це дивно навіть для мене. Яку всі все життя звуть "ненормально-дивною".
Твій запах. Кави і сигарет. Сигарет і кави. Це притягує. Це манить. І навіть, дещо губить. Я гублюсь у своїх думках, коли вдихаю запах твоєї шкіри. Надихатись тобою - неможливо. Тому, останнім часом, я задихаюсь.
...Скоро буду, чекай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536408
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.11.2014
Болем всі просочені вокзали!
Скільки проливалося тут сліз...
Скільки обливалось серце кров'ю,
Коли ти частинку забирав і віз.
Поки я стояла камнем на пероні.
Гул коліс поніс тебе у даль.
Як зривалися думки у скроні,
І зсередини пекла печаль...
Як хотілося все бігти...
Тільки я не знаю "за" чи "від"...
Тої митті щастя крихти,
Вітер замітав повільно слід.
--------------------------------
Болем всі просочені вокзали!
Кожен, у собі, несе його.
Путника в очікування зали,
Все ж, зустрінеш ти колись, Свого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2014
Я торкнусь твоїх губ...вибач, руки тремтять.
Просто дихати важко, коли ти так близько.
Сльози, дощиком дрібним з очей полетять...
- Ти чого раптом, люба?!...- Я, не навмисно.
Мені важко повірити в реальність тебе.
Мені стільки це раз все вже снилось ночами:
Твоє небо в очах голубе-голубе,
Геніальність думок за простими речами...
Але потім зі сну прокидалася я,
В тисячі кілометрів від рідного тіла.
На устах завмирало лиш твоє ім'я,
Яке в серці я стільки століть проносила.
Я боялася думки, що ти - лише сон,
Ніби Доля зі мною воліє погратись.
Проте, серце твоє з моїм в унісон.
Мудра Доля, тому, вирішує здатись.
Голос твій найрідніший принесеться здаля.
Його вітер у листі ніжно колише.
Від любові, по колу, крокує Земля.
Все живе, що на Ній, любов'ю лиш дише.
Без повітря я можу прожити не багато хвилин.
Кисень - Ти! Зрозумій. Це для мене важливо.
Ти життєво потрібен для моїх рослин.
Коли вони квітнуть, я стаю безмежно щаслива.
Я не бачу без тебе свого сьогодення.
Ти наповнюєш світлом мою сірість буднів.
Ти освітлюєш сенс. Заряджаєш натхненням.
З тобою тепло, навіть у грудні.
Я не знаю скільки відведено нам.
І що нас чекає на наступній сторінці.
Та я знаю одне - Я тебе не віддам,
Я тебе не покину при важкій лихоманці.
...
Ти торкнешся мене. Поцілуєш гаряче.
-Ну, от бачиш, коханий, я вже не плачу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2014
Колись, коли ми будем старенькими і у нас буде вже троє внуків, ми вирішимо востаннє побачити океан. Купимо білети на авіарейс і полетимо першим класом у Сідней. Молоді мешканці міста будуть з подивом дивитись на нашу пару, бо все ще через стільки років, ми ходимо тримаючись за руки і дивимось з ніжністю у погляді.
Старенькі завжди встають рано. Вже о 5 ранку, ми будемо спостерігати на побережжі як сонце сходить з під глибин океану. Будемо лежати під розлогими пальмовими парасольками і згадувати молодість. Будемо посміхатись, як згадаємо скільки всього пережили. Ти все ще будеш цілувати мені долоні і казати, що я у тебе особлива.
А ввечері, ми будемо їсти у дорогому ресторані м*ясо на грилі і пити вино. Ти запросиш мене на танець і ми зрозуміємо: "Життя прожито не дарма".
Потім ми спустимось на опустілий пляж і я поцілую тебе так, як завжди цілувала перед довгою розлукою.
Тільки тепер вона буде зватись - вічність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532022
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.10.2014
Коли відкриваються тимчасово забуті рани.
Коли осінь стає занадто гаряча.
Коли холодна вода тече із душевних кранів.
Згадай мене.
Коли останній листок торкнеться асфальту.
І буде допитий останній келих.
Розгорни на потрібному місці шпальту.
Прочитай мене.
Коли побитий трамвай досягне "кінечної".
І не залишиться більше часу для роздумів.
Перейди ту лінію з ознакою "безпечності".
Почуй мене.
Коли всі теорії будуть доведені.
І людство закінчить свою еволюцію.
Настане наш час, життям відведений.
Знайди мене.
Врятуй мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530114
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2014
Я десять століть не з тобою прокидалася поряд,
Не тобі готувала сніданок і не твій розділяла обід.
Обпікав наготу мого тіла на-жаль не твій погляд.
І під святістю церкви не тобі я складала обіт.
Я десять століть не твої вуста цілувала.
Не твоїм на-ніч дітям читала казки.
Не тобі на балах свій спів дарувала.
Не до тебе босоніж протоптувала свої стежки.
Я десять століть не тебе обіймала за плечі.
Не тобі серед парку читала свої вірші.
Не з тобою поряд з каміном зустрічала я вечір.
Не за твою руку трималась в тиші.
Я десять століть на тебе чекала.
У кожній сторінці своїх життів.
Я десять століть без тебе блукала.
Нарешті в останньому тебе зустрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2014
Коли осінь прийде, всі пташки відлетять у вирій.
Лиш одна залишУсь в цьому місті загублена я.
І зігріють мене тільки вічно-німі паралелі,
Розмірено-тихого плину життя.
Коли осінь прийде, люди вдягнуться в пальта.
Будуть кутати душі теплим в*язким шарфом.
Ти згадай мене, десь прочитавши на шпальтах,
Ту з навічно-відсутнім стільниковим зв*язком.
Коли осінь прийде, небо стане хронічно хворим,
Сірим, кволим, з нежитьом замість дощів.
Будь для мене сонцем - сильним і трішки суворим,
Щоб губи горіли від натхненних тобою віршів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2014
Возвращаться плохая примета!
Только если тебя не ждут.
Только если тебя не встретят
И в объятьях своих не сожмут.
Возвращаться плохая примета.
Ох, какая же это ложь!
Оставаясь всю жизнь без ответа,
Ты в конце ведь с ума сойдешь.
Возвращаться плохая примета.
Но вдруг если мне скажут: "Я жду!".
Пусть считают, что я "с приветом",
Но я все же туда приду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526477
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.09.2014
Господи.
Бережи його. Від дурних думок, необдуманих вчинків і злих людей.
Бережи його. Поки я поряд з ним лише своїм ментальним тілом.
Бережи його. В тінях високих будинків і геніальних ідей.
Бережи його. Хай не буде він під смертельним прицілом.
Господи.
Захисти його. Крилами ангелів неба Твого.
Захисти його. Ніжністю сонця на долонях.
Захисти його. Вічно-палаючий душевний вогонь.
Захисти його. Віру, що живе у його скронях.
Господи.
Почуй мене. Мої слова, мої молитви.
Почуй мене. В цю ніч, всю таїнством покриту.
Почуй мене. І відпусти наші гріхи.
Почуй мене. Я простягаю в космос свої руки.
Амінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2014
Якщо твій man тебе просто "має", то дитинко, не смій жалітись на відсутність почуттів. Просто змирись з цим, відай все йому належне і приналежне. Все, окрім власної душі. Даруй йому точний відсоток любові, не більше, не менше. Бо на більше він не заслуговує, а на менше...тобі його просто стане шкода.
З часом, ти сама зрозумієш, що такі відносини тобі набридли. Хороший, якісний секс - це лише крихта у справжніх відносинах.
Так, ви ще час від часу будете зустрічатись у його ліжку, стогнати і викрикувати один одного імена.
А в один момент, ви закінчите, в прямому і переносному сенсах.
Ти переступиш поріг, закриєш двері його квартири. Спочатку зрозумієш, що це було зовсім не кохання. Потім сама собі зізнаєшся, що все ж у ліжку він був майстром. Але лише у ліжку. Певний час, ти ще будеш згадувати в який місцях і позах він тебе "мав". І все на цьому.
Ось така тепер романтика. Нічого з цим не поробиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524082
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.09.2014
Рифмами строчки. Рифмами рифы.
Мы - одиночки. Мы - только мифы.
Истина- в правде. Мы все же лживы.
Кровь протекает, значит мы живы.
Стоп.
Если мы живы, нужно движенье.
Между двумя, одно притяжение.
Жизнь - не мир, сплошное сражение.
Нужно найти лишь свое отражение.
Чтоб
Спина-к-спине, душа в душу.
Войну, простуду, зимнюю стужу.
Вместе по солнцу, вместе и в лужу.
Чувства, эмоции, любовь - все наружу.
Смог...ли...ли бы...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523669
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.09.2014
Я ніколи не скажу тобі тих голосних і фальшивих слів, щось на кшталт: "Я ніколи тебе не покину", "Я завжди буду поряд" чи "Я без тебе помру". Бо це все відома брехня, в яку всі так воліють вірити.
Так, я буду заводити дискусію щодо рівності фільмів і книжок. І напевно, в цьому питанні, ми ніколи не дійдемо згоди.
Так, ми будем рідко бачитись і чутись. Бо, це ХХІ століття, мій хлопчику, вік мега швидкого плину життя. По крайній мірі, я так вважаю.
Щоранку і щовечора, ми будемо споглядати різні картинки за вікнами наших квартир, інших людей, котів, собак.
Але.
Я буду цінувати кожну мить нашої близькості, нашої ніжності, нашої любові.
Я буду уважно слухати розповіді твого життя і переживати з тобою кожні емоції тих ситуацій.
Я буду мовчати, коли треба мовчати і говорити, коли треба говорити. Бо це проста істина, про яку так часто забувають.
Я буду думати про тебе, коли сонце буде сходити і заходити за обрій, і малюватиме картини різнобарв*ям на небі.
...Поки одного разу я не подзвоню тобі і не скажу: "Виходь! Я під твоїм під*їздом"....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522399
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.09.2014
Я взяла квиток на звичайному ЖД вокзалі. До прибуття моєї електрички залишалась, відносно, година. У залі очікувань, як завжди, було людно і гамірно. Велика кількість студентів з величезними сумками могла свідчити лише про одне - завтра 1 вересня, вони їдуть на навчання.
А у мене, звичайно, парадокс за парадоксом. Я сижу на вокзалі міста в якому ніколи не жила....вічно проїздом. Знову подумки картаю себе за це. Очікую на електричку, яка відвезе мене у місто, яке мені не любе, хоча я його люблю.
Дивлюсь у вікно, стараюсь не розплакатись...стримуюсь....вдається.
Голос диктора об'являє про прибуття. Неспішно встаю, іду на перон, чекаю. Все як завжди.
...Мало би бути, але ні.
Я займаю своє місце біля вікна. Ховаюсь в музиці, яка лунає в моїх стареньких навушниках.
І до мене приходить розуміння, що це останні години літа( і не тільки за календарем). Літа моєї душі.
Літо прощається зі мною повільно і важко, з кожною станцією, на якій потяг робить зупинку. Краєвид за краєвидом змінюється перед моїми очима. Дихати неможливо. Задихаюсь. Мовчу. Помираю.
Народжуюсь вже в осені. Привіт. Моя станція. Я виходжу на перон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520900
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.09.2014
Будь в мені. Без всяких там, звичайно, пошлостей.
Живи в мені. Поможи відбудувати руїни мого міста.
Займи будь-яку квартиру чи то будинок. Є з видом на внутрішнє море і океан, є поодинокі в полі, серед простору і тиші.
Вибирай, яку захочеш вулицю, проспект, бульвар.
Освіти мені мій шлях, бо здається я загубилась у цій темряві вічних змін.
Зігрій мене обіймами свого тепла і безкорисної ніжності. Я так замерзла серед цих байдужих до мене людей.
Вір мені, прошу. І я віддам тобі всі ключі, від всіх своїх дверей.
І головне - почуй мене, навіть якщо я мовчу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518759
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.08.2014
Саме, десь під вечір, стає особливо важко. Розуміння того факту, що цей день знову закінчиться без твоєї теплоти, не дає мені спокою.
Я напевно, дещо, мазохістка. Я п*ю чашку за чашкою каву, щоб довше залишатись з думками про тебе. Вони зі смаком грейпфрута - гірчать, але соковиті.
За щастя треба платити...хтось колись сказав. Горів би він в пеклі, за свою правду. Наша ціна за безцінні зустрічі - це розлука. Довга і терпка. Здавалося, ну що там, 2,5 години на електричці.
А мене розриває навіть від однієї думки, що в цей вечір, я не можу доторкнутись до твоєї руки.
В моїй клінічній картці ніколи не запишуть: "Діагноз - серцева недостатність ніжності". Але саме нестача твоєї ніжності в цьому злючому місті, часом призводить до аритмії і задишки.
...Забери мене....ліки, що заміняють ніжність ще не винайшли...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518091
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.08.2014
Розумієш, справа в тому, що моє місто мене не любить.
Воно травить мене газами і душить монотонними днями.
І від цього гулу машин і пустих людей, мене нудить.
Я лікуюсь вічним і єдиним - чужими піснями.
Розумієш, це так важко знати, що світ приречений,
Поки пляшка горілки вдвічі дешевша від книги.
І ти ходиш такий весь словами обпечений,
Від поглядів сурової внутрішньої криги.
Здається літо, морозиво розтає в долонях.
А я мерзну, за день шість чашок кави.
Я поїхала і тепер у мене безсоння.
Сама собі брешу...які там справи?!?
Розумієш, все головне залишилось з тобою:
Твоя необмежена ніжність і спокій моєї душі.
--------------------------------------------
Я обіцяю, що буду завжди собою,
Поки ти надихаєш мене на вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2014
А пам*ятаєш, ти також цілував мене у лоб і дивувався, чому я сприймаю це як найвищий прояв ніжності. А я пригорталась до тебе все міцніше, бажаючи злитись з тобою в єдине.
І ми такі загублені у чужому столітті, хапались один за одного як за єдину можливість вижити. І коли ти цілував мої долоні, я вірила в те, що в нас ще є шанс, але якщо ми будемо триматись завжди разом. Я готова була вивчати кожен міліметр твого обличчя, на дотик, щоб навіть коли мені доведеться на певний час фізично зникнути, я б пригадувала його в свої самотні вечори без тебе.
Ти любив гладити мене по волоссю, а я куйовдити твоє...бо ти так смішно завжди його поправляв.
В той час, коли люди бачили десяті сни, ми на зупинці роздивлялись зорі і складали оди каві.
Інколи ми подовгу мовчали. Зовсім не через те, що нічого сказати. Я просто любила з тобою мовчати.
І я ловила кожну мить наших зустрічей, стараючись запам*ятати всі найдрібніші деталі. Бо ми знали, що настане час, коли ми не зможемо так сидіти в обіймах ночі і говорити мовчки.
Коли мені стає нестерпно сумно і тужно за тобою, я пригадую наші вечори, розкладаючи їх по-порядку у своїй свідомості.
P.S. я приїду, коли всі спогади будуть розкладені і анестезія закінчиться....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517161
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.08.2014
Тихо...тихо. Я шукаю сенс у книгах.
Знаєш, у цьому і є моє лихо:
З самого ранку жити у бігах...
Від самої себе.
Глухо...глухо. Світ загубився у своїх інтригах.
І певно моя єдина втіха:
Шукати сенс у секундних поривах...
Змінити тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2014
Когда прийдеш в мой дом испуганным котенком,
Тихонько так присядешь у двери,
И замурлыкаешь так звонко,
Чтоб не смогла я мимо бы пройти.
Я снова подниму тебя на ручки,
За ушком почешу и пузико потру,
Хоть знаю я уже все эти штучки,
Но отпущу тебя из дома поутру.
Ты будешь выливать мне душу.
Я сделаю нам кофе и налью вина.
Ведь когда с ними ощущаешь стужу,
Со мной всегда в душе цветет весна.
Я выслушаю все твои проблемы,
Ведь если уж не я, то тогда кто?
Заполню теплотой сердца пробелы,
Чтоб стало там уютно и тепло.
И ты уснешь, уставший на коленях,
Я буду любоваться и молчат,
Никто ведь не умеет так лелеять,
Никто ведь не умеет так скучать.
Рассвет настанет. Ты уйдешь. Я вспомню,
Что снова не сказала об одном…
Я все твои желания исполню,
Лишь только ты не покидай мой дом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516627
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.08.2014
А я б вийшла заміж за художника чи фотографа. Це був би ідеальний варіант для обох. Я б позувала йому оголеною, а потім писала про це вірші.
Ми б шукали натхнення разом у нічному місті і каві.
В нашій оселі був би гармидер від його фарб і моїх книг. Замість ліжка був би матрац, і постіль білого кольору. Але нам би було добре і затишно.
А влітку, ми обов*язково їхало б до моря. Бо всі творчі люди прагнуть хоч раз в рік, побачити цю красу хвиль, сонця і прянощів. Раз в тиждень, ми б зустрічались з друзями в пабі, пили пиво і голосно обговорювали мистецтво. А раз в місяць, ми проводили вікенд на природі, з ватрою та запальними піснями під гітару.
Були б сварки, крики та розбитий посуд. Куди ж без цього. А потім той розбитий посуд був на твоїх картинах, а крик у моїх віршах.
Але здається, всі художники і фотографи вже мають своїх муз. Тому я залишаюсь самотня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508929
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.07.2014
Она - умница, я же дура.
Я лишь сплю с тобой, она - любит.
Вот такая у меня сучья натура.
Время придет и она меня сгубит.
Ты с ней днём, со мной - ночью.
Три по 50, я - готова.
Рви мою гордость, в клочья.
Доводи меня, снова и снова.
Кольцо на пальце: к взрыву.
Меня в себе, тебя во мне, тебя в себе.
Ты взял меня за руку, шаг к обрыву.
Ты целуешь в шею, значит быть беде.
Имя моё - Любовница, её - Жена.
Бремя данное нам - ты.
Только вот, не наша в том вина,
Что мы обе хотим высоты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508454
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.06.2014
Как будто и не было меня вовсе.
Как будто не я рисовала осень.
Как будто не я искушала тебя телом.
Как будто не я любила так смело,
что задыхалась сама.
Мобильник лежит мирно в сторонке.
Никто не тревожит его порыв звонкий.
Мобильник - будильник. На этом закончим.
Расставим все точки на все многоточия,
и наконец то, увидим сей свет.
Младенцы рождаются все цветными.
Социум делает их пустыми.
Если ты не обычный, значит больной.
Тебя закроют в больницу. Диагноз: иной,
можешь уже выть.
Хочешь "нормально" жить - молчи!
В этом вся правда и все ключи.
Лучше записывай гениальность в тетрадь,
Чтоб можно было спрятать/достать,
от этих дурных глаз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508450
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.06.2014
Стопка за стопкой, кофе за кофе.
Люди - ублюдки, люди - жестоки.
Сами себя сведут к катастрофе.
Чёрную ложь заливают им в уши.
Телик - коробочка, красная кнопочка...
Люди - гнилые, "мёртвые души".
Серые кофточки, серые брюки.
Люди - пустые, люди - немые.
Сдохнут, как мухи от собственной скуки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506681
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.06.2014
Этот мир - жесток. Такою стаю и я .
Хочешь жить хорошо - умей поднять свой зад.
Каждый сам за себя - сущность моего бытия.
Не волнует мораль, всё равно попадём все в ад.
Люди сгнили давно, 300 лет тому назад.
Они ноют и мрут, как мухи на говне.
Играть с судьбою в вошло у меня в азарт.
Я тянусь к солнцу, пока все сидят на дне.
Не будите зверя, когда он мирно спит.
Любопытство своё заприте под большой замок.
Операция : дизентерия души. Спирт.
Анестезия: музыка, внутривенно рок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506280
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.06.2014
Я помер молодим, не доживши 3 години до 20-го...
До 20-го свого ранку життя.
Моє тіло не знайдуть, воно понівечене...
Фашистською бомбою, без каяття.
Сонце зійде, як завжди, над білою хатою...
Там де мама мене колись колиха.
Там в садку так ніжно запахне м*ятою,
Де дівчина чекає мене коха.
Не приїду. Не вернусь. Вони й не знатимуть,
Де до віку блукає моя душа.
І у грудях, до скону жали вийматимуть,
Пустими словами себе втіша.
Я помер молодим, не доживши 3 години до 20-го,
До 20-го свого дня життя.
Але ви живіть, бо варті життя крилатого,
До останньої секунди серцебиття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497897
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.05.2014
На твоїх долонях засинало літо,
Я на них дивився і здається млів.
Та проте між нами стільки тем відкрито,
Але в такий вечір бракувало слів.
Я дививсь на тебе, і твоє волосся,
Лагідного тону, з запахом "ваніль".
По плечах спадало, мов вода лилося,
І мене п*янило, більше ніж як хміль.
Я дививсь на небо, що ховалось в Очах,
Синіх і бездонних, я себе згубив.
Я блукав по темних одиноких ночах,
Поки моє Сонце, тебе не зустрів.
На твоїх долонях грілось моє серце,
Що тобі єдиній нині я віддав.
О моя кохана, моя чарівнице,
Три століття поспіль я тебе жадав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484832
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.03.2014
Змию сльози.
Скажу, що набридла косметика.
Ніхто не має знати, що я слабка.
Ця, до біса, набридла соц. етика -
Посміхатися будь-кому,
А в кишені стискать кулака.
Кожна жінка має бути достойна найбільшого,
Вона мати, сестра, життя.
Бо в світі немає нікого ріднішого,
Ніж унісон через стінку серцебиття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2014
Коли осінь плавно переходить у зиму, і надворі щодень починає холоднішати, всі люди маніакально скуповують всі шарфи і светри у тутешніх магазинах. Можна знайти на власне вподобання будь-який найбільш рідкісний відтінок, щоб почуватись унікальною і неповторною особистістю. Це був саме той період - недо-зими, але вже над-осені.
У масштабній високоповерховій будівлі, де-не-де горіло світло. Компанія "Марк і Ко" вже 10 років посідала найвищі штабелі на ринку нерухомості. Тому кожен працівник, який проходив всі "тортури" співбесіди, знав, якщо хочеш чогось досягнути - треба це робити вчасно.
Чим і займався, в останній день закінчення термінів підготування місячних звітів Джон. І так поглинув у роботу, що й не помітив, як стрілка годинника досягнула 12. Звіти були готові, тому він, взявши всій чорний кейс, накинувши пальто, направився до ліфтів. Він почувався на диво не сильно втомленим, і вирішив не їхати машиною, а прогулятись до метро. Платформа була майже порожньою, окрім нього і дівчини з вогняно-червоним шарфом, що прикривав все її обличчя. Вона стояла в 5 метрах від Джона.
Остання за розкладом електричка, з гуркотом прибула на станцію, і двоє пасажирів зайшло у вагон. Він був майже порожній. Дівчина сіла по ліву сторону, а чоловік по праву, але з одним нюансом у різних кутках вагону. Гучність потягу досягла свого максимуму, бо заглушувала навіть думки.
Джон, за своєю біологічною цікавістю, вже як 5 хв хотів роздивитись обличчя супутниці, але здавалось, що це неможливо. І в цю ж секунду вона поглянула на нього. І це був один з тих особливих поглядів, які було дуже важко зустріти в рутинному житті. Погляд від якого пробиває все тіло струмом, але тобі так приємно, що хочеться сміятись. Голосно, наче в дитинстві.
Джон посміхнувся. Потяг зупинився на потрібній станції. Вона вийшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477924
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.02.2014
Ты знаешь, мне надоело слушать,
Что в доме постоянно все не так,
Что я веду себя, как хрюша.
Что там где я - всегда бардак.
А ты король, улёгшись на диване,
Устал командовать тут всем.
Пошел ты на..., пожалуй к маме.
Она тебе не создадит таких проблем.
И знай, что как мужчина, ты- ничтожен.
Ты, как скорее тот гермафродит.
Снаружи, вроде ты на мужика похожий,
Ну а внутри, феминный ты на вид.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468757
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.12.2013