NNNP

Сторінки (4/302):  « 1 2 3 4 »

…. .

Йду  навпомацки,  щоб  схопити  
блідий  образ  душі  і  тiла  
з  рiчки  вигину  воду  пити  
доки  та  ще  не  обмiлiла  
коли  листя  сухе  стліває,
тільки  кліпає  вогник,  часом,  
стигле  яблуко  сидром  грає  
адже  хтось  ним,  нарешті,  ласує.  
невідтіненим,  первозданним,  
без  солодкості  і  полину,  -  
стигла  мить  у  тенетах  тане,  
ніби  впіймана  риба  гине.  




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2020


Вечеря

стигла  калина
кров  на  колінах  
 хоч  не  молись  
китяги    рвала  
 в  коси  вплітала
щоб  прижились
буде  до  столу  
щось  бузинове  
чорне,  мов  мак  
 і  густі  трави  
срібно-  русяві  
й  гострі  на  смак  
ніби  волосся  
Вже  розплелося  
В  мареві  снів  
й  місяць  з  явився  і  зашарівся  
як  нас  зустрів  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020


***

И  если  тебе  откроется  
то  хоть  захлебнись,  -    допей  
в  траве,  что  шуршит  и  молится  
в  воде,  что  черным  черней
в  дороге,  где  ноги  ватные,  
иди  через  свой  предел  
и  в  такт  напевай,  невнятное:  
прошел-перезрел-прозрел.  
ламая  свои  препятствия,  
малинник  и  юннный  бор  
откроется  -  твоё  счастье.  
а  нет  -  тогда  сам  открой.  

29.06.20

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020


***

Если  сеешь  зерно  -  то  растет  сосна
На  лодышке  осот,  след  болит  слегка  
И  дорога  сохнет  -  окрашена
И  мертвеет,  хрустит  панцирем  жука.

Я  к  тебе  наклоняюсь  -  тепло  и  сон
Едва  ластится  папоротник,  ссадинит  
Это  лето  -  трескучий  вдали  клаксон,  
самоката,  который  не  тормозит.  

Если  крепче  принять  и  прижать  к  груди
то  почувствуешь  трепет  живых  цветов  
И  сосновая  ночь  будет  впереди  
до  утра
Пряно,  ровно,  без  поворотов.  

июнь  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2020


***

Если  сеешь  зерно  -  то  растет  сосна
На  лодышке  осот,  след  болит  слегка  
И  дорога  сохнет  -  окрашена
И  мертвеет,  хрустит  панцирем  жука.

Я  к  тебе  наклоняюсь  -  тепло  и  сон
Едва  ластится  папоротник,  ссадинит  
Это  лето  -  трескучий  вдали  клаксон,  
самоката,  который  не  тормозит.  

Если  крепче  принять  и  прижать  к  груди
то  почувствуешь  трепет  живых  цветов  
И  сосновая  ночь  будет  впереди  
до  утра
Пряно,  ровно,  без  поворотов.  

июнь  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2020


_______________

коли  я  просочуюся  в  твоє  дитинство,

Воно  ніби  з  лози  у  моє  вплітається

Воно  задивляється  блідо-рожевим  

Воно  розтікається  блідо-зеленим  

Воно  маленький  великодній  кошик  

Який  я  понесу  на  кладовище  

Як  мені  жаль  тих  людей  буває  

У  яких  немає  того,  що  між  нами  

Які  не  ночують  в  домі  на  краю  світу

Коли  вже  холодно  і  пора  будувати  власний  

А  в  тому  народяться  нові  люди  

Й  понесуть  нас  з  тобою  частково  

У  зелене  життя  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843095
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2019


Жінка

Жінка  повинна  ковзати,  
Довжитись  і  розходитись,
Жінка  повинна  ширитись  
У  напівсфері  рук
Жінка  повинна  вирости  
Викохатись,  розправитись
Жінка  повинна  ніжитись  
Серед  лісів  і  лук
Жінкою  напуваються
Коли  не  можуть  дихати  
Жінкою  затуляються
Від  дощів  й  завірюх
А  коли  вже  наповняться
Глодом  та  обліпихою
Сливами  та  кульбабою  
В  пелену  їй  впадуть.
Будуть  так  притулятися,
До  полотна  солоного  
Руки  її  долонями  
Терти  в  вогкій  пітьмі  
Жінка  була  народжена
Щоб  заклинати  повені
З  місяця  тягти  промені
В  коси  свої  густі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2019


Всі

Всі  казали  –  то  час  
Лист  сухий  горобини  
Всі  казали  –  то  жовтень.
Старого.  Паперу.  
Всі  казали,  текли,  танули,  позіхали  
Всі  казали  й  стихали.  В  полях.  На  пленері.
Всі  казали  –  насіння.  
Дивись,  проростає.  
Зеленіє  із  білого  в  чорне  й  знов  в  біле  
Довгий  соняшник  в  небо  все  більш  зазирає
Й  лоскотає  його,  й  сам  сміється  й  радіє.
А  тоді  не  радіє.  Жовтіє  й  повніє
А  тоді  стає  струнко  й  шукає  де  зорі  
А  тоді  притуляється  й  палахкотіє  
А  тоді  щось  ховає  в  собі  неозоре
А  тоді  його  рвуть  голіруч  до  останку
Рвуть  зубами,  впиваються  ніби  на  страті  
Всі  казали,  хоч  навіть  їх  і  не  питали  
Як  не  в’янути  вічно    
Насінням  
Крапати.  
У  чиюсь  плідну  землю  
Що  не  поорали.  
У  чиюсь  глибину.  Теплу  й  сонну,  безкраю  
 Всі  казали,  текли,  танули,  позіхали  
Всі  шукали  продовження.  
І  помирали.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2019


…. .


Як    прикласти  тебе  до  рани  -  
Мироточить  зморене  тіло
І  бурштином  вівтар  ввібрали  
Щоб  хрестити  чужу  дитину
І  за  п’ятою  за  печаттю
За  горами  та  за  лісами  
Буде  літо  колись  строкате  
Буде  серпень  поміж    рядками  
Буде  дощ,  сонце  і  тумани  
Струм  коли  доторкнешся  долоні    
Я  тебе  прикладу  до  рани  
А  ти  будеш  на  смак  солоний  










2023  
Дети,  которые  родились  в  93
Носят  цветастые  платья  и  бороды
Каковыми  будут  30-е  годы  нашего  века?
другими,  чем  10  лет  назад?  
Мы  думаем,  что  мы  особенные,  а  жизнь  длинна
Мы  не  замечаем,  что  молоды
Может  быть,  мы  не  заметим,  когда  постареем
Продолжим  носить  цветастые  платья  и  бороды
Или,  может  быть,  мы  должны  быть  сегодня
Здесь  и  сейчас.  Молодые  и  страстные
Переплетаясь  на  сгибах  суставов
Наслаждаясь  своей  эластичностью
А  потом  провожать  в  школу  детей,
Которые  родятся  в  2023
Отпускать  их  из  порта,  как  кораблики  в  мегаполисы
Чтобы  ждать  и  смотреть  на  себя  (?)  -  
Искаженных  и  юных  -  
На  них.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2018


лллл

Чуєш,  шумить
Шелест  сонного  дихання
Листя  трави
Чуєш,  там  ніч  листопад  заколисує  -
Жеврій,  живи.
Бачиш,  там  мед  з  імберем  та  калиною,
Груші  та  чай
Бачиш,  там  місто  потроху  вилинює
Фарби  втрачає.  

Хочеш,  нап  ємося  димом  та  мороком  
Станцій  та  снів  
Хочеш,  побачимось  десь  у  віторок  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2018


лллл

Чуєш,  шумить
Шелест  сонного  дихання
Листя  трави
Чуєш,  там  ніч  листопад  заколисує  -
Жеврій,  живи.
Бачиш,  там  мед  з  імберем  та  калиною,
Груші  та  чай
Бачиш,  там  місто  потроху  вилинює
Фарби  втрачає.  

Хочеш,  нап  ємося  димом  та  мороком  
Станцій  та  снів  
Хочеш,  побачимось  десь  у  віторок  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2018


……………

Не  хочу  негативною  бути,  
Та  знаєш
Ти  ніколи  померти  ось  так  не  чекаєш  
Серед  солі  морської
Ковтати  хвилини  
І  на  віях  ще  тане  від  подиху  іній
Ти  ніколи  не  знаєш,  
Чи  хтось  допоможе  
Там  де  радість  є  
Потім  
Все  вигорить,  може  
Твої  білі  кістки,  
Твої  руки  та  шия  
Я  тебе  розчиню  
Я  з  тобою  збілію
Я  у  тебе  ввійду,  
Як  ти  будеш  кришитися  
Тільки  дай  мені  зараз  
Тобою  насичитися
Я  лиш  ззовні  тебе  
бачу  та  відчуваю  
Я  лиш  ззовні  
Твій  подих
На  видих  вдихаю
Та  ти  можеш  піти  
Як  я  досить  нап  юся  
А  тепер  пригорнись.  
Пригорни.  Так  боюся

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2018


Життя

Як  життя  починалося
Падали  зорі  в  чан
Виноград,  мов  роса,  
Витікав,  застигав,  жовтавів
Як  життя  починалося,  хтось  його  починав
Хтось  мов  розпис  виводив,
І  крапку  цілунком  ставив.

Як  життя  розчинилося  кавою  у  воді  
Ми  за  руки  синхронно  виходили  з  кінозали  
І  були  наші  рухи  нестримними  
І  кути  
Ще  гострішими  та  ще  різкішими  малювали  


Як  життя  розбігалося  листям  з-під  наших  ніг
Вітер  як  розганяє  до  пекла  чи  то  до  раю
Я  хотіла  синхронно  йти,  та  ти  кудись  побіг
І  я  й  досі,  ще  й  досі
Дивлюся.  Стою.  Чекаю.    

Як  життя  закінчилося  
Падали  зорі  в  чан
Виноград,  мов  роса,  
Витікав,  застигав,  жовтавів
Як  життя  закінчилося,  хтось  його  обривав  
Хтось  мов  розпис  доводив,
І  крапку  цілунком  ставив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2018


….

 Путь  будет  длинным.  Я  знаю.
Не  напрямик.
Пишется,  колется,  чешется,  льется,  бьется.  
Путь  будет  длинным  сквозь  чащу,  алею  дворик  
Путь  будет  тихим.  Не  дрогнет,  не  шелохнется.

Путь  выбирают  не  сердцем,  -  рукой,  лицом.  
Через  малинник  колючий  и  виноградник.
Путь  мой  пройдет  заунывным  дорог  кольцом
Сквозь  парк  и  садик.

Я  так  люблю  быть  в  себе,  без  себя,  с  собой,
Я  так  люблю  наполняться  теплом  рябинным  
Путь  мой,  -    ты  тыквенный,  брошенный  и  кривой  
Мне  нужен  чай,  шарф,  рюкзак  –  путь  мой  будет  длинным.  

10.10.18  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2018


***

Глина  до  глини,
Хтось  випукло,  а  хтось  вглиб
Після  пташок,  після  звірів  та  після  риб
Ми  приліпились
З  під-серця  твоє  ребро
Запульсувало,  задихало  й  ожило  
Хвилями  билась,  
Вдивлялися  в  глибину
Ми  приліпились  –  куди  я  тепер  піду?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2018


****

Там    розп  яття  на  стінах,  
Там  пальці,  що  розчепили  
Там  розхристані  груди  
Холодні,  немов  зима  
І  притихла  оселя  шаріється,  
Пахне  сіном  
І  все  світло  вогке  заколисує  в  ніч  пітьма  
Я  втинаюсь  у  поле
Що  в  тебе  побіля  шиї
Ти  великий,  мов  острів  
Широкий,  мов  материк  
Лише  пагорбами  передзимність  моя  біліє
І  ось-ось  довгі  пальці  загасять  старий  нічник
Але  ми  ще  нівроку
І  що  нам  сніги,  тумани  
Позбираємо  сіно,  принишкнемо  до  весни  
Я  так  хочу  тягнутись  уздовж  
Мов  меридіана    
Й  підглядати  твої  чебрецеві  дитячі  сни

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2018


…………. .

Як    прикласти  тебе  до  рани  -  
Мироточить  зморене  тіло.
І  бурштином  вівтар  ввібрали,  
Щоб  хрестити  чужу  дитину
І  за  п’ятою  за  печаттю
За  горами  та  за  лісами  
Буде  літо  колись  строкате  
Буде  серпень  поміж    рядками  
Буде  дощ,  сонце  і  тумани  
Струм  коли  доторкнешся  долоні    
Я  тебе  прикладу  до  рани  
І  відчую,  що  ти  солоний

***
Мигдальне  тісто  
Кришиться  у  тебе  між  пальцями  
Серпанок  місяця  ковзає,
Наче  маятник
Солодко,  
Опадає  пудра
На  застиглі  будинки.  
Пороша  перетертого  цукру  
Тендітніша,  аніж  сніг  
Вишня  на  горі  пахне  лікером
Лакована,  
 Мов  жіноча  туфелька  
Тепло  твого  дихання
Холодом  уздовж  шиї.
Іноді  я  люблю  солодке
Як  мистецтво  самовираження
Якогось  кондитера
З  тонкими  пальцями
Ось  вже  й  останній  штрих
На  ще  теплому  торті  –
Гілочка  м’яти.

Червоне  та  чорне
Дерева  на  твоїх  гомілках,
Розтечуться  від  пензля  чорнилами
Квіти  на  твоїй  шиї,
Мереживом  чорним  засохнуть
Обручка  на  твоєму  пальці
Чорнотою  несправжньою  зиркне
Струмок  потече  з  передпліччя
І  від  нього  іще  такі  ж  самі
Я  хочу  торкатися  щокою  твого  коліна,
Немов  ковзати  вниз  із  пагорба
Я  хочу  вивчати  всі  ці  малюнки,
Мов  карту,  яка  (не)  веде  нікуди
Та  мені  не  вистачає  калини
Пружної  та  яскравої  у  твоєму  волоссі
Заквітчаймо  ж  усе  це
Червоним  та  пристрасним
Кольором.

Снігурі
Горобиний  настій.  Місто  вбралося  в  сонні  тумани  
 Червоніли  вуста.  Палахкий  горизонт  червонів  
Горобиний  настій.  Снігурі  зачекались  за  брамою
Щоб  пішов  перший  сніг  
І  щоб  їх  хтось  нарешті  впустив.
Горобиний  настій.  Ти  моїх  щік  торкнешся  рукою,
Повернеш  напівпрофіль  в  анфас,  змахнеш  пасмо  з  чола:  
 ‘’Подивись-но,  там  сніг  застилає  весь  світ  пеленою
Розчиняється  брама,  та  чується  заклик  –  пора  –‘’

***
Неймовірно  гучні  та  протяжні  сьогодні  дзвони,
Парашути  вчорашніх  кульбаб  відлітають  у  вирій
І  суниці  нас  вчать  який  різний  у  спектрах  червоний:
Блідо  -  ніжно  -  рожевий  -  яскравий  -брунатний  -  малиновий
Твою  руку  тримаю,  в  задумі  проводячи  пальцем,
По  знайомих  завихреннях  ліній  життя  і  долі
Що  впадають  в  мої  та  так  само  химерно  звиваються,
Мов  струмки  розтікаючись  вглиб  по  сухій  долоні
Я  не  знаю,  чи  зможемо  ми  їх  колись  розірвати
І  чи  вистачить  нам  крокувати  пліч  опліч  хисту
Неймовірно,  що  час  неможливо  перечекати
І  не  вигоріти  під  солоним  дощем  падолисту.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2018


……………………. .


У  тебе  чоловічість  у  горлі
Вона  клекоче
Вона  робить  твій  голос  грубішим,
А  ти
Загрубілий  руками,
Але  коли  гладжу  волосся
Відчуваю  дитячість
І  те,  що  колись  був  малим
Ти  був  видовжений
Від  півметра  і  виріс  угору
Ти  був  змінений  ззовні
Й  ховав  те,  що  робить  м  яким
Але  це  так  природно
Це  щиро  так  й  цінно,
Що  інколи
Ти  мені  відкривав
І  ще  більше,  що  щось  не  відкрив

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2018


-----------

Когда  я  вырасту  хотя  бы  в  вышину,
Я  на  траву  тебя  слегка  толкну,
Скажу  тогда,  смеясь  и  удивляясь,  -
'Здесь  брызги,  словно  речка  расплескалась'
Над  нами  птицы  -  дятлы  и  стрижи,
Ну  что  же  ты,  притихни  и  лежи
И  может  мы  в  траве  пойдем  ко  дну.
Я  выросту  хотя  бы  в  глубину?
19.07.18

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2018


На третій рік

Ніч-передніч
І  вода  в  криниці
Берег  тепло  зберіг
Нам  полуниця  нестигла  сниться
На  третій  рік.
Ти  уростаєш  гіллям  у  мене
Листя  кладеш  до  ніг
Було  липневе  все  та  зелене
На  третій  рік
Я  повноводнію,  розтікаюсь    
Ніби  стрімкий  потік
Небо  у  зорі  крихкі  вбиралось
На  третій  рік.
Груші  міцніли  і  достигали  
Прискав  із  яблук  сік
Ще  говорили,  чи  вже  мовчали  
На  третій  рік?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2018


Поющему


Люблю  бархатистый  голос.
Люблю,  когда  звук  колышут  
Ты  будто  бы  настоящий,  
Ты  будто  бы  человек  
Люблю,  когда  один  полюс  
Когда  ты  поешь,  как  дышишь    
И  много  в  тебе  шипящих
И  полузакрытых  век.  
На  гендеры  не  взирая  
Вне  слабости  и  вне  силы  
Люблю  то,  что    плечи  шире  
И  плоская  странно  грудь    
И  фразы  перебирая  
В  одной  на  двоих  квартире  
Забыть  то,  что  мы  другие
И  знать,  что  не  в  этом  суть.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2018


Маки



Маки  маками,  шовку  зі(м’ято)го  
Віск  паперовий
Квіти  квітами  
Пальці  на  пульсі  у  тебе  
Як  би  так  вберегти,  щоб  коли  ми  сідали  до  столу  
Всі  самі  йшли,  і  кликати  навіть  не  треба
Як  би  так  той  полин  розбавляти  солодкою  
Щоб  ставало  зеленим  і  гірко  діждатись  
Маки  маками  
Пуп’янки  сонця  та  спокою  
І  прийшов  перед(липень).  Один  прийшов.  Свататись  
І  вбиратись  у  хустку  сліпучу,  прасовану  
Доки  ти  як  тесляр  будеш  ставні  різьбити  
Маки  маками.  Літо.  І  ми  удвох  втомлені  
І  всі  вікна  та  двері  відкриті  до  світ(у)      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2018


___________

Я  возле  красных  рек
Я  возле  синих  гор  
Желтый  песчаный  брег
Белая  кромка  штор
В  чаще  твоих  ресниц  
Чашек  из-под  дождя
Выйду  кормить  синиц
Выйду  искать  тебя  
Я  у  глухих  камней
С  стриженой  шерстью  мхов  
Буду  бежать  быстрей  -  
В  час  пятьдесят  шагов  
С  красного  в  голубой
В  взгляд  из-под  серых  век  
Я  возле  синих  гор  
Я  возле  красных  рек  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2018


2425

Роблячи  вдих,  -
Папороть  на  легенях
Пальці  мов  паперові
Роблячи  видих,  -
Нести  у  жменях
Водорості  з  дна  моря
Пестячи,  -  
М'язами  відчувати
Як  твоє  серце  б'ється
i  мiднi  cтруни  в  одну  сплiтати
Хоч  вона  й  обірветься.
Крізь  будуарну  вуаль  всім  тілом
З  темряви  виринати
Ти  такий  теплий  й  не  загрубілий
В  рік  перед  двадцять  п’ятий

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2018


….

Хочу  виліпити,
Дотулити  до  тіла
Забавлятися  глиною,
В  шкіру  втирати  до  болю
Щоб  вона  засихаючи  
Крихко  ставала  білою
Щоб  вона  засихаючи  
Пахла  ледь  чутно  тобою
Я  так  хочу  почути  
Як  ти  десь  в  мені  озиваєшся
Як  розширюєш  колами  
Чорні  шпаринки  зіниць  
Глина  давить  і  душить  
І  коло  гончарне  спиняється
Я  лежу  і  дивлюся  на  стелю
Одна.  Горілиць.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2018


______________

Зелений  килим  з  осоту  та  м’яти,    
Зелень  бузку  та  рути.  
Двері  вже  можна  не  зачиняти,    
Але  все  ж  треба  стукати.
Стукіт  у  серці  глухий  та  тихий,  
Місто  дзвінке  й  бурхливе  
Треба  тремтіння  переродити  
В  щось  не  таке  мінливе.  
Треба  розлуку  перечекати  
Виглядіти    знамення  
Двері  вже  можна  не  зачиняти  -    
Якщо  прийде  затемна.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2018


Мені  говорили,  що  я  живу,  допоки  можу  писати  
Що  так  можна  йти  крізь  темряву,  темряву  перепливати  
можна  не  танути  серед  ковдр,  перетворившись  на  воду  
Мені  говорили:  “давай,  пиши»  може  й  читатимуть  згодом  
Наразі  ж  настала  нова  зима,  нове  полотно  збілили  
“Пиши  і  живи,  чи  живи  та  пиши”,  так  вони  говорили  
Калиною  сипалися  слова,  кровили  та  в  сніг  котились  
А  я  мовчазна  була  й  ледь  жива:  писати  щось  не  хотілось.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2016


Мені  казали,  що  я  живу,  допоки  можу  писати  
Що  так  можна  йти  крізь  темряву,  темряву  перепливати  
можна  не  танути  серед  ковдр,  перетворившись  на  воду  
Мені  казали:  “давай,  пиши»  може  й  читатимуть  згодом  
Наразі  ж  настала  нова  зима,  все  біло  та  чисто  стало  
“Пиши  і  живи,  чи  живи  та  пиши”,  так  всі  вони  казали  
Калиною  сипалися  слова,  кровили  та  в  сніг  котились  
А  я  мовчазна  була  й  ледь  жива:  писати  щось  не  хотілось.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2016


рассказ

Я  преклоняюсь.  Кладу  голову  на  плече
Моя  голова  будет  где-то  у  твоей  подмышечной  впадины.  Мне  хотелось  бы  остановиться,  но  мои  ноги  продолжают  шагать,  правда,  теперь  уже  на  месте.  Мне  резко  расхотелось  пробивать  стены  головой  и  выстраивать  сюжеты,  хотя  я  определенно  должна.  Но  мне  тепло,  твоя  грудь  такая  широкая,  я  на  ней  полностью  помещалась.  
Когда  я  была  маленькой,  возле  моего  двора  росли  каштаны.  Они  были  высокими  и  большими,  с  зелеными  листьями  парашютами.  Я  была  восторженным  ребенком,  иногда  мне  хотелось  обнимать  стволы.  Я  обнимала  их,  забираясь  все  выше  и  выше  по  веткам,  до  самой  вершины.  И  тогда  я  видела  золотую  крышу  главного  собора  моего  маленького  города  и  он,  казалось,  был  совсем  близко.  Но  в  детских  расстояниях  он  был  очень  далеко.
 Когда-то  моя  мама  отмахнулась  от  меня,  и  мы  не  пошли  гулять,  как  соседи  на  День  защиты  детей.  Мы  не  пошли  гулять.  А  мне  так  хотелось.  Чтоб  за  руку,  чтоб  всей  семьей.
 В  совсем  раннем  детстве,  мне  так  нравилось,  когда  отец  и  мать  брали  меня  за  руки,  и  я  перепрыгивала  через  лужи.  А  вдруг,  когда  у  меня  будет  свой  ребенок,  я  отмахнусь  от  него,  мы  не  пойдем  куда-то  семьей,  и  он  это  запомнит?  
Когда  я  была  взрослее,  один  каштан  срубили.  И  теперь  вместо  него  растет  низкорослый,  кустистый  его  сын.  У  него  любопытные  молодые  ветки,  они  прочные  и  гибкие.  Кажется,  из  него  можно  сделать  волшебную  палочку,  как  в  книге  про  Гарри  Поттера.  
Вот  только  срубили  старый  каштан  –  и  уже  новый  подрастает.  Просто  время,  оно  быстрое.  Помню,  как  я  боялась  окончания  каникул,  что  вот  остался  один  месяц,  несколько  дней.  Но  прошли  годы.  И  завтра  настанет  после  ночи,  и  мы  даже  не  заметим  этих  часов.  
Природа  сотворила  нас  для  того,  чтобы  мы  воспроизвели  на  свет  новую  жизнь  и  умерли.  А  мы  доживаем  иногда  до  внуков,  до  правнуков.  Ломаем  систему.  Она  диктует  нам,  что  такое  удовольствия,  но  мы  не  можем  ими  управлять.  Точнее,  можем,  но  все  ещё  слепо,  как  в  темной  комнате  нащупывая  рычажки.  
Я  понимаю,  что  в  реальности  все  не  совсем  так,  как  казалось  в  детстве.  Что  теперь  нужно  чистить  прежние  предубеждения,  выкидывать  эти  староверные,  интуитивно  передающиеся  понятия  касательно  того,  что  хорошо,  и  что  плохо.  Они  просто  глупо  принимались  и  множились  в  поколениях,  не  проверяясь  и  не  поддаваясь  сомнению.  Но  иногда  мне  хочется  никуда  не  бежать  и  не  на  что  не  надеяться,  ничего  не  понимать.  Вот  вообще.  Хотя  я  и  так  ничего  не  понимаю.  
Хочешь,  мы  сделаем  воспоминания?  Будем  лежать  на  траве  или  с  хохотом  качаться  в  росе?  Хочешь,  мы  пойдем  куда-то  на  рассвете,  пока  ещё  темно?  Искупаемся  ночью  голыми?  Будем  спать  без  палатки?  Не  хочешь?  А  мне  бы  так  хотелось.  Мне  бы  так  хотелось  жить.  И  вспоминать.  Что-то  красочное.  И  хочется,  чтобы  я  была  не  одна.
 Я  не  очень  люблю  фотографию,  хотя  это  может  быть  мило.  Мне  больше  хочется  эмоций,  воспоминаний,  опыта.  Какие  шершавые  на  ощупь  чешуйки  хмеля,  как  маленькие  парашютисты,  сдутые  с  одуванчика,  мягко  утыкаются  в  нос,  не  желая  разлетаться.  Какая  теплая  вода  в  неглубоких  лужах  летом,  а  грязь  в  них  холодная.  И  что  высохшие  опавшие  вишни  на  вкус  чем-то  напоминают  те,  из  банки  с  вишневым  вареньем.  А  если  долго  кружится  с  кем-то  за  руки,  то  ты  ещё  будешь  кружиться,  когда  упадешь.    
Если  долго  кружиться  с  кем-то  за  руки,  то  ты  ещё  будешь  кружиться,  когда  упадешь.  Ты  упадешь.  Какое-то  время  ещё  будет  эффект  –  а  потом  уже  все.  Может,  не  прекращать  кружится?  Может,  даже  не  начинать?  На  этот  вопрос  нет  четкого  ответа.  В  детстве  никто  не  думал  об  этом.  
Знаю  только,  что  мне  резко  расхотелось  пробивать  стены  головой  и  выстраивать  сюжеты,  хотя  я  определенно  должна.  На  каштанах  листья  опадают,  скрюченные  от  осеннего  артроза.  Молодой  каштан  ещё  никогда  не  обрастал    листьями,  он  мечтает,  что  из  него  сделают  волшебную  палочку.  Твоя  грудь  такая  широкая,  я  на  ней  полностью  помещаюсь.  Осень,  мне  почти  2+3.  В  сумме  5.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695628
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.10.2016


, , , , ,

Я  тебе  сповиваю.  Оту  ненароджену.
Най  тобі  збутися,  мила  моя  дитино  
Інеєм  осінь  вкриває  стежки  неходжені  
І  на  покрову  вже  пасмурно  й  передзимно  
Перечекали  ми  день  та  ще  й  ніч  під  ковдрою,
Далі  розлука  і  тижні  нові  чекання.    
Ти  мені  снишся  спокійною  і  хороброю  
Ще  ненароджена  та  вже  така  впізнана
Не  маю  гадки,  як  кликати,  щоб  озвалася  
Не  маю  гадки,  коли  я  тебе  зустріну
Сонце  сідає  й  за  обрієм  колихається  
Най  тобі  збутися,  мила  моя  дитино.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2016


……………. .

Не  покинь  мене  в  млосних  думках  
Знавіснілу  та  голу
Дай  лиш  стиснути  руку,  як  приятель  давній  та  друг  
Я  чекала  на  когось,  хто  шлях  мені  вкаже  нагору  
І  врятує  від  довгих  ночей,  гострих  слів  і  наруг.  
Вночі  пахло  ялицею,  м'яко  кололося  голками  
Вночі  пахло  волошками  м'ятими  пристрастю  тіла
І  забулися  сльози  далекими  довгими  зойками  
І  рука  до  руки  й  серце  билося,  мов  знавiсніле.
Ні,  ніколи,  ніколи  не  вдасться  нам  порозумітися
Немов  річці  бурхливій  й  гряді  очеретів  густих
Не  покинь    мене  в  млосних  думках,  дай  мені  відтремтітися  
Проведи  по  плечу  трохи  з  жалістю  та  відпусти...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2016


…….

Спочатку
він    бачив  як  ряст  прядеться  
Як  плющ  сповиває  будинки  голі  
Спочатку  він  вірив,  що  все  минеться  
Що  тихо  погасне  без  диму  й  болю
Вона  не  торкалась  його  волосся  
Вона  не  чіпала  плеча  несміло    
Спочатку  він  бачив  сухе  колосся  
Яке  не  збирали  й  не  молотили  
Спочатку  він  бачив  здичілі  квіти  
Збіднілі  у  тисняві  кольорами  
Й  рука  не  здіймалася  прорідити  
Й  не  дати  прокрастися  аж  за  браму
Й  будинок  завмер  без  її  турботи  
Годинник  замовк  раптом  поржавілий  
І  був  понеділок  якогось  року  
І  ліжко  неприбране.  
Вечоріло

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2016


Проваджальний


Буде  соннце,  яке  я  тобі  віддам  
Ластовиння  залишиться  на  руках
Вереснево  запахне  сухим  гіллям
Зацвіте  дике  полумя  на  гілках
Дощ  збирається  падати  –  не  впаде
Дощь  заледве  не  схлипує,  моросить  
І  не  буде  вже  сонця  тепер  ніде
Ось  вже  й  соняшник  висохло  шелестить  
І  так  прагнеться  вірити  в  те,  нове,
В  те  далеке  та  світле,  що  ще  прийде
Хай  те  сонце  у  грудях  твоїх  живе
Дощ  збирається  падати  –  не  впаде.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2016


Виноград

Пинаю  виноград  пальцем  --  он  пружинит
Я  могу  сделать  так,  чтобы  он  прыснул  соком,
Я  могу  распластать  его  обескровленным,
Сделать  это  со  многими  существами.
Но  когда  я  думаю  о  насилии,  
Чувствую  себя  больше  жертвой
Жертвой  своих  мрачных  мыслей.
Я  никогда  не  поставлю  ногу  на  грудь  
Побежденному.
Разве  что  тебе,  милый.
Но  и  тогда  я  буду  знать,  что  ты  сильный,
Гораздо  сильнее  меня.
Но  ты  будешь  её  целовать.
Я  не  агрессор  –  я  всего  лишь  женщина.
Во  мне,  сквозь  меня  --  прорастает  жизнь
И  когда  мне  суждено  будет  стать  землей
Пусть  на  мне  вырастят  виноград.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683088
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.08.2016


Виноград

Пинаю  виноград  пальцем  --  он  пружинит
Я  могу  сделать  так,  чтобы  он  прыснул  соком,
Я  могу  распластать  его  обескровленным,
Сделать  это  со  многими  существами.
Но  когда  я  думаю  о  насилии,  
Чувствую  себя  больше  жертвой
Жертвой  своих  мрачных  мыслей.
Я  никогда  не  поставлю  ногу  на  грудь  
Побежденному.
Разве  что  тебе,  милый.
Но  и  тогда  я  буду  знать,  что  ты  сильный,
Гораздо  сильнее  меня.
Но  ты  будешь  её  целовать.
Я  не  агрессор  –  я  всего  лишь  женщина.
Во  мне,  сквозь  меня  --  прорастает  жизнь
И  когда  мне  суждено  будет  стать  землей
Пусть  на  мне  вырастят  виноград.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683087
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.08.2016


розкажи

Кусаю  свою  руку,  щоб  не  кричати  
 Говорю,  що  тепер  буде  ще  більше  чутливості,
 ще  більше  болю
Радію  контрастам,  які  дозволяють  виокремити  прекрасне
Радію,  коли  ти  спиш  поруч  зі  мною,  і  що  я  ніколи  не  прокидаюсь  раніше
Що  тобі  це  все  вже  знайомо.
Перші  промені  сонця  і  таке  всіма  забуте  прагнення  бути  комусь  потрібними
Навіть  коли  самим  здається,  що  нікого  не  треба
Невже  неможна  пожертвувати  трошки  гордості,  щоб  вибудувати  спільну  стіну?
Невже  неможна  пожертвувати  трошки  спокою,  щоб  відпустити?
Проблема  в  тому,  що  життя  промайне  надто  швидко,
Рішення  в  тому,  що  життя  промайне  надто  швидко.
А  я  хочу  дізнатися,  як  воно  жити.
Розкажи  мені  те,  що  я  ще  не  відчула.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2016


Естетика

Коли  говорять  слово  «естетика»
В  грудях  стає  трохи  затісно
Уявляються  білі  статуї  античності,
Які  колись  були  кольоровими
Уявляються  руки  в  молитві
Яблука  в  сіні,  дівочі  вигини  
Світанки,  велосипед  у  пшеничному  полі
Коли  говорять  слово  «естетика»
Воно  б’ється  у  грудях,  мов  серце
Воно  смакує  у  роті,  як  твердий  мармелад.
Але  як  часто  у  тебе  паленіють  щоки,
Коли  естетика  виявляється  неестетичною.
Вони  говорять:  «не  розумієш»,  
Але  ти  смієшся:  
Час  не  вимиє  їхні  барви,  
А  вб’є.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2016


У житі

І  розкриватися  і  квітнути,  ось  так.
Ти  обійми,  затисни  до  нестями:  
Це  щоб  полин  не  виріс  поміж  нами  
І  поцілуй,  щоб  розігнати  страх.
Чи  тягнеться  хвилина,  чи  біжить?
Коли  волосся  пахне  чередою
Й  туман  вечірній  сходить  над  водою
Чи  тягнеться,  чи  пролітає  мить?
Й  не  хочеться  уже  нікому  зла.
Навіщо  зло,  коли  так  мало  жити?
Ти  розіпни  мене,  отут,  у  житі.
Туман  вечірній  очі  застила.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2016


……………………………………

Ты  отдаешь  себя  до  беспамятства,
Говоришь,  что  иначе  не  можешь,  
Что  рассыплешься  в  пыль  без  движения
Или  окаменеешь  в  беспомощности
Что  тебе  шепчут:  вставай  и  иди
И  руки  и  ноги  ноют  так  сладко
Что  тебе  вторят:  ты  все  ещё  молод
И  остаешься  собой  самым  счастливым
Помнишь,  когда  себя  было  не  в  чем  винить?
Птицы  насвистывают,  как  три  года  назад.
Иди!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2016


…. .

Когда  я  был  свободен  и  жив,
То  рябили  в  полях  куропатки,  
И  в  деревьях  зеленых  в  прятки  
Разыгрались  под  вечер  стрижи.
Я  запелся  словами  как  в  плед,
Я  укрылся  на  сонной  поляне
Я  вполне  наслаждался  словами
Отпуская  их  и  гонясь  в  след
Незачем  ни  любить,  ни  винить.
Разве  это  дано  мне  по  праву:
Ощущать,  как  щекочут  травы.
Когда  я  был  свободен,  чтоб  жить?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2016


…………………………………

Не  хочу  думати,  чи  ти  станеш  мені  чоловіком
Не  хочу  думати,  чи  зможу  не  вихлюпати  воду  з  долонь
Не  хочу  думати,  чи  зможу  перерахувати  вчасно
Всі  занедбані  дні,  які  прагнула  тобою  заповнити
Там  на  небі  хтось  закреслює  дні  та  години
А  знаєш,  у  часі  також  є  дещо  важливе
Він  виважить  нам  стільки  теплих  слів  та  обіймів
Щоб  ми  змогли  їх  посадити  у  землю.  
А  тоді  вже,  як  посіємо  й  як  плекатимемо  –
Так  і  ростиме.  Так  і  ростиме.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2016


сорочка

Якщо  ти  колись  спіткнешся,
Скажи  мені,  далекий,  заблудлий,  здичілий
Як  до  тебе  припасти  тісніше?
Може,  притиснутись  до  твоєї  сорочки,
Щоб  відчути,  як  кров  твоя  струменіє?

Це  задоволення  вічне,
Чути,  як  дихає  хтось,  як  і  ти,
Відчувати,  що  хтось  теж  може  бачити,
Знати,  що  хтось  теж  може  говорити.

Невже  ти  не  розумієш!
В  світі  стільки  людей,
Між  якими  міста,  роки,  нелюбові,
В  світі  стільки  людей,
Що  могли  лиш  себе  відчувати,
Лиш  собі  вони  були  потрібні  
 Лиш  з  собою  могли  бути  щирі
І  тепла  не  ділили  надвоє.

Але  якщо  ти  колись  спіткнешся
То  дозволь  мені  притулитись  тісніше
Притиснутись  до  твоєї  сорочки,
Щоб  відчути,  як  кров  твоя  струменіє.
Дозволь  мені  відчути,  як  тобі  прикро
Бо  у  світі  існує  стільки  людей,
Які  прикрість  ніколи  не  ділили  надвоє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2016


……………………………. .

А  мені  так  дивно,  що  твоє  тіло  буває  таким  гарячим,
Немов  вугілля,  яке  віддає  свій  жар.
А  мені  так  дивно,  ще  й  досі  дивно,  господи
Що  ми  так  схоже  функціонуємо
Все  життя  нас  навчали,  що  ми  з  Венери  та  Марса
Все  життя  нас  навчали,  що  ми  складаємо  одне  ціле
Але  раптом  ми  розуміємо,  що  немає  ніякої  єдності
Лише  змога  торкатися  довше  за  інших.
І  раптом  ми  розуміємо,  що  ця  інтимність  не  опоетизована
Що  вона  не  має  такою  бути
І  що  мені  інколи  втішно,  коли  тобі  добре
Як  матері.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2016


____________________________________________

Я  тебе  поночі  оплету  оплету
Косами  довгими,  довгими  косами,  вдохами
Я  тебе  поночі  виведу,  виведу
Босим  гуляти  колючими  чортополохами  
Сама  на  терен  впаду,  най  зчервоніється  
Нехай  яскраво  заквітне  моїми  схлипами  
Доки  все  стихне  і  місяць  у  хвилях  спіниться
Спиниться  час  і  запахне  квітучими  липами.
Я  тебе  поночі,  щоб  ще  теплом  надихатись
Щоб  відчувати  росу  під  зім’ятими  травами  
Липами  пахне  і  місяць  все  взявся  світитись
Якось  незвично,  незвично  сьогодні.  Яскраво.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2016


………………………….

Я  збираюся  собі  наміряти
Білу  мереживну  сукню.  
Ти  не  турбуйся,  вона  не  весільна
О  ні.  
Просто  жінкам  гарно  в  білому,  ніби  деревам
Квітнучим  тонко  мереживом  навесні.
Я  танцюю  для  тебе,  
Ти  не  турбуйся,  
Можливо  
Все  це  не  назавжди
Я  ж  також  можу  впасти  від  болю  
Не  пручатимусь:  лише  скажи  зі  шляху  відійти  
І  тоді  я  піду,  щоби  стати  тобі  за  спиною.
Я  наміряла  сукню  для  себе,  як  хочеш  –  дивись  
Може  навіть  торкнешся  і  світ  сколихнеться  в  мені    
Я  наміряла  сукню.  Пелюстки  з  дерев  
Оси-
Пались.  
Не  турбуйся  лишень.  Сукня  ця  не  весільна.
Ні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2016


Наречені


Сотні  було  наречених  покинутих,
В  білих  вуалях
Так  вигиналися  спинами  голими,
Верби…
Вони  тягнулися  і  до  землі  притулялись.
Вони  стелилися  низько  і  плакали.  Верби.
Хто  нарікав  наречену,  щоб  бути  для  нього?
Вона  ще  плакатиме,  ще  зайдеться  плачем
Незрозуміла  йому,  начебто  незнайома
Сутність  жіночності  –  сотні  несхожих  бажань
Сотні  було  наречених  покинутих.  Милий,
Будь  лише  чесним,  нехай  не  згасити  жагу
Подихами  і  руками  сплітатися  тепло…
Не  нарікай  нареченою  ту,  хто  чужа.
Вона  шепоче  тобі  все  на  вухо,  благає:
Краще  зречися,  допоки  іще  не  нарік
Вербою  стати….    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2016


……. .

Я  захлинаюся,  бачиш,  мені  так  тремтить
Сонце  застОялось  –  треба  настій  змінити
Квіти  сушили,  та  лиш  яскравіли  квіти  
Небо  в  очах  роз  їдало  вогку  блакить
Як  тобі  можна  сказати,  що  я  не  вірю
В  те  що  спасіння  прийде,  хоч  як  бога  нівичи?    
Та  ти  пий  чай,  і  за  двох  бережи  надію.
Лий  мені  з  вуст  її  при  поцілунках  вночі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2016


…….

Ти  сказав  мені  йти,
Ти  сказав  мені:  «йди»
Я  пішла  і  занурилась  в  товщу  води,  
В  вересневій  брунатній  і  тихій  воді,
Загойдалися  коси  і  руки  бліді.
Так  повільно  і  плавно  спливали  думки,  
Ти  сказав  –  мої  коси  живі  та  виткі  
Ти  сказав,  мої  руки  вплетуть  в  свій  полон  
Ти  сказав,  що  це  сон.  І  що  ти  тут  –  це  сон.  
Верховіття  дерев  колихалися  в  такт
Ти  сказав,  що  вода  мене  кличе  назад
Та  ріка,  що  русалку  шукає  свою
Що  тягла  тебе  пристрасно  у  течію.  
Але  раптом  пустила,  пустила  назад
Задивившись  на  небо  і  на  зорепад  
Ти  сказав  мені  йти,  
Ти  сказав  мені:  «йди».
Я  зітхнула  й  пішла.  Я  невміла  плисти.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2016


акація

Чоловіки  б  цілували  дівчатам  ноги
Від  кісточки  на  нозі,  від  склепіння  ноги  і  вздовж  до  обрію
Я  б  впивалася  в  стебла  акації  і  ламала  її  ніжні  суглоби  
Скільки  втіхи  буває,  що  груди  здіймаються  якось  тремтяче.
 
Скільки  втіхи  буває,  коли  думаєш  голосно  й  мовчки.
Там  уже  прилетіли  шпаки,  там  на  гілці,  бачите,
Чи  не  ті,  що  пізнали  мене,  коли  я  привіталася?
Скільки  втіхи  буває.  Акація  вже  осипається.

І  доріжкою  білою  так  пелюстково  стелиться.
А  ті  бджоли,  ті  бджоли  усе  шарудять,мов  на  вухо
Зранку  заспаній  жінці.
Щось  шепочуть,  затиснувши  міцно  та  ніжно.  
Чоловіки  б  ловили  сонце  крізь  волосся  жінки.
Я  б  ловила  сонце  поміж  пелюстками  акації.  
Білої  та  рожевої  і  такої  пахучої.
Я  б  впивалася  в  гілки  акації  і  ламала  її  ніжні  суглоби.
А  вона  б  заламувала  гілки  і  росою  б  бриніла  тихо.
Доки  ще  її  тепла  й  квітуча  весна.
Доки  ще  її  час.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2016


///////

Розділи  оце  тіло  на  сотні  голодних  шматків
Матіолою  пахни.  І  дрібно  квітками.  Кришити.
Боже  мій,  як  же  ранок  волого  у  горлі  свербів
Він    у  гречку,  вона  -  йде  зрізати  руками  жито.
Розпустилися  на  гілках  пагони  -  нині  весна
Не  дивися  їй  в  очі.  Поволі  лишень,  не  одразу.
Застигає:  впіймав.  Притискається  до  перелазу.
Не  дивися  їй  в  очі.  В  очах  тих  ні  краю,  ні  дна.  
Розвидняйся,  але  не  так  швидко.  Топися.  Пірнай.  
Боже  мій,  як  же  ранок  волого  у  горлі  свербів.
Так  як  він  їй  ще  й  досі  ніхто  тепло  так  не  болів.  
Розділи  оце  тіло  і  знов  по  шматочках  збирай.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2016


…………

И  открылась  ему    красота  бесконечных  лугов
На  которых  никак  не  пойти  –  только  тихо  скользя
И  рубиново  зрела  рябина    и  пахла  росой
Хоть  сто  лет  до  рассвета  и  тысячи  лет  до  утра.  
Если  вам  нужно  будет  найти  можжевеловый  куст  
Обратитесь  назад  и  пойдите  на  дым  в  темноту
И  там  девушка  будет  метаться  в  полночном  бреду  
Дожидаясь  того  кто  разбудит  из  сказки  её  
Как  мне  хочется  тоже  без  сказок  и  без  красоты    
Просто  серой  реальности  города  и  облаков
Там  где  кто-то  остался  и  ждет,  так  обычно  суров
И  теплеющий  только  от  женской  знакомой  руки.  
Если  можно,  закройте  окно  зеленеющим  мхом…
Если  можно,  постройте  здесь  город,  сжигая  все  мхи…  
И  родите  детей,  обуздайте  изгибы  реки
Поезда  запустите,  скажите,  что  сказки  здесь  нет.  
Есть  динамика  только  и  пластик  творимый  людьми.  
Может  это  своя  красота  и  движенье  своё
Разбудите  же,  ну  же,  будите  скорее  её
Да  прибудет  рассвет  и  лохмотья      изношенной  тьмы.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2016


---------

І  коли  ви  говорите,  що  медові  горіхи  занадто  солодкі
Я  посміхаюся,  бо  вам  має  бути  солодко
Доки  за  вікном  так  колеться    в  щоки  морозом
А  я  начіняю  вам  яблука,  грію  їх  кругло
Домашнього  затишку  може  ніколи  не  бути
Дому  також  немає,  там  улітку  давно  ростуть  трави
Ви  приходьте  до  мене,  хоч  я  Вас  неначе  не  знаю,
Завітайте  до  мене,  бо  я  уростаю  корінням
Скоро  буде  тепло,  кущ  калини  вже  знов  забіліє  
Скоро  сонце  як  мед  на  гілках  вже  загусне  смолою
Поки  він  ще  стікає  і  пахне  квітково  весною
І  я  бавлюсь  з  дитям,  а  воно  не  моє.Сутеніє.  
Я  бавлюсь  з  дитям,  воно  так  безупинно  сміється
Ви  приходьте,  приходьте.  Не  стукайте  навіть,  я  прошу  
Бо  я  
майже
Ніколи  не  сплю
На  одинці  
Пороша,
Чи  то    вже  справжній  сніг  за  вікном?
А  чи  я  сама  справжня?  
Не  знаю  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2016


………. .

Приглушенная  «г»  в  слове  Бог,
Голос  гаснет  и  стынет
Да  наступит  рассвет  
Да  ком  в  горле  не  будет  стоять  
Опрокинется  солнце,  раз  кто-то  его  опрокинет  
Может  время  вот  так  тоже  можно,  ведь  можно  же,  вспять?
А  на  озере  тонкие  льды  так  хрустяще  тревожны
И  мороз  тонко  сыплется,  сыплется  прямо  с  луны  
Опрокинется  солнце,  а  может  и  время  возможно
Опрокинуть,  разлив,  и  вернутся  в  далекие  сны?
А  теперь  ведь  ни  рифмы  не  надо,  ни  четкого  ритма
Пусть  уже  кое-как,  хоть  с  грехом  пополам,  да  идет  
И  теперь  слово  Бог  (или  Бох)  грузно  и  монолитно  
Словно  крыльев  никто  уже  больше  нам  не  раздает.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2015


…. .

І  -пугу  та  й  -  пугу  все  пугач  на  вершині  ялини
І  немає  казок,  тихий  інею,  вкрий  всі  думки
Вкрий  холодний  праліс  і  чорноти  землі  і  провини  
Вкрий  старі  фотографії,  рухи  на  плівках  стрімкі
А  я  вас  так  люблю,  що  здавалося  б  з  вами  злилася  
У  одну  білу  млосність  ранкових  туманних  вершків  
А  я  вас  так  люблю,  як  людина,  що  невіднайшлася  
Та  так  хоче,  щоб  хтось  їй  дав  руку  й  у  місто  повів
И  не  треба  лісів,  вогнища  нехай  більше  не  буде  
Стрекотання  сорок,  прихистку  відсирілих  барліг    
А  я  вас  так  люблю,  я  усіх  вас  люблю,  добрі  люди  
Немов  жінку  від  кінчиків  пальців  і  плавно  вздовж  ніг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2015


……

Листопад,  листопад.  Сотни  раз  –  листопад  
А  трава  проросла  сквозь  сырую  листву
Завтра  станет  темно  и  пойдет  листопад
Словно  дождь  вдруг  пойдет  
Вертикальной  тропой
И  на  руки  твои  
На  ладони  взглянув
Кто-то  будет  вздыхать  
И  искать  нить  судьбы
А  ты  будешь  зажата
как  будто  меж  строк
своих  собственных  писем  
на  западный  фронт  
Листопад  –  это  запад  
Падем  же  и  мы
Как  бумажные  люди  
Размякшие  вдруг
Сотни  раз  листопад
Контур  призрачных  рук
Машет  солнцу  лениво
Пора.  Пропадай.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2015


………. .


Все  в  світі  просто  –  кажу  –  хоч  ти  плач,  хоч  кричі  
Те  ж  повторили  поети  із  біллю  в  очах  
Іній  на  комір  сідав,  плющ  пожовк  та  зачах    
Вузькі  шпарини,  іржа  повїдалась  в    ключі  
Знаєш,  я  так  уже  хочу  не  бігти  давно  
Прости  мені,  понеділку,  минай  та  прости
Хочеться  щирою  бути  і  хрест  донести
І  не  розбризкати  воду  святу  та  вино  
Ось  вже  й  зима,  понеділку,  вже  лід  на  траві.  
Льодом  береться  надтріснуте  слово  німих
Хоч  ти  кричи,  хоч  ти  плач,  голос  згас  та  затих
Все  в  світі  просто.  Мовчи.  Хай    Говорять  нові.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2015


Лущи  горох  но  –  дічина  каже  тихо  
Коси  її  довгі  довгі  і  чорні  чорні
Очі  її  сон-трава  –  величезні  й  сонні
І  довгі  вії  густі,  і  важкі  повіки
Падав  горох,  гупав  радісно  по  підлозі
В  юнко  із  пальців  тікав,  прорости  б,  ожити  
Сонце  проміння  своє  почало  гасити  
Блідло  на  зиму  і  вязло  в  своїй  тривозі
Горох  проріс  і  звивався  в  куточку  хати  
Тільки  б  тепла  щоб  вродити  отут,  в  неволі
І  тягнув  вуса  свої,  немов  вязень  кволий  
І  сподівався  що  сонце  розплавить  грати  
Тільки  на  зиму  ставало  все  холодніше
Тріскав  вогонь,  начебто  буркотіла  мати
Горох  долущили,  всі  пішли  спочивати  
Тихше,  зима.  Проростає  щось  в  серці,  тихше.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2015


….

Дякую,  дякую,  –  онімілими  вустами  тріскотіли  дерева  під  твоєю  сокирою  
Дякую  дякую,  -  було  світла  доволі  и  до  ядерної  зими  ще  мільйони  років.
Прокидалися  дзвіночки  і  калатали  маленькими  голівками  
Говорили:  так  так,  і  синілися  серед  зеленого.  
Вдячність,  то  великий  дар,  який  треба  навчітися  в  собі  відкривати
До  цього  розгортаючі  пелюстки  ружі,
Щоб  помітити,  що  всередені  неї  лишень  порожнеча
Як  і  в  душах  невдячних  за  те
що  мільйони  років  не  буде  ядерної  зими
тисячі  днів  не  буде  смерті.  
Дякую,  дякую,  -  калатають  надиво  смертні  дзвіночки
У  твоїй  руці
І  чому  вони  не  мають    свідомості,
Щоб  стати  мучениками?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2015


…………

А  моя  Лореляй    сама  пливе  у    човні
Їй  не  сила  співати,  їй  бачиться  скеля  в  пітьмі
А  моя  Лореляй  має  спутані  коси  густі
Золотий  її  гребінь  лежить  десь  у  річці  на  дні
А  моя  Лореляй  хоче  рифів  маштабу  морів
Вона  хоча  епічної  смерті  і  довгих  плачів
Вона  хоче  щоб  з  нею  весь  світ  хоч  на  ніч  та  спочив
І  щоб  ранок  над  нею  й  розбитим  човном  заяснів  
Якби  тільки  могла,  то  вона  б  в  самоті  не  плила
І  сиділа  б  собі  на  горі  і  співала  б  лишень  
Але  нікому  човен  вести  і  просити  пісень  
А  моя  Лореляй  чи  відквітла,  чи  ще  й  не  цвіла?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2015


……

Я  масляними  фарбами  малюю,  розмазуючи  їх  по  твоїй  шиї,
вона  буде  сохнути  тиждень,  а  поцілунки  ти  б  забув  уже  наступного  ранку
І  я  радію,  що  хоч  якось  тобі  памятатимусь  
Доки  ти  відмиєш  фарбу  розчинювачем  
О,  довгі  пальці  які  стирають  синій,  білий  та  жовтий
Жовтий  хворобливий,  білий  невинний,  синій,  як  море
Кожне  моє  „о”  розпачливе  чи  повне  втіхи  
Ніби  піна  на  гребені  хвилі  та  сонце  блискуче  
А  знаєш,  я  більше  ніколи  не  буду  малювати  
Бо  ніхто  не  розуміє  моєї  картини  
І  це  нічого,  бо  у  мене  зовсім  немає  хисту
Вродженого  хисту  любити  
Любити  білим,  жовтим  та  синім  
Любити  біло,  жовто  та  синьо  
Кожне  моє  „о”  на  твоїй  шиї  не  сохне  
А  я  дякую  вже  за  те,  що  дозволив  її  торкатися.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2015


……

Дивишся  на  маленьку  гарну  дитину  і  думаєш,
Що  вона  виросте  и  вже  нікому  не  буде  потрібна
Не  має  у  світі  оцім  тіточок  люблячих  дорослих  дядьків,
Що  не  знають  як  жити.
Ніхто  не  любить  не  дуже  гарних  жінок,
І  ніхто  не  цікавиться  їхніми  мріями  й  снами,
А  це  ж  вони  були  милими  рожевощокими  дітлахами  
Трясця  б  їх  всіх  узяла,  таких  недолугих.
А  мені  хочеться  вірити,  що  любов  до  дітей  
Диктується  чимось  більшим,  ніж  підступністю  природи,
Яка  робить  їх  милими,  щоб  дати  більше  можливостей  вижити
У  жорстокому  світі  
Де  і  дорослі  лише  виживають.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2015


Присвячено  
Гріхам  і  їх  спокуті  
І  людям,  що  у  пам  яті  нащадків
І  нашій  плоті,  що  ми  нею  скуті
І  дівчині,  й  волоссю  довгим  прядкам.
Присвячено  осінній  прохолоді
І  диханню  чиємусь  біля  шиї
Лакованим  плодам  червоним  глоду  
І  довгим  метрам  тиші  й  безнадії.
Я  колишуся  на  колисці  діда,
Я  йду  на  зустріч  в  надвечір  ї  димнім  
Я  йду  крізь  димку,  мов  сліпий  сновида
Я  засинаю  сном  передосіннім
О,  тільки  б  світ  було  кому  лишити  
В  чиїсь  вуста  нове  життя  вливати  
І  хлопчику  сорочки  білі  шити  
І  дівчинку  казками  сповивати.    
Присвячено
Горіхам  і    цикуті
Гупанню  ніжок  в  довгих  метрах  тиші  
Й  колисці,  що  застигла  вже  забута  
І  тим,  хто  нерухоме  розколише.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2015


--------------------------------------------

Яка  ритміка,  ритміка,
Боже  мій,  ніч  без  сну
Ти,  безбожнице,  тихо  -  
Неси  собі  мовчки  хрест
І  молися,  щоб  інший  не  виникнув  Бухарест
І  ніхто  не  приніс  ще  одну  траурну  весну
Усе  буде  так  добре,  як  тільки  захочеш  ти  
Усе  буде  так  втішно,  -  вільшане  вино  надпий  
Ти  безбожнице  станеш  мадонною  його  мрій  
І  дозволиш  волосся  у  косу  собі  сплести  
Яка  ритміка,  ритміка,  Боже  твій!
Чи  не  твій?  Коли  темінь  густішає  
Темним  стає  вино  
Осінь  дихає  в  шибку  й  шепочиться:
Багряній,
Стань  причастям  його,  влийся  в  жили,  так  як  воно.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2015


______

Томущо  ніхто  вас  не  вкриє  колись  з  головою
Бавовною  чистою  мов  плащаницею  спати,
Тому  що  ніхто  не  вестиме  вас  гордо  до  страти
Не  буде  ридати  над  теплою,  теплою  кров  ю
Купатись  купатись  у  срібній  великій  купелі
Летять  на  руїни  качки  та  ще  й  лебеді  білі  
І  будуть  здіймати  маленькі  смішні  срібні  хвилі
І  пір  я  і  пір  я  мов  манну  скидати  у  неї
Жінки  на  Голгофу  ітимуть  не  знаючи  втоми    
Нестимуть    вино  і  хліби,  свіжопійману  рибу
Й  насититься  тільки  один  їхній  глиняний  ідол  
А  більше  не  стане  ні  їжі,  ні  трунку  нікому.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2015


……

Кожного  разу  я  пишу  оду  якимось  жінкам
Які  могли  б  мені  сподобатись,  якби  я  була  чоловіком
Іноді  я  уявляю,  яке  то  щастя  для  них  бути  красивою
У  очах  їхнього  спостерігача,  який  би  міг  схилити  їхню  голову  собі  на  груди
Вони  ніколи  не  засумніваються  у  своїй  красі
Підіймаючи  грушки  гнилиці  і  демонструючи  вигин  спини  
Вони  ніколи  не  задумаються,  що  хочуть  чогось  інакшого
Аніж  тішити  око  своєму  обранцю  і  купатись  в  його  любові
По  весні  вони  будуть  збирати  материнку,  а  восени  шипшину
І  ставити  букетик  горобини  у  оселі  з  особливим  натхненням
Іноді  я  думаю  про  жінок,  яких  тепер  і  не  відшукаєш
Та  й  наврядчи  хтось  намагається  їх  шукати
А  десь  у  горах  вже  густіють  сливові  тумани  
Сіно  уже  укривають  під  дахом  
І  якась  нецивілізована  жінка  виносить  подорожньому  грушки  гнилиці
В  надії,  що  він  захоче  лишитися  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2015


Серед  ста  тисяч  зірок,  боже  мій,
в  горлі  дереться  терпкий  синій  терен
і  вже  нічого  не  сходить  із  зерен
і  вже  гукаєш  бува  супокій
скільки  тобі  напророчили  слав
скільки  казали  іти  без  упину
Тільки  б  тепер  хоч  одну  дужу  спину
І  щоб  хоч  хтось  захистив  і  сховав
Маю  клубок    недолугих    думок
Я  б  розмотала  його,  і  потому,
Щоб  оголоти  і  пустку  і  втому  
Боже  мій,  скільки  на  небі  зірок!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2015


Небо  надалі  стогне  небо  надалі  плаче
Пальці  котили  сонце  рожеві  і  дитячі
Пальці  жіночі  пряли  з  нього  невтомно  нитку
А  чоловік  дивився  і  посміхався  зрідка
Небо  надалі  плаче,  груша  низенько  гнеться  
Діти  ситять  притихлі  –  може  й  гроза  минеться
Мати  борщу  зварила,  вистачить  догодити  
Дощику,  може  досить?    Хай  хоч  на  день  ще  літо
Діти  сидять  умиті,  діти  сидять  притихлі
Мати  говорить  –  добре,  ми  до  дощів  вже  звикли  
Все  то  у  неї  добре,  все  то  у  неї  гарно  
Навіть  коли  сутужно,  навіть  коли  так  хмарно
Витесав  батько  човен,  раптом  вода  здійметься
Мати  сорочки  шиє,  хліб  на  обід  печеться  
Повінь  сягає  неба,  голуб  летить  без  лавра
Це  лиш  на  день  сутужно,  це  лиш  на  осінь  хмарно

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2015


……

Ти  народжуєш  груду  землі
І  вона  молоком  пахне,  теплим
Ти  хочеш,  щоб  вона  ніколи  не  знала  надмірних  дощів
Плугу,  який  ріллю  розорати    не  здатний  
На  небі  жарптиця  сонячна  кричить  так,  що  її  тільки  чутно,
Ти  гойдаєш  грудку  в  руках,
Щоб  у  ній  прокидались  пагони
Птаха  кричить,  бо  її  діти  не  можуть  проклюнутись
Не  може  бути  на  небі  забагато  сонць.
Хитаєш  собі  головою,  гойдаючи  крицю  в  руках
У  когось  немає  й  такого  щастя  
Хтось  уже  сам  в  світ  приніс  забагато
Щоб  множитись
Тож  він  бере  землю  і  садить  її
І  вона  йому  родить  колосся  
Збиране  зерно  молоком  пахне  теплим  
Наче  щічка  дитини  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2015


……


Поглянь  мила,  я  сонце  з-за  хмар  тобі  видер,  неначе  з  грудей
Горобинно  тремтить  вереснева  розхристана  ніч
Християни  до  Мекки  йдуть,  в  церкву  заходить  йудей
Пантеїст  повінчав  нас,  зв  язав  нас  на  сотні  сторіч  
Я  тебе  не  неволю,  та  сам  хочу  вязнути  вкрай
Бути  в'язнем  твоїм  і  забути  про  все,  що    хотів  
Якщо  хтось  буде  стукати  в  дім  наш,  лиш  не  відчиняй
Бо  то  сонця  шукають,  що  я  тобі  в  коси  заплів.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2015


-----

Тобі  можна  усе,
Бо  усі  ми  колись  помремо.
І  за  це  не  спитають…  Не  бійся
Там  пусто.  Там  Ніч.
Якщо  ти  уявляєш  як  цупко  в  канву  із  сторіч,  
Наші  нитки  вплелися.  Давай  їх  в  одну  сплетемо.  
Нас  ніхто  не  засудить.    
Нікого  немає.  Одні.  
Дна  немає  –  є  лиш  нескінченний  предвісник  кінця  
Навіть  криця  фігурна  Стефанника:  хрест  без  вінця  
Невросла  ще  у  землю.  Ще  зовсім  не  знала  землі
Тобі  можна  усе.  Ти  короткий  земний  супокій
Хоч  в  обіймах  твоїх  також  темно  та  я  не  одна  
Ми  все  будемо  падати.  Та  не  торкнемося  дна  
Тобі  можна  усе.  Хоча  ти  мені  навіть  не  "мій".  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2015


_____


І  був  день.  
І  був  хліб  і  чорниці  дрібні  у  лісах
Нам  мовчалось,  
коли  ми  йшли  вбрід  крізь  річки  і  струмки  
Не  молились
 і  глиняні  дзвони  стоптали  у  прах  
Звиклі  змалку  не  гратись  словами  й  мовчати  віки.  
Перемовчаний  гріх  –  
оніміння  забутих  лексем
У  ставках  вдосталь  риби,  що  спить  в  мулі  вже  котрий  рік  
Перемовчано  сотні  думок,  що  спокутують  щем
Недомовчано  тільки  отой  першородний  наш  гріх
А  чому  треба  грішному  бути  –  інакше  ніяк?
Чому  треба  покірних  керманичів  в  руслі  ріки?  
Які  тихо  ведуть  свій  старий  деревяний  каяк
І  бояться,  що  буря  колись  їм    ще  дасться  в  знаки?
Чи  не  краще  дістатись  вершин  віковічних  Карпат,
Що  рвуть  небо,  а  сонце  те  небо  промінням  лата
Де  ніхто  нас  не  вчив  що  є  гріх  і  що  світ  для  нас  кат
Й  заспівати,  мов  пташка,  нарешті  розкривши  вуста.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2015


серпнева пробіжка

Коли  біжиш  по  полю,  так  приємно  не  відчувати  ніг,
Закидаючи  голову  назад,  вдивляючись  у  небо.
Колись  на  тебе  буде  тиснути  це  небо  та  ще  й  земля
соняшник  шарудітеме  над  тобою  листям  шершавим  
Поки
Так  приємно  дихати  пилом  дороги  
Пробігаючи  повз  людей,  які  загрібають  сіно  
Думають,  що  ти  хочеш  у  них  щось  вкрасти  
Й  косо  дивляться,  наче  наслідують  їх  годуванців    
А  ти  дивуєшся:  що  в  біса  можна  вкрасти  у  полі?!
Однак,  красти  –  то  справа  невдячна,  даремна    
Все  одно  все  розгубиш,  утратиш  з  роками  
Не  наситившись  вдосталь,  ховатимеш  очі  
Дяка  богу,  що  у  тебе  є  хоча  б  ноги  
Щоб  тікати  від  власних  думок  
Й  така  втеча  дієва  
Ось  вам  і  метафоричне    значння  слова  „втеча”,  
Панове  безробітні  філологи.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2015


Человек

Человек  усыхает  за  ненадобностью
Розовые  лепестки  падают  на  скатерть,  
Словно  шелушатся  опавшие  годы  
И  уже  невозможно  быть  красивым  ни  внешне,
Ни  внутренне  

Он  усыхает,  
иногда  не  познавая  цветения  
Не  источая  аромата  открытия  
Не  обретая    прочных  корней
И  не  пытаясь  их  обрести.
 
А  ищет  листьями  воду,  
И  искривив  уста,  тянет  влагу  из  вазы,  
В  которую  его  сорвав  поставили  
 
Или  как  безногий  раненый
Вдруг  человек  засыхает  на  поле  боя  
Разучившись  кричать...
Тогда  он  не  роза,  а  мак.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2015


_____

                 Приходь  до  ставку,  заблукала    праведнице,
Постій  біля  цього  сторічного  каменю,
           Під  яким  спочиває  прах  зотлілий  загиблих  воїнів.
Підійми  руки  до  неба,  утворюючи  напівсферу
Малюючи  силует  Святого  Граалю  
Власним  тілом.
Знаєш,  бабка  повитуха  казала,
                 Що  у  світі  немає  безгрішних,
Що  усі  вже  народжуються  червоними  
Від  материнської  крові
Народжуються  жадібними  до  життя
Дяка  богу,  якщо  такими  й  помруть
Не  зневіряться  
Доки  моляться  інші        
А  ти  скинула  з  себе  усе
                                                                                     І  соромишся  
                                                     Що  гарніша  за  тоненьку  молоду  вербу  
                                                                                         Біля  ставу.  
                                                                 Поголосу  людей  не  соромишся
                                                                                     Хай  говорять.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2015


_____________

Є  люди,  що  плачуть  несвідомо,  слухаючи  реквієм  Моцарта,
Слухаючи  сумну  мелодію,  ткану  зі  спадаючих  звуків,
Що  як  пелюстки  мальв  щільно  горнуться  один  до  одного,
Виринаючи  из  надр  інструмента.  
А  ти  тулишся  до  чужої  людини,  
Яка  тобі  по  крові  ніхто,  але  яка  тобі  якось  посміхнулася.
Ти  лягаєш  з  нею  до  ліжка,
Краєш  свою  священну  самотність,  
Несвідомо,  лише  піддавшись  імпульсу,
І  через  кілька  років  дивуєшся,
Як  же  можна  було  так  швидко  зріднитися.
Це  любов  –  говорять  дурні  люди,  
Які  усе  називають  "любов"  та  шкіряться.
А  ти  думаєш,  що  просто  відчула  якусь  ауру,  –
Чи  що  там  можна  відчути,  –  
Як  ті,  що  впізнали  у  музиці  Моцарта  генія,
Хоча  ніколи  не  чули  про  нього.  
Іноді  навіть  не  хочеться  чогось  знати,
Навіть  не  хочеться  зайвий  раз  думати,
Що  то  між  вами.
Як  не  хочеться  думати,  хто  виконавець  цієї  прекрасної  музики,
Яка  змушує  людину  розплакатися.
Іноді  не  хочеться  думати,  як  звати  твого  виконавця,  дівчино.  
Головне,  що  у  нього  ти  зазвучала.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586487
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2015


Жасмин

Жасмин  розправляє  шовк  пелюсток,
Тонко-повітряних,  
рисових  пластівців.  
А  люди  дивляться
на  качок  у  водоканалі,
Немов  набрали  води  до  рота.
Час  передлітневого  мовчання,
Пахне  дешевим  китайським  чаєм,
Пахне  жасмином  і  передспекою
У  передпокої.  
А  ми  все  мовчимо  
про  палке  бажання  скупатися,
наче  набрали  води  до  рота.
Качка  пливе  у  водоканалі.  
Тим  часом,  як  жасмин  
пахне  китайським  чаєм.
Живий  жасмин  
пахне  дешевим  китайським  чаєм.  
Не  навпаки.  Як  би  мало  бути.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2015


____

Я  на  шпальті  малюю  густо.  Гусінь  на  нитці  гойдається  –  літо
Липко  пишеться.  Сонце  так  біло  у  небо  вгрузло
Ніби  я  і  не  їхала  до  першосонця.
 Все  усюди  подібне.  Та  тут  так  тісно
Всюди  діти  кричать.  І  авто  –  це  вже  роскіш
Ми  ходимо  пішки  по  нереставрованих  мріях
І  мріємо  лягти  на  шоссе,  де  не  буде  нікого.
Ми  ходимо  пішки  і  заздримо  простору  
За  три  девять  земель.  Заздримо  тим,  кому  все  іще  дев’ятнадцять  
Заздримо  можливості  ігнорувати  усі  соціальні  норми.
Боже  мій,  як  я  люблю  людей…  
Боже  мій,  як  я  люблю  літо  2013-го  року.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2015


Дорослі діти

Ось  і  вона,  та  що  прагла  в  доросле  "далі"
Далі  –  в  оте  неосяжне,  абстрактне,  розмите.
Геть  від  заправок  й  будиночків  заблукалих,  
Старих  пікапів  і  дзеркала  в  спальні  розбитого.    
Там  була  кава  і  жуйки  зі  смаком  м’яти  
Вечір,  мов  Каннінгем  пише,  вогкий  й  бузковий
Двоє  лягли  на  траву,  щоб  дорослими  стати
Дивились  в  небо,  неначе  їх  хтось  знемовив    
Потім  земля  була  круглою  і  оберталась,
Врешті  вони  перевірили  це  емпірично.  
В  її  волосся  якась  дика  квітка  вп  ялась,  
Також,  мабуть,  не  хотіла  рости  статично.
Вдома  без  неї  вечеряли  тато  й  мати  
Осиротілі  й  старіші,  якось  раптово,
А  колись  двоє  дорослими  прагли  стати
Там  де  бузок  не  ріс  й  небо  було  бузкове.
Де  її  вперше  спіткало  сакральне  "далі"
Думка:  пізнай,  не  зважаючи  на  поразки
Насіння  з  квітки  десь  впало  і  проростає.  
Ліжко  пусте,  де  їй  мати  читала  казку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2015


-----

Кажуть,  ніч  п  ють,  
Та  вечір  загусав,  
Немов  кисіль,  хоч  ложкою  черпати
Він  бузиновий  з  післясмаком  м’яти  
Загусла  й  ніч,  і  ти  її  черпав
Та  не  був  ситий.  Ось  вже  й  визирає
Блискуче  дно  –  світанку  площина.
Омана  вже  розгаданого  дна  
Лише  твердиня  без  кінця  та  краю  
Це  все  не  справжнє,  думав,
Завмирає  
В  тобі  ця  ніч  
Чи  не  в  тобі?
Ти  в  ній,
Ти  в  ній  –  той  дивний,  прілий  присмак  м’яти  
Не  ти  її,  –  вона  тебе  ковтати  
Примушена
 Із  дня  у  день
Не  спи.  Як  ніч  буде  у  день  перетікати  
Ти  випливи,  ти  випливи,  ти  ви…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2015


Від чийогось імені

Якби  я  тільки  могла  
Кусати  твої  губи,
Бути  до  твого  тіла  ближчою,
Ніж  твоя  сорочка.  
І  щоб  в  кожному  подиху  опік.
Назавтра,  
Щоб  була  прохолода  ранкова
Бо  знаєш  
Часом  зовсім  не  можна  заснути,  
Так  важко
 розірвати  реальність.  
Вона  ж  нереально,  
Так  дрімотно  легка,
Що  я  лиш  затремтіла  б
В  тій  вогкій  прохолоді
Бо  ти  іще  сонний
І  не  можеш  мене  обійняти
Нічого.  
Я  зажду  
Потерплю,щоб  тебе  не  будити
Я  зажду.  
Щоб  з  тобою  зустрітся  знову.  
В  цьому  дні.
Хто  ж  бо  я  тобі:  жінка  чи  мати?
Боже  правий...
Так  холодно.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2015


Крапля

Я  люблю  час  за  те,  що  він  виточує  у  нас  вічність
Крапля  за  краплею,
Падаючи  на  камінь
Нашого  тіла.  
А  ззовні  ми  поростаємо  мохом.  
Ми  каміння,  яке  поростає  мохом,
Щоб  колись  злитися  із  землею  
І  нарешті  стати  зеленими.  
Послухай  краплю,
Як  вона  схлипує,
Мов  Мойра,  яка  порвала  нитку,
Мов  арфістка,  яка  порвала  струну.  
 Поглянь  на  краплю,  яка  вона  антична,  
Яка  вона  жива  і  красива.    
Повік.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577205
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2015


_____

Я  хочу,  щоб  у  моєї  доньки  був  пухнастий  зайчик,
Мов  із  казки  про  "Алісу  в  країні  чудес".
Я  хочу,  щоб  вона  притулялася  до  нього  і  він  був  м’якеньким,
А  птахи  щебетали  над  нею  і  вона  їх  розуміла.
Коли  випікатимуть  перших  жайворонків  у  небі,
Я  хочу,  щоб  їй  дістався  найгарніший.  
Кожна  жінка  у  цьому  світі  хоче,  
Солодкого  болю  материнства,  
Хоча  іноді  собі  у  цьому  не  зізнається.  
Хоча,  може,  вона  ще  не  жінка,
Може,  вона  ще  дівчина  і  сама  мріє  про  пухнастого  зайчика,
Якого  у  неї  не  було  
У  дитинстві.  
Може,  вона  ніколи  не  наважиться,  
Відкрити  браму,  щоб  впустити  у  світ  нове  життя,
Бо  боїться,  що  у  її  доньки  
Також  не  буде  пухнастого  зайчика.
Чи    просто  тому,  що  доля  буде  такою  ж
Як  у  неї  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2015


Вірш у прозі

Те  що  я  (не)велика,  немає  ніякого  спільного  зв’язку  з  віком.
Те,  що  я  (не)значна,  мені  не  диктували  зорі.  
Так  було  просто.  Так  вийшло,  так  склалось.  
Радість  у  тому,  щоб  бачити  інших,  які  лізуть  на  гору,  
і  солодко  так  устромляють  свої  прапори  на  вершинах.  
А  у  мене  конав  на  руках  перехожий  раптовий.  
Стало  зле  та  швидка,  як  завжди,  їхала  заповільно.  
Він  кривився  до  сонця  своїми  тонкими  вустами.
Десь  процесії  йшли,  хтось  до  церкви  пішов  відмолитись  
(Чи  відмитись?)  від  бруду  душевного.  
Там  ще  трамваї,  
Там  ще  хтось  на  дітей  своїх  гримає,  
Хтось  закриває  варення,
Хтось  поставив  вже  крапку  у  книзі,  якої  нікому  не  треба.  
Я  ж  була  невеликою  в  цьому  усьому.  
Такою  незначною,  що  навіть  хотілося  б  злитись  з  стіною.  
У  тої  ж  тітки  було  найсмачніше  варення.  
У  того  роман  був,  мабуть,  геніальний,  
Трамвай  був  трамваєм  до  раю,  
А  отой  сповідальник  був  певно  святим  та  безгрішним.  
Я  ж  була  невеликою.  Хоча  давно  уже  виросла.
 Давно  уже  мала  терпіти,  неначе  доросла.  
А  той  дядько  на  руках  у  мене  помираючи  сказав,  
Що  він  був  трунарем.  
Але  в  дитинстві  мріяв  бути  акушером.  
Та  мати  сказала,  що  він  не  здасть  екзаменів.  
І  він  здався.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2015


Небо

Як  свідомість  така  необтяжлива…
Боже  мій,  чому  ми  не  в  змозі  злетіти?
Щоби  небо  мов  сіно  згрібати  у  скирти  
І  щоб  в  хмари  волошка  закралася.  Синя.  
Ясенові  фрегати  несуть  нас  над  прірвою,  
Прірва  вглядається  в  нас,  ніби  рівний  суперник.
Часом  буває  так  страшно,  що  ми  впадемо,
Та  так  треба,  так  треба  скоріш  доплисти  вже  до  неба.
І  щоб  в  хмарах  розквітли  магнолії.  Білі.  
А  коли  вже  нога  людська  ступить  у  небо
Хтось  не  стримає  зойку.  Воно  буде  тепле  
Немов  те  молоко,  що  змішали  із  медом
Медом  сонця  імбирного  променів.  Жовтим.  
Як  свідомість  така  необтяжлива,
То  чому  ми  так  міцно  стоїмо  на  землі?
Бо  нас  навчали,  що  рай  саме  на  небесах.
А  всі  ми  надто  боїмося  вічного  блаженства.  
Всі  ми  надто  боїмося  вічного.  
Неба.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2015


___

Я  не  вдягався  вже  20  років.
Нічого  було  ховати.  А  холод
Хтось  лише  вигадав.  Хтось  налякався
Що  буде  сніг  і  опалить  нам  груди.  
Оруел  якось  писав,  що  звірині
Одягу  зовсім  не  треба  і  ліжок.
Бо  звірі  стануть  жорстокі  та  дикі,
Начебто  люди.  
І  будуть  ходити
 коні  в  пальто  
І  курити  цигарку.  
Я  ж  не  вдягався  вже  20  років.
І  не  шукав  собі  сенс  існування.  
Й  знаєте,  як  же  мені  було  тепло,
Як  я  пірнав  у  траву,  мов  у  море,
Тільки  якось  мене  піймали  коні
І  запрягли  та  за  день  відпустили  
Був  надто  кволий,
Щоб  їх  возити.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574380
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2015


***

Собака  просить  води.
Йому  виносять  й  припрошують  пити,  мов  пана.
Груша  скрючилась  сонно.  Назавтра  Великдень.  
Ще  рік
Посріблено  зблиснув  і  сховався  за  пазуху  часу.

ЇЙ  вже  треба  іти  виглядати  того  незнайомця
Хто  колиску  для  їхніх  дітей  буде  сам  вирізьбляти  
І  тулитись  чолом  до  чола  ЇЇ  якщо  раптово
ЇЙ  обридне  самотність.  

ВОНА  ж  напече  йому  паску,
Хоча  Бога  не  знає  –  бо  родом  із  лісу  безвір'я
І  ВОНА  буде  тепла  й  пахуча,  як  та  ЇЇ  здоба  
І  натомлена  сяде  і  гляне  на  свіжу  колиску,
Як  напоїть  собаку.
Попросить,  щоб  ВІН  вистругав  їй  труну  із  такою  ж  любов'ю,
Якщо  ВОНА  раптом  помре  першою.  
Якщо  ж  ВІН  помре  першим  –  вона  напече  йому  хліба
Й  нагодує  весь  люд
Та  сама  не  скуштує  і  крихти.
До  ЙОГО  воскресіння.        

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2015


***

Ти  була  опоетизованою,  худенькою  малою  дівчиною,
Розсипалася  у  його  обіймах,  мов  пійманий  кущ  рододендрону,
Який  так  важко  охопити  двома  руками    –  
Отака  ти  була  безмежна.  
Твоє  біляве  волосся  було  схоже  на  жито,
Колос  до  колоску  та  ще  й  в  косу  заплетене  (в  колос)  
І  ти  так  пружніла  і  тебе  хотілося  розгойдати,  
У  човні  невеликому  у  липневій  густій  липкій  спеці
Так  щоб  бджоли  злітались  на  тепле  пахуче  волосся
Мироточаче  сонцем.
Ти  була  опоетизованою,  бо  інакше  йому  не  моглося,
Він  хотів  заквітчати  тебе,  щоб  було  це  так  свято  
Й  нібито  еротично  (без  доторків)
Так  як  буває  у  парі  
Де  є  двоє  в  одному,
Де  є  нерозділені  двоє.
Ти  була  вперше  опоетизованою,  коли  ви  з  ним  йшли  по  вулиці
І  посміхалися  каштанам,  що  запалювалися  своїми  білими  свічками,  
Й  шепотіли  йому:  опоетизуй  краще  нас,  
Чим  ми  гірші?  На  нас  тепер  також  злітаються  бджоли.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573484
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2015


Більше не

І  темний  глід  бува  погляне,
І  вже  брунатний  присмак  чаю,
І  відчай,  відчай.  Помічаю,
Що  зовсім  сніг  таки  не  тане,  
На  сполотнілих  хмарах  неба
І  глід  дереться  в  голі  груди    
Непереніжені  весною.
Я  більше  не  люблю  героїв.  
Бо  вони  люди.  Тільки  люди,
Що  йшли  у  бій  й  тремтіли  руки.  
І  ти  б  пішов.  Якби  штовхали,  
Як  похвалили  б  й  вшанували,  
 Ще  при  житті  вінком  лавровим.
Я  більше  не  люблю  героїв,  
Я  більше  не  люблю  людину,
Я  більше  не  люблю  любити,  
Я  так  боюсь,  що  не  зумію.  
І  темний  глід  бува  погляне,
В  саму  зіницю  запрядеться  
І  вже  брунатний  присмак  чаю
Й  невипиті  страхи  на  денці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2015


***

Після  смерті  незвично  рахувати  роки,
Роковини  смертей,  це  ніби  Дні  народження  догори  ногами,
Ніби  хтось  взяв  олівця  і  провів  жирну  лінію  –
Тут  життя,  а  тут  смерть.  Тут  ти  є,  там  тебе  немає.
Роковини  смертей  дораховують  ті,  в  кому  тече  твоя  кров,
Ти  ще  їм  уві  сні  подаєш  стиглі  яблука,  пестиш,
А  обличчя  твоє  там  на  фото,  чи  то  пак  вже  на  моніторі,
А  насправді  у  тебе  не  має  вже  денотату.  
У  них  у  свідомості  ти  вже  лише  матерія,
З  теплих  спогадів,  бо  у  поганих  строк  придатності  завжди  менший,
Ти  ще  трохи  триваєш,  коли  вони  знаходять  твої  речі,
Перечіпаються  через  твоє  повне  зібрання  творів  Набокова.  
Вони  ще  рахують  твої  анти  Дні  народження,  
Так  ніби  ти  кудись  пішов  і  не  повернувся,
Та  уже  через  60  років  буде  глобальне  похолодання
І  єдине,  що  від  тебе  залишиться,
Це  зібрання  творів  Набокова,
Яке  кинуть  в  вогонь,  не  розглядаючи,
Хоча  краще  б  вони  кремували  тебе
Тоді,  80  років  тому.  І  ніколи  не  згадували.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2015


Смійтеся

Раз  прокинулись  –  смійтеся,  смійтеся,  бідаки,
В  вас  іще  один  день  ви  ще  маєте  простір  й  час,
Ще  й  посмійтесь  в  кулак,  щоб  на  тому  не  вкрали  в  вас,
Трохи  звуків  захриплих  округлих,  мов  мідяки.
Затремтіть–но  вустами,  й  посмійтеся  в  світ  пустий
Щоб  відлуння  химерне  комусь  розірвало  сон,
А  якщо  буде  плакатись  –  смійтесь  і  поготів,
У  саван  уплетіть  увесь  біль  і  гіркий  прокльон.  
А  як  виллється  сміх  ваш  у  довгий  киплячий  транс,  
Як  трава  завібрує  й  звиваючись  проросте,  
Зрозумієте  ви,  що  це  тіло  у  вас  пусте,  
Воно  створює  надто  розмашистий  резонанс      
А  ви  смійтесь.  Живі  ж.    
А  ви  смійтесь.  Ще  ллється  час.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2015


____

Говоили,  допоки  було  що  сказати.  Нестримано.
Раптом  змовкли.  Лишили  думки  на  чужих  вустах.
В  мене  серця  немає,  лиш  в  грудях  птахи  б’ються  піймано
Тому  й  чується  стукіт.  Бо  пір'ям  лоскочеться  птах.  
На  морозах  колимських  тепер  вже  нема  кому  мерзнути  
Руки  гріймо  над  вогнищем  в  пам'ять  їм  чи  сміючись    
В  мене  серця  немає  і  груди  у  мене  розверзнуті      
А  якщо  й  було  б  серце  то  груди  б  уже  не  зрослись.  
А  калина  гірка  така,  прискає  соком  від  дотику  
А  вогонь  такий  теплий  та  жалить  мов  рій  рудих  бджіл  
До  колимських  морозів  доходимо  поодинокими
 Вже  без  птаха  у  грудях  зі  світом  роздертим  навпіл.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569558
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2015


А руж було дві

Коли  ми  лягли  і  поснули
Прийшли  до  нас  з  ружами  
І  ружами  бавили,  мов  ми  малі  стали  знов.  
Й  сполохано  подих  затьохкав  і  в  очі  примружені  
Нам  линуло  світло.  Густе  і  солоне,  мов  кров.
Ми  інших  не  бачили.  Ми  не  бажали  спинатися,
Нам  ноги  були  мов  коріння,  а  руки  –  стеблом.
До  нас  прийшли  з  ружами  й  стали  до  нас  забавлятися:
Казки  шепотіли  та  ще  й  цілували  в  чоло.  
І  медом  вуста  нам  помазали,  щоб  посолодшало,
Й  дві  ружі  поклали  й  на  них  налетіли  джмелі.
Ми  ще  попросили  прийти  та  вони  чомусь  змовчали.
А  Бог  був  єдиний.  Світ  вічний.  А  руж  було  дві.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2015


Die die in diem

De  die  in  diem*
Живеш  та  шукаєш.  
Та  все  кінець  має,
А  море  нуртує.
А  сонце  сідає…
De  die  in  diem
Лиш  сонце  святиться  
Незгадане  всує.  
У  кожного  бога  
Свої  забобони  
У  всіх  забобонів
Є  першопричина
А  море  нуртує  
А  ти  бачив  море?  
Ти  виріс  в  пустелі  
Й  прожив  до  загину.
А  море  солоне,
А  море  холодне,
А  море  змиває  
Все  немічне  й  кволе  
Та  часом    пустеля  
біліє  у  повню
Мов  піна  на  хвилях.  
І  це  твоє  море.  

*Із  дня  у  день    [deı͵di:eıınʹdi:em]  (лат.)  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2015


Дотик

Ти  знаєш,  що  тварина  знаходять  собі  пару  по  запаху,
Ти  знаєш,  що  людина  знаходить  собі  пару  по  дотику.  
Мені  від  твого  дотику  дрижать  пальці,
У  мене  від  твого  дотику  тремтять  руки,  
По  спині  проповзають  крижані  змії,
У  мене  від  твого  дотику  світ  мутніє,
А  зіниці  стають  розміром  із  космос.  
Ти  впиваєшся  доторком  мені  в  подих
Й  я  не  можу  вдихнути  та  не  мертвію,
Мені  від  твого  доторку  світ  мутніє,
Я  вростаю  в  підлогу  двома  ногами.  
Мені  від  твого  доторку  натщесерце,  
Кров  звивається  в  жилах  оскаженіло,  
Струменіє  і  струмом  б'є  в  передпліччя,
І  я  руку  здіймаю,  щоб  теж  торкати.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2015


Огірок

Дід  ріже  ножем  огірок  –
Без  насіння.
Такий  порожнистий.
Ото  дивина.  
А  літо  пече  на  дорогах  каміння,
Й  тяжка  в  своїх  зав’язях  горобина.
Там,  бачте,  ця  вишня  –    
Нічого  не  родить,
Уже  п’яте  літо,  –    
Мабуть  пустоцвіт.  
А  люди,  а  люди  
Що  людям  родити?  
З  людей  що  збирати  
Що  з  ними  робить?  
Їх  в  землю  саджають
Не  так  як  ту  вишню,
У  них  навпаки  все  –  
Що  взяти  з  людей?
Вони  з  кожним  літом  усе  більш  торішні
Й  такі  ж    порожнисті,
Й  не  родять  ідей.
Дід  ріже  ножем  огірок  –
Без  насіння.
Дід  взяв  огірок  і  малим  нам  сказав,
Так  дивно  серйозно  і  трохи  дитинно,
Що  він  особливий  –  там    Бог  ночував.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2015


_____


Моя  черная,  черная,  бархатно  черная,  гладкая,
Как  нести  тебя,  чтоб  не  плескалось,  не  через  край?  
Раз  уж  долго  сказать  собиралась  то  буду  краткой:
Будь  что  будет.  Скорей  жги  мосты  и  не  ожидай.
Не  косись  на  меня  из-под  книжек  и  декораций
Словно  ты  обвиняемый,  ждущий  упреков  истца
Раз  уж  долго  сказать  собиралась,  то  слушай,  вкратце:
Нас  нельзя  поломать,  нас  нельзя  растворить  до  конца.
Моя  грусть,  тот  червяк,  что  коренья  грызет  с  тихим  шорохом,
Только  не  говори  мне,  что  все  так  тягуче  темно.
Видишь,  я  подношу  свою  спичку  к  корзине  с  порохом  -  
Этот  взрыв  будет  ярок  и  красочен,  как  в  кино.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567651
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.03.2015


Яблоко

На  стол  упало.  Звуки  оживились.  
А  эхо  быстро  выдохлось,  
Катилось  
Желтое  яблоко.  
Серебряно  звенела  
В  стакане  ложка,  будто  бы  в  вагоне.  
Неуловимо  вздрогнуло  мгновенье,  
Воздух  растекся,  яблоком  разрезан  
И  ждали  все,  когда  оно  застынет,  
Ещё  дрожа,  бока  подставив  солнцу.  
А  как  же  в  горле  чешется  округло,  
Движенья  плавный  ход  -  
Сглотнув,  как  будто,  
Вы  яблоко  вдруг  чувствуете  в  горле
Вдруг  чувствуете  кисло-сладкий  вкус,  
Порхающий  на  языке  шершаво.  
Оно  катилось  -  и  оно  упало,  
Остановившись  где-то  внутри  нас,  
Рассеявшись  в  сетчатке  наших  глаз,
С  вкрапленьями  коричневыми  оспы.  
И  мир  был  кругл.  И  все  в  нем  было  просто,  
Без  острых    и  пронзающих  углов,
И  мир  круглел,  желтел  и  был  так  нов,  
Так  необычен,  плавен,  динамичен
Как  будто  бы  нельзя  преувеличить,    
Что  яблоко  –  основа  всех  основ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567358
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.03.2015


Дріади

Хто  підточив  тебе  дерево?
Комаха  якась,  чи  сумнів?  
Хто  дав  тобі  щільну  текстуру  
І  листям  віти  оздобив.  
Де  зникала  твоя  Дріада?  
Що  в  тебе  попід  корою?
Чому  ти  таке  високе,  
Чому  ти  таке  застигле?
Чи  руки  тебе  торкались?
Долонею  та  й  до  зрубу?
Зривали  із  тебе  листя,
Проходячи  повз  в  задумі?  
     І  як  було  проростати,
Крізь  землю  ростком  тремтячим?  
І  як  було  заглядати  
У  вікна  висоток  сірих?
       А  я  так  люблю  дивитись,  
Як  сонце  крізь  твою  крону,  
Тонким  павутинням  тане  
       Й  лоскоче  повіки  сонні.
       Я  також  іду  до  тебе,  
       Шукати  в  думках  розради,  
       Шукати  між  листям  неба  –  
       Як  інші  твої  Дріади.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566860
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2015


Паломники

Світ  сприймати,  повітря  на  повну  вдихаючи  
Плескотом,  плескотом  рук  зустрічаючи  
Вже  час  підкорився  вже  час  не  пручається,
Й  вино  зеленіє  у  келиху  граючи.
А  в  кожному  присудку  хтось  засуджує,  
А  кожним  прикметником  хтось  розгадує,
Хтось  з  надр  підсвідомості  щось  вивуджує,  
І  падає  в  неї  не  виринаючи.
А  світ  многогранний  до  неосяжності,  
Глибокий,  широкий,  іще  неходжений,  
І  в  ньому  густіють  вогкі  туманності,  
І  в  ньому  хтось  мертвий,  а  хтось  народжений,  
А  в  ньому  хтось  бачить,  а  хтось  засліплений,
Ростуть  едельвейси  й  звичайні  дзвоники,  
І  кожен  з  нас  дещо  інакше  зліплений,  
Шукають  всі  різне  та  всі  паломники.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2015


Там де

Чи  вічно  буде  "далі"
Чи  вічно  буде  літо,  
Там  де  сніги  розтали,  
Там  де  на  двох  накрито,
Там  де  траву  скосили,  
Там  де  на  сонці  плями,
Там  де  немає  сили  
Плакати  над  словами.  
Там  де  їх  відпускають,
Мов  відкривають  крани,  
Вони  хай  все  стікають,
Бруд  вимивають  з  рани.  
Поглянь-но,  стільки  бруду
У  пам'яті  людини,  
Як  все  збирати  буду  
Брудом  заб’є    судини,  
Не  будуть  руки  гнутись,  
Не  будуть  очі  бачить,  
Дай  же  його  позбутись,  
Дай  хоч  в  словах  поплачусь.  
Воно  ж  таке  жіноче,
Забавки  та  розваги  
Б'ються  слова    до  ночі  
Пульс  же  –  на  противагу  
І  шторми  затихають  
Вікна  пора  закрити
Де  квіти  позривають,
Зростуть  там  знову  квіти.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2015