| Сторінки (12/1146): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
ТРАВЕНЬ
Іде весна заквітчана, яскрава,
У квіти ароматні вбралися садки,
Галявини покрили щільно трави,
Як сонечка, у них кульбаб горять квітки.
І світ увесь мені здається новим:
Радіють птиці, що вернулись в рідний край,
Прозоре небо сяє волошково,
Гудуть янтарні бджоли в квітах поміж трав.
Зозулі чути пісню неповторну,
В садах гучні виводять трелі солов’ї, –
Ласкавий ніжний травень животворний
Веде весна… як не подякувати їй?
Конвалії розкрили квітів перли,
Розцвів бузок - вінець весняних теплих днів.
Лишає травень подарунок щедрий –
Бузку лілові пишні кетяги мені.
11.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022
КВІТЕНЬ
Закі́нчились морози й заметілі,
Пестливе сонце заглядає у вікно,
Швиденько тануть кучугури білі,
Біжать проворно талі води у струмок.
Прокинулись на таловинах квіти –
Найперші вісники весняного тепла.
На сонці в затишку така тендітна
Підсніжника красива квітка розцвіла.
З теплом птахи вернулися із півдня, –
В гаях, лісах, садах лунає спів дзвінкий.
Прекрасне будить у душі томління
Весняного повітря аромат п'янкий.
З блакиті неба ніжне сонце світить,
Травою й квітами встеляється земля –
Це радісний прилинув місяць квітень
Із теплим вітром на весняних кораблях…
09.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022
Ось березень безшумною ходою,
Не поспішаючи, в мій сад прийшов
Стежиною, що сяє білизною,
Й прогнав морозяний зимовий сон.
Хоч зрідка сіють срібні сніговиці,
А уночі панує ще мороз, –
Вдень сонечко сіяє у блакиті,
Передає землі своє тепло.
Повітря повнить аромат весняний,
І радість ллється з голубих небес,
Весна дзвенить веселими струмками.
Вже й до життя притихлий сад воскрес,
Бруньки зелені квітів проростають…
Вінчає березень весни прихід:
Ключем у синім небі пролітають
Й курличуть в повечір’ї журавлі.
15.02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021
Тихо заступив на вахту місяць лютий,
Сонце ніжне випромінює тепло,
Хоч панують ще морози й завірюхи,
Й світ глибокими снігами замело.
І зимі, й весні він хоче бути другом,
А тому і догоджати прагне їм:
Квіти на вікні малює, сипле пухом,
Дощиком красу змиваючи затим.
А як сонце з неба вигляне лютневе
І блакиттю весь засяє небозвід, –
Всюди розтають бурульки кришталеві,
Весело і лунко падають до ніг.
Ще морози є і сніжні заметілі,
Та настане скоро чарівна весна, –
Омелюхи вже із півдня прилетіли,
Хоч проталинок іще ніде нема…
Лютий з сумом дивиться на сонні шати, –
Він прогнати хоче ті солодкі сни,
Починає ледве чутно їм шептати
Казку дивного відродження весни.
03.02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021
Сховала небо в білій млі зима,
В січневому морозному повітрі
Порошу срібну щедро сипле з хмар,
Кружляє в сніжній заметілі вітер.
Встеляє ковдрою із пуху світ,
Споруджує палаци із кришталю
І, як творець майстерний, дивоцвіт
На склі вікна малює елегантний.
Рослинам в дар алмази роздає,
Мереживом дерева прикрашає,
На кришталевих дзвонах виграє
Зима, і пісню віхола співає.
Злітають парою твої слова,
В морозному повітрі замерзають,
Кришталиками іній осіда
На срібно-біле сніжне покривало…
28.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021
Свята неділя – тижня сьомий день,
День відпочинку й радості, в якому
Вшановується не недільний день,
А пам'ять, що вміщається у ньому.
З Євангелієм згідно, відбулись
Найважливі́ші в день оцей події:
Вхід Господа Христа в Єрусалим
І чарівне Христове Воскресіння,
А також на Апостолів Христа
Предивне Сходження Святого Духа.
Неділя здавна святом є для нас,
Це – точка відліку життя в Ісусі.
Щоденний труд відмінений, якраз
Не лиш для відпочинку в колі друзів, –
Для допомоги ближньому це час,
Незлих діянь і вчинків благодушних,
Для вшанування Бога в молитвах,
Стійкої участі в богослужінні.
Святкуючи неділю, йдімо в храм,
Подяку вознесімо у молінні!
29.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021
Субота нині – тижня завершальний день,
Встановлений для відпочинку і дозвілля.
З усіх семи – це особливий день здавен,
Вінець труду, Господній пам’ятник творінню.
Субота – заповітний день для молитов,
В суботу по церквах печально дзвонять дзвони
І поминальні тропарі співає хор.
Цей день призначений для поклоніння Богу.
Лунає дзвін, і пісня до небес летить,
Із серця капають гіркі спокути сльози:
Пробач мені, мій Боже! Матінко, прости!
Помилуй душі рідних! – Роздається стогін.
Бо наближається із кожним днем той час,
Коли і ми, подібно спраглим у пустелі,
Чекатимем, щоб помолився хтось за нас.
Молімось зараз щосуботи за померлих!
23.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021
П’ятниця – робочий день останній
Перед вихідними, і тому
Справи завершити є бажання
Швидше, щоб полегшено зітхнуть.
У передчуванні відпочинку
Робимо найбільше помилок.
Прорахунки в день оцей і вчинки
Називають: „п’ятничний синдром”.
П’ятниця – робочий день останній,
Завтра день суботній – вихідний,
Можна повалятись на дивані,
Відпочити, чи кудись піти.
П’ятницю шанують в християнстві.
Це – день посту в честь страждань Христа.
П’ятниця – це, за повір’ям, ангел,
Що людину проведе у рай…
18.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021
День тижня, що трактують, як щасливий, –
Сприятливий для господарських діл.
Найменше заборони мають впливу
В четвер. Цей день – найкращий серед днів.
Із четвергів найбільш вагомий Страсний
На Пристрасному тижні. Безліч з ним
Пов’язано і ритуалів всяких,
І вірувань, і звичаїв старих.
Четвер – це тижня друга половина.
Потрібно довершити купу справ,
Затим підвести підсумки рутинно,
Щоб легким п’ятий тижня день настав.
01.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021
Третій день седмиці – середина тижня,
Колір зелені пов’язаний із ним.
День, присвячений Меркурію, єдиний –
Середа, в перекладі – це день води.
В середу спішили до водоймищ чистих
Прислухатися, чи не шумить вода.
І по стогону, по шуму чи по свисту
Там майбутнє намагались визначать.
В середу по селах готувались збори,
Цілі сходьбища для проводів зими:
Їздили по вулицях на санних тройках,
Інші ж хтіли перекинуть ті санки.
В середу колись у степових районах
Вранці обливать водою на добро
Бралися тварин домашніх безборонно
Для оберігання від тяжких хвороб.
Ось така цікава середина тижня,
Середа – робочий і практичний день,
Він іще й жіночий і такий щасливий.
Середа – день вчинків і нових ідей.
15.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021
Третій день седмиці – середина тижня,
Колір зелені пов’язаний із ним.
День, присвячений Меркурію, єдиний –
Середа, в перекладі – це день води.
В середу спішили до водоймищ чистих
Прислухатися, чи не шумить вода.
І по стогону, по шуму чи по свисту
Там майбутнє намагались визначать.
В середу по селах готувались збори,
Цілі сходьбища для проводів зими:
Їздили по вулицях на санних тройках,
Інші ж хтіли перекинуть ті санки.
В середу колись у степових районах
Вранці обливать водою на добро
Бралися тварин домашніх безборонно
Для оберігання від тяжких хвороб.
Ось така цікава середина тижня,
Середа – робочий і практичний день,
Він іще й жіночий і такий щасливий.
Середа – день вчинків і нових ідей.
15.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021
Тижня день, що на ім’я вівторок,
Другим був, як створювався світ.
З темряви порожньої й безодні
Від дня світла відділивши ніч,
Бог сказав: «Посеред вод хай буде
Твердь, і розділяє хай вона
Вόди!» – І створив Бог небо чудом, –
Сяє вдень блакиттю далина.
Назва дня присвячена планеті
«Марс», чи Марсу – Богові війни.
День закону, творення і честі,
Праці вольової день земний.
03.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021
Понеділок у слов’янському календарі
Місце перше серед днів буденних посідає.
За повір’ям, в понеділок створювався світ,
Дня цьогó ніхто важливих справ не починає.
Понеділок – у народі кажуть – день важкий,
Розпочаті вами справи будуть всі невдатні,
Небезпечно брати глину – може завалить,
Щоб не трапилось пожежі, – не мастити хати.
Дня цьогó свиней не колють – сало-бо слизьке,
Тáкож квочку не саджають – вилупляться півні,
Не розчісують волосся – курка пропаде.
Радять шити й висівати огірки та дині.
„Понеділкувати” – звичай був межи жінок:
Взагалі не працювали і тримались посту,
Бо себе й свою родину від нещасть, хвороб
Намагались захистити в незбагненний спосіб.
Ці традиції й порядки невідомі нам.
Може, – все це забобони, може, – правда чиста.
Та обставин цим подібних у житті нема,
А чи вірити в прикмети – справа особиста.
11.02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2021
Здавався неймовірним той момент,
Коли здаля донісся гуркіт грому
В такий безхмарний і спекотний день,
Аж духотá навіювала втому.
Замерло і замовкло все на мить,
А потім налетів шалений вітер,
Холодний, освіжаючий, різкий, –
І сизі хмари затулили світло.
Посилювався вітер, пил здіймав,
Дерев нещадно коливав верхів’я,
Тонкі галузки низько нахиляв,
Зелене листя відривав із віття.
Предмети набувати почали
Незвичні контури і особливі,
Змінились навіть світла кольори,
Й такі чіткі при сонці тіні зникли.
Миттєво потемніли небеса,
І спалахнула блискавка сяйлива,
За нею грім розлого зазвучав,
Сердито, приголомшливо й лякливо.
Затим холодний, з вітром, дощ пішов, –
Стіною безперервною линýло,
І за якусь хвилину все кругом
У дощових потоках потонуло.
Здавалося, що струмені дощу
Подроблять, похоронять під собою…
Та хоч періщить злива досхочу,
Але ж оживить землю і напоїть.
Дощ довго йшов: то ледь вщухав, то знов,
Як за сигналом гуркоту нового
І блискавиці грізних перемов,
Обрушувався шквалами чергово.
Востаннє дощ своє стакато грав…
Вже згущувались примеркання швидко,
І злива врешті-решт пішла на спад, –
Запахло свіжістю і стало тихо…
29.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2021
Розвіялись хмарки, засяяла блакить…
Неквапно йду по лісовій стежині
Під лапами зеленими ялин струнких
До річки, що дзюрчала у долині.
За темною водою не було ялин,
Зеленувато-сірі лиш осики.
Я по осичняку пішла поволі вглиб.
Яка волога й вогкість тут велика!
Був ґрунт такий м'який, багнистий, і сирий, –
Відчутно, як пружинить під ногами.
І тиша навкруги, неначе чародій
Свої в осичняку залишив чари.
Ось спурхнула сорока із чагарників,
Над ними закрутилась, закричала.
Був крик пронизливий, немов недобрий сміх
Мари болотяної, – так здавалось.
Сороку налякати міг лиш хтось живий…
Спочатку за зеленими кущами,
Між листям промайнув
контрастно хтось блідий, –
Я дівчину побачила прегарну.
Сиділа на сухому стовбурі вона,
Задумливо дивилась на осики, –
Спокійна, незалежна, тиха, й мовчазна, –
Тереблячи чорняві волосинки…
27.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021
Надворі холодно і сиро,
Пливуть студені хмари угорі,
Дощ вимальовує пунктири,
І стигнуть краплі на віконнім склі,
Такі прозорі й нерухомі,
Здається, обернулися у лід.
А хмари сунуться невтомно
Й собою заслоняють небозвід.
І, часом, поміж ними плями
Блакитні й білі звеселять панно,
Та швидко хмара затуляє
У темряві засвічене вікно.
Не сяє сонце, та повітря
Шовкове випромінює тепло.
Присутності не видно вітру
В мереживі спокійнім гілочок.
Вщух дощ – і віття не торкає
Ударом крапель, не ворушить їх,
Світліти небо починає
І сяяти блакиттю в вишині.
Дощем розмились купи снігу,
І мариться, що йде до нас весна, –
Ніч зменшує свою утіху,
А день вже на хвилинку довшим став.
Знайома ластівка на крилах
Мені весняне принесе тепло…
І вже тепер, – це лиш у мріях, –
Тут море квітів розцвіло.
21.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021
* * *
Зима… Спокійно спить могутній дуб,
Мереживо гілок чорніє на блакиті…
Без листя, мабуть, холодно йому,
І він свої до сонця вгору тягне віти.
14.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021
Зима, немов справжнісінький художник,
Використовуючи вітер, лід і сніг,
Складні фігури ідеальні творить
На вікнах, на гіллі й на полотні доріг.
Зима малює інеєм і снігом, –
Найвишуканіший в її творіннях смак;
Красу створити здатна неймовірну,
Але не довговічна та краса, на жаль…
09.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021
Напевне, в жовтні найгарніший час осінній,
Пора, коли ще гріє сонячне проміння,
І на деревах листя ще не облетіло,
Лише свої змінило барви, пожовтіло,
І сонце сяє золотом на жовтім листі.
Повітря, майже кришталеве, свіже й чисте,
І я́кось на душі приємно особливо, –
Здається, я в такі осінні дні щаслива.
01.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2021
Без тебе світ цей став нецікавим,
Без тебе в ньому поблякли барви,
Без тебе звуки в гаях печальні,
У темних хмарах блакитні далі.
Без тебе промінь не грає в росах,
І, навіть влітку, не гріє сонце.
Без тебе ллються щоденно сльози,
Світ чорно-білим став за віконцем.
Вода в струмочку вже не співає,
На срібних струнах вітри не грають,
В садочку квіти не розцвітають,
Весна у серце не завітає.
Без тебе світ цей – безлюдний острів.
Без тебе світ цей – закритий простір.
Втомились крила – вже не злетіти,
Я тут без тебе не можу жити.
28.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2021
У дні кохання весна цвіла,
Єдина стежка нас вдаль вела.
Тоді я мала аж два крила,
І досить світла твого й тепла…
Одне кохання було на двох,
Журба лишилась мені одній.
Самотність сповнилася тривог,
На серце смуток холодний ліг.
Став нецікавим без тебе світ:
Застигли звуки, мов заніміли,
Утратив барви весняний цвіт,
Лишився колір лиш чорно-білий.
Любов розбилась, немов кришталь,
Їй не піднятись з одним крилом.
Розмила стежку гірка сльоза,
Не гріє сонце своїм теплом.
Без тебе літа нема й весни,
Порвались струни моїх надій.
Прошу: вернися, хоча б у сни,
Лиши пір’їнку для крил моїх.
26.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2021
Сніг осінню красу вкрив,
Зник безслідно терпкий настій,
Дмуть байдужі холодні вітри,
Для тепла вже немає доріг.
Я так хочу вернуть час,
Рук відчути твоїх тепло
І побачить кохання в очах,
У твою щоб повірить любов.
Стежини снігом віхола встеля, –
Посріблена хурделиця кружлялє.
Мої блукають мрії поміж хмар,
Як і любов моя.
Сніжинками увесь світ замело,
І не знайти до серденька стежини.
Розвіяла хурделиця тепло,
Чи збереглось, скажи?
Сад сріблясту вдягнув шаль,
І поглинув мої слова, –
А сніжинки кружляючи вальс,
Звук в далекий знесли тихий край.
І завіса зими ця
Наш зв’язок розірвать змогла,
А сніжинкам холодним серця
Уже серед снігів не знайти.
Стежини снігом віхола встеля, –
Посріблена хурделиця кружлялє.
Мої блукають мрії поміж хмар,
Як і любов моя.
Сніжинками увесь світ замело,
І не знайти до серденька стежини,
Розвіяла хурделиця тепло,
Як повернуть, скажи?
25.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2021
ТЕПЛО ЛЮБОВІ
(до композиції Сергія
Тамбарського "Письмо"
https://youtu.be/aShgwvVXY9o)
Сніг осінню красу вкрив,
Зник безслідно терпкий настій,
Дмуть байдужі холодні вітри,
Для тепла вже немає доріг.
Я так хочу вернуть час,
Рук відчути твоїх тепло
І побачить кохання в очах,
У твою щоб повірить любов.
Стежини снігом віхола встеля, –
Посріблена хурделиця кружлялє.
Мої блукають мрії поміж хмар,
Як і любов моя.
Сніжинками увесь світ замело,
І не знайти до серденька стежини.
Розвіяла хурделиця тепло,
Чи збереглось, скажи?
Сад сріблясту вдягнув шаль,
І поглинув мої слова, –
А сніжинки кружляючи вальс,
Звук в далекий знесли тихий край.
І завіса зими ця
Наш зв’язок розірвать змогла,
А сніжинкам холодним серця
Уже серед снігів не знайти.
Стежини снігом віхола встеля, –
Посріблена хурделиця кружлялє.
Мої блукають мрії поміж хмар,
Як і любов моя.
Сніжинками увесь світ замело,
І не знайти до серденька стежини,
Розвіяла хурделиця тепло,
Як повернуть, скажи?
25.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2021
У небі пропливали білі хмари
І за собою тіні волокли легкі,
Як сіті, – по дубах, і по каштанах,
І полем колосистим, і уздовж доріг,
Збираючи улов: крилатий вітер,
Що над землею райські пахощі стелив,
Прозоре, чисте, трепетне повітря
Із ніжним ароматом квітів польових.
Моєму зору з пагорба відкрилось
В долині русло невеликої ріки,
Виднівся в променях серпанок пилу
Над заростями очерету й осоки…
Дрібнесенькі частинки метушились,
Якийсь виконуючи хаотичний рух…
Я з пагорба униз на них дивилась
Допоки сонце не зали́шило прилук…
22.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2021
Примруживши очі, дивлюся на небо, –
Заплутався промінь у віях моїх
І сяє барвистим екраном взірцево,
Неначе веселка семи кольорів.
Стулила повіки я й знову відкрила,
А райдужний щит вигравав і мигтів
Мали́новим, жовтим, зеленим і синім,
Неначе веселка семи кольорів.
І так, як на віях в прозорій сльозині
Веселкою промінь ясний вигравав,
Мали́новим, жовтим, зеленим і синім
Дзвеніло й шуміло навколо життя…
Ось вітер зірвався, і хмара закрила
Проміння, що сонячний диск посилав,
А присмерк старанно заплів павутинням
Ту дивну картину, що погляд плекав…
І заворушилося радісно листя,
Живуче, розправилось, спрагле життя,
Немов колискову шепочучи пісню, –
Я в царстві Морфея знайшла забуття…
21.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2021
Залишена, як пам’ять, квітка
Лежить засохла на столі,
Як згадка про події літа,
Яскравіша сумливих слів.
Її невпевненість і болі
Душею й серцем враз сприйму,
Як обережно у долоні
Крихку, тендітну я візьму.
Зів’яла і засохла квітка…
Лишився ніжний аромат
І колір – наче пух лебідки,
Цнотлива, чиста білизна.
Нагадує про теплу зустріч
Засохла квітка на столі
Залишена в часи розлуки,
Як пам’ять про щасливі дні…
03.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2021
* * *
Чому сумуєш, подруго моя,
Зітхаєш знову тихо уночі?
Давно ж підсохла на очах сльоза
І у душі вже вщухла заметіль...
Погасли в серці пристрасть і любов,
Втопились у щоденній суєті
І щезли геть, неначе випив хтось
Всі почуття зболілої душі.
Тримайся, подруго, не розкисай,
Із радістю зустрінь наступну мить!
І зорями всміхнуться небеса
Добру́ назустріч ніжністю весни.
До тебе повернеться щастя птах,
Любові зронить сріблянé перо,
Засяють іскри у твоїх очах
І радість в серці завирує знов.
30.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2021
Рано осінь прийшла у замріяний гай,
Де зустрілися ми випадково, –
Золотилося листя опале між трав
І, сухе, шелестіло шовково.
Це неголосно в листі сухому шумів,
Награвав серенаду осінню,
Ледь вловиму мелодію, тиху, без слів,
Вітер долі легким шелестінням.
Ця осіння мелодія шелестом трав
І кружлянням пожовклого листя
Про забуте кохання нагадує нам
І, напевне, про щось особисте.
Погляд твій у душі почуття сколихнув,
Пригадалися біль і страждання.
За мелодію цю я сховаю свій сум,
І любові слова за мовчанням.
Я давно пробудилась, і встала від сну,
І повільно тебе забуваю…
Як червоне вино, так для мене ти був,
І тепер ще від погляду тану…
01.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2021
Твій погляд висвічує стільки тепла,
Іскриться він радістю, страхом, коханням,
Що завжди чекає на кожного з нас,
Втішає серця й викликає страждання.
Кохання прекрасне я бачу в очах…
Коли подивлюся на рідне обличчя,
То всі перепони здолаю нараз:
Вагання, невпевненість, сумніви, відчай.
Такі хвилювання присутні завжди,
Тому що так тяжко кохати людину,
Коли в ній взаємності не віднайти, –
Любов обопільною бути повинна.
30.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2021
Закоренілим реалістом у житті
Ти можеш бути, та при цьому розуміти:
Є у твоїм житті моменти, коли ти
Ніяк свої не можеш вчинки пояснити
І почуття, яке міцнішає щодня.
Чому людина ця? Запитуєш в ту пору, –
Раціональності не відшукать зерна!
Чому така душі потреба бути поруч?
Та й не виходить все забути просто так,
Хоч і романтиком завзятим називатись,
Щоб тим собі ятрити душу перестать.
А можна... просто власній долі довіряти.
Напевне знати – твій орієнтир вона, –
І не втрачати крила віри у майбутнє,
Бо завтра виявиться раптом щастя там, –
Не за горами, дуже близько ваша зустріч.
Тобі зали́шилось лише відчуть політ
Туди, твоя де хвилями вирує пам’ять,
До смужки горизонту… у Любові світ…
Яке ж то щастя знати, що вона навзаєм!
26.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2021
Безсонної ночі про тебе думки,
Як зорі, що гронами падають вниз.
Згорають в пітьмі їх яскраві свічки,
Лишаючи смутку й печалі сліди.
І я відігнати не можу печаль, –
Вона, мов метелик малий, прибула,
Як ніч опустила туманну вуаль,
Й незримо за плечі мене обняла.
В безсонні печаль поступово росте,
Стає, як великий засмучений птах,
Що вільно над ліжком моїм розпростер
Два чорні скорботні великі крила…
18.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2021
* * *
Смеркає… Надво́рі безлюдно і тихо.
І сонце за обрій сховало свій лик.
Самотність до мене підкралась, як лихо,
Ніхто не озветься на розпачі крик.
Як хочеться чути озвучене слово,
Пізнати бажання чиїсь і думки,
Та тиша мене огорнула ізнову
І чути лише, як комп’ютер шумить.
А скільки у світі людей одиноких! –
Контакти закриті, закрита душа…
У кожного з них ідеали високі,
На зносини щоб марнувати свій час…
16.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2021
Вдень тепло і сонечко сяє природно,
І тихий вітрець оксамитно-м’який,
А вранці і ввечері вже прохолода
Накине на плечі платочок легкий.
М’яке шелестіння опалого листя, –
Мелодія ніжна у парках звучить.
Пташки у південні краї подалися.
Мереживо осінь снує з павутин.
Це – перші ознаки, що осінь настала.
Це – час, коли літо іще не пішло,
Та виразно видно – змінилася влада,
Й терпка прохолода міняє тепло.
Але я люблю цей сезон оксамитний,
Яскраву його неповторну красу,
Насичені барви… Хоч смуток нахлине,
Тепло ж бо осінні вітри рознесуть.
Недáрма за літом сумує природа,
Наближення жде неминуче зими, –
А нам залишає лише насолоду:
Останнє тепло і багаті дари.
14.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2021
Сонечко за обрій нишком заховалось,
Вже й на небі зорі срібні показались,
Місяць заглядає крізь вікно в кімнату,
Зазиває діток милих в ліжечка лягати.
Прилетів горобчик, сів на кущ калини,
Опустив повіки, голівка схилилась.
У куточку киця лапки підгорнула,
Віченьки свої закрила й тихо там заснула.
Й ти, дитятко любе, укладайся спати,
Утомились ніжки – будуть спочивати.
Я тебе, маленька, буду доглядати,
Колискову ніжну пісню лагідно співати.
Хай тобі присниться птаха злотокрила
І її весела пісня чарівлива,
Щоб крізь сон на личку усмішка з’явилась,
А коли відкриєш очі, щоб була щаслива.
01.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2021
Ніч вкрила землю темним покривалом,
Спустився тихо мороку владáр
І стелить ложе спокоєм тривалим
Під неяскравим сяєвом стожар.
В безмовній тиші ніжно огортає
Дрімотою і затишком Морфей,
До ранку лагідно благословляє,
Від денних визволяючи страстей.
Смугляве і бліде обличчя в нього,
А погляд ніжний і такий сумний…
Морфей – Бог снів і забуття володар,
У царство щастя лину я із ним.
В країну, де усе мені доступно,
Безмірний простір є для мрій земних
І від реальності є порятунок, –
Завад нема надіям весняним.
Як ніч промчиться й сонце має встати,
Мене зі снів, Морфею, не пускай!
На жаль, не може вічно сон тривати…
Шкодá, Морфея влада – нетривка…
31.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2021
* * *
Своє призначення у кожної хвилини,
Лиш те призначення потрібно розпізнать,
І всі відрізки часу стануть особливі,
Щасливим буде й більш насиченим життя.
31.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2021
Мені б здійснити всі свої бажання,
Пройти з достоїнством життєвий шлях,
Пронести мрію крізь усі страждання,
Крізь терня, шторми, ураган життя.
Вона мою дорогу осяває,
Горить ясним далеким маяком,
В скрутні часи мені допомагає
Справлятись з непосильним марш-кидком.
Без мрії тяжко й неможливо жити,
Бо кожна мить тоді стає сумна,
Душі немає крил, щоби пари́ти,
А в погляді ні світла, ні тепла.
Тому із мрією свій шлях долаю,
Тягнýся серцем до її висот,
І здійснення своїх бажань чекаю,
Бо вірю – не потраплю у цейтнот.
30.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2021
Видніють майже чорні береги,
Між ними темне дзеркало ріки,
Вгорі спокійне синювате небо
І місяць сяючий на полі темнім.
Здається нерухомою вода,
По ній біжить стежина чарівна.
То місяць віддзеркалює у водах
Свого проміння щиру позолоту.
Тут дивовижний спокій. Тиха ніч,
І тільки легко вітер врізнобіч
Блискучий лист осики коливає,
А той шепоче й тишу оживляє.
Безжурно місяць світить з висоти,
Освічує поля, сади, хати,
Запалює у темнім небі зорі, –
На водах золоті мигтять узори.
26.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2021
Ранковий свіжий вітер віє,
Ледь видно, як ворушаться гаї,
На сході горизонт світліє,
Рум’яняться пухнастих хмар краї.
Іду по росяній стежині,
Що в’ється гаєм поміж трав,
Холодні падають краплини,
Срібляста з листя бризкає роса.
Пташки мовчать, чекають сонця…
Ось багрянисто загорівся схід,
Озвучив лункий щебет спокій,
І гай, мов посміхаючись, стоїть.
21.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2021
Напевно, небагато хто із нас
Вставати любить вранці рано.
Поніжитися в ліжечку якраз
І я люблю, це – непогано.
Люблю також не спати допізна, –
Дивитись телевізор маю…
А вранці кваплюся кудись дарма,
Запізнююся, не встигаю…
Щодня утомлююся від турбот, –
Для праці вистачає часу,
Бракує для уваги до того,
Дарує щастя що і радість.
Я забуваю в суєті про те,
Яку красу несе природа, –
Побачений її один момент
Не намалюється повторно.
В природи безліч чарівних картин,
Які дарують миті щастя.
Просити хочеться мені завжди:
«Мить, зупинись, бо ти прекрасна!»
20.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2021
Я легкокрилим птахом хочу стать,
У чисте небо стрімко щоб злітати,
І більш не знати клопоту й питань,
А лиш в безхмарній висоті витати.
Я буду там співати про любов,
І радість в серці з’явиться ізнову.
Засяє з далі сонечка тепло
І світлі мрії звабить за собою.
І тільки так щаслива буду я,
Хоча би тільки на шматочок дня,
Вільніша від малого солов’я,
І тільки це приноситиме радість.
Повітря свіже, чисте і легке,
І промениться сонце золотисте…
«Це – безнадійно!» – скажете, проте
Такі вони, мої казкові мрії.
19.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2021
Стою я тихо біля мокрого вікна,
А надворі густенький дощ іде,
Немов прозоро-сіра водяна стіна
За шибкою спустилася з небес.
Дивлюся мовчки у розмиту далину…
Як огортає душу біль німа
Від смутку, що проник у серця глибину! –
Це розуміє лиш нічна пітьма…
Десь там, де за дощем нічна темніє даль,
Попереду щасливе жде життя,
По бездоріжжі понесеться геть печаль, –
Мені підказує передчуття.
Чекати щастя я готова безліч літ,
Не відректися б лиш від почуттів,
Що закарбовані мереживом в душі,
Й не змила б їх вода нічних дощів.
18.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2021
Між притихлих дерев
над землею жарота струмує…
Посвітлілий відтінок небес…
Сонця коло вогненне й жарке
на блакиті безхмарній панує,
вітру наче зовсім не існує…
Спека літнього дня
утомила людей і природу,
та приємним і любим для нас
буде літнього вечора час,
що жадану дає прохолоду
й від пташиних пісень насолоду.
В повечір’ї луна
у саду дивовижна й весела,
і не схожа з одною одна,
підбадьорлива пісня чудна,
між дерев розсипаючи перли
солов’їних чаруючих трелей.
Пісня – наче тропа,
що садочком біжить поміж квітів,
і зове у незвідану даль,
десь туди, звідки спів долітав,
де тінисті у дерева віти,
й прохолодний збадьорює вітер…
17.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2021
Приємно стежити, як устає світанок.
Повітря рано-вранці чисте і прозоре,
І можна інколи побачити серпанок
Легкого чистого туману золотого.
Край неба, звернений до сходу, рожевіє;
Ясніє небо, і на синім тлі видніють
Дерев виразні силуети; ніби вітер
Із них туман здуває тихо і повільно.
Аж ось над обрієм і сонце показалось, –
Навколо заіскрилося, заблискотіло,
Різноколірними вогнями розіллялось,
Які спалахували, грали й миготіли.
А сонце зачекало, наче зачепилось,
І раптом викотилось диском золотавим,
Промінням вогняним природу освітило,
І світлом волошковим небо засіяло.
Тоді осяяна яскравим сонця світлом
Уся природа починає оживати.
Тихенько ніжно повіває теплий вітер.
Відчувши ранок, прокидаються пернаті…
13.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2021
Йду гаєм по протоптаній стежині,
Довкола тиша, віддалік лиш чути звук:
Струмок дзюркоче срібно у ліщині,
По дереві глухий скрипучий дятла стук.
Ось бачу, що назустріч йде людина,
І, порівнявшись, я вітаюсь: «Добрий день!»
Здається, враз навколо все змінилось, –
Ясніше сонце засіяло із небес,
Пробіг легенький вітер по верхів’ях,
Заграло, затремтіло листя і стебло
І поруч у кущах пташині співи
Зачулись, а раніш їх ніби й не було.
І на душі мені так легко стало
Від цього привітання – теплих добрих слів, –
Які дарують усмішку і ласку,
Повагу, і добробут, і щасливі дні.
Вітаймося ж один із одним щиро,
Вітання кожному хай радість принесе,
І в душах проростуть рослини миру,
Любов цвістиме, ласка і добро людське.
02.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2021
Тихенько день спеко́тливий згасав,
Вечірня розгоралася зоря,
Рожево-пурпуровий небокрай
В багряний колір землю одягав.
Був вечір особливий; золотий,
Густий на землю осідав туман,
Найтонший в ньому золотився пил,
Що у вечірніх променях кружляв.
Все навкруги вишнево-золоте...
Розвіявся глибокий сум, повір,
Лишилось серце радісно-хмільне,
Тепер багатше, ніж який банкір.
Зоря вечірня принесла мені
Твій лист, у привітанні – цілий світ:
Ліси, і ріки, і пташиний спів,
І білих едельвейсів дивоцвіт.
Які малі потреби у душі!
Один лиш лист від тебе, лиш один, –
Прийшло натхнення, пишуться вірші,
І став благословенним часу плин…
31.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2021
Ось воно, літо! Таке довгождане,
Радісне і дивовижно-ясне!
День починається. Сонечко встане,
Пестити буде промінням мене.
Ще після ночі легка прохолода,
Сяє на травах срібляста роса,
Що під промінням зникатиме скоро,
Висохне силою сонця й тепла.
Сонце у небі підійметься швидко,
Промінь загляне у кожний куток,
Далі все й далі усюди проникне
І прожене прохолоду в садок.
В чистій блакиті нема ні хмарини.
Сад зеленіє під сонцем жарким,
Та прохолода від затінку лине, –
Свіжістю дихають в листі гілки.
31.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2021
Чому мовчить близька людина вперто?
Чому товариш без причин кричить?
Чом ходить невдоволений колега?
Чому начальник зраночку сичить,
Немов із ланцюга зірвалось серце?
Так важко іноді те зрозуміти,
Чом злитись раптом починає хтось?
Вся річ у тому, що ми непомітно
І ненавмисне учиняєм щось,
До чого інші люди непривітні.
Ті вчинки не підходять їх натурі.
Уникнуть можна неприємну мить,
Як знати, що понад усе дратує
Тих, що із нами поруч є завжди,
Тоді й життя для нас приємним буде…
31.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2021
* * *
Прекрасна літечка пора –
Це щастя просвіт:
Тепло, і сонце, і жара,
І квітів розсип.
Із нетерпінням літа жду
І завжди хочу,
Було щоб менше днів дощу
І більше сонця.
Тоді купатись, загорать
Я зможу вволю,
Щоб сил, енергії набрать
На рік доволі.
Затим в засніжену зиму
Із легким сумом
Пригадувати теплоту
І літа трунок.
У згадках – відпочинку дні ,
Із другом зустріч …
Чекаю враження нові
І незабутні…
31.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021
Люблю я осінь за мінливу вдачу,
Її характер чимось схожий із моїм:
Лиш зблисне сонечко над мокрим дахом,
Знов зачастять колючі проливні дощі.
Люблю я осінь тиху і мрійливу,
Як падає багряне листя на газон…
З тобою, милий, я така щаслива, –
Не на заваді чарівний дощів сезон!
Як радісно, коли задзвонить треллю
Й збентежить мрії несподіваний дзвінок!
Тоді ясніше сяють акварелі
Сезону дощових осінніх сторінок.
Люблю я осінь, їй безмежно вірю, –
Твоя прихильність не розмиється дощем,
Кохання щире, виважене й вірне, –
Нас осінь тільки зріднює своїм плачéм.
Нам «літо бабине» дарує осінь, –
Недовгі тихі дні осіннього тепла,
А скільки ласки, ніжності й любові
Сезон дощів в твоїх розташував словах!
Як вогнище веселе запалила
У серці осені погода дощова,
Коли освідчився, що любиш, щиро,
І я прихильністю тобі відповіла…
13.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021
Дивно-синє небо і бездонне,
Видається, що воно безмірне.
Линуть ось перисті хмари, схожі
На легкі пушинки білосніжні.
Разом з ними і щаслива юність
Попливла в безмежні сині далі,
Залишаючи мене безжурно
В нерозплаканій моїй печалі.
Зрідка лиш промінчиком торкає
І погойдує на крилах вітру,
Ароматом ніжно обіймає
Трав пахучих і духмяних квітів.
Я дивлюся у блакитне небо,
Звільна в спогадах про дні щасливі
На примарну юності планету
За хмарками в сині далі лину…
12.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020
Ще над землею сутінки лежать,
Густа панує тінь ранкова,
Ні звуку, ані шереху нема
І навіть вітер стих шовковий.
Здається, що спинилося життя,
Та ось розпочало світати, –
Ранковий перший вітерець зліта,
Береться листячко торкати.
Блакитне небо чисте, без хмарин, –
Вражає неба урочистість!
Цвірінькнув горобець із гущини,
Пташки озвались голосисто.
Зачервонівсь на сході небосхил, –
Це почало вже сонце сходить,
Насичено-червоні кольори
Пом’якшували прохолоду.
Вставало сонце прямо на очах,
Лилося світло на розлоги,
Здіймалось вище й вище в небесах, –
Міняв ніч ранок веселковий.
В промінні ранку сяяла роса
На травах, що відпочивали
Вночі, – прокинулась землі краса,
І бадьорила, й освіжала.
Схопив на крила вітер і поніс
П’янкі ранкові аромати
І землю ніжно розбудив від снів, –
Новий день заступив на варту.
11.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020
Пливла насуплена хмарина,
Півнеба обложивши вдалині,
Пливла – густа, важка й велика, –
Сердито гуркотіло в вишині…
Дощ лив суцільною стіною,
Палахкотіли блискавки щомить.
Здавалась вічною негода,
Та дощ цей несподівано затих.
Мигтіли рідше блискавиці,
Віддалено й тихіш тарахкав грім.
Калю́жки променились блиском
Від сонця, що з’явилося вгорі.
І ожила уся природа,
Засяяла, як в пишному вбранні;
Миттєвим спалахом вологи
Поблискували крапельки в траві.
П’янке повітря чисте й свіже…
Я згадую давно минулі дні…
Бреду босоніж по калюжах
І з трав збиваю роси чепурні…
10.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020
Туман накочується хвилями в долину,
Прозорим прошарком лягає на траву,
А із блакиті сяюче проміння лине,
І світанкова свіжість розтає в яру.
Щемлива тиша, мов розбилась на уламки,–
Дзвінким пташиним щебетанням ожила
В яскраво-веселковому промінні ранку,
І стоголоса пісня гаєм попливла.
Можливо, долей у світанку цім сплетіння,
Мереживо печалі і предивні сни,
Що кличуть в молоде туманне безгоміння
Із скороплинних митей давнини…
07.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020
Чому так гірко плаче літо,
Безперестанку землю миє?
Пронизливий холодний вітер
Розвіяв нереальні мрії…
І стали барви неживими,
Немов картина заніміла.
Мої бажання зупинились,
Лише одне ще ледве тліє.
Щодня чекаю, щохвилини
Твого люб’язного: «вітаю», –
Набуде сенсу часу плин і
Обличчя радістю засяє.
І стане знову небо світлим.
В душі вітрил веселий трепет,
Бо горизонт близький відкритий.
Я радо йтиму в день прийдешній.
04.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020
Я іду в осінню паркову алею,
Під ногами лист опалий шарудить,
Оволодіває сум легкий душею, –
В ній осіння тиха музика звучить.
П р и с п і в:
Музика – це головна моя розрада, –
Утішає всі печалі у душі.
Від осінньої хмелію серенади
Й осені нових мінливих барв, тонів…
Лине звук повільно задушевний, ніжний,
В’ється із осіннім золотим листком,
Будить пристрасті, невідані раніше,
Й цілий світ високих почуттів, думок…
П р и с п і в.
03.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020
Було задушливо. Зійшов багряний місяць,
Похмурий, ніби хворий; а зірки також
Насупились, і темнота була густіша,
Й мутніша височінь. Природа наче щось
Передчувала і терпіла. Ось направо
Мигнула блискавка й відбилась вдалині,
Неначе віддзеркалилась вона негайно, –
Помітно дуже потемніла далечінь,
Вона уже частіше, аніж щохвилини,
Як віями, мигала сяєвом блідим,
І неба чорнота, як від ваги, схилилась
Управо. Блискавка сяйнула знов згори,
І так яскраво, що частину освітила
Села і місце, де проходила межа
Між ясним небом і сумним, яке чорніло.
Неспішно хмара насувалася страшна,
Суцільна, чорна; на її краю висіло
Велике темне щось, подібне до рвання.
Лахміття однотипне тислось обопільно
Й громадилося справа й зліва навмання.
Ось грім прогуркотів виразно і не глухо.
Зірвався вітер і зі свистом по степу
Понісся, закрутив безладні в травах звуки,
Що через шум не чути й грому в ніч сліпу...
Із чорних хмар холодний вітер дув щосили,
Дощу й землі сирої аромати ніс…
Раптово загримів так грізно грім сердитий,
І покотився звук по небі й по землі…
30.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
Люблю весну і пахощі цвітінь,
Бруньки набухлі на деревах,
Калюжі теплі весняних дощів,
Цвірінькання птахів веселе.
Природа виглядає навесні,
Як чисто вимита красуня,
Вона, – мов перед дзеркалом стоїть
І приміряє гарну сукню.
А дзеркало – блакитні небеса,
По них біжать пушинки-хмари…
Птахи весною прилітають в сад
І вити гнізда починають.
Люблю красу казкової весни, –
Пора це дивовижна року,
Світанок це природи осяйний,
Пробудження від снів глибоких.
27.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
Спалахнули калини червоні коралі
І збентежився вечір відльотом птахів…
Ти так гарно, калино, завжди розцвітала,
Прикрашалася в білі вінки навесні.
Зеленіла ти пишно у сонячнім літі,
Шепотіла із вітром про вірну любов,
І плоди зав’язались в твоєму суцвітті, –
Променіла надія і щастя росло.
Розпустила довірливо віти-волосся,
Намистини червоні яскраві вплела…
Як пожежі кохання сумний відголосок,
Приховає покровом холодним зима…
26.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
З наближенням осінніх днів,
Коли земля збідніє зовсім,
Й порадувати нічим їй
Уважної людини очі,
Стає помітнішим одне
З дерев, що не впадає в вічі,
Як прийде літо запашне
І ніжно сонце з неба світить.
Не помічаєм навесні
І незавидний цвіт рослини,
А як прийдуть осінні дні,
То спалахнуть межи долини
Яскравим вогнищем плоди –
Червоні грона горобини.
Така вона була завжди,
Преславна сонечка дитина.
Корисна звірам, і пташкам,
І людям – джерело здоров’я.
Така росте в садах, лісах
Прикраса щедрої природи.
25.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
Сьогодні благодаті мить відчула:
Немов до мене небо пригорнулось,
Стражденної торкнулося душі
І розтопило смуток в метушні.
О! Як приємно все це відчувати!
Хотілось хоч би квант її сховати
Десь у бездонній серця глибині,
На згадку щоб лишилась там мені.
Напевне, я змогла би поділитись
І рідних, друзів нею наділити:
В частинці сотій дарувати рай,
Безмежну радість, втіху – благодать.
Яке то щастя – в суєті відчути
Ту милість Божу, щедру, незабутню!
Тобі возношу славу й каяття,
Молю для людства мирного життя,
Пошли землі тієї благодаті,
Якою ніч міняється світанком,
В людській любові сонце щастя сходить
І щедро на полях пшениця родить…
24.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Навкруг – підступна невиразна тиша, –
Принишкло все зелене: ниви, гай, садок.
Між пишної діброви таємничо,
Як кинуте в яр дзеркало, блищить ставок.
І раптом щось ліниво обізвалось,
А потім звуки наростати почали,
Вони то розпливались, то зливались,
То виринали інші, дивні і… росли.
Мінився гай, мигтів, переливався,
По зелені неначе хвилі пропливли.
Мінилось небо – барви вигравали,
Торкаючи сіянням крони пишних лип.
Їх пахощі стелились низиною,
Розносилися вітром по усій землі…
Втішалась я природною красою
І звуками, що підіймались в небозвід.
17.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Ти чарівна магічна зірка,
Що розважає вечір мій,
Шле осяйне мрійливе світло
З своєї висоти мені.
Твоє обличчя завжди бачу,
Що ясно сяє, як зоря,
Яскравий знак його тремтячий
Охороняє небокрай.
Бажаю мати небо мирне,
Зорю, що сонцем вдень сія,
Твою любов і дружбу щиру,
Усмішку й радісне життя.
16.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020
Лине пісня пташина в діброві,
Вітер листям шумить, виграє…
Там, між вітами вільхи старої,
Літо тепле згубилось моє.
Незвичайно і смішно напевне,
Що на тебе чекаю тепер
Там, де листя шепоче зелене
Молоденьких берізок і верб.
Достигаючих трав ароматом
Рину я у чекання своє.
Буду теплим дощем виливатись,
Стукотіти в віконце твоє.
Доторкнуся промінчиком сонця
І квітучим теплом обійму…
Запитань задавати не хочу,
І без них мій розвіється сум…
Лине пісня пташина в діброві,
Вітер листям невтомно шумить.
Як же тішать ці звуки ранкові
І природи чаруюча мить!
16.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020
Вітаю, Сонечко моє!
Чому таке затишшя?
Я так послання жду твоє
І вірю, ти ж напишеш?
Я так скучаю за твоїм
Простим і незвичайним,
Розумним словом, зрозумій
І не обходь мовчанням,
Бо так твоїх бракує слів,
Невідання вбиває...
Низький я шлю тобі уклін
І ніжно обіймаю!
15.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020
Чомусь завжди чекати дуже тяжко…
В чеканні час повільно так сплива,
А на душі завжди тривожно й страшно, –
Той зрозуміє, хто хоч раз чекав.
Я так чекаю слів твоїх правдивих,
Якби ти знав, якби ти зрозумів…
Не хочу виправдань, які, можливо,
Для тебе є найважливіші з слів.
Як сходу сонця, вісточку чекаю,
Лише б не стихла сутність слів твоїх,
І написала я про це, бо знаю, –
Надії марні й помисли мої!
А як же шкода…швидко час спливає,
Між нами лиш поезії рядки…
Сумний самотній вечір обіцяє
Мелодію кохання в тихі сни.
12.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020
Зненацька сонця літній лик жаркий
Нестримно грізні хмари затуляють,
Темніє небо, сяючу блакить
Пітьма, що насувалась, поглинає.
Суцільним фронтом морок все покрив,
Стривожилась природа, стихли птáхи.
Безжально вітру сильного порив
Силкується гілки з дерев зірвати.
Ось першим залпом ударяє грім,
Відразу, як з відра, дощем линýло, –
Не видно неба… блискавок лиш тріск
І спалахи – по черзі з грому гулом.
І так же несподівано гроза
Стихає, як і почалася. Небо
Ясніє, рідше блискавки іскрять,
І гуркіт грому йде убік далеко.
У парках оживає знов життя,
Як перший промінь сонця проникає
Крізь щі́лину у хмурних небесах
Й в калюжах заіскриться і засяє.
Знов защебечуть радісно пташки,
Тварини вийдуть із своїх криївок,
А в лісі перші з’являться гриби, –
Початок літа й чарівних мандрівок.
09.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2020
Як боляче, коли втрачаєш друга,
Як гірко втрату цю оплакує душа, –
Тяжка вселяється у серце туга,
Печаль глибока гасить вогники в очах…
Хто зможе смуток твій тяжкий відчути,
Що тінню болі відбивається в очах,
І на обличчі мармуровім скутий
Гірким смаком на міцно стиснутих губах?
Лукавити душа не здатна, звісно,
Не вміє приховати всіх своїх страждань,
Й на рани їй хтось сіллю трусить злісно,
Коли вона потрапить в гнівний чийсь капкан.
Болючіші стають душевні рани,
Дошкульно прорізає наскрізь душу біль,
Вона тихенько плаче й замерзає,
Рядном самотності закривши рани слід…
08.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2020
З промінням сонця ожила роса,
Засяяла і звеселила ранок.
Невинна, неприхована сльоза
Нахлинула від захвату світанком.
В криштально-чистих крапельках роса
Красиво по краях листків осіла.
На краплях сяяли блакиттю небеса,
Дерева, трави й квіти в них зоріли;
У них відбилась світу простота:
Неначе він – одна велика крапля,
І сенс його – криштальна чистота,
Як настанова, заповіт нащадкам.
Щоб кожному хотілось, як вона,
Так сяяти святою чистотою,
Безгрішною, прозорою до дна,
І бути гідним Божої любові.
04.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020
* * *
Дощем, туманом, по баюрах
Прийшло тихенько й непомітно,
Неначе у якійсь зажурі,
Довгоочікуване літо…
03.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020
Світанок барви звеселив
І розбудив принишклий вітер,
Зі сходу промінь засвітив
Утішливим, ласкавим світлом.
Бузку кущ спалахнув в саду
Лілово-бархатним суцвіттям,
Поширився приємний дух,
Думок збентежив розмаїття.
Лилася із верхів'їв крон
На гру сопілки пісня схожа,
І плавила, й дробила сон,
Пестлива і всепереможна.
А вітер свіжістю дихнув,
Злетів під звук срібноголосий
І прохолодою торкнув
Моє скуйовджене волосся.
Це навкруги весни краса
До мене ніжно посміхалась,
Блакить сіяла – небеса
Благословення посилали.
30.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2020
Ти часто на побачення приносив квіти –
Великий оберемок білих хризантем;
Дощ тихо накрапав, і листя мокре вітром
У деяких місцях зривалося з дерев
І стрімко падало на вогку землю з віття.
Ти часто на побачення приносив квіти –
Великий оберемок білих хризантем;
Дощ тихо накрапав… німі природи свідки
Підказували, що взаємин не сплетем
З приречених подібних, хоч і пишних, квітів.
Дощ за вікном… у вазі білі хризантеми
З гіркими пахощами сирості й нудьги.
Вони уже не викликають сліз у мене,
Лиш смуток і гнітючих спогадів думки,
Які забути й досі неспроможне серце.
23.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870841
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2020
Ти часто на побачення приносив квіти –
Великий оберемок білих хризантем;
Дощ тихо накрапав, і листя мокре вітром
У деяких місцях зривалося з дерев
І стрімко падало на вогку землю з віття.
Ти часто на побачення приносив квіти –
Великий оберемок білих хризантем;
Дощ тихо накрапав… німі природи свідки
Підказували, що взаємин не сплетем
З приречених подібних, хоч і пишних, квітів.
Дощ за вікном… у вазі білі хризантеми
З гіркими пахощами сирості й нудьги.
Вони уже не викликають сліз у мене,
Лиш смуток і гнітючих спогадів думки,
Які забути й досі неспроможне серце.
23.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867315
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2020
У цей весняний теплий вечір
Надворі плаче дощ рясний,
У шибку однозвучно плеще, –
Біжать струмками краплі вниз.
На мене холодом війнуло
В обіймах сутінків густих.
Самотньо стало так і сумно, –
Цьому причина тільки ти.
Погода вітряна шумлива, –
Не втриматись мені від сліз.
Дощ за вікном – на серці злива,
Думок горючих фаталізм.
Як боляче мені, як тяжко
Розлуки розчинити біль!
Печально як – від втрати щастя –
Душі, що вірила тобі!
Моє розлука серце крає, –
Тепер ти зовсім став чужим.
Уламки щастя розсипаю,
Бо що мені тепер до них?
Колись же стихне, згасне спогад,
Розтане туги в серці лід
І повний ніжності мій погляд
Спрямує думку долі вслід…
21.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867314
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2020
Дзюрчання лагідне води в струмку,
Звук капежу дзвінкий і мелодійний,
Красиві візерунки на піску,
І мерехтливе сонячне проміння,
Що дивиться у водну глибину,
Величне сяйво місяця згори,
Зірок із неба, що дрімає мирно,
Тихенький шепіт квітів польових,
І легкість хмар, що пропливають мимо,
Повітря чистого приємний плин, –
Цілюще відбиваються на нас.
Дозволю я клітинці кожній тіла
Бадьорості, енергії нараз
Ввібрати чарівну живильну силу,
І настрій гарний буде довгий час!
20.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2020
Дощі, дощі, дощі…Холодне літо…
Де спосіб той, щоб душу відігріти
Всепереможним променем тепла,
Шляхетності, любові і добра?
Великий жах повстав по всій землі.
Душа – неначе чаша ревних сліз.
Здається, доброта уся згоріла! –
Та намагайся пробачати й вірить.
Всепрощення шляхетне, як бальзам,
Лікує рани й болі різних драм.
Лише прощай – і словом, і душею,
Прощай всією сутністю своєю.
В любові щирій переможеш зло,
Яким би клятим, дужим не було!
Проси в молитві кривдникам прощати
Й твої провини також пробачати.
15.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2020
В морі безкраїм лазурного неба
Линуть, мов піняві хвилі, хмарки.
Ранком заливиста трель соловейка
Ллється з гаїв і бентежить думки.
Море блакиті! В незвідані далі
Білим вітрилом мене забери!
І на світанку, як росяні краплі,
Ніжністю сонця свідомість скори.
Хмарка-вітрило у сині полине,
Швидко у вічність мене понесе.
Там, як у казці, я буду щаслива, –
Простір безмежний від болю спасе.
14.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2020
Жила собі вівця на волі,
Їй усього було доволі:
Ходила в літній час на пашу,
Траву щипала скрізь найкращу.
Зустріла там подружку старшу
Й пішла за нею у отару,
Заночувала у кошарі, –
Здавалося життя там гарним.
Спочатку їй було цікаво,
Не сумно, весело і славно,
Та тут всі вівці мали пільги,
Лиш їй не дозволялось бігти,
Де хочеться траву щипати
Й з отарою в полях гуляти.
Вівцю на прив’язі тримали,
На волю зовсім не пускали,
Нема для неї преференцій,
Приблуда! – наче камінь в серці.
Жадану волю як здобути?
Міцні як розірвати пута? –
Тепер в неволі мусить жити,
Весь час прив’язаній ходити…
Пригода в байці цій повчає:
Не йдіть туди, де не чекають!
13.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2020
Ти тим не журись, що весна відцвіла,
Чекає ж попереду сонячне літо,
Що виллє на тебе потоки тепла
Й навколо розсіє веселчасті квіти.
І світло, і сонце, і море тепла,
І зайчика сонячного поцілунок,
І настрій хороший, і щастя пора, –
Це літечка щедрий тобі подарунок.
Бо літо – це сонце ясне в небесах,
Це – настрій хороший, це – сонячне щастя,
Від радості свята – іскринки в очах,
Приємно! аж хочеш не йти, а літати.
Повітря улітку і свіже, й міцне,
На свіжім зеленім настояне листі…
Як мрія зими, обіцянка весни,
Чекання осінніх подій особистих…
10.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2020
Вода у річці чиста і дзеркальна,
В ній неба відображена блакить,
І диск горить на ньому сонцесяйний,
Погойдує їх вітерець легкий.
Земні розлоги, як і всю Вселенну,
Освічує проміння золоте.
П’янке повітря, ца́рини зелені,
Кульбаба уздовж берега цвіте.
Місцина дивовижна мріє в тиші,
І відпочинком пеститься душа:
Над головою шепче тихо листя,
Сріблястим блиском мерехтить вода.
Безлюдно тут, так тихо і спокійно, –
Куточок непорочної краси,
Сюди приходить буду неодмінно
Послухати природи голоси.
04.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861863
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2020
Ми той народ, якого правда й віра
Понищена ніким ще не була!
Нас викохала ненька Україна, –
Зміцніла наша сила і зросла.
Нас нищили і голодом морили,
За волю хто вставав на боротьбу.
За прагнення людей достойно жити
Вбивали чи садили у тюрму.
Народ із вірою у перемогу
За гідність сміло став на боротьбу,
І молодь віддала життя для того,
Щоби перемогти брехні ганьбу.
Сини і доньки неньки України,
За мужність вам вклоняюсь до землі,
Не залякали точні вас приціли
І втрати не поставили заслін.
Ми мужній люд великого народу,
Дух козаків із нами на чолі,
Обов’язково виборем свободу,
І матимем здобутки чималі̀.
Єднаймося ж і серцем, і душею
До честі, правди, цінностей, ідей, –
Одвічної стихії дух зорею
До волі горьової поведе.
04.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2020
Крізь холодні і росяні ночі
Посміхається місяць з небес,
Жду весняний світанок охоче,
Щоб побачити в ньому тебе.
Цокотить на стіні неупинно,
Підганяє годинник весну,
І дрібні дощові крапелини
Шарудять, лопотять по вікну.
Аромат відчуваю весняний, –
І до ранку не спиться мені.
Ти прийди, появись, мій коханий,
Несподівано, хоч би у сні.
Вже займається тихо світанок,
Ти не хочеш приходити в сни,
А я вперто на тебе чекаю
На порозі моєї весни.
03.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2020
Зароджуючись в озері Фіала,
що у Ливані край підніжжя гір,
над рівнем моря високо, з-під хмари
біжить в Хулá-долину водяний потік.
Виходячи з долини, упадає
у озеро Кинéрет цей потік,
й несе бурхлива течія Йордану
свої величні води далі по землі.
А заспокоюється на рівнині
Ієрихону річки течія, –
Йордану води далі тихо линуть,
завершують в солонім Мертвім морі шлях.
02.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860674
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2020
Ловить слух чутки́́й знайомі звуки, –
Це звучить мелодія весни:
Уверху над головою чути
Радісний дзвенячий стук чи скрип.
Не скрипіння дерева старого
Чути в лісі ранньої весни,
Це на гілці дерева сухого
Дятел різнобарвний стукотить.
Якось по-весняному він грає,
Цей завзятий лісу музикант, –
Перегукуються барабани,
Урочисто тут і там звучать.
І мелодія весняна лине,
Тишу лісу збуджує від сну
Барабанним стукотом неспинним, –
Зустрічають дятлики весну.
01.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2020
Перша брунька крихітним листочком
Тягнеться до сяючих небес,
Вище й ближче до проміння сонця
Й літнього тепла, що надійде.
Сповнені пташиними піснями
Схили берегів ріки й ліси.
Пташечки об’єднуються в пари,
Гнізда вити кожна з них спішить.
Настає ясна пора розкішна
У пташинім світі навесні
Шлюбних чарівних стосунків ніжних, –
Линуть в небо про любов пісні.
Ліс, ще майже голий і вологий,
Сповнений весь звуків чарівних,
Прокидається від снів зимових
До життя від ніжності весни.
29.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860381
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2020
Блищить дзеркально річки тиха площина,
Росте навколо неї свіжа зелень,
Її теплом збудила тільки що весна,
В сережки одягнулися берези.
Стрункі, пригожі у весняному вбранні
Стоять в очікуванні перетворень,
Краса їх вимальовується у воді,
В її пласкій поверхні нерухомій.
В гаю лунають радісні пісні птахів,
Заповнюють довкілля дивні звуки –
Весни найкрасивіший мелодійний спів, –
У ньому ніжність і кохання чути.
До сонячного неба тягнуться бруньки
Маленькими листками, до проміння
Ласкавого і ніжного тепла весни;
Птахи шукають пари, мостять гнізда.
Життя зароджується всюди навесні:
В травинці і в живій істоті кожній,
Весна пробуджує жагу життя в мені,
Дає надію, силу і бадьорість…
22.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860380
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2020
Так радісно всміхалася весна,
І весело в гаях пташки співали,
Знайомою стежиною я йшла,
Що білими встелилась пелюстками.
Лилася щира благодать з небес
І сонце так яскраво променилось, –
Торжествував це світ: Христос воскрес! –
І світлом Божим душі освітились…
20.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2020
Візьми, прийми мою свободу, Боже,
Моє уміння, розум, пам’ять, волю.
Все, ким я є, що маю і що можу –
Ти цілковитою дав повнотою.
Молю: терпіння, Боже, дай прийняти,
Що я не маю сили поміняти;
Дай сил мені змінити, що можливо,
І мудрість дай мені, бо це важливо,
Щоб ті події вміти відрізняти,
Щоб кожний день прожити повноцінно,
І кожну мить з утіхою приймати,
Всі труднощі долати неодмінно,
Вважаючи дорогою до щастя;
По-Божому на грішний світ дивитись,
А не в якому я б хотіла жити;
І вірити, – влаштує Він на краще,
Якщо Його прийняти зможу волю,
Щоби тепер могла щасливо жити
І у прийдешньому, із Ним обов’язково,
Я житиму незміряно щасливо.
18.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2020
Мені утішливе щось вітер шепотів,
Весна квітуча навкруги буяла,
Сад розмовляв зі мною й листям шелестів,
Зігріта сонечком земля зітхала.
Нічне проміння приголублювало сад,
Доторкуючись піснею кохання
Незайманої зелені розкритого листка, –
Її я чула в тихому шептанні.
У таємничім сяйві ночі срібна тінь
Поблискувала в листі, миготіла.
Я бачила в ній неба сиву височінь
І кришталеві сяючі світила.
Промінням сяючого неба тиха ніч
Землі свою виказувала ласку,
А вітер про кохання шепотів мені,
Надію й віру у безмежне щастя.
16.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2019
Розвію присмутку сліди, –
Я не самотня в цьому світі!
Всевишній поряд є завжди
Зі мною у найтяжчі миті.
Мене покинув – іншу стрів…
Як боляче мені, чи знаєш?
Як зрада в серце, ніби грім,
Ударила, чи уявляєш?
Не жалюгідний я жебрак,
Хоч не принцеса, й не царівна,
Свій хрест нестиму тихо вкрай, –
Покаже час, чого хто гідний…
З тобою був прекрасним світ
І далі він чудесним буде, –
Нема причин йому марніть,
Лиш боляче у серці дуже.
Та все пройде, неначе мить…
Огля́нешся одного разу,
І обґрунтований вердикт
Час люто й сліпо враз прокаже.
Тож насолоджуюсь життям, –
Воно таке крихке й не вічне…
Назад не буде вороття,
Тож зараз встигнуть треба більше!
І я впиваюся життям…
15.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2019
Іде весна по всіх дорогах –
В степах, лісах, по нивах, горах,
Пливе, неначе королева,
Духмяна, свіжа і зелена.
Йде по алеях парку тихо
І молодим шумує листом.
Приємно й радісно мені
Бродити парком навесні.
Не можна в весни сумувати,
Не можна в самоті блукати.
Коханий, відданий товариш
Зі мною поряд бути має.
Мелодія над парком лине,
Звучить і ніжно, і вразливо, –
Вальс, повний марень і вогню…
Я так обожнюю весну!
10.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2019
Серце розривається від болю,
А в очах німа мольба: «Не йди!»
І гірка сльоза, відчувши волю,
На щоці зали́шила сліди.
Від безвиході щемить у грудях,
Краєвид весни не тішить зір.
Як же в цей розрив повірить трудно
Сонячному дню наперекір!
Так блакиттю ясно сяє небо,
І цвітуть нарциси в квітнику,
Бростки зеленіють на деревах,
Кетяги суцвіття на бузку.
Здалеку звучить скупим благанням
Милозвучна пісня, чи романс,
Ніжний наспів, сповнений кохання,
Сподівання й туги водночас.
Шириться мелодія до неба,
Не завбачує ніщо біди…
Лиш на серці: «Я помру без тебе!» –
І в очах німа мольба: «Не йди!»
06.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858831
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2019
На пагорбі зеленім вздовж ріки
Біленькі квіти пишно розцвіли –
Стоять ромашки в травах, мов свічки,
Голівки їх похитують вітри…
24.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858729
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2019
Веселий струмок хлюпотить у долині,
Ромашка на березі пишно цвіте…
До квіток біленьких іду неквапливо,
Зірву й загадаю бажання просте.
Чи збутись йому, на ромашці гадаю, –
Додолу біленькі летять пелюстки:
Один – то є «так», другий – «ні» означає,
Останній – заключний виносить вердикт.
Так хочеться, щоб пелюстків вистачало,
Й останній зали́шив душі позитив,
Щоб сонце над світом моїм засіяло
І синій птах щастя у небо злетів.
Щоб в серці зросло щось святе і велике,
Таке, що у роки життя не вмістить,
Щоб, як у дитинстві, спокійно і тихо
Було на душі, щоб хотілося жить…
20.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2019
До вечора хилився дощовитий день,
І небо розчищалося помалу,
На хвильку показалось сонце осяйне,
Між хмар затиснене… Воно сідало.
Проміння бронзою метнулося у двір,
Позолотивши дзеркало калюжі;
А в затишку недвижимо вода стоїть, –
Її поверхню вітер не ворушить.
Зате дощем налита на шосе вода
На вітрі коливається помалу,
По водній площині дрібні брижі біжать
І ряботить калюжа кіноваром.
27.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2019
Якщо поваги ви не маєте до себе,
Немає почуття поваги до людей –
До вас кохання справжнє й щастя не прийде –
Лише такий вердикт вам проголосить Всесвіт.
Або, як в соціально-побутовім світі,
Байдужим будете й поблажливим до зла,
То швидко станете байдужим до добра, –
Це безконтрольно станеться і непомітно.
Забути можна зло лише тоді, як кривдник
Розкаявся щиросердечно в скоєних ділах,
Інакше зробить підлість він іще не раз,
І не лиш вам, –
підтверджує життя невпинно....
18.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2019
Яскраво сяє небосхилу просинь,
Тепло пробуджує зелений світ.
Весна мені дарує ніжне сонце
І в золотім промінні дивоцвіт.
Ледь березень на варту заступає,
А вже летять із півдня журавлі:
«Курли-курли!» – у темноті лунає
Вечірньою порою угорі.
П’янке повітря – і так дихать легко!
Сади відпочивають в тишині;
Земне привілля і безмежне небо
Зірками втішно осяває ніч.
16.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2019
З уло́говини видно мальовничий сад,
Могутнім деревом порослі гори
З жмутами волохатих сніжно-білих хмар,
Що зачепились за верхівку крони.
Поміж дерев видніє кам’янистий схил,
Як гола лисина в потертій шкурі.
Прокинувся світанок, сірий і сирий,
Пригнічений висотами й задушний;
Туман молочний по улоговині тік,
Курилось все і струменіла пара…
Як дим, звивались в небо сірий піт лугів,
І сірі гори, і ліси, і хмари…
04.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2019
Приємно, затишно і тихо в лісі:
З галявин зрідка зимний вітер дме,
А тиша там хрумтлива, зледеніла,
Бо лине із захмарених небес.
Хмарки висять над лісом низько-низько,
І крони сповиваються в туман.
Терпкий в повітрі лине запах листя,
Що аж судомить шкіру на руках.
Вода в ріці зеленувато-чорна,
Лежить зотліла на землі трава…
У лісі думка лине легко й просто,
Немов хто з ароматом поєднав.
Вітри холодні дмуть, понурі хмари
Волочать свій обшарпаний поділ…
Мені чомусь на серці легко стало,
Й лягало вільно слово на папір…
25.02.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2019
Над Немішаєвим блакиттю сяє небо,
Між хат грайливо в'ється річка Топірець,
Гаї розкішні, квіти і сади зелені, –
Землі Вкраїнської маленький острівець.
Живуть тут чесні, добрі, працьовиті люди.
У ріднім селищі – Господня благодать.
Воно – як покровитель батьківського роду,
Надії, віри нашої і сподівань.
Жива перлина Бородянського району.
Наповннює земля ця світлом небокрай
Людей, що нації гартують світлий розум,
Щодня зробити прагнуть кращим рідний край.
Тому-то Немішаєве таке усім нам рідне, –
Довічна немішаєвських сердець любов,
Вишиваний рушник майбутнім поколінням,
Що стелить їм стежини долі знов і знов…
20.02.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855473
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2019