| Сторінки (2/144): | « | 1 2 | » |
Я вернуся. Коли не живим,
То в’юнким вітровієм зі сходу,
Що гойдатиме скрізь корогви,
За які я, юнак безбородий,
На зорі бур’яни окровив,
Захищаючи щастя народу.
Я вернуся. Коли не живим,
То бадьорим весіннім потоком,
Що простягне свої рукави
До садів та беріз білобоких,
Заливаючи нори мишви
Під лелече клектання звисока.
Я вернуся. Коли не живим,
То на падолах маковим цвітом,
Де під пісню цикад і трави
Безтурботно гулятимуть діти,
Споглядаючи хмар острови
У духмяній блакиті, щоліта.
Я вернуся. Коли не живим,
То сочистим вогнем горобини
У багрянім кружлянні листви,
На яку, тільки стужа прилине,
Полотном крижаної мушви
З піднебесся спаду тихоплинно.
Як і серцем щосил норовив,
Знову усміхи скреснуть відверті,
Зарівняються вирви й рови
Переможно добра круговертю.
Я вернуся. Лише не живим,
Зазорівши на небі безсмертя.
[i]23.ІІІ.24 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024
Далеко на шафранних берегах,
Де море шепче персикам і туям,
Твій погляд пригадав я, дорога,
Що сяйвом диво-яхонтів чарує.
Від арій солов’їних між троянд
Чуття вогнем інакшим затремтіли –
Закуций у людини всяк талант
Відбити річчю серця сад розцвілий.
Мені би узбережжям до зорі
Чвалати в теплих мріях із тобою –
Забудьмо ж негаразди всі старі
Хоч трохи попід вічності габою!..
Несила тамувати пал простий,
Що юнню звикли звати між народу,
Тому й тебе у пісні піднести
Кортить іще нечуваній відроду.
Щоб пристрасті цій заздрив, дорога,
Усякий, хто подібною квітує,
Й далеко на шафранних берегах,
Де море шепче персикам і туям.
[i]16.І.24 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
Всебачним оком понад містом
Навис янтарний апельсин,
Немов знамення урочисте,
Яке пильнують Гончі Пси.
Подальша днина у майбутнє
На стрічу з безвістю несе.
Це яв чи мрево непробудне? –
Питаюсь в'їдливо усе.
Коли реальність, то байдуже:
Кайдання долі не зірвеш,
Та як сновиддя – чи розмружу
Важкі повіки врешті-решт?
[i]15.ІІІ.24 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2024
Пронизливий галас вокзалу
ще досі у згадках її:
Коханого там проводжала
у даль, де криваві бої.
Вечірня багрянь горизонту
шле денно зажуру здалік –
Чекає єдиного з фронту,
котрий у окопах вже рік.
Все рідше й чуттєвіше пише,
що любить, що цілий, живий.
І спальні порушують тишу
щовечір палкі молитви.
Про любого думає стало,
тлить серце бажання вогонь,
Щоб знову у шумі вокзалу
чимдуж обійняти його.
[i]24.Х.23 р.[/i]
[i]*даний вірш публікувався в журналі "Дніпро"[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2024
Ми їхали разом тоді електричкою,
Згорав я від крові прибою до скронь.
А ти усміхалась. Та прісно, за звичкою.
Тебе спантеличив зізнанням, либонь...
Останні акацій ванілеві китиці
З-за вікон вагону ряхтіли бігцем –
На них ти гляділа, аби не сліпитися
Юначого серця бенгальським вогнем.
Голублячи руку твою непоквапливо,
Благав, щоби миті сповільнили біг,
Аби милуватися взором привабливим
Подовше в дорозі тій сонячній міг.
Між гулу та сміху сірів у мовчанці я,
Вчував, як рогівки вже туга шкребе.
А миттю спинився наш потяг на станції,
Щоб навіч востаннє побачив тебе...
Все сняться поету акацій тих китиці,
Як ніжив кохану долоню тихцем,
І ти відверталась, аби не сліпитися
Розбитого серця бенгальським вогнем.
[i]02.ІІІ.24 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2024
Між вільх і сосен молодих
Злякав лимонницю сонливу –
Над лиском талої води
Витала в пошуках поживи.
На крильцях, ніби вощаних,
Зробила оберт коло мене
Й пірнула в затінь гущини,
Де жеврів мох вогнем зеленим.
І, їй вглядаючись услід,
В думках запитував єдине:
Чи знайде врешті першоцвіт,
Чи, все шукаючи, загине?..
[i]22.ІІ.24 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2024
Розтривожила синичок
Ніжним подихом весна.
У простори душу кличе
Вишини голубизна.
Від сльоти і стужі млосний,
Рину в пущу віддалік,
Де у тузі пряній сосни,
А берези повнить сік.
Захмелівши в чарі дива,
Йтиму в трепеті гілляк
По моху, що неквапливо
Таловицею набряк.
Норовить очима цупко
Там вловити кожен рух
І роздати щиглі губкам
На осичинах навкруг.
Заспіваю пням кургузим
Під пересміх ручаїв
Про коханий образ музи,
Що у серці притаїв...
Поривань, затій квітчатих
Налеліяв хоч збавляй –
Любо провесну стрічати,
Як в душі чуттів розмай!
[i]21.ІІ.24 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2024
Я зморився від ноші земної.
Зоревічністю марить померкла душа.
Вже в дорозі, можливо, за мною
Та, якій не давав ще ніхто відкоша.
Хай ще юність клечає обличчя,
Та утомою снядіє серце давно.
Імовірно, тому вже за звичай
Упиватись мені до смеркання вином.
Все сильніше нутром охололим
Норовить уві сні закінчити цю путь,
Де не гасли б заграви ніколи,
Що у край без печалей і часу ведуть.
[i]07.ІІ.24 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024
Пригадую, хлопчиною малим
з бабусею селом я сновигав –
Щось радісно наспівував, коли
подзвінням піднесло у далі ґав.
Уперше принагодилось тоді
погребний перестрінути кортеж,
Й спитав я у безмовності блідій:
«Бабусю, ти ж ніколи не помреш?..»
Всміхнулась любозичливо вона,
промовивши спокійно: «Звісно, ні...»
Ще довго дзвін похмурено лунав,
та стало знов утішно вглибині...
Стекли голубизною ті роки,
а в спогадах рябітиме всякчас,
Як голосом бабуся так м’яким
злукавила мені єдиний раз.
[i]03.ІІ.24 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024
На самотні снігів кучугури
Пороснули рум’яна заграв.
Чи не з того в цей вечір понурий
Я твій образ ясний пригадав?
Нещодавно на хвильку здалося,
Що печалі в душі не гірчать,
Лиш твоє уявляю волосся
Та блаватний вогонь у очах.
Маєш усмішку сяйну, як травень,
За яким так у хуги тужу –
Оминає мене все яскраве
Під щасливу кантату чужу.
На знеcилля це вказує, може,
Чи й на ранній кінець поблизу?..
Тільки ти ні на кого не схожа –
Тут навряд чи химерне верзу.
І скажу, що вчуваю безспірно:
Я тебе до сконання люблю,
Як поетову подругу вірну
По Вітчизні, відраді й жалю.
[i]26.І.24 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024
За шибами росте морозний мох –
Картина ця одна для нас обох.
Розтяли кілометри, правда, мить.
Та думка хоч куди ясна домчить:
Хай льодом і снігами скуто все,
Чуттів мій пал у дім тобі внесе.
[i]08.І.24 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2024
Надворі сніг, в душі пурга.
Що робиш зараз, дорога?
З морозів коц зима пряде.
Гуляєш денно, мила, де?
У вікна лапи клен простер.
Кому всміхаєшся тепер?
[i]07.І.24 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2024
Лізе ошаліла рать шакалів,
Сіючи страждання без кінця.
Всяк лише безсиліють дедалі –
Дякую нескореним бійцям!
Трудяться під обстрілами вперто,
Сонце хай, пітьма або зоря,
Віддані ненависники смерті –
Дякую невтомним лікарям!
Тюжать денно гаубиці ворожі,
Нищачи будинки тут і там,
Служби тож усюди на сторожі –
Дякую метким рятівникам!
Опір московитським ненажерам
Твердо чинить сила чимала.
Пресі, добродійникам, партнерам –
Дякую усім, хто проти зла!
[i]25.X.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024
[b]І[/b]
Дорікають непитані морди,
Мов, старих я порядків глашатай –
Усміхаюсь лише їм спогорда,
Пелехатячи чуб свій кошлатий.
Жалюгідні сучасні писаки!..
Шаленіють з химерним у герці –
І подібне напише не всякий,
Та чи в серці епох відгукнеться?
Не хизуюсь я власним талантом,
Соловей бо не рівня дрімлюзі –
Лити б рими у душі галантно,
Мов росу на лани по засусі...
За усе осоружне та миле
Розпинаю свою на папері,
Що потиху важніє чорнилом,
Як від роздумів легшає череп.
Проміняв би життя без вагання
На нетлінне проймаюче слово,
Що, достоту зорі передранній,
Повсякчас променилося б ново.
Хай освищуть пориви ці орди,
Хай глузують із мене завзято –
Усміхнуся лише їм спогорда,
Пелехатячи чуб свій кошлатий.
[b]ІІ[/b]
Милий місяцю,
Людства повічний спогляднику,
Ти блюєш, певно, сріблом від видива!..
Чую, близяться з далі нещастя челядники,
Прокламуючи: «Годі так жити вам!»
Ні бігцем, ні тихцем не уникнути фатуму –
Всіх рукою згребе невагомою,
А допоки ж на втіху охочим співатиму,
Хай душа геть отруєна втомою.
Я себе спопелю, тільки б сяяти натовпу,
Над содомою кадячи віршами
Про нетечу зажури, відради в ній атоми
Й ту, що в ложе вкладається іншому;
Хай для неї я – куций рядок у життєписі,
Та вона у моєму ж є розділом –
Ризикну почуття ці в мистецькому епосі
Вкарбувати римованим пострілом.
Гливий місяцю,
Світлом розхристуй карнизи ти!..
Я б хотів між хмарками прозорими
Юне горло серпом враз твоїм перерізати,
Щоби кров розкропилася зорями!..
Спокушає щоночі свічадо минулого
Відчайдушно у нім розчинитися
Під горішника шепіт від стужі знебулого,
Що до шиб випростовує китиці.
Тьми конання зрячи за дахами палаюче,
Самотою зжираюсь глибокою –
Чи не з того, питвом забуття заливаючись,
Для полегші зі дзеркалом чокаюсь?
Чи не з того твій лик навіває безсонницю,
А від сонця впріваю сонливістю,
Що за серцем ярким сіроденщина гониться,
Цькуючи все зневір’ям і хтивістю?..
Клятий місяцю,
Вічний байдужий спогляднику!..
Вкрав би дідько тебе, шолудивого!
Знаю: ближній лиш може розкритися зрадником –
Я за юність спочув це заливою.
Чом гризоти спадають на плечі порошею?
За роки був настільки недобрий з ким?
Підбираю, на свято життя не запрошений,
По бенкетах щасливих недогризки.
Остогидло давитися ними, солоними,
Запиваючи хмелем й надіями.
Лиш як сни на повіки лягають білонами,
Раюванням проймаюсь омріяним.
Від такого навряд чи мажором горлатимеш –
Чую, з тілом лиш болі повісяться.
Ех, до чого ж мене допровадив ти, фатуме,
Що ночами варнякаю з місяцем!..
[b]ІІІ[/b]
Спопеліє захмар’я блакить,
Наїжачиться штормом чорнозем.
По-інакшому все забринить,
Що надалі плекатиме розум.
Там волошки зніжніють в степу,
Нахлиставшись рум’янцю заграви –
Почуття, що народ призабув,
У серцях зажахтять солодкаво.
Не чудні, споконвічні лади
Перекрають продублену тишу –
Мимоволі старим й молодим
Зареберний вогонь розколишуть.
Підійнявшись із праху кругом,
Лють і ласка запіють дуетом,
І опише хтось яв цей рядком
Безіменного згадці поета.
[i]13/16.І.24 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024
В час, як ранок сочиться єлеєм
Чи заплавами вечір шумує,
Все ніжніше й чистіше душею
Твій чаруючий погляд люблю я.
В дні, парео жаріні повиті
Чи закуті шарфами борвіїв,
Шаленіше твій взір в оксамиті
Норовлива свідомість леліє.
Мов зачерпнута стужа з криниці,
Освіжає твій приязний усміх,
А від сміху нутро пломениться,
Як багаття в мерзло́ті улусній.
Всі на світі поняття зрівнянні,
Та ні з чим не зіставити герци,
Що, втопаючи глибше в коханні,
Вибиває здурманене серце.
[i]27.ХІІ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024
Гонять піну срібні хвилі
до потертих підошов.
Стиха згадуючи милу,
кровоточить серця шов.
Не втішає анітрохи
далини солоний шум.
Наче зморений мандрьоха,
в долі спокою прошу.
Занедужав я коханням
так безглуздо, так дарма –
Чую, душу увостаннє
ця роз'ятрює чума.
Лик до місяця прижмурив,
що з-за пруга приблудив.
Окроплю свою зажуру
шквалом буйної води.
[i]26.ХІІ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2024
Коли над морем вечоріє
і плесо золотом горить,
В душі валами б’ють надії
на кращу завтрашнього мить.
Вслухаюсь в зойкання чаїне,
свердляче спокій де-не-де,
І серце дивну ятерину
для мрій негаданих пряде.
Кортить, забувши незгладиме,
що біль украпило в життя,
Впиватись днинами простими,
котрі усесвіт нам відтяв.
Вглядівшись в далі невідомі,
іскрю піднесення вогнем:
Ачей мені зелений промінь
жаданим щастям підморгне?..
[i]26.ХІІ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2024
Люблю під хлюпання прибою,
Коли вже вечір пробринів,
Над гладдю стихши голубою,
Ловити крабів-бігунів.
Тоді пригадую поволі
Роки дитинства у Криму:
Як, з татом сидячи на молі,
Дротину в руки брав пряму
Й, на вістря сало нанизавши,
В зазори совав кам'яні.
Отак утішно буде завше –
Малому мрілося мені.
Не знало щастя апогею
У мить, як першого спіймав –
Лежить клешня його трофеєм
І нині десь в одній із шаф.
...Забрали Крим лихі нахаби,
У скруті батько мій помер.
А я усе на молах крабів,
Немов колись, ловлю й тепер.
[i]24.ХІІ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024
Не плавав я за океани,
Пустелі й джунглі не минав,
Та чую духом полум’яним:
Така на світі ти одна.
Вважалось вигаданим пекло,
І рай довіри не вселяв,
Допоки серце не поблекло,
В тобі пізнавши їх уяв.
Зіниць дівочих вколо мене
Щодня нуртуються рої,
Одначе проливнем шаленим
Сповна проймають лиш твої.
Пусти в ромашкові обійми
На краплю стлумити журбу.
Про вічність зоряну помріймо,
У даль вглядаючись рябу...
Дозволь торкнутися очима
Твоїх молочно-ніжних пліч –
На втіхи тлінні незлічимі
Я чхав погордо вусебіч.
І хоч не був за океаном,
З явою вщент не поладнав,
Та певен духом полум’яним:
Така на світі ти одна.
[i]22.ХІІ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2024
Вже скоро рік новий загрюкає у двері,
Розвіється укотре прожитих візій мла.
Летять до голови все думи темнопері:
А хтось його в окопах зустріне без тепла.
Гірлянди із квартир засяють незабаром,
Оздоблення повсюди втішатиме народ.
А там, де пря за мир, яскритимуть удари
І фосфору салюти спадатимуть з висот.
Країною вночі зустрінуть мить нечасту,
Екрани воєдино про неї ж сповістять.
А декотрі, б’ючись за завтрашнього щастя,
Складуть у свята днину безбоязно життя...
Я вірю, що одні лунатимуть бажання,
Породжені у душах шаленістю війни:
Щоб скніли у вогні простори уостаннє
І ворог осоружний у них стократ зогнив.
Подякуємо враз нескореним героям
За надану спромогу вітати зайшлий рік –
Нехай же він до нас всміхнеться супокоєм
Й жадану перемогу припросить на поріг.
[i]13.XII.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2023
Розтріпала неонові коси
Понад лісом сонливо аврора.
Ожеледить усюди й морозить
Там, де осінь багріла учора.
Сновигаю, захмелений щастям,
Поміж сосен і тисів пахучих –
Ночував би у царстві сріблястім,
Тільки б холод уперто не мучив.
Із осиками граби вальсують,
Утопаючи дляво в заметах.
Шепочу до захмар’я: не всує
Ти мене посвятило в поети!..
І на серці зболілому славно,
Хай фатином досади увитий,
Що не маю із ким спозадавна
Цю казкову красу розділити.
[i]16.XII.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2023
Б’є морозною крупою
люто в шиби заметіль...
Стало марю я тобою,
сунуть згадки звідусіль.
Хай завіхолене місто,
душу пристрастю пече –
Очі мріються вогнисті,
пасма пряні до плечей.
Кинусь вулицям у руки
в чорнім брилі набакир,
Щоби вистудити муки,
дані валкою зневір.
Жодна мова не опише,
як томлюся повсякдень –
Ти для мене найдзвінкіша
з чутих зорями пісень.
Крий же, хуго, все габою,
дужай в ревному витті!
Ще зійдуся із тобою
якось в іншому житті!..
[i]12.ХІІ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2023
Провадив подзвоном фізаліс
За обрій присмуток осінній,
Обрікши дужчати дедалі
Чуттів югу в середостінні.
Хмарини стріпуючи рвійно,
Услала темрява все пухом.
Бешкетний сівере, завій-но,
Аби в обійми впав я хугам!..
Звалюся висріблений зовсім
В листви заметену купину,
Щоб всяк омріювати осінь,
Немов натхненницю єдину.
[i]29.ХІ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023
Не чути жаб’ячих канцон,
Цвітіння щасного не зріти.
Лягає памороззю сон
На яблунь виснажені віти.
Лишаєш, осене, співця
У сквері траурно-червонім,
Яким гуляв би без кінця,
Коханій гріючи долоні.
Вдихав би палко петрикор,
Тремкою втіхою окутий,
Аби остуджений мінор
Нутром до глибу осягнути...
Вже скоро обшири зима
Запудрить щедрою рукою –
Якби ж я з краєм задрімав,
Снячи теплінню неблизькою!..
Вчуваю: цілиться бліда
Тихцем хуртечами у душу
За те, що осені віддав
Ретиве серце без примушень.
[i]26.ХІ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023
Ведіть в безтяму, стишені алеї:
Посуну вами, виснажений зовсім.
Коли уперше погляд звів на неї,
Також краї оранжевила осінь.
Часи дотлілі, згадками потроху
Зім’яту душу лагідно тривожте!..
Її волосся пахло цвіттю лоха,
Вівсом ясним і ягодами йошти.
Тони, заблудле серце, у мистецтві
Леткого щастя пошуків заради!..
В її очах ярився дивний всесвіт:
Квіток, зірниць, прибоїв міріади...
Дрижіть, дерева, в смутку апогеї!..
Любові присок тлить нутро і досі –
Коли прив’язнув поглядом до неї,
Також краї оранжевила осінь...
[i]14.ХІ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2023
Причвалав широчинами холод
Із просяклих туманами далей.
Скуштувавши негоди навколо,
Став я начебто ясен опалий.
Елегійним борвієм обдутий,
Ухопився рукою за пляшку,
Щоби трохи про суще забути,
Від якого й всміхнутися тяжко.
Загубитися б мирно до стуми
Десь на луці безкраїй чи в хащах,
Тільки край би боління ті стлумив,
Що нагнала зажура пропаща...
Ти вистуджуй двори, листопаде,
Крий багнюку сухим оксамитом –
Я у вохрі топитимусь радо,
Хоч марнітиму серцем побитим.
[i]07.ХІ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2023
Тепліні не властива там поява,
І точить цівки пралісові мох.
Зітхає тяжко млистий Сандармох
Землею, що від крові аж іржава.
Відлуння бузувірської розправи
Захожим ллє в серця переполох.
Поклавши сотні кулею на двох,
Втішались кровожери величаво.
За брехні повні злості унівець
Упили свій безвихідний кінець
В канавах прозописці та поети.
Зітхає в сірій стужі Сандармох
І сосен розгалужені лабети
Ідеям вбитим шепчуть некролог.
[i]03.ХІ.23 р.
3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох (Карелія, росія) було розстріляно низку українських митців, серед них: поетів Василя Атаманюка, Миколу Вороного, Миколу Зерова, Валер’яна Поліщука, Павла Филиповича, Михайла Ялового, письменників Григорія Епіка, Мирослава Ірчана, Антона Крушельницького, Валер’яна Підмогильного, Олексу Слісаренка, драматурга Пантелеймона Куліша, режисера Леся Курбаса та десятки інших. Загалом у ті дні було вбито 1111 людей, часто кати позбавляли життя пару в’язнів однією кулею. Нині в урочищі розташований меморіал. Пам'ятаємо, не пробачимо.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023
Я ступив на тернову стежину поезії,
Бо урізав надміру життєвої прози –
Уявляв, що маїтимуть помисли фрезії,
Та ядуча зажура отьмарила розум.
У бігу навіженім за змістом і римою
На утіху всім серце зайнялося щиро –
Не уздрів у голубленні музи незримої
Між рядками поету зачитаний вирок.
Ну і хай: не минути нещадного фатуму,
До якого підводять путівці голчасті –
Унівець почуття на папір проливатиму,
Щоб знайти у печалі омріяне щастя.
[i]15.Х.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2023
[i]На музичну тему романсу «В саду осіннім...»
https://www.youtube.com/watch?v=aGMtUoO3gy0[/i]
У вальсі листя закружляло,
Здригнувши мряку голубу.
За обрій днів сплило чимало,
Та я твій образ не забув.
Мене ти згадуєш навряд чи:
Взаємно ж ласки не було.
Утім би всяк тобі віддячив
За в серці зроджене тепло.
Навіки душу спраглу мжею
Твій томний погляд оросив,
І хай не будеш ти моєю,
Я – бранець любої краси.
Тому кохання пал у вірші
Сочу від рання до заграв,
Аби колись ти, хоч і з іншим,
Згадала, хто їх написав.
[i]10.Х.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2023
Мені ще тільки дев’ятнадцять,
Та вся душа просякла жалем –
Хай інші втіхами маяться,
Мій цвіт у грудях став зів’ялим.
Ходжу в думок їдких облозі,
А що надвтішного сказати?
Що я, тепер анатом, в морзі
Роблю із трупів препарати?..
Щораз, торкаючись ланцета,
Бринять чуття: momento mori*,
І вабить мрійний дух поета
У край, де тільки тиш і зорі...
Та ні, не ллю в рядки я скарги,
Люблю ж бо ту роботу щиро.
Лиш нині серце в темпі ларго
У ребра б’є зі спраги миру.
Сильніше з часом відчуваю,
Що все підвладне в світі тліну
І не тече, а мчить до краю
Життя без ласки та упину...
На тло небес гляджу прозоре,
Немов на води, що яряться,
Й бринять чуття: momento mori,
Нехай мені ще дев’ятнадцять.
[i]ІХ.23 р.[/i]
[i]*Memento mori (пер. «Пам'ятай про смерть») – латинський вислів, що став крилатим. Фраза є нагадуванням про неминучість смерті та непостійність життя, служить закликом до роздумів про цінність часу і важливість жити сьогоденням. Даний вираз має давню історію й часто пов'язується з мистецтвом, філософією чи релігією. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2023
[i]З пошаною до творчості поета.[/i]
Кажуть, був ти злоточолим,
Без гучних скандалів тлів –
Не загасить час ніколи
Пал твоїх чуттєвих слів!..
Обмаль і задосить зочив
Ти на грішній цій землі,
До вина й потіх охочий,
Добросердям не змілів.
Сяяв дар твій ореолом,
Та на піку змерк в петлі.
Кажуть, був ти злоточолим,
Без гучних скандалів тлів...
[i]03.Х.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2023
[i]Остання субота вересня –
День міста Скадовськ[/i]
Лиш вітер повіє південний,
Одразу тремтливо згадаю
Про місце душі сокровенне
Край моря в степах неокраїх.
Побачу у мреві подвір’я,
Де квітли гібіскус та юки,
І хлине луною з верхів’їв
Птахів щебетання стозвуке.
До скону мені не забути,
Як пахне земля джарилгацька,
Що нині загарбники люто
Толочать, напавши зненацька.
Шаліють на ширі дитинства
Тирана дрібного шакали,
Принісши свободу злочинства
Туди, де на них не чекали.
Удруге сплюндрована осінь
Марою у скверах Скадовська.
Ой, скільки ж біди довелося
Зазнати від гадів московських!..
[i]30.ІХ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2023
І знов пишу: її кохаю.
Паперу вкотре зізнаюся,
Що все обожнюю без краю
Ясні вуста і пасма русі.
Що досі марю проти ночі
Із нею стрітися зарання
І у розмаю дні співочі
Удвох п’яніти від кохання...
Її б голубив до нестями,
В зіниці канувши зіркаті,
Духмяну б зачіску обрамив
Вінком з ромашок і блаватів.
І цілував щодня б усюди,
Туди, й де сонце не дістане:
У пліч овали, юні груди
Та у принади нижче стану...
Ціджу палкі чуття у рими
З душі та серця щироперо,
Нехай і тямлю: нездійсниме
Усе, що відаю паперу.
[i]17.VIII.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2023
Розчинилась у обрійній стумі
Повечір’я легка рожевінь,
Тож несуся в тужливій задумі
У обійми полям вдалечінь.
Хмаровиння розбуцає місяць,
Осрібливши зіпрілу стерню,
Щоб узрів я, дрібний віршописець,
Вічність неба, якою так сню.
До зірок доторкнутись на мить би,
Підлетівши увись кажаном,
Й споглядати міста і селитьби
Унизу в дивній тиші кругом...
Остогидла буденність понура,
Що разючіша битого скла –
Як у серце вселилась зажура,
Отже, спершу там радість була.
До дрімоти топтатиму мерву
Під безкраїм сукном висоти,
Щоб, узявши від всього перерву,
Зірку щастя на ньому знайти.
[i]24.ІХ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2023
[i]22 вересня – День партизанської
слави в Україні[/i]
Напнувши канатами нерви
над лютою прірвою смерті,
Ступають по них безперервно
борці за свободу уперті.
Хоч як в полонених просторах
не тиснуть ворожі лещата,
Серця відчайдушні не скорять,
бо в кожнім є ціль заповзята.
Усякий з них правді йме віру,
що сяє з-за пруга звитяги,
Й віддати щомить ладен щиро
життя для потомного блага.
Можливо поцілити в груди,
вморити в тортурах сердитих –
Ідея ж повік жити буде,
вогонь боротьби не згасити!..
[i]22.ІХ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2023
На вулицях осінній дим,
обволікає душу сирість.
Я чую серцем молодим,
що трапив долі у немилість.
Без поривань проводжу дні,
в думках утома і понурість.
Подовгу в парку тишині
кляну свою зів’ялу юність.
Під вітру трепетне виття
порою б тішитись новою…
Та все не сходять почуття
із омертвілою листвою.
Тону в цім маренні давно,
від плачу кидаюсь до сміху
І вже не квас, а зле вино
мені дарує тлінну втіху.
Колись, напевно, і змирюсь,
хоча не бачу сни пророчі
Й понині сумно, як дивлюсь
в твої фатально карі очі.
Хай знаю сам: надій нема,
та присок в грудях ще жаріє.
З тобою світ встеляє тьма,
моя щемка рожева мріє!..
Численних дум і згадок рать
усе вганяє в люті муки –
Хтось інший буде цілувать
твої вуста і ніжні руки...
Дарма, що зміг я полюбить:
приймати суще також треба.
Життя – між вічностями мить,
і промайне вона без тебе.
[i]18.ІХ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023
По всій країні чую я,
Як у блакиті мрійно лине
Навік прославлене ім’я:
Павло Григорович Тичина.
Він був співцем життя краси,
Їй вторив, знаючи відроду:
Як серце краю віддаси –
Безсмертним станеш для народу.
[i]16.ІХ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2023
Сосна із в’язом обнялась,
Від ласки витягшися струнко,
І з ним під посвист звідкілясь
Злилась в довічнім поцілунку.
[i]Мій оригінал чеською:[/i]
Borovice jilm objala,
Z lásky se protáhši ladně,
A mu při jásání zdáli
Dala navždy pusu vábnou.
[i]13.ІХ.23 р.
Надибав ці дерева, прогулюючись лісовими хащами.
Там же записав у блокнот катрен чеською, котрий
незабаром, вже вдома, переклав українською.
Хотілося б виготовити й закріпити на їхні стовбури
табличку з даними рядками.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2023
Коли бурштиніють дерева,
Вирують чуття у мені:
Несеться пора вереснева
Здалік на рудому коні.
Де вдарить гаряча підкова,
Там билля сизіє в журбі –
Хай здавна мені це не ново,
Та серце тремтить, далебі.
Бо знаю: ті сутінки близько,
Коли прохолодний туман
Охопить усяку берізку
Лабетами владно за стан.
І тихо багрянню аргоній
Затопиться мамин квітник,
Що в осені жовто-червоні
З дитинства я бачити звик...
Думливо зорю на дерева,
На їхні чуби ще густі,
І рине скакун вересневий,
Сльоту несучи на хвості.
[i]12.ІХ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2023
Наліво – діброви бадьорі,
Направо – квітучі рівнини...
Узгір’я, прибої на морі –
Усе це моя Батьківщина.
Шумують під неба габою
Жита і щасливо, і слізно –
Незмірно чарує собою
Моя ряснобарва Вітчизна.
Безсилі супроти народу
Напастей і недругів жорна –
До волі завітної зроду
Змагає мій край непоборний.
Чорнозему рідного грудка –
Найбільша святиня для мене.
Повіки, мов цвіт незабудки,
В душі будуть любі терени.
Даремно подібну шукати –
Вона, як і матір, єдина,
Дорожча всесвітнього злата,
Кохана моя Україна.
[i]08.ІХ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023
Чому тобі я всяк байдужий
В житті, у мріях чи у снах?..
До крику відчай обнатужив,
До тиші – смута навісна...
У тебе вкоханий лелійно,
За те, що ти – це просто ти.
Строката дійсносте, зумій-но
Чуття палкіші віднайти!
Мов купина неопалима,
Твій образ в серці пломенить.
Якби ж моїми ти очима
Себе узріла хоч на мить!..
Тому, хто щиро любить ружі,
Шипи та рани не страшні,
Тож хай тобі я всяк байдужий –
На це однаково мені.
Тебе кохаю безнадійно,
За те, що ти – це просто ти,
І жодним пошестям та війнам
Чуття ці не перемогти!..
[i]21.VIII.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2023
За обрій линуть журавлі,
Прощально клекчучи услід –
Луною плач той по землі
Віщує осені прихід.
Затихне скоро пісня нив,
Веселий цвіт почне тьмяніть
Й стежки, якими я бродив,
Припорошить кленова мідь.
Лежу у травах навзнаки –
Не тішусь вже і не журюсь,
Лише минулі все роки
Невільно згадую чомусь.
Хмарини в небі чималі
Рахую майже в напівсні.
А в далеч ринуть журавлі,
Аби вернутись повесні...
[i]30.VIII.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2023
[i]Зі спогадів про пору, коли я
літував у селі, читаючи П. Тичину.[/i]
[b]І. Світанок[/b]
Кольорами багристими
небокрай розсвітає.
Засміявся гай листями,
росні луки – розмаєм.
Човгає ранок.
Під пісні солов’їні я
через шибки погляну
на подвір’я у циніях.
І в обійми туману
вийду на ґанок.
[b]ІІ. Полудень[/b]
Пробіжусь у саду
між яблунь розкішних,
на моріг упаду
під сливу чи вишню,
ніби я, молоду.
Буде литись здаля
ниття очеретів...
Відпочину й в поля
на велосипеді,
щоб в нуді не охляв.
Далечінь золота,
шумливоголоса:
веселяться жита,
що скоро їх скосять.
Вітерець завитав...
Усміхатимусь всім,
а як не радіти?
Осінь близько, утім
в просторах ще літо –
тепло в серці моїм.
[b]ІІІ. Повечір'я[/b]
Вечоріє.
Сунеться сонце-лелека
за небосхил.
Чути: десь потяг далеко
мчиться щосил.
Туманіє.
Жаби з боліт закректали,
з ними й бугай.
Шепчуть тополі-бокали.
Душе, співай!..
Легковієм
здуло докучливу спеку.
Зріє кизил...
Криється сонце-лелека
за небосхил.
Сутеніє.
[b]ІV. Ніч[/b]
Холодом пахне трава,
землю пітьмою вкутало.
Чую, як плаче сова,
бачу, як спить опудало.
Хмари повзуть зусібіч:
завтра, либонь, дощитиме.
Сяє над стріхою ніч
срібно зірками-квітами.
[i]29.VIII.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2023
Розсіває роси
ніч
на поля.
Чую: десь голосить
сич
звіддаля.
Місяць небом тихо
йде
в свиті хмар.
Де ж ти, ждана втіхо,
де? –
Все нема...
Променіють сріблом
в тьмі
юрми зір;
Цокотить охрипло
мій
часомір.
Вже надносить осінь
в дім
холоди...
Я в печалі зовсім,
втім,
як завжди.
[i]26.VIII.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2023
Батьківщино моя неозора,
Буде завжди у грудях моїх
Шум ланів розбуялого моря
І дібров життєрадісний сміх!..
Буде серце повік пломеніти,
Як дивлюся на діл чи укіс –
Всі місця, млою згадок повиті,
Де у згоді я радісно ріс.
Несказанно люблю твої шири,
Їхню світлу розкішну красу,
Тож її гордовито і щиро
У рядках поміж люди несу.
Ти буваєш ласкава і грізна,
Криєш тугу та щастя удвох, –
О моя розмаїта Вітчизно,
Мамо вічних розрад і тривог!..
Скільки йшла ти разів за свободу
На криваву, примушену прю!..
Я за долю землі та народу
І думками, й ділами горю.
Хай біснуються бурі щосили,
Хай лукавці вороже ревуть –
Під твоїм нескоримим вітрилом
Рине шлях у яскраву майбуть.
Не потрібна мені ні чужина,
Ні засіяний благами рай,
Як на світі цвіте Україна –
До сконання укоханий край!
[i]24.VIII.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023
Зжинає час барвисті дні,
Все рідше згадую про тебе...
Я не забув твій образ, ні –
Не бачу просто в цім потреби.
Згорівши в пристрасті дотла,
Вже не питаю з ким ти й де ти,
Хай ще недавно ти була
Болінню й музою поета...
Тепер мені усе одно.
Дивлюсь у далеч неокраю,
В руці кривавиться вино,
Немов й душа, бо гірко знаю:
Така любов дається раз,
На неї більш не буде схожих...
В мені цей пал трагічно згас
І знов зайнятися не зможе.
[i]21.VIII.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2023
Жовтий овид відпалав.
Вечоровий запах трав,
Мла освіжна над ставком.
Ширять вишні шум кругом,
З віт голосять ще дрозди.
Нічка боса йде сюди.
Скрізь шавлії та люпин –
Радо млію в них один.
Понад краєм місяць скрес,
Навіває сон з небес.
[i]20.VIII.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023
Село – коханий серцю край
дитинства, що уже минуло...
Губись у спогадах, втопай,
о душе, буднями знебула!
Той запах лук і гул дротів –
не позабуду їх ніколи!
Ох, як сьогодні б я хотів
пройтися знов знайомим полем!..
Відчути велич всю землі,
що й частку в мене перелляла –
Тоді палав я від стремлінь,
але утілив їх так мало...
Упасти б в трави горілиць,
наївшись ягід чи марелі –
І нині коників та птиць
рулади чуються веселі!..
Незмінно в пам’яті несу
ті миті, як сміялись жаби
І повечір’я ніжний сум
спадав росою на варцаби,
Як буйно квітли під вікном
кущі жасмину та півоній –
Нехай було це все давно,
я й досі в чарів тих полоні.
Чуттів клекоче водограй,
лишень згадає серце чуле
Село – коханий, світлий край
дитинства, що навік минуло...
[i]15.VIII.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2023
Повило життя сіродення.
Запитую в музи: «Ну де ти?
Затухне ось іскра натхнення
В простиглому серці поета...»
[i]10.VIII.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2023
Ну що ж, Італіє, бувай,
Тебе я не забуду!..
У теплих згадках ти нехай
Зі мною будеш всюди.
Хай тішить серце повів твій
В морози, млу чи зливи
І хвиль нескорених прибій
В душі бринить щасливо.
Нехай країв твоїх лазур
Мої заповнить мрії,
Аби ні острахи, ні жур
Не лізли в них, мов змії.
Розлукам віри я не йму,
Бо певен безстроково:
Ми розстаємся лиш тому,
Щоб стрінутися знову.
[i]30.VI.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2023
Над моря плесом грає зоряниця,
Ллючи на ряботиння пурпур свій –
Не вірю, що мені оце не сниться,
Витаю в міріадах щирих мрій...
Звідкільсь кує хвилююче зигзиця
І їй провадить зелення прибій:
Усе колись навіки закінчиться,
Тому не зволікай – живи, радій!..
Як Фаўст, волів би миті ці спинити,
Щоб серце ними сповнити своє –
Настільки їхнім чаром оповитий!..
Сиджу в думках, і поки ніч снує
На небі чудернацькі оксамити,
Десь в далях сонце тільки устає.
[i]18.VII.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023
Зорепад над головою,
Моря шум...
Знов пролився за тобою
В серці сум.
Бережиною гуляю
В чарі тьми,
Вже не будемо, я знаю,
В парі ми.
Ти, напевно, десь із другим,
Я ж – один.
Не зганяє гостру тугу
Часу плин.
Все блукаю над водою
З роєм дум.
Зорепад над головою,
Моря шум...
[i]30.V.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2023
За рюкзак і в гори –
в нурт нових пригод,
Дрімотливим бором
до ясних висот.
Рушу зі снагою
й заспівом лунким
Мирною ходою
повз швидкі струмки.
Буде скрізь розливом
шемрання дерев,
Що всього пестливо
в бран чуттів бере.
Аж під небом синім
гляну плаю вслід
Й там пошлю низинам
свій палкий привіт.
[i]10.VІ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2023
У тіні прибережних кедрів
Помалу я від спеки млів
Й, дивившись в далі кілометрів,
Лічив прохожі кораблі.
Сюрчанням бавили цикади,
Небесний краючи єдваб,
І я, немов дитина, радо
Втопав у мареві приваб.
Здавалось, час усе полишив,
Щоб вбрати цю красу сповна.
Горнула серце м’яко тиша,
Пройнявши солодом до дна...
Отак відчув, що тану в мрії,
Де щастя зносить аж до хмар.
Повік забути не зумію
Пальмарії предивний чар!..
[i]27.VI.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023
[i]На музичну тему пісні «Васильки у полі»:
https://www.youtube.com/watch?v=mmbJYDc2rVc[/i]
В’ються альбатроси у блакиті неба,
Ген до горизонту моря голубінь.
Мрійними думками я пливу до тебе
І човном по хвилях рину вдалечінь.
Променями сонце золотавить чуба,
Зойками вітає стрічний пароплав...
Образ твій у серці завжди сяє, люба,
У які простори я б не змандрував.
Манять чудо-синню далі виднокраю –
Чом туди, у невідь, хочеться гребти?
Певно, бо душею стиха відчуваю:
Десь моє там щастя, десь там нині ти.
[i]12.VI.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2023
Палаци, галереї та собори –
Флоренціє, я наче уві сні!..
Крокуючи бруківкою бадьоро,
Досліджую місця твої чудні.
І видом то ласкавим, то суворим
Вони гуртом повідують мені
Історій про життя тутешнє море,
Про пори променисті та сумні.
Ступаю, де трудилися таланти,
Шукаючи безсмертний ідеал:
Да Вінчі, Мікеланджело і Данте...
Коли минаю кожен твій квартал,
Квітчають душу рясно амаранти
І серце обдає натхнення пал.
[i]14.VІ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023
Де схилам гір безперестану
Шепочуть хвилі вод солоних,
Розполонилася Тоскана,
Земля у винницях та гонах.
Там сонце золотом леліє
Гілля маслин та кипарисів,
І пустотливим вітровієм
Розносить пряний пах до висі.
Мигтять у мареві спекотнім
Камінні вежі цитаделей –
Мов сотні літ назад, сьогодні
Вражає їхній взір дебелий.
Кругом у чарі цих просторів
Епох витає відголосся –
О, скільки радощів та горя
Зажити їм же довелося!..
Тепер стежками цього краю
І я, співець життя, простую.
Щасливим зором обіймаю
Усяку стрічну пальму й тую.
Прибув сюди з північних далей,
Де замість юк цвітуть блавати,
Аби цих дивних пасторалей
Красоти вкотре оспівати.
[i]01.VI.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2023
Вдягнувши маску й трубку на лице,
Поринеш в світ незримих дивовиж.
Щораз чарує дух заняття це:
В блакиті вод неначебто летиш.
Обабіч риб невтомних косяки –
Ідуть з глибин до теплих побереж.
Здавалося б, на відстані руки,
Та ні одну із них не здоженеш!..
Встелила килимами камка дно –
Чатує між стеблин креветок рать.
І брили, що зі скель сповзли давно,
В траві цій знерухомлено лежать.
На них понаростала мідій тьма,
Є устриці та блюдечка морські –
По мушлях краби лазять крадькома,
Вночі ж снують чистинами пісків.
Якщо поталанить, у цих місцях
На очі навернеться й восьминіг,
Спіткати можна ската, гребінця –
Усіх, хто десь у товщах не заліг.
Лиш варто сторонитися медуз,
Хай часом їхня зовнішність манка,
Й на ріні пластувать, як жовтопуз,
Аби не стати враз на їжака.
В собі ховає море сонм прикрас,
Таїть водночас ласку, мир і лють –
Коли пірнеш тут з маскою хоч раз,
Повік не зможеш досвід цей забуть!..
[i]13.VI.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2023
Знялись над морем сірі скелі,
Підошви їхні лижуть хвилі –
Шумують пінячись, веселі.
До пруга – лиш блакиті милі...
Цвітуть на сонячних укосах
Герані, каперси й агави.
Ім'я цим землям – Монтероссо,
Тут все квітчасте і ласкаве.
Усіх приїжджих та захожих
Стрічає приязно комуна:
Пашать рабатки в чудо-рожах,
На пляж осяйний зве лагуна.
Дзвенить луною спів пташиний
У барвах неба соковитих...
Гляджу на все зі стромовини –
Ну як цей край не полюбити?
[i]08.VI.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2023
Через гори, через доли
Потягом несусь я –
На пейзажі доокола
Радісно дивлюся.
Неупинно проминаю
То міста, то села.
Грає смуга небокраю
Барвами, весела.
У вагоні прохолода,
Хоч надворі спека –
Особлива насолода
Путь оця далека!..
[i]15.VI.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2023
Шуміть мені, вечірні хвилі,
Розносьте повів свій, лілеї!..
Немов мартини сизокрилі,
Злетілись знов думки про неї.
Сиджу на березі піщанім,
Довкола пальми хилять віти.
Вона десь, певно, в цім смерканні
Гуляє, сповнена привіту.
Бринить з причалу крекіт сули,
Ясніє місяць срібнобокий.
Їй теж струмить це сяйво чуле,
Лише під, може, крик сороки...
Про пал своїх чуттів рядками
Укотре щиро їй суремлю –
Нехай і сотні верст між нами,
Усе ж ми спільно топчем землю.
Нараз стрічаєм надвечір’я,
Що наче писані пастеллю:
Поблиз води у колі гір я,
Вона ж – в краю дубів та хмелю.
Там сонно лине шум розмаю
І ніжний припах ллють вербени...
Про щось вона в цю мить гадає,
Та знаю точно: не про мене.
[i]06.VI.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2023
Поволі сонце йде на пік,
Цілунки шле вогнисті –
Та не гатить життя потік
В бадьористому місті.
Котрий прогулююся день
По вулицях строкатих –
Цей гамір з бесід і пісень
Пером не описати!..
Бував у безлічі крамниць,
Пройшов торгів немало –
Заласний обшир таємниць
Для мене ці квартали.
Щодня готовий тут блукать,
Хай сперш губитись навіть –
Коли надворі благодать,
Ганьба цей час проґавить!..
[i]11.VI.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2023
Салют, земле в барвах гарячих
з ім’ям чарівливим Лігурія!
Давно вже, зізнаюсь, не бачив
як тут небозводу лазурі я!..
Від гір виду, вкритих борами,
спокійно і любо на серці як!
Повз них лину потягом прямо
до міста малого Ла-Спеція.
Ряхтять ген будинки барвисті,
втопаючи в розах й азаліях,
Перлиться смарагдове листя –
захоплює погляд Італія...
Зійшов на старому вокзалі –
душа промениться від радощів.
Зефіром доносить із далі
плеск моря та вересу пахощі.
[i]04.VI.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2023
На дужім соколі із криці
Здійнявсь я до кудлатих хмар,
Дивлюсь: насичено іскриться
У сині сонце, мов янтар.
Внизу – мережані терени:
Ліси, розливи рік, поля,
Міста в облозі нив зелених
І гір окреслення здаля.
Збагнув я: ген то Апенніни,
Видці ходи рясних сторіч.
І став маневром журавлиним
Знижатись борт землі навстріч.
[i]02.VI.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2023
Італіє, далекий звабний краю,
Омиваний замріяно морями,
До тебе я нарешті відбуваю,
Повитий ще незнаними чуттями!..
Твоїм я марив духом світославним,
Просторами, де квітнуть олеандри
І ось, вже попрощавшися із травнем,
Рушаю, наче птах, у літні мандри.
Ну як же не пройнятись колоритом,
Що криють твої шири загадкові? –
Затям: тобі душа моя відкрита,
А серце юне сповнене любові...
На стрічу нашу першу, довгождану,
Окрилений наснагою, чекаю
І тішусь, як на мапу тільки гляну,
Чаруючий, теплом залитий краю!
[i]30.V.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2023
Вітаю тих, хто це читає!
Більше місяця тому знайомі з Італії замовили у мене збірку віршів про мої минулорічні мандри цією країною. Планується, що її надрукують влітку обмеженим тиражем і розішлють на продаж по регіонах. Усі виручені кошти з продажу підуть на допомогу нашій країні (принаймні так обіцяють, жодного гонорару за неї я не отримаю).
Протягом наступного місяця я опублікую тут вибрані поезії з даного циклу, сподіваюся, вони прийдуть читачам до душі. Твори, що не стосуються даної теми, ймовірно, продовжу виставляти вже з серпня.
З найкращими побажаннями,
Ярослав
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987510
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2023
[i]Пам’яті двох юнаків-партизанів,
розстріляних рашистами в Бердянську.[/i]
Розстріляли їх кати
У сирих підвалах,
Двох повстанців молодих,
Що за правду стали.
Їм би жить іще і жить:
Юнаки ж бо, діти.
Зріти б сонячну блакить,
Мріяти, любити...
Та вони обрали шлях
Битви за свободу –
Буде подвиг цей в серцях
Вдячного народу!..
Не поринуть в забуття
Ті, хто в пору грізну
Піднесли своє життя
На олтар Вітчизни.
[i]27.VI.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2023
Я був сьогодні уві сні,
Де ми удвох на пароплаві
Плили по озері яснім,
Обоє з щастя аж яскраві.
Леліяв даль вогонь заграв
І небом гнав хмарини хмурі,
А я безмовно догорав
В твоїх очей чадній лазурі.
Всміхалась радо ти мені
Й не міг я також не радіти.
Мов коси верб удалині,
Метляв твоє волосся вітер...
Рішуче й тихо борт ішов
У обрій знадливо-червлений,
І вслід зі схилів про любов
Шептали нам жагуче клени.
[i]26.VI.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2023
Не дотліла й зоря ще остання
понад косами верб вдалині,
Як топлю вже під ларго світання
неприборкану юнь у вині.
Ніби в чаші питво, багровіє
непоспішно притьмарений пруг –
Я цей чар перелив би у мрії
і у пал, що завчасно притух.
Пожадав би сновиддя простого
з ароматом шавлій та купав,
Бо забули вони щось про того,
хто в них щастя незбутнє плекав.
Запропалу безжурність у долі
все прохаю знайти, та дарма,
Тож скоряю думки поневолі:
не вернути того, що нема.
Ось тому так безбарвно і гірко
в ці надранні години мені,
Що у колі присмертної зірки
розчиняю себе у вині.
[i]21.VI.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2023
Дозволь мені знов оспівати
Твою невимовну красу
У віршах своїх кострубатих,
Що світу я щиро несу.
[b]І[/b]
Хай днів проминуло чимало,
Та досі пригадую день,
Відколи ти музою стала
Моїх розмаїтих пісень.
Явилася, пишна, неждано,
Неначе з прекрасного сну.
Відтоді щодня безустанно
Гадаю про тебе одну.
У зливи, на світлі, в затінні,
В завії чи в мреві заграв
Все згадую пору осінню,
Як вперше тебе пострічав.
[b]ІІ[/b]
Я заздрю тихцем вітровію,
Що денно цілує тебе
І сонцю, що сяйвом леліє
Лице твоє злегка рябе.
Ревную тебе до сузір’їв,
Чаруючих погляд у тьмі,
Й пернатих співців із верхів’їв,
Котрі романсують в юрмі.
Тобі, знаю, всі вони треба,
Женуть бо із дум каламуть –
Якби я з них кимось для тебе
Зумів хоч секунду побуть!..
[b]ІІІ[/b]
Люблю твою посмішку, мила,
І сум темно-карих очей –
Від них у моїх юних жилах
Кров млосним окропом тече.
Люблю твоє сяйне волосся
І руки лілейні твої –
Коли бачу їх, стоголоссям
Щебечуть в душі солов’ї.
Маячу твоїми вустами,
Що, мабуть, солодші за мед,
Хай тямлю: яруги між нами,
Бо я тільки мрійник-поет...
[b]ІV[/b]
Ти часом буваєш сумною –
Сама зізнавалась мені,
Та з кимось, лише не зі мною,
Шукаєш стосунки ясні.
А я ж так з тобою бажаю
Пірнути в п’янку благодать,
Тебе обіймати в розмаю
І в перса тугі цілувать…
Нехай чудесам не йму віри,
Запитую долю щомить:
Ну як мені мрій своїх щирих
Хоч краплю в життя перелить?!.
[b]V[/b]
Ти можеш мене не любити,
У вічі пускаючи дим,
Та буду і далі повитий
Я чаром знадливим твоїм.
Ти в силі мене оминати,
Всміхаючись криво щораз,
Та буду незмінно писати
Про образ твій повен окрас.
В душі почуття ці, ймовірно,
Залишать відбиток навік,
Бо серцем своїм непокірним
До тебе, коханої, звик.
[i]08/09.VI.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2023
Сьогодні зборисько собаче
Знесло вогнем Каховську ГЕС.
Ми вам, катюги, не пробачим,
Давно в серцях бо гнів воскрес.
Юшать херсонськими степами
Мільйони тон дніпрових вод –
Й за це розправимся із вами,
Проучим кожну зі сволот!
Вам буде нікуди втікати
І стане смерть щасливим сном,
Бо денно ближчає відплата,
Що ми готуємо гуртом.
[i]06.VI.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2023
Чи вам знайоме почуття,
Коли душа немов співає
І серце зшвидшує биття,
Помалу мліючи в розмаї?
Чи вам близькі хвилини ті,
Коли невільно ось заплачеш,
Бо навіть дещиці прості
Стають чудесними неначе?
Тоді хмелить просторів пах,
Чарує дальня зоряниця
Й себе запитуєш в думках:
Невже насправді це не сниться?
Здається, так застигне й час
У млі незлічених контрастів –
Якщо ви чули це хоч раз,
То вам відомі чари щастя.
[i]04.VI.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2023
Плачуть білим цвітом вишні у подвір’ях –
Вже крадеться літо в приску повечір’я.
Жайвори сміються в кронах осокорів
І берези гнуться в літеплі просторів.
Життєдайна сила лине понад краєм.
Хай очам і мило, та душа страждає...
Шепчуть тихо в’язи в мрійному відлунні,
Ніби хочуть скрасить жур моєї юні.
Може, світлі днини випроводять млявість
І в нові години знову прийде радість?..
Із чеканням вірю в чудо цього літа...
Вишні у подвір’ях плачуть білим цвітом.
[i]19.V.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2023
[u][i]Переклад:[/i][/u]
Зірка Венера зійшла над горою,
Згадки з собою ясні принесла...
Ти пам’ятаєш: як стрівсь я з тобою,
Зірка Венера зійшла.
З тої пори я почав приглядатись
В небо стемніле й зорю ту шукав.
Тихим коханням до тебе займатись
З тої пори я почав.
Та розлучитись нам час у ці днини;
Певно, така уже доля у нас.
Міцно кохав тебе, мила, єдина,
Та розлучитись нам час.
Буду в далекім краю нудьгувати,
В серці любов притаївши свою;
Зірку щоночі один споглядати
Буду в далекім краю.
Часом шукай ти її, – в розставанні
Погляди з нею зіллємо свої...
Щоб хоч на хвильку воскресло кохання,
Часом шукай ти її...
[u][i]Оригінал:[/i][/u]
Зорка Венера ўзышла над зямлёю,
Светлыя згадкі з сабой прывяла...
Помніш, калі я спаткаўся з табою,
Зорка Венера ўзышла.
З гэтай пары я пачаў углядацца
Ў неба начное і зорку шукаў.
Ціхім каханнем к табе разгарацца
З гэтай пары я пачаў.
Але расстацца нам час наступае;
Пэўна, ўжо доля такая у нас.
Моцна кахаў я цябе, дарагая,
Але расстацца нам час.
Буду ў далёкім краю я нудзіцца,
У сэрцы любоў затаіўшы сваю;
Кожную ночку на зорку дзівіцца
Буду ў далёкім краю.
Глянь іншы раз на яе, – у расстанні
Там з ёй зліём мы пагляды свае...
Каб хоць на міг уваскрэсла каханне,
Глянь іншы раз на яе...
[i]1912[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2023
Буяє травень у просторах –
Земля красою пломеніє...
Увесь я в чарах цих прозорих,
Немов пірнув у сни чи мрії.
На крилах теплої любові
Стрижем удаль бадьоро лину –
Кругом бузку пахуча повінь,
Прибій черемх і коралини.
З верхів’їв горлиці воркочуть,
Гудуть джмелі – ну що за миті!
Вславляю пору цю урочу,
Що юнь в серця несе відкриті.
Вітаю вбрані в цвіт каштани
І шлю привіт лазурі неба –
Коли отак в розмаї танеш,
То інших благ душі не треба!..
[i]23.V.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2023
[i]До четвертої річниці
президенства В. Зеленського[/i]
В його очах яріє міць,
Мов пал всього народу.
Мільйони заповзятих лиць
Стоять з ним за свободу.
В його очах зорить любов
До рідної країни:
Її ланів, річок, дібров
І трелей солов’їних.
В його очах сталевий дух,
У посмішці – зичливість.
Із ним долаємо навкруг
Ми зло й несправедливість.
У нього друзів цілий світ,
Прибічників силеча –
Ніяк не спинять їхній хід
Лукавці та предтечі.
Усіх поборем ворогів,
Минем шляхи голчасті
І прийде врешті до країв
Багатство й тихе щастя.
Нехай і в цей урочий мент
Ще кпить відсталих зграя,
Та він – найкращий Президент,
Його повік вславляю!
[i]20.V.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2023
І знов травнева злива –
надворі та в душі.
Тремтять квітучі сливи
понурено у мжі.
Зриває пелюстини
байдуже вітровій.
Кругом сумна картина,
а в серці образ твій.
[i]Пишу це на лекції з гістології.
За вікнами тюжить дощ.
17.V.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023
Мені тебе не вистачає –
В своїх думках читаю знов.
І запиваю смуток чаєм,
Що вже не гріє, бо схолов.
Схолов, як радість донедавня,
Котра ще жевріла в душі –
Її не верне повів травня,
Розмай чи пісня комишів...
Вона, усесвітом пролита,
Неповторима, наче ти –
Якщо хоч раз її згубити,
То більше, мабуть, не знайти.
[i]14.V.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2023
Я бачив чарівливий сон
В цю ніч, що пахла бузиною:
У плачі білоцвітих крон
Зустрівсь неждано із тобою.
Пішли удвох ми вдовж галяв,
Де юних трав шуміла піна,
Й слова я ніжні промовляв
Тобі під провід солов’їний.
Узявши стан твій сплетом рук,
Дивився на вуста багряні –
Як швидшав серця ж дико стук
У тій дурманливій омані!..
Забув я свій дошкульний сум,
Що у думки надносив зливи,
Як зором пив твою красу..,
Нехай, зізнаюсь, дещо хтивим.
Не знав тоді я, що лиш сплю
У млі солодкої облуди
Й прокинусь, сповнений жалю
За тим, чого в житті не буде.
Бо все давно розставив час –
Хоч серце й рветься у надіях,
Та днини спільні ці для нас
Лише в моїх зелених мріях...
Тож хай у пору цю весни
Моїй душі і далі сниться
Твій образ, мов зоря, ясний
У чарі темрявого ситцю!..
[i]05/06.V.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023
[i]Сестрі Соні[/i]
Там, де юне цвітіння каштанів
Ніжать легіт і пошум Дніпра,
Вечори зустрічає багряні
Із вікна моя люба сестра...
Не тужи у ці днини пахучі –
Так, я знаю, нелегко усім,
Та затям: сонце зборює тучі,
Тиша завжди приборкує грім.
Ми, буває, удвох не ладнаєм –
Потім в роздумах посмак жалю...
Хай там що, я тебе, як ти знаєш,
Серцем щиро непутнім люблю.
Ти ж така в мене зроду єдина,
Як і наш неподоланий край –
В майбуття ще незнану країну
Ми пліч-о-пліч йдемо, пам’ятай.
Все частіше в цю пору розмаю
Бачу в згадках твій образ чомусь,
Тож у мреві смеркань присягаю:
Лиш зумію – до тебе вернусь.
[i]01.V.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023
Весна на ширах України:
В містах, долинах і на фронті...
Злилась з війною воєдино,
Мов персть і синь на горизонті.
Бринять завзято і чуттєво
Кругом пташки й вітри дуетом...
І вторять їм шаленим ревом
З-за хмар ненависні ракети.
Тепло гряде в сади вишневі,
Поля у вирвах гоять трави...
Та б’є невпинно, мов у мреві,
З гармат збіговисько лукавих.
Весна й війна, життя і згуба –
Стежа до світла через хащі.
І все ж усім пора ця люба,
Бо шле снагу та віру в краще.
[i]27.ІV.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2023
Мені тебе ніколи не забути –
ні усмішку, ні чар твоїх очей.
Про тебе кожен спогад злотокутий
незмінно душу ніжить і пече.
Щораз мені на зламі дня та ночі
в’являється лице твоє ясне,
Хай тямлю: ти, напевно, неохоче
і рідко нині згадуєш мене.
Дивлюсь у двір, півсутінню узятий –
злітає з абрикоси цвіту сніг...
Чому ж тоді я вирішив мовчати,
хоч в серці почуття усе беріг?..
Тепер ніщо змінити не зумію,
як вдаль би не текла життєва путь.
Немов свою найбажанішу мрію,
мені тебе довіку не забуть.
[i]21.IV.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2023
Пестить смугу небокраю
Ген зоря червонолиця –
Вкотре день я проживаю,
Чи мені це тільки сниться?
Мов на зрошену долину,
У думки лягає стума,
Як згадаю ту єдину,
Що кохаю... Чи придумав?
Мулять в пору дощовиту
Міркування ці вихрасті,
Тож мотаюся по світу
І не в смутку, і не в щасті.
Не втішає дух поетів
Простір, благами забитий –
Я живу на цій планеті,
Щоб колись навік спочити.
[i]08.IV.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023
Сьогодні, їдучи в трамваї,
Згадав я літа дні веселі,
Коли відвідав Миколаїв,
Величне місто корабелів.
Згадав я верф стару й алеї,
Вдовж них задумані платани,
Як всюди квітнули лілеї
І жваво плюскали фонтани.
Як я по Флотському бульвару
Гуляв під шепіт хвиль Інгулу –
Не вірю й досі, що ті чари
Років щасливих проминули...
Авжеж, у ці місця строкаті
Являтись буду ще порою,
Але не зможу там спіткатись
З безжур’я сповненим собою.
Бо вмах війна зігнала спокій
З кварталу кожного і парку.
Постав народ в борні жорстокій,
Щодня перуть гармати шпарко.
Надовго змінять Миколаїв
Сучасні днини невеселі,
Тому й згадав я так в трамваї
Це мужнє місто корабелів…
[i]02.IV.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2023
Пролило на сонний став
Небо глек тонкої мли.
Місяць сяйвом приласкав
Комиші, що прилягли.
Джерелянок ніжний спів
Затопив цвітучий край,
З ними ж басом забутів
Насторожено бугай.
Понад берегом сусак
У намул бадиллям вгруз –
В нім втаїлись хитрий квак
І цибатий чорногуз.
Скрізь дрімота розтеклась,
Аж до муті глибини:
Стих у рдеснику карась,
Знишкли й ледарі-лини.
В ароматі росних трав
Враз прочнулись комарі.
І на дзеркалі заграв
Відблиск першої зорі.
[i]20.ІІІ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2023
Шиншила влаштувала бунт:
Гризе решітку цілу днину.
Не може й декілька секунд
Знайти для їжі чи спочину.
Між ґрат просунула вуста
Й скубе їх жовтими зубами.
Хай справа досить ця проста,
Але дратує до нестями!..
Обрид нам дзвін залізних струн,
Гукнули грізно їй: «Доволі!»
Й озвався поглядом гризун:
«Казати легко вам на волі!..»
[i]26.ІІІ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023
Люблю, коли сміються солов'ї
Між крон, повитих білою вуаллю.
Лиш серце знов пригадує її
У дні ці, душу труячи печаллю.
Я знаю, що байдужий їй давно –
Від цього все думки мої тьмавіші.
Тому й волію з тугою водно
Забутись в пелюсток безмовній хвищі.
Лугів роздолля, гущави дібров,
Цідіть у згадки шемрання зелене!..
Я бачу врешт в очах її любов,
Осяйну і п’янку. Та не для мене.
Я тямлю: не вернутися назад,
Минуле не звести і не змінити.
Як раз у рік ряхтить плодами сад,
Так раз в житті любов буяє цвітом.
Нехай же не втихають солов’ї
І ніжать край луною стоголосся!..
Хай серце мрійно згадує її
Та все, що так, на жаль, і не збулося.
[i]22.ІІІ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023
[i]Пам'яті героїв УПА[/i]
Тільки над селом розлогим
Стало розсвітати,
Вийшли люди на дорогу
Проводжать солдата.
Скупо блискає багнетом
За плечем гвинтівка,
Вкриті кучері кашкетом,
А в руці – веснівки.
Ті квітки дала кохана,
Каже: «Мій єдиний,
Що ж лишаєш так зарано
Ти мене і сина?!.
Йдеш кудись один далеко
Бити рать собачу, –
Хай тобі ж в мороз і спеку
Скрізь зорить удача!..»
Плаче матір посивіла:
«Любий мій, рідненький,
Чом біда ж така наспіла
Для країни-неньки?
Буду я хвилину кожну
Господа благати,
Щоб скоріше переможно
Ти вернувсь до хати!..»
Обійняв і батько хлопця,
Пронеслось юрбою:
«Хай у битві та окопці
Буде Бог з тобою!..»
Так боєць пішов полями,
Крикнув: «Ще вернуся!
Знов зустрінуся із вами,
Як відлинуть гуси.
Для турбот нема підстави,
Вірю ж бо уперто:
Не дозволить Бог ласкавий
Юному померти!..»
Врешт розтав у далі зовсім,
Млою оповитий...
Сплинув час і глива осінь
Стерла радість літа.
Вкрились обшири помалу
Саваном червоним.
. . . . . . .
Довго над селом ридали
Похоронні дзвони.
[i]18.ІІІ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2023
Перелискує весна
у сльозах беріз,
Доторкається, ясна,
до вербових кіс.
Лине, краючи блакить,
шир’ю напролом –
Все навколо золотить
сонячним теплом.
Пестить билля та кущі,
ніжить кожну рунь
І маїть в моїй душі
радощами юнь.
[i]11.ІІІ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023
Почасту я у чарах ночі
Під ніжний шум плакучих верб
Свої підводжу мрійно очі
На місяця холодний серп.
Й тоді одна лиш думка лине
Кудись в міжзоряні світи,
Що, може, десь у цю хвилину
На нього дивишся і ти.
Пливе дворогий в неба тиші,
Простори сріблячи кругом,
І ти, як сотні тисяч інших,
Про щось гадаєш перед сном...
Лишень в’яви: це світло біле
Текло в часи погожі й злі
Усьому, що цвіло й зотліло
На цій потріпаній землі!..
Вогні століть й епох невпинно
Згасали в млі невороття –
Лиш місяць сяє все незмінно,
Тепер таким, як ти і я...
Нехай мені ж під шелест гаю
До віч він світом цим струмить:
Можливо, в погляді з’єднає
З тобою хоч на куцу мить.
[i]09.ІІІ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
[u][i]Переклад:[/i][/u]
Як у лісі розквітали
Липи та парило, –
Сни злотаві споглядали
Ми з тобою, мила.
Колихалися, шуміли
В обширах тополі,
Шепотіли, шурхотіли
Комиші поволі.
Як жита вже налилися,
Колоски зважніли, –
Пострічались, обнялися
Ми з тобою, мила.
Миготіли з лиском жваво
На прилуках коси,
Завмирали квіти, трави,
Замлівали роси.
Як багрянцем засіяла
Горобина зріла, –
Озирнулися помалу
Ми з тобою, мила.
Вереси під листям спали,
Бір зелений гнувся,
В темній далі все співали
Журавлі та гуси...
[u][i]Оригінал:[/i][/u]
Як у лесе зацвіталі
Ліпы ды каліна, –
Залатыя сны снавалі
Мы з табой, дзяўчына.
Калыхаліся, шумелі
Вольныя бярозы,
Шапацелі, шалясцелі
Трыснягі ды лозы.
Як у жыце наліліся
Каласкі нагінна, –
Сустрэліся, абняліся
Мы з табой, дзяўчына.
Мігацелі, зіхацелі
У пракосах косы,
Заміралі кветкі, зелле,
Заміралі росы.
Як даспела, счырванела
Ягада-рабіна, –
Ўвокал глянулі нясмела
Мы з табой, дзяўчына.
Верасы пад лісцем спалі,
Бор зялёны гнуўся,
Недзе пелі ў цёмнай далі
Журавы ды гусі...
[i]1911[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2023
[i]Пам’яті О. Мацієвського[/i]
Він втрапив ворогу в лабети
В боях за дні весни урочі.
Та не злякався зла клевретів
І мужньо глянув смерті в очі.
Останню стиснувши цигарку,
Лиш мовив: «Слава Україні!..»
І злива куль рвонула шпарко
У груди сина Батьківщини.
Зросились кров’ю першоцвіти,
Закпила зграя псів лукава...
А з далі дружно й сумовито
Озвався край: «Герою слава!..»
[i]07.ІІІ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023
Дворами шириться весна,
Проміння у калюжах грає.
Стою в задумі край вікна,
Дивлюсь у барви небокраю.
В моїй уяві образ твій
І погляду принадні чари –
Ідеш ясна з туману мрій,
Блищать на сонці окуляри.
Уся прегарна ти й проста,
Твоє волосся ніжить вітер.
Плющить під кроками сльота,
А побіч сяють першоцвіти...
Зустріти б разом цю весну,
Щоб вдвох гуляли ми веселі
Й тебе до себе я горнув
Під жайворів щасливі трелі!..
[i]23.ІІ.22 р.
Наступного дня почалася масштабна війна.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2023
Ти загинув у катівнях,
Тридцять три від сили мавши,
Та про тебе згадка співна
Буде жити в світі завше!
Бо поети не вмирають,
Поки чути їхнє слово –
А твоє бринить над краєм,
Як й тоді, натхненно й ново!..
[i]23.ІІ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023
[i]Поету-партизану Миколі Шпакові присвячую[/i]
Знов цвітуть у Липках липи,
Дрізд з верхів’їв гомонить.
Дужих віт протяжні скрипи
Линуть з вітром у блакить.
В пишних кетягах калина,
Скрізь волошки голубі...
Лиш старесенька хатина
Поряд хилиться в журбі.
Щемно згадує минуле,
Й все спливають з глибини
Вже угрузлі в часу мулі
Днини давньої війни.
В пору ту гатили танки
Й рвали небо літаки.
Кров’ю барвилися ранки,
Крились попелом стежки.
Ворог сунув без упину,
Наче та отруйна цвіль.
Ширив гибель та руїну,
Нісши в сім’ї страх і біль.
Гнав людей у рабські пута,
Хліб зі столу підло гріб –
Кожен встиг в селі відчути
Жахи тих сутужних діб...
Тож на захист свого краю
Йшли в запілля всі, хто міг.
Дім змінив їм запуст гаю,
Честь і гнів збратали всіх.
Хтось лише закінчив школу,
Хтось не раз точив багнет.
Вів загін той Шпак Микола,
Вже прославлений поет.
Тут в просторах неозорих
Він зростав під стугін трав,
В тіні лип брунатнокорих
Перші рими підібрав.
Ця земля давала сили
Для його дзвінких пісень,
Що піднесено хвалили
Всякий повний щастя день.
Та тепер він з автоматом –
Враз перо і штик злучив.
Ринувсь бити супостата
Й гнати із квітучих нив.
Вдома так лишив дружину
Й трьох маленьких діточок.
Дав присягу Батьківщині –
Краю пралісів й річок.
Встиг за рік зазнать багато:
Виїзд, битви і полон,
Та продовжував змагатись
За свободу та закон.
Разом з друзями в ватазі
Мужньо захищав нарід,
Втім гестапівські зарази
Вийшли на героїв слід.
Грізний час настав в окрузі:
Час облав, арештів, страт.
Дні тяглися у напрузі,
Синь затьмарив сірий чад.
Вже бійці не мали змогу
Бути в рідному селі,
Тож зібрались ген в дорогу,
Наче в ирій журавлі.
Тужно вирішив Микола,
Перед тим, як йти у путь,
Лиш осмеркнеться навколо,
До родини зазирнуть.
Потайки пробрався в Липки –
Ліз крізь терни й будяки.
Спотиньга постукав в шибку
Дому, де жили батьки.
Тихо виглянула мати
І нестямилась в ту ж мить:
Любий син вернувсь до хати
Й під вікном живий стоїть!..
Двері хутко відчинила,
Каже радісно: «Проходь!
Скільки ж днів я промолила,
Щоб вберіг тебе Господь!
Скільки ж я ночей не спала,
Ждала хоч найменшу вість.
Ой, пролила сліз немало
Й досі острах серце їсть!..»
Щасно обійняла сина,
Кличе за накритий стіл,
Та йому не до гостини –
Мовчки вгледівся на піл.
Поглядом обвів всі речі,
Неньку у вбранні старім
І, піднявши сильні плечі,
Мовив голосом міцним:
«Я заскочив попрощатись,
Маєм рушити з села.
Неможливо тут лишатись:
Скрізь загроза залягла.
Німців лють на нас безкрая,
Йдем в нерівному бою,
Ще й повсюди обіцяють
Гріш за голову мою...»
Стала матір плакать знову:
«Милий мій, прошу, лишись!..»
Втім юнак продовжив мову,
Гордо звівши зір увись:
«Вже належу я Вітчизні,
Більше, мамо, я не Ваш!..
Мов сестра ця доля грізна,
Брат – набитий патронташ.
Мушу битися хоробро,
Щоб з ярма звільнити край.
І повір: все буде добре!
Ще вернуся, лиш чекай!..»
Вийшов обережно з хати,
Зник в серпанку темноти.
День у день чекала мати
На новини чи листи.
Дні в роки сплили спокволу,
Не одна стекла зима.
Ждала все з війни Миколу,
Вірила, що не дарма...
Втім нікому вже не дано
Стріть було героя знов:
Втихла пісня партизана
Десь у затиску оков.
Пси згасили жар у грудях,
Та живе його ім’я –
Не забули добрі люди
Й вільні небо та земля.
І понині лине скрипом
Про звитяжця шир’ю спів,
Що сумливо сіють липи,
Свідки тих важких часів.
[i]ХІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023
[i]В.К.[/i]
На все добре, мій друже, бувай!
Пролилася скорбота в душі:
Вже відквітнув наш часу розмай,
Та як треба – звертайся, пиши.
Нас звела разом долі рука
На чужині в години знегод –
Досить різних, мов море й ріка,
Та здружились ми без перешкод.
Бо одна в нас любов до землі,
Що омита стражденним дощем,
Зрозумілий нам клект журавлів
І у ньому прихований щем.
В наших грудях однако жахтить
Пал до правди, свободи й добра,
Тож тому кожна спільна нам мить
Укладеться мені до нутра.
Ще зустрінемось, вірю, й не раз,
Не важливо коли або де.
Ну а поки ж зоря нехай нас
В горизонти прийдешшя веде!..
Як земне все тяжить до кінця,
Так відквітнув й наш часу розмай.
Хай нам спогади ж гріють серця –
На все добре, мій друже, бувай!..
[i]19.ІІ.23 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2023
У мене в спогадах весна
І ти, така ж красива й ніжна.
Вже дні ті стерла сірина,
Ми ж розлучилися навічно...
А як і стрінемося знов –
Надій нема, чудово знаю.
Та з серця досі точить кров,
Бо, й мов тоді, воно кохає.
[i]VІІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2023
Сходить сонячна корона
Непоспішно над селом,
Сяйво лагідно-червоне
Розливаючи кругом.
Пробивається проміння
Крізь легкий і свіжий пар.
Трав мрійливе шурхотіння
Заграє до сизих хмар.
Ген озвався перший півень,
Та земля ще мляво снить.
Мріє луг, дрімають ниви,
Мошкара дрібна дзинчить.
На ставках витає спокій,
У росі порослий хмиз,
Очерет тремтить високий,
Хилить голови рогіз.
Поміж глечиків та ряски
Ледь помітно морди жаб.
Сіє пахощами ласку
Поруч виплеканий сад.
На ногах кошлаті крони,
А як глянеш прямо вниз –
Там у тіні невгамовно
Скаче хвацько юний дрізд.
У тривкого прикоріння
Жваво риється в турбі –
Метушиться без сумління,
Що знайде покорм собі.
Проганяє ніжну тишу
Шепіт листя та гілок
Й рине з леготом все вище,
Аж до тліючих зірок...
[i]25.IV.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2023
[u][i]Переклад:[/i][/u]
Яка ж ця ніч! Не можу я...
Так місячно! Мені не спиться.
Немов померкла юнь моя
В душі, як і колись іскриться.
О подруго схололих літ,
Не називай же гру коханням.
Хай краще цей холодний світ
Мені струмить у спогадання.
Хай рис спотворених сліди
Він обмальовує уміло,
Бо розлюбить не зможеш ти,
Як полюбити й не зуміла.
Кохати можна тільки раз.
Тому розстався я з тобою,
Що липи марно надять нас,
Ногами тонучи в забоях.
Бо знаю ж я і знаєш ти:
У відсвіт місячний цей, синій
Не зможуть липи зацвісти –
На них вже сніг і сизий іній.
Що відлюбили ми давно,
Ти – не мене, я також – іншу,
І нам обом усе одно
В кохання грати, що не вийшло.
Та все ж цілуй і обіймай,
Лукаво мружачи повіки.
Хай серцю вічно сниться май
І та, що покохав навіки.
[u][i]Оригінал:[/i][/u]
Какая ночь! Я не могу…
Не спится мне. Такая лунность!
Еще как будто берегу
В душе утраченную юность.
Подруга охладевших лет,
Не называй игру любовью.
Пусть лучше этот лунный свет
Ко мне струится к изголовью.
Пусть искаженные черты
Он обрисовывает смело, –
Ведь разлюбить не сможешь ты,
Как полюбить ты не сумела.
Любить лишь можно только раз.
Вот оттого ты мне чужая,
Что липы тщетно манят нас,
В сугробы ноги погружая.
Ведь знаю я и знаешь ты,
Что в этот отсвет лунный, синий
На этих липах не цветы –
На этих липах снег да иней.
Что отлюбили мы давно,
Ты – не меня, а я – другую,
И нам обоим все равно
Играть в любовь недорогую.
Но все ж ласкай и обнимай
В лукавой страсти поцелуя.
Пусть сердцу вечно снится май
И та, что навсегда люблю я.
[i]30.ХІ.1925[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2023
Морозно виє вітер.
На серці прохолода.
Я б міг себе жаліти,
Проте мені не шкода.
Бреду вечірнім містом,
У втомі очі мружу.
Завія лютим свистом
Троюдить вперто душу.
Зими студена млявість
Зігнала теплий спокій,
Віддав свою я радість
Розпуці кароокій...
Хай це іще лиш витік
Життя мого дороги,
У безвість вже щомиті
Ведуть непутні ноги.
Кудись у край імлистий,
Де буде тільки тиша...
Та поки ж маюсь містом
Один під стогін хвищі.
Однак мені не шкода,
Хоч міг себе жаліти.
На серці прохолода.
Протяжно виє вітер.
[i]14.ІІ.22 р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2023