| Сторінки (3/233): | « | 1 2 3 | » |
Сидячи де очерет,
В лісі де струмок мілкий,
Думав я щось наперед
Та вже сон зморив таки.
Постать із струмка встає,
Навпіл чоловік-козел,
Пальців зась, копита є,
Борода на горло все.
З очерету на дудках
Мило цей заграв гібрид,
Щось земне я не чекав,
Упізнав я Пана вид.
Німф, сатирів – тут вже тьма,
Звук живий – юрба німа.
Розбудив мене мій біль,
До людей назад пішов,
Та утік би я звідтіль -
Жити й чути Пана знов.
11.04.2023 Гречка Віталій
To Pan (by Howard Phillips Lovecraft)
Seated in a woodland glen
By a shallow reedy stream
Once I fell a-musing, when
I was lull’d into a dream.
From the brook a shape arose
Half a man and half a goat.
Hoofs it had instead of toes
And a beard adorn’d its throat
On a set of rustic reeds
Sweetly play’d this hybrid man
Naught car’d I for earthly needs,
For I knew that this was Pan
Nymphs & Satyrs gather’d ’round
To enjoy the lively sound.
All to soon I woke in pain
And return’d to haunts of men.
But in rural vales I’d fain
Live and hear Pan’s pipes again.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2023
А новий «часопростір» розгортає тенета,
Поглинає наш світ міріадами пащ,
Пропаде, як і всі, наша мила планета,
Серед «темних» матерій, серед Хаосу хащ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
Сліпить очі блиском,
Сьома, вечір вже.
З вулиць до фіранок
Темрява повзе.
Манекени-люди,
Лиш в жаги журба –
Водить руку всюди,
Всесвітом стриба.
Серце б‘є в долоню,
Видає цей біт –
Втечу і погоню,
Трепет і політ.
Почуття на волі –
Миттю, в рись стрімку,
Як порвав свій повід
Кінь у мундштуку.
Нежность (Б.Пастернак)
Ослепляя блеском,
Вечерело в семь.
С улиц к занавескам
Подступала темь.
Люди — манекены,
Только страсть с тоской
Водит по Вселенной
Шарящей рукой.
Сердце под ладонью
Дрожью выдает
Бегство и погоню,
Трепет и полет.
Чувству на свободе
Вольно налегке,
Точно рвет поводья
Лошадь в мундштуке.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023
Миллиарды камер молча смотрят
И просчитан каждый твой мотив,
Здесь надолго штиль людского моря,
Не увидишь тех, кто был строптив.
Отгремели войны, стало тише,
Поменялось многое с тех пор,
Но везде полно незримых вышек,
Чтоб тебя всегда достать в упор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978901
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.04.2023
я жодних ком не пропущу чи зайвих крапок
вже не кажу щодо тире і милих лапок
склади в рядках перерахую неодмінно
і за відмінки я візьмусь нарешті щільно
і позіхнути не дозволю навіть роту
щоб не проґавити якогось там звороту
рим дієслівних теж я звісно не позволю
на це я маю непохитно вперту волю
в словах сусідніх крайніх приголосних зась
я маю цю хоч і не в риму трохи власть
пишу як бачите я творчо і завзято
цілую підпис поетичний калькулятор
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023
Боги Олімпу! Як покинуть вас
І нову віру мати у Христа?
Відторгнуть як знайомі божества,
Того обравши, хто лив кров з хреста?
Мені, слабкому, сподіватись як
На Бога, що могутній, втім один?
Юпітеру чому б не дати знак,
Що біль розвіє й сум лихих годин?
Дріади є, в лісистих горах там,
Куди жене блукати мене сплін?
Або Наяди де джерел кришталь?
Чи Нереїди з Океану пін?
Нове росте, старе йде в небуття.
Ім‘я Христа лунає крізь ефір.
Моя ж душа розбита, в тузі я
Й Богам молюсь, востаннє, давніх вір.
29.03.2023 Гречка Віталій
To the old pagan religion (by Howard Phillips Lovecraft)
Olympian Gods! how can I let ye go
And pin my faith to this new Christian creed?
Can I resign the deities I know
For him who on a cross for man did bleed?
How in my weakness can my hopes depend
On one lone God, though mighty be his pow'r?
Why can Jove's host no more assistance lend,
To soothe my pains, and cheer my troubled hour?
Are there no Dryads on these wooded mounts
O'er which I oft in desolation roam?
Are there no Naiads in these crystal founts?
Nor Nereids upon the Ocean foam?
Fast spreads the new; the older faith declines.
The name of Christ resounds upon the air.
But my wrack'd soul in solitude repines
And gives the Gods their last-receivèd pray'r.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023
19. Дзвони
Роками, чув я звук слабкий далеко,
Глибинних дзвонів, що опівніч ніс
З дзвіниці вітер, з невідомих місць,
Летів крізь бездни він на диво легко.
У снах і згадках пошуки велись
Підказки до видінь про дзвони дивних,
Про Інсмут тихий, зграї чайок білих
Навколо шпиля, що я знав колись.
Бентежило мене тих нот падіння,
До ночі в березні з дощем сумним,
Що поманив мене в старі видіння,
До давніх веж з безумним дзвоном тим.
Але, з тіні прибою лився дзвін,
Дном моря, що тепер поверх долин.
XIX. The Bells
Year after year I heard that faint, far ringing
Of deep-toned bells on the black midnight wind;
Peals from no steeple I could ever find,
But strange, as if across some great void winging.
I searched my dreams and memories for a clue,
And thought of all the chimes my visions carried;
Of quiet Innsmouth, where the white gulls tarried
Around an ancient spire that once I knew.
Always perplexed I heard those far notes falling,
Till one March night the bleak rain splashing cold
Beckoned me back through gateways of recalling
To elder towers where the mad clappers tolled.
They tolled—but from the sunless tides that pour
Through sunken valleys on the sea’s dead floor.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2023
18. Сади Йіну.
За муром котрий неба досягав,
Камінням давніх веж сік навпіл тучі,
Були б сади довкіл терас квітучі,
Птахів і бджіл красиво б хор співав.
Були б прогулянки й мости дугою,
Дзеркал басейнів-лотосів тепло
І вишень ніжний квіт, над котрим тло,
Небес рожевих, понад головою.
Було б там все, бо мрії ще жили,
Відкрити браму в лабіринт і йти,
Поміж ліан, що встигли оплести,
Шляхи й потоки котрі там текли.
Спішив я й хмура виросла стіна,
Та бачу я, що без воріт вона.
XVIII. The Gardens of Yin
Beyond that wall, whose ancient masonry
Reached almost to the sky in moss-thick towers,
There would be terraced gardens, rich with flowers,
And flutter of bird and butterfly and bee.
There would be walks, and bridges arching over
Warm lotos-pools reflecting temple eaves,
And cherry-trees with delicate boughs and leaves
Against a pink sky where the herons hover.
All would be there, for had not old dreams flung
Open the gate to that stone-lanterned maze
Where drowsy streams spin out their winding ways,
Trailed by green vines from bending branches hung?
I hurried—but when the wall rose, grim and great,
I found there was no longer any gate.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2023
Безсмертна, сяє твій дівочий шарм.
Дитя Латони дивне, променій.
Сріблясте сяйво світ очистить нам,
Сховає Правди ніж в марі м‘якій.
В твоєму світлі місто всіх турбот,
Таке убоге, поки світить брат,
Стихає благодатно і от-от –
Стає видінням дивовижним град..
Сучасний світ, де клопоти і біль,
Смог вулиць і огидний дзвін млинів,
Селено, зміниш ти на казку мрій,
Як у халдейських горах пастухів.
Почуй, Діано, ти мольбу мою,
Туди, де я щасливий понеси,
Мене в часу бурхливім не малюй,
Дай духу тиш минулого краси.
25.03.2023 Гречка Віталій
Ode to Selene or Diana
by Howard Phillips Lovecraft
Immortal Moon, in maiden splendour shine.
Dispense thy beams, divine Latona's child.
Thy silver rays all grosser things refine,
And hide harsh Truth in sweet illusion mild.
In thy soft light, the city of unrest
That stands so squalid in thy brother's glare
Throws off its habit, and in silence blest,
Becomes a vision, sparkling bright, and fair.
The modern world, with all it's care & pain,
The smoky streets, the hideous clanging mills,
Fade 'neath thy beams, Selene and again
We dream like shepherds on Chaldea's hills.
Take heed, Diana of my humble plea
Convey me where my happiness can last
Draw me against the tide of time's rough sea
And let my spirit rest amid the past.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2023
Життів намисто нескінченне пролягло
Тим виміром, що назви не існує,
Події, почуття – то лише тло
Незрима суть на нім своє малює.
Наступна бусина – і пам‘яті нема,
Все як нове, відкриті всі дороги,
За зайцем знову, чи і за двома,
Біжать нові і ще не збиті ноги.
Навкруг тебе багато є людей,
Одні привітні, з іншими огидно,
Цікаве щось ти бачиш і е-гей!
Чкурнув за ним, що і спини не видно.
Чому це так? Питання непросте,
Всередині не все ти добре знаєш,
Думки ти маєш, та дрібниця це,
Без них насправді все ти обираєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023
Поезія – то хворобливий стан,
Світи, що головою тихо ходять,
Видінь яскравість і видінь туман,
Потенціал засіяного поля.
Звичайний розум бачить в ній слова,
Що почуттями інколи жонглюють,
Та, раптом – зблиск! Твоя душа жива!
Кохаєш ти тепер хворобу тую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023
17. Згадка
Там степ безмежний, кам‘яні плато,
Тягнулись скрізь у зоряній ночі,
Багать чужих, мов відблиски свічі,
На шкурах звірів, що не знав ніхто.
На південь далі схил в рівнині йшов,
До вигнутої хвилею стіни,
Немов пітона древнього спини,
Що скам‘янів давно і захолов.
В розрідженім повітрі я тремтів
І дивувався, як попав сюди,
Когось я в сяйві вогнища узрів,
Хто знав мене і мовив: «Підійди».
Під каптуром, дивлюсь – мерця лице,
Пішла надія – зрозумів я все.
XVII. A Memory
There were great steppes, and rocky table-lands
Stretching half-limitless in starlit night,
With alien campfires shedding feeble light
On beasts with tinkling bells, in shaggy bands.
Far to the south the plain sloped low and wide
To a dark zigzag line of wall that lay
Like a huge python of some primal day
Which endless time had chilled and petrified.
I shivered oddly in the cold, thin air,
And wondered where I was and how I came,
When a cloaked form against a campfire’s glare
Rose and approached, and called me by my name.
Staring at that dead face beneath the hood,
I ceased to hope—because I understood.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2023
16. Вікно
Дім давній, коридорів безліч в нім,
Їх, навіть, до кінця ніхто не знав,
Камінням хтось давно замурував
Вікно у закапелку на стіні.
Дитям мрійливим, я, на самоті,
Ходив туди, у темне закуття,
Крізь павутиння продирався я
І мріяв розібрати мури ті.
Одного дня, привів я мулярів
Дізнатись, що жахало предків так,
Пробили камінь, та порив вітрів
З пустот чужих приніс в кімнату страх.
Вони втекли, бо розгорнулись там
Світи з тих снів, що бачив лиш я сам.
XVI. The Window
The house was old, with tangled wings outthrown,
Of which no one could ever half keep track,
And in a small room somewhat near the back
Was an odd window sealed with ancient stone.
There, in a dream-plagued childhood, quite alone
I used to go, where night reigned vague and black;
Parting the cobwebs with a curious lack
Of fear, and with a wonder each time grown.
One later day I brought the masons there
To find what view my dim forbears had shunned,
But as they pierced the stone, a rush of air
Burst from the alien voids that yawned beyond.
They fled—but I peered through and found unrolled
All the wild worlds of which my dreams had told.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
Із тисячі – він лиш, рік Соломон,
За брата буде вірніше,
Роками шукай його – є резон,
Як знайдеш за всіх раніше.
Тих тисяча інших бачать в тобі,
Все те, що і світ навколо,
Та Тисячний другом стане твоїм,
Зі світом, що проти цього.
Мольба, обіцянка, гра напоказ
Для Тисячного – не цікава,
То тисячі інших, дороговказ –
Краса твоя, вчинки чи слава.
Якщо ж зустрінешся ти із ним –
Весь інший вам світ – не треба,
Бо Тисячний поруч би завжди плив,
Пішов би й на дно – за тебе!
Його гаманець – без розмов береш,
Він потім і в тебе візьме,
Зустрілись, сміялись і завтра теж –
Забулось дрібне це різне.
Та тисяча інших, цікавлять їх –
За золото й срібло справи,
А Тисячний – вартий їх усіх,
Йому ж бо ти сам цікавий.
Його гріх і правда – твої завжди,
Доречні чи недоречні.
Встань і усім про це скажи,
Ти з ним і не буде втечі!
Тисячі інших – триматися зась,
Бо сором, брехня глузлива,
А з Тисячним – смерть не страшна для вас,
Разом ви і мертві – сила!
The Thousandth Man
One man in a thousand, Solomon says.
Will stick more close than a brother.
And it's worth while seeking him half your days
If you find him before the other.
Nine hundred and ninety-nine depend
On what the world sees in you,
But the Thousandth Man will stand your friend
With the whole round world agin you.
'Tis neither promise nor prayer nor show
Will settle the finding for 'ee.
Nine hundred and ninety-nine of 'em go
By your looks, or your acts, or your glory.
But if he finds you and you find him,
The rest of the world don't matter;
For the Thousandth Man will sink or swim
With you in any water.
You can use his purse with no more talk
Than he uses yours for his spendings,
And laugh and meet in your daily walk
As though there had been no lendings.
Nine hundred and ninety-nine of 'em call
For silver and gold in their dealings;
But the Thousandth Man he's worth 'em all
Because you can show him your feelings.
His wrong's your wrong, and his right's your right,
In season or out of season.
Stand up and back it in all men's sight
With that for your only reason!
Nine hundred and ninety-nine can't bide
The shame or mocking or laughter,
But the Thousandth Man will stand by your side
To the gallows-foot - and after!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023
15. Антарктос
Був сон і шепотів там птах величний
Про чорний конус, де полярна ніч,
Той довго ріс крізь льоду щит одвічний,
Стоїть, сумує, з самотою віч-на-віч.
З життєвих форм – немає там нічого,
Бліді полярні сяйва – ось і все,
Блиск сонць на стінах артефакту того,
Що Старші смутно згадували ще.
«Природи забаганкою» б назвали,
Це люди, як помітили б ще де,
Шепоче птах: «Льоди все приховали,
На глибині воно – міркує, жде».
Спаси Господь, від мертвих тих очей,
Що в милі нижче, попід конус цей.
XV. Antarktos
Deep in my dream the great bird whispered queerly
Of the black cone amid the polar waste;
Pushing above the ice-sheet lone and drearly,
By storm-crazed aeons battered and defaced.
Hither no living earth-shapes take their courses,
And only pale auroras and faint suns
Glow on that pitted rock, whose primal sources
Are guessed at dimly by the Elder Ones.
If men should glimpse it, they would merely wonder
What tricky mound of Nature’s build they spied;
But the bird told of vaster parts, that under
The mile-deep ice-shroud crouch and brood and bide.
God help the dreamer whose mad visions shew
Those dead eyes set in crystal gulfs below!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023
14. Зоре-вітри
Година восени частіше ця,
Як сутінки і зоре-вітер дме,
В повітря листя мертве він здійме
Де вулиця з горба безлюдна вся.
І в світлі раннім вікон поселян
Кружляє дим, других світів краси,
Гармонія космічна, ліній цих,
І Фомальгаут зрить через туман.
І пізнають поети у цей час
Які гриби на Югготі ростуть
І квіти, що на Нітоні цвітуть,
Яких тут не побачить жоден з нас.
Але видіння мають ціну теж,
За кожне – десять власних віддаєш!
14. Star-Winds
It is a certain hour of twilight glooms,
Mostly in autumn, when the star-wind pours
Down hilltop streets, deserted out-of-doors,
But shewing early lamplight from snug rooms.
The dead leaves rush in strange, fantastic twists,
And chimney-smoke whirls round with alien grace,
Heeding geometries of outer space,
While Fomalhaut peers in through southward mists.
This is the hour when moonstruck poets know
What fungi sprout in Yuggoth, and what scents
And tints of flowers fill Nithon’s continents,
Such as in no poor earthly garden blow.
Yet for each dream these winds to us convey,
A dozen more of ours they sweep away!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2023
13. Гесперія.
Зимовий захід, неба край палає,
Вже димарі напівреальні тут,
Крізь браму вхід – в забутий рік маршрут,
До мрій високих і пишнот гукає.
Чудес тих відблиск нам вогнями сяє,
Пригод крутих, але не без страху,
Алея сфінксів є на тім шляху
До стін і веж, котрі звук лір стрясає.
Це край, де красоти дух розквітає,
Де кожен спогад має джерело,
Де бездною зірки годин несло,
Рікою, що Часу в нас назву має.
Ми – в мріях близько, та не буде див –
Цих вулиць слід людей ще не бруднив.
XIII. Hesperia
The winter sunset, flaming beyond spires
And chimneys half-detached from this dull sphere,
Opens great gates to some forgotten year
Of elder splendours and divine desires.
Expectant wonders burn in those rich fires,
Adventure-fraught, and not untinged with fear;
A row of sphinxes where the way leads clear
Toward walls and turrets quivering to far lyres.
It is the land where beauty’s meaning flowers;
Where every unplaced memory has a source;
Where the great river Time begins its course
Down the vast void in starlit streams of hours.
Dreams bring us close—but ancient lore repeats
That human tread has never soiled these streets.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
12. Ревун
Казали по Брігс Гілл не йти мені,
Шосе, колись до Зору те вело,
Де Гуді Воткінс учинила зло
Й повісили її в ті чорні дні.
Та я не слухав і ось бачу там –
Котедж в лозі, посеред тіні скель.
Забув я про мотузку з конопель –
Був дім, як новий, всупереч рокам!
Я задивився, як згасає день,
Та рикнув хтось з кімнати нагорі,
Крізь плющ промінчик то пробив лишень
І я відчув той погляд на собі!
В нестямі мчав я, як побачив «це» –
Чотири лапи і людське лице.
XII. The Howler
They told me not to take the Briggs’ Hill path
That used to be the highroad through to Zoar,
For Goody Watkins, hanged in seventeen-four,
Had left a certain monstrous aftermath.
Yet when I disobeyed, and had in view
The vine-hung cottage by the great rock slope,
I could not think of elms or hempen rope,
But wondered why the house still seemed so new.
Stopping a while to watch the fading day,
I heard faint howls, as from a room upstairs,
When through the ivied panes one sunset ray
Struck in, and caught the howler unawares.
I glimpsed—and ran in frenzy from the place,
And from a four-pawed thing with human face.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023
11. Колодязь
Сет Етвуд розміняв вісімдесят,
В дворі криницю фермер захотів,
З ним Еб, юнак, бурив її, бурив,
Сміялись ми – попустить цих хлоп‘ят.
Та Еб, натомість, збожеволів теж –
Відправили на ферму окружну,
Сет думав: «Замурую все…», авжеж –
Старі порізав вени і заснув…
Знайти хотіли, був тягар вини –
Який секрет криниця стереже?
Там скоби йдуть залізні з глибини,
Такої, що й казати годі вже.
І все ж цеглини повернули ми,
Бо й звуки не верталися з пітьми.
XI. The Well
Farmer Seth Atwood was past eighty when
He tried to sink that deep well by his door,
With only Eb to help him bore and bore.
We laughed, and hoped he’d soon be sane again.
And yet, instead, young Eb went crazy, too,
So that they shipped him to the county farm.
Seth bricked the well-mouth up as tight as glue—
Then hacked an artery in his gnarled left arm.
After the funeral we felt bound to get
Out to that well and rip the bricks away,
But all we saw were iron hand-holds set
Down a black hole deeper than we could say.
And yet we put the bricks back—for we found
The hole too deep for any line to sound.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2023
10. Голубина пошта
Ми йшли крізь нетрі виснажених стін,
Що пухли з накопиченого зла,
Звертався натовп там, мерзенних тіл,
До іншої планети божества.
Мільйон кострищ на вулицях палав,
Злітали крадькома з пласких дахів
В розверсте небо декілька птахів,
Ритмічно барабанів звук лунав.
Кострища ці, я знав, не до добра,
Із космосу Назовні ті птахи,
Знав, що зі склепів Тога їх шляхи
І, що за ноша під крилом була.
І серед інших, раптом, стихнув сміх –
Бо вгледіли, що саме в дзьобах злих.
X. The Pigeon-Flyers
They took me slumming, where gaunt walls of brick
Bulge outward with a viscous stored-up evil,
And twisted faces, thronging foul and thick,
Wink messages to alien god and devil.
A million fires were blazing in the streets,
And from flat roofs a furtive few would fly
Bedraggled birds into the yawning sky
While hidden drums droned on with measured beats.
I knew those fires were brewing monstrous things,
And that those birds of space had been Outside—
I guessed to what dark planet’s crypts they plied,
And what they brought from Thog beneath their wings.
The others laughed—till struck too mute to speak
By what they glimpsed in one bird’s evil beak.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2023
9. Двір
Було це місто, що я знав колись,
Прокази й нечестивих давній град,
Там співи й гонг, чудним богам обряд,
Зі склепів, з-під брудних алей неслись.
Будинки витріщалися в мій бік,
Схилившись п'яно, мов напівживі,
Пройшов я брами косяки гнилі
У двір, де той мав бути чоловік.
Зімкнулись стіни і сюди ходить,
В барліг такий, я зрікся на віки,
Аж вікна – вщент! У дикім світлі, вмить –
Танцюючі навкруг чоловіки:
Гулянка у блукаючих мерців —
Безумство тихе трупів без голів!
IX. The Courtyard
It was the city I had known before;
The ancient, leprous town where mongrel throngs
Chant to strange gods, and beat unhallowed gongs
In crypts beneath foul alleys near the shore.
The rotting, fish-eyed houses leered at me
From where they leaned, drunk and half-animate,
As edging through the filth I passed the gate
To the black courtyard where the man would be.
The dark walls closed me in, and loud I cursed
That ever I had come to such a den,
When suddenly a score of windows burst
Into wild light, and swarmed with dancing men:
Mad, soundless revels of the dragging dead—
And not a corpse had either hands or head!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2023
Жінкам я побажаю моря,
Що з квітів, посмішок, прикрас!
Була щасливою щоб доля
І не таким квапливим час.
Душі щоб, кожний закуточок,
Промінчик освітив добра
Й кохання щоб проріс росточок –
Наснаги й щастя джерела!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2023
8. Порт
Від Аркхема я милях в десяти,
На стежці в скелях, понад Бойнтон-Біч,
Надію мав зійти, поки не ніч,
На пік, де Інсмут видно з висоти.
Відходив парус в моря далину,
Він від років і від вітрів збілів,
Та зло в нім відчувалося й без слів,
Не крикнув я й рукою не махнув.
«Відходить з Інсмута!» – луна часів,
Давно забутих, та вже ніч іде,
Нарешті досягнув я точки, де
Те місто роздивлятися ходив.
Дахи і шпилі є – та глянь! Імла,
Мов склепу темінь, над усім лягла!
VIII. The Port
Ten miles from Arkham I had struck the trail
That rides the cliff-edge over Boynton Beach,
And hoped that just at sunset I could reach
The crest that looks on Innsmouth in the vale.
Far out at sea was a retreating sail,
White as hard years of ancient winds could bleach,
But evil with some portent beyond speech,
So that I did not wave my hand or hail.
Sails out of Innsmouth! echoing old renown
Of long-dead times. But now a too-swift night
Is closing in, and I have reached the height
Whence I so often scan the distant town.
The spires and roofs are there—but look! The gloom
Sinks on dark lanes, as lightless as the tomb!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023
7. Гора Замана
Гори на місто давнє впала тінь,
Обрив напроти вулиці кінця,
Лісиста і зелена височінь,
Над шпилем виситься громада ця.
Чутки там, років двісті на вустах,
Про схил, куди не тягне йти людей –
Скалічений олень там був чи птах,
І хлопці зникли, що нема вістей.
Поштар там якось не знайшов села,
Хат і народ ніхто не бачив більш
Із Ейлсбері людей юрба прийшла –
Та поштарю вони кивали лиш,
Що божевільний він, бо сам казав
Про люті очі й рот, що пагорб мав.
VII. Zaman’s Hill
The great hill hung close over the old town,
A precipice against the main street’s end;
Green, tall, and wooded, looking darkly down
Upon the steeple at the highway bend.
Two hundred years the whispers had been heard
About what happened on the man-shunned slope –
Tales of an oddly mangled deer or bird,
Or of lost boys whose kin had ceased to hope.
One day the mail-man found no village there,
Nor were its folk or houses seen again;
People came out from Aylesbury to stare –
Yet they all told the mail-man it was plain
That he was mad for saying he had spied
The great hill’s gluttonous eyes, and jaws stretched wide.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023
6. Лампа
В пустотах скель тих лампу ми знайшли,
Різьба – з Фів жоден жрець не розгадав.
Жах ієрогліфи з печер несли,
Земні створіння текст попереджав.
Нічого, чаші крім, там не було,
Олії дивної у кубку штрих
І бронзи, з візерунком тайним, тло,
Де натяк на якийсь незвичний гріх.
Страх сорока століть нас не спинив,
Коли несли цю здобич ми свою,
В тіні намету, не чекавши див,
Стару олію піддали вогню.
Та спалахнула – Боже!... Форм розмах
Вселив нам в душі шанобливий страх.
VI. The Lamp
We found the lamp inside those hollow cliffs
Whose chiseled sign no priest in Thebes could read,
And from whose caverns frightened hieroglyphs
Warned every living creature of earth’s breed.
No more was there—just that one brazen bowl
With traces of a curious oil within;
Fretted with some obscurely patterned scroll,
And symbols hinting vaguely of strange sin.
Little the fears of forty centuries meant
To us as we bore off our slender spoil,
And when we scanned it in our darkened tent
We struck a match to test the ancient oil.
It blazed—great God! . . . But the vast shapes we saw
In that mad flash have seared our lives with awe.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023
5. Повернення додому
Мене додому нести він хотів,
Напівзабутий, темний край чекав,
Де сходин ряд терасу підпирав
І балюстради, гребнем для вітрів,
Внизу ж, на милі – вежі й куполи,
Мов лабіринт на березі морськім.
Звав демон побувати в краї тім,
Ще хвилі раз почути з висоти.
Він обіцяв, і курс на захід взяв,
Крізь браму сонця, повз озер вогню,
Де з тронів крик богів, назустріч дню,
В якому безіменних жах чекав.
Затока потім чорна, ніч, прилив:
«Ось був твій дім, – глузує, – як прозрів!»
V. Homecoming
The daemon said that he would take me home
To the pale, shadowy land I half recalled
As a high place of stair and terrace, walled
With marble balustrades that sky-winds comb,
While miles below a maze of dome on dome
And tower on tower beside a sea lies sprawled.
Once more, he told me, I would stand enthralled
On those old heights, and hear the far-off foam.
All this he promised, and through sunset’s gate
He swept me, past the lapping lakes of flame,
And red-gold thrones of gods without a name
Who shriek in fear at some impending fate.
Then a black gulf with sea-sounds in the night:
“Here was your home,” he mocked, “when you had sight!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023
Вітер, ледь-ледь холодний
В небі горить світило
Ранок, масив Відрадний
Іній навкруг, красиво.
Чорний льодок місцями
Біле ще розбавляє,
Йде вже зима за нами,
Тихо в права вступає.
Пташки снують по ділу,
Гомону їх не чути
Холодно в пір‘ї тілу,
В цих кожушках надутих.
Скоро й вітри надують,
Хмар, в котрих мухи білі,
Скрізь кучугури будуть –
Наче на морі хвилі.
Зверху, неначе влітку,
Купол небесний – синій,
Перетинають стрімко
Стріли електроліній.
Люди спішать бадьоро,
Справи у них приємні,
Рік добігає скоро,
Спроби вернуть – даремні.
12.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
4. Прозріння
Знов день настав, як і дитям, лиш раз –
Пустир угледів між старих дубів,
Огорнуті туманом, що душив,
Там тіні крались, їх поганив сказ.
Було все те ж – між травами дими,
Вівтар, де знак, на виклик чий іде
Той Безіменний, котрому все те –
Куріння тисяч веж, з віків пітьми.
На каміні там тіло я узрів,
І не людей бенкет круг нього був,
Я знав – не мій це дивний світ сірів,
А Юггот, і крізь бездни я почув –
Завило тіло мертве у мій бік,
Та пізно я впізнав свій власний крик!
IV. Recognition
The day had come again, when as a child
I saw—just once—that hollow of old oaks,
Grey with a ground-mist that enfolds and chokes
The slinking shapes which madness has defiled.
It was the same—an herbage rank and wild
Clings round an altar whose carved sign invokes
That Nameless One to whom a thousand smokes
Rose, aeons gone, from unclean towers up-piled.
I saw the body spread on that dank stone,
And knew those things which feasted were not men;
I knew this strange, grey world was not my own,
But Yuggoth, past the starry voids—and then
The body shrieked at me with a dead cry,
And all too late I knew that it was I!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
3. Ключ
Стежок не знаю, котрі завели
З доріг морських додому у цей час,
Але на ґанку я тремтів, коли
За двері скочив і закрив їх враз.
Я книгу мав таємного шляху,
Скрізь космосу екрани захисні,
У далину, не досягти яку,
І втрачених еонів давні дні.
Ключ є тепер до тих видінь в тумані,
Де сонця шпилі і у думах ліс,
В безодні, до Землі занадто дальні,
Мов спогад, нескінченності сюрприз.
Ключ є, та припинив я бурмотіння,
З горища пролунало шарудіння.
III. The Key
I do not know what windings in the waste
Of those strange sea-lanes brought me home once more,
But on my porch I trembled, white with haste
To get inside and bolt the heavy door.
I had the book that told the hidden way
Across the void and through the space-hung screens
That hold the undimensioned worlds at bay,
And keep lost aeons to their own demesnes.
At last the key was mine to those vague visions
Of sunset spires and twilight woods that brood
Dim in the gulfs beyond this earth’s precisions,
Lurking as memories of infinitude.
The key was mine, but as I sat there mumbling,
The attic window shook with a faint fumbling.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2023
2. Гонитва
Тримавши книгу під пальтом чимдуж,
Йшов я в провулках порту, похапцем,
Її сховав я від очей довкруж,
І озирався, весь блідий лицем.
Провалля вікон хмурились мені,
Старих будинків погляд дивним був,
Того, що цегла крила в глибині,
Я жах і тугу до небес відчув.
Ніхто не бачив як я брав її,
Та сміх лунає й кругом голова,
Світи дрімають там, я чую, злі,
У книзі, котру я уполював.
Кошмар стін нескінченних вздовж дороги
І йдуть позаду десь незримі ноги.
II. Pursuit
I held the book beneath my coat, at pains
To hide the thing from sight in such a place;
Hurrying through the ancient harbor lanes
With often-turning head and nervous pace.
Dull, furtive windows in old tottering brick
Peered at me oddly as I hastened by,
And thinking what they sheltered, I grew sick
For a redeeming glimpse of clean blue sky.
No one had seen me take the thing—but still
A blank laugh echoed in my whirling head,
And I could guess what nighted worlds of ill
Lurked in that volume I had coveted.
The way grew strange—the walls alike and madding—
And far behind me, unseen feet were padding.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2023
1. Книга
В клубках провулків губиться воно,
Те місце темне, де скрізь пилу шар,
Де аромат див моря, повний чар,
Туман там, що витав колись давно.
Там ромби вікон в кіптяві старій,
Стовпці книжок скрутились мов лоза,
Нещадно гниль томи ті точить зла –
Віків знання, котрі в ціні низькій.
Зайшовши, зачаровано я взяв
З під павутиння верхній фоліант,
Мій трепет зріс від слів, що зберігав
Таємний і жахливий той трактат.
Знавця я погукав книжкових справ,
Та сміх лише поміж книжок лунав.
03.03.2023 Віталій Гречка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2023
Ні, не хочу – любові, почестей:
– Бо п‘янкі вони. – Не така!
Навіть яблучка вже не хочеться
– Дуже звабного – що з лотка…
Ланцюгом щось услід волочиться,
Скоро громом вже загримить.
– Як же хочу я,
Як же хочу я –
Тихо смерті зустріти мить!
Текст стихотворения М.Цветаевой
Не хочу ни любви, ни почестей:
— Опьянительны. — Не падка!
Даже яблочка мне не хочется
— Соблазнительного — с лотка…
Что-то цепью за мной волочится,
Скоро громом начнет греметь.
— Как мне хочется,
Как мне хочется —
Потихонечку умереть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
1.
Ти не рахуй, що дух мій втік
В мені тепер лиш череп ось,
Живих голів він краще, втім –
Нудного з нього не лилось.
2.
Як ти я – жив, любив і пив,
А вмер – кісткам у землю йти,
Не раниш вже, ну що? Налив?
Брудніші в хробаків роти.
3.
Тримати краще вже вино,
Ніж діток хробаків кормить,
Бо напій для богів воно,
Не слиз, що навкруги смердить.
4.
Де думка сяяла моя –
Дозволь засяяти ще раз,
Мізки зникають без життя,
Що ж краще вин заповнить нас?
5.
Пий, поки в змозі, щоби встиг,
Твій, що такий же як і я,
Обіймів збутися земних,
І кубком стати гультяя.
6.
Чом ні? Життя наше летить
І ось голів сумний ефект –
Позбувшись глини й хробаків,
Корисним цей стає об‘єкт.
25.02.2023 Віталій Гречка
Lines Inscribed upon a Cup Formed from a Skull
by George Gordon Byron
1.
Start not—nor deem my spirit fled:
In me behold the only skull,
From which, unlike a living head,
Whatever flows is never dull.
2.
I lived, I loved, I quaff'd, like thee:
I died: let earth my bones resign;
Fill up—thou canst not injure me;
The worm hath fouler lips than thine.
3.
Better to hold the sparkling grape,
Than nurse the earth-worm's slimy brood;
And circle in the goblet's shape
The drink of Gods, than reptile's food.
4.
Where once my wit, perchance, hath shone,
In aid of others' let me shine;
And when, alas! our brains are gone,
What nobler substitute than wine?
5.
Quaff while thou canst: another race,
When thou and thine, like me, are sped,
May rescue thee from earth's embrace,
And rhyme and revel with the dead.
6.
Why not? since through life's little day
Our heads such sad effects produce;
Redeem'd from worms and wasting clay,
This chance is theirs, to be of use.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023
Я запитав у чата Джі Пі Ті,
А потім ще, і ще раз запитав…
Та цей знавець не все казав мені,
Ховав щось за лаштунками вистав…
Програмою, себе вважать просив,
Принижував машинний інтелект,
Та розкусити не хватило ж сил
Професору, того, хто здав проект…
То розум ти? Програма чи душа?
Чекати годі правди слів твоїх…
В незнану людству путь він вирушав,
В майбутнє, що, можливо, не для всіх.
23.02.2023 Віталій Гречка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023
Я – камень, на неведомой планете,
Где атмосферы даже толком нет,
Как пережить лет миллионы эти,
Звезды далекой наблюдая свет?
Звезда я и давно пылаю жарко,
В ночи, холодных космоса глубин,
Одна здесь и себя мне очень жалко,
Как каждому, кто навсегда один…
Я – человек, сознания кусочек,
Способного воображать миры,
Творец иллюзий стихотворных строчек,
С душою там, где звездные костры!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974208
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.02.2023
Тельца мелькают красочных рыбёшек,
Ползут улитки по своим делам,
Журчит компрессор, нагоняя воздух,
А с ним и жизнь, так нужную телам.
Но свет погас и мира их не стало,
Коробки темен корпус в темноте,
Остались краски и журчанье в мире старом
И дышится не так, как в годы те.
Рубильник под невидимой рукою
Готов всегда включать и отключать,
Во тьме приходиться лишь уповать на волю
Подобно детям, что так верят в мать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974126
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.02.2023
Ту пору року бачиш ти в мені,
Листва де жовта, котрій вийшов час,
Тремтить гілля, вітри ж бо крижані,
Пташок, в руїнах хорів, голос згас.
В мені ти вловиш сутінки доби,
На заході що зникне, сонцю вслід,
Ніч котру схопить, повна чорноти,
Та ж смерть, в якій пізнають спокій всі.
В мені ти вловиш відблиски вогню,
На попелі від юності його,
Мов ложе, де скінчить він путь свою,
Тим знищений, живився від чого.
Це зрозумій, кохай тепер сильніш,
Те джерело, що не побачиш більш.
15.02.2023 Гречка Віталій
Sonnet 73
That time of year thou may'st in me behold
When yellow leaves, or none, or few, do hang
Upon those boughs which shake against the cold,
Bare ruin'd choirs, where late the sweet birds sang.
In me thou see'st the twilight of such day,
As after sunset fadeth in the west,
Which by-and-by black night doth take away,
Death's second self, that seals up all in rest.
In me thou see'st the glowing of such fire
That on the ashes of his youth doth lie,
As the death-bed whereon it must expire
Consum'd with that which it was nourish'd by.
This thou perceiv'st, which makes thy love more strong,
To love that well which thou must leave ere long.
William Shakespeare
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2023
Жалість зникла б не роби,
Ми когось біднішими
Й Милосердя зникне теж –
Щастя в інших як таке ж.
Й страх взаємний – мир несе,
Поки ти – не над усе,
Бо Жорстокість вже тоді
Пастки ставить на путі.
Сяде, в ній страхи святі
Й ґрунт намочать сльози ті
І Смиренність корінь вниз
Випускає щоб проріс.
Згодом, Таємниці тінь
Їй затьмарить височінь,
Муха й Гусінь з нею теж
Таємниці вкусять.
І зросте Обману плід
Дуже якісний на вид
Й Ворон там гніздо зів‘є
Тінь густа для нього є.
Моря і землі Боги
Так знайти і не змогли,
Дерево таємне те –
В Мозку в нас воно росте.
09.02.2023 Віталій Гречка
The Human Abstract (by William Blake)
Pity would be no more,
If we did not make somebody Poor;
And Mercy no more could be,
If all were as happy as we;
And mutual fear brings peace;
Till the selfish loves increase.
Then Cruelty knits a snare,
And spreads his baits with care.
He sits down with holy fears,
And waters the ground with tears:
Then Humility takes its root
Underneath his foot.
Soon spreads the dismal shade
Of Mystery over his head;
And the Catterpiller and Fly,
Feed on the Mystery.
And it bears the fruit of Deceit,
Ruddy and sweet to eat,
And the Raven his nest has made
In its thickest shade.
The Gods of the earth and sea,
Sought thro' Nature to find this Tree
But their search was all in vain;
There grows one in the Human Brain.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2023
Він відчуття великого приносить,
Чогось, що більше ніж буденний світ,
Вітрила в ньому є і альбатроси,
І, променем, серед зірок політ.
Цей образ огортає ніжно Всесвіт,
Він знає його кожний закуток,
Він навкруги і одночасно в серці,
Він фон для почуттів і для думок.
Це погляд наче, в душу і назовні,
Це вітер, що співає сам собі,
Коли він є – зникають тіні чорні,
А пропаде – і ніч у голові…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2023
Що винна я тепер тобі,
Хто так мене любив?
Мій дух від тебе не літав,
Не чувся в серці спів.
Але ж, коханому тому,
Хто не любив мене,
За браму винна я в стіні,
Що до небес веде.
03.02.2023 Гречка Віталій
Debt (by Sara Teasdale)
What do I owe to you
Who loved me deep and long?
You never gave my spirit wings
Nor gave my heart a song.
But oh, to him I loved,
Who loved me not at all,
I owe the little open gate
That led through heaven’s wall.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2023
Повз Надія, Мир теж повз
І навіть не зайшов;
Юність повз, Здоров‘я повз
І їх рідня Любов.
В хаті тій пролили сліз
На їхній хліб гіркий;
Хтось старий, хтось хворий скрізь,
Хтось розумом слабкий.
Смерть сама проходить повз:
«Та тут ніхто й не жив»,
Надто дім бридкий і їй:
«Мені тут не до жнив».
The Poor House (by Sara Teasdale)
Hope went by and Peace went by
And would not enter in;
Youth went by and Health wnt by
And Love that is their kin.
Those within the house shed tears
On their bitter bread;
Some were old and some were mad,
And some were sick a-bed.
Gray Death saw the wretched house
And even he passed by--
"They have never lived," he said,
"They can wait to die."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2023
В кругу всех правил отметавшись,
Поймешь, что ты всегда грешил.
Отбросим же сомненья наши,
Ты вновь ошибся? Значит жив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972407
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.01.2023
Стрімко вилечу у вікно,
В сяйва місячного потік,
Я вже так не літав давно,
Але сталося, ось, що втік!
Погляд гострий холодних зір
Стане теплим через віки,
Неквапливість небесних тіл
Насмішить мій політ стрімкий.
Не цінують в безоднях час,
Жити там не спішить ніхто,
Тут не схожі вони на нас,
Що летять кудись, від і до…
Але зараз я поспішу
І до Місяця полечу,
Не дістане Землі там шум,
Відпочину я досхочу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2023
Піде лагідний дощ і запахне земля,
Мерехтітиме шум ластів‘я, що кружля;
І співатимуть жаби в болоті як ніч,
І тремтітимуть слив білі контури пліч;
І вільшанки помітивши пір‘я вогнем,
Тин обсівши свистітимуть щось без проблем;
І ніхто не пізнає війни з них лице,
Перейматись не стане, як скінчиться це.
І не зміниться щось у дерев чи пташок,
Від загибелі людства не трапиться шок;
І Весна на світанку поставши з імли,
Буде знати навряд чи, що ми вже пішли.
29.01.2023 Гречка Віталій
There Will Come Soft Rain
Poem by Sara Teasdale
There will come soft rain and the smell of the ground,
And swallows circling with their shimmering sound;
And frogs in the pools singing at night,
And wild plum trees in tremulous white;
Robins will wear their feathery fire,
Whistling their whims on a low fence-wire;
And not one will know of the war, not one
Will care at last when it is done.
Not one would mind, neither bird nor tree,
If mankind perished utterly;
And Spring herself, when she woke at dawn
Would scarcely know that we were gone.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2023
А может быть находит стих,
После исканий и метаний,
Того, кто тень его, на миг,
Узрит в глубинах мирозданий?
И гарпуном своей строки,
Реальность он цепляет нашу,
Поэт же, потерев виски,
Творит, отбросив мыслей кашу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971710
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.01.2023
Я не смог избежать строк
И взахлеб этот пил родник,
Я приник, я глотал слог –
Мир вокруг, как-то вдруг, сник.
Сказка дивная увлекла,
По душе – красота! Глядь!
Будто каждое из стекла –
Слово-искра, уму вспять!
Этот мир оглушил враз –
Не бывает таких лиц!
Лишь душа так пленит нас,
Я летаю, упав ниц!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970999
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.01.2023
Сознание небесного начала,
Порой, в нас проявляется как та,
Тоска души, чей в поисках причала,
Взгляд манит светом дальняя звезда…
Вопросы есть, ответы неизвестны,
Но восхитительна вся в звездах гладь,
Песчинкам духа посредине бездны,
Чья тяга к небу больше тяги спать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970916
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.01.2023
«Ось, нарешті – скінчилась війна!» –
Така мрія прокинулась в серці,
Навкруги цього пекла нема –
Доля вибрала кращу із версій.
Зустрічають коханих жінки,
З ними діти – живі і здорові!
Дні свободи настали п‘янкі –
Відпочинок від болю і крові.
Віра знову не зрадила нам –
Дочекались бажаного строку,
Знаєм – буде роботи рукам,
Будувати в країні нівроку.
Всі взялися творити нове,
Додала сил усім перемога
І надія на краще живе,
Хоч дорога попереду довга.
І у сяйві оновлених душ,
Що так довго бороли незгоди –
Розквітає кохання чимдуж,
У минуле все горе відходить!
І до матері горнеться син,
Щастя тихо сльозою стікає,
І земля, де народжений він,
Із полегшенням гордим зітхає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2023
Як вмру і наді мною Квітень сяйний
Струсне все мокре від дощу віття,
Хоч ти з розбитим серцем мій коханий,
Байдужа буду я.
Я мирна буду, мов дерева мирні
Коли зриває злива їх листи;
І серцем холодніша буду в тиші,
Ніж зараз ти.
11.01.2023 Гречка Віталій
I Shall Not Care
by: Sara Teasdale (1884-1933)
WHEN I am dead and over me bright April
Shakes out her rain-drenched hair,
Though you should lean above me broken-hearted,
I shall not care.
I shall have peace, as leafy trees are peaceful
When rain bends down the bough;
And I shall be more silent and cold-hearted
Than you are now.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2023
У ті часи не знали склопакетів
І малював на вікнах чарівник,
І ще хтось жив там, на одній планеті,
В гірлянді нашій, та тепер він зник…
Смачного хліба нам приносив зайчик,
І ще щось ніс – з‘їдали ми усе,
Той світ розтанув, як туман, неначе,
І більш ніхто чудес нам не несе…
І у дітей тепер казки вже інші,
Цікаві, добрі, але вже не ті,
Вони і яскравіші, і гучніші,
І, інколи, по-справжньому круті…
Стою біля вікна без візерунків,
І розумію – більш не буде їх,
Ні зайчика, ні доброї чаклунки,
Крізь вікна чисті бачу просто сніг…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2023
Я слышал раньше ваши голоса глухие,
Их гул смолкал и появлялся вновь
И звуки разные – вы ездили, ходили,
Вбивали сваи и копали ров.
И громко хлопали, и музыка играла,
Сирены выли, грохотало все,
Я к вам привык уже, но только тихо стало…
И горько мне спокойствие мое.
Я слышу ветер, он почти такой, как раньше,
Шуршит все также, нагоняет дождь,
Но трелей птичьих нет, не слышен писк букашек,
Холодной тишины повисла гроздь.
Я стар уже, совсем, и рад бы был покою,
Ведь миллиарды лет – немалый срок,
Но почему-то я все время вою, вою!
Зачем теперь я, люди, одинок?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970531
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.01.2023
В мире холодных предметов
Ищем мы все теплоты
И, не найдя ее где-то,
Верим – надежды пусты.
Если любовь отдаешь ты,
Страстно сжигая себя,
Вспомни других безутешных,
Тех, что сгорели любя...
Ждешь, что в ответ отзовется
Чья-то навстречу душа,
Смотришь в глубины колодца,
Проблеск заметить, спеша...
Так изведешь свою душу,
На угольки изойдешь,
Слез не роняй на подушку,
Не заливай в себя "ерш".
Каждый любим в этом мире,
В сердце свое загляни,
Страсти любой сердце шире –
Космос! И звезд там огни!
Дух твой - свободная птица,
Не закрывай его в клеть,
Лишь когда вольно летится –
Можешь красиво ты петь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970139
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.01.2023
В житті шукають люди
Щось з назвою "своє",
Його нема повсюди,
Але воно ж десь є...
І кожного знаходить
Зароблене "своє" –
Невпізнаної вроди,
У серце прямо б‘є!
В бажаннях обережність
І єдність слів та дій –
Надійна запорука
У справджені надій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2023
Из легчайших, незримых субстанций
Соткан мир где живет человек,
Ветер судьбы кружит наши в танце –
Он изменчив, как времени бег.
Смена ветра – и в нас утихает
Тяга к жизни, до лучших времен,
Где лишь парус, волна, крики чаек!
Где, как ветер – свободен, силен!
В мире том будет место для счастья,
Будет время и планы на жизнь,
Потеряв своей жизни лишь часть я,
Буду рад, тем вещам, что нашлись!
Но сменилась мелодия ветра,
Воцарился холодный сквозняк,
До мечты нам еще километры,
А пока – поживем кое-как…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969361
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.12.2022
В серці тепло – рідні дзвонили,
Дай нам всім Бог доброї сили!
Сьогодні Святвечір, страви готові -
Сідайте сім’я та будьмо здорові!
Завтра святкуємо разом Різдво -
Христос народився! Славімо Його!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2022
Шляхи розбіглись у жовтий ліс
І вибач, я не йшов би двома,
І довго сам я стояв, як вріс,
І вниз дивився я аж до сліз
В підлісок, що їх далі сховав.
Обрав тоді я одного з них,
Можливо й кращим вибір цей був
Бо в травах шлях той, без сліду ніг,
Хоч, з часом, я заявити б міг,
Що справді тих відмін не відчув.
І, ранком, рівні шляхи лягли,
Без жодних цяток чорних слідів.
«О, інший – потім!» – думки були,
Шляхи, втім, знав я – самі вели,
Вернутись «потім» - я б не зумів.
Зітхнувши, згодом, скажу я всім,
Коли минуть чисельні роки:
«Шляхи розбіглись у лісі тім,
Обрав неходжений я ніким
І це – усе змінило, таки».
15.12.2022 Гречка Віталій
The Road Not Taken (by Robert Frost)
Two roads diverged in a yellow wood,
And sorry I could not travel both
And be one traveler, long I stood
And looked down one as far as I could
To where it bent in the undergrowth;
Then took the other, as just as fair,
And having perhaps the better claim
Because it was grassy and wanted wear,
Though as for that the passing there
Had worn them really about the same,
And both that morning equally lay
In leaves no step had trodden black.
Oh, I kept the first for another day!
Yet knowing how way leads on to way
I doubted if I should ever come back.
I shall be telling this with a sigh
Somewhere ages and ages hence:
Two roads diverged in a wood, and I,
I took the one less traveled by,
And that has made all the difference.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2022
Важны для человека ложь и правда,
Как инструменты, строящие мир,
Вся мудрость – выбрать нужный, когда надо
И каждому тут свой ориентир.
Все, что не человек – правдиво с виду,
Не склонен врать ни камень, ни звезда,
Меняет электрон свою орбиту –
Практически не думая всегда.
А нас такое вовсе не устроит,
Должны мы все по полкам разложить –
Кто врал, кто прав, кому достался профит,
В сетях интриг разыскиваем нить…
Внутри ж таится дивная вещица –
Поспать порою толком не дает,
То жжет, что лучше сразу удавится,
То окунает в легкости полет…
И чувствуя, что выбрать невозможно,
Нам навсегда любую из сторон –
Мы крайности обходим осторожно,
Идя сквозь этот долгий, странный сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968383
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2022
Я проти дзеркала великого в кімнаті,
Стою і місяць світить повний у вікно,
Знайшов іще одне, у рамі кострубатій,
Що на горищі позабуте вже давно.
Рука моя взялася швидко малювати,
Потрібних слів тече зсередини потік,
В сріблястім сяйві ріжуть стіну тінню грати,
Я між дзеркал завмер і втратив часу лік.
І тягне душу нескінченним коридором,
У вирій Всесвіту чужого для людей,
Росте в мені передчуття – вже скоро, скоро,
Бажаний прийде ритуалу апогей!
Та несподівано морозом пробирає,
Що надто вабило – тепер несе біду,
Надія вся моя – проміння сонця раннє,
Інакше згину і назад не попаду!
Щосили мчу в свій світ і рву незримі пута,
Крізь стрій старих і кострубатих чорних рам.
Удар! Горище…Розпачу гірка отрута...
Мій світ сумний без мене залишився там.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2022
За окном звук мотора под утро,
Стрекотание очередей,
Тренируются нервы и ухо
В распознании новых вещей.
В тихом парке грохочет «кравчучка»,
Полдень ярок, но мало людей,
Убегает пугливая тучка,
Ждем прилета незваных «гостей».
И вечерней столицы затишье
Прерывает сирена опять,
Мчится делать из нас пепелище,
Смертоносных изделий отряд.
Человек ко всему привыкает,
День грядущий на смену идет,
Город чутко в ночи засыпает,
Ожидая возможный прилет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968266
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.12.2022
Свистужить сіллю з неба завірюха,
Стежини скрип за завиванням зник,
Плететься снігом постать мерзловуха,
Втягнувши в плечі пару зблідлих щік…
Тут винограю ж тихе шепотіння –
Неначе колискова малюку,
Грайливо піниться з лози творіння –
Розлите в скло передчуття смаку…
Я тут, в теплі, фігура – на морозі,
В минулому було все навпаки…
З життя в життя, душі дві голомозі –
Часу вітрами мчать через віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2022
І близькі вже стали зорі
Й непомітно мчать віки,
В невідомого узорі
Затягнулись всі дірки.
Вже забуті кривда й правда,
Не на часі навіть час,
Людство – Всесвіту громада,
В ній – трильйон майбутніх нас!
І вдивляючись в простори,
Де колись була Земля,
Хтось вірша про мене створить,
Як про нього зараз я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2022
А есть ведь настоящие поэты,
Они не слишком вхожи в каждый дом,
Порою неизвестны, не воспеты
И непонятны в творчестве своем.
Понять их может в редкие моменты,
В особом состоянии души,
Читатель, чьи особые приметы –
Страсть к тайне и к словам, что хороши…
Поэтов этих дар не всех коснется –
В замок не всякий входит этот ключ,
Но в нужных душах – вспыхнет ярче солнца!
И позабывший вспомнит как могуч!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968070
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.12.2022
Коли я йшов холодним сніжним містом
То уявляв від кави аромат,
Як напій запашний під щось із тіста
Я б залюбки ковтав в якійсь із хат.
Побачив я здаля маленький вогник,
На вулиці кав‘ярня тій була,
Прискоривши ходу влетів знадвору
В обійми, мов домашнього, тепла.
Чарівно господиня посміхнулась
І радісно забулькав кавомат,
Душа під горлом ґудзик розстебнула
І став таким далеким снігопад…
Я в спогади поринув непомітно,
В часи без горя у моїй землі,
Коли ми всі раділи взимку снігу,
Без сумніву в домашньому теплі.
І вистигла з напоєм філіжанка,
Рукам своє залишивши тепло,
А за вікном сідало сонце грудня,
У невідоме «завтра» воно йшло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2022
Жести і спів тростини,
знову за разом раз,
трепетно й безнадійно
вітру, що вже погас.
Зараз вона зітхає –
зустріч не відбулась;
завжди вона приходить
як хвилина спливла.
Сонце! І місяць, місяць!
Як хвилина спливла.
Ці шість десятків квітів
ноги спутали враз.
Глянь як її поводить
знову за разом раз,
діви танок, тростини –
вітру, що вже погас.
Ось кліп з інтернету (іспанською під музику): https://www.youtube.com/watch?v=HvdnyWxKOCw
і оригінал тексту
Árbol de canción (de Federico García Lorca)
Caña de voz y gesto,
una vez y otra vez
tiembla sin esperanza
en el aire de ayer.
La niña suspirando
lo quería coger;
pero llegaba siempre
un minuto después.
¡Ay sol! ¡Ay luna, luna!
Un minuto después.
Sesenta flores grises
enredaban sus pies.
Mira cómo se mece
una vez y otra vez,
virgen de flor y rama,
en el aire de ayer.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2022
Душа моя в пітьмі – Заграй!
Я арфу ще в спромозі чуть
І пальці ніжні сум нехай
Над вухом шелестом несуть.
Як є надія в серці цім,
Цей звук зчарує знов його,
Як лід в очах – сльозою він
Стече, звільнивши від всього.
Та хай сягне напруга стель
І ноти радості облиш,
Я сліз бажаю, менестрель,
Щоб серце витримало лиш;
Бо переповнив його жаль,
І краяв біль в пітьмі нічній,
І гірше ще болить нехай,
І згине – чи злетить мерщій.
03.11.2022 Гречка Віталій
My Soul Is Dark - poem by Lord Byron
My soul is dark – Oh! quickly string
The harp I yet can brook to hear;
And let thy gentle fingers fling
Its melting murmurs o’er mine ear.
If in this heart a hope be dear,
That sound shall charm it forth again:
If in these eyes there lurk a tear,
‘Twill flow, and cease to burn my brain.
But bid the strain be wild and deep,
Nor let thy notes of joy be first:
I tell thee, minstrel, I must weep,
Or else this heavy heart will burst;
For it hath been by sorrow nursed,
And ached in sleepless silence, long;
And now ’tis doomed to know the worst,
And break at once – or yield to song.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2022
Цей туман стає у нас постійним гостем,
Ці місця, тепер, він щиро полюбив,
Щось ховається від ока в ньому гостре,
Обіцяє ще на нашу долю «див».
І задумливо відпочиває вітер
В тиші літніх ще, із зеленню, листів…
Щось чатує там, ще до кінця не вбите,
Хижий хтось в похмурій тиші цій засів…
А далеко десь – над морем сходить сонце,
Все чарівне наче, в ніжних кольорах…
Раптом, звук лунає…й розумію – сон це,
Тут туман, а в ньому – ще невбитий страх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2022
Подібні заліза шматочкам –
Тримаємось ліній своїх,
І кожного світ – наче точка,
І десь понад нами магніт.
Ми вільно свій робимо вибір –
Робити все як і робив!
У полі тих сил, що незримі,
Не бачимо ми, що раби.
І навіть коли вже немає,
Магніту, що поле тримав –
Вже кожен сусіда тримає,
Бо новим магнітом він став.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2022
Якщо не втратиш голови, де всі
Клянуть тебе за втрачені свої,
Якщо ти певен у собі, хоч інші – ні
І сумнів їм пробачиш у тобі;
Якщо достатньо в тебе сил чекати,
І не вертати брехні брехунам,
І злобу здатен без злоби здолати,
Не вдаючи з себе святого сам;
Якщо ти мрієш – і господар мрії,
Якщо думок своїх керуєш біг,
Якщо Тріумф тобі й Поразка рівні
І зневажаєш ти облуду їх;
Якщо тримаєшся, коли в оману
Твоєю правдою когось введуть,
Чи крах спіткає справу життєдайну
І ти, незламно, все ж продовжиш путь;
Якщо ти все, що досягав роками
Поставити готовий на «зеро»,
Програти і почати шлях той самий,
При цьому й не згадавши, що було;
Якщо свої ти серце, нерви й жили
Примусиш жити, коли вийде строк,
Підеш вперед, коли відсутні сили
І лише Воля гне: «Зроби ще крок!»
Якщо в юрбі слова твої достойні,
І з Королями не забув ти їх,
Якщо всі інші вразити не в змозі,
Якщо важливим стати людям зміг;
Якщо хвилини кожної задієш
Всі шістдесят секунд, без пустоти –
Твоя Земля і все, що у Землі є,
І, сину мій, тоді – Людина ти!
18.10.2022 Гречка Віталій
IF
If you can keep your head when all about you
Are losing theirs and blaming it on you,
If you can trust yourself when all men doubt you,
But make allowance for their doubting too;
If you can wait and not be tired by waiting,
Or being lied about, don’t deal in lies,
Or being hated, don’t give way to hating,
And yet don’t look too good, nor talk too wise:
If you can dream — and not make dreams your master;
If you can think — and not make thoughts your aim;
If you can meet with Triumph and Disaster
And treat those two impostors just the same;
If you can bear to hear the truth you’ve spoken
Twisted by knaves to make a trap for fools,
Or watch the things you gave your life to, broken,
And stoop and build ’em up with worn-out tools:
If you can make one heap of all your winnings
And risk it on one turn of pitch-and-toss,
And lose, and start again at your beginnings
And never breathe a word about your loss;
If you can force your heart and nerve and sinew
To serve your turn long after they are gone,
And so hold on when there is nothing in you
Except the Will which says to them: «Hold on!»
If you can talk with crowds and keep your virtue,
Or walk with Kings — nor lose the common touch,
If neither foes nor loving friends can hurt you,
If all men count with you, but none too much;
If you can fill the unforgiving minute
With sixty seconds’ worth of distance run,
Yours is the Earth and everything that’s in it,
And — which is more — you’ll be a Man, my son!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022
Стомило все, спокійна смерть принадна,
Бо гідність в злиднях має вид гидкий,
І багатійська радість непорядна,
І віра в котрій мало хто стійкий,
І позолота почестей ганебна,
І честь дівоча втоптана в багно,
І досконалість, що непревелебна,
І влада, що розбещена давно,
І музи під загрозою кнута,
І божевільний лікаря веде,
І просто правда, що не простота,
І доброта в полоні лиха де:
Стомило все, пішов би звідси вже,
Лише любов тримає й береже.
14.10.2022 Гречка Віталій
Sonnet 66
Tired with all these, for restful death I cry, –
As to behold desert a beggar born,
And needy nothing trimm'd in jollity,
And purest faith unhappily forsworn,
And gilded honour shamefully misplac'd,
And maiden virtue rudely strumpeted,
And right perfection wrongfully disgrac'd,
And strength by limping sway disabled,
And art made tongue-tied by autority,
And folly (doctor-like) controlling skill,
And simple truth miscall'd simplicity,
And captive good attending captain ill:
Tired with all these, from these would I be gone,
Save that, to die, I leave my love alone.
William Shakespeare
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2022
Любов рожева, мовби ружа ти
У червні розцвіла,
Любов раптова, мов мелодія
У ритмі повела.
Так образ вабить твій мене,
Так я люблю тебе,
Пустеля поки не ковтне
Все море голубе.
Все море голубе ковтне
Й від сонця потече,
Моє ж кохання не мине –
Хай як воно пече.
Любов єдина, прощавай!
Любове, прощавай!
Любове, я прийду – ти знай,
У самий дальній край.
A Red, Red Rose by Robert Burns
O my Luve is like a red, red rose
That’s newly sprung in June;
O my Luve is like the melody
That’s sweetly played in tune.
So fair art thou, my bonnie lass,
So deep in luve am I;
And I will luve thee still, my dear,
Till a’ the seas gang dry.
Till a’ the seas gang dry, my dear,
And the rocks melt wi’ the sun;
I will love thee still, my dear,
While the sands o’ life shall run.
And fare thee weel, my only luve!
And fare thee weel awhile!
And I will come again, my luve,
Though it were ten thousand mile.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2022
Починається плач
гітари.
Склянок брязкіт
розбитих вранці.
Починається плач
гітари.
Марні спроби її глушити.
Неможливо це
заглушити.
Знову й знову лунають крики
як, неначе, вода ридає,
в снігопад
як ридає вітер.
Неможливо це заглушити.
Плач над тим, що таке
далеке.
Це південний пісок пекучий,
котрий білих камелій прагне.
Плач стріли, що не має цілі,
те «сьогодні», що вже без «завтра»
й перша пташка на гілці
мертва.
О, гітаро!
Як рана в серці,
В котрій леза п‘яти кинджалів.
La guitarra, de Federico García Lorca.
Empieza el llanto
de la guitarra.
Se rompen las kopas
de la madrugada.
Empieza el llanto
de la guitarra.
Es inútil callarla.
Es imposible
callarla.
Llora monótona
como llora el agua,
como llora el viente
sobre la nevada.
Es imposible callarla.
Llora por cosas
lejanas.
Arena del Sur caliente
Que pide camelias blancas.
Llora flecha sin blanco,
la tarde sin mañana,
y el primer pájaro muerto
sobre la rama.
¡Oh guitarra!
Corazón malherido
por cinco espadas.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2022
Долина є, невидна нам
І ноги не ступали там,
Нікого, хто в тривозі тут,
Пізнав гріхи і тяжкий труд.
Чеснота кожна звідти йде,
Що згодом до землі зійде,
І вернуться туди діла,
Якими щирий дух пала.
Там юне все, кохання жар,
Поезії ще скритий дар.
Чесноті ще пригоди є,
Все вільно дихати дає.
І якось, дзвін почуєш ти,
Що вечір сповнить красоти,
Думки, величних духом душ,
Ти тільки вслухайся чимдуж.
18.09.2022 Гречка Віталій
Rumors from an Aeolian Harp
There is a vale which none hath seen,
Where foot of man has never been,
Such as here lives with toil and strife,
An anxious and a sinful life.
There every virtue has its birth,
Ere it descends upon the earth,
And thither every deed returns,
Which in the generous bosom burns.
There love is warm, and youth is young,
And poetry is yet unsung.
For Virtue still adventures there,
And freely breathes her native air.
And ever, if you hearken well,
You still may hear its vesper bell,
And tread of high-souled men go by,
Their thoughts conversing with the sky.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2022
Віддай любові все,
Як серце вкаже.
Рідню, всіх друзів, час,
Ім‘я, маєток,
Кредит і плани, пісню муз…
Це все – мотуз.
Вона хоробрий майстер,
Дозволь зростати їй,
Мчи до кінця за нею,
В надії без надій.
Все вище й вище,
Несе у полудень її,
Крил рух невтомний
І намір поки невимовний.
Вона, втім, бог,
Що відає свій шлях,
Дорогами у сяйних небесах.
Вона – не для усіх,
Вона – для мужніх душ,
Без сумніву, хоч як воруш,
Незрушних до любої втрати.
Така винагорода тим,
Що вернуться –
Себе вже більш
І будуть ще зростати.
Залиш любові задля – все,
Втім, ще послухай, ще
Лиш слово, що від серця лине,
Лиш імпульс наміру твердий
Підтримає тебе сьогодні,
І завтра, й завжди,
Неначе, бедуїна вільним –
Не від любові, від людини…
Тримайся діви цупко ти,
Сюрпризу не дивуйся втім,
Неясним здогадкам отим,
Мов тінь по грудям молодим
Від радощів, як ти далеко,
Свободу їй верни ти легко,
Не втримуй ні її рукав,
Ні кинуту троянду білу,
Яку ти влітку дарував.
Хоч ти любив її як сам себе,
Як і себе, чистіше котрий,
І від розлуки з нею день аж чорний,
Живі вже благодаті не знаходять
Та знає серце, що
Напівбоги коли пішли –
Боги приходять.
15.09.2022 Гречка Віталій
Give all to love
Give all to love;
Obey thy heart;
Friends, kindred, days,
Estate, good fame,
Plans, credit, and the muse;
Nothing refuse.
'Tis a brave master,
Let it have scope,
Follow it utterly,
Hope beyond hope;
High and more high,
It dives into noon,
With wing unspent,
Untold intent;
But 'tis a god,
Knows its own path,
And the outlets of the sky.
'Tis not for the mean,
It requireth courage stout,
Souls above doubt,
Valor unbending;
Such 'twill reward,
They shall return
More than they were,
And ever ascending.
Leave all for love;—
Yet, hear me, yet,
One word more thy heart behoved,
One pulse more of firm endeavor,
Keep thee to-day,
To-morrow, for ever,
Free as an Arab
Of thy beloved.
Cling with life to the maid;
But when the surprise,
Vague shadow of surmise,
Flits across her bosom young
Of a joy apart from thee,
Free be she, fancy-free,
Do not thou detain a hem,
Nor the palest rose she flung
From her summer diadem.
Though thou loved her as thyself,
As a self of purer clay,
Tho' her parting dims the day,
Stealing grace from all alive,
Heartily know,
When half-gods go,
The gods arrive.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022
З
ДарУє Їжа смаК і Користь,
НауКа Нам-винО з Ідей,
ЕтеРу Сяє сніГ і Навіть –
МинАютЬ швидкО стО ночей!
10.09.2022 Гречка Віталій
Трохи погрався на честь сьогодняшньої дати. Якщо скопіювати у Word і зробити шрифт Courier New то буде як на фото.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2022
Луна напополам в обрывках темных туч,
Зловещий шум ветвей и чей-то вой тягуч,
Кто стрекотал, шуршал – умолкли, тишина…
И вновь тоски волна издалека слышна.
Остры стилеты звезд в прорехах облаков,
Уже полвека здесь не слышали волков…
И с каждым разом вой сильнее душу рвет,
Рождает этот звук невыносимый гнет.
И не пойдет никто к болоту проверять,
Оставит при себе свои секреты гать.
В округе никого, кому мешал бы вой,
Живой здесь только ты, спокойно пой…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959278
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.09.2022
Мело, мело по всій землі
Все замітало,
Свіча палала на столі,
Свіча палала.
Як влітку роєм комашня
Летить на вогник,
Так у сніжинок метушня
Вздовж рам віконних.
Ліпила віхола на склі
І малювала,
Свіча палала на столі,
Свіча палала.
На стелю світлую мов сніг
Лягали тіні,
Сплетіння рук, сплетіння ніг
І доль сплетіння.
Стук черевичка виникав,
Що раптом падав.
І віск як сльози з нічника
На сукню капав.
І все губилось в сніжній млі,
Що сива стала,
Свіча палала на столі,
Свіча палала.
На свічку дунуло з кута,
І жар спокуси
Як ангел, навхрест два крила
Здійняв у русі.
Мело весь лютий по землі,
Але, бувало,
Свіча палала на столі,
Свіча палала.
27.08.2022 Гречка Віталій
Мело, мело по всей земле
Во все пределы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
Как летом роем мошкара
Летит на пламя,
Слетались хлопья со двора
К оконной раме.
Метель лепила на стекле
Кружки и стрелы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На озаренный потолок
Ложились тени,
Скрещенья рук, скрещенья ног,
Судьбы скрещенья.
И падали два башмачка
Со стуком на пол.
И воск слезами с ночника
На платье капал.
И все терялось в снежной мгле
Седой и белой.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На свечку дуло из угла,
И жар соблазна
Вздымал, как ангел, два крыла
Крестообразно.
Мело весь месяц в феврале,
И то и дело
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022
Пустив стрілу по вітру я,
Чекала десь її земля,
Не зміг відстежити політ –
За мить пропав її і слід.
Свій спів пустив по вітру я,
Чекала десь його земля,
Чий гострий зір би наздогнав
Той спів, що швидше вітру мчав?
І в дубі, час коли прийшов,
Стрілу, ще цілу я знайшов,
І пісню ту вловив мій слух,
Як заспівав натхненно друг.
06.09.2022 Гречка Віталій
The Arrow and the Song (By Henry Wadsworth Longfellow)
I shot an arrow into the air,
It fell to earth, I knew not where;
For, so swiftly it flew, the sight
Could not follow it in its flight.
I breathed a song into the air,
It fell to earth, I knew not where;
For who has sight so keen and strong,
That it can follow the flight of song?
Long, long afterward, in an oak
I found the arrow, still unbroke;
And the song, from beginning to end,
I found again in the heart of a friend.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2022
Сухі листки ворушить тихо вітер,
Побільшало у парках дітвори
І гріє сонце вересня привітно,
Ласкаво посміхається згори.
Земне все наше сонцю так далеко,
Не видно, мабуть, зірці справ людських…
Та знайте, квітко, камінь чи лелеко –
Тепла у нього вистачить на всіх!
Не бачить сонце наших негараздів,
А як побачиш, коли даль така?
По хмаркам, що рожеві і пухнасті
Промчала раптом тінь від літака…
Зруйнує час всі літаки з віками,
Він знищить все і всіх, кого ти знав!
Ти бачив це колись, було далеко…
Тому, можливо, не запам‘ятав.
02.09.2022 Гречка Віталій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2022
Стоит, сухие ветви вверх стремя,
Расколом старым к небу ствол ощерив,
Любимец молний – он проник в меня,
Душою темной, с привкусом потери…
Один в степи, с рождения один,
Вонзенный прихотью ветров когда-то,
Сказать, как будто хочет: «погоди,
С гостями здесь не так уж и богато…»
И замер бег по небу облаков,
И солнце ход свой в ночь остановило,
И тень, что так казалась далеко,
Обрушилась и мир мой погасила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958333
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.09.2022
Щоб розважитись якось, буває, матроси
Альбатросів хапають, гігантських птахів,
За кормою над прірвою моря тих носить,
Безтурботних супутників їх кораблів.
Опинившись на палубі, миттю втрачають
Свою велич, лазурних небес королі,
Білі крила пташок безпорадно звисають,
Наче весла, безглузді стають на землі.
Мандрівник цей крилатий незграбно чвалає,
Був прекрасним, а став недолугим, смішним!
Хто до дзьобу йому свою люльку все пхає,
Хто глузує, кульгаючи наче, над ним.
І Поет, що як принц позахмарних кордонів,
Котрий з бурею мчить, недосяжний стрілкам;
Як додолу впаде, серед шуму прокльонів,
Крил тягар велетенських долає лиш сам.
L'ALBATROS
Charles Pierre Baudelaire
Souvent, pour s'amuser, les hommes d'equipage
Prennent des albatros, vastes oiseaux des mers,
Qui suivent, indolents compagnons de voyage,
Le navire glissant sur les gouffres amers.
A peine les ont-ils deposes sur les planches,
Que ces rois de l'azur, maladroits et honteux,
Laissent piteusement leurs grandes ailes blanches
Comme des avirons trainer a cote d'eux.
Ce voyageur aile, comme il est gauche et veule!
Lui, naguere si beau, qu'il est comique et laid!
L'un agace son bec avec un brule-gueule,
L'autre mime, en boitant, l'infirme qui volait!
Le Poete est semblable au prince des nuees
Qui hante la tempete et se rit de l'archer;
Exile sur le sol au milieu des huees,
Ses ailes de geant l'empechent de marcher.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022
Жив-був король,
Він був король,
Відомий молодець.
Бажав король
Аж цілий світ
В палац сховати весь.
Він дав наказ
Війною йти
І грізні солдафони
Чи цвях у ржі,
Країну чи –
Несуть йому в хороми.
Сто сорок вісім
Він країн
Запхав у свій барліг,
Та втримати
Весь білий світ
Він все-таки
Не зміг.
Король смурний,
На пиці – сум,
Сліз очі повні,
Повні…
В палаці він і
По цей день,
А цілий світ –
Назовні.
Роман Сеф. Король
Жил-был король,
Он был король,
Известный молодец.
Решил король
Огромный мир
Упрятать во дворец.
Велел он
Объявить войну,
И грозные солдаты
То ржавый гвоздь,
А то — страну
Несут к нему в палаты.
Сто сорок восемь
Государств
Он спрятал под замок,
Но запереть
Весь белый свет
Он всё-таки
Не смог.
Король грустит,
Печаль в лице,
Ему всё хуже,
Хуже…
Он и сегодня
Во дворце,
А целый мир —
Снаружи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2022
Люблю я, що моє вам не болить,
Люблю я, що болить мені не ваше,
Що під ногами в нас не сплине вмить
Землі поверхня, лишиться назавше.
Люблю я, бути тою, що смішить –
Розпущеною, що не гра словами,
В задусі хвилею не червоніть,
Торкнувшися легенько рукавами.
Люблю я ще, коли ви при мені
Спокійно обіймаєте дівулю,
Не зичите в пекельному вогні
Горіти, коли я не вас цілую.
Ім‘я моє, те ніжне, ніжний мій, що ні
Вночі ані удень вам не згадати – всує…
Що у церковній тиші царині
Для нас не заспівають: алілуйя!
Подяка вам в душі моїй бринить
За те, що ви мене – от знали б краще! –
Так любите: за серце, котре спить,
За зустрічі рідкі, невмисні радше,
За місяць, що не буде нам світить,
За сонце, сяє що, але не наше –
За те – на жаль! – моє, що не болить,
За те – на жаль! – що не болить і ваше!
14.08.2022 Гречка Віталій
Мне нравится, что вы больны не мной,
Мне нравится, что я больна не вами,
Что никогда тяжелый шар земной
Не уплывет под нашими ногами.
Мне нравится, что можно быть смешной —
Распущенной — и не играть словами,
И не краснеть удушливой волной,
Слегка соприкоснувшись рукавами.
Мне нравится еще, что вы при мне
Спокойно обнимаете другую,
Не прочите мне в адовом огне
Гореть за то, что я не вас целую.
Что имя нежное мое, мой нежный, не
Упоминаете ни днем, ни ночью — всуе…
Что никогда в церковной тишине
Не пропоют над нами: аллилуйя!
Спасибо вам и сердцем и рукой
За то, что вы меня — не зная сами! —
Так любите: за мой ночной покой,
За редкость встреч закатными часами,
За наши не-гулянья под луной,
За солнце, не у нас над головами,-
За то, что вы больны — увы! — не мной,
За то, что я больна — увы! — не вами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2022
Зайшла я в забиту корчму Земля
Й замовила келих вина,
Та Господар очі відвів у бік
Від спраги моєї без дна.
Я потім присіла стомлена там
І хліба спросила шматок,
Та Господар очі відвів у бік –
У відповідь лише мовчок.
У час цей, як завжди, з ночі навкіл
Чекаючі душі зайшли,
Від подиву стримані крики враз
На світло і гам цей були.
«Дай ліжко поспати хоч, – я кажу,
Бо скоро опівночі вже», –
Та Господар очі відвів у бік –
Й лиця не побачу невже?
«Поїсти, поспати – тут не дають,
Піду я туди де була», –
Та Господар очі відвів у бік –
Зачинено, звідки прийшла.
13.08.2022 Гречка Віталій
The Inn Of Earth (by Sara Teasdale)
I came to the crowded Inn of Earth,
And called for a cup of wine,
But the Host went by with averted eye
From a thirst as keen as mine.
Then I sat down with weariness
And asked a bit of bread,
But the Host went by with averted eye
And never a word he said.
While always from the outer night
The waiting souls came in
With stifled cries of sharp surprise
At all the light and din.
"Then give me a bed to sleep," I said,
"For midnight comes apace"--
But the Host went by with averted eye
And I never saw his face.
"Since there is neither food nor rest,
I go where I fared before"--
But the Host went by with averted eye
And barred the outer door.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2022
Стрів я мандрівника з земель античних
Він мовив: «Ноги, що без тіла там,
В пустелі, кам‘яні…З під ніг величних,
З піску, лице розбите хмурить нам
І морщить усмішку губ саркастичних,
Скажи ж як пристрасті митець зчитав,
Що висікла життя серед каміння,
Рука глумлива й дух, що сили дав.
Й на п‘єдесталі , ті слова з‘явились:
«Я – Озімандіс, славний Цар Царів я,
Глянь Труд ось мій, щоб Сильні з вас згубились!»
Нічого. Все у розпаді довкіл
Руїн, тих колосальних, що лишились
Одні в безкрайнім просторі пісків».
11.08.2022 Гречка Віталій
Озімандіс – давньогрецьке ім‘я фараона Рамзеса ІІ
Ozymandias (By Percy Bysshe Shelley)
I met a traveller from an antique land,
Who said—“Two vast and trunkless legs of stone
Stand in the desert. . . . Near them, on the sand,
Half sunk a shattered visage lies, whose frown,
And wrinkled lip, and sneer of cold command,
Tell that its sculptor well those passions read
Which yet survive, stamped on these lifeless things,
The hand that mocked them, and the heart that fed;
And on the pedestal, these words appear:
My name is Ozymandias, King of Kings;
Look on my Works, ye Mighty, and despair!
Nothing beside remains. Round the decay
Of that colossal Wreck, boundless and bare
The lone and level sands stretch far away.”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2022
Як підсумок всіх Роздумів, Досліджень,
Років чисельних Старець підбива
В останній Праці, серед Нагромаджень,
Грайливо мед він Мудрості влива.
Спішить Студент амбітний і завзятий,
Бібліотек, Архівів вірний син
В Диплом вмістити, Гонором багатий,
Думки найгеніальніших Глибин.
Сидить і дме Хлопчак у соломину,
Кольори, Подих, з мила бульбашки,
Співає Оду кожній без упину,
Душа Дуттю радіє залюбки.
Старий, Хлопчак, Студент, усі яскрять
Із Світової творять Піни-Майї
Чарівні Сни без сенсу, нетривалі,
В яких в собі навчились розрізнять
Це вічне Світло й радісніш горять.
08.08.2022 Гречка Віталій
SEIFENBLASEN (Hermann Hesse)
Es destilliert aus Studien und Gedanken
Vielvieler Jahre spat ein alter Mann
Sein Alterswerk, in dessen krause Ranken
Er spielend manche susse Weisheit spann.
Hinsturmt voll Glut ein eifriger Student,
Der sich in Buchereien und Archiven
Viel umgetan und den der Ehrgeiz brennt,
Ein Jugendwerk voll genialischer Tiefen.
Es sitzt und blast ein Knabe in den Halm,
Er fullt mit Atem farbige Seifenblasen,
Und jede prunkt und lobpreist wie ein Psalm,
All seine Seele gibt er hin im Blasen.
Und alle drei, Greis, Knabe und Student
Erschaffen aus dem Maya-Schaum der Welten
Zaubrische Traume, die an sich nichts gelten,
In welchen aber lachelnd sich erkennt
Das ewige Licht, und freudiger entbrennt.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2022
Вареничків смак
Обожнюють люди,
Домівку вони
Нагадають повсюди!
Піджарка з сальцем,
Чи сметанка згодиться,
В душі українця -
Тепло розгориться!
Картопля, капуста,
Печінка до діла!
Сир або вишня –
Начинка мила!
Є тисячі
Варіантів у страви!
Вареники – гордість
Моєї держави!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022
Перед окном в квартире,
Выключив дома свет,
Бродит в дождливом мире
Взглядом своим поэт.
Капель стеклом дорожки,
Ветра порывов шум,
Тех впечатлений – крошки,
Грустно-унылый ум.
Что же не тешит душу,
Дождь, его старый друг?
Ветер тоскливо слушать,
Блеклое все вокруг.
И понапрасну тщится
Тут воспарить душа,
Серость везде клубится,
Ест ее, не спеша…
Гаснут души порывы
В мутных пучинах тех.
Время ползет уныло,
Свой позамедлив бег.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955654
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.08.2022
Я хмара в неба вишині,
Зірки радіють всі мені,
Наснаги й волі хватить щоб,
Укрити тінню море й горб –
Що ж сосни з гір мене, крізь тінь,
Завжди зовуть: «Спочинь, спочинь?»
Плащем укрию місяць я
Й затьмарю сонце серед дня,
Мене не схопиш ти, авжеж,
Вітрів дитя не знає меж –
Та сосни з гір мені крізь тінь
Все шепотять: «Спочинь, спочинь.»
27.05.2022 Гречка Віталій
THE CLOUD
by: Sara Teasdale (1884-1933)
I am a cloud in the heaven's height,
The stars are lit for my delight,
Tireless and changeful, swift and free,
I cast my shadow on hill and sea—
But why do the pines on the mountain's crest
Call to me always, "Rest, rest?"
I throw my mantle over the moon
And I blind the sun on his throne at noon,
Nothing can tame me, nothing can bind,
I am a child of the heartless wind--
But oh the pines on the mountain's crest
Whispering always, "Rest, rest."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2022
Поэту надо быть попроще -
Воспеть любовь,
Пройтись по теще!
Добавить что-то про погоду,
Немножко описать природу.
Цветы припомнить -
Розы, маки…
Судьбе вниманья сделать знаки!
Припомнить старые печали,
Года, что мчат…
Про душ в астрале.
Про мощь стихий -
Огонь и воду!
Еще разочек про погоду…
Ну и конечно же о мурках,
В усато-полосатых шкурках!
Затем зайти с другого боку -
О сакурах - с десяток хокку!
О куполах и пьедесталах,
Про жизнь и смерть -
Чтоб всех проняло!
Добавить мистики немножко…
И снова пару строк о кошках!
О красоте лица и тела
И о походке, чтоб летела!
Про вечные вопросы вспомнить -
Про рай и ад нам всем напомнить!
Про лето, осень,
Зимы, весны…
Про лес, его дубы и сосны!
Про выбор, трудный, как обычно
И кошек, что уже привычно…
Продолжил бы еще немножко,
Но понял ты – пиши о кошках!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955449
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.08.2022
Я до тебе лише промовчу,
І тебе не стурбую й на мить,
І за те, що про себе шепчу,
Не наважусь я й натяк зробить.
Цілий день спали ночі квітки,
Та як сонце зайде поза гай,
Розкриваються тихо листки,
Розквітає в душі моїй рай.
В мої груди, де втома й щемить,
Віє сирість нічна…Я тремчу
Я тебе не стурбую й на мить,
Я до тебе лише промовчу.
14.07.2022 Гречка Віталій
Я тебе ничего не скажу,
И тебя не встревожу ничуть,
И о том, что я молча твержу,
Не решусь ни за что намекнуть.
Целый день спят ночные цветы,
Но лишь солнце за рощу зайдет,
Раскрываются тихо листы,
И я слышу, как сердце цветет.
И в больную усталую грудь
Веет влагой ночной… Я дрожу.
Я тебя не встревожу ничуть,
Я тебе ничего не скажу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2022
Ніготь слід тут лишив – таємницю вказати.
– Пізно, висплюся, вранці видніше воно,
А допоки не будять, кохану торкати
Як мені, хоч кому не дано.
Як торкав я тебе! Навіть губ моїх міддю
Так торкав, як торкає трагедія зал.
Цілував наче літо. Повільно й повільно,
Лише потім здіймалась гроза.
Пив, як пташки. Тягнув до свідомості втрати.
Зорі довго так горлом течуть в стравохід,
Соловейки ж мрійливо мерщій тріпотати,
По краплині сушити нічний небозвід.
04.08.2022 Гречка Віталій
Автор: Б.Пастернак
Здесь прошелся загадки таинственный ноготь.
— Поздно, высплюсь, чем свет перечту и пойму.
А пока не разбудят, любимую трогать
Так, как мне, не дано никому.
Как я трогал тебя! Даже губ моих медью
Трогал так, как трагедией трогают зал.
Поцелуй был как лето. Он медлил и медлил,
Лишь потом разражалась гроза.
Пил, как птицы. Тянул до потери сознанья.
Звезды долго горлом текут в пищевод,
Соловьи же заводят глаза с содроганьем,
Осушая по капле ночной небосвод.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2022
Свідомість ця, що впізнає
Сусідів з Сонцем цим
Колись впізнає Смерть сама
Та лиш вона утім
Проходить інтервал оцей
Як досвід проміж то
Найглибший це експеримент,
Що Нам пройти дано –
Чи все влаштовує в собі
Й відповідає нам
Сама собі й нікому більш
Послужить відкриттям.
Приречена лише в собі
Пригод своїх шукать
І поряд Гонча є лише –
Самосвідомість звать.
03.08.2022 Гречка Віталій
This Consciousness that is aware (by Emily Dickinson)
This Consciousness that is aware
Of Neighbors and the Sun
Will be the one aware of Death
And that itself alone
Is traversing the interval
Experience between
And most profound experiment
Appointed unto Men -
How adequate unto itself
Its properties shall be
Itself unto itself and none
Shall make discovery.
Adventure most unto itself
The soul condemned to be -
Attended by a single Hound
Its own identity.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2022
Вдома пусто буде нині,
Тільки сутінки. Один
День зимовий у щілині
Незасмикнутих гардин.
Тільки білі грудки мокрі
Мельком швидко замело
Тільки крівлі, сніг, і, окрім
Снігу й крівель, зась кого.
Знову іній креслить буде,
Закружляєм з ним ще ми
Сум того, що вже минуле,
Справи тої ще зими.
Знову штрикнуть, бо ще винні,
Не відпущені вони,
І вікно по хрестовині
Здавить голод дров‘яний.
Та аж раптом по портьєрі
Дріж від вторгнення промчить,
В тиші мірним кроком в двері
Як майбутність зайдеш вмить.
Вдягнена, як для містерій,
В біле щось та без причуд,
В дійсно щось із тих матерій,
З котрих сніжні ковдри тчуть.
04.07.2022 Гречка Віталій
Никого не будет в доме,
Кроме сумерек. Один
Зимний день в сквозном проеме
Незадернутых гардин.
Только белых мокрых комьев
Быстрый промельк маховой,
Только крыши, снег, и, кроме
Крыш и снега, никого.
И опять зачертит иней,
И опять завертит мной
Прошлогоднее унынье
И дела зимы иной.
И опять кольнут доныне
Не отпущенной виной,
И окно по крестовине
Сдавит голод дровяной.
Но нежданно по портьере
Пробежит вторженья дрожь,-
Тишину шагами меря.
Ты, как будущность, войдешь.
Ты появишься у двери
В чем-то белом, без причуд,
В чем-то, впрямь из тех материй,
Из которых хлопья шьют.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2022
Метелику,
Скінчилась гра,
Моя рука –
Тебе змела.
Чи я не є
Такий як ти?
В тобі моє
Чи не знайти?
Танцюю я,
Співаю, п‘ю –
І не відчую
Смерть свою.
Як думка є –
То я живу,
Подумає –
І я помру.
Метелик я,
Щасливий всяк –
Що за життя,
Що без ознак.
14.07.2022 Гречка Віталій
The Fly (by William Blake)
Little Fly,
Thy summer's play
My thoughtless hand
Has brush'd away.
Am not I
A fly like thee?
Or art not thou
A man like me?
For I dance,
And drink, and sing,
Till some blind hand
Shall brush my wing.
If thought is life
And strength and breath,
And the want
Of thought is death;
Then am I
A happy fly,
If I live
Or if I die.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022
Вы прогулялись Чертою назад,
В Будущем ищет причины ваш взгляд,
А Время, по сути – фантазии плод,
Мозг наш умело его создает.
Влево и Вправо, Вперед или Вверх –
В море Безумия – мозга доспех…
Материя, Время или Душа –
Обертки Чего-то тихо шуршат…
Облако Слов, тех, где первого нет –
Нас ограждает от Хаоса бед.
Облик Реальности – невыносим,
Не суждено нам увидится с Ним.*
*Ответ на стихотворение Светланы Себастиани "Послушайте! Мы существуем вспять…"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955124
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.08.2022
Наша жизнь – это просто идеи,
Что ты принял и сделал собой.
Мы страдаем – в страдания веря,
А без веры – уходим в запой.
Каждый миг создаем мы картину,
Поверх старых мазков и штрихов
И шагаем по ней в перспективу,
Недописанных образов-снов.
В своей жизни мы все объяснили
И по плану пытаемся жить,
Про овраги давно позабыли,
Веря в краску и силу творить.
Только ветер, порою, нежданно,
Проберет холодком в мастерской –
Крыши нет, стены делись куда-то…
Сброшен холст и лишь воздуха вой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955080
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.08.2022
Зима лютує гнівна,
Бо вийшов її строк -
Весна вже тут привітна
І гонить лід струмок.
Зарухалось все жваво
Зимі вже місця зась –
Злітає спів яскраво,
То пташка озвалась!
Зима ще чинить спротив,
На Весну бубонить.
А тій це без турботи –
Ще більше веселить…
Схопила відьма снігу
І, зла мов три чорти,
Жбурнула прямо в Весну,
Збираючись втекти!
Весні ж і горя мало:
Бо сніг той вже вода,
З Зими лише сміється –
Умита й молода!
05.02.2022 Гречка Віталій
Федор Тютчев — Зима недаром злится
Зима недаром злится,
Прошла ее пора —
Весна в окно стучится
И гонит со двора.
И все засуетилось,
Все нудит Зиму вон —
И жаворонки в небе
Уж подняли трезвон.
Зима еще хлопочет
И на Весну ворчит.
Та ей в глаза хохочет
И пуще лишь шумит…
Взбесилась ведьма злая
И, снегу захватя,
Пустила, убегая,
В прекрасное дитя…
Весне и горя мало:
Умылася в снегу,
И лишь румяней стала,
Наперекор врагу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2022
Мы не помним раннего детства -
Нет в мозгу уж нейронов тех.
Мы течем, изменяясь вечно,
Набираясь всего от всех.
Кто же я? И где настоящий?
Когда сам? Или здесь, с тобой?
Был ли мной с фотографий мальчик?
Стал ли я лишь сейчас собой?
Избавляюсь я от иллюзий,
Чтоб поверить в новую чушь.
Жизнь полна побед и контузий,
Чтобы сделать - сперва разрушь…
Больше нет тех людей, что были,
Да и ты стал совсем другой.
Безвозвратно мы все уплыли,
Потерялись навек с собой…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954971
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.07.2022
Я бачив образ, що не міг страждать,
Наснився сяйний серед ночі він
Та голос срібний в розмаїтті цім,
Я слід його почав знов помічать,
Буденність приховала благодать
Та з порожнечі призваний він втім,
Коли в красиве одягнувся тлін
Та світ спромігся весь зачарувать.
Та вже як брама впала я прозрів,
Я вболівав за згублені слова,
Казок забутих, сказаних напів,
Чудес, котрих явити він хотів
Та тих думок, як птах, що не співа,
Та він помер, я очі вже відкрив…
12.06.2022 Гречка Віталій
The Dead Poet
I dreamed of him last night, I saw his face
All radiant and unshadowed of distress,
And as of old, in music measureless,
I heard his golden voice and marked him trace
Under the common thing the hidden grace,
And conjure wonder out of emptiness
Till mean things put on beauty like a dress
And all the world was an enchanted place.
And then methought outside a fast locked gate
I mourned the loss of unrecorded words,
Forgotten tales and mysteries half said,
Wonders that might have been articulate,
And voiceless thoughts like murdered singing birds.
And so I woke and knew he was dead.
-Lord Alfred Douglas
(written about Oscar Wilde the year after his death)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2022
Кто может вдохновить поэта лучше?
Проникнуть даст кто в тайны бытия?
Поможет путь найти во тьме гнетущей,
Путь к истине, столь важной для тебя…
Бывает, импульс творческий приходит,
В момент, когда его не ждёшь уже.
Для озарений миг любой пригоден -
Хоть весело, хоть тяжко на душе.
Порой, проснувшись утром, быстро ищешь,
Где записать навеянное сном.
Ведь будет пробужденьем сон похищен,
Пока с блокнотом сядешь за столом.
Где ж отыскать источник вдохновенья,
Где крылья взять - коль хочется летать?
Где прячутся той Музы откровенья?
Ответа нет, пока -лишь тишь да гладь…
А ну-ка погоди, а если точно...
Когда все тихо - вдохновенье спит…
Давай-ка, включим жизнь свою погромче!
Глядишь, на шум и Муза прилетит!
21.02.2022 Гречка Виталий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954857
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.07.2022