| Сторінки (5/432): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Де ж тепер дівчина
із Маріуполя?
З нею давно вже
немає зв'язку...
Місту і їй би, -
залізного купола,
Хоч би маленьку
частину яку.
Матінко Божа,
до тебе молитви
Чи не дійшли?
Бо твої покрова
Місто не вкрили;
й жорстокої битви
Воно не уникло;
криваві жнива
Не оминули;
його і накрили:
Полум'я пекла,
задушливий дим...
Та до останнього
опір чинили
Кіборги-хлопці
запекло між тим...
Та як же безжалісно
орки лупили
По місту, будинках,
та це ж - по тобі;
По всьому, що змалечку
ти полюбила!
Земля почорніла
від болю й журби...
Я пані спитаю:
"А ви з Маріуполя？"
Можливо, вона мені
і відповість:
"Так, це моє місто, -
рідне, улюблене;
Було воно й стане
найкращим із міст！"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022
Как-то всё проходит мимо...
Словно на обочине, -
Вижу, как летят что силы:
Жизнь, машины, прочее...
Как же это получилось, -
Словно в одиночестве,..
Не срабатывают числа,
Всякие пророчества？
Разве, что любил я, мимо
Без меня промчалось？
Что-то невосстановимо,
Не начать сначала.
Восстанавливать не надо
Только дружбу тесную.
Я подумал, нет преграды, -
Друг звонит естественно...
Может быть и по-другому, -
Он подумал только, -
Я звоню... Тут по-любому
Сходятся настолько
Мысли, словно сразу где-то
Там реле сработало.
И на дружбу нету вето;
Безграничны квоты.
Если жизнь проходит мимо,
Вроде бы и рядом...
Другу позвонить есть стимул,
В жизни так и надо.
18. 12. 2022 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958996
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.09.2022
Прошумить ще по-літньому вітер;
Промайнуло вже стільки подій...
Сліпий дощик просіяв крізь сито
Весь запас накопичений свій
На траву ще зелену, на квіти,
Що не втратили ранню красу,
Та нікуди уже не подітись,
Бо все менше і менше часу
До фіналу буяння, цвітіння...
Як завжди, швидкоплинна краса;
І хмарки сизокрилою тінню
Позашторюють всі небеса.
Та щось буде друге, як не бути,
І уступить другому все те,
Що назад уже не повернути,
А лиш в спогадах знов проросте.
Я колись дарував тобі квіти
Та і сам не згадаю коли...
Промайнуло на швидкості літо,
Ми, неначе, ніде й не були.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2022
В Європі, як завжди, іде футбол,
А в Україні йде давно війна.
І там суддя свистить, фіксує гол,
А в нас свистить неначе Сатана.
Бо в нас вже не футбол іде давно,
Та над країною літає, мов м'ячі,
Лиш небезпечне для життя лайно,
Запущене із вражої пращі.
В свої поля ми клятих тих гравців
Не звали, - випроваджувати ж нам
Уже мерців, або напівмерців;
Збувається пророцтво - "АЗ ВОЗДАМ！"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022
Чути знов сирени голосіння
І дрижить повітря у тривозі.
Знов смертельне сіється насіння
По усій країні в щедрій дозі.
І навкруг вогненний коловертень...
Диригент, що вже смертельно хворий,
Так махає паличкою Смерті,
Мов схотів перевернути гори.
І коли ж припиняться Їй гімни
В супроводі блискавок і грому？
Диригента хто чи що зупинить？,
Бо навкруг, - хоч не вилазь із дому.
І уже сирени захлинаються,
Голосять, здається, безперервно...
Сподіваюсь, гіршого не станеться,
Бо втомився диригент смертельно.
Здійметься, мабуть, у пеклі паніка, -
Де іще такого пошукати？
Диригент упустить кляту паличку;
Він її не зможе вже підняти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022
Я давно стал скромнее в желаньях,
Что из них мне осталось？, - во-первых, -
Чтоб ничто не трепало бы нервы
И никто, ни из ближних, ни дальних.
Чтобы светлой зарёй просыпаясь,
Я тебя не встревожил нечаянно;
В комплиментах вовсю рассыпаясь,
Ждали нас церемонии чайные.
Утром море у ног шелестело
И встречало нас свежей улыбкою,
Чтобы солнце в волнах, то и дело,
Золотою плескалося рыбкою.
Разве стал я в желаньях скромнее？
Только б утром всегда ожидало
То, что сердцу роднее, милее,
Как и раньше нередко бывало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958570
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.09.2022
Багато чого ми в житті скуштували, -
Березову кашу, і редьку, і хрін;
І в їхнім смаку ми життя пізнавали
Й себе з несподіваних наче сторін.
І скільки б гіркоти в тому не траплялось,
Подякуєм Богу, що в нашім житті
Найгіршого все ж таки з нами не сталось, -
Бо завжди щось краще було на меті.
Немов провидіння завжди помагало
Нам розпізнавати найліпші смаки
Із тих, які доля нам пропонувала;
І що пам'яталися довгі роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2022
Скільки чекати відбою,
Не об'являють відбій;
Триває цілодобово
Запеклий, рішучий бій
Із мороком за виживання
Свободи і світлих ідей;
Перейдені лінії, грані
На нашій землі, як ніде,
У нашій країні страждальній;
І вся Україна - це щит
Ахілла у генеральній
Битві за весь Білий Світ！
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022
Любити хочеться,
як не любив ніколи,
Тендітну тишу
на освітленій землі,
Як поступово
збільшується коло
Земне й небесне.
Горизонти немалі
Душа за звичним
горизонтом помічає,..
Як квітка,
розкривається життя нове;
Легені повняться,
із ароматом чаю,
Повітрям ранку, -
день вже радісно зове
До себе в гості знов, -
він радий, як ніколи
Тебе зустріти
і сердечно обійнять;
І показати,
як іде життя навколо...
Тобі даремно він
не стане обіцять:
- Все буде добре！-
Так, і як тому не бути？
Не може буть того,
щоб якось не було？
А придивитися, -
та є щасливі люди;
І радісно, -
що їх росте й росте число.
І діти з нами поряд
бавляться, сміються...
І ми, можливо, теж
не будемо сумні...
Та щастя нам ніхто
не принесе на блюдці,
Поки його
ми не здобудемо самі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022
Де невпинно протікає Стікс-ріка,
Пан Геннадій недаремно там чека
Всіх, хто Харків його рідний руйнував,
(Він би кожного упевнено впізнав)
Щоб навішати усім таких
пі＊дюль！
Ну, а потім вже помножити
на нуль！
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022
Війна прийшла
до нашого порогу,
На кожному
порозі вже вона.
Мені здавалося, -
далеко йде війна, -
Вона ж усю вже Україну
накривала,
Та на очах була,
неначе пелена;
І серце бід страшних
не відчувало.
Ось-ось припиняться,
здавалося мені,
На сході, там у нас
і обстріли, і постріли;
Війна, - десь там,..
а на війні, як на війні...
Не думав, що в болячки
може буть загострення
Таке, що стане боляче
нестерпно всім
І буде вже для всіх
загрозою смертельною.
У чистім небі,
наче пролунає грім;
І стане вся земля
пекельною пательнею.
Мені здалося,
що настав армагеддон
Не тільки для землі моєї
і народу,
Коли навала переїхала
кордон,
Зламавши віроломно
всі людські угоди.
Зламавши все,
що накопичував
весь Світ, -
Поняття про добро, про честь,
про совість й гідність...
Причетний же до цього
лиш плюгавий дід,
Та може, хтось іще,
в якого з ним
спорідненість?
Чи розхитає Світ,
щоб розверзався ґрунт,
І так, щоб все живе
до смерті нажахалося?..
Коли гігантом
хоче стати ліліпут, -
Чи може, ще якийсь там навіжений дон?
Тоді гряде, як судний день, армагеддон?!
Світ не допустить,
Щоб подібне сталося!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022
Светлане
Отчуждённой казаться и строгой
Всё-таки ты не сумела.
За домами шумела дорога;
Чья-то жизнь возле нас шумела.
И тогда временами казалось, -
Море чуть слышно шумело...
Нашей памяти это касалось, -
Море было на самом деле.
Я уверен, что ты не забыла,
Ты вспомнила и не напрасно,
Как шумят тополя, значит было
У нас всё с тобою прекрасно.
Разве мне показалось?, - Ты вспомнила
О море, что за тополями
Поджидало нас полусонными
Колыбельными голосами.
И, как-будто бы лёгкими тенями,
Растворялись вдали каравеллы
И за ними следы белопенные
Уходили в другие пределы.
Всё у нас поменяется в корне, -
Мне почудилось на мгновение;
И что жизнь перед нами, как море,
Прекрасная на удивление.
Мне на миг показалось, - остыла
Обида твоя окончательно...
Нам море дышало в затылок...
Мы вернёмся к нему обязательно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956938
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.08.2022
Тримається рідний мій Харків!
Залізних нема куполів.
І кожного дня він відхаркує
Із кров'ю зненависть і гнів.
З тривогою в місті чекають
Прильоту залізних пташок
Коли ж вони спів починають,
Нема вже хороших думок.
І місто звикає до всякого, -
"Сусід" уже зовсім здурів.
І ми споряджаєм з "подякою"
Своїх красномовних послів.
І як себе вести з безумцем,
Бо він не сприймає вже слів, -
Який ще тут доказ, презумпція, -
Бо той вже вкінець одурів.
І поки пташки прилітають,
Спокою нема ні на час.
І місто пташок посилає
У слід "кораблю" кожний раз.
І місто страждальне бажає
Поставить надійний замок
Такий, щоб ніяка вже зграя
Не влізла до нас, не дай Бог.
Ні щастя, ні долі щоденно
Не зичим "сусідам" таким.
До них, - ні жалю, ні прощення
Нема, - і мабуть, навіки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022
Хто не хоче дотику відчути Неба;
Дотику Любові супер-ніжної?
Хто тією ніжністю погребує
У часи жорстокості залізної?
Хто не любить зустрічати Сонця-Феба?
То хіба, душа пустопорожня...
Хто не хоче сонячного Неба;
І життя осяйне не обожнює?
Хто пітьмі підступній зовсім не перечить
І захоче жити із пітьмою;
І зваливши всі гріхи на плечі,
Дихати повітрям мезозою?
Хто війну сприймає, - наче так і треба,
Усмішкою ворога привітить?
Хто не хоче золотого Неба, -
То йому нічого вже не світить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2022
Вибач, брате, що тебе не спас,
Бо мене добряче зачепило.
Наші браття будуть вже без нас
Цих падлюк гамселити щосили.
Вибач, друже, що тобі не зміг
Хоч якусь надати допомогу,
Бо відчув, - не відчуваю ніг...
Вже без них я вижив, слава Богу.
Слава нашим хлопцям й медбратам
І сестричкам, - витягли із пекла.
Цим падлюкам мало: "Аз воздам!", -
Наші хлопці жарять їх запекло.
Як я чув, що не знайшли тебе;
Я не вірю, що тебе покинули.
Та в душі чомусь весь час шкребе, -
До твоєї не прийти могили.
Поки я живий, - безсмертя є.
Господи, врятуй ти наші душі!
І ніщо мене вже не уб'є, -
Бо тебе я пам'ятати мушу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2022
Все небо затягнуте над Україною
І хмари свинцеві на весь горизонт.
В театрах війни усі двері розчинені, -
І вийшов до рампи якийсь "Корнішон".
У нього є ручки тонкі, але довгі, -
До всіх Він дістане, хто любить його;
І хоче для них безумовної долі,
Він хоче завжди і того, і сього.
Та хоче найбільше, щоб люди жахались,
І від споглядання нестерпних картин,
Щоб всі ціпеніли і вже не пручались;
І не розгинали напружених спин,
Щоб душі зомлілі сховались у мушлі
Мовчання і жаху, і вже ні чічірк.
Не зможе ніхто врятувати ті душі,
Коли вже поставить тавро своє Звір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2022
Хіба такого я хотів життя,
Щоб слухати удень, вночі сирени？
Читати у смартфоні, що летять
Не гуси, не лелеки з Ойкумени, -
І не одні, не раз уже летять
Пташки , нафаршировані пекельним
Вогнем, - не тільки по моє життя ,
Й землі моєї і народу паралельно.
Хіба я на таке життя чекав
Для рідних і для себе, для країни,
Щоб бачити у сполохах заграв
Міста і села рідні, - їх руїни？
Хіба я думав про життя таке,
Не мав і гадки, що так обернеться, -
Життя порушить , те смертельне і бридке,
Й воліє дотягнутися до серця
Країни, рідної землі, - до всіх
Одразу, сплюндрувавши все, що можна,
І наробити стільки незліченних лих,
Так , щоб було на щось нелюдське схоже.
І хто із нас бажав життя таке
Побачити, яке ми бачим зараз？
Все, що було нам рідне і близьке, -
Ледь жевріє серед руїн і згарищ.
Побачим ми, - повернеться життя
До міст, до сіл, до кожної домівки;
До рідних гнізд лелеки прилетять;
І буде Мир, і буде Щастя, і не тільки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2022
1
Україні не до сміху,
Нічому радіти майже, -
Звідусюди лізе лихо,
Розповзлася сила вража.
Здичавілі і первісні,
Начебто жахи воскресли.
Над землею тьма нависла...
Почалося, - крига скресла.
Танки йшли по Україні,
"Урагани", "сонцепьоки",
Ззаду "бучі" і "ірпіні"
Залишались крок за кроком.
Розповзлись по Україні
Камуфляжні довгі змії.
Сонце палить, вітер виє,
В небі диму чорні шиї.
Пляски Вітта,.. "ТА" ж косою
На всі боки розмахалась...
І кривавою росою
Україна умивалась.
2
Шифрувалися секрети
На старих зотлілих мапах.
І ховалися скелети
Загодя у темних шафах.
Розбігались жадні очі,
Лізли із орбіт від жаху.
Злочин налізав на злочин,
Вгамувати свою спрагу.
Простяглися довгі руки
Дотягнутися до всього.
Розлітались всюди круки,
Залишаючись надовго.
Хто закриє жадні очі,
Хто вкоротить довгі руки,
Як не наші мужні хлопці
За всі наші сльози й муки,
За сплюндровану країну,
За людей, дітей невинних ?!
Стане батько поряд з сином, -
Слава, слава Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022
Їде зомбі на трамваї,
На машині і в метро,
Та про те іще не знає,
Що давно уже ніхто.
Зомбі їде на "Уралі",
БТР він осідлав,
А, що то останнє раллі,
Ще про те ніхто не знав.
Зомбі в небі пролітає
І не думає про смерть,
Що його кінець летальний,-
Прямо в пекло шкереберть.
В зомбі є наказ - на захід
Цілити "буран" і "смерч",
Та не знає, - вже є запис
До Кобзона на концерт.
Зомбі вирячився в телік
І радіє, - острів наш
Та не знає, - перемеле
Молох і його на фарш.
Зомбі множаться, як клони,
Зомбі-зет і зомбі-ві,
Зомбі-змій повзе в колоні,
Хоче хліба на крові.
Зомбі-драко лізе в драку,
Пре на нас з усіх сторін.
Будем гнать його під сраку,
Ще про те не знає він.
Від життя він всіх рятує,
Де загрожує життя.
Та не знає, що прямує
"Родіна" у небуття.
І червону кнопку тому,
Як зіницю береже.
Завмирає світ від того, -
Чи нажме, чи не нажме？
Шкуру він Левіафана
Приміряв уже не раз.
Є у зомбі мегаплани -
Світ лякати повсякчас.
І веде кривавий танок
Зомбі стільки вже століть...
Боже, дай хоч наостанок,
Хоч на мить йому прозріть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022
Антихрист убрався у шати Спасителя,
Когорти безпомічних душ наверта,
Щоб плевели мороку щедро засіяти
Від імені Бога й Ісуса Христа.
І душі заблудші співають осанну
Йому, хоч і серце від того щемить.
І Світ балансує непевно на грані
Між Мороком й Світлом, - і так кожну мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2022
Хтось придумав цікаву теорію, -
Став на тому бабло заробляти, -
Щоб позбутися болю і горя
Треба міцно когось обійняти.
Обійму для початку я котика.
Хтось обійме ласкавого песика,
І не буду я більше невротиком,
І забуду про сум і агресію.
То ж давайте попарно і хором
Упроваджувати обіймашки,
Може звичкою стане те скоро,
І я певен, - всім буде на краще.
Нас чекають обійми попереду
І в сумну, і в щасливу годину.
Хто обняти наважиться нелюда?
А чи стане той нелюд людиною?
Та не буду я ризикувати
І не хочу іти я на ризик.
Буду рідних своїх обіймати,
Дорогі цілувати мармизи.
Обіймаймось ! Все буде на краще!
Обіймаємось, жаль, ми не часто...
Хай всесвітні ідуть обіймашки!
ОбіймИ нас всіх, Боже, на щастя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2022
Заплакана дівчинка знову в рекламі, -
Вона хоче жити, радіти, любить...
Зажурений татко, так боляче мамі, -
І хто тільки може - допоможіть!
І начебто, є - Той могутній на Світі, -
Всіх хворих дітей врятувати би зміг.
Та ділом Він зайнятий несамовито, -
Він пхає війни невблаганний леміх.
І має ще стільки Він переорати,
Щоб зілля криваве розкішно зійшло.
А в плачі заходиться потайки мати, -
Життя врятувать ще не пізно було б.
Він міг би життя не одне врятувати ,
І душу тендітну, не тільки одну...
Та, певно, Йому на все те наплювати, -
Запекло громадить труну на труну.
Бо Він вже затіяв Всесвітню халепу,
(Нема Йому діла до всяких дрібниць)
Де виплеще пекло до самого Неба
Всю магму із кратерів чорних зіниць.
Він міг би посіяти Добре і Вічне, -
Та Він одержимий метою, яка
Тяжка й непроглядна, як морок одвічний,
Де всяка Надія безслідно зника.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2022
Як тихо на небесному горищі...
Лиш чутно, як воркочуть голуби,
Десь грають хвилі , вітер свище,
Простори колихає голубі.
Як тихо-тихо у садах небесних,
Завмер листочок кожен, - не шелесть,
Так тихо, що аж настовбурчилася шерсть
У звірів всіх, в яких страхи воскресли.
І що за тиша в небесах глибинних,
А чи прихід віщує Сина сам Отець?
Відлічує приходу час невпинно
Биття людських знеможених сердець.
А діється таке весь час в окрузі,
Спливають з небуття Гоморра і Содом.
Всі люди ,мов живуть в якійсь напрузі,-
Химерне дивляться кіно, а може ,сон.
І як почути тишу ту нечувану ?
Навколо стільки перешкод, завад...
Як крихти зачерствілих душ розчулити,
Які б настроїлись на тихий-тихий лад.
Й почули тишу на небесному горищі;
І як десь там воркочуть голуби,
Як грають хвилі, вітер свище,
Простори колихає голубі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2022
Все, що завтра повинно бути,
То нехай уже буде завтра,
Не сьогодні, і не післязавтра,
Не дай Боже, і зовсім не буде,
Що повинно-таки здійснитись,
Бо подій ланцюги переплутаються
І конвеєр життя призупиниться,
Тоді Доля зверне в інший напрямок
І не зможу я випити кави
І тебе я будити не стану,
Я порядок не хочу міняти,
Може слідом настати безладдя,
І події, причина і наслідок
У первинний змішаються хаос.
То ж традицій не буду порушувать,
Вип'ю кави, а потім подумаю :
- Чи будити тебе? Не будити? -
Бо мене ти про те не просила,
Хоч і будеш мені дорікати :
- Чому ж ти не збудив мене рано? -
Хай ідеться уже, як ідеться.
Бо сама ти повинна прокинутись.
Для початку хай серце зігріється
Теплим сном перед сонячним ранком, -
І щоб потім не билось тривожно
Від різких, несподіваних звуків.
Щоб розплющивши тільки-но очі,
Із тривогою ми не чекали
А ні яких хлопків, а ні оплесків
У тротиловім еквіваленті.
А що ж буде сьогодні в нас зранку?
Як завжди, кава й чай з бутербродами?
І хай зранку настане лиш ранок,
Так, щоб ніч не з'явилися зранку,
Не накрила нас мороком вічним,
І щоб Світ не розпався на друзки,
Бо його буде важко збирати
Із уламків численних до купи.
Та земні і небесні є лицарі,
Що наш сон бережуть і наш спокій,
Бережуть нашу землю невтомно.
А нам треба постійно молитись,
Щоб у лицарів сил вистачало
І на завтра, і на післязавтра,
На роки, на віки, щоб очистити
Назавжди нашу Землю від нечисті,
Щоб спокійно могли почувати ,
Ми постійно себе щогодини,
Ну, а зранку ще випити кави.
І нехай як скоріше так буде!
І все буде завжди Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2022
Когда же все люди поймут наконец,
Что Землю как рай подарил им Творец.
Но строят упорно от века подобие ада.
Настанет ли стройке счастливый конец?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946860
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.05.2022
Казалось, что мудрость зависит от прожитых дней,
Но к старости редко становится кто-то мудрей.
Блаженны родители, если с годами
Ничуть не глупее своих повзрослевших детей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946859
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.05.2022
Жили-были, дружили весь век
Хачапури, Лаваш, Чебурек.
Где Лаваш, Чебурек, Хачапури
Были вместе, - ни бед там, ни бури.
И сказал Лавашу, Чебуреку -
Хачапури : " Мы - братья навеки!
Да минуют нас бури и беды,
Как с утра, так и после обеда! "
И ответил ему Чебурек :
" Все мы братьями стали навек!
Не расстанемся ни на минуту, -
Бури, беды навек нас забудут! "
Возгласил вдохновенно Лаваш :
" Чебурек мой, и ты, Хачапури,
Вы мне братья, навеки я ваш!
Да минуют нас беды и бури! "
Хачапури, Лаваш, Чебурек
Всех встречали, - любой человек
Был всегда уважаемым гостем, -
И звучали и песни, и тосты...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946631
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.05.2022
Зриває Час фальшиві ,
лицемірні маски,
На чисту воду
Він виводить все на раз
І хто є хто -
відразу видно без підказки.
Час Істини настав -
так буде повсякчас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2022
Проходит не красной, -
кровавою нитью
Навылет война
через наши сердца,
Сквозь нашу страну
и сквозь судьбы, и жизни.
Начало известно,
не видно конца.
Но мы и положим
конец этой бойне,
Не нами раздутой,
прервем эту нить.
Изгоним орду, -
она станет изгоем
На веки веков.
Ну, а мы будем жить.
Родную страну
воскресим мы по-новой
И духа её
мы увидим подъём.
Но, чтобы орда
к нам не сунулась снова, -
Осиновый кол
в её сердце вобьем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946496
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.04.2022
Не принимается - Мы же не знали... -
В чёрном списке все вы для нас.
Беса вы сами себе выбирали,
Значит Он точно подходит для вас.
Вам же платить за его злодеяния.
Под напевы ваших попов,
Мы не примем от вас покаяния,
До скончания темных веков.
Будут маяться ваши внуки.
Что впереди? Пустота и мрак...
Будут вопрос задавать себе в муках :
- Что же всегда всё у нас не так? -
Может и будут сперва молиться
Деду убийце, убийце отцу.
Но как узнают, - молились убийцам,
Внуки разом всех вас проклянут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946495
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.04.2022
Нас вітер підхопив, і що здавався
Нам долею , що нас разом вела.
І душі з плином часу об'єдналися,
І то уже одна душа була.
Я щось хотів сказать усьому Світу,
Та він мене не чує, як завжди.
Та набирає сили якийсь вітер
І в ньому заблукали я і ти.
Невже і моє слово заблукало,
А в слові і живе душа моя.
Воно неначе душу віддзеркалило,
А з нею і твоє, й моє життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2022
Просто так від нас Він не відчепиться,
Відчепитись допоможем ми, -
Зробимо Йому таке вже щеплення,
Як колись зробили від чуми.
Він від нас так просто не відстане ,
Та колись зупиниться і Він .
Неодмінно в Світі мир настане, -
Світ не стерпить жити на крові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2022
Ой, летіли гуси і лелеки
В Україну здалеку-здалека.
Ой, ви думи, тяжкі мої думи!
Чом тривожно на душі і сумно?
Бо летять не гуси, не лелеки
І від того сумно і тривожно,
Із країв чужих близьких й далеких,
Із країв лихих, людей безбожних.
Там вони ті зграї випасають,
Начиняють вогняним залізом
І коли ті зграї визрівають,
Зброєю здаються супергрізною.
Ой, летять не гуси, не лелеки
Із-за моря, здалеку-здалека.
А летять до нас залізні зграї
І летять вони до мого краю.
Ой, почуло серце небезпеку, -
То не гуси прокричали в небі,
То сирени навкруги завили ,
Бо летить до нас якась халепа.
Не в лелек такі залізні крила.,
Вогняна страшна на крилах сила.
Не в гусей такі смертельні дзьоби,
А у дзьобах тих безмежна злоба.
Ой, не гуси, не лелеки знову
Не зерна, не хліба, - хочуть крові .
Та мисливці вже напоготові,
Кожен своє діло добре знає,
Як стріляє, то уже влучає.
Добре в ділі знаються мисливці,
Бережуть свій край вони від зграї,
Стережуть всіх разом й по одинці.
Ой, летіли гуси і лелеки
В Україну здалеку-здалека.
І коли вони до нас прилинуть,
Всі ворожі зграї зразу згинуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2022
Моє кошенятко голодне,
Воно увесь час хоче їсти,
Поїсть, - і відразу нашкоде
В якомусь таємному місці.
І кішка моя теж голодна,
І плутається під ногами,
І їсть вона все , що завгодно ,
Викрикує голосно гами.
Мій кіт хоче їсти і їсти
І мітить підряд все навколо.
Йому не сидиться на місці, -
Накручує коло за колом.
А хто ще у нас тут голодний,
Ні крихти не ївши насправді ?
І як же знайти головного,
Хто зможе сказати всю правду?
Та дещо існує незримо,
Невидиме оку простому, -
Каструлями, кришками грима,
Не хоче виходити з дому.
І що там на кухні за крики?
Якісь барабашки неначе.
Знов тихо, - щось знову принишкло...
Та я до усього вже звиклий, -
Спіймаю когось на гарячому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2022
Постройте храм в своей душе,
Не распыляясь всуе,
И жизнь вчерне, в карандаше,
И наспех не рисуя.
Не стройте храм свой на словах
И на песке, и прежде,
Не ставьте свечи в головах,
Несбывшейся надежды.
А под уклон пойдёт стезя,
Ненастье залютует –
Цепляйтесь что есть силы за
Соломинку любую.
Когда же в двери постучат,
Попросят о защите –
Не оттолкните невзначай,
Поймите, не взыщите.
Построив храм, несите крест,
Не сотворив кумира.
Любите ближних и окрест!
Ступайте с миром!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945891
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.04.2022
Прозреть, увидеть замысел Творца;
И в свете красоты неоспоримой
Строение Вселенского Дворца,
Как чистый образец неповторимый.
И от начала Света до конца,
Хранима вечной Истиной доныне,
Над главным входом главного крыльца -
К Отцу Любовь сияющая Сына.
Сияют судьбы в витражах Дворца,
Они замешаны на Божьей глине,
Подобье, отраженье Образца,
Особенно проявленные ныне.
И в окружении безбрежных анфилад
Увидеть жизнь — цветущий белый сад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945724
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.04.2022
Что может быть страшней войны?
Чума, холера, хлад и голод?
А страшно, что орудия её нам не страшны,
Как кузнецу огонь и молот?
Изобретательность, как будто бы сама
(Чудовищно, подумать только!)
Людей давным-давно уверенно свела с ума,
Введя в безумие настолько,
Что в божью глину — человечью плоть
Как между прочим, столько силы
Убойной направляет, чтобы напрочь распороть
На атомы.
Чего добилась
Рассудочность, не знающая Божьей меры?
Чтоб душу вытряхнуть в неведомые сферы,
Заставив колобродить по кругам?
Где взвешиваться будет каждый грамм
Её расположенья к свету
И к тьме, что Богом не задета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945723
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.04.2022
Дождь прошёл неслышно по земле,
Пахнущей и зеленью, и пылью.
Где Христос проехал на осле,
Там цветы и травы восходили.
Что тревожит душу по весне?
То давно когда-то было, раньше.
Рано оставаться в стороне —
Надо рано встать, залюбовавшись, —
Как проходит дождик по земле;
Спят цветы и птицы; ещё рано...
И Христос, недремлющий в седле,
Воздаёт ОТЦУ хвалу-осанну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945645
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.04.2022
Расцветали на небе цветы –
В небе праздник творился Всевышний.
И небесные яблони, вишни
Осыпали свой цвет с высоты.
Расцветали цветы, осыпались,
А за ними другие цвели,
И склонялись до самой земли,
Толь приветствуя, толи прощаясь.
И над этим соцветьем при этом
Ещё высь там такая была!
Птицы, словно объятья, крыла
Развернули над всем Белым Светом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945644
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.04.2022
І вірять люди лжепророкам,
Антихрист їх зачарував.
Їх душі бідні крок за кроком
До себе нагло навертав.
Вони того і не помітили,
Що в Нього душі всі уже, -
На лобі кожного відмітини, -
Дві літери, - то Ві, то Зет.
Тепер збираються в отари
Безпутніх козлищ і овець, -
Блукають, як сліпі примари,
Не відають, що їм кінець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2022
Мой друг, мы живы, слава Богу
И в час нерадостных годин
Нам ни парижи не помогут,
Ни Барселона, ни Берлин.
Нам не поможет заграница
Для сердца радость обрести
И душу бедную спасти
Никто в мессии не годится.
От лиц высоких не добиться
Удачи нам, как ни крути.
Что ж остается нам, на Бога
И на себя лишь уповать?
И будем тихо, понемногу
Своих мы внуков наставлять
На путь добра, пока мы в силе .
Они нам скажут по мобильному -
"Мы будущее поколение,
И видим мы свою юдоль,
Для нас есть троица нетленная , -
Надежда, Вера и Любовь!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945173
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.04.2022
Є щастя в кожного своє,
Та є біда одна на всіх.
Від злиднів, тюрем, може, є
Якісь гарантії. Табу
Нема на сльози і журбу.
І хто ж зупинить час лихих
Подій і авторів самих?
Пандори скринька у чиїх
Руках вола ? - Не відчиняй!
Бо то вже буде справді край
Всьому живому на Землі,
Коли потоне все в імлі.
Не руш! Не смій! Не відчиняй!
Бо Мойри наживо тоді
Нитки життєві переріжуть,
І з тим, розпеченим залізом
Тавро поставлять на житті. -
І хто ж зупинить параною?
Чи знов ковчег стругати Ною?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2022
Я чую дзвони, сурми, барабани,
Спекотний відчуваю я мотив.
Дрижить Земля, вона вся - поле брані.
Всі лінії перейдені і грані?
Я чую крові вогняний прилив.
Левіафан вже рушив у заплив?
І чую я за першим, - другий дзвоник.
Куди летить у сполохах Земля?
Всі потяги покинули перони...
І зграя вороння кружля й кружля.
Звучить мотив, як відчаю надрив...
Невже Левіафан уже приплив?
Немов гудуть ієріхонські труби.
І гул із часом все росте й росте.
О, Господи, не доведи до згуби
Все, що для нас кохане і святе!
І серце все ж надією живе, -
Левіафан до нас не допливе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2022
Війна прийшла до нашого порогу,
На кожному порозі вже вона.
Невже, усе це бажано і справді Богу?
Та є іще персона - Сатана.
І все, що діється, то все по плану
Іде, по графіку від Сатани?
Серця здригаються і блимають екрани,
Як спалахи із кратерів війни.
І Він вже хоче всіх-таки дістати,
Нахабно свої примхи наверта.
І з ним не гали, і не гунни, не сармати,
А параноєю отруєна орда.
Чи Темний Світ зайшовся на всі тяжкі?
Шабаш на всю бісівський розгулявсь.
І кров людська уже по самі вінця в Чаші.
І хто й кого узявся обнулять?
І сипляться з небес смертельні грона,
Мов в лихоманці Небо і Земля.
Вже човен переповнений ущент Харона...
Для чого все затіяно? І для
Якої надзвичайної мети?
Хто мусить за все те відповідати?
Той Світ не вартий і сльозинки немовляти,
Який орда всім хоче піднести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2022
Прокинься зрештою, Європо,
Не вір своїм безхмарним снам!
До чого нам твої захоплення, -
Безпечне небо треба нам.
Тебе, неначе, обпоїли,
В якийсь занурили гіпноз.
Все почалося з України.
А далі що? Який прогноз?
Що діється у нас тут, - схоже
Це на якийсь жахливий сон.
На всіх гряде не кара Божа,
Для всіх гряде Армагеддон.
Ти обіцяла, допоможеш,
Та все те, - клопоти дрібні.
Що ти прокинулась, - не схоже,
Ти, наче в летаргічнім сні.
Так, нам потрібні твої гроші,
Багато треба ще чого...
Прокинься ,Світ давно в облозі
Того, страшного Самого!
Це ВІН - той чорний імператор,
Гіпнотизер із дна глибин.
Розщепить Землю ВІН, як атом, -
Без сумніву те зробить ВІН.
І ВІН ще той штукар прадавній,
Перефарбовує весь час,
То в білі, в кольорові фарби
Свій Світ, - та чорний він для нас.
Невже тебе ВІН ввів в оману?
Хіба царівна спляча ти?
Не пізно ще, та вже не рано
Дістатись Світлої Мети.
І є у нього виконавець, -
Маріонетки архетип.
Для виконавця ВІН наставник,
Єдиний ВІН архистратиг.
Відомо, - звідки його військо
І звідки нагло суне ВІН,
Звідкіль зухвалість сатанинська,
Хто диригент розрух і війн.
І напрямок його відомий, -
Дороговказ лихих століть.
Сон розуму - він підсвідомо
Породження усіх страхіть.
На творчу працю ВІН не здатен.
Його наперсник теж такий.
ВІН Божу Землю благодатну
Лиш оберне на попіл, гній.
У Світла є свої солдати
І струменить в них Божий Гнів.
Та тільки треба не проспати!
Європо, геть оману снів!
Бо нікому, так може статись,
Вже буде пробачать тобі.
Так бережи для Світу шати, -
І золоті, і голубі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
Прошумит по-весеннему ветер...
И вдохнув аромат абрикос,
Улыбнешься ты мне, - только дети
Могут так улыбаться до слез,
После самой обычной обиды,
Когда жизнь как игра, но всерьез.
Пусть немало всего пережито,
Всё ж наладится жизнь - не вопрос.
То, что стал я с годами не сдержан
И чувствительным, то не беда.
Знаем, каждый из нас не безгрешен, -
И зачем попрекаем тогда
Мы друг друга за что-то нередко,
Что в сравненьи с другим - ерунда.
Посмотри, как прошли незаметно
Наши лучшие дни и лета.
Но осталося что-то ж такое , -
(Не исчезнуть ему никогда )
Разве стоит тогда беспокоить
Нам друг друга, и не без вреда ,
И для сердца, для нервов расшатанных
От житейских недобрых ветров.
И пути у нас нету обратного, -
Быть нам рядом, - всё ясно без слов.
Что ж, - не будем терзаться вопросами,
Пыль стряхнем застарелых обид.
Облетают цветы абрикоса , -
По-весеннему ветер шумит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944060
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.04.2022
Я сьогодні ще раз помолюся,
Зайвої молитви не буває.
Хтось-таки завжди молитись мусить
І душа про те не забуває.
Помолюсь за рідну Батьківщину,
(Я за неї не один молюся)
За синів і дочок її вірних, -
Моляться й вони у тому ж дусі.
Ще раз помолюсь за Україну,
У молитві не буває крайніх.
І щоденно , треба щогодинно
Всім молитись разом одностайно.
Може, все ж молитва донесеться
До небесних світлих еверестів,
І якщо, молитва та від серця,
Відгукнеться хтось-таки нарешті.
Зливою зійдуть пресвітлі сльози
І омиють Землю всю навколо...
Щось таке бувало в світі схоже,
Бо життя земне іде по колу.
Помолюся я не раз сьогодні,
Бо душа все лине до молитви.
Може, все ж закриються безодні
І настане тиша в всьому Світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2022
Поділився Світ на біле й чорне.
Доля Світу знову нелегка.
Хто тримає дуло біля скроні
Всього Світу? То чия рука?
Що за навіжений знов знайшовся?
Із яких бездонних він глибин?
Світ же ледь оговтався, зайшовся
Рятуватись від лихих годин.
Де ж ті напівтіні? Чорні тіні
Стали, - і чорніше чорноти.
Світ увесь із білих й чорних ліній.
Що ж це - позитив чи негатив?
Де ж середини, відтінки, напівтони?
Обирайте тон із двох один!
Скільки в круків є іще загонів?
Не один є лебедів загін.
Білий Світ, як атом поділився.
Правда є, - брехня є, мінус - плюс.
І Аід нікуди не подівся.
Білий Світ, на що ти обернувсь?
Чи йому в майбутньому щось світить?
Душі світлі, де ви? Відгукнись,
Ну, хоча б одна душа! В новітнім
Часі є лиш пекло й парадиз.
Є південний полюс і північний, -
Західного, східного нема.
Є життя живе, - і потойбічне
І шукати іншого дарма!
P. S.
Не прогавить людству, не проспати би, -
Є ще час, щоб загасить угар!
Не здолати Світло, - ні гарматами,
Ні страшними монстрами крилатими!
Хай летять із пекла у тартар!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2022
Разве в жизни было все как надо?
Я себя почти-что не корю.
Горькие сомнения, досада
Выпадали как туман, осадки, -
Больше все ж на голову мою.
Никого я в этом не корю.
Разве то, что близко и отрадно
Все оставил я в родном краю:
Дождика весеннюю прохладу,
Листопада тишь и снегопада,
Вместе с ними молодость мою, -
Всё, что я любил и, что люблю.
Если бы спросили, что мне надо, -
Волю можем выполнить твою.
Ничего почти-что мне не надо,:
Возвратите мне в цветеньи сада
Радость юных дней в родном краю, -
Всё, что я любил и, что люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943178
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.03.2022
Что со мной? Я поневоле плачу...
Это же мужчине не к лицу.
Если жизнь свою переиначить,
То опять придёшь к тому ж концу.
И не видишь, - где же провидение?
И не знаешь, - где же минус, плюс?
Боже, если жизнь одно мгновение, -
За мгновенье это помолюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943177
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.03.2022
Навіщо ви до нас припхались?
Яка була у вас мета?
Щоб нищіти людей, міста?
Не так гадалося, як сталось.
Та ви успіли натворити!..
Зупиним вас в кінці кінців,
Щоб ви зустріли праотців, -
Тоді всім стане легше жити.
Дзвоніть своїм дурьохам-мамам,
Хто ж пожаліє іще вас,
Нехай зрадіють, - тут у нас
Не одного уже тримаєм.
І всім знайомим хай розкажуть,
Що ви тут робите у нас,
Який вам видали наказ.
По росТВ вас не покажуть.
Чи совість заговорить, може,
І за країну, що всіх вас
Погнала визволяти нас, -
й забула. То вже лізе з кожі :
"Своих мы не бросаем!" Знаєм,
Як трупи ваші тут і там
(Собакам здобич і вовкам)
Розкидані, та їх немає,
Бо втрат статистика в вас інша,
У неї є своя межа, -
У вас життя , - а ні гроша
Не коштує, нічого більше.
Дзвоніть знайомим, друзям, мамам,
На весь на білий світ дзвоніть!
Колись настане, мабуть, мить,
Коли ви прийдете до тями!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2022
Лукаві пристави у рясах,
Лихі добродії від церкви
Охмурюють своїх рабів,
Щоб у пекельній круговерті,
Неначе одержимі в плясках,
Ніхто і думати б не смів.
Благословляють всіх іконою
На звірства, кровопролиття,
Без сумніву і каяття
Тих, хто над прірвою бездонною
Вже однією став ногою,
Життя проґавивши за грою
У війни зброєю страшною...
PS.
Картина давня і страшна,
Що пишеться тисячоліттями:
За шахівницею Всесвітньою
Сидить гросмейстер - Сатана.
Примітка:
Гундяєв благословив московитських орків на на війну в Україні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2022
Коли почуєм, що скінчилася війна,
Ми вийдемо усі на тихі вулиці,
Назустріч усміхнеться лагідно Весна,
Серця усі до Сонця знов притуляться.
По тихим вулицям життя заструменить,
Хоча воно й до цього не кінчалося.
Воскреснуть радістю і кожен час, і мить,
Бо все Весною щедро увінчалося.
І буде наше небо чистим, як завжди,
Хоча воно було не раз тривожним.
Ріднішим все здається опісля біди:
Весна, Земля і Світ пресвітлий Божий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2022
І скільки не кричало людство:"Ні
Війні!" Людей вбивала по-садистські
Орда, в містах, в містечках нарівні,
Усіх підряд, і звіддаля, і зблизька.
І у людей кипіла люто кров,
Коли побачили ті звірства незліченні.
Та повела на подвиги Любов
Людей супроти підлого, нікчемного.
Забудьки ниці - Яму не копай
Другому, - попадеш у ту ж могилу! -
Забули начисто, і не питай.
Та видно, що прислів'я те по ділу.
Людей настирно лізуть поучать
Ті зомбі кончені, сліпі манкурти.
Та мізки в них, - то поряд з ними курка
Енштейном явно буде виглядать.
Ідіть, ідіть в краї льодові дикі,
Де тіні ваших марень і ідей.
Ніколи не вертайтесь до людей.
Забудем вас, як сон страшний навіки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2022
Есть время свершений, есть время сражений,
И фата морганою ядерный гриб.
И мой позвоночник дрожит в напряжении, -
Пробует время меня на изгиб.
Есть время прозренья, есть время распада, -
И, может, кому-нибудь все нипочём,
Но сердце почуяло что-то неладное, -
Пробует время меня на излом.
Есть время из твёрдой породы, мореное,
Есть воздуха легче и мягче губ, -
Но время пришло, как монету червонную
Пробует время меня на зуб.
Есть время безвременья, время абсурда, -
И постабсурд наступит вослед.
Я знаю, что время расценит, рассудит
И развенчает до новых календ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941895
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.03.2022
Мама, я в плену сейчас, живой,
Тут не ждали нас, как оказалось.
Первую мне помощь оказали,
Мама, забери меня домой!
Тут народ и добрый, и простой,
И меня не били, накормили.
Кинули нас всех и надурили.
Мама, забери меня домой!
Плачь, оккупант, плачь!
Может, научишься плакать!
Шли на Украину мы, на кой?..
Нашу роту сразу расхерячили.
Я сижу один сейчас и плачу.
Мама, забери меня домой!
Чтобы дух поднять наш боевой,
По домам стрелять нам приказали.
Что тут нет нацистов, мы не знали.
Мама, забери меня домой!
Плачь, оккупат, плачь!
Может, научишься плакать!
Мама, нас послали на убой!
Никакие это не учения.
Нам не будет никогда прощения.
Мама, забери меня домой!
Нет в России правды никакой!
Нам все время врали, врали, врали!
Это мы бомбили и стреляли!
Мама, забери меня домой!
Плачь, оккупант, плачь,
Может, научишься плакать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941720
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.03.2022
Заводить вітер зимню фугу,
Хитаються дерева в такт.
А на душі якась недуга
Та що не так, та що ж не так?
І вже не віє вітер, - виє
Навкруг все ходить ходуном.
Куди той вітер не поспіє,
Переверта все верхи дном.
І партитура вся в мінорі,
І виконавець дме всліпу.
Нечувані завили хори
І виють не одну добу.
Невидимий маха маестро,
Що сили виконавець дме...
І защеміло щось під серцем
А що ж не так? А чи мине?
І диригент той невблаганний,
І діло знає він своє,
І фуга, наче, бездоганна,
Та щось приречене в ній є.
Що то за фуга, що за сила?
Маха затято диригент...
І, що було так любо, мило,
Все розбивається ущент.
І диригенту удається
Посіяти і біль, і страх.
Так дмуха вітер, що здається
Щось зрушилося в небесах.
І сиплються неначе зорі,
Пала навколо виднокрай.
І все заходиться в мінорі,
І наче пекла видно край.
Під самошедшу зимню фугу
Усе здригається навкруг.
І добре мати поряд друга.
То щастя - поряд добрий друг.
І так, чим більше поряд друзів
Надійних, - можна все здолать.
І дружба все перезагрузить,
І щезне диригент, як тать.
І стихне вітер, і настільки,
Що фуга заніміє враз,
Навіки Вій закриє віки,
Що підняті були весь час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2022
Молись Творцю, святому Миколаю, -
Архангел крила розгорнув всесильні
Над Україною, над виднокраєм,
Над світом вільним!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2022
Зомби едет на трамвае,
На машине, на метро,
Но оно ещё не знает,
Что оно уже ничто.
Зомби едет на "Урале",
Зомби танки оседлал,
А, что участь их печальна,
То никто ещё не знал.
Зомби едет и не знает,
Что он завтра будет жрать.
И никак не понимает,
Что бомбить, куда стрелять.
Зомби в воздухе летает
И не думает о том,
Что исход его летальный -
В пекло грянет кувырком.
Зомби зырит жадно в телик,
Зомби рад, что "остров наш",
Но не знает, - перемелет
Молох и его на фарш.
Зомби дан приказ на запад
Навести "буран" и "смерч", -
Для него ещё загадка,
Что над ним нависла Смерть.
Зомби множиться как клоны,
Зомби-зет и зомби-ви,
Зомби-змей ползёт колонной,
Жаждет хлеба на крови.
Он спасает всех от жизни,
Всех, кому та жизнь грозит.
Он не знал, - его отчизна
В ад давно уже летит.
Зомби-драко лезет в драку
Перед ним Лаокоон, -
Но, что гнать его под сраку
Будут, - в то не верит он.
А для этого он кнопку,
Как зеницу бережёт, -
Термоядерную топку
В миг любой он разожжет.
Чешую Левиафана
Он пытался натянуть.
Есть у зомби мегапланы -
Мировой пожар раздуть.
Зомби, вроде, ходит, ездит -
Но в земле уже на треть.
Ну, хотя бы в миг последний
Боже, дай ему прозреть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941562
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.03.2022
Звідкись вітер налетів, ─
Неживих розбудить,
Буде, мабуть, заметіль,
Мабуть-таки буде.
Що у тебе в голові, ─
Може, якась думка?
Чути, ─ грима буревій;
Чи то доля стука?
Що у тебе на душі?
Чи якась тривога?..
Як в думках не погрішить.
Наче перед Богом?
Що ти маєш на меті?
Чи мета ще буде,
Коли прийде заметіль
Богувать повсюди?
Серце знає, ізвідкіль,
Чи колись, чи скоро,
Льодовита заметіль
Налетить, як морок.
Все навколо занесе,
Скільки бачать очі.
Кожен сам себе спасе,
Коли все ж захоче.
Лихо прийде не одне
З заметіллю разом;
Та й вона-таки мине,
Як усе із часом.
Відлютує, наче звір,
Заметіль повсюди.
Тиша прийде, ти повір;
Якось-таки буде.
Грудень 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2022
Хотят ли русские войны.
Спросите вы у тех ребят,
Что под Дебальцево лежат.
Спросите у моей страны.
Что значит для неё Донбасс
И кто донбассит там сейчас,
─ Хотят ли русские войны? ─
Хотят ли русские войны.
Об этом вы спросить должны
У той же Грузии, Чечни ─
И что ответят вам они:
─ Хотят ли русские войны? ─
Хотят ли русские войны.
Спросите вы у россиян, ─
Чем президент их обуян?
И чем они заражены ─
Бегут за ним задрав штаны.
─ Хотят ли русские войны? ─
Хотят ли русские войны?
Спросите вы у ″сатаны″.
Она для всех, как страшный сон. ─
Таит в себе Армагеддон?
Вопрос один со всех сторон:
─ Хотят ли русские войны? ─
2014 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941374
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.02.2022
Музыка вежливая
На вежливые слова
Вежливые люди вежливо идут
В вежливых колоннах, вежливо поют:
─ Славим братство, равенство!
Славим мир и труд!
Слава миру русскому
От Волги до Бермуд! ─
Припев:
Соловей-пташечка
Вежливо поёт
Сядет задом наперёд
И опять поёт:
Вежливые люди вежливо поют,
В вежливые руки автомат возьмут,
Вежливо к соседям, не спросив зайдут,
Вежливо стреляя, вежливо убьют.
Припев:
Вежливые люди по миру идут,
Вежливые гимны вежливо поют:
─ Слава президенту
мира и Бермуд!
Славься самый вежливый
в мире лилипут!
Слава, слава вежливым!
Остальным капут! ─
Припев:
2015 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941373
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.02.2022
Хотів він зазирнути в його очі, -
Зустрів зіниці сатани.
Портали пекла і війни
Розверзнуті охоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2022
И снег пошёл, и поначалу,
Расслабленный и вяловатый.
Пёс у ворот сидит, скучает,
Такой печальный и лохматый.
Зима уже весну встречала
В каком-то тёмном переулке.
И пятками ей накивала,
Пришла в себя на третьи сутки.
И снег пошёл и все упорней,
И закрутило, завертело...
А пёс все ходит за подворье,
И вдаль он смотрит то и дело.
Зима всерьез рассвирепела,
И за дела взялась завзято
А за ворота то и дело
Ступает пёс смурной, кудлатый.
Не заходите в переулки,
Не суйтесь в тупики, тем паче.
Там пёс выходит на прогулки,
Весну встречает, не иначе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940821
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.02.2022
Вістки щось давно нема від тебе
І не знаю я, ─ чи ти іще живий?
Восьмий рік у нас немирне небо.
Скільки буде ще іти двобій?
Восьмий рік іде війна на сході, ─
Вгамуватися не хоче супостат.
Серед братських, начебто, народів
Називав себе: «Я ─ старший брат!»
Що хотілось? ─ зверхність показати?
І в той час,─ який же дружній, мирний він!
Та зарозумілий і пихатий,
Він не міг прожити вже без війн.
Восьмий рік він не дає спокою
І не тільки нам ─ дістав уже усіх;
Ще й зробив з Донбасу купу гною,
На злодійський обернув барліг.
Бреше всім, (не здатен і брехати)
Що його в Донбасі начебто нема;
Та під шкурою овечки заховати
Вовка, все ж не вистача ума.
Я боюсь, ─ ввели й тебе в оману,
Там у вас одні новини по Те Ве.
«Что ж ви там стрелять не перестанете?» ─
так колись і ти спитав мене.
Не тому, що ти отак далеко
І давно від рідної тобі землі.
Є у нас, ─ північну небезпеку
І впритул не бачать, ─ є й такі.
А на світі є одна лиш ненька, ─
Як її залишити одну в біді?
Як спартанців, нас уже не жменька ─
Є і порох, й сили молоді.
Страшно, мабуть, все ж таки вбивати,
Хай і ворога, і страшно вбитим буть.
Як не ми, ─ хто ж спинить супостата,
Що нам хоче перетнути путь.
Боляче одне, ─ що гинуть хлопці;
Ті ватаги московитських посіпак
Підло стережуть на кожнім кроці, ─
Так загинув оперний співак.
Вся Європа так йому плескала!..
Та коли в Донбасі почалась війна,
Він покинув Відень і Ла Скала,
В Україну, повернув, ─ вона
Найдорожчою була для нього,
Здалеку не міг спокійно споглядать,
Як на неї визвірився ворог, ─
Батьківщину треба ж захищать!
Скільки нас?!, за неї!., і горою!
Окрім нас і Бога, ─ хто ж її спасе?!
Хто боронить неньку, ─ всі герої
України, бо вона понад усе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2022
Зрозуміло, ─ з півночі всі біди.
Як же ми могли того не знать?
Доля нам дала таких сусідів, ─
Як тут Маннергейма не згадать.
Начебто весь час на них впливає
льодовита океанська лють;
І до нас та лютість долітає.
Заховатись? Здатись? Як тут буть?
Маневруючи навкруг, юрбиться
Не одна уздовж кордонів рать;
Підганяє раті знов столиця, ─
Та, яка зоветься ─ їхня мать.
Хто ж вона? Це ─ підлість і пихатість;
І на тлі постійної брехні,
Наче навіжена заповзятість ─
Мало їй і неба, і землі.
І ніяк не хоче вгамуватись.
Споконвіку їй властива хіть.
І на глузд її не сподівайтесь, ─
Він відсутній протягом століть.
2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2022
Я не хочу в эСэСэСэР,
Я не хочу туда обратно.
Там к коммунизму паровоз
Летел что силы под откос;
Там рьяно Вова-пионер
На верность Ильичу дал клятву;
Я не хочу туда обратно.
Частично клятве верен той,
Пройдя уверенно застой,
подрос тот мальчик непростой,
и вскоре, выйдя из народа,
он на развалинах свободы,
российский мир устроил свой.
Он в правоте своей уверен;
И подтянув страну к себе
От края к краю в полной мере,
Её уставами поверил,
Параграфами КГБ.
Он рос, крепчая год от года,
И незаметно так дорос,
Почти что до отца народов;
Да что там! он ─ всемирный босс!
И ложь, и лесть ─ его опора;
Льстецы (их тьмы, и тьмы, и тьмы)
Поют осанну дружно хором;
Кто тенорком, кто баритоном,
Баском, но все ─ фальцетами.
Не кротким вырос наш сосед,
Питомец северной пальмиры,
Готовя в путь орду ракет,
Он кратко говорит о мире.
Бессменный россиян кумир,
Как-будто бы он гроб Господень,
И не взирая на расходы,
Спасает русским миром мир.
Фантомы, не фантомы, вроде, ─
Везде провидит русский мир;
Стволами мирными мортир
Грозит соседним он народам,
Готовя им кровавый пир.
А с незапамятного года,
Та клятва верности его
Проклятьем стала для народа
Родного края моего.
Ему подумать недосуг
О дружбе, ─ как её не стало…
Порочный замыкает круг,
Гремя огнём, сверкая сталью.
И не для братских мирных уз,
Не ради дружеских объятий,
На нас свои он гонит рати, ─
Ему мерещится Союз.
И кстати, заявляет он
Для прессы, как и для ООН:
─Не при делах со всех сторон…─
Картину маслом он такую
Рисует, всех уверив в том:
Мол, сами мы с собой воюем
И сами мы себя сечём,
А он здесь вовсе не при чём.
Устроил мир он свой на страхе,
Там мудростью никак не пахнет.
Нет, чтобы как-то проявить,
Пусть дружбы видимую каплю
И мы б сказали, может быть:
─ Мы мирно можем с вами жить,
Но уберите ваши грабли
И в наш не лезьте огород. ─
Но у него другой подход
И так уже который год.
А что ж народ российский? Прёт
Его от спеси и величия,
Распухшие до неприличия;
Затылки чешет всякий час:
─ А чё никто не любит нас? ─
P. S.
QUOUSQUE TANDEM!
И доколе
Испытывать терпенье наше
Он будет. Всё же в нашей воле
Сказать: ─ Гудбай, Рассея-Раша! ─
Примечание:
QUOUSQUE TANDEM! [ квоуʹсквэ таʹндэм >
До каких же пор, наконец!
2015 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940334
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.02.2022
Який у вірусів з'явився вид?
І, як завжди, питання гостре.
Проклюнувся новий гібрид -
Чиновника і бізнес- монстра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022
В этой жизни мы уже не встретимся,
Были краткими такими наши встречи.
Час придёт - народы перебесятся
В соответствии с пророчеством предтечи.
Как душа от прошлого открестится?
Никакого снисхождения не будет.
Каждый шаг и мысль любая - взвесятся
На весах неумолимых судей.
Но пока туманно все, неясно
И когда всплывут миры иные,
Как хотелось, чтобы не напрасно
Были пройдены пути земные.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940159
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.02.2022
(О городе на Донбассе)
Что над городом клубиться?
День безвременно поник.
Лиц печальных вереницы
Ищут выхода. Тупик
Впереди их ждёт, - а сзади -
Ночи вязкая смола,
Дымных призраков парады
Паранойя возросла.
Этот город был знаком мне,
Но теперь не узнаю
Я людей его, но кроме
Улиц зимний неуют,
Парков насквозь оголенность
И дрожащих как трамвай,
Вечно жизни ненадежность
Хоть совсем уж пропадай.
Где ж весенняя беспечность?
Ослепительный расцвет
Сил, надежд, улыбок встречных?
Ничего такого нет.
Как ни вглядывайся в лица -
Безнадега, депресняк
Над лицом любым дымится.
Может, кажется мне так? -
Зябко зернышко надежды
В каждом все-таки живёт,
Жизнью и нежизнью между,
Где-то теплиться надежда,
Что оно все ж прорастет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939532
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.02.2022
Та чи вчувається мені,
І мабуть, щось і чується,
І, може бути, взагалі,
Мене те не стосується.
Та трохи все-таки десь там
Глибин душі торкаються
Слова тривожні ─ Аз воздам,
І хто почув, ─ покається?
І що я видати боюсь, ─
Свою відкривши душу?
Та зрадити, кого люблю
Мене ніхто не змусить.
Ну а коли, не дай-то Бог,
Лиш крапелька любові
залишиться у нас на двох,
І що ж, ─ скоритись долі?
Або згадавши про тайник,
Почати все спочатку?
І поки сенс життя не зник,
Кінцевої печатки
Не треба ставить на душі;
Душа чека не всує,
І опинившись на межі,
Що хтось її врятує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2022
Никто мне не звонит — наверно, я не нужен
И ни друзьям, и никому другому.
Подумать только, некому отдать свой ужин.
Я наблюдаю мир, не выходя из дома.
А что друзья? У всех заботы и заботы,
Ракушками так обрастают корабли.
Они и сами-то давно не мореходы;
Кто сел на мель, не хочет видеть, что вдали?
Давно никто мне не звонит. Кому я нужен?
Как одинокий парус, я в тумане
Затерян в море всяческих проблем досужих,
Как будто уготованных заранее.
Я ни к кому давно претензий не имею,
И говорю я мысленно: «Благодарю,
За то, что сердце и душа не онемели
И только Богу одному я говорю.
Мы тайно ждём звонков и ходим все под Богом,
И в этом я, как раз, ничуть не одинок.
И выхожу спокойно из дому надолго —
Совсем не опасаясь пропустить звонок,
И жизнь, и остальное — всё приходит в срок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939421
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.02.2022
Є Божий Світ, а є і антисвіт.
Напевно, на землі антиземля є.
І Світу антисвіт постійно дошкуляє, -
Немовби хтось-таки прорив таємний хід.
І є країни, села і міста,
І є, звичайно, їх і антиподи,
І посеред чудової природи
Відчуєш раптом, що вона якась не та.
І, дивишся - звичайний чоловік,
А придивляєшся - антилюдина.
Відкриється усе в якусь годину,
Хоч, начебто, давно уже до всього звик.
Сліпуче світить сонце золоте.
Чому стають зірки антизірками?
І темної матерії над нами
Чомусь тканина повсякчас росте й росте?
О, як непевно протіка життя
Під пологом із чорними дірками,
Неначебто незримими цвяхами
Пробите наскрізь небосхила покриття.
Було одного разу - до хреста
Прикуті всепрощаючі долоні...
Дірчастість чорна накопичилась доволі,
С тих пір - і так, що світ невпинно хилита.
Розгойдує блакитну кульку хтось.
Всесвітньої то, може, імпульс волі.
Вертітись нудно в замкнутому колі, -
Душі не до душі отой одвічний крос.
З лещат не випускає антисвіт
Таку пресвітлу від початку душу.
Їй все ж таки не пізно з місця зрушить,
Бо Білий Світ вже вирушив в політ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2022
Слава Богу, - у вас есть мужчина.
Он заботиться станет о вас.
- Все нормально?.. И что же случилось?.. -
Будет спрашивать он и не раз.
Может быть, и не будет расспрашивать.
Что тревожить прошедшее зря.
Постарается жизнь как-то скрашивать, -
Вам на праздники что-то даря.
Будет вас подвозить на машине
На работу, с работы - домой.
И забота его не остынет.
Надо жить... Нелегко быть самой?..
А как быть все же с памятью жгучей?
Она ходит как тень по пятам.
Как её упросить? - Ну не мучай...
С ней не легче такой ни на грамм.
Ну, а я кто? Простой очевидец?
И внимаю всему, и смотрю,
Как на свете счастливые лица
Не теряют улыбку свою.
Где-то кто-то полюбит кого-то
И судьбу в том увидит свою.
В сердце радость трудней с каждым годом
Холить мне, - но пока что люблю, -
Эту жизнь, и какой она б ни была...
Тайно каждому светит звезда,
И над каждым есть что-то от нимба,
Что дано один раз - навсегда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937610
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.01.2022
Деревья все в брильянтовом сиянии,
Без опозданья зимний бал открыт.
И солнечным не обойден вниманием
Никто, без исключенья. Знаменит
Участник каждый: будь то чинный тополь,
И молодая ель, весёлый клен...
По высшему разряду все настолько
Настроено, - что свет со всех сторон.
И посреди всеобщего сияния,
Увижу вдруг, что я не одинок.
Вот бегает по кругу неустанно
По снегу, лая весело щенок.
Но сдержан в чувствах я своих щемящих,
Не заступлю приличия порог,
Как в неподдельной радости телячьей
Не поощрить тебя ещё, щенок?
Среди красот, пускай высокопарных,
Какой ты поднял искристый фонтан!
И хочется быть вечно благодарным,
Что это вижу. Шанс редчайший дан, -
Я искренность увидел, не мишурность
И мир, - какой на самом деле есть.
И как с небес спускается бесшумно
Благая Весть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935243
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.12.2021
Прошумит ли по-зимнему ветер, -
Смуглый лик побелеет земли.
Так бледны небеса на рассвете,
Когда дали все в снежной пыли.
Прошумят ли метели и вьюги, -
И предстанет бледнее снегов
И в ближайшей, и в дальней округе
Всё живое в смиренье, - без слов.
Прошумят ледяные порывы,
И, наверно, тому так и быть...
Пока силы душевные живы
Не забыть бы летать, не ходить
По дорогам кривым и уклонным,
Непотерянных крыл не сложив,
Белоснежность равнин, дальних склонов
К воспаленной душе приложив, -
Боль убрать бы хотя б на полтона,
Все сомненья свои пережив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935044
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.12.2021
Мороз. Метельно. Рождество!
Метель метёт нам прямо в лица,
Кипящим серебром клубится
Она под фарами авто.
Как будто слышим мы орган,
Но не орган как бы играет,
Как будто бы на весь экран,
Во весь экран звучит бескрайний –
Симфония – и вдруг – вовсю –
В такую ширь! Ограничений
Не видно. Не перестают
Звучать кантаты откровений.
И слышно: блеянье овец,
Собачий лай не толще спицы.
Незримо царственный венец
Над родничком
Ребёнка золотится.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934755
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.12.2021
Есть закономерности на свете
И судьбы в том ясно виден свет!
Надо было встретиться поэтам,
Ведь поэту нужен друг-поэт.
Стряпан Н. П.
Случайных совпадений нет:
Мой друг - поэт и я - поэт.
Я каждой встрече нашей рад:
"Тебе мой друг-поэт, виват!"
"Как пишется тебе, мой друг?
Как дышится тебе, мой брат?
С тобой мы братья по перу:
Виват, мой брат, тебе виват!"
Стал уже дружественный круг,
В том, разве, кто-то виноват?
"Виват! Виват тебе, мой друг!
Виват! Виват тебе, мой брат! "
Над нашей ненькою родной
Беснуется и "смерч", и "град".
Ты - старший сын, я - сын меньшой,
Мы в один голос ей: " Виват! "
СВОБОДА, ЧЕСТЬ - не звук пустой
В любое время - ДРУГ и БРАТ.
А в этот день, дружище мой,
Тебе стократное: " ВИВАТ! "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933893
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.12.2021
Що ж поезія? Це гра? Це шоу?,
Що збирає на майдані всіх
Громадян на сповідь, на розмову,
Що до слова зовсім не глухі,
Де до серця кожного є слово
В час веселий, в час годин лихих.
І було, - скликали, - не сьогодні
Громадян Софокл і Евріпід,
Щоб відкрити Небо і Безодню,
І емоцій запалити гніт,
Щоб вказати путь в життя достойне
Через ад трагедій, - кров і піт.
Може все ж майдани закликають, -
З нами будь! Ти осторонь не будь!
Бо на тих майданах проливають
Кров і сльози, що густі, як ртуть.
Де уже по-справжньому вмирають
І в останню проводжають путь.
І трагедії великі відбуваються
Не на сцені, - на майданах йдуть,
Де уже із долею не бавляться
І себе ніяк не бережуть.
Неможливо кулями і палицями
До свободи перетнути путь.
На майданах оживає слово,
До сердець доходить враз, коли
З вуст злітає слово, наче з кров'ю.
Ті вуста нічим не затулить,
Що наповнені і Гнівом, і Любов'ю,
Бо настала вирішальна мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2021
У мого друга такі довгі пальці, -
Тримають добре пензля і перо.
Тримати і лопату є всі шанси,
Коли ж потрібно, - молоток і майстерок.
Дала би доля стати піаністом,
Вони і тут би проявили хист.
Можливо, не з руки було б і Лісту, -
Октави охопити так на повний зріст.
Рахманінов їм теж не дав би фори,
Хоч клавіші охоплював на раз.
І музику в мінорі, чи в мажорі,
Ми обираємо, чи доля - все ж для нас?
Чи ставить нам завжди свою платівку?
О, як майстерно міг би грати друг...
Та пальці грали лиш чудово в "стінку",
Немов самі монети сипались до рук.
Ту музику я б слухав без розбору.
О, як вона нечувано звучить...
Неслухані підспівують їй хори...
О, як звучить!
Про що ж душа мовчить?..
О, як життя летить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2021
* * *
Какая бледная зима.
Как след от туши по щекам,
Стекают склонами дороги.
И за рассветом сразу тьма.
Судьба летит, сбивая ноги.
И счастлив я не по летам.
И понимаю, что от Бога,
И эти тени по щекам,
По снежным склонам и холмам –
Неисповедимые дороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932801
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.12.2021
Вот день за окном и зима там кругом.
Вот дворник шагает с метлой и ведром –
То скипетр, державу он держит в руках.
На кошек, собак нагоняет он страх.
Горит мандарина на нём кожура.
Смести он намерен весь снег со двора.
Он бодро берётся за дело с утра,
Он верен законам метлы и ведра.
И тут же сметает он чьи-то следы,
И взмахи его и смелы, и тверды.
И временно ставши он буквою «ЗЮ»,
Вот чью-то сметает дорогу, стезю.
И вместо следов зачернеет асфальт,
И, кажется, дворник всему тому рад.
Чернеет асфальт в очертаньях двора,
И снега растёт, вырастает гора.
Закон воплотил он ведра и метлы –
Как черный квадрат, – двор чернее смолы.
Возможно, что дети к горе той придут,
И снежную бабу, смеясь, возведут,
Ей радостно вручат ведро и метлу;
Грозить она дворнику станет тому,
Который следы все возьмёт, и сметёт,
Возможно, что даже на годы вперёд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932696
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.12.2021
Надежда есть, ещё угоден
Творцу, я ткань неспешно тку.
Слова, жемчужины-находки
Я проверяю на свету.
Не до конца клубок размотан
И не готова ткань моя,
И не закончит её кто-то
Ни за меня, ни без меня.
И не от случая слепого
Зависит замысел-узор.
Приду ль к умению такому,
Какого нету до сих пор?
И чуткие с любовью пальцы
Выводят за стежком стежок,
Не знающие, что же дальше,
И что их ждёт, какой итог?
Я соучастник, исполнитель -
Но план неведом до конца.
И подбираю только нити
Я по подобью образца.
Под взглядом вышним не сожмется,
Надеюсь, ткань, как лист сухой,
А полнокровно развернется
Живою тканью под рукой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932417
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.11.2021
Я подбираю так слова-аккорды,
Чтоб в них гармония превозмогла.
И на любые я готов расходы,
Лишь для того, чтоб музыка жила.
И оживляется, и оживает
Всё то, чего касается она,
И потому-то музыка желает,
Чтоб не смолкала высшая струна.
И чтоб в её основе, сердцевине
Звучали и Любовь, и Чистота.
Тогда б открылись все её Вершины,
Где нету и намека на уныние,
И пишется все с белого листа:
И было так, и будет так отныне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932314
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.11.2021
Проникновенно пел Булат.
Переливаясь гранями,
Кристалл волшебный в сто карат
Светился перед нами.
И против стрелки часовой
Раскручивалось время.
А голос был такой живой,
И вовремя, и в тему.
Явились крылья за спиной
У каждого, кто тише
Был тихой музыки такой,
Её дыханье слышал.
Сиял магический кристалл.
Мелодии цепочка,
Раскручивалась как спираль,
Не доходя до точки,
До крайней точки бытия,
До сокровенное сути.
И рад, друзья, что с вами я
Сейчас. Не обессудьте,
Такой как есть - ни дать, ни взять...
Но острием игольным
Судьбы невидимая часть
Вскрывается невольно.
И что скрывать? А было то,
Что волновало душу,
Про то, почти, не знал никто,
Но музыка нарушит
Всё, что таил, о чём молчал,
В себе держал как тайну,
Но скальпель музыки вскрывал
Всю сущность изначальную.
Про то бы не узнал никто,
И то забыть бы лучше.
Но новый музыки виток
Невольно все озвучивал.
Казалось, лучше, не крутить,
Давнишнюю пластинку.
Где пролегала жизни нить
По звуковой ложбинке.
Был чистый и фальшивый звук
По жизни не однажды.
И нужен абсолютный слух,
Чтоб выбирать один из двух
И, пусть, не сразу даже.
Наверно, каждому дано,
Пусть через силу, в муках,
Воскликнуть как-то: "Вот оно!
Вот мною найдено зерно
Жемчужной каплей звука!"
P.S.
Хотелось многое сказать,
А высказалась только,
Отчасти, маленькая часть
На кончике иголки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932183
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.11.2021
Поставить диск — и вот поёт Булат.
Игла неудержимо побежала
По виноградной территории державы,
Не обещая возвратить назад
Давно забытых чувств, переживаний,
Перелицованных неновых обещаний.
Диск вертится как жизнь — поёт Булат.
Гранат рубиновый, янтарный виноград
Все разом выкажут свои щедроты.
И сразу жизнь польётся как по нотам
И в руки сами потекут её дары.
И задремало чутко море у горы,
И суетность желаний с ним уснули,
И никакие не разбудят их посулы.
И мы душою отдохнём немного,
Как будто бы у нас всё слава Богу!
Об что там звон булата, злата, славы?
Мы слушаем Булата Окуджаву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932013
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.11.2021
І буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.
Т. Г. Шевченко
Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води…
В.М. Сосюра
…і стільки було закантовано людей
Із промови В.Ф. Януковича, який сказав: «закантовано»
замість слова «закатовано»
Не треба кантувати Україну!
Дісталось їй і так в лиху годину –
Розбито стільки безневинних душ!
Не смійте кантувати! А ні руш!
Наспівують медові їй кантати,
Продовжують між іншим кантувати.
Як на долоні все, на видноті,
Де бузувіри, видно, де – святі.
Кантують Україну у офшори,
Навішують хомут на неї, шори –
Не діє метод – пряник і батіг.
І землю вибивають із під ніг.
І Україна наче у облозі,
Її шпиняють так на кожнім розі,
Що і живого місця вже нема.
Невже страждання всі її дарма?
Вона ж і не залізна, не скляна –
Вона квітуча, ніжна як весна.
Уміє і молоти, і орати,
Уміє і за себе постояти.
Не смійте Україну кантувати!
2010 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2021
А разве случаев счастливых нет?
Удачных совпадений не бывает?
Они как неожиданный секрет.
Кто тайные причины распознает
В схождении созвездий и планет?
И вот тогда наитие, гаданье
Внезапно появляются на свет,
Приоткрывая временами тайны.
Как в мире бесконечном, необъятном
Вдруг совпадают время, числа, даты?
Волнует неразгаданный секрет.
И вот сошлись они, и есть причины, —
Пришли в движенье тайные пружины,
И что скрывалось — явится на свет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931476
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.11.2021
Родились мы под разными знаками
зодиака, судьба без затей
нас свела, чтоб смеялись и плакали
вместе мы и любили детей.
Не искал я ни славы, ни почестей —
доискаться бы сути земной,
пока жизнь не исчерпана дочиста,
небосвод надо мной, ты со мной.
Столько было во мне сил и нежности —
я берёг их для нас, видит Бог,
чтобы длилась судьба под безбрежными
небесами — я делал что мог.
Что нам знаки? Останутся ль тайною
в неразгаданной нашей судьбе?
Вдруг, — по-новому знания давние
приоткроются мне и тебе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931379
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.11.2021
Не тревожь никого ранним утром,
В час, когда дозревают сны.
И поступит проснувшийся мудро, -
Не нарушит ничьей тишины.
Только птицы с утра могут кликнуть
Чистым голосом, как никто,
С тем, чтоб к жизни по-новой привыкнуть,
Жизнь любить, несмотря ни на что.
Будет утро, - и можно рассчитывать,
Что пробудится снова душа,
День встречая с глазами открытыми,
Где дано ей решать и свершать.
И по сути - простые расчёты, -
Рано вставший, всегда будет прав,
Птиц увидев, что местность прочесывают
В поднебесье, в листве, среди трав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930910
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.11.2021
Тают деревья в тумане,
Растаяла птица на ветке.
И то, что осталось в кармане,
Растает, почти, незаметно.
Молча застыли деревья,
Зимы им привычны бесчинства.
Птица вот свистнула нервно,
На то есть, наверно, причина.
Что будет не знаешь заранее.
Какие подскажут приметы?
Игла ледяная недавняя
Тает в грудной моей клетке.
Чтоб сохранить увиденное,
Душа мне дана на вырост.
Присутствие птицы невидимой
Ожившая ветка выдаст.
Ходит память по следу,
Где были друзья недавно.
И что же она унаследует? —
Про то неизвестно подавно.
Печалиться, может, не следует?:
Душа сохранит всё по сути.
Она словно птица — и следствие
Невидимого присутствия.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930818
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.11.2021
* * *
И выпал снег совсем нежданно,
и ветер дул сильней и злей.
Душа искала непрестанно,
что было б ей родней, теплей.
Душа металась и алкала
себе какого-то добра,
что должно быть нежней металла
и ярче злата-серебра.
Она, наверное, искала,
среди тревог, среди страстей,
спокойной жизни для начала
и счастья, как покоя в ней.
Она бы рада и расстаться
с земною вечной суетой,
но так привычно ей влюбляться
и любоваться красотой
земной, моля Творца: «Дай счастья,
готова чтить закон я твой,
я так устала ошибаться,
и в суете искать покой.
Любовь и Воля есть, коснулись
вот, наконец, земных глубин;
и я прозрела, как проснулась,
как дым исчез внезапно сплин.
Распались мрачные фетиши
и позади осталась тьма.
Зреть так отрадно дальше, выше
и для души и для ума.
И я искать опять готова,
не только для себя добра,
там, где б основой было — Слово,
что выше злата-серебра».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930722
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.11.2021
* * *
Мы огляделись. Шёл тишайший снег…
1
Шёл снег без меры, засыпая
Вокруг полуночный ландшафт.
Он стал почти неузнаваем
От верха и до самых пят.
2
Шёл снег. От неба до земли,
Вдоль вектора оси небесной
Миры, снежинки расцвели
Одновременно, повсеместно.
3
Деревьев белых изваянья –
Скопленья белоснежных звёзд
Своё творили мирозданье.
Так судеб ткался чистый холст.
4
Шёл снег симфонией всевышней:
Обретши плоть, потоки нот,
Неощутимо и неслышно,
Сошли с заоблачных высот.
5
В творимом белом мирозданье
Мы были словно, в первый раз.
И голос наш звучал бы странно
Среди сияющих пространств.
6
Сквозной, отвесный снегопад.
И без запинок и пробелов,
Стремилось время без преград,
Ничуть не чувствуя пределов.
7
И я взглянул на циферблат –
Наш путь и время побелели.
Куда бы ни направил взгляд –
Необычайный снегопад
Собой заполнил все пределы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930616
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.11.2021
* * *
Мы огляделись. Шёл тишайший снег,
Ночной ландшафт,
без меры засыпая.
Не ускоряя ход,
не замедляя,
Так время шло, свободно, без помех.
Подобием сиамских близнецов
Неслышно шли
мы в тишине слепящей,
Казалось, что отыщет
и обрящет
Душа судьбу, не обрубив концов.
Казалось что,
не напрягаясь, мы
Увидим ясно сверхтекучим зреньем
Сквозь снежные прозрачные столбы
Движенье звёзд и сфер в часы творенья
Всемирного
и потому не вдруг
Мы стали очевидцами стихии,
Незримой силой втянутыми в круг
Происходящего,
и без усилий.
И снег, и тишина и это было –
Знакомо нам
и словно в первый раз.
Казалось что,
проистекать без нас
Не могут мимолётные явленья,
Когда весь мир и в профиль, и анфас
Вдруг проявляется в одно мгновенье
В потоке звёзд, туманностей
и сгустков
Неисчислимых жизней,
что и нас
Касаются – зацепят и отпустят
На волю,
и не нужен глаз да глаз
Над нами.
Всё же время незаметно
Натягивало стропы всякий раз,
Когда мы думали –
вот миг заветный
И это время наше,
пусть на час,
Свободно
в этой белоснежной лаве,
Не сжата жизнь в комок миллисекунд
И нет помех –
не слева и не справа,
И время безотчётно не крадут
Тьмы обстоятельств,
дышащих в затылок,
Влачащихся за нами по следам.
И снег, и тишина и это было,
как в первый раз и так знакомо нам.
Мы огляделись.
Тишиною снег
Творился,
следом тишина из снега
Рождалась
и была она из тех
Высот,
которые касались неба.
А между тем,
шло время своим ходом.
Где своды неба кончились
и своды
Земные начались –
неразличимо.
А снег всё шёл,
как бы сквозь нас и мимо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930615
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.11.2021
* * *
Как будто живу на вулкане.
С тёмного низкого неба
Сыплется снег, словно пепел.
Останется ль камень на камне?
Зола. Заоконная сажа.
На стёклах вселенская копоть.
Как при помпейских раскопках,
Отыщут пристанище наше
Лет через тыщу – не ранее.
А там – моя юность недавняя,
А там – моя жизнь похоронена,
Надежды последней агония;
И несколько шансов упущенных,
Шепотка грехов неотпущенных;
И сердце навылет ранимое,
Любовь твоя необъяснимая.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930523
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.11.2021
* * *
Ослепляющее поле…
Солнце плещется в снегах.
И услышишь поневоле
В колокольных небесах
Тишину глубинных далей…
Белый звон стоит в ушах,
Словно ангелы слетались
На безбрежный снежный прах
Ослепительного поля…
Чу, блаженная душа,
-Вот мгновенье! В твоей воле,
Слушать небо, чуть дыша:
Перезвон минут идущих,
И печальных, и радушных.
С зябкой ноткою любви…
…Господи, благослови!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930522
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.11.2021
Гразюка, сморід в Варанасі.
Священний каламутний Ґанг
Індуси славлять у екстазі,
Померлих розтрусивши прах.
І що заможні, що злиденні -
Не рік, а може все життя,
Чекають смерть свою смиренно,
Щоб обрести нове життя.
Хіба хотів такого Шива?
Яку в житті він бачив суть?
А що - індуси? Всі - щасливі,
І п'ють із Ґанга каламуть.
І моляться безперестанно,
Змивають з себе бруд, як гріх.
А Шива гляне, - і старанно
Помолиться Творцю за них.
Та чи почать й собі молитись?
Як бути, Боже, подивись -
Що діється, - куди подітись?
І що чекає - прірва? вись?
Терпіння, сили брати звідки?
І я б почув, напевно, чітко:
"Поки не пізно - приберись
І доведи хоч щось до ладу,
Зберігши душу від розпаду,
Бо сенс земного променаду
Все ж розгадається колись".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2021
Пора любая для меня и день любой мне
за счастье, всё же есть особенные дни —
я их люблю необычайною любовью
и для меня многозначительны они.
Пусть для других, сторонних глаз они значение
имеют то же, что и остальные дни.
Миг, час рождения — сверхновое явление,
вселенским многим таинствам оно сродни.
Незабываемы такие вот мгновения —
и, радуясь, нельзя не волноваться тут —
родная кровь перелилась в родной сосуд.
И верится, то воля неба, проведение,
то высочайшее его благословение
и сердцу слышно — словно ангелы поют.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930225
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.11.2021
Иные дарят горы и моря
Любимым, ожерелья звёзд, в придачу.
Не скромные не ставлю я задачи.
Размах души не выкажу, даря,
Верх скромности – какой-нибудь цветок,
К примеру, розу, василёк, ромашку.
И в этом за себя мне стыдно страшно –
Я так в своём неведеньи жесток:
Как по-другому поступить я мог? –
Чтоб угодить любимой на мгновенье,
Творенье Бога, в полноте цветенья,
Прекрасной жизни сокращаю срок.
Одну невольно красоту гублю,
Для одного, - сказать другой: «Люблю!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930136
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.11.2021
* * *
Море светится как солнце
На море светлом волны плещут
Над яхтой пролетает птица
И солнце по воде искрится
Алиса
И знанье тянется к познанью
Вселенских необъятных сил;
Томятся тайны без названья.
Моргая веками светил.
В тысячелетья путь растянут —
В реку сливались ручейки;
И капли падали познаний
На духа первые ростки.
Дух озаренья, просветленья,
То припадал к земле без сил
На век, на два, как на мгновенье.
Но час подъёма приходил —
Как будто бы под звуки горна,
На пике самых высших нот;
Будил он мысли поголовно,
Как бы скликая их в полёт.
И открывались вновь высоты,
И закрывались бездна, тьма.
Легко естественность пролёта
Возобновлялась вдруг сама.
Какие дали появлялись;
Над ними небо просветлялось,
Где солнце по воде искрится,
Над морем пролетает птица!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930055
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.11.2021