Герда Соняш

Сторінки (1/8):  « 1»

Людям

Що  вам  пороблено,  кра́пки  з  Чумацького  Шляху?  
млієте  покотом,  тільки-но  сиплеться  листя,  
шкіра  прозоріє  —  душі  зсередини  тиснуть,  
вітром  осіннім  рвучко  зриває  вам  дах,  і  

раптом  звиваєтесь  зраненим  звіром  чи  птахом,  
тихі,  скалічені  горнетесь  до  поду́шок.  
нам  з  Андромеди  чути  пісні  ваших  душ.  ми
наспіви  ваші  гойдаємо  на  руках.  

що  ж  вам  пороблено,  фріки  космічної  раси?  
тільки  світ  в  жовте  —  і  вам  пересушує  горло,  
знайте,  в  осінній  печалі  ви  всі  безнадійно  хворі,  
вірте,  у  слабкості  вашій  
ви  всі  
невимовно  
прекрасні.


[i]Запрошую  на  авторський  сайт:[url="http://gerda-soniash.com/"]Поезія  українською[/url].
І  в  [url="https://www.instagram.com/gerda.soniash"]Інстаграм[/url].[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2020


Дивись, як гарно в моєму світі

Дивись,  як  гарно  в  моєму  світі:  
з  голів  перехожих  ростуть  троянди,  
у  воду  з  неба  сузір'я  падають  
і  на  свічадах  
танцює  вітер.  
у  всіх  нас  лиця  із  порцеляни,  
а  наші  очі  —  колиски  часу.
вдивляйся  жадно,  та  не  торкайся,  
бо  все  погасне,  
бо  все  зів'яне,
бо  все  розсиплеться  неминуче,  
а  так  —  проси,  чого  серцю  треба.
у  тебе  пси  скавулять  за  ребрами,  
ти  їх  вогнем  би,  
а  я  приручу,  
якщо  захочеш,  лякливих  звірів.
їм  тісно,  знаєш,  у  строгих  рамках,  
тому  і  виють,  тому  і  гавкають  
на  кожен  знак  твій,  
рвучись  зі  шкіри.  

та  ти  забудеш  про  біль  і  скрегіт:
пілюлі  психів  –  бальзам  на  душу.
танцюй  з  примарами  непорушно,
пил  сонця  струшуй,  
будуй  ковчеги
і  забирайся  від  люду  в  мандри  —
пливи  на  північ  до  мого  світу.
вказівки:  там  затанцює  вітер  
і  з  голови  
проростуть  
троянди.

Більше  віршів  [url="http://gerda-soniash.com/"]тут[/url].

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2020


Остання казка

Сядь  біля  мене,  послухай  останню  казку.  
світ  за  вікном  занадто  крихкий,  ненадійний,  
але  ти  знаєш,  хлопче,  одного  разу  
раптом  закінчаться  всі  стрілянини  і  війни:  
масштабні  й  малі,  
у  Сирії  та  Філіппінах,  
у  тебе  в  Донецьку,
в  Судані  і  Сомалі,  
у  Тріполі  та  Бенгазі…  
і  з  того  часу  
кров  на  землі  заростатиме  дикою  м'ятою.  
бо  ж  від  кордонів  незвіданої  Кірибаті  
й  далі  на  захід  до  берегів  Аляски  
більше  не  будуть  вбивати  –  
ось  тобі,  хлопче,  моя  остання  казка.  
завтра  
посвята.  

***  
Ніч  на  порозі.  ніч  тобі  світ  відкриє.  
місяць  натще́серце  лигай,  і  стане  чужою  
кожна  легенда  моя.  заховаєш  у  скриню  
ігри  та  іграшки.  матимеш  справжню  зброю!  
видадуть  в  повню.  
що  тобі  твої  солдатики?  
що  тобі  щезники?  
будеш  сьогодні  вбивати  
своїх  незнайомих  ровесників.  
все  безкоштовно,
а  може  й  заплатять.  

що  тобі  схованки,  лови,  котики-миші?  
ворон,  баштан,  воробей  –  захищайся  і  бийся.  
просто  коли  все  у  друзки  розсиплеться  –  виживи!  
хочеш,  втікай,  
хочеш,  ховайся,
хочеш,  молися.  
та  пригадай  по  словах  «отче  наш»  –  саме  в  повню,  
хтось  із  твоїх  у  агонії  цілився  в  бога:  
куля  ввійшла  у  скроню  і  вийшла  зі  скроні,  
тож  куди  краще  –  просто  дивитись  під  ноги.  

***  
Ось  тобі  пам'ять,  молитва,  девіз,  новина:  
раз.  два.  
раз.  два.  
світ  батогом  (а  чи  пряником?)  гонить  у  спину.  
раз.  два.  
раз.  два.  

та  якось  весною  зіб'ється  твоя  хода.  
і  скажеш:  
два  з  половиною,  
два  з  четвертиною,  
два  з  волосиною…  

і  пригадаєш  на  три  
все,  про  що  ти  говорив,  
що  бог  –  то  забутий  ти,  
який  вміє  бачити  сни,  
збирає  проміння  у  ранець,  
ніколи  не  знав  війни  
і  про  АГС-17.  

Так  після  тривалої  ночі  
під  сіре  відлуння  наказів  
згадаєш,  мій  любий  хлопчику,  
нашу  
останню  
казку.

[i]Більше  віршів  за  посиланням  [url="http://gerda-soniash.com/"]Вірші  українською[/url]  та  в  [url="http://gerda-soniash.com/"]Інстаграм[/url].[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2020


Кого ти обманюєш, рідна?

Кого  ти  обманюєш,  рідна?  
птахи  не  повернуться.  
вони  полетіли  на  південь  
строкатою  вервицею.  
птахи  тебе  кликали,  кажуть,  
від  ночі  до  полудня.  
згорай  тепер  заживо  —  
сни  тобі  стануть  полум’ям.  

блукай,  люба,  світом.  без  сили  
кусай  перехожих.  
волосся  посивіє,  
буде,  як  день,  коротшати.  
і  шкіра  зів’яне,  і  очі  
запалені  висохнуть,  
і  вкриється  комір  сорочки  
багряним  намистом.  

зима  малюватиме  круків  
землею  та  інеєм  
на  білих  полотнах  рук  твоїх  
вишкребе  лінії.  
розвалить  мости  і  каплиці,  
будинки  та  храми…  

із  болем  
бездомні  
синиці  
стають  
журавлями.  

кричать,  щоб  забути  долоні  —  
красиві  і  зболені.  
твій  ключ  тебе  кликав  сьогодні,  
наляканий  полум’ям.  

та  зграя  розбилась  на  півдні  
і  більше  не  вернеться.  

згорай,  
моя  рідна,  
ти  станеш  
багряним  

феніксом.

Більше  творів  на  сайті:  [url="http://gerda-soniash.com/"]Химерна  лірика[/url].
І  в  [url="https://www.instagram.com/gerda.soniash/"]Інстаграм[/url].

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2020


Пусти мене на поріг

Дівчинко,  дівчинко,  ач,  вогняне  волосся,
пусти  мене  на  поріг.
я  погубив  усе,  що  колись  знайшлося,
я  так  за  тобою  біг,
що  збився  зі  всіх  доріг.

дівчинко,  дівчинко,  ач  бурштинові  очі,
пусти  мене  у  свій  двір,
я  йшов  за  тобою  стежками  людськими  та  вовчими,
і  світу  наперекір
я  вірив  тобі  безмірно.

дівчинко,  дівчинко,  ач,  калинові  губи,
пусти  мене  хоч  на  мить,
бо  холодно  тут.  чи  бачиш  мене?  чи  любиш?
я  виродок  між  людьми  —
позбав  мене  голови.

дівчинко,  дівчинко,  ач  золоті  ключиці,
та  що  тобі  ті  слова?
я  вбив  журавлів  у  небі,  я  вбив  синиць,  я
тричі  тебе  вбивав,
та  ти  все  одно  жива.

дівчинко,  дівчинко,  а  біс  би  тебе  повісив!
і  чорт  би  тебе  забрав!
серце  моє  стало  кривавим  місивом,
та  імені  твого  зрікся  я,
а  завтра  спалю  твій  храм.

завтра  згадаю,  як  говорити  і  дихати,
та  поки  в  очі  сніг,
дівчинко,  дівчинко,  ач,  пурпурове  лихо,
пусти  мене  на  поріг.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6m0mDAs-Arw[/youtube]

[color="#520101"][i]Більше  творів  [url="http://gerda-soniash.com/pusty-mene-na-porig/"]на  сайті[/url].
І  в  [url="https://www.instagram.com/gerda.soniash/"]  Instagram[/url].[/i][/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2020


Вірю – не вірю

Вірю  –  не  вірю,  вірю  –  не  вірю,  вірю.
сонячні  стріли  тепло  проймають  шкіру.
бути  –  не  бути.  просто  сиди  і  слухай:
десь  просвистіли  в  небі  кролячі  вуха,
дивні  кролячі  вуха.

хворі  –  не  хворі.  просто  сиди,  дивися:
зламаний  обрій  лижуть  руді  лисиці,
мружишся  сонно,  тягнеш  до  них  долоні:
–  злизуйте  небо,  тільки  лишіть  сьогодні.
тільки  лишіть  сьогодні.

кожне  сьогодні  буде  зі  мною  завтра.
підуть  лисиці  –  люди  запалять  ватру.
складуть  рушниці,  візьмуть  варган  і  бубни.
так  нам  красиво,  так  нам  спокійно  буде,
добре  і  гарно  буде.

впадемо  голі  через  підлогу  в  м’яту,
будемо  довго  –  дикі,  смішні  –  лежати,
зорі  засвітяться,  підуть  у  хороводи:
–  стоптуйте  небо,  тільки  лишіть  сьогодні.
тільки  лишіть  сьогодні.

Більше  творів  за  посиланням:  [url="http://gerda-soniash.com/"]Вірші  українською.  Герда  Соняш[/url].
Або  заходьте  в  гості  в  [url="http://gerda-soniash.com/"]Instagram[/url].


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2020


Слухай мій тихий голос

Слухай  мій  тихий  голос,  слухай  і  йди  за  ним.
вперто  дивися  в  себе.  всесвіт  —  то  білий  дим.
всесвіт  —  то  білий  шум.  думаєш,  я  брешу?
більше  немає  правди.  на  дзеркалах  води
видно  твої  сліди…

скільки  ж  у  тобі  болю,  скільки  у  тобі  злого,
надто  важкий  тягар,  кинь  все  і  йди  без  нього,
просто  залиш  у  ямі,  всі  ці  страхи  —  уявні,
той,  хто  готовий  йти,  знайде  свою  дорогу.
голос  мій  —  восьминогий.

голос  мій  восьмирукий  двері  прикриє  тінню,
річ  абсолютно  зайва  тому,  хто  йде  крізь  стіни,
добрий  візьми  розгін,  голос  мій  —  тихий  дзвін  —
поруч  несеться  оленем,  соколом  чи  дельфіном,
вірним  тобі  незмінно.

вірним,  та  невловимим,  спробуй  його  впіймати,
в  тебе  дванадцять  пальців,  тридцять,  а  чи  багато?
в  тебе  сімнадцять  рук,  просто  лети  на  звук,
очі  твої  трикутні,  тіло  твоє  квадратне.
всесвіт  —  солодка  вата.

ватні  обійми  лісу,  йди  собі  на  червоний,
стане  квадрат  кільцем,  з  нього  повстане  воїн.
глянь,  причаїлись  звірі,  кожен  у  іншій  шкірі,
кому  із  них  повіриш?  хижим  чи,  може,  кволим?
голос  мій  —  білий  ворон.

ти  вже  усе  це  бачив,  тільки  у  інших  ролях,
тільки  у  інших  формах,  перші  образи  в  школі,
перші  колапси  серця,  перше  хитке  «минеться»,
перед  незнаним  шляхом  всі  ми  слабкі  і  голі,
кожен  —  один  у  полі.

кожному  шлях  покажуть  недруги  або  друзі,
на  короля  звіриного  кинь  свій  козирний  туз  і
вийдеш  сухим  з  води,  всесвіт  —  то  білий  дим,
всесвіт  наш  —  найпрекрасніша  з-поміж  усіх  ілюзій.
голос  мій  —  тінь  медузи.

далі  вперед  і  вгору,  через  болото  з  лісу
хай  захистить  нас  сонце  від  недолугих  істин,
хай  віднесуть  нас  хвилі.  ти  безкінечно  сильний!
голос  мій  перехопить  твоя  цілюща  пісня.
більше  нічого  не  бійся.
більше  нічого  не  бійся.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860643
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2020


Час підбивати підсумки

Час  підбивати  підсумки,  час  підбирати  мрії,
сніг  нам  летить  за  комір  і  в  рукави,
ми  так  спішили  вирости  –  кроками  рік  цей  міряли.
каже  йому  хтось  «дякую,  що  живий».

час  малювати  лінії,  час  все  старе  підкреслити
і  відпустити  з  вдячністю  за  вікно,
випусти  птаха  з  клітки  –  чорну  свою  депресію,
виклює  птах  із  горла  набридлий  ком.

серце  твоє  прилюбиться  –  час  вже  нам  потеплішати,
хай  молоком  розтане  серцевий  сніг.
сліпо  би  нам  повірити,  бо  якщо  ні,  навіщо
всі  ці  слова,  годинники  і  вогні?

виплач  уламки  дзеркала,  викинь  із  криги  кубики,
вчора,  знай,  вже  відбулось  давним-давно.
нове  моє  –  незвідане  –  легко  у  шибки  стукає.
я  відчиняю
навстіж
своє  вікно.

Аудіозапис  на  сайті:  [url="http://gerda-soniash.com/chas-pidbyvaty-pidsumky/"]Поезія  українською.  Герда  Соняш[/url]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2020