| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
«Нове життя» - лише два слова,
Але так бавлять всіх людей.
Його ти кличеш знову й знову
Із багажем нових ідей.
Взлітаєш на верхівку, вище
Від прикрощів, минулих бід,
Усе так манить, вабить, кличе
І ти летиш крізь біль і піт.
О, так! Це схоже на мандрівку…
Лишивши все, що не пройшло,
Ось-ось і подолав верхівку,
Попри підстрелене крило.
Проте, людино, що ти знаєш?
Життя ж суцільне, як і те,
Що доки ран не залатаєш,
То пір’я там не заросте.
Але ж ти в небі і, здається,
На верх самісінький злетів,
Вже кров твоя зовсім не ллється,
Добився ти чого хотів!
Та знову знайдуть гострий, срібний,
Блискучий ніж в забутий слід,
Що влучить в спогад непотрібний
І змінить весь твій новий світ.
Тому щоб ти не впав з верхівки
Згадай про те, що так страшить
І залатай минулі дірки,
Сходи туди, де ніж лежить.
Тоді крило, що так боліло
У мить, секунду заросте.
І там, де кров вмивала тіло,
Нарешті пір’я відросте.
грудень 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2018
Я від тебе відвикну у разі
Коли срібло назвуть золотим,
Як щасливими будуть в зневазі
І як зникне з історії Рим.
Як дійдемо до місяця пішки
І як рак на горі засвистить,
Як собаками зробляться кішки
І як мстивий не схоче помстить.
Як солодким поробиться море,
Як побачу наживо себе...
Я відвикну від тебе ніколи
І так само розлюблю тебе.
27.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2018
Колись, не чекаючи зовсім,
Не знаючи може й того.
Зустрінеш і скоро, невдовзі
Між інших помітиш Його.
Він стане найближчим для тебе,
Кохатиме більше за всіх,
За зіркою хоч би і в небо,
За тебе у правидність й в гріх.
І він цінуватиме далі:
Твій розум і кожне "привіт",
В тобі особливі деталі
Й дитячий подекуди світ.
І рідними зробляться очі,
Він буде з мільярдів один,
Ти більше нікого не схочеш,
Лиш поряд і тільки-но з ним.
Ви будете мати повагу.
Разом готувати обід.
І стане тоді в противагу,
Колишній й теперішній світ.
Всі "до" не згадаєш відтоді.
І "після" - не буде того.
Взаємно, разом і у згоді.
Колись ти зустрінеш Його.
27.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2018
Ламай себе, відкидуй непотрібне -
Відкидуй мов шкідливі цигарки.
Лишай людей, що лишать у потрібний,
Що в вірності - відверті слабаки.
Лишай все те - відверто не відверте.
Ламай себе без зайвих коректур.
Доб’ються ті, хто б’ються надуперто.
Доб’ються ті, вийшли із тортур.
Лишай людей не вічних - подорожніх,
Для кого ти - зустрічний чоловік.
Не лий щораз з пустого у порожнє,
Не повертайся, не печись де впік.
Перемагай. Перемагай не інших -
Когось здолати - діло не важке.
Запам’ятай це сказане у вірші,
Найважче, певно, - обійти себе.
16.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809780
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.10.2018
Я для тебе на краще змінюся
І для тебе зроблю ідеал.
Не розгублюся, ані згублюся,
Не послухаю нудний загал.
Я відрощу, як любиш, волосся
І у зал для статури піду.
Я навчуся, у будь-який спосіб,
Відганяти від тебе біду.
Передивлюсь і фільми, й програми,
Про які ти весь час говорив.
Ідеальною стану для мами,
Щоб від неї мене не стидив.
Я куплю найпрекрасніше вбрання,
На підборах навчуся іти.
На пробіжки ходитиму зрання...
І зустріну тебе крізь роки.
Я змінюся разів може... З двісті,
Переверну і гори, і світ.
Щоб крізь час серед натовпу в місті
Випадково почути:
«Привіт».
07.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2018
Як шкода, що люди так часто
І надто всього вимагають.
Ідуть зі словами про "басту"
До інших. І з ними зникають.
Ти сам, і хвилина за сотню,
Весь мозок залитий думками.
Незвично, противно, самотньо,
Метелики гинуть клунками.
І от... Ти себе оминаєш -
Ніхто ж і нічого не винен.
Банально життя починаєш
Стривоженим, в чомусь безсилим.
Знаходиш підтримку, опору,
Себе переконуєш - "баста",
Всередині ж - зла непокора,
Пригрілася наче пухнаста.
А потім до тебе приходять
Самотні, з прихованих мулів.
Запитують щось про погоду,
Жартують... і ніби не було.
І раптом до тебе, живого,
Питання: "Як можна почати
Із кимось, тепер, по новому?"
І наче ти мав би чекати...
Та істина світла як небо,
Не треба шукати провини:
Коли хтось
із кимось й
від тебе,
То ти вже нікому не винен.
04.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2018
Шкода, що люди дуже часто
Вже не рахуються з людьми.
Усі за себе - як би краще,
Але ж згадайте хто є ми.
Шкода, що правда вже не правда,
І справедливість вже не та.
Шкода, що крайня кожна хата,
І кожна істина слабка.
Та я не вчу вас, не повчаю,
Я, певно, в точності як ви,
Тому й за впевненість благаю:
Ми - люди, будемо ж людьми.
20.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809581
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.10.2018
Ти спитаєш, чого мені треба?
Відповім - «Дуже просто, лишень...
Вже і зрада була (як ганебно),
Вже і серце було за мішень.
Від брехні вже пеклася довіра,
Від самотності серце гуло.
І від сильних плечей вже боліло
Десь несильне жіноче крило.
Я вже чула образи ганебні
Після слів «не ображу у вік».»
Ти спитаєш, чого мені треба.
Дуже просто - лишень Чоловік.
09.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2018
Відчиняються двері, заходжу.
«Дит. Будинок» - табличка висить.
Я помалу все далі проходжу,
А по шкірі мороз морозить.
Я пішла коридором в кімнати,
Вихователі й запахи каш.
Тут ліжка, де не затишно спати,
І над входом висить «Отче наш».
Тут шпалери в дорослих відтінках,
Всі тут рівні: у шафах й ліжках,
Без дитячих малюнків на стінках,
І з очима, де схований страх.
Все б нічого, як звично в притулках,
Тільки раптом я бачу - хлоп‘я.
Прихопивши з цукерок пакунка,
Я пішла до сумного дитя.
Підійшла. Але він ані звуку,
Тільки глянув на мене. Мов дід.
Я взяла його ніжно за руку,
Та від погляду - приторний слід.
Ви колись зустрічали дитину?
В кого погляд на тебе, та повз,
Від якого мурашки по спині,
Ніби в очі залили наркоз.
- Що ти робиш? - у нього спитала,
- Познайомимось? - руку тягну.
- Я чекаю на маму і тата,
Я не маю і краплі часу.
Він сидів, не дивившись на мене.
Не піднявши догори очей.
Гарних хлопчик, з очима мов зелень,
Із волоссям, мов відблиск свічей.
- Що малюєш? - його запитала.
- Я малюю листівку батькам,
Мені вчителька дещо сказала,
Хочте скажу? Та тільки-но Вам.
Я кивнула, а він як примара:
- Мама з татом в лікарні лежать.
Я був в школі, чекав щоб забрали,
Ні годину, ні дві, ані п‘ять.
Мене брали із місця у місце,
«Тут не їж, тут не йди, не сиди».
Він замовк, від емоцій затісно,
- Ну а потім привезли сюди.
Я не хочу тут бути бо страшно.
Тут твоє відбирають усе,
Тут несмачні без нічого каші,
І із кухні гидотно несе.
Тут лягати потрібно як скажуть,
В туалет із наказом іти,
Не обіймуть, казок не розкажуть,
Тут не будуть тебе берегти.
Та батьки мені вчора дзвонили.
Скоро мама із татом прийдуть.
Обіймуть, поцілують щосили,
І нарешті додому візьмуть.
Він уперше так щиро всміхнувся,
В той момент вихователь прийшов.
- Перепрошую, - хлопець жахнувся,
- Час відвідин практично дійшов.
Ми удвох відійшли від дитини,
І тоді вихователь сказав:
- В хлопця тільки померла родина,
ДТП, будь-кому б не бажав.
Я тоді обернулась до класу,
Хлопчик досі батькам малював,
Він не мав ні хвилини із часу,
Просто вірив і вірно чекав.
- Ти закінчив? - хоч знала, що марно.
- Майже так, - я і далі стою.
- Хочеш я передам у лікарню
Твоїм рідним листівку твою?
- Так, звичайно, - немов з порятунком,
Передайте, одужують хай.
Він підпригнув, побіг за пакунком.
- Добре, хлопче, тримайся, бувай.
Обернулася, очі залиті,
І до виходу я стрімко іду,
Але раптом, спинилась на миті:
- Ти не проти, я завтра зайду?
Він підбіг, обійняв, я у сльози.
- А чому ти так плачеш? - спитав.
- Просто, знаєш, ти дуже хороший,
Ще сильніше мене обійняв...
Ви на тата щось кажете й маму?
Чи ви мрієте швидше втекти
Від опіки, домашнього гаму,
Бути «взрослым» на дух самоти.
Завітайте як маєте сили
У будинок дитячий до них.
Я б їх всіх в оберемок схопила
І забрала б від поглядів злих.
Я не знаю дитячої казні
І від дірок в душі глибини.
Із дитинства живуть наче в‘язні
Діти винні... Абсурд... без вини.
19.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809452
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 09.10.2018
А відчай тихо створює шедеври,
Печаль складає праведні рядки.
Вірші ж від смутку трішки навіжені,
І в тому бездоганні навпаки.
В коханні (хоч і схожі) - неповторні,
У роздумах - мов сонні увісні.
І стомлені від автора у втомі,
І в чомусь по-прекрасному сумні.
Емоції поета - це маневри,
Тому щасливих мало авторів.
Бо відчай тихо створює шедеври
Між втомою і смутком вечорів.
09.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809450
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.10.2018
Буває зранку, часто, їдучи в трамваї,
Я бачу сотні неопізнаних людей.
Вони нервуються, так швидко добігають,
І хтось встигає, вибиваючись з грудей.
Тут кожен рівний - у кросівках, на підборах:
Та сама плата - по три гривні за проїзд,
Ті самі написи в дорозі на заборах,
І ті ж зупинки де дорожній переїзд.
І хтось встигає, пробираючись у натовп,
Хтось пунктуальний або наглості сповна,
А хтось лишається, продовжує махати,
Біжить і стукає без толку до вікна.
І хтось в трамваї розмістився лаконічно.
А хтось лишився мов засмучене диття.
І, як на мене, це відверто символічно -
Трамвай на рельсах, що так схожий на життя.
05.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808870
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.10.2018
Кохаю тебе. Аж до кінчиків вій,
Від ранку до ранку кохаю,
До кожного стуку у вені моїй,
До краю кохаю, без краю.
До пальців подушечок, імпульсу, сліз,
До краплі надії у розпач,
До кожного фінішу й потім на біс.
Сильніше за сильно і... Просто.
Кохаю як гори кохають вітри,
Як айзберги море без краю.
Як хвилі кохають грайливість води.
Сильніше, ніж люди кохають.
25.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2018
Сліпе кохання пробачає забагато:
Обман і зраду, біль і відчай, сум і гріх.
Воно існує не для когось, а заради,
Взамін не знаючи ні злості, ні зловтіх.
Сліпе кохання забагато пробачає,
Роками тягнеться, мов спряжені воли.
Якщо Вас сліпо, не звертаючи, кохають,
До чого б більшого Ви прагнути могли?
Сліпе кохання - мов наркотик в наркомана,
То кайф, то біль, а потім ломка в голові.
Сліпе кохання - наче праведна омана.
Я поборола. І не радила б тобі.
10.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2018
А ви колись, зізнайтесь, помічали
Важливу роль життєвих парадоксів?
Ви просто вдумайтесь, як слухати почали,
Я ж нагадаю, може знайду спосіб.
Всі випадковості зовсім не випадкові,
І найгарніші, як відомо, без прикрас.
Від рук холодних найтепліше в апріорі,
І з найріднішими чомусь найшвидший час.
І ті хто пишуть про кохання мов би вічне,
В житті так часто не кохають, хоч падуть.
І психіатри, що лікують споконвічне,
Самі ж так часто з свого розуму ідуть.
І найцінніше все, здавалося б, без ціни.
Хтось протилежний часто надто вже як ти.
І що горить-палає - зостанеться тінню,
А що горить помалу - буде назавжди.
Все геніальне, як відомо, - просто.
І стільки всього часто сказано без слів.
І молоді бувають навіть в дев‘яносто,
А хтось і в двадцять в своїх прагненнях дотлів.
І надважливі це, зізнатися, - деталі,
І ненормальні - часто генії в нутро.
І хтось найближчий часто робиться найдалі,
А хто літає часто падає на дно.
І гарний день іде в поганий вечір,
А день важкий іде в прекрасну ніч.
І до проблем потрібно мати плечі,
Бо все відносно, та у цьому й річ.
І ось, колись, у натовпі нервовім
Тебе зустріну випадково, мов в чуття.
Та ж випадковості зовсім не випадкові,
І парадокси часто створюють життя.
Ми покохаєм бо приємно помовчати.
І що відвертіше, ніж думки у серцях?
Кінець так часто - це лише початок.
То може й ми почнемо із кінця?
31.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2018
Я можу бути різною для тебе.
Як схочеш, рідний, тільки забажай.
Один день ніжною, відвертою як треба,
На інший - мужньою (слабинки не чекай).
Удома - чистою, ти скажеш "господиня",
На людях жінкою, що здастся - ідеал,
Коли потрібно, для цікавості - гординя,
А буде треба, то начіплю арсенал.
Я не брехатиму, не гратиму неправди.
Бо від любові в світі правидніш нема.
Я буду різною для тебе і заради...
І в цьому справжньою я буду зокрема.
12.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2018