Мінерва

Сторінки (1/14):  « 1»

МІНОР В ДУШІ, В ОБЛИЧЧІ СУМ…

МІНОР  В  ДУШІ,  В  ОБЛИЧЧІ  СУМ…
Закінчується  знов  весна  невдало,
І  грає  знов  гітара  з  семи  струн.
Забудь  мене.  І  більше  не  пригадуй.

Ти  моя  помилка.  Я  твій  обман.
Не  може  бути  більшого  між  нами.
Ти  двічі  мій  незламаний  капкан.
Ти  переміг!  Мої  вітання!

Вистава  скінчена.  Кінець.
Це  не  антракт.  Це  просто  доля.
Невдалі  жарти  про  вінець
Порвалися,  як  лист  надвоє.

Театр  і  болю,  і  страждання,
В  який  мене  ти  знов  привів...
І  це  теперішнє  кохання?
Не  входить  це  до  моїх  мрій.

Забута  всесвітом,  тобою…
Я  плачу  й  знову  прокидаюсь...
 -  То  це  був  сон?  –  кажу  з  журбою...
Та  ні,  дурненька,  це  реальність.

Мої  чорти  в  душі  танцюють,
А  бісики  в  очах  горять,
Коли  дивлюсь,  як  ти  цілуєш
Цю  відьму  із  моїх  проклять.

Нехай  співає  твоє  серце.
Хоча  чого  це  я?  Хай  гине!
Нехай  любов  вкриває  перцем,
А  голос  мій  з  тобою  лине.

Ти  не  забудеш!  Так,  я  знаю.
Ти  пам'  ятатимеш,  мій  друже.
Клянуся,  знову  скажеш:  «Я  кохаю».
Ти  будеш  сумувати.  Дуже.
Березень,  2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760279
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.11.2017


ЖИВИТЕ ТАК, КАК БУДТО ЭТОТ ДЕНЬ…

ЖИВИТЕ  ТАК,  КАК  БУДТО  ЭТОТ  ДЕНЬ  
Последний  в  вашей  жизни,  в  этом  мире.  
Не  отпускайте  жизненный  ремень,  
Который  вас  дышать  заставит  шире...  

Не  нужно  этих  злоб,  пустых  страданий,  
Бессмысленных  и  просто  глупых  слов.  
И  говорите  всё  без  оправданий,  
Не  зажимайтесь  в  мире  средь  котлов.  

Не  будьте  слабыми,  не  унижайтесь..  
Назад  дороги  нет,  увы.  
С  людьми  ненужными  вы  попрощайтесь.  
И  выйдите  из  этой  серой  тьмы.  

Найдите  ключ  от  счастья  и  от  света.  
Вы  сможете!  Ведь  это  ерунда.  
Все  просто...Наша  жизнь  кассета,  
Которую  мы  смотрим  сквозь  года.  

Жизнь  –  это  сказка,  мир  заледенелый,  
В  которой  мы  актеры  и  играем  роль.  
Живите  и  любите  за  пределы.  
Живите!  Всем  врагам  на  зло.  

Не  жалуйтесь  на  жизнь,  она  бесценна,  
Это  жемчужина  у  каждого  из  нас.  
Мечтай,  пиши  о  самом  сокровенном.  
И  все  придет,  настанет  счастья  час.  

Живите  беззаботно,  без  печали.  
Пусть  солнце  освещает  вашу  тень.  
Живите,  чтоб  от  радости  кричали.  
Живите.  Это  ваш  последний  день.
31.01.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760278
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.11.2017


ЦЯ ДІВЧИНА БУЛА ТАКА ПРОСТА…

ЦЯ  ДІВЧИНА  БУЛА  ТАКА  ПРОСТА,
Така  душа  в  неї  була  наївна,
А  всі  вважали,  що  вона  пуста,
Та  він  вважає,  що  вона  чарівна!

Замість  троянд  ромашки  полюбляла,
Замість  компаній  –  тишу  та  домівку.
Вона  лиш  посмішкою  хлопця  чарувала,
Вона  завжди  читала  якусь  книжку.

Зірки  на  небі  завжди  рахувала,
Вона  любила  дощ  і  снігопад.
Така  була  щаслива!  Вона  знала,
Що  скоро  буде  сонце,  а  не  град.

В  її  очах  завжди  блищала  радість...
Така,  що  завмирав  увесь  цей  світ.
Її  не  налякає  навіть  старість:
Вона  здійснить  вже  бажаний  політ.

Вона  закохана.  Це  зрозуміло.
Вона  так  любить,  так  чека  його.
Він  скоро  прийде,  він  її  обійме.
Вона  одна.  Заради  одного.
Січень,  2017р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2017


ТИ ВЖЕ ПІШОВ… НАЗАВЖДИ…

Як  ти  пішов  –  так  стало  тихо  й  нудно.  
Ти  так  пішов,  як  в  морі  кораблі.  
На  вулиці,  як  завжди,  гарно  й  людно,  
Пробач,  невзмозі  очі  я  забуть  твої.  

Ти  так  ввійшов...Так  лагідно,без  стуку...  
Так  само  ти  пішов.  Нічого  не  сказав.  
З  тобою  інша  йде  тепер  за  руку,  
Ти  не  мене,ти  вже  її  обрав.  

Мені  казав  відверто  так  і  ніжно,  
Що  я  одна  єдина  у  житті.  
А  за  вікном  зима,  і  буде  сніжно,  
Як  в  тебе  в  серці,  зараз  і  завжди.  

Ти  був  такий  смішний,  веселий,  щирий...  
Я  дякую  тобі  за  те,  що  був.  
Ти  справді  був  такий  єдиний,  
Який  лиш  поглядом  прогонить  сум.  

Я  хочу  повернути  ті  хвилини,  
Де  ми  з  тобою  щиро  гомоніли.  
Я  знаю:  вони  швидко  так  пролинуть,  
Та  я  люблю  тебе,  хоч  не  казала.  
Ти  вже  пішов.  Назавжди.  Це  –  зупинка.  
Зупинка  у  твої  щасливі  дні.  
Моя  любов  до  тебе  –  це  помилка.  
Назавжди  прощавай.  До  зустрічі  у  сні.
Листопад,  2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2017


ВТРАТА

Не  хочу  більше  втрат,  які  несе  весна.
Не  хочу  болю,  хочу  просто  жити.
Тільки  не  так,  щоб  хтось  на  небеса,  
А  так,  щоб  ми  могли  радіти.

Я  так  не  хочу  чорних  тих  хустинок,
Людей,  які  вирішують  за  нас.
Просте  "Все  буде  добре"  хай  пролине,
І  щоб  від  щастя  всі  ми  танцювали  вальс.

Як  хочеться  забути  всі  образи,
Щоб  все  почати  з  самого  нуля...
І  не  кидати  знов  гарячі  фрази,  
Які  дорожчі  потім  за  життя.

Не  хочу  тих  розлук,  розчарувань,
І  знов  когось  втрачати  я  не  хочу.
Я  справді  вже  не  хочу  цих  прощань,
Коли  в  людини  рідної  закриті  очі.

Без  сліз.  Без  кому  в  горлі.  Без  страждань.
Без  втрат.  Ось  так  я  хочу  жити!
Нехай  прийде  весна,  із  щирих  лиш  зізнань.
І  щоб  замість  шипів,  в  душі  цвіли  лиш  квіти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759089
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.11.2017


МОЯ ГОЛУБКА

Було  багато  щастя,  різних  втрат...  
Було  багато  друзів  і  коханих...  
Була  журба,  звеніла  во  сто  крат...  
Та  я  так  рідко  згадувала  маму.  

Ти  закривала  від  усіх  нещасть,  
Від  болю...  Дякую,  моя  голубко!
Яка  б  там  в  світі  не  була  напасть,  
Я  хочу,  щоби  ти  не  знала  смутку.  

Забудем  горе,  мамо,  сядем  разом,  
Та  поговоримо  про  щось  жіноче.  
Не  будемо  кидати  злії  фрази.  
Ти  просто  поряд  будь  і  дні,  і  ночі.  

Ти  знаєш,  мамо,  важко  жити.  
Я  зрозуміла,  що  таке  кохання.  
Це  неважливо!  Хочу  попросити,  
Щоб  ти  мене  будила  на  світанні.  

Матусю,  ти  єдина  в  мене  в  серці.  
Пробач  за  ті  слова,  які  казала...  
Моя  рідненька,  ти  відкрий  ті  дверці,  
Які  покажуть  путь  мені  до  зали.  

До  зали  щастя,  безтурботного  життя...  
До  мого  радісного,  щирого  дитинства.  
Я  знаю,  що  немає  вороття  
Назад,  але  я  згадую  колиску.  

Можливо,  то  колиска  майбуття
Або  моє  життя  в  твоїх  руках.  
Ти  світло,  що  виводить  з  забуття,  
Твоя  любов  до  мене  йде  у  снах.  

Я  дякую  тобі  за  те,  що  ти  
Така  найкраща  і  така  велична.  
Моя  любов  до  тебе  назавжди.  
І  я  тебе  благаю:  «Живи  вічно!»
                                                           03.04.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2017


МОЯ УКРАЇНА

Моя  Україна  багато  стерпіла,
І  зараз  ще  рани  лишились.
У  неї  все  тіло,  і  серце  боліло,
Всі  мрії  й  надії  кришились.

Я  вірю,  що  в  тебе  є  сили  багато,
Здолаємо  разом  ми  всіх  ворогів,
Про  тебе  ходитимуть  різні  балади...
У  нас  буде  добре  все!..  Просто  повір!

В  майбутньому  хочу,  щоб  ми  всі  єдині
За  руки  взялися,  у  дружбі  зізнались,
Щоб  всі  українці  були  завжди  вільні!
Й  нізащо  у  світі,  щоб  ми  не  здавались.

Я  вірю  в  наш  дух,  в  нашу  силу  й  завзяття,
В  щасливе  майбутнє  й  веселе  життя.
Я  вірю,  що  зникне  над  нами  прокляття,
Ми  не  дамо  неньку  кинуть  в  сміття!

Я  знаю,  я  впевнена:  все  буде  добре!
Ніколи  не  будемо  більше  страждати.
Ми  вільні!  Ми  мужні!  Співучі  й  хоробрі!
Ми  будемо  віддано  й  вірно  кохати.

Я  знаю:  не  за  горáми  щасливе  майбутнє,
Воно  буде  чистим,  як  сонця  проміння,
І  в  цьому  прийдешньому  будем  єдині,
Щиро  люблю  тебе,  моя  Україно!
                                                                                     08.12.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758692
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 04.11.2017


Я так люблю свою Україну…

Я  так  люблю  свою  Україну...  
Ці  гори,  рівнини,  ліси  і  долини.  
Люблю  я  це  море,  що  хвилями  кличе,  
Люблю  цих  птахів,  що  у  небі  курличуть.  

Люблю  синє  небо  і  жовту  пшеницю.  
Люблю,  коли  влітку  цвітуть  чорнобривці.  
Люблю  дуже  щиро  червону  калину,  
Яка  розцвітає  біля  хатини.  

Моя  Україно!  Єдиний  мій  краю!  
Я  кращу  за  тебе,  напевне,  не  знаю.  
Цей  ніжний,  чарівний  спів  солов'я.
Пишаюся  цим!  Україночка  я!  

Широкі  степи,  і  сади,  і  Карпати...  
Життя  це  моє!  Україна  –  ти  мати!  
Ліси  на  Вкраїні  –  безмежні  простори.  
Говерла,  струмки  і  Кримськії  гори.  

А  верби  зелені,  обмотані  в  стрічку,  
П'ють  чистую  воду,  нагнувшись  до  річки...  
Люблю  нашу  мову,  веселу,  яскраву  –    
Мелодія  ллється,  коли  розмовляю.  

І  як  мені  не  любити  той  край,  
В  якому  так  рясно  цвіте  урожай,
В  якому  дівчата  співають  так  щиро,  
В  якому  всі  рідні  живуть  так  родинно!

Плету  я  віночок,  моя  Україно!  
Пущу  його  в  річку...  Бажання  окликну:
"Живи  Україно!  Живи!  Не  вмирай!  
Тебе  я  люблю,  ненько  рідна!  Співай!"
                                                                                 28.02.2016  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758691
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 04.11.2017


«Аптека» любові

Не  лікуються  рани,  я  знаю.
Лікарі  мене  не  розуміють.
Час  пройшов,  але  цього  замало,
Щоб  забути  того,  хто  покинув.

Я  хворіла  тобою  шалено…
Рахувала  хвилини,  чекала.
Зараз  граю  спектаклі  на  сцені,
І  ніхто  з  них  не  зна,  як  кохала.

Була  ненависть,  посмішка,  горе.
Ти  не  щастя.  Ти  мій  вічний  гріх.
Моє  серце  від  слів  уже  хворе,
А  ти  просто  нічого  не  зміг.

В  моїх  венах  не  кров,  а  отрута.
Відпусти  вже  мене  назавжди.
Це  кохання  червоне,  як  рута.
Вже  пора.  Зброю  вниз  ти  склади.

В  тебе  в  серці  нехай  буде  спека!
Вже  нарешті  немає  розмов.
Ти  знайди,  милий  мій,  ту  аптеку,
Де  лікується  наша  любов.
                                         24.09.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757350
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.10.2017


ТА ЩО ТИ ЗНАЄШ…

Та  що  ти  знаєш  про  страждання,
Про  сльози,  смуток  у  очах?
Мій  друже,  я  не  про  кохання,
Я  про  людський  і  вічний  страх.

А  знаєш  ти  про  відчайдушність?
Про  біль  у  грудях  і  думки?
Мого  життя  ти  знаєш  сутність?
–  У    ньому  виють  вже  вовки.

А  що  таке  нещастя,  знаєш?
Чи,  може,  втрату  або  злість?
Ні,  ти  не  віддано  кохаєш.
За  все  це  доля  відповість.

Ти  плачеш  через  ту  любов,
А  в  мене  по  щоці  сльоза.
І  в  жилах  засихає  кров,
Бо  кращі  вже  на  небесах.  
                                                     28.06.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757349
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.10.2017


БАБУСЯ

Бабуся  не  виходить  до  воріт,
Не  посміхається,  мене  вже  не  чекає.
Не  розквітає  біля  неї  цвіт  –
Її  життя  і  музика  не  грає.

Старенька  не  виходить  на  поріг.
Нема  обіймів  щирих  до  нестями.
Я  повертаюсь  із  важких  доріг
У  дім  пустий,  наповнений  сльозами.

Рідненька  не  сидить  біля  вікна,
Вона  дітей  й  онуків  залишила,
Вона  була,  мов  радісна  весна,
Та  я  чомусь  цього  не  розуміла.

Немає  більш  бабусиних  казок,
І  вранці  тої  посмішки  немає.
Вона  вже  відлетіла  до  пташок.
 -  Прийди  до  мене  в  снах!  Благаю!

До  кого  в  світі  так  я  пригорнуся?
Немає  більш  тебе  на  цій  планеті.
Я  з  сумом  так  на  тебе  подивлюся,
Бо  ти  всміхаєшся  лише  з  портрету.
                                                                         06.08.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757155
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.10.2017


ЛЬВІВ

Філіжанка  кави…  Шоколад…  Любов…
Ніч  безмежна,  мовчазна  й  пуста.
Повертатися  в  це  місто  знов  і  знов
Хоче  дівчина,  така  проста.

Забарися  трішки,  на  хвилинку.
Та  послухай  цей  чарівний  спів.
Ось  моя  любов,  моя  зупинка,
Це  моє  кохання…  місто  Львів.

Друже,  знаєш,  дощ  тут  незвичайний,
Особливо,  коли  йдеш  в  трамвай,
Ніби  прохолодний  і  прощальний...
Львів,  мене  в  обіймах  потримай.

Шоколад  тут  –  неймовірна  казка  –  
Захистить  від  суму  і  проблем.
Я  лише  скажу:  "  Будь  ласка,  місто  Лева,  
Зустрічай  мене".

Чуєш,  Львове…  я  тебе  не  знаю,
Та  твоя  присутність  гріє  словом.
Я  в  твоїх  обіймах  засинаю.
…  За  коханням  їдь  до  Львова.
                                                     15.06.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757152
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.10.2017


КОЛИСЬ…

Колись  ми  знов  зустрінемось  з  тобою.
Знайде́мо  сили  на  просте  "привіт".
Мій  погляд  вже  не  буде  із  грозою,
Бо  нам  давно  пора  вже  у  відліт.

Ми  будемо  дивитись  і  мовчати,
Коли  відкрита  рана  знов  болить,
Коли  в  душі  так  хочеться  кричати,
Бо  досі  любимо,  та  треба  зупинить.

Зустрінемось  запізно,  в  нас  родини.
Я  набрешу:  "  Пробач,  я  поспішала".
Ти  відійде́ш  від  мене  на  хвилину
І  так  спитаєш  тихо:  "  Сумувала?"

Я  відвернусь  і  знову  все  згадаю…
Я  знов  без  тебе.  Так,  тепер  одна.
Та  наші  діти,  певне,  ще  не  знають,
Що  разом  носять  наші  імена.
                                                     02.08.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756983
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.10.2017


ФРОНТ

Там  ранок  починається  не  з  кави.
Не  з  сонця,  неба  і  простих  речей.
Там,  на  війні,  своя  програма.
Там  ранок  із  недоспаних  ночей.

Я  вірю,  що  настане  та  година,  
Що  ворогів  розіб'єм  на  шматки.
Я  знаю,  мати  знов  обійме  сина.
Ми  почнемо  все  знову.  Новії  листки…

Війна...  Єдине  слово!  Скільки  болю!..
Пробач,  Солдате,  що  пишу.
Але  земля  полита  кров'ю.
Ти  вислухай  мене,  прошу.

Ці  постріли,  гармати  і  бої.
Це  все  скінчиться!  Скоро  перемога!
Від  побажань  і  щирих  слів  очі  твої
Засяяли,  бо  їдеш  ти  додому.

Ми  козаки,  а  отже,  ми  є  сила.
Ніхто  нас  не  поставить  на  коліна.
В  наших  серцях  уже  з'явились  крила.
Тримайся,  брате!  Слава  Україні!!!
                                                                 13.05.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756979
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.10.2017