Та, що фарбує листя

Сторінки (1/2):  « 1»

Сестро моя

Сестро  моя,  ріднесенька,  любима  ❤
Ти  не  сумуй.  Ти  ж  зовсім  не  одна,  
Є  в  тебе  друзів  купа  і  сім"я  велика  
А  ти  вже  ладна  пригнути  з  вікна  
Утративши  одна  примарне  щастя  

Те  що  пішло  -  то  не  було  твоїм  
І  не  дивись  йому  у  спину  
Він  лише  перетнув  твою  стежину  
То  йди  своєю  тропою  і  лиш  вперед  
І  не  звертай  з  назначеного  шляху  
Ти  як  звернеш  То  потім  не  вернеш  
І  доведеться,  блукаючи  до  ранку,  
шукати  вихід  до  свого  світанку.

Давно  вже  замінивши  сік  на  каву  
Ти  рідко  спала  темними  ночами  
Тобі  б  летіти  десь  подалі,  ввись  
Лишаючи  свої  страждання  і  тривоги  
Лишаючи  за  обрієм,  далеко  за  стіною.

І  ти  відчуєш,  як  в  серці  вмить  здіймаються  вітрила  
І  напувають  силою  твої  кораблі  
І  тебе  нездоланну  і,як  море  синє  ,  -  глибоку  
Понесуть  десь  далеко  У  нові  світи  

І  у  ніжнім  сяйві  колискової  ночі  
Ти  почуєш  тихі  медові  слова  
І  хай  твої  щоки  сльози  лоскочуть  
Головне  не  тремти  й  не  холонь  у  чужих  руках  

Я  сидітиму  поряд,  ось  тут,  біля  тебе  
Витиратиму  сльози  з  твоїх  карих  очей  
З  тих  очей  Що  мене  малою  
Вели  в  світ  за  собою,  
І  співаючи  пісню  про  велике  і  втомлене  місто,  
Відкривали  все  нові  дороги  й  показували  все  нові  зірки  

Стань  сьогодні  для  себе  святом  
Не  зважай  на  те,  що  тобі  встромили  в  серце  ножа  
Ти  Є  диво  Яке  не  вмирає!  
А  вмираючи  знову  За  мить  ожива  !  

Не  тремти!  Ти  Як  квітка,  
Не  холонь  у  чужих  руках  ,
Ти  єдина  у  світі  зірка  
Що  так  сяє  серед  похмурих  барв

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740923
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.07.2017


А за вікнами літо

А  за  вікнами  літо    
Сонце  гріє  шалено  і  обпікає  шкіру    
А  ось  в  серці  моєму  грудень  
Віє  буря.  Сипле  сніг  на  мої  сині  губи  

Я  сама  собі  говорю:  дихай    
І  зробивши  ковточок  кави  -  лину    
І  я  йду  піднявши  зіниці  
На  схід  сонця  кортить  подивитись    

Ти  не  пий  ту  отруту,  милий    
Я  наллю  тобі  краще  кави  
І  відріжу  шматочок  серця  
Та  про  завтра  тебе  запитаю    

Чи  поїдеш  ти  завтра  від  мене  ?  
Чи  побачу  тебе  ще,  милий  ?  
Чи  допивши  смачної  отрути  
Ти  від  мене  навіки  полинеш?  

То  не  слухай  більше  моїх  поем  
Не  читай  більше  моїх  листів  
Не  питай  мене  більше  про  небо          
І  про  спів  тих  нічних  солов"їв    

Я  віддам  тобі  часточку  себе  
Я  віддам  тобі  шматочок  душі  
Але  прошу  тебе,  мій  милий,  
Випий  кави.  Отруту  лиши  мені    

Тихий  вечір  і  моя  поема  догорає  в  печі  
Я  спалила  її  для  тебе  
І  разом  із  нею  ,
́Перетворюючись  на  попіл  шалений,  
Я  з  собою  тебе  заберу.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2017