ЯК ГІРКО БАЧИТЬ ОЧЕНЯТА
Як гірко бачити ці оченята,
Що рано так почули про війну.
Що знають як у сховище тікати.
Бо там сидять вже нічку не
одну.
Там світла мало, холодно і сиро...
-Як хочеться в кімнатку у свою.
І Мурчика самого залишила.
А я ж його безмежно так люблю.-
Промовила Оленка й затремтіла.
Бо знову чути десь далекий звук.
Мабуть ракета орків пролетіла.
Дитя скрутилося в клубок.
А поряд Діма знову коверсує.
Він хлопчик зовсім крихітний іще.
Його бабуся ніжно пригортає.
Без мами вже. Не знає він про це.
Дістали маму мертву з-під завалу.
На щастя він тоді в бабусі був.
Вона сестричку на руках тримала...
Від них обох лишився тільки сум...
А тато під БахмУтом б'є рашистів .
І ще не знає, що розбили дім.
Бо сталось це сьогодні, десь о шостій.
Ще над будинком в'ється круто дим.
