UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Себастіані: *** ("Дві рідні мови! Два моїх крила…") - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Світлана Себастіані відповів на коментар О. Хвечір., 24.02.2024 - 15:46
Розумію Вас. Я відчула себе українкою рівно 2 роки тому, а до того вважала, що майбутнє за "громадянами світу", що нація - поняття застаріле і навіть небезпечне.
Щєпкін Сергій, 04.11.2023 - 20:04
просто супер!був час - і я відтяв собі оте крило, порубав його на дрібки і викинув диким собакам, але тепер, завдяки багатьом важко виліковним хворобам тих, хто взявся доглядати друге моє крило, чую що та відтята рана загоюється, і десь там, глибоко всередині, вже ніби щось ворушиться... Світлана Себастіані відповів на коментар Щєпкін Сергій, 20.11.2023 - 18:09
Я перечитала Ваш відгук і відчуваю, що він - найкращий з прочитаного мною сьогодні.
Серафима Пант, 23.06.2023 - 15:12
Мова, якою людина думає - мова серця. Мова, якою розмовляє - мова розуму. Ваш вірш про єдність серця та розуму задля затишку душі. Я досить довго в побуті розмовляла суржиком, та й фрази з радянських кінофільмів стали для мене асоціаціями на певні емоції. Наразі намагаюсь не читати російською, не слухаю російськомовних пісень - і теж для внутрішньої гармонії...цілої нації Світлана Себастіані відповів на коментар Серафима Пант, 24.06.2023 - 18:16
Дякую за коментар. Суржик і мені річ знайома... Втомлююся від нього часом, хоч і люблю закарпатську говірку. Читаю паралельно російською й українською. Пісень російських щось ніколи не любила, вийняток БГ і т.д.)) Українська мова гарніша, скажу по секрету, хоч російську знаю довший час. Приємно, що завітали до мене.  
Прозектор, 23.06.2023 - 00:37
Хороший вірш, проте після прочитання чомусь твердо викликає в мене думку: "Виходить, я якось ціле життя лечу на одному крилі і все нормально". Та й рідна мова може бути лише одна, як стверждує лінгвістика (якщо, звісно, нема лінгвошизофренії). Пишу без негативу, просто здається, що текст варто трішки доопрацювати
Світлана Себастіані відповів на коментар Прозектор, 24.06.2023 - 18:24
Дякую Вам! Цей вірш дуже особистий, бо коли в людини дві рідні мови, їй неможливо зробити між ними вибір. То як дитині вибирати, з ким з батьків залишатися. Коли мова одна, то це, гадаю, надає цільності. Такі люди не однокрилі, ні. Вони просто внутрішньо більш гармонійні. Проте я зовсім не вважаю свою двомовність вадою. 
Романьков, 15.06.2023 - 14:28
Любити, чи кохати?В душі одне і теж - це рідні очі, хати, це щастя без пожеж. Та ні! Палає серце, в душі нестрпний жар. А в очах наче в скельцях, Любов, бкз тіней та примар. Тебе одну кохаю, іще тебе люблю. Тут мови не шукаю, тут щастя я даю! Рунельо Вахейко, 14.06.2023 - 11:35
Досконала поезія...    Мова ,чи речь, а язик повторює те, що в душі, в думках... Слава Україні! Світлана Себастіані відповів на коментар Рунельо Вахейко, 16.06.2023 - 18:28
Героям слава! Погоджуюся з Вами: слово вторинне по відношенню до думки й почуття. Світлана Себастіані відповів на коментар Сара Ґоллард, 11.06.2023 - 19:34
І Вам щиро дякую за мудрий коментар.
Пісаренчиха, 06.06.2023 - 10:37
Чомусь пригадалась історія з Єванглії. Шось там, коли діти їдять, крихти падають і собаки підбирають.
Світлана Себастіані відповів на коментар Пісаренчиха, 11.06.2023 - 19:37
А, так, дуже люблю цю історію, де просять милосердя через замилування (читала, що грецькою там сказано не "собаки", а "собачки", "песики").
Ніна Незламна, 06.06.2023 - 02:01
Дві мови - не завада,коли в душі розрада,ти відчуваєш,що пишеш від серця з родзинкою в вірші. З такою ж,насолодою,як слово кохаю і люблю! 
Світлана Себастіані відповів на коментар Ніна Незламна, 11.06.2023 - 19:38
Сердечно вдячна Вам за Ваш відгук! 
Світлана Себастіані відповів на коментар Chara Vinna, 11.06.2023 - 19:39
Дякую, приємно, що Ви завітали до мене.
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||
