Іде, пливе осінь моя,
Та знову не по - моєму...
Ніби спокійна й чарівна,
Осінь тривоги нашої...
Бо ж знов прийшла до нас війна,
Не ждали й не чекали ми...
В полон людей вона взяла,=
І з путлером, і з рашами...
До хат старих загнала всіх,
Роботи люд позбавила...
І без розбору все вбива,
Як кліші зло розставила...
Вже вісім місяців підряд,-
Не дає людям спокою,
Весь розтоптала позитив,
Із путінською шваброю...
А люди ж ждали осінь всі:
І з мріями, й надіями...
Впевнену, тиху, не сумну,
З теплом осіннім й мріями...
Перечеркнула все війна,
Злим путлером уражена...
І люд як може вижива,-
В осінь тривоги нашої...
Та вірять люди, й вірю я,-
У нашу силу й армію...
Ще стане осінь золота,
І перемоги нашої!!!
