|
Забирає в смачне забуття спокуса,
Збираються понад дахом темні небеса.
Мене грішну, помилуй, прости, Ісусе!
Він - перший, хто з мене ві́рші й о́брази писав.
Випиває із тіла всю кров самотність,
Та рветься на волю через скільки літ душа,
Я отримаю ніжність його натомість,
А потім злякаюсь, бо перейдена межа.
Відкриваються двері в одній із версій
Чистилища прямо зараз, тобто, у авто...
Я беззахисна дівчинка і принцеса,
Яку не кохав так сильно-сильно ще ніхто.
Випадковість фатально сарказм зустріла,
І заповідь сьома - натяк в посмішці сумній,
То про мене старий хіт Ірини Білик,
На спи́ні йому тавро видряпую "ти мій"...
То від щастя, мабуть, за вікном ридання,
Такі перехрестя за́вжди будуть не з легких.
Підбирала ж до сукні петлю недавно,
В ім'я його зараз вони рвуться на шматки!
Не фанатка "не можна", "так треба", моди,
В чужий дім я мушу йти, до півночі за чверть.
Чи то Київ, Париж, Барселона, Лондон?
Чи пекло чекає, щойно звідси вийду геть?
Бо відкрилися очі, сховалась пам'ять
Від наших імен надворі в бозна-який рік,
Мегаполісу свідки-вогні нас спалять,
Та знаю, це саме ВІН, найкращий чоловік!
Бо забрала мене в забуття спокуса,
Зібралися тишком-нишком темні небеса,
Скуштувавши цю мить, все одно боюся,
Ми наче б то з кимось, тільки кожен сам на сам.
Ми терпіли, несучи не з тими кару,
Заради яких ідуть крізь крики мідних труб.
Дві ноги є і серце, а де ж блукали?
Пояснення має й сто причин наш перелюб.
09.09.2022
ID:
959310
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 10.09.2022 17:08:35
© дата внесення змiн: 10.09.2022 17:15:04
автор: Амідала Саудаде
Вкажіть причину вашої скарги
|
