Я б міг радіти дотику кохання,
Зрадлива дівчина його украла,
Як прут зламала, розірвала пута,
Якби багряний дотик породіллі
Спинити, обірвати моїм сміхом,
Я б не злякався ні потопу, ні гріха,
Ні весняного бунту крові.
Самець, чи самка? Це природа знає,
Вогнем обпалить плоть блудлива краля.
Я б міг радіти дотику волосся,
Крилатій кістці, що до п’ят стікає,
Сверблячці хтивій у дитячих стегнах,
Я б не злякався шибениці, плахи,
Чи на війні на шаблях битись.
Самець чи самка? намалюють пальці
На стінці крейдою дівчат і хлопців.
Я б не злякався мускула кохання,
Якби втішали пристрасті хлопчиська,
Який тренує жар в болючих нервах.
Я б не злякася сатани у ляжках
Чи неминучості могили.
Я б міг радіти дотику кохання,
Яке стирає зморшки й застороги
У перезрілих, хворих на беззубість,
Час і невдачі, і кохання в ліжку
Не хвилювали б так, як мух повидло,
Затопить море підлості, зламає
Закоханої жертви пальці.
Світ розділили навпіл я й диявол,
Дівчата одуряють, як наркотик,
Звиваюсь круг спідниць, на очі лізу.
Прадавній прутень в мене костеніє,
Унюхані незаймані в улові,
Я бачу, як зневажений нікчема
Чимдуж кудись несеться звідти.
І дотик цей, лиш дотик, що лоскоче,
Гойдання в сексі шишкастої мавпи
Любов приховану вбиває й гонить
До півночі тинятися зі сміхом,
Або шукати щось прекрасне в грудях
У матері, коханої, коханки,
Твої шість футів* стануть прахом.
Що дотик цей? Смертельний танець нервів?
Твій рот, моя любов, будяк цілунків?
Христос трефовий роджений для терній?
Наказ про смерть сухий і затверділий,
Словесні муки від її волосся.
Я б міг радіти дотику кохання, це означає:
Чоловік – моя метафора.
6 футів = 30,48 см х 6 = 182,88 см
Написано у квітні 1934 року. Тоді Томас Ділан вважав цей вірш кращим з усього, що він написав. Що це означає – не бути дорослим? Передчуття війни, дорослішання, рання сексуальність, страх невдачі, страх перед власними бажаннями – це випробування і для поета, і для будь-якої людини.
Оскар Вайльд: "Єдиний спосіб позбутися спокуси - піддатися їй. Якщо опиратися, ваша душа виросте хворою від туги за речами, які ви собі заборонили”
Thomas Dylan IF I WERE TICKLED BY THE RUB OF LOVE
If I were tickled by the rub of love,
A rooking girl who stole me for her side,
Broke through her straws, breaking my bandaged string,
If the red tickle as the cattle calve
Still set to scratch a laughter from my lung,
I would not fear the apple nor the flood
Nor the bad blood of spring.
Shall it be male or female? say the cells,
And drop the plum like fire from the flesh.
If I were tickled by the hatching hair,
The winging bone that sprouted in the heels,
The itch of man upon the baby's thigh,
I would not fear the gallows nor the axe
Nor the crossed sticks of war.
Shall it be male or female? say the fingers
That chalk the walls with green girls and their men.
I would not fear the muscling-in of love
If I were tickled by the urchin hungers
Rehearsing heat upon a raw-edged nerve.
I would not fear the devil in the loin
Nor the outspoken grave.
If I were tickled by the lovers' rub
That wipes away not crow's-foot nor the lock
Of sick old manhood on the fallen jaws,
Time and the crabs and the sweethearting crib
Would leave me cold as butter for the flies,
The sea of scums could drown me as it broke
Dead on the sweethearts' toes.
This world is half the devil's and my own,
Daft with the drug that's smoking in a girl
And curling round the bud that forks her eye.
An old man's shank one-marrowed with my bone,
And all the herrings smelling in the sea,
I sit and watch the worm beneath my nail
Wearing the quick away.
And that's the rub, the only rub that tickles.
The knobbly ape that swings along his sex
From damp love-darkness and the nurse's twist
Can never raise the midnight of a chuckle,
Nor when he finds a beauty in the breast
Of lover, mother, lovers, or his six
Feet in the rubbing dust.
And what's the rub? Death's feather on the nerve?
Your mouth, my love, the thistle in the kiss?
My Jack of Christ born thorny on the tree?
The words of death are dryer than his stiff,
My wordy wounds are printed with your hair.
I would be tickled by the rub that is:
Man be my metaphor.
ID:
959234
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 10.09.2022 00:55:53
© дата внесення змiн: 10.09.2022 00:55:53
автор: Зоя Бідило
Вкажіть причину вашої скарги
|
