Де та наша колишня темна мрячлива осінь?
...Із лип, каштанів, акацій сиплеться пожовклий лист.
Спадає помалу, сідає один на одний на просі,
Мов золотий і тяжкий, не тривкий і мокрий від сліз.
Та скільки того золота, сумного, останнього...
Але стоїть над Землею це золоте сяйво.
У мене біля ніг, у траві забилось, як пташка.
Та потім знялась, зметнулась у небо, знов сяючи.