Змучений шалом штормів, як корабель п’яний,
Вже нічого не прагну, хочу тільки мовчання
І когось, хто зрозуміє мій жаль несказанний
Когось, хто почує моє безмовне чекання.
Когось, хто душу ясну зможе мені розкрити
Щоб я у божому світі спочив від муки,
Того, хто розбурхане серце утішить,
Поклавши на очі мої милосердну руку
Іду по щастя своє.. По тишу. До кого?
Куди? Ах, як сліпий! Як звично – поперед себе.
Я знаю, що так буває, коли загубиш дорогу,
Бо всі дороги мої приводять до Тебе.
Julian Tuwim ZMĘCZONY BURZ SZALEŃSTWEM
Zmęczony burz szaleństwem, jak statek pijany,
Już niczego nie pragnę, jeno wielkiej ciszy
I kogoś, kto zrozumie mój żal nienazwany,
Kogoś, kto mą bezsłowną tęsknotę usłyszy;
Kogoś, kto jasną duszą życie mi przepoi,
Iżbym w spokoju bożym wypoczął po męce,
Kogoś, kto rozszalałe serce uspokoi,
Kładąc na moje oczy miłosierne ręce.
Idę po szczęście swoje. Po ciszę. Do kogo?
Którędy? Ach, jak ślepiec! Zwyczajnie - przed siebie.
I wiem, że zawsze trafię, którą pójdę drogą,
Bo wszystkie moje drogi prowadzą do Ciebie
ID:
954823
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 30.07.2022 00:23:24
© дата внесення змiн: 30.07.2022 00:23:24
автор: Зоя Бідило
Вкажіть причину вашої скарги
|
