|
Якби світильник освітив, священі шати
В октаедрі чаруючого світла
Стьмяніли б, зачудоване дитя
Оглянеться запам’ятати,
Як проступає лик величний,
Немов живий, крізь морок небуття.
День витре барви на губах зів’ялих,
Під шатами покаже ветхі груди.
Мені сказали, розуміти серцем,
та серце з головою безпорадні;
Мені сказали, дослухатись пульсу,
Якщо швидкий, змінити темп життя.
Коли поля зливаються з дахами, я мчу
Часу наперекір, спокійний чоловік,
Чиє волосся розвіва Єгипту вітер,
Я чув, роки багато можуть розказати,
Так мало змінюється за багато літ.
М'яч, який я підкинув, граючись у парку,
І досі ще не досягнув землі.
Thomas Dylan Should Lanterns Shine
Should lanterns shine, the holy face,
Caught in an octagon of unaccustomed light,
Would wither up, an any boy of love
Look twice before he fell from grace.
The features in their private dark
Are formed of flesh, but let the false day come
And from her lips the faded pigments fall,
The mummy cloths expose an ancient breast.
I have been told to reason by the heart,
But heart, like head, leads helplessly;
I have been told to reason by the pulse,
And, when it quickens, alter the actions' pace
Till field and roof lie level and the same
So fast I move defying time, the quiet gentleman
Whose beard wags in Egyptian wind.
I have heard may years of telling,
And many years should see some change.
The ball I threw while playing in the park
Has not yet reached the ground.
ID:
946370
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 29.04.2022 01:06:05
© дата внесення змiн: 29.04.2022 12:03:32
автор: Зоя Бідило
Вкажіть причину вашої скарги
|
