Ось так я спав, очей зімкнути не вдалося.
Наповнив чашу дощ, ми випили до дна.
В ту ніч серця у нас схилялись, як колосся –
Та жниця надто запізнилась на жнива.
Засніжить вітром ніч твоє волосся біле!
Я знаю, що я втратив, знаю, що лишив!
Я рахував роки, здавалось їй - години.
Ми від дощів хмільні. Хмільні ми від дощів.
Paul Celan So schlafe
So schlafe, und mein Aug wird offen bleiben.
Der Regen füllt' den Krug, wir leerten ihn.
Es wird die Nacht ein Herz, das Herz ein Hälmlein treiben —
Doch ist zu spät zum Mähen, Schnitterin.
So schneeig weiß sind, Nachtwind, deine Haare!
Weiß, was mir bleibt, und weiß, was ich verlier!
Sie zählt die Stunden, und ich zähl die Jahre.
Wir tranken Regen. Regen tranken wir.
