|
Ми гнідинчани… Такими звемося, цим гордимося, що маємо генетичо-духовний зв'язок з цим краєм. Є тут щось таємне, щось магнетичне, не зрозуміле, науково не пояснене, але таке відчутне кожному односельцю. Я думаю, що це все - коріння роду, який сотнями років на цій землі прокладав невидиму грибницю, переплетіння династій, зміцнення родів, прокладення невидимих мостів, по яких до нас дійшла народна мудрість, місцеві звичаї, переповідки та легенди.
Дуже шкода, що природа людини – жити тут і зараз, щодня занурюватись у реальні проблеми, радіти і сумувати сьогоденню. Час йде і у щоденній метушні стирає колись важливу інформацію, яка через 10 років втратить свою актуальність, а через 100 вже ніхто не згадає. Дуже болить той факт, що життя людини – з часом із рангу спогадів переходить у вічну категорію -забуття. Та кожне життя, коли б воно не було пасажиром реальності – це сходинка, до того які є ми.
Саме, знаючи хоч якусь інформацію про своїх предків можна зрозуміти: чому ми такі? Якими можемо бути? Яка місія нам судилася в житті? І перед ким нам потрібно нести моральну відповідальність.
Якщо проаналізувати прізвища гнідинчан які живуть сьогодні – то можна з впевненістю сказати що значна частина односельців має місцеве коріння і їх предки жили у Гнідинцях понад 200 років тому. Частина жителів були козаками, інша частина належала до категорії – «крестьянин-собственник», інші власність місцевих панів (прізвища яких, інколи навіть не згадувалися). Корінні гнідинчани з прізвищами: Рубан, Бойко, Конюшенко, Хоменко, Костенко, Петрик, Колпак, Бахмач, Гасан, Коробка, Свистун, Онопрійко, Задніпрські, Шокало, Чудновець, Дрюк, Кальченко, Панасенко, Турко, Порожняк, Даниленко, Ігнатенко, Наталенко, Ситник, Антоновські, Вовк, Палій, Мельник, Зуб, Дудник, Фесан, Смаглюк… Деякі прізвища ще зовсім недавно були поширені, але з часом у селі майже не залишилося представників: Дробітько, Ушпик, Телух… Також помітно, як змінювалися прізвища. (Левоненко – Леоненко, Халдан-Салдан-Салтан, Киркиця- Коркоцькі). Ще у 1900 році у Гнідинцях жили люди з іменами: Венедикт, Євстафій, Олімпіада, Клеопатра…
Всі пам’ятають легенду про засновників села козаків: Гнідого, Донця та Бублика? Так от, куток Бубликівка – місце де жили нащадки засновника і прізвище «Бублик» - у 1900 р. ще значилося у метричних книгах Живоначально-Троїцької церкви.
Прізвище Несходовських згадується, як нащадків представників козацької старшини.
Коли дитина народжувалася не в шлюбі – то до кінця життя це вказувалося в документах, де замість по-батькові, було написано «незаконнорождений» і було ніби тавро, яке часто і відбивалося на подальшій долі людини. А ще їй давали дуже рідкісне ім’я, зазвичай не милозвучне і не популярне, та коли приплачували куми – то їм ще пропонували якесь ім’я на вибір, не те що хотілося, а як батюшка називав. От у моїх пра-пращурів було 2 Андрії підряд, але жоден з них не прожив більше року.
Старість до людей приходила рано… У записає про смерть зустрічаються позначення, що навіть у 42 роки помирали від старості. Хвороби (скарлетина, коклюш, тиф, запалення легень, лихоманка) найбільше забирали дітей від народження до 10 років, а інколи і цілі родини вимирали за короткий час. Народжуваність була високою, але значний відсоток дітей помирали того ж року, коли з’являлися на світ. Вдови і вдівці молодого віку зазвичай швидко собі знаходили пару (від кількох місяців до двох років). Інколи одружувалися по 4-5 разів по причині того, що помирало одне з подружжя.
Гнідинчани часто брали шлюб з жителями Остапівки, Світличного, Варви, Калиновиці. Інколи були випадки, коли заїжджі представники військового рангу брали заміж гнідинських дівчат у Курську губернію, Катеринославську, Єлисаветградський повіт…Оржицю, Лохвицю, Лубни…
Найстаріша жителька села – померла у віці 108 років, до цього вона довго проживала при монастирі і була послушницею, чи монашкою.
Коли охрещували своїх дітей священнослужителі чи нащадки панів, то кумами брали рівних собі з титулами та походженням з далеких від Гнідинець населених пунктів, те ж саме було при виборі другої половинки: пани-з панами, священники – з духовенством, вчителі з учителями.
Ми гнідинчани… Чому ми саме такі, маємо саме таку долю, саме так чинимо, чи поводимося? Спробуйте пошукати розгадку в таємницях свого родоводу. Зараз це можливо.
ID:
942290
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 13.03.2022 12:47:15
© дата внесення змiн: 13.03.2022 12:53:02
автор: Інна Рубан-Оленіч
Вкажіть причину вашої скарги
|
