Як же тут стриматись,як не пригорнути,
Як в очах щасливих та не потонути,
Як не полюбити ці ромашки білі,
Як не обіймати чари твої милі,
Вранці піду в поле де багато квітів,
Наберу ромашок багатенько я,
Бо нема нічого кращого на світі
Як при виді квітів посмішка твоя.
Тебе таку славну гріх не покохати
За душі твоєї спокій і красу,
Щоби ці ромашки милі дарувати,
А на їх пелюстках Божу ще й росу.
Вранці піду в поле де багато квітів,
Наберу ромашок багатенько я,
Бо нема нічого кращого на світі
Як при виді квітів посмішка твоя.
Ми на них не будем доленьку гадати,
Хай на місці будуть пелюсточки всі,
Ми будемо просто квіти ці кохати,
А найкраща квітка це звичайно ти.
Вранці піду в поле де багато квітів,
Наберу ромашок багатенько я,
Бо нема нічого кращого на світі
Як при виді квітів посмішка твоя.
Білі ці ромашки я тобі дарую
Самій найдорожчій квіточці моїй,
Твою ,мила, вдячність зразу я відчую,
Це буде солодкий поцілунок твій.
Вранці піду в поле де багато квітів,
Наберу ромашок багатенько я,
Бо нема нічого кращого на світі
Як при виді квітів посмішка твоя.
Чудова поезія! Мелодійно! Ніжно!
Білі ці ромашки я тобі дарую
Самій найдорожчій квіточці моїй,
Твою ,мила, вдячність зразу я відчую,
Це буде солодкий поцілунок твій.
Щастя та любові Вам на довгі роки. 
Чудова поезія! 
Мелодійно! Ніжно!
