|
На дворі холодно,але і ще не сніг ,
в теплій кімнаті,дрімає сірий Кіт.
І щось муркоче,там собі під ніс -
можливо про тепло,або про білий сніг.
Він,як і я - любить в теплі сидіти,
і ми у двох,мріємо про тепле Літо.
Бувало холодно,можливо буде холодніще,ще -
але щоб тепло було у житті,ми робимо усе.
Ось так,живе життя своє людина,
тепер доросла,але колись була дитина.
Думками теплими і мріями,нагадує усе-
життя живеш,та знай у ньому й холодно буде.
Тому про тепле Літо,мріємо в житті,
тому усеж надіємося,що будемо у теплоті.
Ось так ідуть життя нашого,теплі дні,
біжать,наче дощові каплі на вікні.
І кожен згадує,життя своє -
він знає,як було але боїться,як буде.
Ми всі своє життя,бажаєм бачити в теплі,
бо віримо,що зможемо змінити,щось в житті.
Ми - це усі,хто тут живе на цій землі,
ми - це ті,які бажають кращого,собі і дітлашні.
Бо ми батьки і діти,це наше життя,
тому,це є душі людської - теплота.
Роки мої,ви табуном пробігли,по моїм житті,
залишивши,як порох при дорозі,прожиті мною дні.
І тільки в згадках,що було і що вже є,
з страхом і холодом чекаю,що далі у житті буде.
Тому у тиші,та у теплій і душевній теплоті,
нахлинули на мене,питання,ось такі.
Бо добре,як тіло в теплоті,та краще,як душа,
вона зігріє,моє і ближнього мого життя.
ID:
898722
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 20.12.2020 17:49:24
© дата внесення змiн: 20.12.2020 17:49:24
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
