їжачиться шерсть у кота на спині,
мов рудий лиховісний ліс.
виють собаки, – гарчать і мережать слідами сніг,
бігаючи з підібганими хвостами.
навіть діти спотикаються в своїх дитячих іграх
у схованці-криївці, куди вночі в неділю
навідуються вбивці у сірих плащах.
в кольорах туману розгортається
холодне тло гобелена. я намалюю довкола себе
мов плащ надійне ковзання й літання
на вихорах безмовного закрученого листя.
золоте й червоне зміїлося, б'ючися
в цупких тенетах сонячного світла, –
воно невпинно, рівно сіється крізь хмари.
приходитиму знов, мов хворий пес, –
мов викинутий з ока урагану,
щоб впасти мертвим тут межи каміння,
де граються й сваряться давні привиди
old ghosts, jethro tull
