Дарую цей вірш своїй хорошій подружці -
Ніні Незламній... Хай осінь ця буде для вас щасливою.
------------------------------------------------------------
Оглядає осінь володіння,
Чи хороший спадок їй від літа?
І в душі розлилось потепління,
Це тепло і зараз скрізь розлито.
Почекаю! Нащо руйнувати
Те, що будувалося з трудом?
Треба лише фарби підібрати,
Це зробити зможе все цілком.
У саду самотнім зупинилась,
Тиша тут панує навкруги.
То нічого – трохи запізнилась,
Треба все ж себе перемогти.
Озирнулась з думками сумними:
Може, кольоровим зробить сад,
І дозволить тут співать пташині?
Тільки б не зробить все невпопад.
І про це все думала – гадала,
Сонця пригрівали промінці.
Ненароком раптом задрімала,
І чомусь їй снились літні сни…
Дорога Надійко! Щиросердечно дякую Вам!За слова теплі,за красу,що Ви приносите в наш Клуб поезії!Уклін за Ваш талант,за дружбу,що є між нами.І я щаслива ,що Вас зустріла в своєму житті. Хай Бог охороняє Вас і придає сили жити і творити.З Великим Святом Вас-Різдвом Святої Богородиці! Миру і здоров*я! Щастя і злагоди! Достатку,тепла і любові! Удачі і натхнення Вам!
Подарували присвяту подружці - Ніні Незламній,дорога Надюшко, а гарний подарунок сподобався нам усім! Дякую за таку насолоду, дорога майстриня!Щастя Вам і гарного святкового настрою!