Неначе матуся в біленькій хустині,
під нашими вікнами вишня.
Мене зустрічати маленька красуня
так рано-ранесенько вийшла.
До чого ж красива! Вже сонце сміється
в розквітлих білесеньких квітах.
Тріпочуть так ніжно вони пелюстками,
гойдає їх вітер на вітах.
Між білого цвіту й твоя заясніла,
матусю, біленька хустина.
Відчуло серденько... ще й вишня шепнула:
"Пора зустрічать, ненько, сина!"
Хай завжди додому сини повертають,
чекають між вишень в хатині.
Тут душу зігріє завжди цвіт весняний
й матуся в біленькій хустині.
Так тепло по-домашнему,с теплой маминой молитвой ожидание сына у дома,где так приятно цветёт пахучая вишня!...
Очень понравилось!))
Благодарю за материнскую теплоту стихотворения!)