Як бачу: посиденьки на колоді
В мотивах жебонінь милого струмка…
Самотній бусол по долині бродить,
Полоще коси вербиченька тремка.
Вода застигла кру́гом у криниці,
Відро нарешті просушує боки.
Нараз запахли лісові суниці,
Легенький вітер торкнувся до щоки.
Прогнулось гілля, вліплене плодами,
Уздовж крутого сусідського рова,
І мліє трав’я солодко медами,
А ми в намисто нанизуєм слова.
Плили за течією ті розмови
Про наші будні та мрії молоді.
Нам смакували недоспілі сливи--
Які ж безжурними ми були тоді…
Стежини до струмка позаростали,
Зотліла вщент колода на долині,
І діти в нас уже повиростали,
А вечорниці згадуєм донині.
Біжать, не повертаються літа,
Хай серце гріють юні почуття.
Усе що промайнуло не вернуть,
Та вечорниці ті нам не забуть.
Спасибі за приємні спогади юності.
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я рада, що заходите на мою сторінку і приємні відгуки