Цвіте весна для кожного... для всіх!
І кращих з-поміж нас не вибирає.
Прислухайся... дзвенить веселий сміх...
і пташка весело для всіх співає.
У наші душі стукає весна,
і променів ясних теплом в них ллється.
Хай ніжний цвіт весняних цих садів
снігів холодних у серцях торкнеться.
-Просніться, люди, у цвіту весь світ...
Весни пелюсток ніжних не збивайте!
Й веселкою як квітне поміж хмар,
ви її цвіту, прошу, не злякайте!
Наллються соком хай навкруг сади.
Це від плодів в землі рум'яні щічки.
Щоб веселіше всім було тут жить,
сипне ще цвіту в луки... і до річки!
Радіймо, люди... це ж для нас весна
ллє щедро світло у кожне віконце.
Ділити не стараймося... Дарма!
Одна земля, і небо одне... й сонце!
І кожен з нас є неповторним тут,
хоч цвіту в світі білого багато.
То ж дякуймо за кожну світлу мить,
цінуймо всі життя своє... мов свято!
Ех, Надіє... Ваші б слова та москалям в вуха... Та не почують, падли. У них своя весна - русская... А нам четвертий рік кров'ю відливається... Відволікся, зі своїми думами... Пробач, Надіє. А вірш гарний!
МОСКАЛІ, ЛЬОНЮ, ОТРИМАЮТЬ СВОЄ. А НАМ СВОЇ ДУШІ ТРЕБА ЛІКУВАТИ! БО НЕ ТАКІ Й МИ СВЯТІ, РАЗ ТАКЕ ДІЄТЬСЯ...
ТА Я БІЛЬШЕ ПРО СЕБЕ... НАЙВАЖЧЕ ЗМІНИТИ СЕБЕ!!!